Аналіз організації туризму в Японії

36

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

1.1. Загальна інформація про Японію

1.2. Природно-ресурсний, соціально-економічний та рекреаційно-туристський потенціал Японії

1.3. Аналіз основних статистичних даних в галузі туризму Японії

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ВИДИ ТУРИЗМУ ПОШИРЕНІ В ЯПОНІЇ

2.2. Види та типи туризму, розвинуті в країні

2.3. Рівень розвитку туристської інфраструктури Японії

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНИХ ЗВ’ЯЗКІВ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ І ЯПОНІЇ

3.1. Аналіз діяльності українських туристських підприємств, що працюють на туристському ринку Японії

3.2. Характеристика турів, що пропонується українським туристам в Японії

3.3. Перспективи співробітництва України з Японією в галузі туризму

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Японія - це, поза сумнівом, унікальна, ні з чим незрівняна і абсолютно загадкова країна, конкурентів якій в світі практично неможливо знайти. І справа не лише в її багатій і древній спадщині - сама по собі Японія - це величезний музей.  Красива природа (море, гори, національні парки), екзотичність побуту, стародавні пам'ятники Кіото, Нікко і Нари і ультрасучасна архітектура центральних районів найбільших міст, олімпійські споруди в Токіо і Саппоро, витончені вироби кустарів і унікальні досягнення електроніки все це викликає жвавий інтерес гостей з багатьох країн світу.
         Об’єктом дослідження є Японія, як країна із різноманітними туристичними ресурсами .

Предметом є використання природних і культурно-історичних  ресурсів для розвитку туризму в Японії.

Метою курсової роботи є аналіз можливостей організації туризму держави з метою залучення іноземних туристів.

Завдання дослідження:

•              виявити і оцінити наявний туристський  потенціал країни;

•              розглянути всі ресурси країни (від рельєфу до економічних ресурсів); 

•              дослідити туристичні центри Японії;

•              визначити перспективи співробітництва в галузі туризму України та Японії.

              Структура курсової роботи. Робота складається з 3 розділів. У І розділі проводиться аналіз загальної інформації про країну, статистичних даних в галузі туризму. Проводиться оцінка природно-ресурсного, соціально-економічного та рекреаційно-туристського потенціалу країни, що досліджується. ІІ розділ - надається характеристика найвідоміших туристських об’єктів країни, що досліджується. Проводиться аналіз видів та форм туризму з обов’язковим зазначенням їх географії, а також проводиться детальний аналіз рівня розвитку туристської інфраструктури. ІІІ розділ – аналізується діяльність українських туристських підприємств на туристському ринку країни, що досліджується, а також окреслено перспективи співпраці в галузі туризму України та Японії.

Курсова робота написана при використанні літератури по туризму, по розвитку туристичної індустрії, спеціалізованим дослідженням. Бібліографічний список представлений в кінці курсової роботи.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ

1.1. Загальна інформація про Японію

Японія (самоназва Ніппон, або Ніхон) — одна з головних країн світу. В кінці XX ст. за розмірами ВНП вона поступається лише США. Країна має сучасну структуру господарства, високі рівні техніки й технології, життя населення та ІРЛП. Країна вважається третім центром світової економіки, хоча в цьому відношенні її позиції слабші, ніж Англо-Америки і Європейського Союзу.

Загальна площа країни — 378 км кв. Населення — 126 млн чоловік.

Столиця — Токіо. Державний устрій — конституційна монархія [20; 1].

В адміністративному відношенні поділяється на 47 префектур, Японія претендує на Південно-Курильські острови, які зараз належать Росії.

Глава держави. Імператор — символ єдності нації, реальною владою не володіє. Найвищим законодавчим органом є Двопалатний парламент (Палата представників, обирана на 4 роки, і Палату радників, термін повноважень якої 6 років). Найвищий виконавчий орган — Кабінет міністрів.

Крупні міста: Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кобе, Кіото, Фукуоко, Кавасакі, Кітакюсю.

Етнічний склад: 99% — японці, 0,5% — корейці, 0,5% – китайці і айни (залишки корінного населення).

Національна грошова одиниця Японії - японська ієна. Її історія почала свій відлік з 1871 року. Буржуазний уряд ввів десятеричну систему національної валюти (одна сота ієни називалася сена, одна десята сени - рин). Ієна замінила дзени - досить складну грошову систему епохи Едо (1600-1868), у рамках якої паралельно існували золоті, срібні, мідні і паперові грошові знаки, причому як центрального уряду, так і 244 окремих князівських володінь. Свою нову назву - "ієна" - японська валюта одержала від форми ("ен" японською означає "круглий"), тому що колишні монети мали овальну, прямокутну, і навіть досить невизначену форму золотого або срібного злитка.

Статус міжнародно визнаної валюти ієна отримала лише в травні 1953 року, коли Міжнародний валютний фонд затвердив її паритет у 2,5 міліграма золота. У ході цілої серії послідовних ревальвацій до долара та інших основних закордонних валют "вага" ієни значно зросла. Нині в обігу є банкноти Банку Японії у 1000, 5000 і 10 000 ієн.

За кількістю жителів Японія займає восьме місце в світі і є однією з найгустіше заселених країн. Середня густота становить 332 чоловіка на 1 км кв. 90% жителів зосереджені на прибережних рівнинах (це 20% площі країни). Головні з них: Ісікарі і Кусіро на Хоккайдо; Кітакамі (Сендай), Етіґо, Канто, Нобі (Міно-Оварі) і Кінкі на Хонсю; Тікуґо на Кюсю. Ці рівнини належать до найгустіше заселених на Землі, в середньому на 1 км кв. мешкає 1500 чоловік [3; 122].

Японія є країною одного етносу — японців. Крім них, є трохи корейців та китайців. На відміну від Західної Європи, в Японії немає іноземних робітників і ставлення до імпорту робочої сили є негативним.

З другої половини XX ст. Японія пережила бурхливий процес урбанізації. В 1947 р. в її містах жило 33% населення, в 1994 р. — вже 77%. Одинадцять міст мають понад 1 млн жителів кожне. Три міські метрополітени належать до найбільших у світі: Токійський — 12 млн чоловік, Осакський — 9 млн і Наґойський — 7 млн чоловік. На Тихоокеанському узбережжі виріс найбільший мегалополіс світу — Токайдо, який простягнувся на 600 км між Токіо і Осакою і нараховує 70 млн жителів.

1.2. Природно-ресурсний, соціально-економічний та рекреаційно-туристський потенціал Японії

Природно-ресурсний потенціал. Японія — острівна країна. Вона розташована на однойменних островах біля східного узбережжя Азії. Великими вважаються чотири острови — Хоккайдо, Хонсю, Кюсю і Сікоку. На південь їх продовженням є архіпелаг Рюкю. Найбільший острів Хонсю (231 тис. км кв., або 61% території країни) традиційно поділяється на п'ять районів: Тохоку, Канто, Тюбу, Кінкі і Тюґоку. Від Кореї Японію відокремлює Корейська протока завширшки 180 км, відстань від Нагасакі до китайського Шанхаю — 800 км. Здавна Японія мала найтісніші зв'язки з Кореєю і Китаєм. У кінці XIX — першій половині XX ст. вона використала переваги свого географічного положення для колоніальної і воєнної експансії в регіоні. І зараз її географічне положення сприяє розвитку відносин з країнами Східної і Південно-Східної Азії. Стосунки Японії з російським Далеким Сходом досить помірні [12; 220].

Острівне положення допомогло Японії відбити у XIII ст. навалу монголів, а в XVI і XVII ст. протистояти колоніальним домаганням європейських держав. До Великих географічних відкриттів Японія, як і весь Далекий Схід, не мала стосунків із Західним світом. Сучасні транспортні та комунікаційні можливості зблизили її з віддаленими від неї частинами Землі.

На півночі країни клімат помірний, а на півдні — субтропічний і тропічний мусонний. Літо достатньо жарке по всій країні — від +30°С на півночі до +38°С на півдні. Влітку випадає максимальна кількість опадів — від 700 мм на півночі до 1200 мм — на півдні, при цьому вологість повітря дуже висока, часті тайфуни. Середня температура взимку достатньо низька — від -15°С на о.Хоккайдо, до -5°С на о.Хонсю і до +16°С на архіпелазі Рюкю. При цьому випадає достатньо велика для таких південних широт кількість снігу.

У країні налічується більше 17000 видів рослин, з яких за національних вважаються вишня сакура і слива. Найпоширеніше дерево — японський кедр, часто зустрічається також модрина, декілька видів ялин. На Кюсю, Сікоку і Хонсю ростуть субтропічні види: бамбук, камфорний лавр, баньян. У центральній і північній частинах Хонсю поширене листя (береза, горіх, верба), а також велика кількість хвойних дерев. У квітні цвіте азалія, в травні — півонії. У листопаді зацвітає хризантема — національна квітка Японії. Цій події щорічно присвячуються фестивалі квітів.

На території островів налічується близько 140 видів ссавців, 450 видів птахів, велика кількість рептилій, амфібій і риб. З хижаків можна виділити бурого ведмедя, чорного ведмедя і рудого ведмедя. Поширені норка, видра, куниця, заєць, білка, білка-летяга. З птахів переважають ластівка, зозуля, горобець, дрізд, качка, чапля, лебідь, бекас, альбатрос, журавель, дятел, голуб, фазан, а з півчих — соловей і снігур. Деякі тварини ендемічні: японський макак, японський плямистий олень.

Найбільша річка — Сінано, Тоне, Кітакамі, Тенрі, Могамі на о.Хонсю; Ісікірі, Тесіо, Токачі на о.Хоккайдо, Єсіно — на о.Сікоку. Найбільше озеро — Біва — знаходиться на Хонсю [19; 1].

Японські острови простягаються з північного сходу на південний захід на 1900 км, а з островами Рюкю — на 3000 км. Країна лежить у помірних і субтропічних широтах. Межею між ними умовно є 38° північної широти. Вегетаційний період на Хоккайдо триває 230—140 днів, на Кюсю — 280 днів. На Кюсю і островах Рюкю збирають два-три врожаї на рік. Річна кількість опадів становить від 3000 до 1000 мм. Головним є літній мусон. Серед ґрунтів переважають алювіальні, а на півдні поширені червоноземи. Ліси вкривають 68% площі. Зустріч теплих і холодних течій біля берегів Японії сприяє багатству на планктон. Берегова лінія — 9,5 тис. км, тобто в 1,7 раза довша від берегової лінії Індії. Морська економічна зона Японії становить 4,5 млн км кв.

Природними багатствами Японії є її клімат, родючі ґрунти, ліс, гідроенергетичні ресурси, рибні багатства навколишніх морів. Разом з тим, Японія надзвичайно бідна на паливо і мінеральну сировину. Вкрай низьким є забезпечення рівнинними, зокрема сільськогосподарськими землями. 3/4 території — молоді гори зі стрімкими схилами. Для сільського господарства використовується лише 15% території — 5,6 млн га. В розрахунку на одного жителя це 0,04 га, тобто менше, ніж у Кореї (0,06 га) або Єгипті (0,05 га). В Японії здавна ведеться боротьба за землю і в цьому відношенні її можна порівнювати з Нідерландами. Терасовані схили гір — звичайне явище. Останнім часом значних розмірів набуло намивання земель біля морських берегів. Неодмінним елементом ландшафту Токійської, Токайської і Осакської заток, а також Внутрішнього Японського моря є численні плоскі прямокутники намивних земель, площа окремих з цих досягає 4—5 км кв. Незважаючи на велику сейсмічність території, міста почали зростати «вверх» і опускатися «вниз». Хоча «підземні» і «підводні» міста насправді існують поки що в проектах. Японія потерпає від землетрусів, тайфунів, цунамі, перенаселеності і забруднення природного середовища. Японці дуже охайні люди і в країні робиться багато для збереження природною середовища. Проте величезна густота людей, промисловості і транспортних засобів на одиницю площі робить проблему забруднення повітря, води і землі в Японії чи не найгострішою в світі.

Соціально-економічний потенціал. Двісті з лишком років (1639—1853) Японія проводила політику самоізоляції. В кінці тієї епохи вона значно відставала в своєму розвитку і змушена була «відкрити» країну під натиском збройних сил США, Росії та Великобританії. Швидкий економічний розвиток Японії після буржуазної революції 1867 р. (реформи Мейдзі) супроводжувався колоніальними загарбаннями і агресивними війнами з сусідами. Японська колоніальна імперія була серед найбільших: її площа становила 300 тис. км кв., а населення — 35 млн чоловік. Зоною впливу Японії став Китай. Участь у другій світовій війні закінчилася для Японії катастрофою. В 1945 р. вона втратила свої колонії, а її територія була окупована США.

Проте, незважаючи на воєнну поразку, в 50-х і 60-х роках знову почався дуже швидкий розвиток цієї країни, названий згодом «японським дивом». Необхідність перебудови структури господарства після втрати колоній збіглася для Японії з початком у світі науково-технічної революції. Виключна поглинальна здібність японців дозволила їм скористатися новітніми досягненнями науки й техніки і утвердитися на світових цивільних ринках. Найважливішу роль тут відіграла наявність в Японії дешевої, але освіченої робочої сили і такі риси японського характеру, як колективізм і повага до старших. Стрибок вперед було здійснено без іноземних позик, за рахунок власних капіталів, при цілеспрямованій політиці держави, державного планування і протекціонізму.

Займаючи 0,3% території і маючи 2,2% населення світу, Японія нині виробляє 17% світового ВНП. Серед найбільших корпорацій світу японські автомобільні «Тойота», «Ніссан» і «Хонда», електронні — «Хітаті», «Матсусіта», «Соні» і «Тошіба», банки «Дайїті», «Сумітомо», «Фудзі», «Мітсубісі», «Санва» [11; 128].

Структура японської економіки значно змінилася за останні півстоліття. Зараз у сільському господарстві і рибальстві зайнято 6% працюючих і їхня частка у ВНП становить 2%, в промисловості відповідно 24 і 28% і в галузях обслуговування — 60 і 61%. Все ще порівняно висока зайнятість у первинному секторі і, навпаки, відносно мала частка третинного сектора свідчать про вразливі місця японського господарства.

Японія виступає як третя торгова держава світу після США і Німеччини. Характерним для Японії є великий актив торгового балансу, що пов'язано як з перевагами її продукції (японська робоча сила все ще дешевша, ніж робоча сила США і Західної Європи), так і з протекціоністськими заходами японського уряду, який не відкриває повністю японські ринки іноземним товарам.

Головним у японському експорті є продукція машинобудування, її частка становить 3/4. Далі йдуть чорні метали, хімічні продукти і текстильні вироби. В імпорті головними є паливо, сировина, продовольство, а також машини і хімікати. Японію інколи представляють як величезну майстерню, яка переробляє імпортну сировину і експортує готові вироби. Це не зовсім так. Головним для неї був і залишається внутрішній ринок, а обсяг зовнішньої торгівлі дорівнює тільки 15% ВНП.

Головним торговим партнером Японії є США (30% японського експорту і 25% імпорту). За ними йдуть Східна і Південно-Східна Азія та Західна Європа. Частка Японії в зовнішньоторговому обігу України в 1995 р. становила 0,4%. Японія виступає на світовому ринку як великий експортер капіталів. Її прямі інвестиції є в США, Західній Європі та Східній і Південно-Східній Азії. Упродовж всього післявоєнного часу Японія виділяється в світі імпортом технологій. Останнім часом імпорт в країну та експорт технологій з країни зрівнялися. Туристичний баланс Японії є негативним. Багаті японці, разом з американцями, німцями і арабами з нафтовидобувних країн — найважливіша складова сучасного міжнародного туризму. Сферою впливу Японії залишається Південно-Східна Азія. Одночасно, разом із США, вона відіграє вирішальну роль у Тихоокеанському регіоні.

Ресурсне забезпечення. Японія імпортує 86% потрібної енергії та 92% сировини. Власний видобуток вугілля становить 10 млн т, а його імпорт — 75 млн т, нафти, відповідно, 0,5 і 240 млн т (а з нафтопродуктами 300), природного газу — 2 і 34 млрд м куб, залізної руди — 0,5 і 130 млн т тощо. До 1937 р. постачальниками сировини в Японію були навколишні колонії: Тайвань, Корея, Маньчжурія, зараз — віддалені країни: Австралія, Канада, США, Бразилія, ОАЕ і Саудівська Аравія. Ефективність транспортування на далекі відстані забезпечується великотоннажністю суден і системою «порт-завод», коли судна швартуються на узбережжі біля підприємства і ніякі додаткові перевантаження не потрібні. Залежність Японії від імпортних ресурсів має не тільки негативні сторони: краще.дешеві чужі, аніж свої дорогі ресурси. Крім того, Японія не має екологічних проблем, які супроводжують гірничодобувне виробництво.

Рекреаційно-туристський потенціал країни. Туристська привабливість Японії загальновідома. Красива природа (море, гори, національні парки), екзотичність побуту, стародавні пам'ятники Кіото, Нікко і Нари і ультрасучасна архітектура центральних районів найбільших міст, олімпійські споруди в Токіо і Саппоро, витончені вироби кустарів і унікальні досягнення електроніки все це викликає жвавий інтерес гостей з багатьох країн світу.        Надзвичайні кліматичні відмінності пояснюються значною протяжністю Японії з півночі на південь. Крайні північні райони країни знаходяться в холодному кліматичному поясі, центральні - в помірному, південні - в субтропічному.
          Відпочинок в країні вранішнього сонця пов'язаний з відвідуванням місць, цікавих в природному відношенні, але так чи інакше освячених релігійними традиціями та обрядами. Храми, арки і кам'яні статуї поставлені на честь незліченної кількості великих і маленьких гір, річок і річок, озер, лісів, скель, ущелин. У Токіо — старовинні замки і храми, Національний музей, Музей каліграфії, Національний музей західного мистецтва, Музей японського народного мистецтва, Музей-скарбниця святині Мейдзі, Токійська телевежа заввишки 333 м, зоопарк. В Кіото — замок Нідзе, музеї, більше 2000 старовинних храмів і святинь, Імператорський палац, палац Катсура, старовинні Імператорські гробниці і багато іншого. Невід'ємною частиною культури є традиційні японські сади. Предметом поклоніння є гора Фудзі, що знаходиться за 90 км на захід від столиці. На території, що оточує гору, утворений національний парк з численними храмами і святинями.

1.3. Аналіз основних статистичних даних в галузі туризму Японії

У 2008 році до Японії приїхало всього 8,4 млн. іноземних туристів, не дивлячись на такі привабливі місця як древній Киото, сучасний Токіо і багатий вибір пляжів і лижних курортів. Для порівняння, за даними Всесвітньої організації по туризму, Францію відвідало 79 мільйонів туристів, Сполучені Штати – 58 мільйонів, Китай – 53 мільйони. У 2009 році, в умовах глобальної рецесії, кількість іноземних туристів, що відвідали Японію, за офіційними даними знизилася на 18,7%, до 6,79 мільйонів [12; 88].

78 % туристів приїздять до країни з ціллю відпочити, 11 % - бізнес,     11 % - інші цілі (табл..1).

Таблиця 1.

Цілі подорожей, %

Доходи країни від іноземного туризму склали всього 10,8 мільярда доларів, десяту частину від 110 мільярдів доларів, отриманих за рахунок іноземного туризму в тому ж році Сполученими Штатами. Україну і Макао за рік відвідує більше туристів, ніж Японію.

«В Японії є потенціал щоб стати наддержавою в області туризму», – сказав Хироси Мідзохата (Hiroshi Mizohata), який зайняв пост спеціального уповноваженого Агентства по туризму Японії в січні.  Пан Мідзохата, колишній президент популярного місцевого футбольного клубу, поставив завдання збільшити кількість іноземних туристів, що приїжджають до Японії, до більш ніж 10 мільйонів чоловік за два роки, і довести його до 20 мільйонів чоловік до 2016 року.

Урядовці пояснюють низьку кількість туристів дефіцитом варіантів бюджетних подорожей, а також високими цінами. Але критики стратегії країни в області туризму відзначають, що до цих пір ринок туризму був пристосований майже виключно для мандрівних співвітчизників, унаслідок чого значна частина туристської інфраструктури не відповідає вимогам іноземних туристів.

Туристська стратегія Японії також була сконцентрована на інвестиціях в інженерні проекти і тематичні парки, а не на захист природного і культурного надбання країни, недогляд, який на думку деяких експертів коштував туризму країни багато грошей.

РОЗДІЛ 2. РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ВИДИ ТУРИЗМУ ПОШИРЕНІ В ЯПОНІЇ

2.1. Характеристика найвідоміших туристських об’єктів країни

Символами країни, що мільйонами розтиражовані на всіх листівках і буклетах про країну, є найбільші "священні ворота" ("торії") у Японії - дерев'яні ворота (1875 р.) святилища Іцукусіма на "священному" острові Міядзіма, що стоїть прямо у воді в маленькій бухті (сам монастир, одна з найбільш шанованих святинь Японії, теж розташовується на палях прямо у воді). Так само відома гора Фудзі (Фудзіяма, 3 776 м.) - один з найбільш мальовничих вулканів у світі, оточений не менш мальовничими околицями. Символом країни вважається і міст Сето-Охасі (1988 р.), перекинутий через Внутрішнє Японське море (Сето) від Хонсю до Сікоку. Японія виробляє найкращі у світі перлини, тому численні "перлинові ферми" є і цікавими туристичними об'єктами, які відвідують до півмільйона іноземних туристів на рік [18; 205].

Токіо (до 1868 р. - Едо) - одне з найбільших міст світу, засноване в середині XV століття за образом і подобою стародавньої китайської столиці Чаньянь (нині Сіань) сегуном Токугава. До наших днів цей велетенський мегаполіс зберіг безліч старих дерев'яних будинків і храмів, що додають йому контрасту з суперсучасними кварталами та особливого зачарування. Центром міста вважається Імператорський палац Коці (колишній замок Едо, 1456 р., неодноразово перебудовувався), оточений парками Хігасі-гєен і Кітаномару. Обов'язково варто відвідати храм Тосегу, православний кафедральний собор Воскресіння Христового Ніколаї-до, Токійський Національний Музей, новий музей історії Едо-Токіо, Національний Музей Науки в парку Уено з прекрасною віртуальною експозицією, Історичний Музей Шитамаші, храм богині Каннон (Кеннон, XVII ст.., відновлений у XX ст.), Національний театр Японії з грою труп "кабукі", "але" і "бунраку", Токійську телевежу (1958 р., 333 м.), комплекс ультрасучасних хмарочосів "Три Вежі" на острові Харумі і найбільший у Токіо парк Йойоги. У місті понад 30 музеїв, серед яких особливо цікава Галерея Тенрі, Музей мистецтва Бріджстоун, Національний музей сучасного мистецтва, Музей Паперового змія (більше 4 тис. експонатів), Токійський метрополітен-музей, Музей Ідеміцу з колекцією живопису і каліграфії, Музей Ота з експозицією японської гравюри "укііо-е", Музей Метро, а також безліч невеликих, часом дуже незвичайних музеїв - Музей окулярів, Музей запальничок, Музей водопроводу, Музей велосипедів, Музей сумок і т.д. Визначними пам'ятками Токіо є і стародавні парки - Рікушен, Хібія з регулярними виставками хризантем, відомий своїми пагодами і храмами парк Сіба, Уено (Уено-коен, створювався як сад храму Каньейдзі, зараз тут зосереджені основні музеї Токіо), "серце старого міста" Асакуса з храмом Сенсодзі й унікальною бібліотекою стародавніх манускриптів, Мейдзі із символом столиці - синтоїстським храмом Мейдзі-дзінгу, а також один з найстаріших і найбільших районів розваг у Токіо, багатий сувенірними магазинами, ресторанами і театрами, сам історичний район Асакуса.

Також всі туристи намагаються відвідати головну торговельну вулицю столиці - Гінза (Гіндза), що являє собою майже півторакілометрову низку найдорожчих магазинів і ресторанів. Найстаріші і найвідоміші магазини столиці (Міцукоси, Марудзен і ін.) розташовані в районі Ніхомбаси, що вважається, нарівні з районом Маруноути, одним з головних фінансових і торгових центрів країни. Район Сіньдзюку (Шиндзюку) - історично сформований район розважальних закладів, забудований у даний час безліччю хмарочосів, у яких розташовані відомі нічні клуби. Заслуговує на увагу токійський Діснейленд (1983 р.) площею близько 48 гектарів, оглядовий майданчик на 45-поверховому хмарочосі губернаторства Токіо і "міст Японії" Ніхонбасі (1603 р., у 1911 р. замінений кам'яним аналогом, саме від нього багато століть обчислювалися усі відстані в країні), що славиться своїм дизайном, олімпійський комплекс Йойош (Йойогікоен), а також численні храми і релігійні споруди парку Сіба.

За 150 км. на північний схід від Токіо знаходиться національний парк Нікко з мальовничими озерами (найбільш мальовниче - Тюдзенсі або Чузенджі), водоспадами Кегон і Ширакумо, ущелинами і гарячими джерелами "онсен" в обрамленні красивих святилищ Тосегу, Футаарасан, Рицуїн і Тайюін. Тут знаходилася резиденція сегуна Токугави Іеясу, а його могила і в наші дні є місцем паломництва численних туристів. Перлиною курорту є храмовий комплекс Тосегу, що включає 23 пам'ятки архітектури, у тому числі відому п'ятиярусну пагоду і храм Якусідо. Через водні потоки перекинуті численні мальовничі мости, найкрасивішим з яких вважається "священний міст" Синке. На західному схилі гори Нантай, з розташованим на ній буддійським храмом Тачі-Кі-Каннон, знаходиться урвище, у верхній частині якого розташовані печери Казаана ("печери вітру"), з яких двічі на рік - навесні і восени - дме сильний вітер. Тут росте багато дерев, цвітіння яких приносить задоволення японцям, тому навесні тут безліч туристів. А в Омії (30 км. на схід від Токіо) цікавий унікальний Парк Бонсаї (традиційне японське мистецтво вирощування карликових дерев) [11; 215].

На відстані 32 км. на захід від Токіо лежить друге за величиною місто країни - Йокогама (фактично воно вже злилося з "великим Токіо"). У минулому неодноразово було зруйноване землетрусами, у наші дні це найбільший порт Японії і найбільший центр зовнішньоторговельних операцій країни. Місто вражає своєю ультрасучасною архітектурою і бурхливим ритмом життя, за що й одержало напівофіційне прізвисько "місто, яке ніколи не спить". Основними визначними пам'ятками Йокогами вважаються ландшафтний парк і музей просто неба Санкейєн, в якому з усієї країни зібрані зразки традиційних дерев'яних споруджень, храмів і житлових будинків.

Між Токіо і Йокогамою лежить місто Кавасакі, в якому обов'язково варто відвідати Музей традиційної японської архітектури просто неба Ніхон Мінка-ен у районі Ікута. Тут зібрано понад 20 будинків епохи Едо (XVII-XIX ст.), 15 з яких вважаються національними реліквіями.

Нара - перша імператорська столиця країни (710-784 рр.), справжній музей просто неба, у ній знаходяться найбільш значимі буддистські споруди, такі як храм Кофукудзи з павільйоном Хокуендо (720 р.), храм Тодайдзі з "Залою Великого Будди" Дайбуцуден (VIII ст.) - одна з найбільших дерев'яних будівель у світі (висота 57 м.), одна з найбільших бронзових статуй Будди у світі - Великий Будда (Дайбуцу, 16 м. у висоту, 452 т.), храм Хорюдзі (заснований у 607 р.), а також парк, де живе більше ніж 1000 ручних оленів, що вважаються "божественними посланцями". Навколо храму знаходиться безліч інших пагод, дві молитовні зали VIII ст., численні житла ченців, сади і маленький музей, де виставлені вироби китайських і корейських ремісників. Також цікаві Південні ворота зі статуями небесних стражів, храми Якусідзи (VII-VIII ст.ст.), Тоседайдзі (VIII ст.), Касуга-Тайся (768 р.), Сін-Якусідзі (VIII ст.), Музей східного народного мистецтва, музей Ямато Бункакан, Національний музей Нара з колекцією буддистського мистецтва, Художній музей Нара, Художній музей Нейраку та інші. Розташований за 70 км. від Нара храм Хорюдзі внесений у список Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

Кіото засноване у 792-794 р. і до 1868 р. під назвою Хейан ("місто світу і спокою") офіційно вважалося столицею країни і резиденцією імператора. Це надзвичайно барвисте і романтичне місто, визнане центром міжнародного туризму. Тут знаходиться близько 2000 храмів і церков (з них 17 знаходяться під захистом ЮНЕСКО), сотні парків і десятки стародавніх палаців. Особливого зачарування Кіото додає неповторна гармонія всіх його численних споруд з навколишнім ландшафтом. Храми і палаци начебто виростають з вод озер і схилів пагорбів, лише підкреслюючи собою природну красу пейзажу. Недарма ці місця вважаються вищою фазою розвитку знаменитої японської майстерності "злиття з природою". Історичним центром міста є вишуканий імператорський палац Госе (заснований у 794 р., нинішній будинок споруджений у 1855 р.) з церемоніальною залою Сісінден, палацом Саннай-ден, житловими покоями імператора Сейреден і двором, що засипаний білою галькою та оточений з обох боків галереями. Неподалік імператорського палацу розташований замок Нідзе (1603 р., площа - 275 тис. кв. м.) із внутрішнім палацом Ніномару, що славиться унікальною системою "наруїта" або "угуісу-барі" ("співаючі статі" - своєрідна система безпеки), а також із класичними японськими садами - Ніномару і Сейрю-ен.

На іншому березі озера Біва лежить величний замок Хаконе (1603-1623 р.). У Кіото також знаходиться найстаріший у Японії театр "кабукі" - Мінамідза (місто вважається батьківщиною цього мистецтва). Варто відвідати Національний музей і Національний музей сучасного мистецтва. Також процвітають стародавні традиційні ремесла - виробництво лакових і бронзових виробів, порцеляни, мережив, вишивки, предметів релігійного культу, продукція яких може служити чудовим сувеніром. У місті регулярно проводяться святкові заходи і численні релігійні церемонії на честь якогось божества або місцевого храму [18; 208].

Розташована на узбережжі Тихого океану Камакура - найдавніша столиця Японії, місце паломництва і найпопулярніший морський курорт Японії. У місті цікаві храми Сугімото-дера (734 р.), Кенте-дзі (1253 р.) із найстарішим дзвоном у країні (1255 р.), Енгаку-дзі з "залою святих реліквій" Сяриден (1282 р.), храм Цуругаока Хатіман (1063 р.), а також "лотосові ставки" Гендзи і Хейке з перекинутим через них "щасливим" Барабанним мостом. У Камакура також знаходиться друга за величиною в Японії 13-метрова бронзова статуя - статуя Дайбуцу або Будда Аміду (1252 р.) і "чудодійне" джерело в печері Дзенарай Бентен. М'який клімат і відмінні пляжі Сітіріга-хама і Юйга-хама роблять цей регіон ідеальним місцем для "пляжного" відпочинку.

У Нагоя цікаві дві найголовніші святині синтоїзму - Атсута та Іся (орієнтовно - початок I ст. н.е.), замок Нагоя (1612 р.) з оригінальним Музеєм скарбів, а також художній музей Токугава, галерея префектури Айті, Ботанічний сад, Військово-морський арсенал, храм Тофукудзі (VIII ст.) та ін.