Аудит балансу підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

         Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки пов’язаний з кардинальними змінам в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом. Це зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

        Універсальною формою звітності, яка показує здобутки підприємства за певний проміжок часу, є бухгалтерський баланс. 

       Бухгалтерський баланс являє собою спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовому вимірнику наявних господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату. Особливістю бухгалтерського балансу є рівність між загальною вартістю господарських засобів і джерел їх утворення.

        Метою складання балансу є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів   підприємства.

     Метою курсового проекту є засвоєння  організаційних процедур аудиту балансу, закріплення теоретичних знань та поглиблення практичних навиків у даній сфері.

     Завдання, які ставляться при виконанні курсового проекту - дослідження теоретичного матеріалу, нормативно-правових актів, проведення аудиторської перевірки балансу ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» та узагальнення результатів аудиту.

     Курсовий проект складається з трьох розділів. У першому розділі розкриваються теоретичні аспекти проведення аудиту балансу . У другому розділі описується організація, здійснення та узагальнення результатів аудиту балансу ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» . У третьому розділі формуються рекомендації щодо виправлення порушень та помилок, які виявлені при аудиті балансу ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів»

РОЗДІЛ 1. Теоретична частина. Теоретичні аспекти  проведення аудиту балансу підприємства

1.1. Мета і завдання аудиту балансу підприємства та аудиту фінансового стану підприємства

     Відповідно до закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – це незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої обліково-звітної інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, їх повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

        Установлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів

      Метою перевірки балансу підприємства незалежним аудитором є висловлення думки про рівень об’єктивності, за яким звітність характеризує фінансовий стан, результати діяльності, а також рух коштів відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів.

     Тому  мета, яку переслідує аудитор, формулюється відразу після одержання тверджень  користувача і тісно зв’язана з ними. Тому найперший обов’язок  аудитора, визначити чи правильні  твердження користувача щодо фінансової звітності.

     Зміст цілей аудиту полягає в тому, щоб  зібрати потрібну кількість свідчень, а потім вирішити, які фактичні дані необхідно збирати в конкретних обставинах, при яких проводиться  аудит. Цілі залишаються тими ж при  різних перевірках, але фактичні дані будуть різними залежно від обставин.

     Варто розрізняти головні і конкретні  цілі аудиту для кожної статті балансу. Головні цілі аудиту стосуються кожного  балансового рахунка. Конкретні  цілі аудиту на кожному балансовому  рахунку формулюються таким чином, щоб ці формулювання максимально відповідали особливостям конкретної задачі. Після того, як стають відомі головні цілі аудиту, їх можна використовувати при розробці конкретних цілей.

     Головні цілі аудиту поділяються на дві категорії: рівень загальної прийнятності та інші. Мета визначення загальної прийнятності допомагає аудитору оцінити, чи є баланс прийнятним у світлі інформації про господарську діяльність користувача, якою володіє аудитор. Якщо аудитор вважає, що відповідно до цієї інформації баланс не є прийнятним, він може перенести свою увагу на одну чи кілька інших ланок аудиту.

     При перевірці Балансу аудитор повинен  вирішити такі завдання:

• перевірити наданий баланс на арифметичну точність;
• перевірити відповідність залишків у Головній книзі із показниками балансу;
• перевірити відповідність залишків на початок звітного року залишкам на кінець минулого року;
• у разі зміни залишків внаслідок виправлення помилок минулих періодів - ретельно перевірити характер помилок, їх вплив на звітність, адекватність внесених змін;
• скласти пробний баланс на кінець звітного періоду та порівняти його з наданим для перевірки (при виявленні аудитором необхідності проведення таких дій);
• розрахувати і перевірити правильність відображення підприємством відстрочених податкових активів або зобов'язань;
• скласти перелік виправлень залишків за балансовими рахунками;
• оцінити розбіжності, виявлені в ході перевірки.

     При перевірці форми № 1"Баланс аудитору необхідно перевірити: відповідність  між показниками балансу тарегiстрiв  облiку; правильнiсть оцiнки активів і  пасивів, їх відповідність положенням облікової  політики; реальне  існування відображених в балансі активів, капіталу і зобов'язань, їх належність підприємству законність господарських операцій,    об'єктивність відоорзжбння їх результату в балансі

     У   процесі   перевірки   правильності   складання ф1"Баланс" аудитор  також повинен перевірити:

     - критерії   визнання   та   оцінки   необоротних матеріальних  активів;

     -  правильність нарахування зносу  та відповідність обраного методу нарахування амортизації Наказу про облікову політику;

     - відповідність методів обліку  фінансових інвестицій чинному  законодавству;

     -  правильність розрахунку амортизації  дисконту;

     -  строки погашення заборгованості;

     -  відповідність методу списання запасів Наказу про облікову політику;

     -  відповідність відпуску запасів  у виробництво встановленим нормам;

     -  відповідність оцінки готової  продукції встановленим нормам (запаси-виробництво-вихід  готової продукції);

     - відповідність методу розрахунку  сумнівних боргів Наказу про облікову політику та правильність розрахунку сум

     -  відповідність суми дебіторської  заборгованості за даними аналітичного  обліку (в розрізі боржників) сумам  заборгованості, відображеним у  даній формі;

     - достовірность первинної документації з готівкового та безготівкового руху коштів на підприємстві;

     -  відповідність сум, зазначених  у первинних документах з руху  грошових коштів з даними облікових  регістрів, Головної книги і,  відповідно, балансу;

     -  відповідність розміру статутного  капіталу установчим документам;

     - правильність визначення прибутку  та розрахунок його розподілу;

     -  правильність розрахунку суми  резервів майбутніх виплат;

     - суми кредитів в розрізі кожної  фінансово-кредитної установи та  відповідно строки погашення  цих кредитів;

     - правильність обліку поточних  зобов'язань в розрізі кожного  кредитора;

     - перевірити правильність розкриття  інформації про об'єкти у Примітках  до річної фінансової звітності

     Перевірка на рівень загальної прийнятності повинна  допомагати аудитору з’ясувати, чи залишки по рахунках містять істотні помилки. Подібні перевірки допоможуть визначити, чи висока ймовірність досягнення інших цілей аудиту. Вони допомагають планувати дії, спрямовані на одержання конкретних фактичних даних.

     Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. №1) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності.

     Після того як аудитор перевірив взаємну  погодженість показників фінансової звітності  підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. У разі потреби до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

  При проведенні аудиторської перевірки  для зручності складають робочий  документ – програму, в якій вказують мету аудиту, аудиторські процедури, документи, які при цьому використовуються, робляться примітки

     Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аудит фінансового стану підприємств. Метою аудиту фінансового стану підприємства є відбір, оцінка та інтерпретація фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень.

     Основними завданнями аудиту фінансового стану  підприємства є :

• раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку;
• покращити управління фінансовими ресурсами;
• визначити показники фінансово-господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства;

     Аудит фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки так є можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її нидів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану[19, с. 62].

1.2.Методика аудиту балансу та аудиту фінансового стану підприємства

  Насамперед  аудитор  здійснює аналіз достовірності  оцінки активів та зобов’язань.

  Основними об’єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене  будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.

  Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.

  При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів  аудитор має встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.

  Правильність  визначення первісної вартості нематеріальних активів перевіряють за кожним напрямом їх надходження з урахуванням  П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» —  придбаних за плату, в результаті обміну на подібний або неподібний об’єкт, безоплатно отриманих, внесених до статутного капіталу підприємства, отриманих внаслідок об’єднання підприємств, окремих об’єктів, сплачених загальною сумою, створених підприємством.

  Аналогічно нематеріальним активам здійснюють перевірку основних засобів за такими напрямами: правильність віднесення до основних засобів активів, визначення їх первісної, залишкової вартості та зносу, відповідності даних Балансу і Головної книги.

  Відповідно  до П(С)БО 7 «Основні засоби» до складу основних засобів відносять матеріальні активи, які утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

  При визначенні правильності визначення довгострокової дебіторської заборгованості аудитору слід пам’ятати, що відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» довгостроковою дебіторською заборгованістю вважають заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати складання Балансу, а заборгованість орендарів за майно у фінансовій оренді, вартість векселів, отриманих у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, дебіторська заборгованість працівників за виданими довгостроковими позиками.

  Аудитор має встановити відповідність суми довгострокової дебіторської заборгованості, відображеної у Балансі, дебетовому сальдо рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» Головної книги.

  При перевірці Оборотних активів  аудитор з’ясовує правильність відображення запасів у Балансі за групами: «Виробничі запаси», «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», «Незавершене виробництво», «Готова продукція».

  При перевірці правильності оцінки запасів  аудитор має переконатись, що вона здійснена за найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації, а також в їх обґрунтованості.

  При перевірці виробничих запасів аудитор  з’ясовує правильність віднесення активів  до складу виробничих запасів, їх оцінки та відповідності даних Балансу сальдо на рахунках Головної книги[21, с. 45].

  Аудитор повинен встановити відповідність  даних Балансу за статтею «Виробничі запаси» дебетовому сальдо на рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та 25 «Напівфабрикати» у Головній книзі

  При перевірці правильності відображення у Балансі готової продукції з’ясовують, чи відображуються у цій статті запаси виробів на складі, обробку яких завершено та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам.

  Завданням аудитора є встановлення відповідності  відображеної вартості готової продукції  у Балансі дебетовому сальдо в  Головній книзі за рахунками 26 «Готова  продукція» і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

  При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з’ясовує відображення у цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями). У підсумок Балансу має включатися чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

  При перевірці правильності визначення первісної вартості з’ясовують достовірність відображення фактичної суми дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 за первісною вартістю оцінюється поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, яка визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

  При перевірці правильності відображення у Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з’ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу сальдо на рахунках у Головній книзі.

  Аудитор має встановити відповідність даних  Балансу за статтями «Грошові кошти  та їх еквіваленти у національній валюті» та «Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті» дебетовому сальдо на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів» у Головній книзі.

  При перевірці правильності відображення у Балансі інших оборотних  активів аудитор повинен з’ясувати, що в цій статті відображено суми оборотних активів, які не можуть бути віднесені до статей розділу І Балансу «Оборотні активи». Він має встановити відповідність даних про інші оборотні активи у Балансі дебетовому сальдо на всіх рахунках обліку розрахунків, які не були відображені у попередніх рядках.

  При перевірці правильності відображення у Балансі витрат майбутніх періодів аудитор повинен з’ясувати, що в  цій статті відображено витрати, які мали місце протягом поточного  або попередніх звітних періодів, але відносяться до наступних звітних періодів, а також встановити відповідність даних Балансу за статтею «Витрати майбутніх періодів» дебетовому сальдо на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у Головній книзі.

  При перевірці даних, відображених у  статті статутний капітал, аудитор має підтвердити правильність зафіксованої в установчих документах загальної вартості активів, які є внеском власників (учасників) до цього капіталу підприємства. Аудитор має пам’ятати, що підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображують у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства. Дані про вартість статутного капіталу, відображені у Балансі, повинні відповідати кредитовому сальдо на рахунку 40 «Статутний капітал» у Головній книзі та розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

  Перевірка вилученого капіталу полягає у встановленні правильності відображення господарськими товариствами фактичної собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Аудитор повинен встановити відповідність суми вилученого капіталу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 45 «Вилучений капітал» у Головній книзі.

  Правильність  відображення у Балансі даних щодо забезпечення наступних витрат і платежів аудитор з’ясовує за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, іншого забезпечення та цільового фінансування.

  Аудитор має встановити, що в складі забезпечень  наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету, та інших джерел.

  Аудитор з’ясовує віднесення до статті забезпечення виплат персоналу, витрат на оплату майбутніх  відпусток, обов’язкових відрахувань (зборів) для забезпечення виплат на оплату відпусток та зборів на обов’язкове  державне пенсійне та соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а також встановлює відповідність суми забезпечення виплат персоналу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо на субрахунках 471 «Забезпечення виплат відпусток» та 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» у Головній книзі.

  При перевірці розділу IV Балансу «Поточні зобов’язання» аудитор має пам’ятати, що відповідно до П(C)БО 2 «Баланс» під  поточними (короткостроковими) зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання Балансу. За статтею «Короткострокові кредити банків» аудитор має встановити, що сума короткострокових кредитів банків, відображена у Балансі, відповідає даним кредитового сальдо рахунку 60 «Короткострокові позики» у Головній книзі.

  За  статтею «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»  аудитор повинен встановити, що сума поточної заборгованості за довгостроковими  зобов’язаннями, відображена у Балансі, відповідає кредитовому сальдо рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями» у Головній книзі.

  При перевірці кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, аудитор  повинен зафіксувати, що в цій  статті відображено суму заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, що забезпечена векселями), а сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, відображена у Балансі, відповідає кредитовому сальдо рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у Головній книзі.

     Аудит фінансового стану підприємства здійснюється за наступними етапами:

     І. Розрахунок показників оцінки майнового  стану

     1. Сума господарських коштів, що  їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

     2. Питома вага активної частини  основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.

     3. Коефіцієнт зносу основних засобів.  Показник характеризує частку  зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

     4. Коефіцієнт оновлення основних  засобів. Показує, яку частину  наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

     5. Коефіцієнт вибуття основних  засобів. Показує, яка частина  основних засобів, з котрими  підприємство почало діяльність  у звітному періоді, вибула  з причини зносу та з інших  причин.

     ІІ. Оцінка ліквідності та платоспроможності

     1. Величина власного капіталу (функціонуючий  капітал). Характеризує ту частину  власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних  активів підприємства (тобто активів,  які мають період обороту менше  ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів.

     2. Маневреність грошових коштів. Характеризує  ступінь мобільності використання  грошових коштів. Зростання цього  показника в динаміці - позитивна  тенденція.

     3. Коефіцієнт покриття загальний.  Характеризує співвідношення оборотних  активів і поточних зобов'язань.  Для нормального функціонування  підприємства цей показник має  бути більшим за одиницю. Зростання  його - позитивна тенденція. Орієнтовне  значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

     4. Коефіцієнт швидкої ліквідності.  Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим  колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси).

     5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності  (платоспроможності). Він є найбільш  жорстким критерієм ліквідності  підприємства і показує, яку  частину короткострокових зобов'язань  можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника - 0,2.