Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Архаизмы и диалектизмы

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Особливість функціонування архаїзмів, діалектизмів й

запозичень...................................................................................... 6

1.1. Визначення поняття «архаїзм», його місця в стилістиці англійської

мови....................................................................................................... 6

1.2. Визначення діалекту й діалектизму. Типологія діалектизмів......... 11

1.3. Причини існування процесу запозичення, класифікація запозичень,

особливості асимілювання запозичень.............................................. 14

Висновки до розділу 1................................................................................ 22

РОЗДІЛ 2. Проблема передачі англомовних діалектизмів, запозичень

та архаїзмів при перекладі......................................................... 24

2.1. Принципи й особливості перекладу архаїзмів................................ 24

2.2. Специфіка передачі діалектизмів у мові перекладу....................... 29

2.3. Способи перекладу запозичень........................................................ 30

Висновки до розділу 2............................................................................... 37

ВИСНОВКИ....................................................................................................... 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 42

АНОТАЦІЯ........................................................................................................ 45

РЕФЕРАТ........................................................................................................... 47

РОЗДІЛ 3. Охорона праці.............................................................................. 48

3.1. Законодавча та нормативна база охорони праці в Україні........... 48

3.2. Аналіз умов праці............................................................................. 49

3.3. Заходи щодо оптимізації умов праці.............................................. 51

Вступ

Останнім часом проблеми художнього перекладу займають значне місце в сучасному перекладознавстві у зв’язку з величезною кількістю літератури, що надходить в нашу країну. Різноманітність стилів і стилістичних засобів, що використовуються авторами, ставить нові завдання перед перекладачами художньої літератури.

На даному етапі розвитку перекладознавства з'являється все більше і більше вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо прийомів перекладу певних стилістичних засобів. В якійсь мірі відбувається процес уніфікації прийомів перекладу по відношенню до певних стилістичних явищ, що, з одного боку, призводить до полегшення роботи перекладача, а, з іншого боку, призводить до єдиної системи прийомів перекладу стилістичних явищ в залежності від контексту і мови перекладу.

Останнім часом з'явився ряд робіт (М.В. Кашковська, В.В. Пилакіна,

О.С. Сапожникова, К.Л. Єгорова, І.А. Забавіна), які досліджують певні стилістичні явища, в основному в зазначених працях увагу звернуто на стилістичні засоби і фразеологізми, або вивчають творчість певних авторів, виділяючи властиві його індивідуальній манері стилістичні риси і проблеми їх передачі на мову перекладу.

Однак даний підхід або не охоплює історії вживання стилістичних засобів, або стосується тільки найбільш яскравих, рис, в той час як не менш значущі, і, можливо, більш складні для перекладу явища залишаються без уваги. А ці засоби, як правило, виявляються найбільш значимими як для стилю автора, який має бути переданий при перекладі, так і для вивчення історії розвитку як літератури, так і перекладознавства, оскільки саме на складних для передачі прийомах виробляються основні закономірності перекладу.

До подібних стилістичних засобів можна віднести діалектизми, архаїзми та

запозичення, вивченню проблем передачі яких при перекладі на українську мову і присвячена дана робота. Такий переклад викликає значні труднощі, з чим пов'язана велика кількість помилок і промахів перекладачів при передачі цих лексичних явищ.

Актуальність даної теми пов'язана з недостатньою розробкою проблем передачі архаїзмів, діалектизмів і запозичень на українську мову. А це означає, що хоча б часткове дослідження проблем труднощів перекладу цих лексичних одиниць може значно поліпшити роботу перекладача, якому часто доводиться стикатися з подібними явищами мови при перекладі прози.

Метою роботи є, по-перше, визначення причин, що викликають труднощі при перекладі архаїзмів, діалектизмів та запозичень і, по-друге, спроби знайти ті чи інші прийоми перекладу, які могли б допомогти подолати ці труднощі.
Звідси випливають такі завдання, які слід розглянути:

1) визначити поняття «архаїзм» та принципи й особливості їх перекладу;

2) визначити, що таке діалект та діалектизм, типологію діалектизмів та специфіку їх передачі у мову перекладу;

3) причини існування запозичень, їх класифікація, особливості асимілювання та способи перекладу.

Об'єктом дослідження є архаїзми, діалектизми і запозичення англійської мови та їх еквіваленти в мові перекладу.

Предметом дослідження є вивчення проблем передачі архаїзмів, діалектизмів і запозичень при перекладі на українську мову.

Методи дослідження: порівняльно-зіставний метод, за допомогою якого виявлено риси подібності та відмінності основних стильових рис, притаманних архаїзмам, діалектизмам і запозиченнням; методи структурно-семантичного та

функціонального аналізу, які дозволили визначити роль архаїзмів, діалектизмів і запозичень в художньому творі, кількісні методи, за допомогою

яких оцінювалися дані для виділення і структурування основних прийомів перекладу архаїзмів, діалектизмів і запозичень на українську мову.

Наукова новизна роботи полягає в спробі розглянути особливості функціонування архаїзмів, діалектизмів і запозичень в англійській мові, а також способів їх передачі на українську мову.

Практична значущість даної роботи полягає у використанні дослідженого матеріалу в перекладацькій практиці, а також при підготовці до занять з теорії та практики художнього перекладу, стилістики художнього мовлення.

Структура роботи: зумовлена її метою та завданням. Робота (повний обсяг 52 сторінки) складається зі вступу, трьох розділів, які повною мірою розкривають завдання дослідження, висновків, списку використаних джерел (35 джерел), анотації і реферату.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АРХАЇЗМІВ, ДІАЛЕКТИЗМІВ Й ЗАПОЗИЧЕНЬ

1.1. Визначення поняття «архаїзм», його місця в

стилістиці англійської мови

Мова живе в історичному часі, тобто змінюється від покоління до покоління. Всі ми інтуїтивно відчуваємо, що якісь слова вживали наші бабусі і дідусі, а зараз ці слова вже застаріли. А є такі слова, які сприймаються як рідні, пов'язані з нашої мови, але зміст їх вже не вловлюється - вони вживалися нашими далекими пращурами.

Цей тип слів називають архаїзмами. Вивчаючи такі слова, можна скласти правильне уявлення про процеси старіння і оновлення лексики. У свою чергу, розуміння цих процесів відкриває можливості точної словотворчості, яке обов'язково супроводжує будь-яку діяльність, пов'язану з відкриттям нового.

Архаїзми поділяються на такі типи:

1. Лексико-словотворчі архаїзми, які відрізняються від синонімічного слова сучасної мови лише словотворчим елементом (компанія, рибак). Особливу групу лексико-словотворчих архаїзмів становлять складні слова, утворені з грецької мови, за застарілими зараз словотворчими моделями: мандрагори, доброзичливець, прихильність, достопам'ятний, високоповажний, підступний, пригоди, обмовники, всемилостивий, всеславний.

2. Лексико-фонетичні архаїзми, відмінні від сучасних варіантів лише кількома звуками;

3. Лексико-семантичні архаїзми - слова, які втратили окремі значення: гість - 'купець', ганьба - 'видовище', вульгарний - 'популярний', мрія - 'думка';

При аналізі стилістичних функцій застарілих слів необхідно розмежовувати історизми та архаїзми. Це розмежування здійснюється в залежності від причин старіння. Історизми - це такі застарілі слова, які вийшли з активного вживання у зв'язку зі зникненням поняття, що вони позначали (напр., назви старовинного одягу: сіряк, камзол, каптан). Архаїзми - це слова, які називають існуючі реалії, але при цьому є витісненими з яких-небудь причин з активного вживання синонімами.

Деякі вчені (Федоров А.В., Виноградов В.С.) не рекомендують плутати архаїзми з історизмами. Якщо застаріло не тільки слово, але й саме явище, що позначається цим словом, то це історизм, наприклад: віче, ендова, онучі і т.п.
Інші вчені (Винокур Г.О., Комісаров В.Н.) вважають історизми підвидом архаїзмів. Якщо дотримуватися позиції Винокура і Комісарова, то логічне і зручне для запам'ятовування визначення архаїзмів звучить так: архаїзми - це застарілі назви, які вийшли з обігу або назви застарілих, що пішли в історію, предметів і явищ. Головною відмінністю архаїзмів від історизмів є наявність синонімів у сучасній мові, позбавлених відтінку архаїчності.

У сучасній мові архаїзми, якщо і використовуються, то найчастіше в стилістичних цілях; або щоб відтворити колорит минулої епохи, або щоб надати промові особливу урочистість, піднесеність. Архаїзми старіють і виходять з обігу по-різному.

Цікаво, що слово ЕОМ (ЭВМ – російською) вже можна вважати архаїзмом, хоча йому всього років 40. Слово ЕОМ вже практично витіснено словом комп'ютер і тому вже застаріло і майже вийшло з обігу. Успіх слова комп'ютер лінгвісти пояснюють високою здатністю цього слова створювати похідні форми і поєднуватися з іншими словами: комп'ютерна грамотність, комп'ютерні технології тощо У цій сфері слово ЕОМ явно програло.

До архаїзмів відносять слова і вирази, які застаріли і не використовуються в сучасній мові тому, що мають відповідні "сучасні" синоніми, як, наприклад,

whilome - formerly, swain - peasant, methinks - it seems to me, yon - there, habit - dress, to trow - to think і т. д. Таким чином, представляється доцільним розділити архаїзми на слова старовинні або забуті, які представляють собою терміни старовини і поновлюються у вжитку тільки в особливих стилістичних цілях в сучасній літературній мові, і слова застарілі, тобто такі, що ще не втратили свого значення в системі лексики сучасної літературної мови.
До архаїзмів слід відносити також і застарілі форми слова, хоча останні мають розглядатися не в розділі лексики, а в розділі морфології. Однак, оскільки сама форма слова надає певний архаїчний відтінок всьому слову і тому часто вживається в стилістичних цілях, ми розглядаємо їх разом з архаїзмами лексичними.

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що складається два розуміння архаїзмів: широке і вузьке. Згідно вузького розуміння, склад архаїзмів обмежується, як правило, власне архаїчною лексикою. При широкому розумінні до складу архаїзмів входять історизми, застарілі, рідковживані слова. Враховуючи тенденції розвитку архаїчної лексики, вузьке розуміння архаїзмів видається більш виправданим.

Перейдемо до місця архаїзмів у стилістиці англійської мови: лінгвістичне тлумачення тексту неможливо без аналізу стилістичних функцій слів, властивості яких пов'язані з їх віднесенням до активного або пасивного складу мови (застарілих слів, неологізмів, слів іншомовного походження).
Архаїзми та історизми часто вживаються в художніх творах для створення реалістичного колориту при зображенні старовини.

Функція архаїзмів для створення реалістичного колориту в художньому творі по-різному використовується авторами історичних романів.

Наприклад, Вальтер Скотт був неперевершеним майстром історичного роману і з винятковою тонкістю і вмінням користувався архаїзмами як засобом стилізації. Принципи, якими він користується при відборі архаїзмів

для створення історичного колориту, сформульовані ним самим наступним чином: мова автора не повинна бути виключно застарілою і незрозумілою, але автор повинен по можливості не допускати слів і зворотів мови чисто сучасного походження. «Одна справа - використовувати мову і почуття, так само властиві і нам і нашим предкам, інше - нав'язувати їм переживання і мова, характерні тільки для їхніх нащадків» - писав В. Скотт. Слідуючи цим принципам, Вальтер Скотт не копіює мову минулих епох. Він обмежується порівняно невеликою кількістю архаїчних слів і виразів, причому більшість цих слів і виразів відносяться до застарілим, а не до старовинних словами. Наприклад: methinks, haply, in troth, nay, travail, repast та ін. Якщо Вальтер Скотт використовує старовинні слова, тобто такі, які можуть бути незрозумілі читачеві по самій природі старовинних слів, то він зазвичай відбирає такі, в яких не всі значення є старовинними. Наприклад: menial – слуга, doom – вирок, equipage – свита та ін. Найчастіше такі старовинні і застарілі слова використовуються автором в прямій мові персонажів. Крім уже зазначених стилістичних функцій архаїзмів перерахуємо і інші функції. Перш за все, необхідно згадати про стиль ділових документів (законоположення, кодекси, ділові листи та ін.), в яких в сучасній англійській мові нерідко вживаються архаїзми. Тут функція використання архаїзмів зовсім інша, ніж та, яка була тільки що описана стосовно стилю художньої літератури. Функцію архаїзмів в цьому стилі мови можна було б умовно назвати ермінологічною функцією. У стилі ділових документів сучасної англійської мови, для яких основною метою є досягнення домовленості між двома або більше сторонами, особливого значення набуває відповідність засобів вираження, що використовуються в цих документах, з тими, які використовуються у відповідних юридичних документах, законах, кодексах. Англійці заявляють, що багато їх законів не мінялися протягом останніх 600 років. Тому природньо, що в мові англійських законів зустрічається велика кількість архаїзмів. Мова різних юридичних документів, ділових листів,

договорів, угод та ін., прагнучи максимально наблизитися до мови законів, рясніє архаїзмами. Такі слова і словосполучення, як hereinafter named, beg to inform, aforesaid, hereby, therewith є архаїзмами з термінологічним забарвленням.

Архаїзми, що використовуються для додання мові високої урочистості, патетичного тону, розглядаються як поетизми. Поетизми представляють собою неоднорідний пласт слів сучасної англійської мови, що включає і архаїзми, які пожвавлюються поетами в особливих стилістичних завданнях.

До цих архаїчних поетизмів відносяться застарілі для сучасної англійської мови форми, як, наприклад, форми 3-ї особи однини теперішнього часу - eth (casteth) і слів, одне зі значень яких застаріло. Так, наприклад, у реченні «Deserted is my own good hall, its hearth is desolate» - слово «hall» має значення palace – палац, замок, дім - значення, яке зараз є архаїчним. Наведемо кілька прикладів найбільш уживаних поетизмів англійської мови. Іменники: billow (wave), swain (peasant), main (sea). Прикметники: yon (there), staunch (firm), hallowed (holy). Дієслова: quit (leave), fare (walk), trow (believe).

Переважно вживаються сильні форми минулого часу: wrought (worked), bade (bid), clad (clothed). Прислівники: haply (perhaps), oft (often), whilome (formerly). Займенники: thee, ye, aught (anything), naught (nothing). Сполучники: ere (before) o'er (over) та ін.

Загальновідомо, що словниковий склад мови безперервно змінюється, оскільки він чутливо реагує на всі зміни в житті суспільства. Словник мови безпосередньо реагує на всі явища життя і діяльності людини, формує все нове, відмовляється від усього мертвого і відмираючого. Положення про те, що нове формується в мові не шляхом скасування старого, а шляхом поповнення, вдосконалення старого, - причому нове співіснує зі старим, - підтверджується у всіх фактах мови, зокрема у історії та теорії і архаїзмів, і неологізмів.

Ось деякі англійські слова, що перетворилися у архаїзми за тими ж умовами, що і в українській мові: accolade, acton, angel (золота монета), antiquary, battle ax, cross-bow, sword, coat of mail, galley, brougham, coach, hansom, harpsichord, lyre, gorget, mace, than, goblet, baldric, seneschal, yeomen, squire, homage – це слова, застарілі тому, що застаріли і вийшли з ужитку предмети і поняття, які ними позначалися. Як і в українській, вони в сучасній англійській мові синонімів не мають і є єдиним виразом відповідного поняття, що відноситься до минулого англійського народу. Зовсім інше ілюструє інший список англійських слів: aback, abandon, abide, abigail, aby, adjoin, avener, back-piece, bail, bireme, blood ("залізний канцлер"), baselard, chansellor, charter-land, cavalier, steed, woe, yon mom, thee, behold та ін. - слова застарілі, перестали вживатися в звичайному мовленні, але збереглися в мові і є частиною словникового складу англійської мови. Розгляд різних класифікацій словникового складу англійської та української мов, представлених в лінгвістичній літературі та словниках, показує, що в обох мовах більшістю дослідників досить одностайно виділяється такий розряд спеціальної літературно-книжкової лексики, як архаїзми. В англійській лексикології архаїзми, тобто слова, які остаточно вийшли з мови та отримали позначку "старовинне", позначаються терміном «obsolete words».

1.2. Визначення діалекту й діалектизму. Типологія діалектизмів

Для більш глибокого розуміння цієї проблеми хотілося б дати визначення такого поняття як «діалект».

Термін «діалект» (грец. dialektos - говорити, висловлюватися) використовується зазвичай для позначення територіальних різновидів мови і частіше застосовується до різновидів мовлення, якими користуються сільські

мешканці, хоча в спеціальній літературі можна зустріти словосполучення «соціальні діалекти», «професійні діалекти» і т. п.» [2; 45].

Наприклад, Є. Д. Поліванов писав про соціальні діалекти та соціальну діалектологію - науку, яка повинна стати в один ряд з традиційною діалектологією, що вивчає селянські говори. В американській соціолінгвістиці є чимало робіт про міські діалекти, зокрема, до діалектів відносять мову негритянського міського населення США, англійська мова якого істотно відрізняється від інших різновидів «American English».

Хотілося б відзначити основні властивості територіальних діалектів, що відрізняють цей різновид національної мови від усіх інших. До них відносяться:
1. Соціальна, вікова і частково статева обмеженість кола носіїв діалекту.
2. Обмеження сфери використання діалекту сімейними і побутовими ситуаціями.
3. Утворення «напівдіалектів» як результат взаємодії і взаємовпливу різних говірок і пов'язана з цим перебудова відносин між елементами діалектних систем.
4. Нівелірування своєрідності діалектного мовлення під впливом літературної мови (через засоби масової інформації, книги, систему освіти і т.п.)

З поняття «діалект» випливає наступне, яке безпосередньо пов'язане з темою даної роботи - «діалектизм». Лінгвістичні словники дають таке визначення: «діалектизми - слова з діалекту, які можуть бути використані в художній літературі для створення місцевого колориту або для мовної характеристики персонажа» («Лінгвістичний енциклопедичний словник»). [3; 12]

Діалектизми використовуються для передачі колориту місцевого (діалектного) мовлення як соціально - характерологічна деталь мови

персонажа. В авторському мовленні - як діалектний синонім літературного слова (фонетичний, морфологічний варіант) для «пожвавлення мови», а так

само в якості номінації, відсутньої в літературній мові (в етнографічних, географічних описах).

Міська мова тієї чи іншої території як правило характеризується невеликим набором популярних діалектизмів, що використовуються в мовленні в якості нейтральних і експресивних номінацій. Наприклад, у народі на Україні зустрічаються слова: ветоха - мочалка, скать - розгортати. При природному використанні діалектних слів в міський мови поза названих умов діалектизми можуть сприйматися як свідчення неповного володіння літературною мовою.

Щодо типології діалектизмів, то можна сказати, що діалекти відрізняються від загальнонародної національної мови різними рисами - фонетичними, морфологічними, особливим слововживанням і абсолютно оригінальними словами, невідомими літературній мові. Це дає підставу згрупувати діалектизми української мови за їх загальними ознаками.

1. Лексичні діалектизми - слова, відомі тільки носіям діалекту і за його межами, не мають ні фонетичних, ні словотворчих варіантів. У загальновживаній мові ці діалектизми мають еквіваленти, які називають тотожні предмети, поняття. Наявність таких синонімів відрізняє лексичні діалектизми від інших типів діалектних слів.

2. Етнографічні діалектизми - слова, які називають предмети, відомі лише в певній місцевості. Етнографізми не мають і не можуть мати синонімів в загальнонародній мові, тому що самі предмети, позначені цими словами, мають локальне поширення. Як правило, це предмети побуту, одяг, їжа, рослини.

3. Лексико-семантичні діалектизми - слова, що володіють в діалекті незвичайним значенням. Такі діалектизми виступають як омоніми до всенародних слів, вживаних з притаманним їм в мові значенням.

4. Фонетичні діалектизми - слова, що отримали в діалекті особливе фонетичне оформлення.

5. Словотворчі діалектизми - слова, що отримали в діалекті особливе афіксальне оформлення.

6. Морфологічні діалектизми - не властиві літературній мові форми словозміни.

1.3. Причини існування процесу запозичення, класифікація запозичень,

особливості асимілювання запозичень

Запозичення - це процес, в результаті якого в мові з'являється і закріплюється певний іншомовний елемент. Це невід'ємна складова функціонування та історичної зміни мови, один з основних джерел поповнення словникового запасу; також це повноцінний елемент мови, що є частиною його лексичного багатства і служить джерелом нових коренів, словотворчих елементів і точних термінів.

Запозичення в мовах є одним з найважливіших факторів їх розвитку. Процес запозичення лежить в самій основі мовної діяльності.

Звукова та формальна одноманітність в межах однієї мови є наслідком запозичення одними індивідуумами у інших; таким же чином відбувається і запозичення елементів лексикону однієї мови іншою мовою - через взаємодію їх носіїв.

Частка запозичених елементів у мовах велика, хоча точно підрахувати їх кількість не представляється можливим, як з причини постійного збільшення кількості іншомовних елементів, що проникають у мову, так і внаслідок дії процесу асиміляції, який ускладнює можливість встановити походження слова.

У кожній мові можна виділити наступні прошарки: слова, властиві всім мовам однієї сім'ї; слова, загальні для групи, підгрупи споріднених мов;

споконвічні слова конкретної мови; запозичені слова. На прикладі англійської мови це виглядає так:

- індоевропейські слова (загальні для багатьох мов): mother, brother, daughter, wolf, meat, hear, hundred, be, stand;

- германські слова: bear, finger, say, see, white, winter;

- західногерманські слова: age, ask, give, love, south;

- власне англійські (англо-саксонські слова): lady, lord, boy, girl;

- запозичення:

- зі споріднених мов: knight, low, flat, fellow, sale (з древнескандинавскої), rummer, napper, fitter (з голландської);

- з іншої мовної системи: Soviet, sputnik, steppe, taiga (з російської), judo, samurai, sumo (з японської), xylophone, epoch, echo (з грецької).
Це загальноприйнята класифікація словникового складу англійської мови. Але її не можна назвати однозначно вірною. Наприклад, слова, що приймаються за індоевропейські, цілком можуть бути запозиченими з інших прамов, адже торгівельні та інші відносини між народами існували з найдревніших часів.

Слова, запозичені в найдавніші часи і повністю асимільовані приймаючою мовою, не сприймаються як іноземні, і встановлення їх походження часто представляє складність навіть для лінгвіста (table - з французької).
Найчастіше важко встановити, яка саме мова з групи або підгрупи є джерелом слова (слово figure могло прийти як безпосередньо з латинської figura, так і за посередництвом французької figure). Ще одна складність - розрізнення термінів «походження слова» і «джерело запозичення».

Багато слів є запозиченнями другого і більше ступеня (наприклад, слово valley прийшло в англійську мову з латинської через французьку). [10; с.31]
Незважаючи на деякі неточності, дана класифікація демонструє масштабність

явища: ми бачимо, що більшість слів англійської мови є запозиченими - у більш ранню чи пізню епоху, з близької або далекої мовної системи.

Розглянемо причини запозичень. Причини цього явища різні, але єдині для всіх мов, серед них виділяються внутрішньолінгвістичні і зовнішні, екстралінгвістичні. До внутрішньолінгвістичних відносять такі:
1) потреба в найменуванні об'єкта чи явища, зумовлена відсутністю позначуваного явища в когнітивній базі мови-рецептора. Це основна і найбільш давня причина запозичення; разом з новим для народу явищем в мову народу входить і його назва (bistro, gondola, elephant);
2) потреба в найменуванні об'єкта чи явища, обумовлена неточністю наявної назви. При наявності споконвічних і іншомовних слів з подібним значенням англійське слово має більш загальне значення, а запозичене - як загальне значення, так і додаткові відтінки (латинське effluvium має не тільки значення англійських слів exhalation, emanation «видихання, виділення», а й конотативне значення «супроводжується неприємним запахом »; запозичене з німецької angst передає не притаманне англійському слову fear «страх взагалі» значення «страх без будь-якої видимої причини»). [21; с.29]

Екстралінгвістичні причини такі:

1) соціально-психологічна: вираз конотацій, якими не володіє відповідна одиниця в приймаючій мові; наприклад, створення ефекту «престижу» (французьке boutique «невеликий магазин, що торгує дорогими, частіше незвичайними товарами і розташований в дорогому районі» і латинське emporium «великий торгівельний центр» використовуються не тільки для уточнення нейтрального англійського слова shop при позначенні магазинів саме таких типів, а й для того, щоб підкреслити престижність конкретного місця торгівлі). [20; с.30]

2) активізація міжнародних зв'язків, процес глобалізації, що викликає появу

великої кількості інтернаціоналізмів - слів однієї мови, запозичених багатьма мовами світу. [19; с.35]

Щодо класифікації запозичень, можна сказати, що перша ознака, що служить основою для класифікації запозичень - джерело, тобто мова, з якої

запозичений елемент прийшов у приймаючу мову. У процесі запозичення бере участь переважна більшість мов світу, проте не всі однаково активні в цій ролі. Найбільшу кількість запозичень в інші мови в наш час завдяки своїй всесвітній поширеності виробляють англійська, французька та іспанська; в більш ранню історичну епоху першість належала латині, а також грецькій мові.

Мови можуть не тільки приймати елементи інших мов, але й передавати їх, виступаючи посередниками у ланцюжках запозичень. За наявністю проміжних етапів запозичення між мовою-джерелом і приймаючою мовою іншомовні елементи діляться на:

- прямі - перейшли з однієї мови в іншу без мов-посередників (supper (фр.), ersatz (нім.), mission, surrogate (лат.));

- опосередковані - у випадках, коли між джерелом і рецептором є додаткові етапи запозичення. Згідно з кількістю таких етапів виділяються запозичення першого, другого і т.д. ступеня. Таких слів серед англійських запозичень більшість, так як протягом довгої історії активних контактів з іншими мовами англійська збагачувалася не тільки споконвічними словами різних мов, але й запозиченими у них раніше (president, feature (з лат. через фр.), lacquer (з порт. через фр.), propaganda (з лат. через іт.), calibre (з араб. у іт., з іт. через фр.).

Процесу запозичення піддаються мовні одиниці різних рівнів. Згідно з тим, який аспект слова є новим для приймаючої мови, запозичення можна розділити на:

- словотворчі елементи: морфеми запозичуються, звичайно, не ізольовано, а в

словах: якщо які-небудь іншомовні морфеми входять у велике число запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає усвідомлюватися, а самі морфеми включаються до числа словотворчих засобів приймаючої мови. Найбільш поширені серед запозичених морфем прийшли з грецької, латинської та французької мов: латинські -ion (legion,

Архаизмы и диалектизмы 📙 Курсовая → 🆔 28473