Cутність поняття «основні засоби»

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні основи обліку наявності та руху основних засобів .....5

1.1. Cутність поняття «основні засоби» …………………………………….5

1.2. Огляд нормативних документів та періодичної літератури з обліку основних засобів …………………………………………………………………...12

1.3. Методика бухгалтерського обліку наявності та руху основних засобів на підприємстві …………………………………………………………………….18

1.4. Нетипові ситуації з обліку наявності та руху основних засобів

Розділ 2. Практичні аспекти обліку наявності та руху основних засобів

2.1. Економічна характеристика Новоград-Волинського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Житомиргаз»

2.2. Журнал реєстрації господарських операцій

2.3. Первинні документи

2.4. Оборотно-сальдова відомість

2.5. Звітність

Висновки і пропозиції

Додатки

Список використаних літературних джерел 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основні вимоги до сучасного  бухгалтера, це не тільки добре рахувати, але й вільно орієнтуватися у  різноманітних змінах, які відбуваються в обліку та звітності, в податковому законодавстві України. Тільки тоді можна говорити, що людина є справжнім бухгалтером-спеціалістом, коли вона орієнтується як в деталях, так і в загальних процесах, які відбуваються в бухгалтерському обліку на різних рівнях його проведення.

Одним із найважливіших  факторів підвищення ефективності діяльності та стабільної перспективи росту  є забезпеченість підприємства основними засобами в необхідній кількості та асортименті і, безумовно, більш повне їх використання.

Бухгалтерський облік основних засобів забезпечує:

- узагальнення інформації  про наявність та рух власних  або орендованих основних засобів;

- достовірне визначення  вартості (оцінки) основних засобів;

- контроль за наявністю  та збереженням основних засобів  з моменту придбання і до вибуття з господарства;

- правильне та своєчасне нарахування  зносу;

- точне визначення результатів  від ліквідації основних засобів  та економічних вигод від їх  використання [18].

Основні засоби відіграють одну із головних ролей в необоротних  активах підприємства, що зайняті у виробничо-господарській діяльності. Тому прозора і достовірна інформація щодо основних засобів має велике значення для управлінського складу при аналізі оцінки фінансового стану та результатів діяльності підприємства. Основні засоби є матеріальною основою (базою) будь-якої підприємницької діяльності. Без основних засобів (власних або орендованих) не може відбуватися жодного господарського процесу.

Так як, основні засоби є однією з головних складових  активу балансу, а відповідно впливають на фінансовий результат, то чимала кількість науковців приділяють цьому питанню свою увагу. Значний внесок у розробку теоретичних і практичних аспектів даного питання зробили В.В. Бабич, І.А. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, Г.Г. Кірейцев, Ю.Я. Литвин, Ю.І. Осадчий, П.Т. Саблук, С.В. Свірко, М.Г. Чумаченко та інші. 

Мета курсової роботи полягає в поглибленому вивченні особливостей бухгалтерського обліку операцій з основних засобів.

Згідно поставленої  мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

• розглянути економічну сутність поняття «основні засоби»;
• провести аналіз нормативної бази з обліку основних засобів;
• охарактеризувати господарську діяльність Новоград-Волинського управління експлуатації газового господарства ПАТ «Житомиргаз»;
• висвітлити сучасну систему бухгалтерського обліку операцій з основними засобами.

Об'єкт дослідження  – основні засоби підприємства, його організаційна структура та особливості форми обліку, документообіг, звітність, аналітичні та синтетичні облікові регістри, техніко-економічні показники підприємства (величина фінансового результату, обсяги виробництва, собівартість продукції, обсяг реалізації, стан основних фондів, тощо).

Теоретичною та методологічною основою курсової роботи послужили законодавчі та нормативні акти, інструктивні матеріали, практичні матеріали Новоград-Волинського управління експлуатації газового господарства, офіційні статистичні дані, опубліковані наукові розробки фахівців з економічних питань.

Суб'єктом дослідження є Новоград-Волинське управління експлуатації газового господарства ПАТ «Житомиргаз», на прикладі якого буде виконано практичне спостереження діяльності установи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

1.1. Cутність поняття «основні засоби».

 

Організація будь-якої підприємницької  діяльності розпочинається з формування матеріально-технічної бази, відсутність  якої робить неможливим ведення господарської діяльності підприємства. Зважаючи на роль місце основних засобів в діяльності підприємств, в науковій літературі приділено багато уваги теоретичним та практичним питанням їх обліку, проте єдиної думки щодо визначення змісту терміну “основні засоби” науковцями не досягнуто.

Основними нормативними актами, що регулюють облік основних засобів в Україні є: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, Податковий кодекс України.

Згідно П(С)БО 7 «основні засоби − матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [23].

Відповідно до Податкового  кодексу України «основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік)» [22].

Податковий кодекс наближений до Положень бухгалтерського обліку. Проте, таке наближення не є повним, адже існує грошове обмеження віднесення до складу основних засобів (2500 грн.), а також у податковому обліку основні засоби невиробничого призначення не належать до основних засобів.

Систематизацію поглядів авторів щодо сутності поняття “основні засоби” наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Визначення терміну  “основні засоби” в літературних джерелах

№ з/п	автор	Визначення
1	Бойко В.М., Вашків П.Г. [2, с. 358]	Основні засоби – сукупність засобів  праці, які функціонують у сфері матеріального виробництва в незмінній натуральній формі протягом тривалого часу та переносять свою вартість на заново створений продукт частинами в міру їх зношення
2	Бутинець Ф.Ф. [4, с. 125]	Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів, надання  послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік)
3	Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. [12, с. 312]	Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство формує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій і очікуваний термін корисного застосування яких перевищує рік
4	Кузнєцов В., Михайленко О. [15, с. 347]	Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує рік)
5	Сердюк В.Н. [28, с. 125]	Основні засоби – засоби праці, ціна яких перевищує встановлений підприємством вартісний ценз, і термін експлуатації яких перевищує один рік (чи операційний цикл,
		Продовження табл. 1.1.
		якщо він більший за рік) в  первісній натуральній формі  як засоби праці (машини, обладнання, прибори та інструменти) чи як матеріальні умови праці (будівлі, споруди, інвентар)
6	Сухарський В.С. [30, с. 655]	Основні засоби (основні фонди) –  це засоби праці виробничого і  невиробничого призначення (будівлі, споруди, машини, передавальні пристрої, інвентар і т.п.), що беруть участь у процесі виробництва в продовж багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і поступово (в міру зношення) переносять свою вартість на вироблену продукцію
7	Хом’як Р.Л. [33, с. 143]	Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)

 

На основі проведеного  аналізу наукової літератури, можна  зробити висновок, що більшість авторів під “основними засобами” розуміють матеріальні активи підприємства. Деякі автори ототожнюють поняття “основні засоби” та “основні фонди” зазначаючи, що вони є засобами праці які використовуються у виробництві протягом тривалого часу. Інші автори вважають, що основні засоби – це матеріальні активи, що використовуються лише у виробничому процесі, тобто більш ні на що вони впливу не мають, а це є невірним тлумаченням, адже основні засоби використовуються підприємством у всій його господарській діяльності. Всі джерела вказують на те, що основні засоби повинні використовуватися тривалий час (а саме більше одного року чи одного операційного циклу) [20].

Питання обліку основних засобів на міжнародному рівні регулює  Міжнародний стандарт фінансової звітності 16 «Основні засоби» [17].

Відповідно до Концептуальної основи міжнародних стандартів фінансової звітності будь-який актив для відображення в обліку повинен відповідати таким критеріям:

1) приносити в майбутньому вигоду підприємству;

2) його вартість можливо достовірно визначити.

Крім зазначених, основні  засоби повинні відповідати ще декільком критеріям. Зокрема, згідно з п. 6 МСФЗ 16 «Основні засоби», основні засоби — це матеріальні активи, які:

- утримує підприємство для використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

- будуть використані, як очікується, більше одного року [17].

Названі критерії до визнання основних засобів аналогічні майже  в усіх країнах. В окремих країнах  виділяють також вартісний критерій. Так, в Німеччині ліміт вартості основних засобів не менше 800 марок, в Білорусі - більше 30 мінімальних заробітних плат за одиницю, в Республіці Молдова – не більше 1000 леїв, в Росії – більше 100-кратного встановленого законом розміру мінімальної місячної оплати праці за одиницю (один з критеріїв) [11].

Для чіткого  обліку основних засобів необхідно  насамперед їх правильно класифікувати. На даний час існує значна кількість підходів до класифікації основних засобів.

Відповідно до діючої типової класифікації основні засоби групуються за функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють:

- виробничі  – основні засоби, що безпосередньо  беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері виробництва;

- невиробничі  основні засоби, що не беруть  безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб працівників (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

За галузями народного господарства основні засоби розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.

За використанням основні засоби поділяються на:

- діючі: всі основні засоби, що використовуються у господарстві,

- недіючі: ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів,

- запасні: різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються.

За речовим характером розрізняють інвентарні та неінвентарні основні засоби. До інвентарних відносять  об'єкти, що мають речове вираження та підлягають перевірці, обміру, підрахунку в натурі; до неінвентарних - капітальні вкладення в земельні ділянки, лісові угіддя тощо (крім будинків і споруд).

Істотне значення в обліку основних засобів має поділ їх за ознакою належності на власні, орендовані та надані в оренду. Власні засоби можуть складатися із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

В кожній країні існує  своя класифікація основних засобів. Так, наприклад, у Росії класифікація відбувається за видами, належністю, призначенням і використанням; в Молдові – за належністю, теміном використання, складом та належністю, а в США – за групами, характером використання, відповідальною особою та за видом діяльності [29].

На даний час в Україні відповідно до Наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації з 1997 року діє Державний класифікатор основних фондів (див. табл. 1.2.).

Таблиця 1.2.

Класифікація основних фондів відповідно до Державного

класифікатора основних фондів [9]

код КОФ	назва
100000	Будiвлi, споруди, їх структурнi компоненти та передавальнi пристрої
110000	Будинки, будiвлi
120000	Будiвлi промисловi i спецiальнi та iнженернi споруди
130000	Пристрої передавальнi
200000	Транспортнi засоби, включаючи  вантажнi та легковi автомобілі; меблi, офiсне обладнання; побутовi електромеханiчнi прилади та iнструменти; iнформацiйнi системи,  включаючи електронно-обчислювальнi та iншi машини для автоматичного  оброблення інформації
	Продовження табл. 1.2.
210000	Засоби транспортні, включаючи  вантажні та легкові автомобілі
220000	Меблi, офiсне обладнання
230000	Прилади та iнструменти побутовi електромеханiчнi
240000	Iнформацiйнi системи, включаючи  електронно-обчислювальні та інші  машини для автоматичного оброблення інформації
300000	Iншi основні фонди,  що не ввійшли до груп 1 та 2, включаючи сільськогосподарські  машини та знаряддя, робочу i продуктивну худобу, багаторiчнi насадження
310000	Машини та устаткування
320000	Худоба робоча та продуктивна
330000	Насадження багаторiчнi
340000	Інші основні фонди, ніде не класифіковані

 

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби класифікуються за такими групами [23]:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати  на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом.

3. Будівлі,  споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5.Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади  та інвентар (меблі).

7. Тварини.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Зазначена класифікація дає можливість задовольняти потребу  в інформації про основні засоби підприємства як внутрішніх, так і  зовнішніх користувачів.

В Податковому кодексі  представлена класифікація основних засобів (див. Додаток А), яка після його прийняття, наближена до бухгалтерського обліку. Податковий кодекс разом з класифікацією основних засобів регламентує мінімально допустимі строки їх корисного використання [22].

Класифікація, зазначена  в Податковому кодексі, має наближений характер до П(С)БО 7 “Основні засоби”. Так, в Податковому кодексі виділено 9 груп основних засобів та 7 груп інші необоротних активів. Завдяки тому, що класифікація, прийнята в Податковому кодексі України, була наближена до П(С)БО 7 “Основні засоби”, стало можливим скорочення відмінностей між бухгалтерським та податковим обліком [35]. 

Групування  основних фондів відповідно до стандартів П(С)БО, МСФЗ та GAAP (загальноприйняті західні стандарти бухгалтерського обліку) представлено у таблиці 1.3. [8 ст. 234-235].

Таблиця 1.3.

Групування  основних фондів відповідно до стандартів П(С)БО,

МСФЗ та GAAP

Групи основних засобів  за П(С)БО	Класи основних фондів за МСФЗ	Види основних фондів за GAAP
1. основні засоби: - земельні ділянки - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом - будівлі, споруди та передавальні пристрої - машини та обладнання - транспортні засоби - інструменти, прилади, інвентар (меблі) - тварини - багаторічні насадження - інші основні засоби 2. інші необоротні матеріальні активи: - бібліотечні фонди - малоцінні необоротні матеріальні активи - тимчасові (нетитульні) споруди - природні ресурси - інвентарна тара - предмети прокату - інші необоротні матеріальні активи	1. земля  2. земля та будівлі 3. машини та обладнання 4. кораблі 5. літаки 6. автомобілі 7. меблі та приладдя 8. офісне обладнання	1. будівлі 2. обладнання, меблі та пристрої 3. земля 4. поліпшення земельної ділянки 5. природні ресурси

 

Кожне підприємство при  розподілі основних засобів для  цілей подання у вигляді окремої класифікації у балансі повинно враховувати галузеві особливості. Також обрана класифікація повинна бути зручною у застосуванні.

 

1.2. Огляд нормативних документів та періодичної літератури з обліку основних засобів.

 

Достовірність і повнота інформації в частині основних засобів забезпечується нормативними документами з бухгалтерського обліку на різних рівнях. Дані нормативні документи мають різний правовий статус, формуючи в загальному чотири рівні регулювання бухгалтерського обліку основних засобів, які представлені у таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

 

Рівні нормативно-правового  регулювання бухгалтерського обліку основних засобів

 

Рівні нормативно-правового  регулювання обліку основних засобів
І рівень Кодекси, закони	Цивільний, Господарський та Податковий кодекси
	Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”
ІІ рівень Стандарти бухгалтерського обліку	МСФЗ 16 “Основні засоби”, МСФЗ 5 “Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність”, МСФЗ 17 “Оренда”
	П(С)БО 7 “Основні засоби”, 3 “Звіт про фінансові результати”, 2 “Баланс”, 14 “Оренда”, 28 “Зменшення корисності активів”, 22 “Основні засоби, утримувані для продажу”
ІІІ рівень Інструкції, методичні вказівки, рекомендації та положення	Інструкції та положення Міністерства фінансів України
ІV рівень Внутрішні документи	Статут (Установчий договір)
	Наказ про облікову політику в частині  основних засобів

 

Законодавча база України в розрізі питань, пов’язаних з обліком основних засобів, розглянута в таблиці 1.5.

 

 

 

Таблиця 1.5.

Огляд основних законодавчих та нормативних актів щодо обліку основних засобів

№ з/п	нормативне джерело	питання, що розкривається
1	Податковий кодекс України [22]	в частині основних засобів здійснюється розподіл на 16 груп з визначенням мінімального строку їх експлуатації, методи проведення амортизації, формування первісної  вартості основних засобів, правил проведення індексації та ін.
2	Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 7 “Основні засоби” [23]	визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації основних засобів, а  також її розкриття у фінансовій звітності
3	Інструкція про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій [14]	визначаються рахунки, на яких обліковуються основні засоби, а також ті рахунки з якими може кореспондувати 10 рахунок та субрахунки, щойому належать
4	Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [13]	визначає порядок ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності
5	Методичні рекомендації щодо бухгалтерського  обліку основних засобів [16]	розглядає конкретні операції з основними засобами з відповідною кореспонденцією рахунків до них
6	Державний класифікатор України “Класифікація основних фондів” [9]	розглядається детальна класифікація основних фондів для  покращення організації систематичного обліку та звітності

 

Як видно із даних таблиці 1.5., облік основних засобів в Україні регулюється багатьма нормативними актами, що дає змогу, базуючись на цих законодавчих актах, застосовуючи методики та інструкції, вести відповідний облік основних засобів, вірно відображати всі операції в обліку [21].

Законодавчі та нормативні документи визначають методологічні засади формування інформації про основні засоби та її розкриття у фінансовій звітності.

Багато статей, наукових праць, монографій присвячено темі обліку основних засобів.

Так, наприклад, темою розбіжностей обліку основних засобів за українськими та міжнародними стандартами займається кандидат економічних наук Пирець Н.М. Придніпровської державної академії будівництва та архітектури м. Дніпропетровська. У своїй статті «Основні розбіжності між українськими та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку» він розглянув протиріччя підходу до нарахування амортизації. Так, П(С)БО 7 “Основні засоби” пропонує п’ять методів амортизації і, як альтернативу, дозволяє використання методів амортизації, передбачених податковим законодавством. МСФЗ 16 “Основні засоби” пропонує застосовувати різноманітні методи амортизації до суми активу, що підлягає амортизації, протягом строку корисної експлуатації цього активу. Згідно з МСФЗ метод амортизації має відображати модель, за якою економічні вигоди від активу споживаються підприємством. У цьому випадку, податкові методи амортизації можуть бути недоречними, оскільки вони призначені для цілей оподаткування [19 ст. 3].

Практичні та методичні  проблеми переоцінки основних засобів  на підприємстві, особливості нарахування амортизації основних засобів розглянуто кандидатом економічних наук Очеретько Л.М. Запорізького національного технічного університету у статті «Особливості обліку основних засобів». Автором проаналізовано порядок нарахування та використання амортизації для забезпечення раціонального та ефективного управління фінансово-економічною діяльністю підприємства [18 ст. 17-21].

У монографії «Облік та аналіз необоротних активів» Дибою Вячеславом Михайловичем розглянуто стан та проблеми організації і методології бухгалтерського і податкового обліку необоротних активів та їх аналізу на прикладі основних засобів. Розкрито проблеми стосовно визначення, обліку операцій з руху, переоцінки, амортизації, витрат на утримання та капіталізацію необоротних активів [10].

У статті «Облік основних засобів: порівняльний аналіз МСБО та П(С)БО» викладачем кафедри обліку і контролю у сфері послуг та соціальної структури Мукачівського державного університету В.І. Попович розкрито особливості обліку основних засобів згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку порівняно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Метою статті є порівняльний аналіз ведення бухгалтерського обліку основних засобів згідно з національними стандартами та міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та розробка рекомендацій стосовно трансформації обліку з національних стандартів на МСБО.

Пиріжок Стеллою Євгеніївною (здобувач Житомирського державного технологічного університету) у статті «Нормативно-правове регулювання обліку експлуатації та вибуття основних засобів» проаналізовано нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку експлуатації та вибуття основних засобів в Україні та проведено порівняння Національних стандартів бухгалтерського обліку з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку в частині обліку основних засобів [21].

Городянською Л. В. у монографії «Відтворення основних засобів на підприємствах України: теорія і практика обліку та аналізу» визначено сутність відтворення основних засобів, роль амортизації як внутрішнього джерела їх інвестування та теоретико-методологічні засади організації обліку основних засобів на підприємстві. Також проаналізовано основні проблеми, що стримують процес відтворення основних засобів [7].

Проаналізувавши практичну  періодичну літературу, можна зробити  висновок, що багатоплановість проблем обліку основних засобів зумовила необхідність їх розгляду в працях вчених-обліковців.

Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних правил складання фінансової звітності для забезпечення достовірної інформації та однозначного тлумачення звітних показників учасниками міжнародного фондового ринку. Ці правила знайшли своє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ), а з обліку основних засобів у МСФЗ 16 "Основні засоби" [17].

П(С)БО 7 та МСФЗ 16 розкривають інформацію, що стосується визначення, визнання, оцінки, амортизації, припинення визнання та розкриття інформації щодо основних засобів.

П(С)БО 7 "Основні засоби" має ряд спільних положень з МСФЗ 16 "Основні засоби". Однак, існують положення, які містять розбіжності (див. табл. 1.6.).

Таблиця 1.6.

Порівняльна характеристика П(С)БО 7 «Основні засоби» та МСФЗ 16 «Основні засоби» [6, 27, 34]

 

зміст	П(С)БО 7	МСФЗ 16
Об’єкт основних засобів	Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів	МСФЗ не визначає одиниці виміру, яка повинна використовуватися  при визнанні, тобто що саме становить об’єкт основних засобів
Безкоштовно отримані основні засоби	Наводяться спеціальні правила оцінки	Спеціальні правила оцінки відсутні
Основні засоби, внесені до статутного капіталу	Наводяться спеціальні правила оцінки	Спеціальні правила оцінки не наводяться
Основні засоби, отримані в операціях обміну	Установлено спеціальні правила оцінки залежно від подібності/неподібності активів	Спеціальні правила оцінки залежно від того, чи має операція обміну комерційну суть
Переоцінка	Дозволено збільшувати первісну (переоцінену) вартість основних засобів на суму індексації, проведеної в порядку, встановленому податковим законодавством (на основі індексу інфляції станом на кінець року)	Передбачає можливість переоцінки основних засобів суто за справедливою вартістю на дату переоцінки. Якщо інфляція не призводить до істотного збільшення справедливої вартості основних засобів, то переоцінки не проводять
Терміни амортизації	Дозволяє використовувати мінімально допустимі терміни корисного використання основних засобів, установлених податковим законодавством	Термін корисного використання визначено, як період часу, протягом якого, як очікується, актив буде придатний для використання
		Продовження табл. 1.6.
Момент початку амортизації	Амортизацію починають з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. При цьому амортизацію починають тільки після початку використання об’єкту	Амортизація активу починається тоді, коли він стає придатним для використання, тобто коли місце розташування та стан об’єкта дозволяють його експлуатувати відповідно до намірів керівництва
Закінчення амортизації	З місяця, наступного за місяцем вибуття  об’єкта	З дати, що відбулася раніше: - класифікація як активу, що  утримається для продажу; - припинення визнання активу
Призупинення амортизації	Нарахування амортизації призупиняють на період реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання й консервації	Нарахування амортизації не припиняють у разі простою або припинення активного використання активу, за винятком, коли актив повністю замортизовано
Методи амортизації	Установлено 5 основних методів амортизації  основних засобів, конкретизовано механізм розрахунку амортизації за кожним із них	Дозволено використовувати різні  методи амортизації, без деталізації механізму їх застосування
Амортизаційний фонд	Вимагає ведення обліку використання амортизаційних нарахувань на капітальні інвестиції та відображення його у  фін звітності	Амортизацію не визнають джерелом для  придбання основних засобів. Відповідно, не передбачається відображення «використання» таких відрахувань фін звітності
Класифікація основних засобів	Містить детальну класифікацію основних засобів, поділяючи їх на групи основних засобів	Установлює примірну класифікацію основних засобів (поділ на класи), залишаючи прийняття рішення з класифікації за суб’єктом бухгалтерського обліку
Витрати на демонтаж, переміщення  та відновлення території, капіталізовані у вартсоті землі	Спеціальних правил обліку не передбачено	Можуть амортизуватися протягом періоду вигід, отриманих у результаті понесення цих витрат

 

Відмінні риси між  П(С)БО та МСФЗ можна пояснити тим, що,

по-перше, Міжнародні стандарти фінансової звітності не враховують національних особливостей ведення бухгалтерського обліку;

по-друге, вони застосовуються в різних країнах світу та носять загальний рекомендаційний характер.

 

1.3. Методика бухгалтерського  обліку наявності та руху основних  засобів.

 

Основні питання обліку основних засобів, а саме порядок  відображення і оцінки придбання об’єктів основних засобів, витрат, пов’язаних з їх утриманням і експлуатацією, амортизації, списання з балансу та розкриття інформації про них у формах звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [23].

Відповідно до П(С)БО 7 об'єкт  основних  засобів  визнається активом за двох умов:

- якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в  майбутньому економічні  вигоди, пов’язані з використанням активу;

- його оцінка може бути достовірно  визначена.

Виходячи із особливостей природи основних засобів, виділяються основні операції, які повинні знайти відображення в обліку основних засобів:

- надходження: придбання за кошти, створення власними силами, обмін на інші активи, внесок учасників (власників), безоплатне отримання;

- витрати на утримання: поточний ремонт, поліпшення;

- амортизація;

- переоцінка: дооцінка, уцінка;

- вибуття: ліквідація, безоплатна передача, невідповідність критеріям визнання активу, вибуття для продажу, передача в статуний капітал іншого підприємства [32].

Облік основних засобів здійснюється в натуральних і вартісних  показниках. Кожний об’єкт основних засобів обчислюється в натуральних одиницях, які характеризують певні його параметри. Ці дані використовуються для розрахунку виробничих потужностей підприємств, визначення речового складу основних засобів, складання балансу обладнання, визначення технічного стану основних засобів.

Вартісні показники основних засобів  дають змогу визначити загальну суму, знос, нарахувати амортизацію, розрахувати собівартість продукції, рентабельність підприємства. Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінювання розрізняють такі види достовірності оцінки їх вартості: первісна (історична) собівартість; справедлива вартість; переоцінена вартість; залишкова вартість; вартість, яка амортизується; ліквідаційна вартість.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: