Аналіз основних засобів підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  і  УКРАЇНИ

ПВНЗ «Економіко-технологічний  університет»

Економічний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни : «Фінанси підприємств»

на тему: « Аналіз основних засобів підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент ІІІ-курсу економічного факультету, денного відділення

Групи ОА-31

Паюк Олександр Васильович

 

 

 

 

 

 

Бровари - 2007 р

 

План

Вступ

І Розділ.  Теоретичні  основи аналізу основних засобів в ринкових умовах

1. Методологічне значення  основних засобів
2. Класифікація та оцінка  основних засобів
3. Показники стану та ефективності використання  основних засобів як об’єкта  економічного аналізу

ІІ  Розділ. Аналіз використання  основних засобів ( на прикладі ВАТ “ЕМЗ “Металіст“ )

2.1. Фінансово-економічна  характеристика досліджуваного  підприємства

2.2. Аналіз  складу , структури та технічного  стану  основних засобів

2.3. Аналіз  забезпеченості виробництва   основними засобами

2.4. Аналіз  ефективності використання   основних  засобів

ІІІ Розділ. Методика та організація аналізу використання  основних засобів в умовах програмного забезпечення.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток ринкових відносин у суспільстві зумовлює нові принципи управління виробництвом.

 Поступовий розвиток  економіки залежить від раціонального використання виробничого потенціалу, сировини, та паливно-енергетичних ресурсів,  впровадження прогресивних технологій, поліпшення якості роботи, виконання договірних зобов`язань. Такий розвиток зможуть забезпечити лише висококваліфіковані спеціалісти, які досконало знають технологію, вміють аналізувати становище, робити правильні висновки та приймати вірні рішення. В зв'язку з цим сьогодні роль аналізу різко зросла.

Виникла необхідність проведення не лише ретроспективного аналізу стану  господарської діяльності, що склався в минулому періоді, але й попереднього аналізу стратегії виробництва в майбутньому періоді.

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності можливе  за умов інтенсифікації відтворення  та кращого використання  основних засобів та виробничих потужностей підприємства. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, - дозволяють збільшувати обсяг виробництва без додаткових інвстиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

 За таких умов основними завданнями аналізу наявності, стану та ефективності використання  основних засобів є наступне:

-виявлення забезпеченості  підприємства та його структурних  підрозділів  основними засобами - відповідність величини, складу  та технічного рівня  основних  засобів потребам в них;

-з`ясування відповідності  надходження, оновлення та вибуття  основних засобів потребам підприємства;

-вивчення технічного  стану  основних засобів і  особливо найбільш активної їх  частини - машин та устаткування;

-визначення ступеню  використання  основних засобів  і факторів, які           вплинули на це;

-визначеня впливу  використання  основних засобів  на обсяг продукції та інші  економічні показники роботи  підприємства;

Головним джерелом інформації для аналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності: бухгалтерський баланс і додатки до нього, статистична і оперативна звітність, звіт про наявність і рух  основних засобів  тощо.

Метою курсової роботи є систематизація, узагальнення, розширення і закріплення теоретичних знань, поглиблення вивчення організації і практики ведення економічного аналізу  підприємств, зокрема аналізу наявності і використання  основних засобів на основі річної бухгалтерської звітності.

Відповідно  до поставленої  мети в курсовій роботі вирішуються  наступні завдання:

-вивчити основні теоретичні  і методичні положення економічного  аналізу, його суть, значення, основні принципи, методику проведення;

-дослідити систему  показників структури і стану   основних засобів;

-вивчити методику  аналізу забезпеченості підприємства  основними засобами;

-вивчити методику  аналізу ефективності використання  основних засобів на підприємстві;

-сформувати висновки та пропозиції, направлені на вдосконалення  поточного і перспективного стану   основних засобів підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І Розділ.  Теоретичні  основи аналізу  основних засобів в ринкових умовах

 

1. Методологічне значення  основних засобів

 

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості  основними засобами , яке відноситься до категорії основних засобів,  та від їх використання. Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання (експлуатації)  основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва  є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.

 Основні засоби  підприємства — це сукупність  матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз  основних засобів слід з ознайомлення зі складом у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни  основних засобів, питома вага промислових основних засобів, виробничих  основних засобів в інших галузях і невиробничих  основних засобів.

Вивчаючи зміну структури засобів у вартісному виразі, з’ясовують, за рахунок чого вона сталася — зміни складу будівель і споруд чи складу машин,  основних засобів та інших груп  основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Вивчаючи стан  основних засобів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність  основних засобів й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Якнайповніше та якнайраціональніше використання  основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Завдання аналізу стану  та ефективності використання основних виробничих засобів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання  основних засобів і факторів, які  впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку  основних засобів;

г) з’ясування ефективності використання  основних засобів  в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання  основних засобів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання  основних засобів.

Джерелами інформації для  аналізу  основних засобів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об’єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух  основних засобів, амортизацію (знос)».

Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку тощо.

 

 

1.2. Класифікація та оцінка  основних  засобів

 

 Основні засоби, що  складають основу матеріально-технічної  бази виробництва досить різноманітні  за своїм призначенням і використанням.  Тому для правильної організації аналізу їх класифікують за певними однорідними ознаками.

Рис. 1 Класифікація  основних засобів

 

 Основні засоби  поділяють на дві групи (рис. 1):

• виробничі, тобто такі, що беруть безпосередню участь в процесі виробництва або створюють йому необхідні умови;
• невиробничі, тобто ті, що участі в процесі виробництва не беруть, а використовуються для обслуговування працівників виробництва.

За використанням  основні засоби поділяються:

• діючі (беруть участь в процесі виробництва);
• недіючі (знаходяться в запасі або на консервації);
• запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об’єктів  основних засобів, що вибули або ремонтуються).

За натурально-речовими ознаками  основні засоби поділяються  на окремі види: будівлі, споруди, передавальне  обладнання, машини і устаткування, які, в свою чергу поділяються на силові і робочі машини і устаткування, вимірюючі і регулюючі прилади і лабораторне устаткування, облікову техніку, інші машини і устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар), робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження і т.д.

Класифікація  основних засобів за наведеним групуванням  є основою синтетичного обліку.

За речовим складом:

• інвентарні (мають натуральне, речове вираження);
• неінвентарні (до них відносяться капітальні вкладення на роботи по розкорчовуванню пнів, докорінному поліпшенню лугів і пасовищ, і т. ін.).

Істотне значення в обліку  основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на:

• власні засоби, що можуть складатися зі статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, коштів амортизації;
• орендоване  обладнання, що показуються в балансі орендодавача, тим самим запобігається можливість подвійного врахування одних і тих же засобів.

Всі  основні засоби виробничого  і невиробничого призначення  групуються по відповідним галузям  народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок і т. ін.), а в межах галузі, виходячи з їх призначення і характеру виконання функцій, по відповідним видам.

Одиницею обліку  основних засобів є окремі інвентарні об’єкти, подані у таблиці 1.

На кожну класифікаційну групу  основних засобів відводиться певна  кількість номерів із резервом, що дає змогу присвоїти номери цієї серії однотипним об’єктам, які можуть надійти пізніше. Інвентарні номери чотири- і п’ятизначні. Вони в обов’язковому порядку наводяться в первинних документах та регістрах з обліку  основних засобів, що є основою для обліку руху окремих об’єктів.

Таблиця 1.

КЛАСИФІКАЦІЯ  ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗА ЦІЛЬОВИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ

Група   основних засобів	Об’єкти аналітичного обліку
1	2
Будівлі	Кожна окремо споруджена будівля, включаючи  всі комунікації всередині неї (системи опалення, каналізації тощо)
Споруди	Споруда з усіма пристроями, що є з нею одним цілим
Машини та  обладнання	Кожна окрема машина (якщо вона не є  частиною іншого інвентарного об’єкта), включаючи пристосування, прилади, індивідуальне огородження і фундамент (якщо об’єкт змонтований на окремому фундаменті)
Передавальне устаткування	Електрична лінія від розподільного  устаткування електростанції чи від клеми генератора до розподільного устаткування приймальних підстанцій і трансформаторних приміщень; повітряна лінія трансмісії; трубопроводи сільськогосподарських, протипожежних чи ін. спеціальних водопроводів і каналізацій
Транспортні засоби	Окремий об’єкт з усіма  пристосуваннями  до нього, наприклад, вантажний автомобіль, включаючи запасне колесо (з камерою і покришкою) та комплект інструментів
Обчислювальна тех-ніка, інструменти, ви-робничий і госпо-дарський інвентар, вимірювальні і регу-лючі прилади, лабо-раторне обладнаня	Предмети, які входять до складу того чи іншого об’єкта і мають  самостійне призначення
Продуктивна і робоча худоба	Тварини певного виду і групи
Багаторічні насадження	Насадження кожного парку, саду, території, тощо незалежно від кількості, віку, породи. Одиницею обліку є площа, зайнята насадженнями
Капітальні витрати на поліпшення земель (без споруд)	Окремі ділянки поля, де проводять  відповідні роботи (планування, корчування, очищення від каміння і валунів, зрізування горбів тощо). Одиницею обліку є площа, на якій виконані роботи
Інші основні засоби	Роботи по поліпшенню окремого об’єкта орендованих  основних засобів

 

Номер, присвоєний інвентарному об’єкту, зазначається на ньому шляхом прикріплення ярлика, нанесення незмивною  фарбою, випалюванням чи іншим способом. Виняток становлять багаторічні  насадження, капітальні витрати на поліпшення земель та інше нерухоме майно.

Інвентарний номер, присвоєний об’єкту  основних засобів, зберігається за ним протягом усього періоду перебування  на даному підприємстві. Інвентарні номери вибулих, переданих безкоштовно, реалізованих, ліквідованих із різних причин об’єктів не присвоюються іншим.

 Основні засоби  — матеріальні активи, які підприємство  утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів; надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Рис. 2. Способи оцінки  основних засобів, що використовуються  
в бухгалтерському обліку, відповідно до П(С)БО № 7

Первісна  вартість — історична (фактична) собівартість  основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість включає:

• суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);
• суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;
• суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням)  основних засобів;
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт  основних засобів;
• сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням)  основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;
• винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об’єкт  основних засобів;
• витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою  основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження  основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням)  основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Первісна вартість безоплатно отриманих  основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісна вартість  основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається як справедлива вартість, погоджена засновниками.

Первісна вартість об’єкта  основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта  основних засобів.

Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною  вартістю об’єкта  основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта  основних засобів, переданого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта  основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

 

1.3.  Показники стану та ефективності використання  основних засобів як об’єкту  економічного аналізу

Основні напрями аналізу  використання  основних засобів  та послідовність його проведення показано на рис. 3.

Аналіз  основних засобів починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для цього необхідно з’ясувати, чи достатньо в підприємства  основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Велике аналітичне значення мають показники структури  основних засобів. Насамперед аналізують розподіл  основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного  виду діяльності, основні виробничі  засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення.

 

Рис. 3. Аналіз використання основних   виробничих засобів  основного виду діяльності

 

Аналіз складу і структури  основних виробничих засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад  основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури  основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і  обладнання як найактивнішої частини  основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання  основних засобів.

Постійно змінюється і обсяг основних засобів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого  обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати  основні засоби від інших підприємств у порядку безоплатного передавання.

Отже, зміни обсягу  основних засобів підприємства обумовлюються їхнім надходженням і їхнім вибуттям.

Аналізуючи  основні  засоби, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття  основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об’єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру  основних засобів, необхідно розглянути технічний стан засобів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Для характеристики технічного стану  основних засобів використовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

Розрізняють два види зносу — фізичний і моральний. У свою чергу, кожний із них має  ще дві форми.

Фізичний  знос — це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності — під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання  основних засобів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна  визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу  тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного стану  основних засобів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки  основних засобів.

Моральний знос — це знецінення об’єктів  основних засобів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу  першої форми можна визначити  за даними переоцінки  основних засобів  як різницю між первісною і  відновною вартістю об’єкта  основних засобів. За морального зносу другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об’єкта  основних засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найшвидше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос  основних засобів частково компенсується  ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу  основних засобів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаційні відрахування — частина вартості  основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів  основних засобів.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що  основні засоби зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами  основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

Підприємство може застосовувати  норми і методи нарахування амортизації  основних засобів, які передбачені податковим законодавством.

Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації: (1) прямолінійний  метод; 2) метод зменшення залишкової вартості; 3) метод прискореного зменшення залишкової вартості 4) кумулятивний метод; 5) виробничий метод з урахуванням очикуваного способу отримання економічних вигід від його використання, а також цей метод може переглядатися. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації  проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації  при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО.

Для науково обґрунтованого планування відтворення  основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт  зносу характеризує ту частку вартості  основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності — частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу  основних засобів розраховують на початок  та на кінець звітного періоду, а також  вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан,  основних засобів. Спрацьовані (застарілі)  основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства.

Загальними показниками ефективності використання  основних засобів є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню  основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП), до середньорічної вартості основних виробничих засобів ( )]. Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

ФВ = ОП :

.

Фондомісткість — показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих частин  основних засобів, величину у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).

Часткові показники  застосовують для характеристики використання окремих видів машин,  основних засобів, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю  основних засобів за зміну, випуск продукції на 1 м² виробничої площі та ін.).

Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних, або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Натуральні вимірники  фондовіддачі мають обмежене  використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників Т і продуктивності їхньої праці П, а вартість  основних засобів — через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Ф_з, то матимемо відношення:

ФВ = ТП : ТФ_г = П : Ф_з.

Отже, фондовіддача  основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно — від її фондоозброєності.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

У процесі аналізу  вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх  основних засобів виробничого призначення та для активної їх частини.

Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять  до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість  основних засобів — на їхню переоцінку.