Курсова робота 

 На  тему:

 "Аналіз  пасажирських перевезень  транспортного підприємства: "Державне  підприємство «Міжнародний  аеропорт "Бориспіль"" 

 Вступ

 В даній  роботі розглядається аналіз пасажирських перевезень транспортного підприємства: ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ», скорочене найменування – ДП МА» Бориспіль».

 В 2007 році Україна та ЄС розпочали роботу щодо створення Спільного авіаційного  простору, що сприятиме не тільки подальшому розвитку авіаційних зв’язків на користь авіаційної галузі України та розширенню мережі маршрутів, але й поглибленню економічної інтеграції України в ЄС та розширенню стратегічного політичного партнерства.

 Протягом 2007 року в галузі проводились подальша модернізація та оновлення парку  повітряних суден, підвищення рівня обслуговування, розширювалась географія польотів українських перевізників.

 Сьогодні  повітряний транспорт та пов’язана  з ним наземна інфраструктура, а це 90 авіакомпаній, 42 аеропорти  та аеродроми цивільної авіації, мають значний вплив на розвиток ринку пасажирських перевезень, торгівлю та економіку України в цілому.

 У звітному році, за даними Державної авіаційної адміністрації України в аеропортах України було обслужено 9186,2 тис. пасажирів, що на 23,4% більше, ніж у 2006 році, та оброблено 45 105,0 тонн вантажів та пошти, що на 13,2% більше ніж в 2006 році. Регулярні польоти між Україною та країнами світу здійснювали 12 вітчизняних авіакомпаній (до 41 країни) та 47 іноземних (з 29 країн).

 На  авіаційному транспорті відбулося  динамічне, порівняно з іншими видами транспорту, зростання показників перевезення пасажирів (+23,4%), що головним чином було обумовлено відновленням роботи регіональних аеропортів та інтенсивним розвитком внутрішніх та міжнародних перевезень, у тому числі транзитних.

 Аналізуючи  статистичні дані щодо обсягів пасажиро- та поштовантажопотоків аеропортів України, слід зазначити, що ДП МА «Бориспіль»  концентрує 62% всіх пасажиропотоків  та 74% всіх поштовантажопотоків і  є лідером серед вітчизняних  аеропортів.

 Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, що має велике значення.

 За  обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспортної мережі – особливості та закономірності розміщення господарської діяльності країни чи регіону, рентабельність напрямків діяльності окремого транспортного підприємства

 Розглядаючи ДП МА» Бориспіль» в дані роботі наведено теоретичні основи аналізу  пасажирських перевезень (сутність, цілі та задачі аналізу пасажирських перевезень; методика аналізу пасажирських перевезень); характеристика і аналіз виробничо-фінансових показників роботи підприємства, економічна ефективність роботи підприємства; здійснено аналіз пасажирських перевезень для чого розглянуто географію перевезень пасажирів, складу і структуру пасажирського рухомого складу, об'єм перевезень пасажирів і пасажирообороту, використання пасажирського рухомого складу резерви підвищення ефективності пасажирських перевезень, наведено висновки і пропозиції.

 1. Теоретичні основи  аналізу пасажирських  перевезень

1. Сутність, цілі та задачі аналізу пасажирських перевезень

 Мета  та основні завдання аналізу пасажирських перевезень – є забезпечення безпечного та ефективного функціонування всіх суб’єктів авіаційної діяльності, зміцнення їх матеріально-технічної  бази, впровадження технологічних процесів обслуговування повітряних перевізників і пасажирів, розбудови інфраструктури аеропортів відповідно до сучасних міжнародних вимог.

 Це  сприятиме:

 розвиткові  адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких розташовані аеропорти;

 створенню умов для експлуатації сучасних повітряних суден;

 підвищенню  рівня безпеки польотів;

 забезпеченню  цільового використання земель авіаційного  транспорту;

 підвищенню  конкурентоспроможності авіаційної галузі на світовому ринку повітряних перевезень;

 реалізації  транзитного потенціалу України.

 Основними завданнями аналізу є:

 вирішення питань щодо забезпечення розвитку інфраструктури аеропортів на умовах лізингу та концесії, інших сучасних форм державно-приватного партнерства;

 вирішення питань щодо зменшення часу проходження  митного та прикордонного контролю.

 Авіація – одна з найважливіших галузей  національної економіки, ефективне  функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень, розвитку та провадження зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреби населення і суспільного виробництва в перевезеннях, забезпечення захисту національних інтересів України.

 Приведення  інфраструктури авіаційного транспорту у відповідність з міжнародними вимогами – важлива складова стратегії  держави, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності України на світовому ринку.

 Згідно  з прогнозом Міжнародної організації  цивільної авіації (ІКАО), у період з 1997 по 2020 рік загальний попит  на повітряні перевезення в середньому щороку зростатиме на 4,5 відсотка. З  урахуванням цього світовий парк повітряних суден збільшиться майже вдвічі. Це означає, що у період до 2020 року обсяг пасажирських повітряних перевезень збільшиться майже в 2,7 рази, а обсяг вантажних перевезень перевищить цей показник.

 За 2007 рік пасажиропотік у вітчизняних аеропортах збільшився на 23,4 відсотка і становив 9,2 млн. осіб. Прогнозований обсяг повітряних перевезень в Україні становитиме у 2015 році 38,3 млн., а у 2020 році 70,6 млн. пасажирів.

 Світовий  досвід свідчить, що аеропорт має можливість самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність та розвиток інфраструктури, якщо обсяг його перевезень становить на рік не менш як 2 млн. пасажирів. В Україні у 2007 році пасажиропотік тільки в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» становив більш як 5 млн., в інших аеропортах – менш як 1 млн. пасажирів.

 Основними аеропортами України є «Бориспіль», «Дніпропетровськ», «Донецьк», «Київ» (Жуляни), «Львів», «Одеса», «Сімферополь», «Харків», «Запоріжжя», які у минулому році обслужили 97,08 відсотка загального обсягу пасажирських повітряних перевезень. Менш потужними є аеропорти «Вінниця» (Гавришівка), «Івано-Франківськ», «Кіровоград», «Миколаїв», «Луганськ», «Полтава», «Рівне», «Суми», «Тернопіль», «Ужгород», «Херсон», «Хмельницький», «Чернівці», «Черкаси», «Бердянськ», «Ізмаїл», «Маріуполь», «Керч», «Кривий Ріг», «Севастополь», «Сєверодонецьк».

 На  території України також функціонують аеродроми, які не входять до складу зазначених вище аеропортів, зокрема  «Київ» (Антонов), «Джанкой», «Харків» (Сокольники), «Біла Церква», «Бородянка», «Васильків», «Заводське», «Кременчук», «Озерне» (Житомир), «Лиманське», «Святошин», «Київ» (Чайка). Вони забезпечують виконання авіаційних робіт, задовольняють потреби авіаційної промисловості та спортивної авіації тощо.

 Частина аеродромів – «Бориспіль», «Васильків», «Вінниця» (Гавришівка), «Запоріжжя», «Джанкой», «Київ» (Жуляни), «Івано-Франківськ», «Львів», «Одеса», «Озерне», «Севастополь», «Херсон» – є об’єктами спільного використання і забезпечують польоти цивільних та державних повітряних суден.

 У більшості  аеропортів аеродроми, аеродромні споруди  та обладнання не відповідають вимогам, установленим для належного обслуговування сучасних повітряних суден. Пасажирські  термінали та інфраструктура аеропортів не в змозі забезпечити належне обслуговування пасажирів та повітряних перевізників, що стримує збільшення обсягу перевезень.

 Недостатні  геометричні розміри, несуча спроможність елементів аеродромів, пропускна  спроможність термінальних комплексів, розвиток аеропортової інфраструктури унеможливлюють застосовування новітніх технологій, не дають змоги задовольнити попит на послуги авіаційного транспорту згідно з міжнародними стандартами.

 У середині 90-х років спостерігався різкий спад обсягу повітряних перевезень: кількість  відправлених пасажирів зменшилася в 11,5 раза (з 15 млн. у 1990 році до 1,3 млн. у 1999 році), а у ряді аеропортів – в десятки разів. Це пов’язано з економічною кризою в Україні в зазначений період, з різким зниженням реальних доходів населення, розривом економічних зв’язків з країнами СНД. Тільки починаючи з 2000 року намітилося повільне зростання обсягу повітряних перевезень, відбувся перерозподіл пасажирських потоків між аеропортами. Так, у Міжнародному аеропорту «Бориспіль» в 2007 році обслужені пасажирів у кількості 62 відсотки загального обсягу пасажиропотоку вітчизняних аеропортів.

 За  останні 16 років основні засоби виробництва  морально та фізично застаріли, зменшився  ресурс аеродромного покриття, авіаційної наземної техніки, споруд та обладнання.

 На  даний час економічно самодостатнім є тільки Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Лише частина аеропортів підтримує свою сертифікаційну придатність, але не має власних коштів для проведення в значних обсягах заходів з реконструкції та модернізації.

 Забезпечення  необхідного технічного рівня засобів навігації, аеродромного обладнання, авіаційної наземної техніки, засобів обслуговування пасажирів, багажу та вантажу вимагають міжнародні нормативні документи. Виконання вимог таких документів потребує значних інвестицій, яких аеропорти не мають, а фінансування як з боку держави, так і з боку органів місцевого самоврядування недостатнє.

 1.2 Методика аналізу  пасажирських перевезень

 В умовах ринку пасажирський транспорт стає об'єктом економічних методів  дослідження: маркетингу, аналізу ринків, оцінки поведінки споживачів послуг по переміщенню населення, вивчення закономірностей попиту і керування ним.

 У ринкових умовах мають місце два напрямки організації послуг пасажирського  транспорту: з одного боку, робота транспорту приводиться у відповідність до попиту на його послуги, а з іншого – формується попит на перевезення в залежності від можливостей транспортної системи. Це організується в комплексі технологій організації і управління транспортним процесом. Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, що має велике значення.

 За  обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспортної мережі – особливості та закономірності розміщення господарської діяльності країни чи регіону, рентабельність напрямків діяльності окремого транспортного підприємства.

 Відносні  величини структури характеризують питому вагу окремих частин досліджуваної сукупності в загальному її обсязі. Їх обчислюють шляхом відношення частини до цілого.

 Структура від латинського «structura» –  побудова, розташування, порядок. Це сукупність стійких зв’язків та відносин об'єкта, що забезпечує його цілісність та тотожність до себе.

 Структурним показником є показник, що складається  з суми елементів та визначений у  відносних показниках, як правило  у відсотках: 

 x N

 d і  = і Ч 100, s = ∑ xі, (1.1)

 s і  =1 
 

 де dі – питома вага і-го елемента структури, і= 1, N;

 xі  – абсолютне значення по і  – му елементу;

 s –  ітог суми абсолютних значень  і-х елементів структури.

 Вагоме  значення має й аналіз складу і  структури пасажирського рухомого складу, для чого використовуються слідуючі показники: 

 Ефективність  використання основних фондів можна виявити за допомогою показників фондовіддачі і фондомісткості, рентабельність. 

 Для аналізу обчислюємо фондовіддачу за звітний рік (фактичну і планову) і порівнюємо з минулим роком. Збільшення фондовіддачі у звітному році в порівнянні з плановим періодом та минулим роком говорить про більш ефективне використання основних фондів.

 Фондомісткість  – це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість ОФ, що припадає на 1 грн. товарної продукції. 

 На  приріст обсягу наданих послуг впливає  як збільшення обладнання та основних фондів у цілому, так і ефективність використання ОФ (фондовіддача). Важливо окремо визначити вплив кожного з цих факторів. Для цього використовуємо метод абсолютних різниць.

 Розрахунок  впливу змін на обсяг продукції: 

 Відповідно  до Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», введеного в  дію з 1.07.97 р. прибуток для оподаткування підприємства зменшується на суму амортизаційних відрахувань.

 Тому важливе значення має аналіз нарахування амортизаційних відрахувань. Для цього вибірково перевіряється правильність застосування норм амортизаційних відрахувань по окремих групах основних фондів.

 Одним із якісних показників використання основних фондів: 

 який  слід аналізувати в динаміці.

 Коефіцієнт  амортизаційної віддачі показує  рівень використання ОФ: є одним  із показників інтенсифікації надання  послугу.

 При аналізі зносу потрібно визначити коефіцієнт зносу на початок і кінець звітного періоду. 

 Збільшення  коефіцієнту зносу характеризує погіршення матеріально-технічної  бази підприємства. Аналіз використання пасажирського рухомого складу є інтегруючим показником, що насамперед відбивається через визначення рентабельності послуг: 

 Рентабельність  послуг = (100*Чистий доход (виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)) (ВР`) – Собівартість (С`))/ Собівартість (С`) 

 Загальна  зміна рентабельності послуг шляхом детермінованого аналізу: 

 Що  відбиває вплив на ефективність діяльності з перевезення пасажирів виручки  від реалізації послуг та собівартості надання послуг. 

 2. Характеристика і  аналіз виробничо-фінансових  показників роботи  підприємства

 2.1 Коротка характеристика  підприємства

 Повне найменування ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ»

 Скорочене найменування (за наявності) ДП МА» Бориспіль»

 Організаційно-правова  форма Державне підприємство

 Район Бориспільський

 Поштовий  індекс 08307

 Населений пункт м. Бориспіль

 Вулиця, будинок аеропорт

 Інформація  про державну реєстрацію:

• номер свідоцтва 13541200000000265
• дата видачі 23.03.1993
• орган, що видав свідоцтво Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області
• зареєстрований статутний капітал (грн.) 556521000
• сплачений статутний капітал (грн.) 55652100049 років тому, в травні 1959 року, було прийнято рішення про створення Бориспільського аеропорту цивільного повітряного флоту «Київ» (Центральний) на базі військового аеродрому.

 Основні види діяльності:

• 63.23.0 Функціонування інфраструктури авіаційного транспорту
• 55.10.0 Діяльність готелів
• 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна

 Державне  підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»  є державним підприємством цивільної  авіації, яке засноване на державній  власності та входить до сфери  управління Міністерства транспорту та зв'язку України, яке є Уповноваженим органом управління.

 Уповноважений орган управління затверджує Статут аеропорту, фінансовий план, призначає  та звільняє Генерального директора.

 Уповноважений орган управління погоджує аеропорту:

 – відчуження, передачу в заставу, спільну діяльність, концесію, управління, оренду майна іншим юридичним або фізичним особам у відповідності до діючого законодавства;

 – списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів;

 – добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою;

 – емісію цінних паперів та їх реалізацію;

 – придбання цінних паперів;

 – створення, реорганізацію, ліквідацію філіалів, представництв, відділень, які мають статус юридичної особи;

 – організаційну структуру'

 – призначення заступників генерального директора та головного бухгалтера.

 З невеличкого  військового аеродрому аеропорт «Бориспіль» перетворився на сучасний міжнародний аеропорт з багатотисячним колективом спеціалістів високої кваліфікації, що опанував сучасну авіаційну наземну  техніку, європейські технології обслуговування, впровадив найновіше обладнання, технічні засоби та системи.

 Засновником аеропорту є Міністерство транспорту та зв'язку України.

 Аеропорт  до корпорацій, консорціумів, концернів  та інших об'єднань не належить.

 Аеропорт  Бориспіль – це комплекс інженерних споруд і устаткувань, що призначені для виконання технологічних процесів, які пов'язані з обслуговуванням пасажирів, обробкою багажу, вантажів, пошти та забезпеченням наземного обслуговування повітряних суден.

 Оперативною діяльністю аеропорту займаються наступні структурні підрозділи: виробничо-технічний комплекс, служби авіаційної безпеки, інженерно-авіаційна служба. Враховуючи позицію ДП МА «Бориспіль» на ринку, Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення про визначення проекту розвитку аеропорту «Бориспіль» пріоритетним для реалізації в рамках програми ОДР, що надається Урядом Японії. Відповідно та на виконання рішення Уряду України для проекту розвитку Державного підприємства «Міжнародного аеропорту «Бориспіль» було укладено Субкредитну угоду від 22 вересня 2005 №13000–04/70 між Кабінетом Міністрів України, представленим Міністерством фінансів України, як Кредитора, Державним міжнародним аеропортом «Бориспіль», як Позичальника та Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», як банка – агента в Україні на суму, еквівалентну 19092 млн. японських ієни.

 Станом  на 31.12.2008 року пропозицій з боку третіх осіб щодо реорганізації аеропорту  не надходило. На протязі 2008 року на підприємстві ведення бухгалтерського обліку та складання звітності здійснювалось згідно вимог Закону України із змінами та доповненнями «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XІV, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних (постійних принципів) методів, процедур при відображенні поточних операцій в обліку та складанні фінансової звітності, а також прийнятому на підприємстві наказу».

 2.2 Характеристика виробничих  показників роботи  підприємства і  його технічних засобів

 Згідно  зі стратегією України щодо інтеграції до ЄС, у Міжнародному аеропорту  «Бориспіль» протягом останніх років  вживалися заходи до підвищення якості послуг та збільшення виробничих потужностей  з урахуванням зростаючої важливості аеропорту як головних повітряних воріт України та базового аеропорту для провідних українських авіакомпаній. В ДП МА «Бориспіль» діє інтегрована система менеджменту, сертифікована за стандартами ІSO 9001:2000 та ІSO 14001:2004. Сучасне обладнання з обслуговування пасажирів та багажу повністю відповідає вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) щодо забезпечення авіаційної безпеки.

 Державне  підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»  розташоване на відстані 29-ти км на південний схід від Києва та 6-ти км на південний захід від Борисполя. Займає територію площею 943 га. На території аеропорту розташовані дві злітно-посадкові смуги і біля 200 виробничих, адміністративних та допоміжних будівель і споруд.

 ДП  «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»  є головними повітряними воротами України та обслуговує 62% авіаційних пасажирських перевезень країни. Аеропорт знаходиться на перетині багатьох повітряних трас, що проходять з Азії до Європи, Америки і у зворотному напрямку та є єдиним аеропортом України, з якого виконуються трансконтинентальні рейси.

 З аеропорту  «Бориспіль» 42 іноземні та 8 українських  авіакомпаній виконують регулярні  пасажирські рейси на 84 маршрутах, з них 72 міжнародних та 12 українських.

 Сьогодні  аеропорт реалізує «Державну програму розвитку міжнародного аеропорту «Бориспіль» на період до 2020 року»

 – розпочато будівництво термінального комплексу «D», low-cost терміналу, автомобільних стоянок, реконструкцію та розширення перону «F».

 Аеропорт  надає послуги авіаційного та неавіаційного характеру.

 Основними є авіаційні послуги, а саме:

 – обслуговування пасажирів, обробка багажу, пошти, вантажів;

 – наземне  обслуговування повітряних суден.

 Неавіаційна діяльність:

 – оренда;

 – комунальні послуги;

 – послуги  готелю;

 – телекомунікаційні  послуги;

 Перспективність подальшого розвитку аеропорту передбачає зріст транзитних напрямків перевезень, забезпечення європейського рівня обслуговування, впровадження нових видів послуг неавіаційної діяльності.

 Основні придбання:

 2003 рік – придбано адмінвиробничу  будівлю на суму 9 751 тис. грн., спецтехніки на суму 3 452 тис. грн., ангар на суму 1 870 тис. грн.;

 2004 рік – збудовано оперативний  центр САБ на суму 2 534 тис. грн., стоянки для літаків на суму 3 038 тис. грн.; придбано спецтехніки  на суму 10 173 тис. грн.;

 2005 рік – збудовано перон на суму 24 484 тис. грн.; придбано будівлю лабораторного корпусу на суму 27 469 тис. грн., спецтехніки на суму 30 117 тис. грн.;

 2006 рік – придбано спецтехніки  на суму 18 799 тис. грн.;

 2007 рік – придбано спецтехніки  на суму 24 993 тис. грн.

 2008 рік – будівництво нового термінального  комплексу» D» на суму 19 101 тис.  грн.; розширення перонів на суму 127 424 тис. грн. придбання основних  засобів на суму 86 355 тис. грн.

 Відчуження  активів:

 2003 рік – чотири поверхи контрольно-диспетчерського пункту на суму 651 тис. грн.;

 2008 рік – 19 одиниць спецтехніка  нульовою залишковою вартістю.

 До  основних засобів підприємства відносяться  матеріальні активи, очікуваний строк  використання яких більше одного року та первісною вартістю більше 1000 грн. У 2004 році проводилась переоцінка основних засобів станом на 31.07.2004 року. Нарахування амортизації основних засобів проводиться із застосуванням методів встановлених пунктом 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7» Основні засоби», а саме застосовується прямолінійний метод.