Аналіз основної заробітної плати

ЗМІСТ

                  Стор.

    ВСТУП  5

1. Економічна  суть заробітної плати, її характеристика  та склад     7

2. Методичні аспекти організації економічного аналізу основної заробітної

    плати  13

3.Техніко  – економічна характеристика  фінансово – господарської

    діяльності підприємства                                                                                                         21

4. Аналіз  складу та динаміки основної  заробітної плати     27     

5. Аналіз  формування та використання основної  заробітної плати 33

6. Аналіз  співвідношення темпів росту  продуктивності праці та основної

    заробітної плати                                                                                                             38

7. Узагальнення  результатів аналізу основної заробітної плати та шляхи    

     удосконалення аналітичної роботи 43

    ВИСНОВКИ                                                                                                                         48

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  52

   ДОДАТКИ  
 

Наказної  Ю.М.

ОБФ – 41

«Аналіз основної заробітної плати»

Керівник. Савченко А.М. 
 

ВСТУП 
 

              Відповідно до змін в економічному і соціальному розвитку країни істотно змінюється і політика в області оплати праці, соціальній підтримці та захисту працівників. Багато функцій держави по реалізації цієї політики покладено безпосередньо на підприємства, що самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, матеріального стимулювання його результатів.

          Економічна система та фінансова ситуація сьогодення, об'єктивно потребує запровадження відповідних принципів формування політики заробітної плати - вимагає докорінних змін. Провідною складовою її подальшого реформування має стати реалізація державними органами за участю соціальних партнерів концепції зростання заробітної плати у контексті з реформуванням інших складових механізму і господарювання. Підвищення заробітної плати сприятиме пом'якшенню проблеми бідності серед економічно активного населення і перед усім його низькооплачуваних категорій, це позитивно вплине на відтворення робочої сили, зменшить економічні передумови зростання злочинності, яка вже реально загрожує національній безпеці країни.

     Головною  проблемою сьогодення, є вирішення  питання щодо погашення заборгованості по заробітній платі і стабілізація процесу її своєчасної виплати.

         Актуальність даної теми полягає в тому, що заробітна плата являється однією з основних категорій обліку на підприємстві. Вона безпосередньо впливає на обсяг витрат пов’язаних із виготовленням продукції. Необхідно вказати на те, що вірно розроблена система заохочень стимулює підвищення продуктивності праці, а саме: премії, доплати тощо. Праця робітників повинна оплачуватися відповідно до умов праці, складності та інших вимог, що встановлені на даному підприємстві. Однак підприємство не повинно збільшувати витрати на оплату праці, відповідно збільшуючи витрати на виготовлення продукції, щоб не зазнати збитків.

       Метою курсової роботи є розкриття змісту та удосконалення діючої методики аналізу обліку основної заробітної плати та надати пропозицій на прикладі ДП “Торговий дім “Югсервіс” ТОВ “Завод пластмас”.

         Завдання курсової роботи  - розкрити та обґрунтувати характеристику складу основної заробітної плати, проаналізувати склад та динаміку фонду основної заробітної плати, відстежити та проаналізувати формування фонду основної заробітної плати, використання фонду основної заробітної плати, зробити аналіз рівня основної оплати праці і надати пропозиції щодо її удосконалення.

       Об’єктом дослідження є ДП “Торговий дім “Югсервіс” ТОВ “Завод пластмас”. Підприємство знаходиться в Херсонській обл., м. Нова Каховка, вул.Промислова, 5. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля.

       Метою діяльності підприємства є забезпечення потреб у товарах на основі раціонального використання виробничих потужностей, наявних ресурсів та доходів.

       При написанні курсової роботи для проведення аналізу та виявлення впливу факторів використовуюся  діалектичний метод пізнання, метод наукової абстракції, методи конкретного і абстрактного, логічного та історичного дослідження, системного та порівняльного аналізу тощо.

       Теоретичну  та методологічну основу роботи складають  праці відомих економістів нашої  країни та країн Заходу. В роботі також використовувались публікації з періодичних видань, законодавство, закордонна монографічна література та інші додаткові нормативні документи. Значна увага в економічній літературі  приділяється питанням аналізу розрахунків по оплаті праці.  До російських економістів, які працювали над питанням розрахунків по основній заробітній платі  відносять: О.П. Рудановський, О.М. Галаган, М.О. Блатов, В.І. Стоцький). До американських - Ч.Гарісон, Дауні, А.Маргуліс. Серед вітчизняних науковців даною проблемою займаються В.П. Завгородній, Ф.Ф. Бутинець, Р. Грачова, В.М. Мельник, Г.О. Поліщук, Є.П. Козлова, а також А. Бородкін .

       Для висвітлення даної теми використовуються дані фінансової звітності форма  № 1 – м „ Баланс” (додаток  А), форма № 2 – м „Звіт про  фінансові результати” (додаток  Б), форма № 1 – ПВ „ Звіт з праці” (додаток В), статистичні дані оплати праці в Україні за 2007 - 2009 рр. 

            1. Економічна суть заробітної плати, її характеристика та склад 
 

       Основним  джерелом доходів найманих працівників  на ДП “Торговий дім “Югсервіс” ТОВ “Завод пластмас”  є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію відносять до числа найскладніших.

       Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу [1, с. 12].

       Заробітну плату з практичного погляду  можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. Вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо. Правильніше було б використовувати термін заробітна плата для визначення ставки плати за одиницю часу або розрахованої за розцінками [2, с. 74]. 

       Організація оплати праці на ДП “Торговий дім  “Югсервіс” ТОВ “Завод пластмас”  передбачає:

         визначення форм та систем оплати праці працівників підприємства;

         розробку системи посадових окладів  службовців та спеціалістів;

         розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів фірми;

       обґрунтування показників та системи преміювання  співробітників.

       Оплата  праці кожного робітника незалежно  від виду діяльності та форми власності  підприємства визначається його особистим  внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. Однак кожному працівникові має бути гарантований мінімальний розмір заробітної плати, нижче від якого за законодавством йому не мають права нараховувати заробітну плату.

       Тому  в організації оплати праці підприємству рідко надається повна самостійність. Часто оплата праці регулюється  і контролюється компетентними  державними органами, що виражається  у встановленні обов'язкового загального мінімуму заробітної плати та її індексації, тобто з прив'язкою до темпів зростання цін [3, с. 85].

       Основним  документом, що регулює організацію  оплати праці, є Закон України "Про  оплату праці" [4],  згідно з яким визначаються основні положення оплати праці, розмір та особливості нарахування мінімальної заробітної плати. Крім державних, існують й інші обмеження у питаннях оплати праці, що обумовлюються в колективних договорах.

       Витрати на оплату праці складаються із:

             фонду основної заробітної плати.

             фонду додаткової заробітної плати.

             інші заохочення та компенсаційні виплати.

         Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, розцінок для працівників і посадових окладів для службовців. При розгляді структури основної заробітної плати, перш за все варто відзначити, що тарифна система оплати праці має такі дві основні форми (рис. 1.1.): погодинна і відрядна [4].

       Рис. 1.1. Форми і системи оплати праці

          Погодинна форма оплати праці – згідно з тарифною ставкою оплачується робота за одиницю часу (як правило, це година).

       Відрядна  форма – за основу розрахунку заробітної плати беруться кількість виконаної роботи і розцінка за одиницю продукції Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів.

       При погодинній оплаті праці розрізняють  просту погодинну і погодинно-преміальну форми оплати прані.

       Проста  погодинна форма ставить, оплату праці у залежність від кількості  відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

       Погодинна оплата праці с однією із систем погодинної форми оплати праці і  передбачає проведення нарахування  заробітної плати працівникам виходячи з годинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

       Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. При цій системі поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надбавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлюється у відсотках до нарахованої заробітної плані [5, с.10–15].

       Відрядна  форма оплати прані має декілька різновидів, які залежать від способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

       пряма відрядна:

       відрядно-прогресивна:

       відрядно-преміальна:

       акордна:

       опосередковано-відрядна.

       При прямій відрядній формі оплати прані основу оплати становій ь відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду і конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки па норму часу). Заробіток працівника при прямій відрядній оплаті праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

       Відрядно-прогресивна  форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

       Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату  робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кількісних і якісних показників.

       Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата  нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці втому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати не відіграє.

       Опосередковано-відрядна форма оплати прані застосовується для допоміжних робітників, розмір заробітної плати яких ставиться в залежність від результатів прані робітників, яких вони обслуговують.

       Залежно від форм організації праці відрядна оплата може бути індивідуальною або  колективною (бригадною).

         Додаткова заробітна плата – являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

       Інші  заохочувальні і компенсаційні  виплати – це виплати, у формі  винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і  положеннями; компенсаційні виплати  та інші грошові і матеріальні  виплати, які не передбачені актами діючого законодавства або  які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми [4]. 

       До  фонду основної заробітної плати відносяться: 

       заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених  норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові  обов`язки)  за відпускними  розцінками, тарифними  ставками  (окладами)  робітників   і посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

         суми процентних чи компенсаційних  нарахувань  в  залежності  від  об`єму доходів (прибутків), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

       суми  авторського  гонорару  робітникам  мистецтва,  редакцій  газет   і журналів, телеграфного агентства, видавництва, радіо, телебачення і  інших підприємств та оплата  їх  праці,  яка  відбувається  за  ставками (розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

       До  фонду додаткової заробітної плати  належать:

       надбавки  і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством України: кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

         за професійність водіям автомобілів,  працівникам локомотивних бригад, трактористам – машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям робітників тих галузей народного господарства, в яких запроваджено такі надбавки і доплати за звання майстра і клас кваліфікації;

       персональні надбавки керівникам, спеціалістам, службовцям, за високі успіхи у праці й виконання особливо важливих завдань, за встановлений строк їх виконання. 

       До  інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться: винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми [4].

       Потрібно  зазначити, що на базовому підприємстві фонд оплати праці складається лише з основної та додаткової заробітної плати, а інші заохочувальні та компенсаційні виплати відсутні.

       Держава здійснює регулювання оплати праці  шляхом встановлення мінімальної заробітної плати.

       Мінімальна  заробітна плата - це законодавчо  встановлений розмір заробітної плати за звичайну, некваліфіковану працю, нижче якого не може відбуватися оплата за виконану робітником місячну, годинну норму (об'єм) праці.

       В мінімальну заробітну плату не включаються  доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Вона регулюється в залежності від рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартості величини мінімального життєвого бюджету [5, с.10–15]. 

       Джерелом  оплати праці на підприємстві є витрати, які включаються до собівартості продукції. До складу витрат по оплаті праці включаються виплати з заробітної плати, нараховані виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок та посадових окладів, що встановлюють залежно від результатів праці, кількості та якості, стимулюючих та компенсуючих виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати, інших умов відповідно до застосовуваних на підприємствах форм та систем оплати праці; виплати за підсумки роботи за рік, які визначають у встановленому порядку.

       Отже, економічна суть заробітної плати полягає в тому, що заробітна плата є винагородою за виконану роботу, надані послуги, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику. Вона, як правило, обчислюється у грошовому вимірі. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, господарської діяльності підприємства.

       Під фондом оплати праці розуміють суми всіх витрат підприємства на оплату праці робітників.

       До  засобів, які направляються на споживання, відносять виплати в грошовій та натуральній формах: виплати на оплату праці всіх робітників підприємства; грошові виплати та заохочення (витрати підприємств на виплату матеріальної допомоги, трудових та соціальних пільг робітникам); прибутки (дивіденди, відсотки) по акціям та вкладам в майно підприємства робітникам, які є членами акціонерного товариства та знаходяться в їх списковому складі [6, с.110–111]. 

            2.Методичні аспекти організації економічного аналізу основної заробітної плати  
 

       В економічному аналізі використовується велика кількість методологій. Використання методу аналізу господарської діяльності виявляється через ряд прийомів аналітичного дослідження [7, с.14–15]. 

       Метод аналізу господарської діяльності – це системне, комплексне вивчення різних сторін діяльності підприємств на основі показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва. Метод аналізу господарської діяльності базується на діалектичному матеріалі (явища вивчаються не відокремлено, а у взаємозалежності, безперервному розвитку).

       Метод аналізу господарської діяльності має власні характерні особливості:

       Перша з них – діалектичний підхід до вивчення процесів і явищ.

       Друга особливість полягає у використанні системи показників при вивченні господарських явищ і процесів. Ці показники формуються, як правило, при плануванні, розробці систем і підсистем економічної інформації, але під час аналізу можуть використовуватись нові показники, які необхідні для аналізу.

       Наступною особливістю є вивчення причин, які обумовили зміни тих чи інших господарських показників. Причин дуже багато, і вивчити абсолютно всі причини дуже важко, крім того це не завжди необхідно. Завдання полягає в тому, щоб встановити фактори, які найбільше впливають на той чи інший показник.

         Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу (табл.2.1).

       Таблиця 2.1

       Основні методичні прийоми аналізу господарської  діяльності

Продовження таблиці 2.1

       Вони  використовуються на різних етапах дослідження  для:

первинної обробки зібраної інформації;

вивчення  стану та закономірностей розвитку об’єктів, що досліджуються;

визначення  впливу факторів на результати діяльності підприємства;

комплексної оцінки та узагальнення результатів  діяльності;

обґрунтування планів економічного розвитку [8, с.4–5].

              Одним з головних прийомів аналізу основної заробітної плати є порівняння. Порівняння як спосіб дослідженняp здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.  Нормативні показники, дані попередніх періодів, середні галузеві показники, планові показники, показники передових підприємств – це є основними базами порівняння.

         З метою отримання обґрунтованих висновків під час порівняння  необхідно враховувати умови порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини [9, с.30].

         Оплату праці аналізують за двома напрямами:

       аналіз  фонду оплати праці як елемента витрат на виробництво на підставі спеціальної  статистичної форми (1-ПВ);

       аналіз  оплати праці за окремими статтями калькуляції, насамперед за статтею  «зарплата виробничих робітників».

         Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного відхилення за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення, виявляючи вплив двох факторів: зміни середньооблікової чисельності (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати (якісний фактор).

          Аналіз виконання фонду заробітної плати  розпочинають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного відхилення за базовий період. При аналізі визначають абсолютне та відносне відхилення по фонду зарплати.

           Абсолютне відхилення - це різниця між фактично виплаченим фондом зарплати і плановим.

             Фактичний фонд  > планового - перевитрати.