Безробіття як прояв макроекономічної нерівноваги

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з мікроекономіки

На тему:

«Безробіття як прояв макроекономічної нерівноваги»

 

 

 

 

 

 

      Виконала:         

 студентка 2 курсу                                                                  

 гр.Б-12

            Кривоніс Р.О.

                                                                       Перевірила:          

 

                            Харків 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1.Безробіття: сутність, причини та види:

1. Сутність та фактори безробіття.
2. Види безробіття.
3. Соціально-економічні наслідки.

Розділ 2.Втрати від безробіття та його наслідки в різних групах країн:

2.1 Країни ЄС та Східного партнерства

Розділ 3.Особливості та проблеми безробіття в Україні.

Висновки

Списки  використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним з найхарактерніших проявів хворобливого стану економіки  в різні часи і в різних країнах  було і залишається безробіття. Воно є результатом порушення макроекономічної рівноваги і наслідком тих  процесів, що відбуваються на ринку  праці.

Безробіття  – макроекономічна проблема, яка  безпосередньо і гостро впливає  на кожну людину. Втрата роботи для  більшості людей означає зниження життєвого рівня і серйозну психологічну травму.

На різних етапах розвитку людського суспільства  ефективність використання робочої  сили була різною. Первісному суспільству  була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих  територій. При рабстві була присутня повна зайнятість усіх рабів і  відносне перенаселення вільних  громадян, частина яких ставала колоністами  або воїнами. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне  перенаселення, частина людей становила  прихований надлишок. В умовах капіталізму  на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

Наявність безробіття – досить неприємний фактор для  кожної країни. Звичайно, таке явище  як безробіття не оминуло й України, і ми це добре відчуваємо сьогодні.

Об’єктом  дослідження є ринок праці  України, що належить до держав, для  яких безробіття має надзвичайно  важливе значення. За даними Держкомстату України в січні 2011 року кількість зареєстрованих безробітних у містах Україні становила 324 тис. осіб, у 2012 році кількість зареєстрованих безробітних становить 416,1 тис. осіб, а от на кінець серпня 2013 р. становить 435,4 тис. осіб. Це свідчить про великий темп зростання звільнень на підприємствах.               [ http://www.ukrstat.gov.ua]

Предметом дослідження  є національна економіка та суспільно-економічні відносини, особливості безробіття та закономірності його поширення, вивчення структури ринку праці України та система державних заходів подолання безробіття та його негативних наслідків.

Мета  роботи – визначити сутність безробіття, з’ясувати фактори його виникнення, види та соціально-економічні наслідки, проаналізувати втрати від безробіття та його наслідки в різних групах країн та особливості та проблеми безробіття в Україні.

 дослідити  динаміку показників за останні  роки, а також зазначити необхідні  методи подолання цього явища.

Вирішення завдань  курсової роботи потребує використання різноманітних методів дослідження: літературного, статистичного; методу системно-структурного аналізу, методу порівняння, групування; ілюстративного методів (таблиці, діаграми, графіки, схеми).

Проблема  безробіття є дуже актуальною в наш  час, і потребує швидкого вирішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Безробіття: сутність, причини та види:

1.1 Сутність та фактори безробіття

Безробіття – це соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили (трудових ресурсів) відносно попиту на неї (наявністю  вільних робочих місць), стан незайнятості  частини економічно-активного населення.

Загальновідомо, що пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, рівнем добробуту суспільства, віковою структурою населення, його освітнім і культурним рівнем та традиціями, профспілок та податками на доходи. Попит на працю формується під  впливом таких чинників, як рівень заробітної плати, попит на товари і  послуги, технічна  оснащеність праці, технологія виробництва.

Важливою ознакою безробіття є його закономірний характер. Повної зайнятості в розумінні працевлаштування абсолютно всього економічно активного  населення в ринковій економіці  взагалі не існує й існувати не може в силу динамічності процесів суспільного буття та об’єктивної  неможливості абсолютного і швидкого системного узгодження їх.

Досягнення рівноваги  між попитом і пропозицією  через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи.

Тепер з'ясуємо,  хто є  безробітним. Сказати, що це людина, яка  не має роботи, не зовсім правильно. Якщо людина не має роботи, але й  не хоче працювати, то вона не належить до безробітних.

Згідно з класифікацією  Міжнародної організації праці (МОП) безробітні – особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості)., які одночасно задовольняють 3 умовам:

   1.   не мають роботу (прибуткового заняття);

   2.   активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, тобто робили конкретні кроки, протягом останніх чотирьох тижнів, з метою знайти оплачувану роботу за наймом  чи на власному підприємстві;

   3.   готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.[ http://www.ilo.org.ua/Pages/default.aspx]

Згідно з Законом України  «Про зайнятість населення» (ст. 2) безробітними визнаються працездатні громадяни  працездатного віку, які через  відсутність роботи не мають заробітку, або інших передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані у  державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

У наведеному визначенні визнається свобода праці, недопустимість примусової обов'язкової праці. В Конституції  України (ст. 43) записано, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова  або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яку  особа виконує за вироком чи іншим  рішенням суду або відповідно до законів  про воєнний і надзвичайний стан.

В умовах ринкової економіки  кожна людина має право обирати  спосіб добування життєвих засобів (за винятком заборонених чинним законодавством), виходячи зі своїх здібностей. Кожен  має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя  працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).

Не можуть бути визнані  безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації  виробництва і праці; реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією  підприємства, установи й організації  або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від  проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи  роботу тимчасового характеру;

в) які відмовилися від  двох пропозицій підходящої роботи з  моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При  цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком  на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства  України.

Факторами формування безробіття можуть бути:

• нестача сукупного ефективного попиту;
• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
• недостатня мобільність робочої сили;
• структурні зрушення в економіці;
• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих  країн до ринку свідчить про те, що в кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими  сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.  

[економіка праці Т.Л.Кальдер]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види безробіття.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якою частина активних працездатних громадян не може знайти роботу яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції робочої сили над її попитом на ринку праці.

Величина безробіття визначається як різниця між робочою силою і зайнятими.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором працюючою  населення, а з іншого - великим  суспільним злом. Всі економічно розвинуті країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній з них ще не вдавалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціальною економікою, як Японія, ФРН, США, кількість безробітних не була меншою 1,5% загальної кількості працездатних. У майбутньому в світі безробіття буде складати близько 10%, повністю його ліквідувати не зможе жодна країна.

Розрізняють такі види безробіття:

• фрикційне - виникає тоді, коли частина людей добровільно міняє місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу. Термін “фрикційне безробіття” використовується для тієї категорії працівників, які шукають роботу або чекають її отримання в недалекому майбутньому. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою навіть бажаним, оскільки частина працівників переходить з низькопродуктивної і мало оплачуваної роботи на більш продуктивну і вище оплачувану роботу; 
• структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології і організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. При цьому попит на робочу силу певних професій зменшується або зовсім зникає, а на .інші професії, яких раніше не було, - зростає;
• циклічне безробіття обумовлене спадами виробництва. Спостерігається під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає;
• добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільнюється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами роботи, тощо;
• вимушене безробіття - тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал;
• приховане безробіття корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному виробництві, а також в неповній зайнятості (там, де працівників більше, ніж того вимагає виконання виробничої програми).

Крім вище перерахованих видів  безробіття розрізняють їх модифікації:

Конверсійне безробіття - аналогічне структурному і викликане скороченням чисельності армії і зайнятих у військово-промисловому комплексі.

Економічне безробіття - має порівняно  стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, банкрутством  частини товаровиробників у процесі конкурентної боротьби.

Молодіжне безробіття - характеризується непропорційно високою питомою  вагою молоді (віком 16—24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функціонального безробіття.

Застійне безробіття - охоплює людей, які не хочуть а з часом і не можуть працювати.

[ Економіка праці й соціально-трудові відносини/8.3. Види безробіття/ http://pulib.if.ua/part/953]

 

3. Соціально-економічні наслідки.

Безробіття  є не тільки економічною, але й  серйозною соціальною проблемою  для економіки будь-якої економічно-розвинутої країни. Причому соціальні втрати більш суттєві для суспільства. Взагалі наслідки безробіття дуже різноманітні та масштабні за впливом. Щоб оцінити  ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження як економічних, так  і соціальних наслідків безробіття. 
Наявність безробіття в суспільстві свідчить про неповне використання трудових ресурсів. Надмірне безробіття, без сумніву, негативно відображається на всій економіці країни. Взагальному вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий. До негативних соціально-економічних наслідків безробіття можна віднести: 
 1. Незайнята робоча сила, означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіт тя (і відповідно зайнятості). 
 2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, тобто спрацьовує на користь вимог союзів підприємців. 
 3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно. За результатами досліджень, працівник навіть після трьох місяців безробіття досягає попередньої продуктивності праці лише приблизно через 7 місяців [2]. 
 4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнуто го рівня життя. Допомога по безробіттю завжди є меншою, аніж за робітна плата і має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний, інвестиційний попит, скорочує обсяги заощаджень у населення. Наприклад, у Франції безробітні протягом 30 місяців отримують 79% заробітку, як страхову допомогу. В Італії та Німеччині приблизно половина людей, що зали шилися без роботи, не знаходять нової протягом 12 місяців після звільнення. Щедра допомога – в Німеччині – 72%, у Португалії – 81%, у Бельгії – 82%. Тривалість виплат варіюється від 1 до 5 років. У Бельгії вони взагалі безстрокові, так що можна з допомоги одразу виходити на пенсію. 
 5. Сам факт безробіття наносить людині тяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами. Про масштаби соціальних наслідків безробіття свідчить ряд фактів. Зокрема, практично у всіх країнах найбільш уразливими соціальними групами, які найбільше страждають від без робіття, є молодь та жінки. [1]. 
Безробіття несе прямі економічні витрати для всього суспільства. Коли частина людей залишається без роботи, це означає, що виробництво скорочується у порівнянні з обсягом, що міг бути досягнутий в умовах повної зайнятості. Згідно з оцінками експертів, збільшення безробіття на 1% призводить до втрати майже 2% обсягу річної продукції, тобто суспільство втрачає визначений обсяг недовироблених товарів і послуг. 
На мікрорівні безробіття є однією з головних причин зниження ефективності праці та виробництва в цілому, тобто погіршення якості продукції, що випускається, та зниження її конкурентоспроможності. Це пов’язано з тим, що окремі й достатньо значимі групи населення змушені погоджуватися на непрестижну, нецікаву для них роботу, що їм не до душі. Звідси низькоефективна, неякісна праця, висока плинність кадрів. Більш того, за таких обставин неможливо сформувати стабільні виробничі колективи.

Незважаючи  на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити й ряд  позитивних моментів, пов’язаних із ним. 
 По-перше, на думку більшості економістів, безробіття – найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки. Воно, зокрема, забезпечує формування резерву робочої сили. 
 По-друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам. 
 По-третє, роботодавці мають можливість підібрати висококваліфікованих кваліфікованих спеціалістів. Відбувається стимулювання робітника до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь. 
 По-четверте, безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю [3]. 
 Соціально-економічні наслідки безробіття можна сформулювати таким чином: відбувається знецінення, неповне використання людського потенціалу суспільства, погіршується якість життя безробітних та їх членів родини, підсилюється тиск на розмір заробітної плати зайнятих із боку конкуруючих на ринку праці, збільшуються витрати суспільства й індивіда на відновлення чи зміну професійного статусу і рівня продуктивності праці, формуються категорії осіб із девіантною поведінкою, схильних до вчинків, що суперечать прийнятим соціальним нормам і цінностям.

Безробіття, яким би чином воно не вимірювалося – це завжди трагедія для тих, хто  не має роботи і не може одержати законне стабільне джерело існування. Тривала бездіяльність веде до соціальної деградації людини: що має професію – до втрати кваліфікації, що не має  її – до пошуку доходів сумнівними, напівкримінальними і кримінальними  способами. Відрив від трудового  джерела доходу та тривале існування  на соціальні допомоги призводить до втрати самоповаги, занепаду моральних  устоїв, розпаду родини тощо [4]. Існує  прямий зв’язок між ростом самогубств, убивств, крадіжок, психічних захворювань, смертності від серцево-судинних хвороб і високим рівнем безробіття. Нарешті, масове безробіття призводить до значних соціальних і політичних змін, часто у формі дуже гострих соціальних конфліктів. Багато політиків це добре знають і тому намагаються не допускати у своїх країнах високого рівня безробіття.

  Список використаної літератури 
1. Безробіття в Україні: причини, види, наслідки // Наукові доробки молоді – вирішенню проблем Європейської інтеграції: Збірник наукових статей у. 2 т.- х.: Континент, 2008 Т 2. – 2008. с – 182-184. 
2. П.О.Нікіфоров, А.О. Вольська Фінансово-економічні аспекти розвитку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України. – №10. – 2008. – С.22-30. 
3. Н.В.Руденко Питання оптимізації регулювання зайнятості в умовах відкритої економіки України // Зовнішня торгівля: право та економіка. – №6. – 2007. – С.120-126. 
4. Сайт Держкомстату України – http://ukrstat.gov.ua.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Втрати від безробіття та його наслідки в різних групах країн.

2.1 Країни  ЄС та Східного партнерства.

Здавалося б найстрашніші часи жителі країн Східного партнерства, а всі шість країн раніше входили до СРСР, пережили у 90-х, але зараз багатьом живеться не краще. Одна з найбільших проблем – безробіття. 

Отже,  перейдемо до ознайомлення з показниками безробіття серед країн Європейського Союзу (Рис.1).

Найменший рівень безробіття у березні 2013 році зафіксовано у Норвегії – 3,7% та Австрії – 4,9%. Невисокий він у найбагатшій економіці серед країн ЄС – Німеччині 5,4%. Найвищі показники серед країн південної Європи - Греції та Іспанії 26,6% та 26,8% відповідно, а також Португалії – 17,6% та Кіпру – 15,1%. Рівень безробіття у Франції – 10.8% є віддзеркаленням середньостатистичного серед 27 країн ЄС – 10,9%. Серед інших великих країн ЄС, Велика Британія, на відміну від Італії, має кращий показник рівня безробіття 7,7% проти 11,9%. З пострадянських країн найкращий стан зайнятості населення в Естонії – 8,7% безробітних, а нещодавно прийнята до ЄС Хорватія має високий показник безробіття – 16,6%.(Рис.2)

Після ознайомлення з географією рівня безробіття серед країн  ЄС, розглянемо показники динаміки за липень 2012 – травень 2013 років, яка  виражає ефективність боротьби урядів європейських країн з даним соціальним явищем. Загальний показник росту рівня безробіття серед країн ЄС протягом останніх 11 місяців становив 0,5% (з 10,5% до 11.0%).

З наведеної вище діаграми чітко видно майже пряму відповідність  показників рівня безробіття у Греції та Іспанії, який становив у липні 2012 року 25,0% та 25,3% відповідно, а в травні місяці 2013 року в обох країн зріс до 26,9%. Серед країн ЄС, які демонструють явну негативну динаміку – Італія, ріст безробіття за останніх 11 місяців зафіксований на рівні 1,5% (з 10,7% до 12,2%), дещо кращий стан справ у Франції, показники якої найбільше наближені до загальноєвропейських та становлять 0,7% росту (з 10,2% до 10,9%), а лідером за зростанням показників безробіття є Кіпр 4,1%, частка безробітних якого ще у липні минулого року становили 12,2% а вже у травні 2013 – 16,3%. Не велику, та позитивну динаміку демонструє Німеччина в якої рівень безробіття не піднімався жодного місяця протягом досліджуваного періоду, скоротившись з 5,5% до 5,3%, а також Велика Британія з 7,8% до 7,7%. Найкраща динаміка серед Європейських країн в Естонії, яка продемонструвала зниження рівня безробіття на 1,9%, з показника 10,2% до 8,3%, що також стосується інших прибалтійських країн, які демонструють позитивну динаміку.

 Розглянемо детальніше ситуацію безробіття в країнах Східного партнерства (Рис.3).

Білорусь

Якщо розглядати тільки статистичні дані, то ситуація в Білорусі просто прекрасна. У 9-мільйонній країні, де працездатними є більше 5 млн, офіційно безробітних (червень 2013) – 22,6 тис. осіб. Деякі експерти звинувачують владу у брехні і говорять про сотні тисяч безробітних.

За словами  міністра освіти Сергія Маскевича, в Білорусі зафіксовано найнижчий серед країн СНД показник безробіття серед молоді. А ще цікавіше те, що країна продовжує справу Радянського Союзу. Влітку в країні організовують студентські загони. Молодь працює на будівництві і реконструкції доріг, молочно-товарних ферм, дитячих садів, шкіл, житлових будинків, церков і спортивних комплексів. За інформацією Національного статистичного комітету Білорусі, на частку безробітних до 31 року припадає 36,4% молодих людей. [http://belstat.gov.by/homep/ru/indicators/pressrel/employment1.php]

Азербайджан

В Азербайджані цікава ситуація в регіонах, де населення  переважно зайняте в аграрному секторі та у сфері туристичних послуг, а це – сезонна робота. З молоддю тут також багато проблем. На думку експертів Центру економічних досліджень, досить високий рівень безробіття серед молодих дівчат. Хлопці, які закінчили середню школу і не надійшли до вузу, починають шукати собі роботу, а дівчата сидять вдома в очікуванні заміжжя або створюють сім’ю. Молоді люди, що не мають спеціальності, в основному знаходять роботу в будівельному секторі, але тут робота теж часто непостійна. Фахівці вважають, що країні слід перейти на 12-річну систему освіти. Багато говорять і про те, що Азербайджану не вистачає кваліфікованих кадрів.[ http://haqqin.az/news/8729]

Молдова

Громадяни Молдови  також вважають безробіття однією з  головних проблем країни. За даними Державного агентства зайнятості, переважна  кількість безробітних – це люди у віці від 30 до 49 років, що проживають у сільській місцевості. Майже у половини безробітних лише початкову і середню освіту. Освічені молоді люди, які зараз у пошуках роботи, в основному звинувачують роботодавців. На їх думку, вони пред’являють дуже високі вимоги. Експерти кажуть, що підтримувати молодь має уряд. Зараз ЄБРР, Світовий Банк, і інші структури, які виділяють кредити Молдові, підтримають розвиток середніх і малих підприємств, а наступний крок повинні зробити представники влади.

[ http://www.statistica.md/newsview.php?l=ru&idc=168&id=4018]

Грузія

Можна знайти різні цифри, що показують рівень безробіття в Грузії. Я вирішила взяти за основу “Програму з обліку шукачів роботи”, яку торік представив Голова Агентства соціального обслуговування Рамаз Суламанідзе. У рамках програми було встановлено, що загальна кількість безробітних і шукачів роботи досягло 763 тисяч осіб.

У Грузії проблеми такі ж, як і в інших країнах Східного партнерства. Багато вирішують емігрувати, а молодь виживає за рахунок дрібної торгівлі та працевлаштування у сфері послуг. Президент Грузії Михайло Саакашвілі вважає, що ситуацію можуть виправити численні великі проекти, які здійснюються в Грузії. В одному зі своїх виступів він згадав про модернізацію залізниці, будівництві нової залізниці до Туреччини, проектах розвитку муніципалітетів, розвитку Батумі, Поті, Кутаїсі. [http://www.apsny.ge/2012/pol/1329790220.php]

Вірменія

У Вірменії багато людей працюють “в тіні”. Крім того, експерти відзначають, що Вірменія –  світовий лідер з прихованого безробіття. Молодіжне безробіття є головною проблемою у сфері зайнятості. “Країни з великою часткою молодого населення, такі як Киргизстан, Таджикистан, Узбекистан і Вірменія зіткнулися з труднощами в забезпеченні можливостей гідної праці для молодих людей, що вступають на внутрішній ринок праці”, – йдеться в доповіді Міжнародної організації праці. Влада визнає, що з безробіттям потрібно боротися. “На найближчі роки вважаю найважливішим забезпечення економічного зростання. Еміграція, безробіття, бідність – рішення цих проблем знаходиться в цій площині”, – сказав під час одного зі своїх виступів президент Серж Саргсян.[ http://www.armstat.am/ru/]

Отже, ми бачимо, що у всіх країн спільні проблеми. При цьому безробіття турбує не тільки країни Східного партнерства, але і ЄС. Нещодавно рівень безробіття в країнах єврозони встановив новий рекорд – у травні 2013 року без роботи сиділи 12,2 %. Так багато безробітних в країнах єврозони не було за весь час існування єдиної європейської валюти. Жінки в Європі втрачають роботу частіше за чоловіків. Помітно вище середньої залишається безробіття серед молоді.[ http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/eurostat/home/]

Потрібно розуміти, що безробіття впливає на економіку. Незайнята робоча сила – це недостатнє використання економічного потенціалу суспільства. Якщо розглядати загальні показники, то безробіття веде до прямого  падіння раніше досягнутого рівня життя. До того ж, поки люди стоять в черзі на біржі праці вони втрачають кваліфікацію і отримують моральну травму. Примітно, що в багатьох країнах Східного партнерства опитування громадської думки показали, що люди називають безробіття однією з головних проблем. Потрібно прислухатися до людей. Поки політики поливають одне одного брудом і намагаються відволікти народ від реальних проблем, люди втрачають сили і віру в себе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.Особливості  та проблеми безробіття в Україні.

Безробіття – це соціальне  явище перевищення кількості  бажаючих отримати роботу над кількістю  робочих місць, проявом якого  є стан незайнятості працездатного  населення. Процес росту рівня не зайнятого населення працездатного віку має негативні економічні й соціальні наслідки для економіки та населення країни, територій на яких воно набуло значного поширення.

 У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних.

До основних причин виникнення безробіття належать: постійний науково-технічний  прогрес, який впливає на вивільнення  робочої сили; обмеженість попиту на товари і послуги, що спричиняє  згортання виробництва; нерівномірність  розвитку продуктивних сил в національному  господарстві, що зумовлює низький  рівень залучення трудових ресурсів до виробничого процесу, тощо.

Для ознайомлення зі станом безробіття, спершу розглянемо динаміку показників безробіття в Україні  за останній рік (липень 2012 – червень 2013), серед категорій міського та сільського населення, а також за статевої ознакою (Рис. 4).

 

 

 

 

 

 

 

Рівень безробіття в Україні  залежить від пори року, серед усіх категорій найнижчим він є  у жовтні – 399.9 тис.осіб, а найвищим у лютому – 589.1 тис.осіб офіційно зареєстрованих безробітних. Дані показники свідчать, що сезонне безробіття в значній мірі впливає на формування загальних показників, особливо це стосується сільського населення та чоловіків. Щодо структури незайнятого населення, то протягом року абсолютні показники безробіття серед міського населення вищі, ніж серед сільського, а серед жінок вищі ніж серед чоловіків. Дану динаміку можна пояснити тим, що влітку в сільській місцевості роботи значно більше ніж взимку, а чоловіки, які офіційно не працевлаштовані в літню пору року займаються сезонними роботами та не офіційно працюють у різних галузях, зокрема у будівництві.

За останніми даними Держкомстату найвищий рівень безробіття зафіксований у Чернігівській – 11,2%, Рівненській – 11,1%, Тернопільській – 11,0% та Житомирській – 10,9% областях, а найнижчий у м.Київ – 6,2%, АР Крим – 6,7%, Одеській області – 6,8% та м.Севастополь – 6,9%. Дану ситуацію ми можемо спостерігати у 2012 році, а в 2008 у певній мірі перелік лідерів відрізнявся від географії безробіття у 2013 році, найвищі показники рівня безробіття належали Чернівецькій – 10,9%, Черкаській – 10,5% та Тернопільській – 10,4%, найнижчі м.Київ – 3,2% та м.Севастополь – 4,1%, Дніпропетровській області – 5,6%. Загальні показники рівня безробіття з 2008 по 2013 рік за відповідні періоди підвищилися з 7,6% до 8,6%, а з 2012 по 2013, навпаки знизилися з 9,1% до 8,6%.

Динаміка рівня безробіття свідчить, що в порівнянні з попереднім роком у всіх областях зафіксований спад рівня безробіття з показниками від 0,1% у Миколаївській та Одеській областях до 0,8% у Сумській та Івано-Франківській областях. Щодо динаміки показників в порівнянні з 2008 роком то найгірше оговталися після фінансової кризи 2008-2009 років територіально-адміністративні одиниці вищого рівня, в яких був зафіксований традиційно найнижчий рівень безробіття, серед яких м.Київ – (-3%), м.Севастополь (-2,8%), а також Донецька та Вінницька області з показником (-2,8%), а поліпшилися показники зайнятості населення у 9 регіонах з 27, найкращі з яких у Львівській – (+1,1%) та Чернівецькій – (+1.0%).