Аналіз основних показників економічного розвитку економіки країни Європейської цивілізації

ЗМІСТ

Аналіз основних показників економічного розвитку економіки країни Європейської цивілізації……………………………………………………………3

1. Динаміка економічного лідерства провідних країн світу на етапі домонополістичного капіталізму, загальні та особливі риси в розвитку капіталістичної системи США, Росії……………………………..……….3
2.       Порівняння  шляхів виходу з Великої депресії США та Німеччини…………………………………………………………………6

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………...16

Аналіз основних показників економічного розвитку економіки країни Європейської цивілізації

1. Динаміка економічного лідерства провідних країн світу на етапі домонополістичного капіталізму, загальні та особливі риси в розвитку капіталістичної системи США, Росії.

Висновок:  Завдяки промислового перевороту здійснився прорив, з мануфактурного виробництва країни перейшли до фабричного. Звільнилося багато людей, дешевої робочої сили, в Росії відмінили панщину. Завдяки цьому у нас зараз машинне виробницто, яке дешевше та швидше у виробництві продукції ніж людська робоча сила.

2.   Порівняння  шляхів виходу з Великої депресії США та Німеччини.

Одним з найсуворіших іспитів в історії економіки була «велика депресія» у США, що продовжилася з осені 1929 по весну 1933 років. Напевно, з часів Громадянської війни ця країна не переживала нічого подібного - буквально за півроку мільйони людей, що жили незрівнянно краще, ніж коли б то не було, і помітно краще всього іншого світу перетворилися на невпевнених у завтрашньому дні бідняків. 

 Мені здається, що актуальність цієї теми пояснюється тим, що в нашій країні відбуваються процеси, схожі з тими, які мали місце під час «великої депресії» в розвинених капіталістичних країнах, і зокрема, в США. 

Тому мета реферату - зрозуміти причини події кризи, його підсумки і сутність тих заходів, які вживалися для виходу з нього.  
 
Початок Великої депресії 

Велика депресія ( англ. Great Depression) - рецесія світової економіки, що почалася в більшості місць в 1929 і закінчилася на початку 1933. Однак аж до 1939 року світ виходив з депресії, тому 1930 -ті роки в цілому вважаються періодом Великої депресії, він почався при республіканській адміністрації президента Герберта Гувера, який обіцяв під час передвиборної компанії «процвітання» народу. Світова економічна криза сильно торкнулася найбільш розвинені країни Заходу, включаючи США, Канаду, Великобританію, Німеччину і Францію, але торкнувся і інших держав. Найбільшою мірою постраждали промислові міста. 

 Передували Великої депресії події Біржового краху США 1929 : обвальне падіння цін акцій, що почалося в «Чорний четвер» 24 жовтня 1929 р., прийняло катастрофічні масштаби в «Чорний понеділок» (28 жовтня) і «Чорний вівторок» (29 жовтня). 29 жовтня 1929 р. - день біржового краху Уолл-Стріт. 

 Економісти не прийшли до єдиної думки про причини Великої депресії. Існує ряд теорій на цей рахунок, але, по всій видимості, у виникненні економічної кризи зіграла свою роль сукупність факторів. 

24 жовтня 1929 в США почалася безпрецедентна  біржова паніка. У той день  на нью-йоркській біржі було  продано 12,8 млн. акцій, тобто в 1,5 рази  більше, ніж будь-коли раніше. Через  кілька днів, 29 жовтня, був досягнутий новий пік спекулятивного ажіотажу, коли з рук в руки перейшли 16,4 млн. акцій. Курс цінних паперів на нью-Йоркської біржі стрімко покотився вниз. Відкривалася нова сторінка в історії Європи. 

Краху передував спекулятивний бум середини 1920-х, під час якої мільйони американців інвестували свої кошти в акції. Зростаючий попит на акції роздували ціни на них, що приваблювало все нових інвесторів, які бажали збагатитися на інвестиціях в акції. Це замкнене коло привів до утворення економічного міхура. При цьому багато інвесторів купували акції в кредит, займаючи необхідні кошти в банках. Події 1929 розвивалися за наступним сценарієм. 

Вперше можна було бити тривогу у березні 1929 року, коли кілька тижнів падала ціна акцій на ринку нерухомості. Однак уряд відмовлявся збільшити ставку на відсоток. Тоді, у березні, економіка вийшла з кризи сама. Падіння курсу акцій було значним, але ринок вистояв. Можливо, в цей час всі почали здогадуватися, що фінансовий бум побудований на спекуляціях, на завищених очікуваннях прибутковості, але ніхто не хотів зупинитися, тому що сподівався, купивши дорогі акції та нерухомість, трохи пізніше продати їх ще дорожче. Курси акцій почали знову зростати. 24 жовтня 1929 великі нью-йоркські банкіри почали видавати брокерам кредити тільки до запитання з умовою погашення в 24 години. Це означало, що і фондовим брокерам і їхнім клієнтам доводилося «зливати» свої акції на ринку по будь-якій ціні, щоб повернути кредити. 24 жовтня 1929 акції почали активно продаватися, але фондовий ринок вистояв. Справжній крах настав 29 жовтня - почалося обвальне падіння акцій, насамперед на Нью-йоркській біржі. За кілька годин акції втратили в ціні все, що набрали за попередній рік. День 29 жовтня 1929 названий чорним вівторком. У цей день було продано 16,4 млн. акцій, За один день акції впали в загальній сумі на 10 млрд. доларів, що означало різке зменшення кількості кредитних грошей і зникнення кредитних грошей в розмірі 10 млрд. доларів. Падіння цін на акції тривало цілий тиждень. І лише 5 листопаді падіння поширилося і на ринок товарів, особливо сезонного виробництва. Стався обвал цін на пшеницю - у цей день ціни на пшеницю впали майже до нуля. 13 листопада ринок досяг історичного мінімуму. Різко впали також ціни на бавовну. За три тижні кошмару збитки США перевищили всі витрати за роки Першої світової війни і склали приблизно 30 млрд. доларів того часу, тобто третину національного доходу. 

Банки відреагували пізніше акціонерних товариств. Зникнення кредитних грошей викликало падіння довіри до всіх кредитних грошей і банки перестали давати кредити. У силу труднощів збуту і неможливості отримати де-які кредити по всій країні прокотилася хвиля банкрутств. На початку 20-х років у США налічувалося близько 30 тис. банків. У їхніх активах значну частину становили цінні папери, позики під заставу цінних паперів, міської нерухомості та сільських земель. Після біржового краху велика частина цінних паперів і нерухомості різко знецінилася, а значна частина позик стала безповоротній, при цьому відбулося різке скорочення ресурсної бази банків в результаті масового вилучення вкладів населення, зниження залишків підприємств. В результаті банкрутства банків прийняли масовий характер. Зіграв свою негативну роль дефолт низки країн Латинської Америки та Азії. Як відомо, великі американські банки інвестували в економіку цих країн і були власниками великого обсягу їх державних і приватних облігацій. Загальні вилучення вкладів перед кризою склали близько 5-6 млрд. дол Починаючи з 1932 р. значна частина банків намагалася обмежити видачу готівкових своїм вкладникам. Перший прецедент створив штат Невада, що закрив у жовтня 1932 р. всі банки штату. Напруга стало наростати з початку 1933 р. Приблизно за 1 місяць з найбільших банків США було вилучено близько 2.3 млрд. дол (близько 15% всіх депозитів). Вважається, що повномасштабну банківську кризу США почав свою ходу з лютого 1933 р., коли в Детройті звалився найбільший банк, який проводив великий обсяг операцій з нерухомістю. У штаті Мічиган почалася банківська паніка, і 14 лютого губернатор закрив всі банки, щоб захистити їх від банкрутства. Хвиля закриттів банків прокотилася багатьма штатам. 

Катастрофа зниження курсу акцій вже торкнулася інтересів 20-25 млн. чоловік, а при банківській кризі ще постраждало ще більше людей. Однак гроші, втрачені під час депресії більшістю американців, не просто загубилися. Частина їх перетекла в руки тих, хто заздалегідь знав про біржовому крах і вклав свої гроші в золото перед самою депресією. Золото завжди було самим надійним способом заощадження коштів. Під час Великої Депресії ціни впали з 1929 року по 1932 рік на 23%, і ще на 4% в 1933 році. 

У роки кризи світ пережив три хвилі інфляції. Перша охопила на початку кризи економіку ряду аграрних країн. Друга змусила Англію в вересня 1931 відмінити золотий стандарт фунта стерлінгів, а її домініони: Індію, Бразилію, Аргентину і Скандинавські країни - прив'язати свої курси до знецінення фунту. А навесні 1933 р. в зв'язку з відходом від золотого стандарту Сполучених Штатів піднялася третя хвиля. В результаті знецінилися валюти 56 держав. Почалося зростання безробіття. Розпочавшись в промисловості і кредитної системи, криза охопила всі інші галузі господарства - будівництво, транспорт, торгівлю. Згідно з офіційною статистикою, за роки кризи зазнали краху більше 110 тис. торговельних і промислових фірм, 19 великих залізничних компаній, розорилося понад 5760 банків, а разом з ними і мільйони вкладників. Німеччина відмовилася платити репарації, Великобританія і Франція перестали повертати борги. Падіння виробництва в США виявилося більшим, ніж в інших країнах. Загальний рівень промислового виробництва в 1933 р. впав у порівнянні з 1929 р. на 46%, a виробничі потужності виявилися завантажені всього на одну третину. Промисловість країни була відкинута біліше, ніж на 20 років назад, до рівня 1911 р. Зважаючи того, що криза була світовим і охопила всі країни без винятку, різко порушилися сформовані зовнішньоекономічні зв'язки. Обороти зовнішньої торгівлі США знизилися в 3,1 рази. Галузі промисловості з високою концентрацією виробництва відрізнялися порівняно незначним падінням цін і великим скороченням виробництва в перші роки "Великої Депресії". У галузях з низькою концентрацією виробництва, ціни знизилися значно, а виробництво скоротилося лише ненабагато. 

 
США 

Повномасштабна рецесія в США почалася в серпні 1929 року, за два місяці до біржового краху (обсяг будівництва почав скорочуватися ще в 1926 році). У лютому 1930 року на початок кризи відреагувала ФРС, знизивши ставку прайм-Рейт з 6 до 4%. Крім того, було здійснено викуп державних облігацій з ринку для підтримки ліквідності. У наступні два роки ФРС не робила майже нічого. Секретар казначейства Ендрю Меллон вважав, що необхідно дати можливість ринку самостійно провести необхідні коректування пропорцій і цін. 

 У червні 1930 в США був прийнятий так званий тариф Смута-Хоулі, що вводить 40-відсоткове мито на імпорт з метою захисту внутрішнього ринку. Цей захід стала одним з основних каналів передачі кризи в Європу, так як збут продукції європейських виробників у США був утруднений. 

 У кінця 1930 року вкладники банків почали масове вилучення вкладів, що призвело до хвилі банкрутств банків. У результаті почалося абсолютне стиск грошової маси. Друга банківська паніка відбувається навесні 1931 року. Всі ці місяці влада ніяк не реагують на що набирає обертів економічне цунамі. ВВП в 1930-1931 роки падає відповідно на 9,4 і 8,5%, а рівень безробіття піднімається з 3,2% на початок 1930-го до 15,9% до кінця 1931 року. 

 У 1932 році ВВП скоротився на 13,4%, а всього з 1929 року - на 31%. Рівень безробіття в 1932 р. збільшився до 23,6%. За три з невеликим роки з початку кризи позбулися роботи більше 13 млн. американців. Промислові запаси втратили 80% їх вартості з 1930 року, а сільськогосподарські ціни впали на 53% з 1929 року. За три роки збанкрутували два з кожних п'яти банків, їх вкладники втратили 2 млрд. доларів депозитів. Грошова маса з 1929 року скоротилася за номіналом на 31%. 

На тлі невеликого розширення грошової бази (з 6,05 млрд. доларів в 1929 році до 7,02 млрд. у 1933-му) грошова маса різко впала - з 26,6 млрд. до 19,9 млрд. доларів. Хвилі банківських банкрутств підірвали довіру людей до фінансових інститутів, заощадження гарячково вилучалися з депозитів і переводилися в готівкову форму. Ті, що вижили банки, у свою чергу, уникали видачі нових кредитів, вважаючи за краще зберігати гроші в максимально ліквідній формі. Таким чином, банківський мультиплікатор різко знизився, і кредитно-депозитна емісія банків була фактично паралізована. Бажання і банків, і населення тримати гроші в готівковому вигляді, безсумнівно, різко підсилило рецесію. Природний приріст населення в США в період Великої депресії різко знизився. 

 У січні 1932 року Конгрес США створив Фінансову корпорацію реконструкції (RFC). Ця організація була покликана надавати фінансову допомогу залізницям, фінансовим інститутам і бізнес-корпораціям. У липні її роль була розширена для надання допомоги сільському господарству та фінансування державних і місцевих громадських робіт. 

Був прийнятий закон про Федеральному житловому банку, який повинен надавати кредити організаціям, що займаються іпотечним кредитуванням (прообраз майбутньоїFannie Mae). Був прийнятий перший з двох законів, що носять ім'я Гласа-Стігала, спрямований на лібералізацію ФРС і дозволяючий, зокрема, їй кредитувати банки-члени. Було визнано за необхідне активізувати бюджетний перерозподіл доходів від багатих до бідних, щоб стимулювати споживання. Максимальна ставка прибуткового податку була підвищена з 25 до 63%. 

Однак громадськість вважала, що заходи, що вживаються адміністрацією Гувера, недостатні і дуже запізнилися. Франклін Рузвельт легко переміг Гувера на президентських виборах восени 1932 року, одночасно демократи змогли завоювати контроль над Конгресом. 

Для виходу з кризи в 1933 р. почав здійснюватися Новий курс Рузвельта - різні заходи, спрямовані на регулювання економіки. Деякі з них, за сучасними уявленнями, допомогли усунути причини Великої депресії, деякі носили соціальну спрямованість, допомагаючи найбільш постраждалим вижити, інші заходи погіршили становище. 

Майже відразу ж після вступу на посаду, в березні 1933 року, Рузвельту довелося зіткнутися з третьою хвилею банківської паніки, на яку новий президент відреагував закриттям банків на тиждень і підготовкою за цей час програми гарантування вкладів. 

Перші 100 днів президентства Рузвельта були відзначені інтенсивної законодавчою діяльністю. Конгрес дозволив створити Федеральну корпорацію страхування вкладів та Федеральну адміністрацію надзвичайної допомоги (ФАЧП), створення якої пропонувалося Законом про відновлення національної економіки від 16 липня 1933 року. У завдання ФАЧП входило: а) будівництво, ремонт та поліпшення шосе і магістралей, громадських будівель і будь-яких інших державних підприємств і комунальних зручностей, б) збереження природних багатств і розвиток їх видобутку, включаючи сюди контроль, використання і очищення вод, запобігання грунтової та берегової ерозії, розвиток водної енергетики, передачу електричної енергії, будівництво різних річкових і портових споруд і запобігання повеней. 

Безробітні активно залучалися до громадських робіт. У загальній складності в 1933-1939 рр.. на громадських роботах під егідою Адміністрації громадських робіт (PWA) і адміністрація цивільних робіт Civil Works Administration - СВА (це будівництво каналів, доріг, мостів найчастіше у необжитих і болотистих малярійних районах) чисельність зайнятих на громадських роботах досягала 4 мільйони людей. 

 Через Конгрес були проведені також кілька законопроектів, що регулюють фінансову сферу: надзвичайний банківської закон, ще один закон Гласа-Стігала (1933 року) про розмежування інвестиційних та комерційних банків, закон про кредитування сільського господарства, закон про комісії з цінних паперів. 

 У сфері сільського господарства прийнятий 12 травня 1933 закон про регулювання реструктурував двенадцатімілліардний фермерський борг, скоротив відсотки по іпотечній заборгованості і подовжив термін погашення всіх боргів. Уряд отримав можливість надати фермерам позику, і протягом наступних чотирьох років аграрні банки видали півмільйону земельних власників позички на загальну суму 2,2 млрд. доларів на дуже легких умовах. Для підняття цін на сільгосппродукцію законом від 12 травня фермерам рекомендувалося зменшити виробництво, урізати посівні площі, знизити поголів'я худоби, а для компенсації можливих збитків створювався спеціальний фонд.

Підсумки першого року президентства Рузвельта були неоднозначні: падіння ВВП значно сповільнилося і склало лише 2,1% в 1933 році, але безробіття зросло до 24,9%. 

Після викупу державою всього золота за твердою ціною, спираючись на закон про золотий резерв, прийнятий у січні 1934 року, Рузвельт видав 31 січня 1934 прокламацію, яка скорочувала золотий вміст долара з 25,8 до 15 5/21 грана і встановлювала офіційну ціну золота на рівні 35 доларів за унцію. Іншими словами, долар був девальвований на 41%. 

Було складено 557 основних і 189 додаткових так званих «кодексів чесної конкуренції» у різних галузях. Сторони гарантували мінімум зарплати, а також єдину зарплату для всіх робітників однієї категорії. Ці кодекси охопили 95% всіх промислових робітників. Такі кодекси сильно обмежували конкуренцію. 

 Методи Рузвельта, різко підвищували роль уряду, розглядалися як замах на Конституцію США. У 1935 році Верховний Суд США постановив, що Національна адміністрація відбудови і вводить її закон (National Industrial Recovery Act, NIRA) неконституційні. Причина була в фактичного скасування в цьому акті багатьох антимонопольних законів і закріплення за профспілками монополії на найм працівників. 

Держава рішуче вторглося в сферу освіти, охорони здоров'я, гарантувала прожитковий мінімум, взяло на себе зобов'язання щодо забезпечення престарілих, інвалідів, незаможних. Витрати федерального уряду в 1932-1940 роках зросли більш ніж удвічі. Однак Рузвельт побоювався незбалансованого бюджету і витрати на 1937 року, коли, здавалося б, економіка набрала вже достатньо обертів, були скорочені. Це знову занурила країну в рецесію 1937-1938 років. 

Індекс промислового виробництва склав в 1939 році тільки 90% рівня 1932 року. У 1939 році безробіття все ще залишалася на рівні 17%. Деякі вказують, що причиною закінчення Великої депресії стала Друга світова війна, яка викликала масові закупівлі державою озброєння. Бурхливе зростання в американській промисловості почався лише в 1939-1941 роках на хвилі активного нарощування військових приготувань. 

Зараз більшість економістів вважає, що криза в США погіршили невірні дії влади. Класики монетаризму Мілтон Фрідман і Анна Шварц вважали, що ФРС винна у створенні «кризи довіри», так як вчасно банкам не було надано допомогу і почалася хвиля банкрутств. Заходи з розширення кредитування банків, аналогічні тим, які приймалися з 1932 року, на їх думку, могли бути прийняті і раніше - в 1930-му чи 1931 році. У 2002 р. член ради директорів ФРС Бен Бернанке виступаючи на 90-річчі Мілтона Фрідмана, сказав: «Дозвольте мені трохи зловжити моїм статусом як офіційного представника ФРС. Я хотів би сказати Мілтону і Ганні [Шварц]: що стосується Великої депресії - ви праві, це зробили ми. І ми дуже засмучені. Але завдяки вам ми не зробимо це знову ». 

За підрахунками економістів-дослідників Великої депресії Коула і Оганіана, без заходів адміністрації Рузвельта щодо стримування конкуренції рівень відновлення 1939 міг бути досягнутий п'ятьма роками раніше. 

Німеччина  
Поразка Німеччини у Першій світовій війні і внаслідок цього залежне становище країни, її ослаблена війною економіка визначили тривалість і глибину кризи в країні. 

Своєю нижньої точки криза досягла в 1932 р. вразивши промисловий сектор (68 тис. підприємств стали банкрутами), банківську сферу, викликав величезну безробіття (близько 8 млн. чол.) І гіперінфляцію. 

Нездатність режиму Веймарської республіки ефективно протидіяти економічній кризі, загострення соціальних суперечностей, прагнення монополій до відновлення втрачених позицій на світових ринках, зростаючий ностальгія широких громадських кіл громадян по колишньому величі Німеччини в умовах різкого падіння життєвого рівня, байдужість до внутрішніх проблем Німеччини з боку урядів інших країн було головним факторами приходу до влади націонал-соціалістів у країні в 1933 р. 

Економічна політика націонал-соціалістів носила яскраво виражений етатистський характер. Антикризові заходи носили надзвичайний характер, переслідували не тільки тактичні цілі виведення економіки в режим зростання, а й стратегічні - повернення загублених територій і ринків, подальше розширення кордонів держави, завоювання світового панування. 

Ця стратегія і визначила форми і методи виведення країни з кризи, головним змістом якого стає тотальна мілітаризація народного господарства. Нацисти створюють потужний апарат державного регулювання економіки, що явилася основним важелем зосередження фінансових, сировинних, виробничих, людських та технічних ресурсів. 

Ряд прийнятих законів про картелировании економіки, про підготовку до органічного побудови німецького господарства, про оборону імперії та ін дозволили встановити жорсткий контроль держави над більшою частиною промислового потенціалу. Закон про організацію національної праці створив нормативну базу для становлення примусової праці. 

Керівництво економікою Німеччини здійснювалося з єдиного центру - Головного господарського ради, перерозподіляє фінансові, людські та сировинні ресурси, насамперед у військовий комплекс за рахунок цивільних галузей. Таким чином, в умовах фашистської диктатури за відсутності необхідних коштів на широкомасштабні військові інвестиції, прекратившейся допомоги з боку інших країн, самоізоляції країни методи державного регулювання спочатку набули яскраво - виражені прямі адміністративні форми. Швидкими темпами йшло розширення державного сектора в економіці, що, зокрема, було пов'язано з політикою «ариизации» підприємств. Росла частка участі держави в акціонерних кампаніях

Такий варіант інтервенції держави в господарське життя виявився досить ефективним і дозволили протягом 1934 покінчити з кризою насамперед у важкій промисловості і на цій основі забезпечити швидкі темпи зростання. 

Висновок

Можна виділити дві найважливіші особливості Великої Депресії: 

1. Криза був загальним, тобто по-перше, охопила всі капіталістичні країни, а по-друге, всі основні сфери і галузі господарства. 

2. Криза була синхронним. 

• рівень промислового виробництва був відкинутий до рівня початку XX століття, тобто на 30 років назад 
• в країнах Заходу налічувалося близько 30 млн. безробітних 
• погіршилося становище фермерів, дрібних торговців, представників середнього класу. Багато хто опинився за межею бідності, зросла кількість прихильників як комуністичних, так і правоекстремістських (фашистських) партій. 

Істотні зміни криза внесла і у всі сфери життя капіталістичного світу. У соціальній сфері потрібно відзначити зрослу активність робітників, які почали боротися за поліпшення умов життя і соціальні блага (оплачувана відпустка, пенсія та ін.) В області міжнародних відносин в роки кризи почався процес краху Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнного врегулювання. В Австралії ідеї буржуазного індивідуалізму стали менш популярні. Активізувалися теоретичні та практичні пошуки нових засобів і методів боротьби з кризою. Основним напрямом таких пошуків стало посилення державного втручання в економіку і соціальні відносини, прискорення розвитку державно-монополістичного регулювання. Величезне значення для перетворення даного виду капіталізму в постійний елемент соціально-економічного ладу імперіалістичних держав мало розгортання історичного змагання двох протилежних суспільних систем - капіталізму і соціалізму.

Таким чином, світова криза 1929 - 1933 рр.. - Це було унікальне явище, яке торкнулося всі сфери життя суспільства - економіку, політику, міжнародні відносини держав, суспільство, психіку людей (люди, на мить заціпенівши і переживши внутрішню депресію, вийшли з цієї кризи більш життєстійкими), суспільний устрій держав і яке визначило на майбутні роки ряд світових тенденцій. Під цими словами автор має на увазі такі зміни, як:

1) посилення державного регулювання  економіки, соціальної сфери суспільства  тощо;

2) посилення соціального захисту  населення (пенсії, оплачувані відпустки тощо),

3) посилення позицій тоталітарного  устрою суспільства і створення  автаркической системи господарства. 

Наслідки «Великої депресії» вплинули на дуже багато країн. В Іспанії впала монархія, що стало прелюдією до громадянської війни, у Франції до влади прийшов «Народний фронт» з участю комуністів, в Чехословаччині зупинилися підприємства Судетської області, пожвавив сепаратизм, а сталінський СРСР знайшов нові ринки збуту для свого сільськогосподарської сировини і ліси, зумівши таким чином профінансувати індустріалізацію. Саме світова економічна криза зробила можливим прихід до влади Гітлера.  

 
Список літератури 

1. Економічна історія капіталістичних  країн: Навчальний посібник для  економ. спец. вузів / За ред. В.Т. Чунтулова, В.Г. Саричева. - М.: Вища школа, 1985. С. 152 - 183. 

2. Історія США. Т. 3, 1918 - 1945 / За ред. Г.Н. Севостьянова. - М.: «Наука», 1985. С. 151 - 176, 213 - 283. 

3. Козенко, Севостьянов Історія  США: Навчальний посібник. - М.: 1994. 

4. Хрестоматія по загальній історії  держави і права: Навчальний посібник / За ред. проф. З.М. Черниловского. - М.: Фірма Гардарика, 1996. С. 321 - 330. 

 5. Економічна історія капіталістичних країн: Навчальний посібник для екон. спец. вузів / За ред. В.Т. Чунтулова, В.Г. Саричева. - М.: Вища школа, 1985. С. 148 - 183.

6. Шпотов, Б. М. Промисловий переворот США / Б. М.Шпотов. М., 1991. Ч. 1—2.

7.Виппер, Р. Ю. Історія нової доби / Р. Ю.Виппер. Київ, 1997.

8.Иванян, Еге. А. Історія США. М., 2004.

9. Історія США: на чотири т. М., 1983—1987. Т. 1—2.