Безробіття як макроекономічна проблема

 

 

Обласний комунальний вищий навчальний заклад

Інститут підприємництва “Стратегія”

кафедра економіка підприємства та маркетинг

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: «Макроекономіка»

 

на тему: «Безробіття як макроекономічна проблема»

 

 

 

Студентки  ІІ курсу гр. Е-12-51

напряму підготовки «Економіка підприємства

та маркетинг»

спеціальності «Економіка підприємства»

Крайняк О.С.

 

Керівник:к.е.н., доцент

Баюра В. І.

Національна шкала_______________________

Кількість балів:____Оцінка: ECTS__________

 

Члени комісії: ___________     ______________

(підпис)                       (прізвище та ініціали)

Члени комісії: ___________     ______________

(підпис)                       (прізвище та ініціали)

Члени комісії: ___________     ______________

(підпис)                       (прізвище та ініціали)

 

 

 

м. Жовті Води 

2013 рік

 

Зміст:

Вступ………………………………………………..…………..…………………3-5

Розділ 1. Поняття, сутність та види безробіття…………………6

1.1 Поняття та сутність безробіття………………………………………...……6-11

1.2 Основні теорії безробіття……………………………………………….….11-17

Розділ 2. Проблеми зайнятості та безробіття в Україні…......18

2.1 Аналіз зайнятості населення в Україні…………………......……………..18-21

2.2 Аналіз безробіття в Україні……………………………………………..….21-24

2.3 Проблеми та перспективи подолання безробіття в Україні………..…….25-29

Висновки………………………………………….........................................…..30-31

Список використаної літератури…………………………………...………….32-33

Додатки

 

Вступ

Актуальність теми. Безробіття прирікає людину на обмежене існування, а суспільство - на недоотримання суспільного продукту, зниження темпів економічного росту і соціального прогресу. В країнах з невисоким та низьким рівнем економічного розвитку, до яких належить також Україна, проблема безробіття пов’язана з проблемами поширення бідності, маргіналізації, зниження якості трудового потенціалу, загрози національній безпеці та консервує відставання. Подальший розвиток національної економіки цих країн пов’язаний з підвищенням ефективності державного регулювання на основі концепції взаємозв’язку між економічним та соціальним факторами перетворень, у якому зайнятість та соціальні досягнення - провідні чинники. Розв’язання цієї проблеми потребує комплексного підходу до вирішення економічних, соціальних та політичних проблем, які безпосередньо впливають на стан безробіття.

В умовах розбудови ринкових відносин в Україні проблеми формування ринку праці набувають статусу першочергових. У зв`язку з цим виникає необхідність вивчення цих проблем з метою визначення можливостей надання цьому процесу регульованих форм. Сьогодні одним з головних напрямків становлення цивілізованого ринку праці в Україні є розробка теоретично обґрунтованої політики (концепції) зайнятості. З цієї точки зору особливо актуальним стає комплексний аналіз механізму формування та регулювання зайнятості працездатного населення. Насамперед це зв'язано з потребами переходу від екстенсивного до інтенсивного типу використання трудових ресурсів, формуванням попиту і пропозиції робочої сили та істотною трансформацією відносин зайнятості.

Проблеми зайнятості та, зокрема, причини виникнення безробіття,  в умовах ринку постійно досліджуються світовою економічною наукою. Особливо виділяються з цієї точки зору праці А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, А. Маршала, Дж. Кейнса, М.Фрідмана, А. Філліпса, А.Оукена та ін. Проте цей досвід, на жаль, не можна використати без змін у нашій економічній практиці. Це пов'язано з особливостями сучасного етапу розвитку України - розбудови ринкових відносин. Назріла необхідність дослідження нових тенденцій і особливостей прояву безробіття в умовах трансформації економіки України та розробки напрямків розв’язання цієї проблеми.

Мета і задачі дослідження.  Виходячи з досягнутого рівня теоретичної і практичної розробки проблеми, мета роботи полягає у розробці пропозицій щодо напрямків розв’язання проблеми безробіття в умовах трансформації економіки Україні.

Відповідно до вказаної мети поставлені та розв’язані наступні задачі дослідження:

• провести теоретико-методологічний аналіз підходів різних економічних шкіл щодо визначення причин безробіття, його видів та форм в економічній системі;
• визначити основні фактори впливу на безробіття та проаналізувати закономірності його виникнення та розвитку;
• з’ясувати стан безробіття та його причини в умовах трансформації економіки України;
• проаналізувати соціально-економічні наслідки безробіття в Україні.

Об’єкт дослідження – трудові відносини та їх особливості в трансформаційній економіці.

Предмет дослідження – безробіття, причини його виникнення та специфіка в умовах трансформації економіки України.

Методи дослідження - методологічною основою дослідження є системний підхід. У роботі використано методологічні елементи законів діалектики, методи аналізу та синтезу. В основі аналізу явища безробіття, причин його виникнення лежить комплексний підхід, який базується на теоретичних та практичних положеннях робіт вітчизняних та зарубіжних вчених. Це дозволяє вивчати окремі економічні процеси із загальних позицій у рамках розвитку і взаємодії їх елементів. Для визначення особливостей безробіття в умовах трансформації економіки було використано окремі статистичні методи: факторний, порівняльний аналіз, зокрема порівняння в динаміці, табличне й графічне зображення даних.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку і списку використаної літератури.

У першому розділі розкривається поняття, сутність та види безробіття. До яких входять: види та сутність безробіття, а також основні теорії безробіття.

У другому розділі розглядаються проблеми зайнятості та безробіття в Україні; аналіз зайнятості населення в Україні; аналіз безробіття в Україні та проблеми та перспективи подолання безробіття в Україні.

   При написанні курсової  роботи використовувалися підручники, електронні ресурси, статистичні  матеріали, законодавчі акти та  ін.

 

Розділ 1. Поняття, сутність та види безробіття

1. Поняття та сутність безробіття

Проблема безробіття - одна з найскладніших. Вона отримала в літературі найрізноманітніші трактування. Наприклад, такі:

 Безробіття - це частина населення  країни, що складається з осіб, що досягли працездатного віку, які не мають роботи і знаходяться в пошуку роботи протягом певного за законодавством періоду часу.

Безробіття - соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили не зайнята у виробництві. Це циклічне явище, що виражається в перевищенні пропозиції праці над попитом на нього.

Безробіття - це відсутність зайнятості з економічних причин в певної, більшою чи меншою в кожен даний момент, частини робочого населення країни, здатної і що хоче працювати [4].

Для аналізу проблем безробіття необхідно, перш за все, чітко визначити, кого слід вважати безробітним. Критерії визнання людини безробітним звичайно встановлюються законом або урядовими документами і можуть трохи відрізнятися по країнах. Але, як правило, декілька ознак присутні у всіх визначеннях. Це:

- працездатний вік, тобто людина повинна бути старше мінімального віку, з якого законодавство дозволяє працювати за наймом, але молодше віку, після досягнення якого призначається пенсія по старості. Отже, підлітки до працездатного віку або чоловіки старше 60 років і жінки старше 60 років не можуть вважатися безробітними, навіть якщо вони хочуть працювати, але не можуть знайти місце;

- відсутність у людини постійного джерела заробітку протягом деякого часу (наприклад, місяця);

- доведене прагнення людини знайти роботу (наприклад, його звернення до служби зайнятості і відвідини тих роботодавців, до яких його направляють на співбесіду співробітники цієї служби).

Тільки той, хто відповідає цим ознакам, вважається дійсно безробітним і враховується при визначенні загального рівня безробіття в країні, тобто частки безробітних у загальній чисельності її робочої сили. Цей показник визначається наступним чином:

Рівень безробіття = безробітні / робоча сила * 100%.

При цьому безробітних підраховують на основі тих даних, які надають відповідні органи та інститути (наприклад, у багатьох країнах використовується статистика бірж праці), а робоча сила визначається як різниця загального показника чисельності населення країни і окремих груп населення, які становлять:

- особи, які не досягли працездатного віку;

- особи, які перебувають у спеціальних установах (місцях ув'язнення, психіатричних клініках і т.п.);

- особи, які вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, втратили працездатність і т.п.).

Слабозахищені групи на ринку праці:

- колишні військовослужбовці та працездатні члени їх сімей;

- жінки, які мають малолітніх дітей, багатодітні;

- молодь і підлітки, вперше вступають в трудову діяльність;

- випускники вузів і технікумів;

- працюючі інваліди та пенсіонери [9].

Залежно від причин виникнення розрізняють безробіття: фрикційне, структурне, природне, циклічне, сезонне, застійне, інституційне, приховане і технологічне.

Фрикційне (поточне) безробіття - це тимчасове безробіття, яка виникає при добровільній зміні людиною робочого місця (перехід з однієї роботи на іншу, зміна місця проживання тощо) або при зміні "етапів життєвого шляху" (надходження на роботу після армії, закінчення навчального закладу і т.п.).

Фрикційне безробіття вважається неминучим і в якійсь мірі допустимим, тому що багато працівників, добровільно опинилися "між роботами", переходять з низькооплачуваної роботи на більш високооплачувану і продуктивну роботу. Взагалі психологи вважають, що для збереження життєвого тонусу, працездатності і морально-психологічної рівноваги людина повинна за своє життя не менше шести разів міняти місце роботи.

Структурне безробіття - це неповна зайнятість, тобто робітники, зайняті неповний робочий день або за розпорядженням адміністрації змушені йти у відпустку і т.д. Цьому виду безробіття схильні наймані працівники, власники дрібних підприємств у сфері роздрібної торгівлі і послуг, особливо в період криз і депресії. Але більшою мірою вона проявляється в аграрному секторі, звідки люди готові піти у будь-який час.

Виникнення структурного безробіття означає, що багатьом людям доведеться освоювати нові професії. Уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов'язано з тим, що технічний прогрес весь час породжує нові товари, технології і навіть цілі галузі (до них, наприклад, відноситься виробництво персональних комп'ютерів, лазерних дисків і волоконної оптики). У результаті сильно змінюється структура попиту на робочу силу, а люди з непотрібними більше в колишньому кількості професіями виявляються не при справах, поповнюючи ряди безробітних.

Спільне в фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що обидва ці види безробіття неминуче виникають в економіці будь-якої країни. Між фрикційного і структурним безробіттям є і відмінності.

По-перше, структурні кризи важко подолати в короткі проміжки часу.

По-друге, склад структурних безробітних більш стійкий, що може призвести до утворення конфліктних груп, що загострюють соціально-політичну ситуацію в країні.

По-третє, якщо перенавчання для фрикційних безробітних - справа їх власного вибору, то структурні безробітні потребують обов'язкового перенавчанні, якщо вони планують знайти зайнятість протягом структурної кризи [2].

В цілому слід зазначити, що структурне безробіття - це і для країни в цілому, і для тих осіб, які відносяться до даної категорії безробітних, явище більш хворобливе, ніж фрикційне безробіття.

Природним безробіттям називається сума фрикційного і структурного безробіття.

Це найкращий рівень безробіття, який, з одного боку, не дуже високий, щоб можна було говорити про проблему зайнятості ресурсів, а з іншого боку, достатній для забезпечення гнучкості ринку праці і створення здорових конкурентних елементів.

Природний рівень безробіття іноді називають рівнем повної зайнятості, або нульовим безробіттям. У такому визначенні підкреслюється, що даний рівень безробіття дає можливість досягати потенційного ВВП, тобто ВВП при повній зайнятості.

Циклічне безробіття - це безробіття, викликана фазою спаду економічного циклу. У спаді знижується виробнича активність, закриваються окремі підприємства, а, отже, зростає безробіття. Різниця фактичного і природного рівнів безробіття і складає величину циклічного безробіття.

Циклічне безробіття - негативне економічне явище. Його наявність показує, що економіка не функціонує на рівні повної зайнятості. Показники циклічного безробіття бувають досить різні і коливаються в залежності від інтенсивності спаду.

Сезонне безробіття з'являється з-за природних факторів, легко прогнозується з причини своєї циклічності. Даний вид безробіття характерний для туристичного бізнесу, сільського господарства, деяких промислів, будівельної промисловості. Часто сезонне безробіття відносять до фрикційної.

Застійне безробіття включає працюючих не на фабриках і заводах, а у себе вдома. Специфіка їх у тому, що вони зайняті тільки в певний час, а весь інший час є безробітними. Сюди відносяться людей похилого віку, каліки та інваліди праці, а також злодії, повії, жебраки, бродяги.

Інституціональне безробіття виникає, коли сама організація ринку праці недостатньо ефективна: інформація про вакансії неповна, допомога по безробіттю завищена, податки на доходи занижені.

Приховане безробіття характерне для вітчизняної економіки. Її суть полягає в тому, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, не звільняють працівників, а переводять на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у вимушені неоплачувані відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

Технологічне безробіття новітня форма скорочення зайнятості робочої сили, пов'язана з впровадженням малолюдній та безлюдній технології, заснованої на електронній техніці. Наприклад, якщо в даний час 40 друкарських робітників вищої кваліфікації можуть набирати приблизно 170 тис. знаків на годину, то за допомогою комп'ютерних технологій 10 людина спроможні за цей же час набрати близько 1 млн. знаків, в результаті чого технологічне безробіття зростає в 20 разів.

Таким чином, безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Вона повинна бути поставлена ​в певні рамки, в межах яких досягається режим оптимального росту і стан економічної стабільності [5].

Підвищення або зниження економічної активності є основними причинами зростання і зниження зайнятості і рівня безробіття в країні.

Можна виділити наступні основні причини безробіття:

1. Надлишок населення (в цілому світова економіка трудонадлишкових, і стрімке зростання народонаселення сприяє цьому);

2. Встановлення ставок заробітної плати вище рівноважного рівня під тиском дій профспілок та соціально-економічної активності населення;

3. Низький платоспроможний попит (відсутність попиту на товари і послуги знижує попит на працю, оскільки попит на працю носить похідний характер, а в результаті цього виникає безробіття).

Також можна виділити ряд причин виникнення безробіття:

1. Географічні переміщення населення: людина переїжджає на нове місце і може опинитися в момент переїзду і протягом якогось часу до і після переїзду безробітним;

2. Зміна професійних інтересів, перенавчання, перекваліфікація;

3. Настання нових етапів у персональної життя людини: навчання, народження дітей і т.п.

Гострота проблеми безробіття породжується рядом причин.

По-перше, людина - економічний ресурс особливого типу. Втрачений робочий час невідновний, і той обсяг благ, який не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

По-друге, навіть якщо людина не працює вона не може перестати споживати і їй все одно потрібно годувати свою сім'ю. Тому суспільство змушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті.

По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, які не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті ускладнюється збут товарів на внутрішньому ринку країни ("ринок стискається").

По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому зростаюче озлоблення людей, що позбулися можливості гідно утримувати свої сім'ї і провідних день за днем в виснажливих пошуках роботи.

По-п'яте, зростання безробіття може вести до зростання числа злочинів, які люди роблять, щоб добути потрібні блага [ 1].

1.2 Основні теорії безробіття

Найбільшого поширення в західній економічній науці отримали класична і кейнсіанська теорії безробіття.

Класична теорія зайнятості, (А. Сміт, Д. Рікардо, а також Дж.Мілль, А Маршалл), будується на переконанні в тому, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в області зайнятості, у забезпеченні повного використання ресурсів праці, які є в суспільстві. На думку класиків, причина безробіття в занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Це результат певних вимог самих найманих працівників. Вільна гра ринкових сил - попиту, пропозиції, заробітної плати - забезпечить необхідну координацію в сфері зайнятості. Економісти-класики стверджували, що ставки заробітної плати повинні і будуть знижуватися. Загальне зменшення попиту на продукцію виразиться в зниженні попиту на працю та інші ресурси. При збереженні ставок заробітної плати це моментально приведе до появи надлишків робочої сили, тобто викликає безробіття. Однак, не бажаючи наймати всіх робітників з початковим ставками заробітної плати, виробники вважають вигідним наймати цих робітників за нижчими ставками заробітної плати. Попит на працю падає, і робітники, які не зможуть найнятися за старими, більш високими ставками, повинні будуть погодитися на роботу за новими, більш низькими ставками. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно зменшити його, але, в той же час, підняти попит на працю. Якщо ж заробітна плата в цій ситуації не знижується, цьому перешкоджають самі працівники, їх профспілки, то тим самим вони "добровільно" погоджуються на існування будь-то кількості безробітних.

Конкуруючи за вільні робочі місця, безробітні будуть сприяти зниженню ставок заробітної плати до тих пір, поки ці ставки не будуть настільки низькими, що підприємцям представиться вигідним наймати всіх наявних робочих. Тому економісти-класики прийшли до висновку, що вимушене безробіття неможливе. Будь-який бажаючий працювати по обумовленою ринком ставкою заробітної плати може легко знайти роботу [8].

Неокласична концепція безробіття в найбільш послідовному вигляді була представлена відомим англійським економістом А. Пігу в його книзі "Теорія безробіття", що вийшла в 1933 р.

Основні положення А. Пігу зводяться до наступного:

а) число робітників, зайнятих у виробництві, перебуває у зворотній залежності до рівня заробітної плати, тобто зайнятість тим нижче, чим вище заробітна плата;

б) існуюча до першої світової війни 1914-1918 рр.. рівновага між рівнем заробітної плати і рівнем зайнятості пояснюється тим, що заробітна плата установлювалася в результаті вільної конкуренції між робітниками на такому рівні, який забезпечував майже повну зайнятість;

в) посилення після першої світової війни ролі профспілок і введення системи державного страхування від безробіття зробили заробітну плату негнучкою, утримуваної на занадто високому рівні, що і стало причиною масового безробіття;

г) для досягнення повної зайнятості необхідне зниження заробітної плати.

Рівновага на ринку праці в даній моделі визначається через функцію попиту на робочу силу і функцію її пропозиції, де в якості ціни праці виступає реальна заробітна плата PL (Рис. 1.2.1). Крива функції попиту на працю DL має спадаючий характер, оскільки фірми, що пред'являють попит на цей фактор виробництва, зможуть найняти на роботу більшу кількість працівників при більш низькій заробітній платі. Якщо ж рівень заробітної плати буде підвищуватися, то кількість залученої робочої сили зменшиться. DL = f (PL).

Рис.1.2.1. Неокласична модель безробіття

Пропозиція праці на ринку робочої сили SL також залежить від реальної заробітної плати: чим вище РL, тим більше працівників запропонують на ринку свою працю, і, навпаки, чим нижче заробітна плата, тим менша їх кількість буде бажати влаштуватися на роботу. Тому пропозиція праці розглядається як зростаюча функція від реальної заробітної плати і крива пропозиції праці має позитивний нахил:

                         SL = f (PL)                                       (1)

Поєднавши графіки попиту і пропозиції, отримаємо неокласичну модель ринку праці, що показує, що всі бажаючі працювати можуть знайти роботу при сформованій рівноважної ставки заробітної плати РLE. Якщо пропозиція праці зростає (зсув кривої SL в положення S'L), то це призводить до зниження заробітної плати до РLF і рівновага на ринку праці встановлюється в точці F.

Таким чином, в неокласичній моделі ринкова економіка здатна використовувати всі трудові ресурси, однак лише за умови гнучкості заробітної плати.

Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожен бажаючий продати визначену кількість праці за що склалася в даний момент ставки заробітної плати може здійснити своє бажання. Якщо ж заробітна плата РLK встановиться вище ринкового рівноважного рівня (на вимогу профспілок або при державному втручанні), то це призведе до того, що попит на працю буде значно менше пропозиції праці і певна частина працівників виявиться без роботи. Число безробітних показаний на відрізку КМ.

Отже, в неокласичній моделі безробіття реальна, але вона не витікає із законів ринку, а виникає як результат їх порушення, втручання в конкурентний механізм або держави, або профспілок, тобто неринкових сил. Ці сили не дають впасти заробітній платі до рівноважного рівня, в силу чого підприємці не зможуть всім бажаючим запропонувати роботу по необхідної ставці оплати праці.

Тому, на думку неокласиків, в ринковій економіці може бути тільки добровільне безробіття, тобто така, яка викликається вимогами високої заробітної плати. Працівники самі вибирають безробіття заради більш високих заробітків. Якщо держава регулює рівень заробітної плати, то порушує конкурентний ринковий механізм. Звідси і вимоги економістів цього напряму

для усунення безробіття треба добиватися конкуренції на ринку праці, гнучкості заробітної плати.

Неокласична концепція добровільної безробіття, викладена в книзі А. Пігу, стала предметом серйозної критики Дж. Кейнсом в його фундаментальній праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей".

Кейнсіанська теорія зайнятості сформувалася в основному в 30-х роках XX століття. Вона пов'язується з ім'ям англійського економіста Дж. М. Кейнса, найбільш видатного дослідника в галузі макроекономіки. Кейнс є родоначальником сучасної теорії зайнятості. У 1936 р у своїй роботі "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" він запропонував принципово нове пояснення безробіття. Кейнсіанська теорія зайнятості різко відрізняється від класичного підходу. Твердий висновок цієї теорії полягає в тому, що при капіталізмі не існує ніякого механізму, що гарантує повну зайнятість. Повна зайнятість скоріше випадкова, а не закономірна.

Класики не бачили в безробітті якої-небудь серйозної проблеми. Однак реально відбуваються події все менше відповідали класичним постулатам. Масовий вибух безробіття стався на початку 30-х років в період "Великої депресії".

В кейнсіанській концепції зайнятості послідовно і докладно доводиться, що в ринковій економіці безробіття носить не добровільний характер (в неокласичному його розумінні), а вимушений. На думку Кейнса, неокласична теорія дійсна лише в межах галузевого, мікроекономічного рівня, і тому вона не в змозі відповісти на питання про те, чим визначається дійсний рівень зайнятості в економіці в цілому. Кейнс показав, що обсяг зайнятості певним чином пов'язаний з об'ємом ефективного попиту, а наявність неповної зайнятості, тобто безробіття, зумовлене обмеженістю попиту на товари. Кейнс стверджував також що, що 3-4% населення залишаються без роботи в силу суперечливого характеру економіки, її структурної перебудови, оновлення технології.

Викладаючи свої погляди, Дж. Кейнс спростовує теорію А. Пігу і показує, що безробіття притаманне ринковій економіці і випливає з самих її законів. В кейнсіанській концепції ринок праці може знаходитися в стані рівноваги не тільки при повній зайнятості, але і при наявності безробіття. Це пояснюється тим, що пропозиція праці, на думку Кейнса, залежить від величини номінальної заробітної плати, а не від реального її рівня, як вважали класики. Отже, якщо ростуть ціни і реальна заробітна плата знижується, то робітники при цьому не відмовляються працювати. Попит же на працю, пропонований на ринку підприємцями, є функцією реальної заробітної плати, яка змінюється при зміні рівня цін: при підвищенні цін робітники зможуть купити менше товарів і послуг і навпаки. У результаті Кейнс приходить до висновку, що обсяг зайнятості в більшій мірі залежить не від працівників, а від підприємців, оскільки попит на працю визначається не ціною праці, а величиною ефективного попиту на товари і послуги. Якщо ефективний попит в суспільстві недостатній, оскільки він визначається насамперед граничною схильністю до споживання, яка падає з ростом доходів, то зайнятість досягає рівноважного рівня в точці, розташованій нижче рівня повної зайнятості.

Крім того, зайнятість значної частини робочої сили визначається таким компонентом сукупних витрат, як інвестиції. Відношення між збільшенням зайнятості і зростанням інвестицій характеризує мультиплікатор зайнятості, рівний мультиплікатору попиту. Зростання інвестицій веде до збільшення первинної зайнятості в галузях, безпосередньо пов'язаних з інвестиціями, що надає, в свою чергу, вплив на галузі, що виробляють предмети споживання, і в результаті все це призводить до зростання попиту, а значить, і сукупної зайнятості, збільшення якої перевершує приріст первинної зайнятості, безпосередньо пов'язаної з додатковими інвестиціями.

Зайнятість по Кейнсу - це функція обсягу національного виробництва (доходу), частки споживання і заощадження в НД. Тому для забезпечення повної зайнятості необхідно підтримувати певну пропорційність між:

а) затратами на створення ВНП та її обсягом;

б) заощадженнями та інвестиціями.

Якщо витрати на виробництво ВНП недостатні для забезпечення повної зайнятості, в суспільстві виникає безробіття. Якщо вони перевищую необхідні розміри, виникає інфляція.

Відносно "заощадження - інвестиції", якщо S>I, то потік капіталовкладень, зростання виробництва і пропозиції, з одного боку, і низький поточний попит (у силу великих заощаджень) - з іншого, призведуть до кризи надвиробництва, падіння попиту на робочу силу та безробіття. Перевищення інвестицій над заощадженнями I>S веде до того, що продуктивний попит не задовольняється через брак заощаджень. Зворотною стороною низьких заощаджень є висока схильність до споживання, що в кінцевому рахунку призводить до зростання рівня цін, тобто інфляції.