Дефіцит бюджету та державний борг
ЗМІСТ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Протягом останнього часу перед Україною надзвичайно гостро стоїть питання обслуговування боргових зобов’язань. Для України управління державним боргом є комплексною проблемою, оскільки протягом останнього часу він є досить значним. Зважаючи на актуальність формування та управління державним боргом, цілком очевидно, що ці процеси є об’єктом уваги науковців, тому в західній фінансовій науці цим проблемам приділяють велику увагу. Управління державним боргом, який є засобом покриття дефіциту бюджету держави та інструментом стабілізації фінансового ринку набуває особливо важливого значення у період трансформації національної економіки та розвитку товарно-грошових відносин. Державний борг – це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи їх росту є показниками фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики. Тому визначення основних пріоритетів державної боргової політики, зокрема щодо пропорцій і порядку здійснення зовнішніх та внутрішніх запозичень, є необхідним і актуальним.
Питаннями державного боргу займались і займаються провідні економісти, вчені та практики всього світу. Серед них: Д.Рікардо, Р.Барро, Дж.Кейнс, Д.Бьюкенен, Р.Девіс, А.Лернер, М.Карлберг, Ф.Модільяні, Ф.Фрідман, Р.Масгрейв, Ш.Планкарт та інші. Проте теоретичні розробки західних вчених не завжди можуть прямо застосовуватись для аналізу ситуації в Україні, бо не враховують умови перехідної трансформаційної економіки. Українські вчені, практики, в свою чергу, повинні враховувати світовий досвід ефективного управління борговими зобов’язаннями, формуючи політику державних запозичень.
Вони працюють над теоретичними
обґрунтуваннями доцільності
Питання проблеми впливу державного
боргу на темпи економічного зростання,
розподілу боргового тягаря на економічні
пропорції, на рівень споживання населення
залишаються в нашій
Мета дослідження – розкрити сутність понять дефіцит бюджету і державного боргу та стан державного боргу в Україні.
Мета дослідження зумовлює вирішення в роботі наступних завдань:
- з’ясувати сутність поняття «дефіцит бюджету» і «державний борг»;
- визначити основні категорії дефіциту бюджету;
- проаналізувати структуру і динаміку державного боргу України на сучасному етапі;
- розкрити вплив державного боргу на економіку України.
Об’єкт дослідження – зобов’язання держави України.
Предмет дослідження – дефіцит бюджету і державний борг України.
Інформаційна база дослідження: теоретичні дослідження провідних економістів і вчених в галузі управління державним боргом країни, статистичні матеріали держкомстату України, міністерства фінансів України, міністерства економіки України, а також підручники та періодичні видання.
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ДЕФІЦИТНОСТІ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
1.1. Економічна
сутність дефіциту державного
бюджету та причини його
Дефіцит державного бюджету є одним із важливих макроекономічних показників, який характеризує стійкість економічної системи. Країни, які створили ефективні функціональні економічні системи, що здатні регулювати співвідношення доходів і видатків держави, мають позитивне сальдо або незначний дефіцит.
Єдиної думки про збалансованіс
В Україні протягом останніх років
зберігається дефіцит державного бюджету.
Він зумовлений як недостатніми надходженнями,
викликаними економічною
Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків на соціальну сферу є недоцільним, оскільки може спричинити її повну руйнацію, зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливими є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема, розширення бази оподаткування за рахунок розвитку підприємництва, впровадження податку на нерухомість, повної сплати податків суб´єктами підприємницької діяльності, а також за рахунок продажу частини державного майна.
Основними шляхами покриття дефіциту державного бюджету є:
— додаткова емісія готівкових грошей;
— продаж державних цінних паперів;
— державні позики;
— посилення оподаткування.
Політика уряду України спрямована на те, щоб уникнути неконтрольованої кредитної емісії та покрити значну частку бюджетного дефіциту за рахунок випуску і розміщення державних цінних паперів.
Нагромадження сум бюджетного дефіциту формують державний борг.
Державний борг має негативні економічні наслідки:
— посилює диференціацію доходів населення;
— знижує стимули розвитку виробництва;
— сприяє передачі створеного продукту за кордон;
— знижує міжнародний авторитет країни;
— посилює непевність населення щодо майбутнього;
— загрожує економічній безпеці країни.
1.2. Основні категорії бюджетного дефіциту
Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.
У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету [27; c.69].
1. Наочно-реальний.
При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.
Наприклад, у США наприкінці 80-х років XX ст. «дефіцит федерального бюджету становив близько 50 % валового національного продукту, що було найбільшою величиною за попередні роки, не пов'язані з інфляцією.
2. Структурний.
Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.
3. Циклічний.
Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.
Існує і така класифікація видів бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.
Відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.
Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.
Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань, що призводить до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення).
Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.
Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує
державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.
Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші) [28; c.54].
Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:
- позики держави (неінфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту);
- грошово-кредитна емісія (інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту).
Державні позики використовуються за умов:
- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів;
- довіри кредиторів до держави;
- заінтересованості кредиторів (за рахунок процентної політики і високих гарантій повернення боргу).
Грошово-кредитна емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Вона виправдана в разі спрямування коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і викликає невисокі темпи інфляції. Використання емісійних коштів на поточні витрати (зарплата, соціальні трансферти та інше) призводить до прискорення інфляції.
У статті 15 Бюджетного кодексу України джерела фінансування дефіциту бюджету визначені таким чином:
Ст. 15-1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення.
Ст. 15-2. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ. УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ
2.1. Визначення та управління державним боргом
Загрозливі для економічної та фінансової безпеки країни обсяги державного боргу спонукають науковців та практиків визначити оптимальну структуру державного боргу та ефективний механізм управління ним. Цю проблему визначають як основну. Запорукою її розв’язання є досягнення єдиного розуміння та адекватного застосування науковцями юристами, економістами, фінансистами, нормотворцями та практичними працівниками власне базової категорії "державний борг".
Відповідно до Закону України "Про державний внутрішній борг" [1], до боргових зобов’язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. До складу боргових зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов’язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.
Виходячи з того, що в основі державного боргу все-таки є відносини у сфері бюджетних запозичень, зрозуміло, що головним чинником формування державного боргу є бюджетний дефіцит. Власне, покриття бюджетного дефіциту вимагає здійснення запозичень. Інші ж боргові зобов’язання виникають внаслідок нерівномірного циклічного розвитку економіки держави, рівня ефективності її господарських зв’язків, а отже і неефективного управління у сфері фінансів, бюджетного регулювання тощо. Це теж зумовлює бюджетний дефіцит, провокує до його виникнення. Тому важливо усвідомлювати взаємозв’язок цих категорій. Відповідно до чинного законодавства України, бюджетний дефіцит покривають за рахунок здійснення бюджетних запозичень. Проте обсяги боргу суттєво його перевищують, оскільки передбачають також суми відсотків за користування позиченими коштами. Тобто відносини у сфері управління боргом передбачають не лише покриття дефіциту бюджету, але й рефінансування боргу. Тому дуже важливо з’ясувати зміст державного боргу, щоб закласти основи його чіткої структуризації.
Отже, змістом державного боргу є публічні відносини щодо випуску, обслуговування, погашення та визнання боргових зобов’язань уряду у формі державних цінних паперів, в інших формах урядових бюджетних запозичень; боргових зобов’язань, що виникають у результаті порушень бюджетного регулювання, а також інших зобов’язань, взятих на себе державою відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів. При цьому в основу визначення поняття закладаємо вид боргового зобов’язання, а також методи фінансової діяльності держави. Зважаючи на перманентність категорії "державний борг", це передбачає відносини з приводу акумуляції фінансових ресурсів за рахунок позичкових коштів; відносини з приводу використання бюджетних коштів, залучених на засадах фінансування бюджету; а також відносини щодо обслуговування, погашення та управління державним боргом.
Отже, у вузькому розумінні, державний борг – це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов’язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками. У широкому розумінні, державний борг – це система фінансових зобов’язань держави, що виникають у результаті здійснення запозичень; із наданих державою гарантій із зобов’язань третіх осіб – суб’єктів господарської діяльності; боргових зобов’язань, прийнятих на себе відповідно до чинного законодавства; сум бюджетних асигнувань, перерахованих із порушенням строків чи в неповному розмірі; суми компенсації за несвоєчасну чи неповну виплату суми платежу юридичним та фізичним особам тощо [21; c.290].
Очевидно, такий підхід до тлумачення категорії "державний борг" вимагає якісно нової класифікації державного боргу. Базовими положеннями, від яких потрібно відштовхуватися, є вид боргового зобов’язання, залежно від методу фінансової діяльності держави у сфері здійснення бюджетних запозичень або у сфері управління та використання фінансових ресурсів. Використання можливостей державного боргу як регулятора економіки чи засобу фінансування бюджетного дефіциту має ґрунтуватися виключно на правових відносинах. Це передбачає чітке і безперебійне виконання державою своїх зобов’язань, належне юридичне оформлення боргових відносин, ведення обліку з державного боргу, прийняття спеціального законодавчого акта про державний борг, а також щорічних законів про його структуру та граничні розміри, обов’язкове оприлюднення інформації про використання позичених ресурсів, звітності про склад і структуру державного боргу.
Активне використання урядом зовнішніх запозичень призвело до значного підвищення зовнішнього боргу України, тобто всієї державної заборгованості з іноземних джерел. На сьогодні зовнішній борг України складає 185,204 млрд. грн., що на 29,7% більше ніж аналогічний показник на кінець 2008р. Хоча за 2009 рік було здійснено погашення вже існуючого боргу, але за рахунок отримання другого траншу кредитної лінії МВФ у рамках спільної програми “Стенд-бай” в обсязі 1 млрд. СПЗ зовнішній борг все ж таки збільшився [23; c.165].
Щоб виявити істотні причини зростання темпів зовнішнього боргу необхідно проаналізувати динаміку зміни величини його складових. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:
- прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На кінець вересня 2009р. величина прямого державного зовнішнього боргу складає 121,490 грн. і 65,6% від загальної суми зовнішнього боргу;
- гарантований(або умовний)
Слід зазначити, що обсяг державного боргу та його структура значною мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспроможності держави. Для того щоб не допустити зростання боргового навантаження уряди країн передусім контролюють рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показники державного бюджету. Тому необхідно більш детальніше проаналізувати структуру прямого державного боргу.
За станом на 31 грудня 2009 року державний та гарантований державою борг України становив 301.512.736,92 тис.грн. або 37.759.891,92 тис.дол.США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 196.379.817,51 тис.грн. (65,13% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.593.590,18 тис.дол.США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 105.132.919,41 тис.грн. (34,87%) або 13.166.301,74 тис.дол.США.
Державний борг України становив 211.624.191,42 тис.грн. (70,19%) або 26.502.716,54 тис.дол.США.[34]
Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлений граничний розмір державного боргу України в сумі 193.076.747,3 тис.грн.
Перевищення
фактичного обсягу державного боргу
над граничним становить 18.
Державний зовнішній борг становив 120.554.114,65 тис.грн. (39,98%) або 15.097.572,29 тис.дол.США. Державний внутрішній борг становив 91.070.076,77 тис.грн. (30,20%) або 11.405.144,25 тис.дол.США.
Гарантований борг України становив 89.888.545,50 тис.грн. (29,81%) або 11.257.175,38 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 75.825.702,86 тис.грн. (25,15%) або 9.496.017,89 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг – 14.062.842,64 тис.грн. (4,66%) або 1.761.157,49 тис.дол.США.
Протягом 2009 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 112.102.350,10 тис.грн. (59,18%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн. або 39,3% зростання обсягу боргу) та для поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 4,7 млрд.грн. або 4,2%), отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн. або 32,9%), отримання першої програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора (на суму 3,2 млрд.грн. або 2,9%) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 6,0 млрд.грн. або 5,3%) [33].
При цьому, державний борг України збільшився на 80.934.542,04 тис.грн. (61,93%), в тому числі: державний зовнішній борг збільшився на 34.531.012,86 тис.грн. (40,14%) в основному за рахунок отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 36,9 млрд.грн.) та зростання курсів іноземних валют до гривні (на суму 3,0 млрд.грн.), державний внутрішній борг збільшився на 46.403.529,18 тис.грн. (103,89%) в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та НАК «Нафтогаз України» (на суму 44 млрд.грн.).
Гарантований державою борг України збільшився на 31.167.808,06 тис.грн. (53,08%), що пов’язано як із змінами курсів валют (на суму 2,8 млрд.грн.), так і з отриманням другого траншу позики Міжнародного валютного фонду (на суму 10,1 млрд.грн.) та випуском облігацій НАК «Нафтогаз України» під державні гарантії (на суму 12,8 млрд.грн.).
В умовах фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн, забезпечення конституційних прав громадян, економічної безпеки та макроекономічної стабільності в Україні вимагає від держави поступового збільшення обсягів державних запозичень, а отже і обсягу державного боргу. Але і за таких умов значення показника співвідношення державного боргу і ВВП свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу і відповідає критеріям, визначеним Бюджетним кодексом України (критичний рівень показника не повинен перевищувати 60%). Так, якщо у 2002 році співвідношення становило 28,6% , то у 2005 році зменшилося до 14,3%, у 2006 році становило 12,1%, на кінець 2007 року склало 9,9%, а на кінець 2008 року – 13,8%. Показник рівня відношення державного боргу до ВВП на кінець 2009 року становить 23,2%, а державного та гарантованого державою боргу до ВВП – 33%, що також є прийнятним з точки зору фінансової безпеки держави.
Рис. 2.1. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до валового внутрішнього продукту (на кінець відповідних років) [34]
Показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким в порівнянні з іншими країнами світу, включаючи розвинені, незважаючи на те, що можливості України щодо управління державним боргом зазнають суттєвих обмежень (табл 2.1).
Таблиця 2.1
Інформація щодо відношення державного боргу до ВВП в розрізі країн світу
* Джерело інформації: Janyary 2009 World Economic Outlook (WEO)
Крім цього, показник відношення державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться на безпечному рівні. Якщо зазначений показник у 1999 році становив 314,7%, у 2001 році - 222,3%, у 2004 році – 130,2%, на кінець 2007 року – 56,5%, а на кінець 2009 року склав 122,9% при критичному рівні 300% [33].
Рис. 2.2. Відношення державного та гарантованого державою боргу до доходів
загального фонду державного бюджету (на кінець відповідних років)
За ознакою умовності боргові зобов‘язання України поділяються на державний (безумовний) борг, який складає 70,19%, та гарантований державою (умовний) борг, доля якого дорівнює 29,81%. Протягом 2009 року відбулося збільшення частки державного боргу на 1,19%, що пов’язано в основному із зростанням потреб у державних запозиченнях внаслідок впливу світової фінансової кризи, необхідності підтримки провідних галузей економіки, капіталізації банків та через незадовільне виконання плану дохідної частини державного бюджету [33].
Рис. 2.3. Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2009 (за ознакою умовності)
У валютній структурі державного та гарантованого державою боргу найбільшу частину складає борг у гривнях – 34,81%, доларах США – 29,39% та СПЗ (спеціальні права запозичення) – 29,06%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни валютної структури: збільшення державного та гарантованого державою боргу в гривнях та СПЗ відповідно на 14,24% і 9,92% та зменшення державного та гарантованого державою боргу у доларах США, швейцарських франках та євро відповідно на 18,31%, 2,94% та 2,31%.
Рис. 2.4. Державний та гарантований державою борг України за станом на 31.12.2009 (в розрізі валют погашення)
У валютній структурі державного боргу найбільшу частину складає борг у гривнях – 43,03%, доларах США – 30,81% та СПЗ – 18,49%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни валютної структури державного боргу: збільшення державного боргу в СПЗ та гривнях відповідно на 18,49% і 14,75% та зменшення державного боргу в доларах США, швейцарських франках та євро відповідно на 25,43%, 4,26% та 2,65% [34].
Зазначені зміни пов’язані в основному з випуском ОВДП для фінансування державного бюджету, поповнення Стабілізаційного фонду, капіталізації банків і НАК «Нафтогаз України» та отриманням кредиту МВФ, а також із погашенням ОЗДП 2004 року, номінованими у доларах США, та ОЗДП 2006 року, номінованими у швейцарських франках.
Рис. 2.5. Державний борг України за станом на 31.12.2009 (в розрізі валют погашення)
У валютній структурі гарантованого державою боргу найбільшу частину складає борг в СПЗ – 53,96% та доларах США – 26,05%. Гарантований борг у гривнях складає 15,44%, у євро – 4,54%. Протягом 2009 року відбулися такі основні зміни валютної структури гарантованого боргу: збільшення гарантованого боргу в гривнях на 12,03% та зменшення гарантованого боргу в СПЗ, доларах США та євро відповідно на 7,79%, 2,65% і 1,60% [34].
Вказані зміни пов’язані в основному із залученням Державною службою автомобільних доріг України та НАК «Нафтогаз України» кредитних ресурсів вітчизняних банків під державні гарантії.
В структурі державного боргу України найбільшу частку (41,41%) складає борг за облігаціями внутрішньої державної позики. Зовнішній борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, становить 32,02% загальної суми державного боргу України, за облігаціями зовнішньої державної позики – 19,02%.
Рис. 2.6. Державний борг України за станом на 31.12.2009 (за типом кредитора)
Протягом 2009 року відбулося збільшення державного боргу за облігаціями внутрішньої державної позики України, що пов’язано із випуском ОВДП для фінансування державного бюджету, поповнення Стабілізаційного фонду, капіталізації банків і НАК «Нафтогаз України», а також державний борг збільшився перед міжнародними організаціями економічного розвитку, що пов’язано із отриманням кредиту МВФ. За іншими групами кредиторів відбулося зменшення державного боргу, спричинене перевищенням виплат з погашення над залученням коштів.
В структурі гарантованого державою боргу України станом на 31 грудня 2009 року найбільшу частку (57,22%) складає борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Гарантований борг, не віднесений до інших категорій, становить 21,36%, за позиками, наданими банківськими установами – 14,34% та гарантований державою борг перед юридичними особами – 7,08% [34].
Рис. 2.7. Гарантований державою борг України за станом на 31.12.2009 (за типом кредитора)
Протягом 2009 року відбулося збільшення
гарантованого зовнішнього
2.2. Вплив державного боргу на економіку
На сьогодні економіка України потребує здійснення ефективних економічних реформ та стабільного економічного зростання. Забезпечення реалізації відповідної економічної політики неможливе без значних капіталовкладень, мобілізація яких може бути здійснена за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень. Тому державні запозичення є об’єктивно необхідним інструментом сучасної фінансової політики держави.
- Дефіцит державного бюджету, економічна характеристика та шляхи скорочення
- Дефіцит державного бюджету, економічна характеристика та шляхи скорочення
- Дефіцит держ бюджету
- Дефіцит Держбюджету
- Дефіцитна економіка і деформація циклу
- Дефляционная денежно-кредитной политика
- Дефляційна небезпека ґрунтів та розробка заходів щодо її зниження
- Дефицит: причины возникновния, виды и социально-экономические послдствия
- Дефицит (профицит) бюджета: причины и последствия
- Дефицит федерального бюджета
- Дефицит финансов предприятия и методы его устранения
- Дефіцит бюджету
- Дефіцит бюджету
- Дефіцит бюджету: причини виникнення
