Аналіз основних засобів підприємства. 4

Університет сучасних знань

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “ “Аналіз основних засобів підприємства” ”

 

 

 

 

Студентки 4 курсу

Факультету Фінанси і кредит

Групи К9-09-Б1 ФК (4.6 з)

          (П. І.  Б.)

Керівник Говорушко Т.А.

                 П. І. Б.

доктор економічних наук, професор

науковий ступень, посада

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УСЗ – 201_ р.

 

ПЛАН   

Вступ
1. Теоретичні  аспекти існування основних засобів
1.1.Економічна суть існування основних засобів
1.2.Методика аналізу ефективності використання основних фондів
1.3. Загальна характеристика ТОВ «Тульчинський цегельний завод»
2. Аналіз виробничих  основних засобів на прикладі  ТОВ «Тульчинський цегельний  завод»
2.1. Аналіз наявності і структури  основних засобів
2.2.Аналіз показників використання основних засобів
2.3.Аналіз використання обладнання  і виробничих потужностей
2.4. Аналіз фондоозброєнності
2.5. Аналіз використання виробничих  площ
3. Шляхи поліпшення  використання основних виробничих  засобів
Висновки
Список літератури Додатки

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

        У даній роботі пропонується розглянути питання, пов'язані з ефективністю використання  основних виробничих засобів. Основні кошти є невід'ємною частиною будь-якого підприємства, і від підвищення ефективності їх використання залежать важливі показники діяльності підприємства, такі як фінансове положення, конкурентноздатність на ринку.

         Проблема  підвищення ефективності використання  основних засобів є центральною в період переходу України до цивілізованих ринкових відносин. Маючи ясне уявлення про роль основних засобів у виробничому процесі, чинниках, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрями, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності труда. Цими причинами підтверджується актуальність вибраної теми роботи.

      Дана робота складається з трьох частин: теоретичної, аналітичної, та з пропозиціями щодо удосконалення шляхів поліпшення використання основних виробничих засобів.

     У теоретичній частині дається поняття основних засобів підприємства, а також їх класифікація, прийнята в економіці. У цій частині дається методика проведення аналізу основних засобів з використанням методу ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць.

       У аналітичній частині як приклад розглядається конкретне підприємство і аналізується використання його основних засобів в році, що аналізується:  2012 р. в порівнянні з базисним 2011 р.  У процесі аналізу   розраховуються показники використання основних засобів, проводиться факторный аналіз. Отримані результати зіставляються і виявляються ті причини, що призвели їх зміні. У третій  частині курсової  роботи даються рекомендації щодо  шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.                

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти  існування основних засобів

 

1.1.Економічна  суть існування виробничих основних  засобів

 

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби менше  одного року незалежно від  їх вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень  за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні  пристосування підприємств серійного  і масового виробництва певних  виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне  взуття, а також постільні речі  незалежно від їхньої вартості  і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для  видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере  участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів  переноситься на вироблений продукт  поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об'єкти  соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні  засоби не беруть участі в процесі  виробництва і не переносять своєї  вартості на вироблений продукт. Відтворюються  вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів  пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності  підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням  специфіки їх виробничого призначення  поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини та устаткування,

у тім числі:

* робочі машини та устаткування;

* вимірювальні та регулюючі  прилади;

* лабораторне устаткування;

* обчислювальна техніка;

* транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної іх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства [16, стр 125-126].

На рис 1.1 наведено склад основних виробничих засобів підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань  основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 — автомобільний транспорт  та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи  електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки  інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 — інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів (див. рис. 1.1.)

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Склад основних виробничих засобів підприємств

 

 Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд — у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв — в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин — на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.[6, стр 25-26].

Відтворення основних виробничих засобів — це процес безперервного  їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається 1) заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення  передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку  харак - терних ознак, зокрема:

1) основні виробничі  засоби поступово переносять  свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення  основних виробничих засобів  одночасно відбувається рух їхньої  споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних  відрахувань здійснюється громадження  в грошовій формі частково  перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються  в натуральній формі протягом  тривалого часу, що створює можливість  маневрувати коштами амортизаційного  фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виобничих  засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування  амортизаційних відрахувань. На цій  стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підствою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва.  На першій  стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.[7. стр 223-226].

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через  нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі  виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Обіг основних виробничих засобів  показано на рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Обіг основних виробничих засобів  на підприємстві

 

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний  ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у  кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів  у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів  важливе значення має вивчення їхнього  стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні  засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу  основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження  фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання засобів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна  об'єднати в три групи, які характеризують:

1. забезпечення підприємства основними засобами;
2. стан основних засобів;
3. ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.[34, стр 27-29].

Фондомісткість є величиною  зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами.

За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість — до зменшення.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні  підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів  до вартості майна підприємства.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення, вибуття 

( приросту) основних засобів.

Наприклад, вартість   основних   виробничих   засобів   на   початок року 1165 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На кінець року — від - повідно 1440 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на початок року   становить   13,7   тис.   грн.( 1165: 85), а на   кінець   року 18,0 тис. грн.

(1440 : 80)

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні  підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Наприклад, вартість основних виробничих засобів на кінець звітного року становила 1440 тис. гри., сума зносу основних засобів — 180 тис. грн., а вартість майна — 3 100 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме

 

0,41 ((1440-180)/3100).

           

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново  шукати кошти для виправлення становища.

Стан основних виробничих засобів  характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Показник зносу основних засобів  може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1 - Кз,  (1)       або      Кп=100% - Кз,

 

де Кп — коефіцієнт придатності  основних засобів;

Кз — коефіцієнт зносу основних засобів.

 

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття  розраховуються за формулами:

Ко = (2)

 

де Ко — коефіцієнт оновлення  основних засобів;

Фу — вартість введених основних засобів за звітний період;

 

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність  уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

 

Таблиця 1.1 Характеристика показників використання основних засобів

 

 

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1 . Фондомісткість		Характеризує забезпеченість під  приємства основними засобами
2. Фондоозброєність		Показує величину основних  засобів на одного працівника
3. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства		Відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній  вартості майна підприємства
4. Коефіцієнт зносу основних  виробничих засобів		Показує ступінь зносу основних виробничих засобів
5.Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів	1-Кз	Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації
6.Коефіцієнт   оновлення   основних виробничих засобів		Показує частку введених нових ос новних засобів у загальній вартості  основних засобів
7. Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів		Характеризує інтенсивність вибуття  основних виробничих засобів
8. Коефіцієнт приросту основних виробничих засобів		Показує ступінь збільшення основних засобів у звітному періоді проти  минулого періоду
9. Фондовіддача		Характеризує  ефективність   вико ристання основних виробничих за собів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів
10. Рентабельність   основних  виробничих засобів		Визначає ступінь використання основних виробничих засобів
Фк — балансова вартість основних виробничих засобів;  Вп — вартість виробленої  продукції;  Фз — залишкова вартість основних виробничих засобів; М— вартість майна підприємства; Зо— сума зносу основних виробничих засобів; ч— середньооблікова чисельність  працівників; Фу — вартість уведених основних виробничих засобів; Фв— вартість виведених  основних виробничих засобів;  Кз— коефіцієнт  зносу основних виробничих засобів;  Пз— загальний прибуток підприємства.

 

 

 

Коефіцієнт вибуття показує  інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття  тих основних засобів, які або  морально застаріли, або зношені  й непридатні для дальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

 

Кр = (Фу-Фв) /Фк   (3)

 

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

 

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

 

Фв = Вп/Фк (4)

 

де Фв — фондовіддача основних засобів;

Вп — вартість виробленої продукції  за звітний період;

Фк — балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

 

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

 

Рф = Пз/Фк х 100%,(5)

 

де Рф — рентабельність основних засобів; Пз — загальний прибуток за звітний період; Фк —балансова вартість основних засобів на кінець звітного

періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є  сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхню характеристику наведено в табл. 1.1.

 

 

 

 

 

1.2. Методика аналізу ефективності  використання основних фондів

 

Виробничо – господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними фондами та іх використання.

Основні фонди (засоби) – це матеріальни  активи, які підприємство утримує  для використання їх у процесі  виробництва, постачання товарів і  послуг, надання в оренду іншим  особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів  перевищує один рік ( операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

  Задачі аналізу - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними коштами і рівень їх використання по узагальнюючих і приватних показниках, а також встановити причини їх зміни; розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції і інші показники; вивчити міру використання виробничої потужності підприємства і обладнання; виявити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.[26, стр 72-73].

         Для проведення аналізу основних засобів, як і для проведення будь-якого економічного аналізу необхідні відповідні дані. Джерелами даних для аналізу основних засобів є: план економічного і соціального розвитку підприємства, план технічного розвитку, “Звіт про наявність і рух основних засобів", “Баланс виробничої потужності", “Звіт про запаси невстановленого обладнання“, ф№ 1   “переоцінка”,  “Звіт про виконання плану введення в дію об'єктів основних засобів і використання капитальных вкладень", інвентарні картки обліку основних засобів і інш.   

На основі цих даних проводиться аналіз основних засобів у наступних основних напрямах:

• Аналіз наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві
• Аналіз основних показників використання основних засобів 
• Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства
• Аналіз забезпеченості підприємства основними коштами
• Аналіз використання виробничих площ

       Для того щоб  проаналізувати діяльність підприємства  за якийсь період роботи проводять вищеперелічений аналіз за декілька років діяльності підприємства.

За звітний рік приймають один з років ( базовий) роботи підприємства, а інші роки його діяльності називають “що аналізуються”.

 Вироблюваний при цьому аналіз дозволяє чітко визначити ті чинники, які вплинули на результати роботи і виявити резерви підвищення основних продуктивних показників. 

        Розглянемо більш детально методику проведення аналізу основних засобів.

      Аналіз основних засобів починається з аналізу наявності, структури і руху основних засобів на підприємстві.

Як було відмічено вище, всі основні засобі діляться на виробничі і невиробничі основні засоби.

  Крім того, виробничу частину прийнято ділити на активну і пасивну частини. Така детализація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності їх використання на основі оптимізації структури. Дані про наявність основних засобів, про їх рух заносяться в таблицю 1.1.