Аналіз підвищення прибутку ПрАТ "Рівне-борошно"

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з   дисципліни

Економічний аналіз 
(назва дисципліни)

на тему:

«Аналіз підвищення прибутку ПРАТ «Рівне-Борошно»»

м. Луцьк - 2013 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

Найважливіше місце і значення в діяльності будь-якого підприємства займає така економічна категорія як прибуток. Це пояснюється тим, що саме прибуток є головною метою фірми.

Останнім часом в економіці та фінансовій системі України відбулись кардинальні зміни, що є наслідком досягнення країною економічної незалежності та соціальною спрямованістю ринкової економіки. Ці зміни мають значний вплив і на діяльність та стан підприємств на території України.

Отже, актуальність теми курсового проекту полягає в тому, що головною задачею сучасного етапу розвитку економіки є опанування підприємцями та керівниками ефективними методами управління підприємством, зокрема, прибутком в процесі здійснення підприємницької діяльності. Тобто дослідження питань підвищення прибутковості підприємств стає дуже нагальним, що зумовлює доцільність розгляду цього питання.

Про актуальність цієї проблематики також свідчить наявність численних публікацій, таких авторів: М.І. Біленкової, Ю.С. Воскобойника, С. Нікітіна, М.Ф. Огійчука , О.В. Олійника та ін. У вирішенні питання велику участь приймають і такі автори як Бланк І. А., Кодацький В. П., Мочерний С. В., Бондар Н. М. та інші науковці. Впровадження пропозицій та рекомендацій, наведених у роботі дозволить покращити та прискорити вирішення питань щодо прибутковості підприємств. Це дасть можливість організувати діяльність підприємств у відповідності з цілісною системою управління прибутком.

Об’єктом дослідження є Приватне акціонерне товариство «Рівне-Борошно».

Предмет дослідження – економічні відносини, щодо формування, розподілу, контролю та підвищення прибутку підприємства.

Метою роботи є дослідження теоретичних основ аналізу, розкриття діючої практики підприємств щодо підвищення прибутковості, а також пошук напрямків та шляхів вдосконалення цього процесу на основі систематизації наведених пропозицій щодо даного питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

• визначити роль прибутку як основного показника діяльності підприємства;
• подати методику проведення діагностики прибутковості підприємства;
• дослідити зарубіжний досвід підвищення прибутковості підприємств;
• оцінити внутрішнє та зовнішнє середовище об’єкта досліджень;
• провести діагностику прибутковості на матеріалах ПРАТ «Рівне-Борошно»;
• розробити напрями підвищення прибутковості підприємства.
• провести факторний аналіз та визначити розмір резервів підприємства;
• визначити розмір резервів росту прибутку та рентабельності підприємства;
• розробити шляхи збільшення прибутковості ПРАТ  «Рівне-Борошно».

Теоретичною базою курсового проекту є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі визначення, аналізу та оцінки прибутковості підприємства. Даному питанню приділяється значна увага з боку Міністерства Фінансів України, Міністерства Економіки, що знаходить своє відображення у законах, постановах та інструкціях.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Прибуток як  основний показник діяльності  підприємства

У сучасних умовах господарювання головною рушійною силою ринкової економіки, основним спонукальним мотивом діяльності підприємств, незалежно від форм господарювання, є одержання максимальної суми прибутку як основного джерела конкурентного, динамічного розвитку виробництва й вирішення соціальних та екологічних проблем суспільства.  На перший погляд, проста економічна категорія характеризується багатоаспектністю сутнісних сторін, а також різноманіттям форм, в яких вона постає. У зв’язку із цим на сьогодні поки що немає однозначного трактування сутності прибутку та методики його визначення. Теоретичні та методичні аспекти визначення прибутковості постійно привертали увагу дослідників. Вони висловлювали різні, а іноді протилежні за своєю спрямованістю погляди, що й зумовило необхідність проведення подальших досліджень.

Переходячи безпосередньо до висвітлення проблем, пов’язаних із формуванням поняття, слід зазначити, що одне з головних визначень призначень прибутку, як економічної категорії, полягає в такому. Прибуток – головна мета підприємницької діяльності, основний узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів,незалежно від їх організаційно-правової форми [16, с.174]. З огляду на важливу роль прибутку в економічному житті, необхідна повна ясність щодо його суті. Розглянемо думки різних авторів щодо цього визначення в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Визначення прибутку з точки зору різних авторів

Продовження таблиці 1.1

Розглянувши таблицю можна зробити висновок про неоднозначне трактування поняття прибутку. В моєму ж розумінні, прибуток – це головна мета підприємницької діяльності, основний узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств усіх видів, незалежно від їх організаційно-правової форми.

На підставі проаналізованої довідкової літератури можна прослідкувати зміну підходів до розуміння поняття «прибуток», яке зазнало суттєвих змін, під впливом трансформації підходів до факторів його формування (рис. 1.1).

Рис.1.1. Еволюція підходів до розуміння сутності «прибуток» від часів Радянського Союзу до сьогодення

Вітчизняні вчені досліджуючи сутність прибутку та, пояснюючи шляхи його формування, виокремили ряд різних точок зору. Результати наукових досліджень свідчать, що сучасні дослідники здебільшого розвивають теорії прибутку економістів XIX – початку XX ст., пристосовуючи їх до нових умов. З певною мірою узагальнення розмаїття методичних підходів до визначення сутності прибутку можна виділити основні концепції (теорії) прибутку:

1. компенсаційна – прибуток є платою підприємцю за ризик, його послуги, вкладений у виробництво капітал, а також за виконання організаційно-економічних функцій;
2. функціональна – прибуток виникає через недосконалість ринку, слабкість конкуренції і можливість підприємств утримувати монопольні переваги, що досягаються, зокрема, шляхом впровадження інновацій;
3. факторна – прибуток є результатом взаємодії одного (підприємництва або капіталу), кількох (праці, землі, капіталу) або всіх факторів виробництва;
4. трудова – прибуток є перетвореною формою додаткової вартості, що створюється вирахуванням з продукту праці робітників на користь підприємця (неоплачена праця найманих працівників);
5. психологічна – прибуток є психологічним фактором, тобто підприємці задля виробництва й нагромадження жертвують своїм добробутом, утримуються в повсякденному використанні коштів на особисте споживання, і завдяки цьому отримують прибуток [5, с.117].

Не вдаючись до дискусії стосовно того, яка ж із теорій є правильною, слід зазначити, що доцільно розглядати всі чинники, які залучаються до виробничого процесу – працю, землю, капітал, підприємницькі здібності та інформацію. А прибуток розуміти як економічну категорію, яка представляє собою сукупність економічних відносин, що відображають результат ефективної взаємодії всіх факторів виробництва у формі додаткового продукту, і є частиною доходу підприємства, що залишається після покриття понесених у процесі господарської діяльності витрат.

Узагальнення наукових досліджень щодо з'ясування сутності прибутку дало змогу виокремити кілька відмінних позицій, зокрема рекомендовано його розглядати з урахуванням:

• соціальних відносин – як засіб задоволення інтересів суб'єктів ринкових відносин, задіяних у його формуванні;
• економічних відносин – як частину доданої вартості, що закладається у виробництві, а фактично надходить на підприємства як складова частина виручки від реалізації продукції;
• фінансових відносин – як вид фінансового результату діяльності підприємств (поряд зі збитком та нульовим результатом), що визначається позитивним сальдо між отриманими доходами і зазнаними витратами підприємств [22, с.7].

Теорія та практика України дозволяє виокремити дві основні концепції відображення прибутку. Перша пов’язана із визначенням показників фінансового результату підприємства по затвердженому національними положеннями алгоритму їх формування. Згідно з іншою концепцією – прибуток відображається таким чином, щоб відповідати моделям прийняття рішень власників, інвесторів і кредиторів. При цьому порядок його формування є варіативним залежно від особливостей управлінського обліку підприємства.

Серед учених, які порушили питання про класифікацію прибутку, вказується Дж.Б. Кларк, а конкретно його праця «Розподіл багатства». Подальший розвиток теорії пов’язують з працями Ф. Найта, Й. Шумпетера. Саме зусиллями цих учених і був сформований новий підхід до визначення суті прибутку, який почали трактувати як породження особливих підприємницьких талантів адаптації до потреб динамічного розвитку підприємницької діяльності за двома визначальними напрямами: гнучка й адекватна відповідь на передбачений ризик і своєчасне освоєння нововведень на всіх визначальних ділянках бізнесу [19, с.22].

В економічній літературі існує багато різних видів прибутку. Його класифікують за численними ознаками. Основні із них наведені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

                                                Класифікація прибутку

Дана класифікація в повній мірі охоплює суттєві ознаки поняття в частині класифікаційних ознак.

Існуючу класифікацію фінансових результатів слід доповнити ознакою, яка передбачає врахування критерію «результати перевірки». За цією ознакою фінансові результати можна поділити на дві групи:

1) достовірний прибуток  – фактичний прибуток, який дорівнює  належному прибутку, а останній розрахований як різниця між доходами та витратами, які визнані перевіряючими (інспекторами, ревізорами, контролерами, аудиторами);

2) недостовірний прибуток  – це фактичний прибуток підприємства, який відрізняється від належного  прибутку.

Різні види прибутків в економічній системі, як і прибуток вцілому, виконують різні функції. Саме з огляду на це рекомендується виділяти поняття економічного та бухгалтерського прибутку. Відмінність між ними полягає в тому, що економіст при визначенні економічного прибутку від валового доходу фірми віднімає всі альтернативні витрати втрачених можливостей виробництва товарів і послуг, що надає фірма, а бухгалтер визначає бухгалтерський прибуток як різницю між валовим доходом і виключно явними витратами виробництва. Саме з таких позицій слід підходити ще до двох видів прибутку: оподаткованого й облікованого.  Разом з тим поширений підхід, за яким пропонується здійснювати розрахунки прибутку за об’єктами визначення:

• вцілому підприємство;
• чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку,  що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку;
• окремі сфери діяльності – операційної, фінансової, інвестиційної;
• структурні підрозділи (центри відповідальності);
• окремі операції, пов’язані з короткостроковими фінансовими вкладеннями, окремими інвестиційними проектами;
• окремі види продукції – як різниця між ціною й собівартістю [23, с.57].

Основними функціями прибутку є такі:

а) слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;

б) є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

в) в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;

г) прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов’язані з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

д) прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств, держава стимулює ділову активність суб’єктів господарювання [12, с.49-50].

Значення прибутку полягає в тім, що він є:

• основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;
• об’єктом оподаткування та джерелом сплати податків [2, с.227].

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток.

Найбільш повне визначення балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 1996 рік. «Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій» [11, с.21].

Отримання балансового прибутку пов’язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації. Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність пов’язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать:

а) прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

б) невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

в) надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

г) штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб’єктами господарювання у зв’язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

д) кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

е) прибуток від завищення цін і тарифів;

є) курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

ж) прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

з) вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

і) прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються [5, с.179-180].

Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності [15, с.349-351].

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

а) прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленим законодавством ставками податку;

б) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статусі підприємства.

Існує безліч різних чинників впливу на прибуток підприємства, тобто основних умов внутрішнього та зовнішнього середовища, які визначають розмір та склад доходів і витрат.

До чинників внутрішнього середовища відносять: зношеність основних засобів; затратність або висока матеріаломісткість виробництва; рівень кваліфікації працівників; рівень інноваційного розвитку; ефективність роботи відділів збуту; тривалість виробничого циклу; наявність браку; наявність ефективних виробничих програм; швидкість окупності капіталовкладень; фінансова незалежність підприємства тощо.

До чинників зовнішнього середовища підприємства, що впливають на рівень прибутку відносять такі як: наявність конкурентів; низька конкурентоспроможність; низька купівельна спроможність населення; політична нестабільність в країні; зміни законодавчого характеру; низька інвестиційна привабливість підприємства; недоступність до фінансового ринку; зміни відсоткових ставок на фінансовому ринку; рівень безробіття; низька кваліфікація населення та інші.

Управління формуванням прибутку є складовою системою загального управління прибутком, що, окрім цього, охоплює і управління його розподілом. Ця система виконує такі завдання: збільшення обсягу прибутку загалом за рахунок збільшення його від основної та інших видів діяльності; зниження витрат у процесі його формування; забезпечення стабільності в одержанні прибутку; розподіл одержання прибутку в часі.

Для ефективного управління прибутком необхідно мати достатню інформаційну базу для прийняття оптимальних управлінських рішень. Такою базою виступають результати аналізу прибутку, доходів та витрат. Джерелом вихідних даних для проведення такого аналізу слугує річна фінансова звітність підприємства та маркетингові дослідження ринку.

Під час здійснення розподілу прибутку підприємства відбувається процес формування напрямів його використання відповідно до стратегічних цілей і завдань розвитку підприємства та забезпечує реалізацію основних функцій використання прибутку: розподільчої – виступає джерелом прибутковості бюджету; стимулюючої – є джерелом фінансових ресурсів для розвитку підприємства, покращення добробуту його власників та засобом реалізації соціальних програм [14, с.97].