Аналіз Платоспроможності Підприємства

ВСТУП 
 

     Розвиток  ринкових відносин в Україні суттєво  змінює економічне середовище функціонування підприємств. Головною ознакою цього  середовища є конкуренція товаровиробників, які набули повної самостійності  та відповідальності за результати фінансово-господарської  діяльності. Це передбачає обов’язкове  виконання зобов’язань підприємств  перед бюджетом та іншими суб’єктами господарювання.  В наслідок цього  різко зростає значення фінансової стійкості і платоспроможності  суб'єктів господарювання. Усе це значно збільшує роль аналізу їхнього  фінансового стану: наявності, розміщення і використання коштів.

     Фінансовий  стан підприємства визначається сукупністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, його реальні й потенційні фінансові можливості. Він безпосередньо  впливає на ефективність підприємницької  діяльності господарюючих суб’єктів.           У свою чергу, фінансовий стан суб’єктів господарювання прямо залежить від результатів їх підприємницької діяльності. Якщо господарська діяльність забезпечує прибуток, то утворюються додаткові джерела коштів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового становища підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання.

     Підприємство, в умовах ринкової економіки, діє  на засадах комерційного розрахунку, один з принципів якого є самофінансування. Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими  ресурсами зумовлюють його здатність  здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність. Неефективна діяльність підприємства, насамперед, збиткова діяльність призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками.

        Крім того низька платоспроможність  підриває довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька платоспроможність на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості становлять реальну загрозу існуванню підприємства. З цієї точки зору є зрозумілим актуальність та важливість теми.

     Пiдводячи  підсумки викладеного, слiд зазначити, що актуальнiсть роботи полягає в  необхідності проведення оцiнки платоспроможностi підприємства як одного з основних етапів здійснення оцінки фінансового  стану суб’єкту господарювання для  поліпшеннія використання фінансових ресурсів, а також пошуку резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

       Метою курсової роботи є дослідження сутності платоспроможності підприємств, вдосконалення методики її оцінки та розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо забезпечення та підвищення платоспроможності підприємств і, зокрема, підприємств хімічної промисловості.

     Досягнення  поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

     ● поглибити дослідження теоретичних  основ поняття “платоспроможність”  підприємства, розкрити його сутність і основні характеристики щодо господарюючих  суб’єктів;

     ● проаналізувати та узагальнити вітчизняні і зарубіжні методичні підходи  до визначення платоспроможності підприємства з метою їх подальшого уточнення;

     ● дослідити та визначити роль синхронізації  грошових потоків в забезпеченні платоспроможності підприємства;

     ● сформулювати цілісну уніфіковану  систему аналітичних показників оцінки платоспроможності підприємства та визначити їх нормативне значення;

     ● визначити і обґрунтувати основні  напрями щодо підвищення платоспроможності  підприємств хімічної промисловості з урахуванням їх специфіки.

     Об’єктом  дослідження є платоспроможність ТОВ "Карпатнафтохім» .

     Предметом дослідження є теоретичні основи та методичні підходи до аналізу та оцінки платоспроможності підприємства.

     Для виконання роботи було проаналізовано теоретичні матеріали та матеріали періодичних видань. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ  ТА ЗНАЧЕННЯ ЇЇ АНАЛІЗУ  В СУЧАСНИХ УМОВАХ 
 
 

1. Теоретичні  основи аналізу платоспроможності підприємств

     Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об`єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

     Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов`язаний із підприємництвом економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій − свій критерій економічної діяльності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів [3].

     Аналіз  фінансового стану – це частина  загального аналізу господарської  діяльності підприємства, який складається  з двох взаємопов’язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу [2].

     Розподіл  аналізу на фінансовий та управлінський  зумовлений розподілом системи бухгалтерського  обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Це ж породжує поділ аналізу на зовнішній та внутрішній. Такий поділ аналізу для самого підприємства є дещо умовним, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу доповнюють один одного основною інформацією.

     Внутрішньою інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

     – балансу (форма № 1);

     – звіту про фінансові результати (форма № 2);

     – звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

     – звіту про власний капітал (форма  № 4);

     – дані статистичної звітності та оперативні дані.

     Зовнішні  дані – це матеріали преси, фінансові довідники, висновки аудиторських фірм тощо.

     Основним  джерелом інформації для аналізу  фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку, затвердженого Міністерством  фінансів України 31.03.99 p., № 87 зі змінами внесеними відповідно до наказів Міністерства фінансів України.

     У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Витрати на придбання та створення  активу, які відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту) не можуть бути відображені в балансі, включаються до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

     Зобов'язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена  та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок його погашення. [1]

     Власний капітал відображається в балансі  одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни. 

     Ефективність  діяльності вітчизняних підприємств  залежить від того, наскільки швидко, своєчасно та в повному обсязі вони можуть виконати розрахунки за короткостроковими  зобов’язаннями перед контрагентами.

     Однією  з найважливіших складових аналізу  та ефективного управління є забезпечення платоспроможності. 

     Поняття «платоспроможності» є складним і багатофакторним, зумовлюється економічним  середовищем, в межах якого здійснюється діяльність підприємства, а також  результатами його функціонування. Оцінювання платоспроможності дозволяє визначити, наскільки ефективно здійснюється фінансовий менеджмент на підприємстві. Проте, як свідчать дослідження, теорія і практика аналізу платоспроможності в Україні знаходиться на стадії свого становлення. Більшістю підприємств подібний аналіз практично не здійснюється, що є дуже актуальним при дослідженні даної теми. [15,265]

     Слід зазначити, що в багатьох джерелах поняття платоспроможності ототожнюється з поняттям ліквідності.

     Ліквідність підприємства – це його здатність  своєчасно погашати свої зобов’язання. Поняття ліквідності дуже тісно переплітається з поняттям платоспроможності. При аналізі ліквідності необхідно оцінити поточні суми ліквідних активів та майбутні зміни ліквідності. В загальному вигляді про зниження ліквідності підприємства буде свідчити  факт перевищення відтоку готівки над її надходженням. Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами. [11,460]

     Підходи щодо сутності поняття платоспроможності підприємства наведено в таблиці 1.1.  

     Таблиця 1.1  

     На  сьогодні у теорії та практиці поширюються  апробовані методики визначення рівня  платоспроможності суб’єкта господарювання. Роботи таких зарубіжних вчених як А. Арес, Є. Брігхем, Дж. К. Ван Хорн, Н. Холт, Р. Димар та інші мають велике теоретичне значення, але їхні методики розраховані в першу чергу  на ринкові економічні умови західних країн і не враховують особливостей країн перехідного стану соціально-економічних  відносин. Серед вітчизняних та російських учених-економістів наукові розробки з питання платоспроможності  найшли відображення в працях Баканова М.І., Валуєва Б.І., Безруких П.С., Єфимової О.В., Ковальова В.В., Крейніна М.Н., Шеремета А.Д. та ін. Завдяки роботам цих вчених сформульоване підґрунтя для подальших наукових досліджень. Проте питання щодо нових підходів до визначення платоспроможності підприємства і досі мають дискурсивний характер [6,116].

     Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є:

     – наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;

     – відсутність поточної кредиторської  заборгованості.

     Управління  платоспроможністю полягає в  аналізі та управлінні рухом грошових потоків, тобто передбачає цілеспрямований  вплив на процеси акумуляції грошових коштів, а отже, цілеспрямований  вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їхнє витрачання та перерозподіл. Для ефективного управління платоспроможністю  необхідно визначити, які види діяльності і елементи активів чи пасивів сприяли зростанню чи зменшенню грошових коштів, і якою мірою. При цьому обов’язково потрібно врахувати особливості та тривалість операційного та фінансового циклів підприємства в розрізі окремих видів діяльності, а потім визначити, в якому напрямку необхідно змінити ці чи інші статті бухгалтерської звітності, щоб сума грошового потоку збільшувалася[7,86].

     Підходи науковців до визначення платоспроможності підприємства можна звести до таких трьох підходів:

     – платоспроможність визначається наявністю  власних обігових коштів та здатністю покривати збитки;

     – платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов’язання;

     – платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості.

     Розглянемо  перший підхід. Й. Ворст, П. Ревентлоу визначають платоспроможність підприємства як здатність витримувати збитки. Особлива заслуга авторів полягає в тому, що вони мають на увазі не лише погашення зобов’язань підприємством, а ще й існування деякого потенціалу чи резерву, який би дав змогу підприємству працюючи збитково, покривати збитки. Проте, на нашу думку, основою діяльності підприємства має бути здатність задовольняти вимоги контрагентів та сплачувати виробничі потреби, а не орієнтуватися на збитки та їх погашення [9,43] .

     Дж. Депалленс та Дж. Джоборд визначають, що платоспроможним є те підприємство, в якого позитивні оборотні фонди (тобто наявні власні джерела обігових коштів). Можна зробити висновок, що платоспроможність визначається складом оборотних активів підприємства. Зокрема, більша частина власних оборотних активів є основою платоспроможності підприємства.

     Для другого підходу типовим є визначення Ковальова В.В.: «Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових ресурсів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення» [9,43].

     З огляду на таке визначення постає потреба твердження про те, що підприємство повинно мати кошти, достатні для сплати короткострокових зобов’язань, а також для того, щоб продовжувати свою виробничу діяльність. Але крім передбачених короткострокових зобов’язань, у визначений термін йому потрібно буде сплатити також і довгострокові кредити та позики, термін погашення яких може наблизитися й увійти в найближчий період.

     Важливий  науково-практичний аспект враховують Абрютина М.С. та Грачов А.В.: «Платоспроможність означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткострокових зобов’язань перед кредиторами». Як видно із визначення, автори підкреслюють роль ліквідності для швидкого погашення короткострокових позик, а також необхідність підтримання достатнього її рівня. [6,118].

     Взаємозв’язок між платоспроможністю та ліквідністю  підприємства, ліквідністю балансу  і ліквідністю активів показано на рис. 1.1 

     Рис. 1.1. Взаємозв’язок між показниками  
ліквідності та платоспроможності 

     Для третього підходу, характерним є  таке визначення: «Платоспроможність підприємства – найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства. Оцінка платоспроможності проводиться  на основі характеристики ліквідності  активів, що означає спроможність перетворення активу на готівку». Слід зауважити, що істотним моментом цього твердження є змішування понять платоспроможності  та її показників. На нашу думку, слід розуміти показники як характеристику платоспроможності  підприємства, а не ототожнювати їх. Такий підхід не сприяє правильному розумінню сутності платоспроможності підприємства [6,118].

     Платоспроможність підприємства може змінюватися: через  несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості підприємству воно може стати неплатоспроможним, оскільки настав час платити кредиторам, а  на розрахунковому рахунку немає  достатньо грошових ресурсів для  погашення цієї заборгованості. Тому треба, щоб ліквідних коштів вистачало  для погашення необхідних платежів.

     Розглянуті  підходи щодо сутності поняття платоспроможність  підприємства дають можливість зробити  певні висновки, що платоспроможність  підприємства може погіршитися внаслідок  того, що у структурі активів значну частину посідає безнадійна дебіторська  заборгованість, основні засоби, неприбуткові довгострокові вкладення. Можна  сказати, що платоспроможність підприємства – це не лише показник. Доказом цього  може стати той факт, що значення показника вказує на стан платоспроможності  підприємства на певну дату розрахунку, тобто для нього характерна одномоментність, і це значення залежить від об’єктивно зумовлених змін, пов’язаних із надходженням та сплатою коштів [4,58].

     Платоспроможність підприємства у ширшому розумінні  включає кредитоспроможність, податкоспроможність  та ліквідність (рис. 1.2). 

Платоспроможність

Кредитоспроможність

підприємства

Податкоспроможність

підприємства

Ліквідність

підприємства

Ліквідність балансу

     Рис.1.2. Взаємозв’язок платоспроможності  з кредитоспроможністю, податкоспроможністю, ліквідністю підприємства

     Доведено, що ліквідність підприємства, тобто  спроможність своєчасно перетворювати  активи на гроші з метою виконання  необхідних платежів, становить одну із необхідних умов забезпечення платоспроможності. Тому зрозуміла доцільність підтримки  ліквідності підприємства згідно з  визначеними пріоритетами його фінансово-господарської  діяльності. Кредитоспроможність означає  здатність підприємства отримати кредит та повернути його у визначений термін. Спроможність підприємства виконувати свої податкові зобов’язання перед  державою характеризується його податкоспроможністю [16,278].

     На  нашу думку, платоспроможність підприємства – це його здатність у повному  обсязі й у визначений термін розрахуватися  за своїми зобов’язаннями за допомогою  грошових ресурсів та інших активів  і спроможність здійснювати безперервну  фінансово-господарську діяльність. 
 

2. Основні показники платоспроможності  – порядок їх розрахунку та методи оцінки

     В умовах ринкових відносин платоспроможність  підприємства вважається найважливішою  умовою господарської діяльності. Платоспроможність  підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі  та грошові зобов’язання за рахунок  наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко  мобілізуються. До платоспроможних  засобів відносяться суми по таких  статтях балансу як: грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями  та інші активи з третього розділу  балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять  заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники  та інші кредитори і першочергові платежі.

     Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній  прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних  активів довгостроковими джерелами  формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами [8,197].

       Проведений аналіз факторів, що впливають на платоспроможність підприємства, дозволив класифікувати їх за двома основними групами – зовнішні (загальноекономічні) та внутрішні, в складі яких визначено найбільш значущі чинники – фінансові та не фінансові [6,119](рис. 1.2).

     У світовій практиці існує декілька методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності  підприємства, основні з яких [4,59]:

     1) Метод коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

     –   порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

     – порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших  підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

     – порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками фірм, які є провідними у даній галузі (бенчмаркінг).

     Даний метод є досить простим у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

     – оціночні коефіцієнти надають аналітику  статистичну інформацію (на певну  дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об'єктивність аналізу  знижується;

     – інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також негативно впливає  на ступінь об'єктивності аналізу;

     – підприємство може використати прийом «прикрашення» звітності, щоб створити видимість вищих показників [4,60].

     2) Методи дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

     Коефіцієнти даного методу отримують у результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

     – порівнюються за певний період на основі низки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з платежами, а інша включає тільки «здорові» підприємства;

     – відбираються за допомогою різноманітних  статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити краще підприємство, представлене в одній з двох вибірок;

     – розробляється за допомогою прийомів дискримінантного аналізу лінійна  комбінація з визначальних коефіцієнтів.

     Оцінку  платоспроможності підприємства можна  здійснити використовуючи систему  таких показників: