Аудит безготівкових розрахунків в системі народного господарства України

34

Вступ

У процесі господарської діяльності кожен господарюючий суб’єкт вступає у різні розрахунково – грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово – кредитної системи, фізичними особами і т. д. Ці відносини пов’язані з оплатою придбаних матеріальних цінностей, послуг, перерахуванням до різних ланок фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, допомоги робітникам тощо.

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами – безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

Розрахунками в народному господарстві є система грошових відносин, пов’язаних з оплатою цінностей, послуг і виконання інших фінансово – кредитних зобов’язань підприємств, організацій, населення.

Своєчасне отримання грошових коштів за відвантажену продукцію дасть можливість своєчасного проведення розрахункових операцій з кредиторами по різних видах платежів, а отже і здійснить позитивний вплив на фінансово – господарську діяльність підприємства.

Безготівкові розрахунки – це переказування певної суми коштів із розрахунків платників на рахунку одержувачів, а також переказування з доручення підприємств, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.

Важливою складовою аудиторської перевірки підприємства є аудит грошових коштів на рахунках в банках, який проводиться за такими напрямками: аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Актуальність цієї теми важко переоцінити: майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі форми розрахунків. Безготівкові розрахунки нерозривно пов’язані із підприємницькою діяльністю і від правильності застосування тієї чи іншої форми розрахунків підприємство може виграти або програти.

Метою моєї роботи являється вивчення особливостей аудиту безготівкових розрахунків в системі народного господарства України і як вони здійснюються, їх облік, організація та методика аудиту безготівкових розрахунків, ведення робочих документів аудитора.

В першому розділі розглядаються поняття, принципи і система аудиту безготівкових розрахунків, тобто те, на чому базуються безготівкові розрахунки між підприємствами, практичне використання різних форм безготівкових розрахунків, їх класифікація, оформлення, реквізити, особливості, а також підготовка підприємства до аудиту, аудиторські документи, оцінка ступені ризиків підприємства.

Другий розділ роботи буде присвячений аудиторській перевірці операцій з безготівковими розрахунками на ВАТ «Квіти Кременчука».

Об’єктом дослідження даної роботи є форми, умови та аудит безготівкових розрахунків підприємства ВАТ «Квіти Кременчука».

Розділ 1. Теоретичні основи аудиту безготівкових розрахунків

1.1. Економічне обґрунтування аудиту безготівкових розрахунків

Розвиток вільного економічного підприємництва з різними формами власності в Україні зумовив формування нового виду економічного контролю - незалежного аудиторського контролю. Згідно Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 під аудитом розуміють перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинної документації та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Поняття аудиторської діяльності передбачає виконання як аудиту, так і аудиторських послуг у вигляді експертиз, консультацій з бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності. Аудит є незалежною формою контролю, який може дати об’єктивну інформацію про фінансову спроможність і ділову репутацію партнера, розкрити чинники ризику, піднести платіжно-податкову дисципліну, сприяти нормалізації фінансово-господарської діяльності в Україні.

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено, що аудит проводиться на підставі договору між аудиторською              фірмою та замовником.

В Україні аудит класифікують за об'єктами, а саме:

-              аудит річної бухгалтерської звітності;

-              аудит узгодженості;

-              операційний аудит.

Аудит безготівкових розрахунків відноситься до операційного, і тому носить необов’язковий характер, тобто проводиться на замовлення клієнта.

Дослідження безготівкових розрахункових операцій являється складовою частиною аудита господарсько-фінансової діяльності і здійснюється у зв’язку з іншими операціями (касовими, банківськими, товарними, виробничими, операціями по капітальним вкладенням і т.д.).Це пояснюється тим, що багато вказаних та інших операцій прямо або побічно впливають на розрахункові взаємовідносини між підприємствами.

Аудит безготівкових розрахунків починається з перевірки виконання порядку відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків в установах банку та виписок за весь перевіряємий період, котрі повинні знаходитися в бухгалтерії.

Одночасно вивчаються документи підприємств-клієнтів, доданих до виписок банку.

При вивченні банківських документів визначається законність та обґрунтованість операцій і правильність віднесення затрат на відповідні рахунки.

На практиці мають місце випадки порушень, коли для укриття зловживань окремими бухгалтерами разом з касирами проводилася заміна виписок банку іншими або виправлення відповідних сум.

В таких випадках важливо провести зустрічну перевірку документів і порівняти між собою взаємопов'язані господарські операції, відображенні на рахунках обліку і виписках банку. При цьому вивчають порядкову нумерацію виписок банка і правильність перенесення підсумків та їх залишків в облікові регістри.

Якщо у клієнта відсутні окремі виписки банка, то важливо отримати з банку затверджені їх копії. Документи, додані до виписок банку, досліджуються перш за все на предмет їх законності.

Розрахункові операції можна досліджувати суцільним методом. Однак, цей метод потребує багато часу. При перевірці розрахункових операцій найчастіше застосовують метод вибіркової перевірки документів, котрий дозволяє виявити можливі недоліки, порушення та зловживання. Така перевірка потребує глибокого аналізу як облікових записів, так і звітних. Важливо знати різні варіанти та способи викриття можливих порушень, зловживань, незаконного виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Необхідно встановити, чи відповідають номера та суми використаних чеків корінцям книжок, а при виявленні анульованих або зіпсованих чеків з’ясувати, чи є відмітка про це в корінцях.

Джерелами інформації аудиту розрахункових операцій являються первинні документи та облікові регістри по обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами та кредиторами, розрахунки по претензіям. Вивчають також відповідні журнали-ордера і відомості журнально-ордерної форми обліку, баланс та інші фінансові звіти. Особливої уваги потребує перевірка облікових даних про вартість матеріалів, що знаходяться в дорозі, якщо вони оплачені, але не надійшли до кінця місяця на підприємство.

Слід вивчити аналітичні рахунки по кожному дебітору і кредитору та встановити, чи нема підставних аналітичних рахунків.

3’ясовують, чи не було випадків укриття дебіторської заборгованості шляхом відображення в балансі звернутого залишку замість розвернутого. При цьому вивчають наступні рахунки: «Розрахунки з покупцями та замовниками», «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами».

Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, відносно котрих строк позовної давнини вже минув, підлягають віднесенню на результати господарської діяльності. В усіх інших випадках суми кредиторської заборгованості підлягають перерахуванню в бюджет.

Досліджуються всі можливі штрафи, пені, визнанні боржником, або по котрим отримані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення. Слід підкреслити, що списання боргу на збиток в результаті неплатоспроможності боржника не являється причиною для ліквідації заборгованості, котру відображають по балансу протягом відповідного періоду, тобто з часу списання. Якщо є дебіторська заборгованість, відповідно якої строк позовної давності вже минув, вивчається питання про правильність списання сум за рішенням керівника підприємства і на який рахунок вона віднесена. Важливо також перевірити законність таких списувань.

Достовірність дебіторської та кредиторської заборгованості перевіряється шляхом звіряння по кожній статті балансу на дату перевірки з сумами заборгованості, відображеної в облікових регістрах і первинних документах.

На підприємствах звіряння розрахунків необхідна. Для цього дебіторам висилають виписки з особистих рахунків та направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів. Одночасно необхідно запросити у кредиторів виписки з особистих рахунків про стан розрахунків з підприємством. З метою повного обхвату вивчення всіх операцій, пов’язаних з розрахунками, інвентаризацію їх необхідно виконувати на дату дослідження. Інвентаризацію розрахунків з покупцями та іншими дебіторами оформлюють спеціальним робочим документом аудитора.

При дослідженні претензійної заборгованості необхідно обґрунтувати відповідними документами і встановити, чи не числяться на балансі суми претензій з простроченими термінами. Звертається увага на списування суми неповернутих претензій за рахунок наслідків діяльності клієнта.

Встановлюють, чи ведеться оперативний облік претензій і як здійснюється контроль за своєчасністю і обґрунтованістю передачі матеріалів в арбітражний суд для відшкодування заборгованості. Звертається увага на своєчасність заключення і виконання угод на постачання продукції матеріалів.

Аудит розрахунків кредитних операцій по платіжним документам дозволяє встановити не тільки правильність, але й своєчасність розрахунків. Для цього порівнюють дату приймання-відвантаження продукції, що вказана в приймально-здавальних документах з датою перерахування грошей підприємству. Розрахунки з постачальниками вивчають шляхом співставлення ціни і суми виплат, вказаних в документах, з платіжними.

Розрахунково-кредитні операції здійснюються переважно через в безготівковій формі через банк, котрий систематично контролює правильність розрахунків і додержання розрахункової дисципліни. Однак і тут можуть мати місце порушення котрі залишаються непоміченими банками. Тому на ці питання слід звертати особливу увагу. Результати перевірки операцій по розрахунковому рахунку оформлюють у відповідну відомість.

Належну увагу приділяють правильності ведення безготівкових розрахунків по нетоварним операціям. Важливе значення для здійснення розрахунків має послідовність їх здійснення. В більшості випадків в першу чергу здійснюють розрахунки з бюджетом. Особливо досліджують операції, котрі відображаються на рахунку «Розрахунки з бюджетом». Уважно перевіряються всі суми на субрахунках. Виявляються випадки недостовірності ведення синтетичного та аналітичного обліку розрахункових операцій по їх видам.

Важливе значення для успішного проведення аудиту безготівкових розрахунків має ознайомлення з господарством перевіряємого підприємства, станом бухгалтерського обліку і звітності, документами матеріально відповідальних осіб. Також, необхідним є проведення аналітичних процедур, які допоможуть знайти порушення і зекономити час аудитора.

Загалом послідовність перевірки безготівкових розрахунків аналогічна послідовності інформаційних зв’язків між обліковими документами.

1.2. Нормативна база щодо аудиту безготівкових розрахунків

При організації бухгалтерського обліку та аудиту безготівкових розрахунків необхідно керуватися законодавчими та нормативними документами, наведеними нижче у переліку.

Огляд нормативних документів з обліку та аудиту безготівкових розрахунків:

1.   Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності і Україні.

2.   Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 25 грудня 2002 року N 364-IV. Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні.

3.   Постанова Правління НБУ «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки» від 24 лютого 1997 року N 37 Постанова визначає загальні вимоги, порядок ведення банківських платіжних карток, участь банків у міжнародних платіжних системах.              

4.   П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. №87. В цьому положенні визначається зміст і форма звіту про фінансові результати та загальні вимоги до зміст статей звіту.

5.   П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. №87. Цим положенням визначається зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до його статей.

6.   П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом МФУ від 08.10.99 р. №237. Цим положенням дається визнання й оцінка дебіторської заборгованості, визначається резерв сумнівних боргів.

7.   П(С)БО 11 «Зобов’язання», затверджене наказом МФУ від 31.01.00 р. №91. Цим положенням дається визнання й оцінка зобов’язань. Цей документ використовується при аудиті безготівкових розрахунків – зобов’язань.

8.   Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22. В інструкції розглядаються загальні положення, правила документообігу та особливості застосування кожної із форм розрахунків.

9.   Інструкція «Про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті». Затверджена постановою правління НБУ від 18 грудня 1998 р. №527. Інструкція регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтами банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті. Цей документ використовується при аудиті підприємства, щодо правильності відкриття рахунків в національній та іноземній валютах.

Безготівкові розрахунки в Україні розвиваються дотепер, прикладом є банківські платіжні картки, які з’явилися в Україні досить недавно. Для прийняття ефективних управлінських рішень та планування господарської діяльності підприємства, керівнику підприємства слід вибирати та застосовувати найефективніші форми безготівкових розрахунків, які найповніше задовольняють потреби підприємства.

1.3. Методика проведення аудиту безготівкових розрахунків

Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь-якому господарюючому суб’єкту незалежно від його організаційно – правової форми і форми власності. Побудова будь-яких взаємовідносин між суб’єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису. Тобто, дана сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов’язується надати послуги (тобто провести аудит, а замовник клієнт – отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом.

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

      ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;

      отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

      якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

      проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

      оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;

      визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з «аудитом першого року». Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається «Лист-згода» (Engagement Letter). Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

             мета аудиту;

             очікувана дата закінчення аудиту;

             відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;

             обсяг аудиту.

Слід зауважити, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими.

Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг.

Укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.

Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит. Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.

Для проведення аудиту складається загальний план аудиту за формою, наведеною в Національному нормативі.

Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору необхідно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з’ясувати, чого чекає від нього клієнт. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнта.

Отримання інформації про діяльність клієнта є важливою частиною планування аудиту. Знання бізнесу допомагає аудитору зрозуміти події, операції, практичну діяльність, які впливають на фінансову звітність.

Аудитор розробляє і документально оформляє аудиторську програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів. В ayдиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються. Під час розроблення аудиторської програми необхідно дотримуватися вимог параграфів 9-10 Національного нормативу України № 9.

З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова); закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Аудиторський процес складається з таких стадій: початково-організаційної (або дослідної), дослідної та завершальної.

Переддослідна стадія включає процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни.

Дослідна стадія – це виконання аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ЕОМ.

Завершальна стадія – це узагальнення результатів аудиту.

Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Так, інвентаризація цінностей як методичний прийом передбачає перевірку цінностей у натурі, лічильну та бухгалтерську обробку документів, отримання пояснень від матеріально відповідальних осіб за результатами інвентаризації, розгляд їх центральною інвентаризаційною комісією, прийняття рішень щодо виявлених нестач і лишків цінностей.

Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.

Під час дослідження документів за формою аудитор особливу увагу приділяє з'ясуванню достовірності товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується діяльність проведення господарської операції, її кількісні та вартісні вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів способом дописування, підчищення, витравлювання тексту, а також підроблюють підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, або вказують вигаданих посадових чи матеріально відповідальних осіб.

Дослідження фактів підроблювання документів не входить до професійних обов'язків аудитора. Це здійснюють судово-технічні та почеркознавчі експертизи, які призначаються господарськими, місцевими судами та іншими правоохоронними органами. Обов'язок аудитора у разі виявлення фактів викривлення первинних документів, які застосовуються в обліку цінностей, довести їх до відома керівництва підприємства, яке перевіряється.