Аналіз використання обладнання та виробничої потужності

Вступ

1 Теоретичні аспекти  аналізу використання обладнання  та виробничої потужності підприємства

   1.1. Виробнича потужність, її види та показники

   1.2. Методика аналізу використання обладнання та вир. потужності

   1.3. Шляхи підвищення ефективності використання обладнання та виробничої потужності.

2 Аналіз використання  обладнання та виробничої потужності  підприємства на прикладі конкретного  підприємства

2.1. Характеристика підприємства

2.2. Аналіз використання

3 Резерви підвищення  ефективності використання обладнання та виробничої потужності підприємства

Висновки

Список  літератури 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            ВСТУП

В умовах ринкової економіки  будь-яке підприємство ставить своїм  головним завданням отримання прибутку і задоволення суспільних потреб. В ході своєї діяльності з метою досягнення поставленої мети підприємство повинне аналізувати і планувати свою діяльність, щоб оптимізувати виробничий процес, відповідність витрат і доходів, виявити слабкі сторони і резерви підвищення ефективності роботи. З метою аналізу процесу виробництва підприємство вводить поняття виробничої потужності.

Виробнича потужність - один з основних показників діяльності підприємства. У розрахунку виробничої потужності підприємства включається все устаткування, закріплене за основними виробничими цехами, за винятком резервного, досвідчених ділянок і спеціальних ділянок для навчання робочих; культурно-технічний рівень кадрів і їх відношення до праці; досягнутий рівень виконання норм часу.

Тема виробничої потужності та обладнання завжди є актуальною, бо ці показники є початковим пунктом планування виробничої програми підприємства. Віни відображають потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів по випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності і її використання займає провідне місце у виявленні і оцінці резервів виробництва.

Метою даною роботи є  вивчення методики розрахунку виробничої потужності та обладнання підприємств у різних галузях народного господарства. Відповідно до поставленої мети в ході роботи розв'язуються наступні завдання: Теоретичні аспекти аналізу використання обладнання та виробничої потужності підприємства; розглядаються чинники, що впливають на їх використання; надається методика розрахунку виробничих потужностей підприємств; виявляються резерви підвищення використання виробничих потужностей та обладнання, а також виносяться пропозиції щодо підвищення ефективності використання виробничих потужностей.

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ВИКОРИСАННЯ ОБЛАДНАННЯ ТА ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Виробнича потужність, її види та показники

 Виробнича потужність  — це максимально можливий  випуск продукції, передбачений  на певний період (декаду, місяць, квартал, рік) при заданій номенклатурі  і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Економічне обґрунтування  виробничої потужності — найважливіший  інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції. Від цього показника залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися від обсягу, номенклатури і асортименту, тому виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростання конкурентоспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.

Виробнича потужність підприємства залежить від цілого ряду факторів, що виказують прямий і непрямий вплив на її величину.

До основних факторів, що безпосередньо визначають виробничу потужність діючого підприємства і прямо враховуються при розрахунку її величини, традиційно відносяться:

• номенклатура й асортимент продукції, що випускається;
• кількість виробничого устаткування;
• одинична потужність (продуктивність) устаткування;
• трудомісткість одиниці продукції;
• розмір виробничих площ;
• режимний фонд часу роботи підрозділів основного виробництва;

 

 

• ефективний фонд часу роботи устаткування в підрозділах основного виробництва;

Номенклатура й асортимент продукції визначають величину виробничої потужності по трьох напрямках:

а)по-перше, номенклатура й асортимент продукції визначають об'єкти розрахунку виробничої потужності підприємства;

б)по-друге, широта номенклатури й  асортименту продукції, що випускається, визначають рівень спеціалізації підприємства, характер впливу якої на величину виробничої потужності розглядається нижче;

в)розходження в питомій  трудомісткості (машиномісткості) окремих видів продукції обумовлюють (за інших рівних умов) різну величину виробничої потужності для різних варіантів номенклатурного й асортиментного плану підприємства.

При розрахунку виробничої потужності включається все устаткування, закріплене за основними цехами підприємства (у т.ч. непрацююче внаслідок несправності, ремонту і модернізації), а також устаткування на складі, призначене до введення в основних цехах у розрахунковому році. Не приймається в розрахунок:

а) резервне устаткування;

б) устаткування дослідно-експериментальних дільниць;

в) устаткування, яке використовується для навчання учнів.

Одинична потужність устаткування (верстатів, агрегатів)визначається паспортними даними про їхню часову (змінну)продуктивність. Потужність вузькоспеціалізованих агрегатіввиражається, як правило, у натуральних показниках продукції, що випускається,

чи переробки сировини. У машинобудуванні, наприклад, в  експлуатації знаходиться величезний парк металообробних верстатів і  машин, на яких виготовляється широка номенклатура деталей, вузлів, виробів. Тому одинична потужність зазначеного устаткування частіше визначається не в

 

показниках готової  продукції, а в умовно-натуральних  показниках - деталекомплектах, деталепредставниках.

При розрахунку виробничої потужності застосовуються прогресивні норми трудомісткості продукції, окремих вузлів і деталей (деталекомплектів). При цьому враховується досягнутий і планований відсоток виконання норм виробітку.

До виробничих площ, що враховується при розрахунку виробничої потужності, відносять площі, зайняті виробничим устаткуванням, верстатами, складальними стендами, транспортними засобами, запасами деталей і вузлів на робочих місцях, проходами між устаткуванням і робочими місцями (крім магістральних проїздів).

Розмір виробничих площ визначає кількісний склад парку технологічного устаткування в цехах основного виробництва, а також кількість робочих місць (кількість

одночасно виготовлюваних виробів) у складальних цехах (дільницях) за умов стендового складання продукції.

Величина виробничої потужності знаходиться у прямій залежності від часу роботи підрозділів основного виробництва підприємства і виробничого устаткування. При розрахунку виробничої потужності для окремих виробничих підрозділів підприємства, груп устаткування й окремих верстатів (агрегатів) визначають фонди часу: календарний,

режимний (номінальний) і  ефективний (дійсний, корисний). Зазначені  фонди часу

обчислюються в днях і годинах. Розглянуті вище фактори є факторними показниками або факторами виробничої потужності першого рівня, тому що вони безпосередньо (прямо)

 

враховуються при визначенні її величини. В економічній літературі їх частіше ідентифікують з інформаційною базою розрахунку величини виробничої потужності підприємства.

До найважливіших факторів виробничої потужності другого рівня, що справляють непрямий вплив на величину виробничої потужності підприємства і опосередковано враховуються при визначенні її величини, відносяться:

а) спеціалізація і кооперування підприємства (виробництва);

б) якість предметів праці;

в) рівень організації праці;

г) кваліфікація виробничого персоналу та ін.

 Виробнича потужність багато в чому визначається рівнем спеціалізації і кооперування підприємства. Розвиток даних форм громадської організації виробництва є необхідною і найважливішою передумовою механізації й автоматизації виробничих процесів, впровадження прогресивного високопродуктивного устаткування, поліпшення виробничої структури підприємства, підвищення уніфікації і стандартизації конструкцій виробів тощо. У кінцевому підсумку розвиток спеціалізації і кооперування виробництва обумовлює зниження питомої трудомісткості продукції і підвищення одиничної продуктивності технологічного устаткування, що за інших рівних умов забезпечує збільшення виробничої потужності підприємства (виробництва).

Якість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) впливає на часову продуктивність технологічного устаткування і трудомісткість одиниці продукції, а отже, і на величину виробничої потужності. Характер цього впливу полягає в наступному:

            а) процентний вміст корисної речовини (заліза в руді, сухих речовин у томатах, цукру в цукровому буряку, олії в зернах соняшника) визначає вихід продукту з одиниці перероблюваної сировини, тобто часову продуктивність устаткування в одиницях готової продукції;

б) якість заготовок (наприклад, одержуваних по кооперації від заводу «Центроліт» виливків), що характеризується ступенем наближення їх геометричних параметрів до параметрів деталей, що виготовляються (що багато в чому залежить від рівня прогресивності застосовуваної технології), визначає машиномісткість металорізальних операцій і, відповідно, трудомісткість одиниці продукції. Рівень організації праці впливає як на величину норм виробітку, так і на ступінь їх виконання виробничими робітниками, що багато в чому визначає прогресивну трудомісткість одиниці продукції, а отже, і величину виробничої потужності.

 

Кваліфікаційний і культурно-освітній рівень виробничого персоналу багато в чому визначає можливості впровадження сучасних наукомістких технологій і, як наслідок, ступінь прогресивності застосовуваних технологічних процесів, а відповідно і одиничну продуктивність устаткування. Значний вплив рівень кваліфікації робітників справляє і на ступінь виконання норм виробітку, визначаючи прогресивну трудомісткість одиниці продукції.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру  виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича  потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг). Наприклад, потужність цементного заводу визначається в тоннах виготовленого цементу, автоскладального - у штуках, пивзаводу - у декалітрах. Виробнича потужність цукрового заводу, молочного комбінату визначається в тоннах сировини, що переробляється (цукрового буряка і молока відповідно). Крім натуральних, використовуються й умовно-натуральні показники: умовна банка (на консервних підприємствах), тонна умовного палива (у видобувній промисловості) та ін. На ряді підприємств для виміру виробничої потужності використовуються одночасно кілька натуральних показників. Наприклад, потужність трикотажної фабрики визначається як у тоннах, так і в квадратних метрах.

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися  також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику — натуральні показники за видами продукції; у знаменнику — загальний вартісний (грошовий) показник. Так, виробнича потужність верстатобудівного заводу може бути розрахована як сума добутків потужності по кожному виду верстатної продукції в натуральному вимірі (штуках) на його оптову ціну. З цією метою використовуються, як правило, порівнянні оптові ціни.

Однак вимірювання виробничої потужності лише кількістю продукції, що випускається не є єдиним. На підприємствах окремих галузей виробнича потужність характеризується і кількістю сировини, що переробляється за добу. Наприклад, у сільськогосподарській галузі обсяг випуску кінцевої продукції залежить від якості вхідної сировини або вмісту в ній корисного компоненту. Чим гірша якість сировини, що переробляється, тим менший буде вихід кінцевої продукції при незмінних або навіть більших витратах праці і капіталу. Тому потужність подібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, а кількістю сировини, що переробляється. Наприклад, потужність гірничих комбінатів визначається тонами руди ,що переробляється, цукрових заводів — тони буряку, що переробляються за добу.

Наука та практика господарювання відокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння.

Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях народного господарства: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Методика  аналізу використання обладнання  та вир. потужності.

Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його чисельності, часу роботи і потужності. Розрізняють обладнання наявне, встановлене (здане в експлуатацію) і діюче (фактично використовуване у виробництві). Частина встановленого обладнання може перебувати у резерві, на модернізації, у ремонті, на консервації.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують такі показники:

а) коефіцієнт використання наявного обладнання:

- кількість діючого обладнання;

- кількість наявного обладнання;

б) коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:

- кількість діючого обладнання;

- кількість встановленого обладнання;

Підвищення ефективності використання діючого обладнання можна досягнути  екстенсивним шляхом (завдяки більш  повного використання його за часом) та інтенсивним (більш повного використання його потужності).

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження обладнання вивчають баланс часу його роботи. До нього входять:

а) календарний фонд часу - максимально можливий час роботи обладнання (кількість календарних днів у звітному періоді множать на 24 і на кількість одиниць встановленого обладнання);

б) режимний фонд часу - (кількість одиниць встановленого обладнання множать на кількість робочих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

в) можливий фонд - відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і в модернізації;

г) плановий фонд - час роботи обладнання за планом;

д) фактичний фонд відпрацьованого часу за даними обліку.

Порівняння фактичного і планового  календарних фондів часу дає змогу  встановити ступінь виконання плану  введення обладнання в експлуатацію за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого  використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового - резерви часу за рахунок скорочення його витрат на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовують такі показники:

а) коефіцієнт використання календарного фонду часу

                                                                                                    (1.1.)

б) коефіцієнт використання режимного фонду часу

                                               (1.2.)

в) коефіцієнт використання планового фонду часу

                                                                                                (1.3.)

г) коефіцієнт використання можливого фонду

                                                 (1.4.)

де ФРЧф – фактичний фонд робочого часу обладнання;

     ФРЧ_п – плановий фонд робочого часу обладнання;         

   ФРЧ_м - можливий фонд робочого часу обладнання;

    ФРЧ_Р - режимний фонд робочого часу обладнання;

    ФРЧ_К - календарний фонд робочого часу обладнання.

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

                                                                                             (1.5.)

де d_пр — питома вага простоїв у календарному фонді;

     ПР — кількість  машино-годин простоїв;

     Тк — календарний  фонд роботи устаткування.

Інтенсивне використання обладнання аналізується на основі зіставлення фактичних показників випуску продукції за одну станко-годину з плановими і з показниками попередніх періодів. Тобто, іншими словами, досліджується зміна випуску продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражається не тільки у вартісних, а й у натуральних або умовних вимірниках.

Показником інтенсивності  роботи обладнання є коефіцієнт його ітенсивного навантаження, що розраховується за формулою

                                          

                                               (1.6.)

де  ГВф - фактичний середньогодинний виробіток одиниці обладнання;                 

      ГВпл - плановий середньогодинний виробіток одиниці обладнання.

Узагальнюючим показником, призначеним для комплексної характеристики роботи обладнання, є коефіцієнт інтегрального навантаження. Він розраховується як добуток коефіцієнтів використання планового часу роботи обладнання та інтегрального навантаження обладнання:

 

                                                                                     (1.7.)

   У ході аналізу досліджують динаміку названих показників, виконання плану та причини зміни.

Аналіз екстенсивного  та інтенсивного використання обладнання рекомендується проводити окремо за новою і старою технікою. Це дає можливість визначній ефективність впровадження нової техніки і розробити заходи щодо поліпшення її використання.Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою

                          (1.8.)

де  М_р – середньорічна виробнича потужність;

      М_п — виробнича потужність на початок року;

      М_вл, М_в — відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;

      ч₁, ч₂ — кількість місяців до кінця року відповідно з моменту введення і вибуття виробничих потужностей.

       Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виготовленої продукції і в цілому по підприємству:

                          (1.9.)

де М_к, М_п — виробнича потужність відповідно на початок і кінець року;

     М_б, М_р — зміна виробничої потужності за рахунок, відповідно, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструкції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;

      М_отз — зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

      М_в — величина виведеної виробничої потужності.

       В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієнти використання виробничої потужності, виявляються резерви підвищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво. Для груп однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності та інтенсивності використання обладнання:

ВПі = Кі • Ді • Кзмі • Ті • ВГі                                    (1.10.)

де Кі - кількість і-го обладнання;

     Ді - кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;

     Кзмі - коефіцієнт змінності роботи обладнання;

    Ті - середня тривалість зміни;

     ВГі - виробіток продукції за одну машино-годину на і-му обладнанні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Шляхи підвищення ефективності використання обладнання та вир. потужності.

Заключним етапом аналізу  використання основних фондів є розрахунок резервів збільшення випуску продукції. Серед таких резервів виділяють: введення в дію невстановленого обладнання, заміну і модернізацію обладнання, скорочення цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності та інтенсивності використання обладнання.

Резерви збільшення випуску  продукції у результаті введення в дію нового обладнання визначаються шляхом множення додаткової кількості  обладнання на фактичний середньорічний його виробіток.

Резерви за рахунок скорочення простоїв розраховують шляхом множення відповідної кількості часу на кількість одиниць обладнання і на фактичний середній його виробіток за одиницю часу.

Підрахунок резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта  змінності (тобто у результаті кращої організації виробництва) здійснюють шляхом множення його приросту на можливу кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток.

Щоб визначити резерви  збільшення випуску продукції в  результаті підвищення середньогодинного  виробітку обладнання, необхідно спочатку з’ясувати можливості зростання виробітку за рахунок модернізації, більш інтенсивного використання техніки, впровадження заходів НТП. Отримані результати множать на можливу кількість годин роботи обладнання та на кількість одиниць обладнання.

 

2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОБЛАДНАННЯ ТА ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ.

2.1. Відомості  про підприємство: публічне акціонерне  товариство “Сімферопольський моторний завод”

          Досліджуваним підприємством є Публічне акціонерне товариство “Сімферопольський моторний завод”.

   ЄДРПОУ: 03112751

   Зареєстрований: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, 26.06.1996

   Адреса: вул. Генерала Васильєва, 27А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим , 95040, Україна.

Телефон: +38(0652) 48-35-91, 58-31-26, 66-81-23, 66-81-24

Факс: 58-31-27

Веб-сайт: http://www.simz.com.ua

Голова правління - Ярков  Вадим Вікторович 
Основними видами продукції є:

   - двигуни дизельні;

   - коробки передач;

  - зчеплення.

Показники діяльності підприємства наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Показники діяльності підприємства

Показники	Роки
	2009	2010	2011
			план	факт
1 Фонди робочого часу  роботи обладнання, тис. машино-годин
1.1 Календарний фонд	3015	3118	3100	3102
1.2 Режимний фонд	2110	2152	2134	2186
1.3 Можливий фонд	2000	2001	2010	2023
1.4 Плановий фонд	1425	1425	1432	1435
1.5 Фактичний фонд	1526	1402	1420	1426
2 Кількість обладнання, од.	540	552	550	556
3 Кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання	251	248	250	253
4 Коефіцієнт змінності роботи обладнання	1,98	1,96	2	1,95
5 Середня тривалість зміни, годин	7,8	8	8	7,9
6 Середньогодинний виробіток продукції, т	0,28	0,32	0,34	0,35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             2.2 Аналіз використання обладнання та вир. потужності.

     Характеризуємо використання часу роботи обладнання :

1. Визначаємо календарний фонд часу за рік, щоб дізнатися максимально можливий час роботи обладнання