Аспекти формування соціально-психологічного клімату в колектив

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….............3

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ В ОРГАНІЗАЦІЇ                 ЯК ПСИХОЛОГІЧНА   ПРОБЛЕМА ..………………………………………6

1.1. Особливості вивчення поняття психологічного клімату у психологічній літературі…………………………………………………………6

1.2.  Критерії та параметри психологічного клімату  організації……...12

1.3.  Організаційна культура як об’єкт управління …………………….18

РОЗДІЛ ІІ. ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ПСИХОЛОГІЧНИЙ  КЛІМАТ КОЛЕКТИВУ ОРГАНІЗАЦІЇ…………………………………….23                                                  

2.1.  Проблема спілкування і  психологічної сумісності колективу ..…23

2.2. Виробничі конфлікти: джерела, види, форми, динаміка…………..27

2.3.  Основні моделі та стилі  поведінки при розв’язанні конфліктів….34

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..39

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................……………....45

ВСТУП

Актуальність теми.  Одним з найважливіших завдань психолога чи то керівництва тієї чи іншої організації є створення позитивного соціально-психологічного клімату в колективі.

У наш час стрімкого наукового прогресу і величезного обсягу інформації, яку ми переробляємо щогодини, важливо зберегти себе, свій людський вигляд, не стати "машиною", додатком, простим виконавцем робочих функцій.

Створити такі умови для процвітання того або іншого підприємства, фірми, установи, необхідно, принаймі для того  щоб люди, службовці в цій установі відчували себе "командою". Однією з ознак команди є згуртованість, взаємовиручка, підтримка і одночасно вимогливість до себе і інших. Вивчення проблеми формування соціально-психологічного клімату в організації репрезентовано в психолого-педагогічній літературі широким колом дослідників Н.П. Анікієва., Б.Ф. Баєв, Л.В. Долинська, Л.М. Дунець, І.А.  Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос, Н.В. Кузьміна, М.В. Левченко, Г.В. Локарєва, О.В. Петровський, О.О. Почерніна, Л.О. Савенкова, З.І. Слєпкань, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко Свинецкий А.Л., Паригін Б.А., Платонов К.К., Мясищев В.М., Андреева Г.М.та ін.

Соціально-психологічний клімат це не тільки проблема сьогоднішніх соціально-психологічних труднощів соціального і науково-технічного прогресу, але й водночас і проблема вирішення завтрашніх перспективних задач, пов’язаних з моделюванням нових, більш досконалих, ніж раніше людських відношень і спільнот.

Аналіз публікацій по обраній темі свідчить про те, що є велика кількість досліджень із  психологічних аспектів  діяльності працівників.

Однак, рівень загальної управлінської культури такий, що зараз тільки в деяких організаціях та підприємствах використовується настільки діючий метод підвищення продуктивності діяльності працівників як дослідження соціально-психологічного клімату ороганізації. Найбільш дискусійним є питання про шляхи формування психологічно здорової особистості. Очевидно, що піклуватися про психологічне здоров'я людини потрібно з дитинства.  
На жаль, проблеми психологічного здоров’я в колективі розглядаються у сучасних дослідженнях непослідовно, фрагментарно. А від успішного психологічного забезпечення оптимізації соціально-психологічного климату в колективі великою мірою залежить ефективність роботи кадрів. 
Потреба у спілкуванні є тим вихідним пунктом, що пов'язує людину з людьми, котрі її оточують, забезпечує її розвиток як особистості. Це свідчить про те, що потреба у спілкуванні не природжена, а формується   в  процесі  взаємодії дитини з дорослим.                                                                          
      Широко відомі слова Л.С.Виготського про те, що людське немовля з самого початку є істотою соціальною. І онтогенетичний, і філогенетичний розвиток потреби у спілкуванні веде до кількісного розширення і якісного удосконалення та збагачення зв'язків між людьми.

       Таким чином,  актуальність даного дослідження обумовлена новими суспільно-економічними відносинами, що склалися у всіх сферах життєдіяльності, у т.ч. і в сфері освіти; необхідністю вдосконалення системи взаємин у трудових коллективах організацій, що сприяє створенню позитивного соціально-психологічного клімату – необхідної умови підвищення продуктивності діяльності працівників.

Об’єкт дослідження : психологічний клімат організації.

Предмет дослідження : психологічна сумісність та виробничі конфлікти.

Мета дослідження : проаналізувати психологічний клімат в орнанізації, як психологічну проблему; з’ясувати фактори впливу на психологічний клімат колективу організації.  

Завдання дослідження :

1.Вивчення, аналіз і систематизація  наукової літератури по проблемі  психологічного клімату організації.

2.Визначення підходів та використання методологій для діагностики соціально-психологічного клімату організації.                                                                                                                           

3.Дослідження соціально-психологічного клімату, використовуючи сучасні методи психології й теорії наукового керування.

Методи дослідження : аналіз літератури, спостереження.

РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ В ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Особливості вивчення поняття психологічного клімату у психологічній літературі.

Проблемі соціально-психологічного клімату в організації присвячено багато робіт як у вітчизняній так і зарубіжній психології. Інтерес до цієї теми, перш за все пов'язаний з результатами (Хоторнських досліджень),що виявили наявність тісного зв’язку між продуктивністю праці групи і особливостями її психологічного клімату (А.Л Свинецький).

У вітчизняній психології є багато робіт які присвячені дослідженням

соціально-психологічного клімату в організаціях різних сфер діяльності (Карамушка Л.М. [10 с. 143],  Коломінський Н.Л. [12 с.90], та ін.).  Колектив в суспільстві є не тільки чинником матеріальних і духовних цінностей, але і фактором формування особистості. Тому дослідження закономірностей становлення, розвитку і функціонування колективу є дуже актуальним в наш час та  є важливою соціальною і соціально-психологічною проблемою, яка має як теоретичне так і практичне значення.

У зв’язку з цим з’являється потреба з’ясувати поняття соціально-психологічного клімату організації. Треба відмітити, що до цього часу в психології не має однакової дефініції, але все ж таки більшість дослідників розуміють цей термін схожим.

Соціально-психологічний клімат організації - це притаманний певному організму стійкий психічний настрій, який здійснює значний вплив на взаємини людей, їх ставлення до праці та навколишнього середовища. Психічний настрій, як вважає відомий соціальний психолог В.Д. Паригін, може бути предметним (спрямованість психіки на процес діяльності) та емоційним, тональним (переживанням задоволеності діяльністю, її результатами)[22, c.15].

Аналіз соціально-психологічної літератури, праць з психології управління, школознавства показує, що всі автори визначають велику роль соціально-психологічного клімату в житті організації, управління нею, в життєдіяльності кожної особистості.

Так, Б.Д. Паригін стверджує, що соціально-психологічний клімат є "одним з вирішальних чинників успішної діяльності людини в усіх сферах життя суспільства", розглядає його в аспекті реалізації функції зворотного зв'язку. На думку автора, значущість соціально-психологічного клімату визначається також тим, що від нього залежить міра, яку вносить кожний індивід у діяльність, характер її спрямованості, ефективність [22, с. 16].

О. С. Анісімов розглядає соціально-психологічний клімат як такий соціально-психологічний феномен, який відображає рівень комфортності існування в спільній діяльності, у груповій взаємодії. «Якщо комфортність пов'язана з індивідуальною оцінкою умов існування в групі, то самі умови розглядаються як груповий "клімат ", як особливий стан соціально-психологічних умов, що склалися в групі» [1, с. 297].

Соціально-психологічний клімат організації впливає не тільки на ефективність діяльності, поведінку, а й взагалі на психічне здоров'я особистості. Це особливо важливо для менеджера освіти, адже соціально-психологічний клімат закладу освіти (наприклад, районного відділу освіти) опосередковано, через відповідний психологічний стан її представників (завідувача, інспектора) впливає на соціально-психологічний клімат підвідомчих педагогічних колективів, а через них — на дитину, її психічне здоров'я. «Таким чином, психологічний клімат в учительській кімнаті і в класі — найважливіша умова психічного здоров'я і дітей, і дорослих», — пишуть відомі дослідники психофізіологічних проблем освіти В.С. Ротенберг і С.М.Бондаренко [21, с. 106-107].

Соціально-психологічний клімат є значущим чинником, що впливає на всю управлінську діяльність: вироблення та прийняття управлінських рішень, організацію їх виконання, облік і контроль.

Так, Г. Я. Брянський і А. І. Іванов у модель чинників, які впливають на якість управлінських рішень, вводять соціально-психологічний клімат організації як чинник здійснення цього рішення [7; с. 4]. Однак і в процесі самого вироблення рішення соціально-психологічний клімат впливає на нього або прямо (коли рішення розробляється колегіально), або опосередковано. На етапі організації соціально-психологічний клімат є значущим у корективно-регулювальному компоненті, коли керівник доводить мету і завдання до колективу і кожного виконавця, в комунікативному компоненті, який і передбачає налагодження сприятливих з точки зору мети управління міжособистісних взаємин і спілкування, сприятливого соціально-психологічному клімату [20, с.7]. А також у мотиваційному компоненті, коли наявність або відсутність здорового соціально-психологічного клімату є джерелом позитивної мотивації до професійного вдосконалення або її зниження чи відсутності. Соціально-психологічний клімат є також значущим чинником на етапі контролюючої діяльності менеджера освіти, у здійсненні порівняльно-оцінного компонента його роботи. Тут він є особливо відчутним як джерело соціального контролю, соціальних санкцій, відображення громадської думки колективу закладу освіти.

         Соціально-психологічний  клімат організації — це частина соціально-психологічного простору організації, психологічне поле [15, с. 78], на якому розгортається діяльність кожного учасника процесу праці, "плацдарм життєдіяльності особистості".

Таким чином, врахування соціально-психологічного клімату колективу керівником, здійснення активних дій щодо створення сприятливого творчого соціально-психологічного клімату є життєво важливим напрямом діяльності менеджера освіти, адже це необхідно не тільки з точки зору оптимізації управлінської праці, а й (і це головне) з точки зору надання позитивного впливу на персонал як умови самоактуалізації, саморозвитку особистості — керівника, підлеглого, дитини.

Так, деякі автори (наприклад, Б. А. Фролов [30, с.45], визначаючи аспект творчої спрямованості, ототожнюють психологічний клімат із сумою мотивів індивідів. Однак навіть при такому аспекті зводити психологічний клімат тільки до суми мотивів—це невиправдана редукція, спрощення. Адже самі ці мотиви породжуються, посилюються або блокуються під впливом міжособистісних взаємин і спілкування в науковому колективі. Але неправомірно обмежувати поняття соціально-психологічного клімату тільки системою міжособистісних стосунків членів колективу, як вважають В. В. Бойко, О. Г. Ковальов, В. М. Панфьоров. Ці автори, як і деякі інші психологи, є прихильниками диференціації понять "психологічний клімат" і "соціально-психологічний клімат" [19. с. 45]. Причому, доведення авторами цієї диференціації скоріше обертається проти неї. «Усяке психічне явище є ідеальним, тобто виступає як форма психічного відображення світу речей і людей, — пишуть ці автори, — як функція взаємодії органів почуттів та мозку людини з матеріальними об'єктами. Воно є ідеальним і тому, що "притаманне" окремому суб'єкту як образ сприйнятого ним об'єкта і існує в такій формі доти, поки людина не визначить його в матеріальній формі. Як тільки це відбувається, результат відображення стає однією із складових життєдіяльності інших людей, тобто набуває соціального змісту і разом з тим ролі чинника, що зумовлює взаємодію людей» [3, с. 9].

 Однак автори чомусь пропонують  для визначення цього явища  поняття "психологічний клімат". Близькими до аргументів цих  авторів думками доводить свою  точку зору і К. К. Платонов: «Але психологічний клімат може визначатися тільки впливом зовнішнього фізичного середовища і тільки на одну особистість, прикладом цього є засоби технічної естетики. Це не враховують, коли ототожнюють поняття "психологічний клімат " і "соціально-психологічний клімат" [23, с. 112]. Ми вважаємо, що і в цьому випадку вплив фізичного середовища на одну особистість породжує певний психічний стан, який не може бути психологічним кліматом однієї людини — це нонсенс, абсурд. Тільки складне поєднання (не арифметична сума) психічних станів кількох особистостей (хоч вони і виникають під впливом фізичного середовища) може породити інтегральне соціально-психологічне явище—соціально-психологічний клімат групи, колективу. Тут спрацьовують соціально-психологічні механізми навіювання, психічного зараження, наслідування. У цьому питанні ми погоджуємося з думкою Б. Д. Паригіна, який не розрізняє поняття психологічного клімату і соціально-психологічного клімату. Він наполягає на тому, що "будь-який прояв психічної діяльності людини є вищою мірою соціально-психологічним. Крім того, треба бачити відмінність між: тим, що створює сенс явища, яке вивчають, його сутність, і тим, що характеризує чинники, які на нього впливають, а це, звичайно, не дає підстави для ототожнювання самого феномену клімату з жодним із цих чинників" [22, с.12].

Р. X. Шакуров пропонує розглядати психологічний клімат організації з урахуванням трьох особливостей: психологічної, соціальної та соціально-психологічної. "Психологічна сторона клімату, — пише Р. X. Шакуров, — розкривається в емоційних, вольових та інтелектуальних станах і властивостях групи (так можна говорити про атмосферу оптимізму, страху, цілеспрямованості або вольової розслабленості, творчого пошуку та інтелектуальної активності людини тощо)" [29, с. 55].

Думки соціальних психологів щодо "портрету" здорового, сприятливого соціально-психологічного клімату організації спрямовані на визначення в колективі гуманістичних взаємин, поєднаних з певним рівнем взаємовідповідальності. Наприклад, Б. Д. Паригін визначає: "Перевага і стійкість атмосфери взаємної уваги, поважного ставлення до людини, духу товариства, що поєднується з високою внутрішньою дисципліною, принциповістю та відповідальністю, з вимогливістю як до інших, так і до себе, — такими є основні риси здорового морально-психологічного клімату" [22, с. 19].

К. К. Грищенко вважає, що "чим більше турботи виявляє колектив щодо різноманітних сторін життєдіяльності особистості, чим більше уваги приділяє її матеріальним і духовний запитам, тим багатшим і яскравішим є сам колектив" [5, с.60].

    Своє твердження висловлюють  Р. С. Нємов і А. Г. Кирпичник, що "для  психологічно здорового колективу  характерними є висока моральна  атмосфера, дружність, почуття обов'язку  та відповідальності, взаємна вимогливість. У такій атмосфері, вважають автори, легко працювати та вдосконалювати свої знання. Нездоровий психологічний клімат гальмує розвиток колективу і особистості в ньому. Він пов'язаний з негативними емоціями, які руйнують взаємини, знижують ефективність колективної праці" [17, с.47].

Як бачимо, різні автори підкреслюють дещо різні властивості клімату, але їх об'єднує думка про поєднання в характеристиці сприятливого, здорового соціально-психологічного клімату двох основних ознак: у колективі з таким кліматом кожна людина відчуває себе позитивно, комфортно, в цьому колективі досить високий рівень взаємної вимогливості, спрямованості на високі результати в спільній праці. Цей факт має методичну значущість, адже здоровим кліматом не може бути такий настрій, коли всім добре, але вони погано працюють. Крім того, не можна погодитися і з таким психічним настроєм, коли вимогливість тут на рівні, але в установі освіти відсутня взаємодопомога в стосунках між працівниками, людям бракує людяності, гуманного ставлення один до одного.

Г. В. Плеханов цю ідею визначав так: "Продуктивність праці досягне найбільшої висоти тільки там, де людина буде займатися улюбленим заняттям в оточенні симпатичних для неї товаришів". Тут, як бачимо, подана "формула успіху", яку слід запам'ятати кожному, хто організовує працю колективу.

З огляду на викладене необхідно зробити висновок, про те, що  властивості психологічного клімату організації, об'єднує думка про поєднання в характеристиці сприятливого, здорового соціально-психологічного клімату двох основних ознак: у колективі з таким кліматом кожна людина відчуває себе позитивно, комфортно, в цьому колективі досить високий рівень взаємної вимогливості, спрямованості на високі результати в спільній праці. Цей факт має методичну значущість, адже здоровим кліматом не може бути такий настрій, коли всім добре, але вони погано працюють. Крім того, не можна погодитися і з таким психічним настроєм, коли вимогливість тут на рівні, але в установі освіти відсутня взаємодопомога в стосунках між працівниками, людям невистачає людяності, гуманного ставлення один до одного.

1.2. Критерії та параметри психологічного клімату  організації

Історично склалася система суспільного розподілу праці. Члени товариства можуть займатися трудовою діяльністю як індивідуально, так і колективно, об'єднуючись у різного типу організації, компанії, фірми і т.д. Об'єднання людей в організації дозволяє їм ефективніше включатися в систему суспільного виробництва, створювати більш великі та могутні соціально-виробничі системи в порівнянні з індивідуальною системою праці.

Психологічний клімат організації— це багатогранне явище, яке має різноманітні вияви, або структурні елементи, що можуть бути класифіковані за кількома критеріями [17, c.12].

Одним із критеріїв, який покладено в основу такої класифікації й, відповідно, в основу побудови структури психологічного клімату, є показник «ставлення членів колективу до об'єктів навколишнього світу». Спираючись на цей критерій, можна виокремити чотири структурних елементи психологічного клімату, що відображають ставлення членів освітніх колективів:

• до загальної справи;
• один до одного;
• до світу в цілому;
• до самих себе.

Слід зазначити, що перші дві групи є первинними, тобто найпоказовішими і найбільш безпосередніми виявами психологічного клімату. Наступні дві групи — вторинні, більш опосередковані, оскільки вони зумовлені не лише життєдіяльністю конкретного освітнього колективу, а й іншими чинниками (соціальними та власне особистісними)[20, c.23].

У свою чергу, всі вияви психологічного клімату мають два основні параметри:

а) предметний (спрямованість уваги та характер сприйняття працівниками освітніх організацій тих чи інших сторін їхньої діяльності);

б) емоційний (задоволення або незадоволення цією діяльністю).

Крім зазначеного, основні структурні елементи психологічного клімату можна виокремити й на підставі іншого критерію — міри репрезентації в ньому психологічних, соціальних і соціально-психологічних виявів. Відповідно у структурі психологічного клімату можна наголосити на таких основних аспектах (елементах); власне психологічному, соціальному та соціально-психологічному.

Психологічний аспект клімату відображений в інтелектуальних, емоційних та вольових станах і властивостях колективів освітніх установ. Зауважимо, що одним освітнім колективам притаманна атмосфера інтелектуальної активності і творчого пошуку, цілеспрямованості, оптимізму, а іншим — інтелектуальна і творча інертність, відсутність нових підходів до організації навчально-виховного процесу та науково-методичної діяльності, песимізм, відсутність вольових дій та бажань долати труднощі, які виникають при досягненні поставлених перед колективом цілей [16, c.100].

Соціально-психологічний аспект відображено в інтегрованих показниках групової психології, що є значущими для збереження цілісності колективу та його функціонування як відносно самостійного об'єднання людей. Йдеться про такі характеристики колективу, як єдність, згуртованість, ступінь взаємодопомоги, близькість членів колективу, подібність їхніх думок, оцінок, настанов.

Якщо йдеться про зміст і природу психологічного клімату, завжди слід пам'ятати, що психологічний клімат — це суб'єктивне утворення (те, що відображено), одне з психологічних масоподібних явищ, які виникають у групах і колективах. Об'єктивною реальністю, яка знаходить відображення у психологічному кліматі колективу, є його реальна життєдіяльність — конкретні види діяльності, що здійснюються членами колективу, способи їх взаємодії, організаційна культура..

Психологічний клімат як суб'єктивне утворення може усвідомлюватися членами колективу по-різному. Від ступеня розуміння керівниками ролі психологічного клімату в процесі діяльності освітніх установ, їхнє уміння діагностувати особливості різновидів клімату, виявляти чинники, що впливають на його розвиток, адекватно й оперативно визначати шляхи його оптимізації значною мірою залежить ефективність управління закладами середньої освіти[20, c. 45].

З одного боку, організація - це один з процесів управління соціальною системою. З іншого боку, організація являє собою один з видів соціальної системи. Критерієм, що відрізняє соціальну організацію від всіх інших соціальних груп, є певна структура відносин і система взаємозалежних інтересів, мотивуючих трудову діяльність [9, c. 72].

Ефективність організації визначається за низкою показників. У цілому, дослідження соціальних психологів показують, що комплексна оцінка ефективності організацій може бути здійснена лише в тому випадку, якщо враховано об'єктивні (економічні) та суб'єктивні (соціально-психологічні) чинники.

Одним із показників успішної діяльності керівника організації (фірми, колективу) є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Так, Б. Д. Паригін зазначає, що соціально-психологічний клімат — "один із вирішальних чинників успішної діяльності людини в усіх сферах життя суспільства"[22, c.34] .

Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки міжособистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини.

Систематизація таких термінів, як "мікроклімат", "психологічний клімат", "соціально-психологічний клімат", "морально-психологічний клімат" тощо, сприяє підвищенню науковості щодо їх аналізу, поглибленню компетентності менеджера освіти із соціальної психології, а через неї—підвищенню якості його роботи з людьми.

Н.Л.Коломінський [12, c.45] виходить з такої класифікації цих понять:

• за механізмом створення — соціально-психологічний клімат;
• за психологічними характеристиками (психічні процеси, стани, властивості) — психологічний клімат;
• за розміром групи: мала група (до 30-40 чол.) — мікроклімат, велика група (організація) — організаційний клімат (соціально-психологічний клімат організації);
• за моральною ознакою — морально-психологічний клімат, який може бути здоровим або нездоровим, сприятливим або несприятливим;
• за креативністю — творчий або нетворчий (консервативний) клімат.

Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу):

Суб'єктивні ознаки:

1) довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;

2) доброзичливість і ділові претензії;

3) вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;

4) відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу;

5) достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі;

6) високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба;

7)   усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів.

Об'єктивні ознаки:

1)  високі показники результатів діяльності;

2)  низька плинність кадрів;

3)  високий рівень трудової дисципліни;

4) відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо.

 І хоча кожен колектив  має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже  універсальні для будь-якого колективу.

       Вирізняють такі  основні фактори формування соціально-психологічного клімату:

1) фактори макросередовища;

2) фактори мікросередовища[18, c,86].

Говорячи про фактори макросередовища, які впливають на психологічний клімат ззовні, необхідно враховувати те, що жодна група не може існувати, а тим більше розвиватися ізольовано від навколишнього світу. Молочко М.В до таких факторів відносить:

1) соціально-психологічні тенденції науково-технічного прогресу;

2) особливості суспільно-економічної формації на конкретному етапі розвитку суспільства;

3) особливості діяльності органів управління, вищих за рівнем;

4) соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує організація, тощо.

Значно більше впливають на соціально-психологічний клімат колективу фактори мікросередовища; основні з них такі:

1) особливості матеріально-економічних, технологічних та організаційно-управлінських умов праці в колективі та ступінь задоволення людей цими факторами;

2) особливості формальної структури в колективі та її співвідношення з неформальною;

3) стиль керівництва керівника колективу;

4) рівень психологічної культури керівника та співробітників тощо[20, c.23].

Основними факторами, які впливають на стан соціально-психологічного клімату в колективі, є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою; умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він співробітниками[21, c.123].

Це пояснюється кількома обставинами, зокрема: соціально-психологічний клімат колективу в усіх його формах має досить складний, багаторазово опосередкований, в тому числі й структурою внутрішньоколективних відносин, характер; соціальний і науково-технічний прогрес дають досить суперечливі за своїм характером соціально-психологічні наслідки.