Аналіз виконання видаткової частини бюджетів по пріоритетним напрямкам у період 2011-2012рр

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ……………………………………………………………………..5

1.1. Стадії виконання Державного бюджету за видатками……………...5

1.2.  Касове виконання видаткової частини бюджету………………….12

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ ПО ПРІОРИТЕТНИМ НАПРЯМКАМ У ПЕРІОД 2011-2012рр……………..16

2.1. Формування видаткової частини бюджетів………………………...16

2.2. Виконання видаткової частини державного бюджету у період 2011-

2012рр……………………………………………………………………...19

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ  В УКРАЇНІ………………………………………26

3.1. Пропозиції щодо ефективного використання бюджетних

видатків…………………………………………………………...……….26

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...34

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК………………………………………………...36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Серед найважливіших проблем сучасного економічного розвитку України особливе місце займає проблема підвищення ефективності використання державних ресурсів, а разом з тим – і піднесення суспільного добробуту. Одним із шляхів розв’язання цієї проблеми є удосконалення інституту державного фінансового контролю, перерозподіл витрат в різні сектори національної економіки.

Значний вклад в дослідження проблем виконання видаткової частини державного бюджету внесли такі зарубіжні вчені, як Е. Вогель, Р. Ербе, Дж. Стренд, П. Кругман, М. Познер, М. Портер, Е. Хекшер, Д. Кісін та інші. Проблеми податкової системи розглядаються також у працях відомих українських та російських вчених, а саме Я. Базилюка, О. Білоруса, С. Давиденко, В. Гейця, Я. Жаліло, Т. Єфименка, П. Мельника, В. Попова, І. Спиридонова, Л. Тарангул та багатьох інших. В. Геєць і В. Семиноженко, конкретизують напрям використання коштів держбюджету: уряд за допомогою державних видатків споживчого та інвестиційного призначення має здійснювати прямий вплив на розміщення виробничих ресурсів.

Глибшого дослідження потребують питання управління державними видатками в контексті їх впливу на такі важливі соціально-економічні процесс як структурна перебудова, стабілізація економіки, розподіл ресурсів, інвестування, субсидіювання, зайнятість, заробітна плата, державна заборгованість, соціальне забезпечення.

Організація ефективного використання бюджетних коштів необхідна в будь-якому сучасному суспільстві, оскільки це суттєво впливає на досягнення оптимальних параметрів функціонування економіки та вирішення пріоритетних державних завдань. Запорукою вищезазначеного є ефективне використання бюджетних видатків, оскільки вони є гарантом економічного розвитку країни та відображають фінансовий стан держави. Головними завданнями бюджетної політики України в сучасних економічних умовах є передусім скорочення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва, зміцнення дохідної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування й зміцнення контролю за повнотою сплати податків, створення системи ефективного фінансового контролю за якісним і цілеспрямованим використанням державних видатків і, нарешті, посилення контролю за розмірами державного боргу. Саме це й визначає актуальність теми дослідження.

Метою роботи є аналіз виконання видаткової частини бюджетів по пріоритетним напрямкам у період 2011-2012рр.

Об`єктом дослідження є стан, основні тенденції розвитку державних видатків, сукупність економічних взаємовідносин, які виникають в процесі формування, розподілу, обміну, споживання (витрачання) фінансових коштів в національній економіці.

Предмет дослідження: виконання видаткової частини державного бюджету у період 2011-2012рр.

Теоретично-методологічну основу роботи складають законодавчі й нормативні акти, що стосуються питань формування та виконання бюджету України (Бюджетний кодекс України [1]), праці вчених-економістів, матеріали періодичного друку, статистична інформація офіційних сайтів України тощо.

Методи дослідження: системний підхід, економічного аналізу, економіко-математичного моделювання, багатофакторного прогнозування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці напрямків удосконалення ефективного використання бюджетних видатків в ринкових умовах господарювання.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ

 

1.1 Стадії  виконання Державного бюджету  за видатками

 

 

Виконання видаткової частини бюджету – це здійснення протягом бюджетного року асигнувань програм та заходів відповідно до закону України "Про Державний бюджет". Перелік програм визначений у 87 статті Бюджетного кодексу. Забезпечує виконання Державного бюджету Кабінет Міністрів України, загальну організацію та управління виконанням бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Виконується Державний бюджет за видатками через органи Державного казначейства України.

Видатки державного бюджету уособлюють економічні відносини, які виникають у зв'язку із розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:

1) державне управління: а) законодавчу владу; б) виконавчу  владу; в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні  дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність  та забезпечення безпеки держави;

7) освіту;

8) охорону здоров'я;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і  спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації  пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку  транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні  проекти;

17) державні програми з  ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи, охорони навколишнього  природного середовища та ядерної  безпеки, попередження та ліквідації  надзвичайних ситуацій та наслідків  стихійного лиха;

18) створення та поповнення  державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів  та референдумів;

21) інші програми, які мають  виключно державне значення [1, с. 87].

За економічним змістом розрізняють видатки розвитку та поточні видатки.

Через видатки розвитку реалізується інвестиційна та інноваційна діяльність, структурні економічні реформи в країні. їх ще називають капітальними видатками оскільки саме з їх допомогою створюється або збільшується капітал - основні засоби, майно держави, органів місцевого самоврядування та окремих юридичних осіб. Поточні видатки забезпечують поточні потреби органів держави та місцевого самоврядування, бюджетних підприємств, установ та організацій та інших суб'єктів господарювання.

Видатки розмежовуються за допомогою органів державного казначейства.

Стадії виконання Державного бюджету України за видатками представлено на рисунку 1.1 [5, с. 114].

 

Рис. 1.1. Стадії виконання Державного бюджету за видатками

 

За рахунок коштів державного бюджету забезпечується державне управління, функціонування законодавчої, виконавчої, судової влади та Президента України, міжнародна діяльність, фундаментальні наукові дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність, освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво, спорт, окремі галузі та міжгалузеві програми розвитку.

Всі видатки, таким чином, розмежовуються між бюджетами різних рівнів залежно від розподілу функцій між державою і органами місцевого самоврядування і поділяються на видатки з фінансування державних повноважень та фінансування власних повноважень. Бюджетним кодексом заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих видатків, а також здійснювати видатки на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів. Функції щодо контролю розмежування видатків покладено на Державне казначейство України.

В основі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за видатками лежить комплекс організаційних процедур щодо забезпечення обліку видаткових операцій, здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів та формування фінансової звітності про виконання бюджетів за видатками.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу виділяють такі стадії виконання державного бюджету за видатками (рис. 1.2) [5, с. 117].

 

Рис. 1.2. Стадії казначейського обслуговування Державного бюджету України за видатками

 

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період згідно з бюджетними призначеннями.

Відповідно до частини восьмої статті 51 Бюджетного кодексу Державне казначейство України здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів у разі:

а) наявності бюджетного зобов'язання для відповідного платежу у бухгалтерському обліку виконання держбюджету;

б) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

в) залишку невикористаних бюджетних асигнувань у розпорядника бюджетних коштів [1, с. 51].

Виходячи з вимог Бюджетного кодексу, Державним казначейством розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, затверджений наказом Державного казначейства України від 25.04.2004 №89 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за №716/9315. Цей Порядок регламентує організаційні взаємовідносини між органами Держказначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами Державного казначейства України, а також розподіл обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками.

У процесі казначейського обслуговування бюджетів за видатками органи Державного казначейства здійснюють такі функції:

а) відкривають в Головних управліннях Державного казначейства та Державному казначействі України (центральний рівень) рахунки для здійснення операцій з виконання бюджетів;

б) здійснюють операції на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

в) обліковують на відповідних бухгалтерських рахунках зобов'язання та фінансові зобов'язання розпорядників та одержувачів коштів бюджету;

г) ведуть бухгалтерський облік планових показників та видатків бюджетів у розрізі кодів бюджетної класифікації за видатками;

д) складають періодичну та річну звітність за видатками відповідно до кодів бюджетної класифікації та подають її зовнішнім і внутрішнім користувачам;

е) здійснюють контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами. За умови виявлення причин, які протирічать здійсненню платежу, проводять відмову у його оплаті;

є) виконують платіжні документи розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Слід зазначити, що на казначейське обслуговування видаткової частини бюджету, принциповою ознакою якого є здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства, переведено близько 70 тисяч розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевих бюджетів, яким відкрито понад 660 тисяч клієнтських рахунків.

Організація роботи органів державного казначейства щодо обслуговування видаткової частини бюджетів здійснюється у такій послідовності:

- формування бази даних мережі розпорядників коштів;

- відображення в системі обліку державного казначейства бюджетних розписів;

- доведення розпорядником коштів планових показників бюджетних асигнувань забезпечення їх обліку та контролю;

- внесення змін до планових показників, що виникають у процесі виконання державного бюджету;

- відображення в обліку затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду, спеціального фонду розпорядників бюджетних коштів, планів використання бюджетних коштів одержувачів, а також внесених до зазначених документів змін;

- облік та консолідація інформації за зобов'язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та погашення зареєстрованих зобов'язань;

- проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним і спеціальним фондами державного бюджету;

- перерахування міжбюджетних трансфертів та проведення операцій за взаємними розрахунками між державним та місцевими бюджетами;

- проведення платежів з обслуговування боргових зобов'язань держави [3, с. 124].

Лише після виконання цих обов'язкових організаційних функцій здійснюються видатки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів. Перерахування коштів здійснюється шляхом оплати витрат із реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Джерелом для здійснення видатків є кошти державного та місцевих бюджетів, які закумульовані на ЄКР та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції.

Для забезпечення правильного та своєчасного розподілу асигнувань в розрізі територій та розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів розпорядники бюджетних коштів на кожний бюджетний рік формують мережу установ та організацій, які отримують бюджетні кошти, та подають зазначену інформацію до Державного казначейства України не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року.

 Отже, Бюджетним кодексом (стаття 51) передбачається виконання Державного бюджету за видатками відповідно до наступних стадій:

1) встановлення бюджетних асигнувань  головним розпорядникам на основі  затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам  бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм [1, с. 51].

Стадія виконання Державного бюджету за видатками є найважливішим етапом бюджетного процесу, оскільки стан виконання бюджету:

- засвідчує досягнення запланованих  результатів та завдань, відповідно до напрямів бюджетної політики;

- дає змогу визначити реальність  запланованих та прогнозованих  показників економічного та соціального розвитку країни;

- дозволяє визначити точність  запланованих доходів та видатків  бюджету, виявити резерви фінансових  ресурсів та приоритетні напрями їх спрямування;

- дає можливість проаналізувати  оптимальність та ефективність  спрямування коштів на вирішення  завдань та бюджетних програм, ефективність запозичених ресурсів;

- дає змогу вирішити питання  зменшення видатків, коли виникає  проблема недоотримання доходів  до бюджету за причинами неправильного їх розрахунку. Ця ситуація може виникнути, коли бюджет формувався при закладенні занадто оптимістичних розрахунків надходжень;

- дозволяє визначити потребу  в коштах, незапланованих або  непередбачених в бюджеті, уникнути  накопичення необґрунтованих боргів;

- дає можливість проконтролювати  прийняття зобов'язань і уникнути  незапланованого дефіциту бюджету.

 

 

1.2. Касове виконання видаткової частини бюджету

 

 

Починаючи з 1 липня 1993 року в Україні став застосовуватися єдиний метод здійснення видатків – шляхом перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки розпорядників бюджетних коштів.

З утворенням Державного казначейства України наприкінці 1995 року функція обслуговування Державного бюджету за доходами та видатками перейшла до органів Державного казначейства.

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету був здійснений поетапний перехід органів Державного казначейства на єдиний казначейський рахунок у Національному банку.

Для цього відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1721 від 15 вересня 1999 року була створена внутрішня платіжна система Державного казначейства [21].

Державне казначейство України Наказом № 3 від 22 січня 2001 року затвердило "Порядок касового виконання державного бюджету за видатками" [21].

За умови функціонування внутрішньої платіжної системи новий порядок касового виконання Державного бюджету за видатками був затверджений Наказом Державного казначейства України № 140 від 10 серпня 2001 року.

З метою приведення у відповідність до Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини та регламентують виконання державного бюджету за видатками, а також для вдосконалення процедур здійснення видатків Державного бюджету України Державним казначейством України розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, який затверджено наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року № 89 (далі - Порядок) [21].

Зазначений Порядок у повному обсязі запроваджений з 01 січня 2005 року.

Накази Державного казначейства № 3 "Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками" та № 140 "Про затвердження Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи" втратили чинність.

Цей Порядок регламентує з урахуванням вимог Бюджетного кодексу:

- організацію взаємовідносин між  органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами  бюджетних коштів;

- розподіл обов'язків та відповідальності  між ними в процесі виконання  Державного бюджету України за видатками.

Для якісного та безперебійного обслуговування органами Державного казначейства розпорядників коштів здійснюється формування єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.

Порядок та правила формування головними розпорядниками коштів мережі розпорядників наступні:

1. Головні розпорядники бюджетних  коштів до початку бюджетного  року визначають мережу розпорядників  коштів бюджету нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів за територіями (областями).

2. Розпорядники третього ступеня  можуть бути включені або до мережі головних розпорядників або до мережі розпорядників другого ступеня. Не допускається включення їх одночасно до мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за однією бюджетною програмою.

3. За 15 днів до початку бюджетного  року головні розпорядники (крім розпорядників Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій і адміністрацій міста Києва і Севастополя) подають Державному казначейству України мережу установ, що одержують бюджетні кошти.

4. Державне Казначейство України  узагальнює цю інформацію і  доводить її до управлінь Державного  казначейства.

5. До бази даних про мережі Державного казначейства України заноситься інформація тільки про головних розпорядників, а інформація про нижчих - до управління Державного казначейства.

6. Управління Державного казначейства, одержавши інформацію, групують  її по районах та містах і формують базу даних за мережею установ.

7. У процесі виконання Державного бюджету до бази даних мережі розпорядників можуть вноситися зміни в наступних випадках:

- введення нової бюджетної установи  або її вибуття;

- зміни реквізитів (назви або  міста обслуговування бюджетної  установи).

Державне казначейство України зміни оформлює реєстром та на електронних носіях доводить їх до відповідних управлінь, які вносять зміни до бази даних про мережу установ в розрізі територій.

8. Органи Державного казначейства  України є користувачами мережі  головного розпорядника бюджетних  коштів, який несе відповідальність  за достовірність даних, наведених  у мережі.

Новий порядок обслуговування Державного бюджету за видатками з метою розподілення інформаційних і грошових потоків бюджетних коштів розмежував поняття "асигнування" та "відкриті асигнування".

Згідно з Бюджетним кодексом "бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету".

Порядок ввів новий термін "відкриті асигнування - це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих зобов'язань.

Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.

Таким чином, відкриті бюджетні асигнування – це практично дозвіл на розподіл та використання бюджетних асигнувань розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів, який не передбачає переміщення грошових ресурсів.

При цьому розподіл і переміщення відповідних бюджетних асигнувань здійснюється шляхом надання відповідної інформації. Откриті асигнування обліковуються на позабалансових рахунках 9 класу Плану рахунків обліку виконання бюджетів.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТІВ ПО ПРІОРИТЕТНИМ НАПРЯМКАМ У ПЕРІОД 2011-2012рр.

 

2.1. Формування видаткової частини бюджетів

 

 

Процес формування видаткової частини бюджетів ми розглядаємо як комплекс цілеспрямованих дій, направлених на визначення обсягів, структури видатків та оцінювання їх впливу на соціально-економічний розвиток реґіону і навпаки.

Наглядно схему формування бюджетних видатків представлено на рисунку 2.1 [15, с. 7].

Рис. 2.1. Формування системи видатків бюджету

 

Система видатків бюджетів, як і доходів має власний досить точно окреслений предмет регулювання – відносини, пов’язані з мобілізацією і використанням фінансових ресурсів.

Нормативно-правове забезпечення формування бюджетних видатків здійснюється на підставі Конституції України, Бюджетного кодексу України та інших законів України, постанов Верховної Ради України, декретів Кабінету Міністрів України, указів Президента, нормативних актів міністерств та інших органів; нормативних акті місцевих рад.