Денежный рынок и механизм его функцыонирования

ЗМІСТ

ВСТУП

Грошовий ринок є складовою  частиною ринкової економіки. Він впливає  на розвиток економічних відносин, які складаються в суспільстві, економічний стан держави та їх громадян. На нього впливає багато чинників, які визначають збалансованість попиту та пропозиції на гроші, їх рух та швидкість, емісію та інше. Грошовий ринок в Україні характеризується складним станом, його розвиток має особливості, які впливають на розвиток як грошово-кредитної, так і а фінансову систему держави в цілому.

Невід’ємною складовою ринкової економіки  є фінансове середовище, яке складається  з різних інших ринків, одним з  яких є грошовий. Сам по собі він  є достатньо складним елементом  загального фінансового ринку, і  відіграє важливу роль і має значення в загальній економічній системи. В кожній країні в залежності від напрямку розвитку економіки, особливостей існування фінансової системи утворюється свій грошовий ринок. Це достатньо складний процес, еволюція якого потребує додаткових досліджень

Слід мати на увазі, що грошовий ринок  – важливий об’єкт державного регулювання. Головна роль грошового ринку  у сучасній економічній системі  полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту. Таким чином, дослідження проблем формування і функціонування грошового ринку є актуальним і важливим.

В сучасних умовах розвитку ринкової економіки  відбуваються зміни грошової системи, яка повинна відповідати меті та завданням загальної економічної та фінансової системи країни. При цьому потрібно відзначити, що кожна країна має свої характерні особливості, які і визначають різні умови існування грошового ринку. Такі особливості має Україна і в тому числі і різні проблеми, вирішення яких необхідне в сучасних умовах. Все вище сказане обумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом  дослідження курсової роботи є грошовий ринок.

Предмет дослідження – механізм функціонування грошового ринку України.

Метою курсової роботи є дослідження та аналіз функціонування грошового ринку  України.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань:

• дослідити поняття та особливості функціонування грошового ринку;
• здійснити аналіз грошового ринку України в ракурсі обертання його основних інструментів;
• визначити недоліки в діяльності грошового ринку України та запропонувати можливі шляхи їх усунення

Інформаційною базою дослідження є закони та підзаконні акти України; аналітичні матеріали, у тому числі Національного банку України (НБУ), звіти міжнародних організацій; наукові та публіцистичні розробки вітчизняних та зарубіжних учених і фахівців; дані статистичної звітності Державного комітету статистики України.

1. Сутність, структура та особливості функціонування грошового ринку

Відомо, що ринок за своїм  призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить  продавців і покупців. Гроші є  специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки. Виходячи з цього можна дати таке визначення: грошовий ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

В сучасній економічній літературі, серед вчених та фахівців відсутня єдина точка зору щодо сутності та характеристики грошового ринку. Деякі  автори (Івасів Б. С., Мишкін Ф. С.) ототожнюють  поняття фінансовий та грошовий ринок на підставі того, що їх головний зміст знаходиться в «сфері економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів» [16, с.150]. На наш погляд така характеристика достатньо звужує характеристику фінансового ринку, тому що грошовий ринок є тільки частиною фінансового ринку.

Іванов В. М. [17, с.81] під ринком грошей розуміє ринок високоліквідних активів. Така характеристика визначає окрему і важливу особливість грошового ринку, але його значення має більш ширші характеристики і ті функції, які він виконує. Також не в повному ступені характеризує сутність грошового ринку і визначення його в підручнику під загальною редакцією Савлука М. І. В ньому грошовий ринок визначається як «особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар»[5, c.105]. Такої ж точки зору дотримуються и провідний український дослідник теорії грошей Гальчинський А. С.[7, c.156-165] та професор з США Габбард Р. Г.

Найбільш повно характеристика грошового ринку наводиться в  роботі А. В. Демківського, який визначає грошовий ринок як систему грошових відносин і банківських та спеціальних  фінансово-кредитних інститутів[12, c.84].

На наш погляд грошовій ринок являє собою систему  економічних відносин, які виникають  в економічному середовищі в процесі  взаємодії між різними суб’єктами господарювання прямо або опосередковано з приводу активізації грошей та використання їх для подальшої господарської діяльності.

Функціонування ринку  грошей здійснюється за допомогою різних фінансово-економічних інститутів та їх структурних підрозділів.

Функціонування ринку  грошей може бути тільки при наявності  визначених умов, до яких відносяться наступні:

1. Виходячи з того, що головною функцією ринку  грошей є здійснення операцій  купівлі продажу їх і вони  мають абсолютну ліквідність,  головною умовою функціонування  цього ринку є наявність грошей  на ринку. В одних суб’єктах  вони повинні бути в кількості, більшій ніж потреба в них, тобто щоб вони мали можливість і бажання бути переданими в тимчасове користування іншим особам, а останні мали в них потребу і бажання запозичити їх. При цьому обидва суб’єкти повинні вільно розпоряджатися цими грошовими ресурсами.

2. При здійсненні операцій  на грошовому ринку повинно  отримуватись визначених особливих  вимог, згідно з якими грошові  ресурси передаються одними суб’єктами  іншим в тимчасове користування  на встановлений строк з обов’язковим  поверненням та, як правило, виплатою відсотків за користування цими грошами.

3. При здійсненні операцій  на грошову ринку не втрачаються  права власності на ті грошові  ресурси, які має їх власник.  Він тільки на визначений час  передає права на тимчасове  користування цими грошами.

4. На грошову ринку, рух ресурсів здійснюється в грошовій формі, тобто відсутній товарний обмін або його еквівалент. Суб’єкт, який отримує в своє користування гроші, не може відчувати задоволення, яке він відчуває при отриманні товару, навіть який купується у кредит. Але гроші він отримує на тих же засадах що і товар. З іншого боку суб’єкт, який продає гроші, має за мету отримати додатковий доход у вигляді відсотків за користування ними.

5. При здійсненні класичних  операцій на грошовому ринку  (продаж грошей та передача їх в тимчасове користування іншій особі) в більшості випадків застосовується особистий інструмент страхування від ризику неповернення грошей – застава. Вона може мати різні форми (матеріальну, нематеріальну, тобто під гарантії інших третіх осіб), але за своєю суттю є необхідною умовою існування грошового ринку.

Слід підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються”  у тому ж розумінні, що продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл ¾ гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позичкового процента. Тому грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.

Об¢єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною “товару”, що продається і купується на ринку, є позичковий процент.

Суб’єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи. Але переважно в операціях купівлі-продажу грошей приймають участь банки, державні структури, спеціальні кредитно-фінансові інститути та інші посередники, які купують і продають, як правило, короткострокові боргові зобов’язання. Але головним традиційним учасником грошового ринку стають комерційні банки, які фактично діють як постійні продавці і покупці грошових коштів. Держава на грошовий ринок переважно виходить як позичальник. Поряд з традиційними учасниками в операціях купівлі-продажу грошей виступають професійні посередники: маклери, дилери, облікові доми та ін.

Купівля грошей на грошовому ринку набуває форми  їх передачі у тимчасове користування під відповідні інструменти, які  на ринку грошей діють аналогічно ролі грошей на товарному ринку (рис. 1).

Рис. 1. Загальна схема взаємозв’язку між об’єктами та інструментами грошового ринку [12, c.86].

Інструменти грошового  ринку поділяються на неборгові (пайові) і боргові.

До неборгових належать зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей (акції, деривативи, паї та страхові поліси). За продавцем зберігаються право власності й отримання доходу.

До боргових інструменті грошового ринку належать усі зобов’язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму грошей і сплатити належний дохід.

Залежно від  міри та умов передачі прав боргові  зобов’язання поділяються на:

• депозитні зобов’язання;
• позичкові зобов’язання.

Всі види інструментів грошового ринку можна поділити на три групи:

• позичкові угоди, якими оформляються відносини між банками і клієнтами;
• цінні папери, якими реалізуються переважно прямі відносини між покупцями і продавцями грошей;
• валютні цінності – відносини між власниками двох різних валют.

Для вивчення механізму  функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями (табл.1):

Таблиця 1.

Схема структуризації грошового ринку [12, c.89]

 У залежності  від призначення і ліквідності  фінансових активів розрізняють два основних сегменти грошового ринку: ринок грошей і ринок капіталів.

 Ринок грошей – це сегмент грошового ринку, на якому купують короткострокові грошові кошти (до 1 року). Класичними операціям на ринку грошей є:

• міжбанківське кредитування;
• облік комерційних векселів;
• короткострокові депозитні та кредитні угоди;
• операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями тощо.

Ринок капіталів – це сегмент грошового ринку, на якому купують середньо- та довгострокові горшові кошти (більше 1 року). Класичними операціями на ринку капіталів є:

• операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);
• середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;
• операції небанківських фінансово-кредитних установ (НФКУ).

У системній структуризації типів грошового ринку важливе місце посідають функціональні ознаки. На їх підставі грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківського та відкритого ринку.

Міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій щодо розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів у формі міжбанківських депозитів та кредитів. Для комерційних банків міжбанківський ринок

 Основною формою  балансування платіжного обороту  і підтримка поточної ліквідності,  управління процентними старками і банківськими ризиками та джерелом отримання додаткових прибутків.

Відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) ЦБ. Продаючи частину свого портфеля цінних паперів  безпосередньо комерційному банку  чи посередникам ринку, а через них – населенню та фірмам, центральні банки зменшують обсяги їх вільних резервів і кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральні банки купують цінні папери у комерційних банків, фірм та населення, то розмір вільних резервів та кредитний потенціал комерційних банків зростатиме. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики центрального банку.

При структуризації грошового  ринку за інституціональними ознаками виділяють три групи економічних суб’єктів:

• кредитори;
• позичальники;
• фінансові посередники.

Між ними відбувається рух  грошей та інструментів грошового ринку. 
Згідно цьому можна поділити грошовий ринок на два сектори:

• сектор прямого;
• сектор опосередкованого.

Ключовими функціями грошового ринку є збалансованість попиту і пропозиції і формування ринкового рівня відсотку як ціни грошей.

Попит і пропозицію грошей пов'язує модель грошового ринку. Згідно з короткостроковою моделлю  грошового ринку, пропозиція грошей, доход і рівень цін є екзогенними змінними. Пропозиція грошей контролюється центральним банком і фіксована на рівні Мs . У короткостроковому періоді рівень цін не змінюється, тому номінальні та реальні змінні моделі збігаються: М=(М/Р); r=і. Таким чином, реальна пропозиція грошей фіксована на рівні (М/Р)s і на графіку показана вертикальною лінією. Альтернативну вартість грошей вимірює ставка процента по такому фінансовому активу, як облігації. Попит на гроші L(r) є спадною функцією процентної ставки (r) для даного рівня доходу (Y).

Рис.2 Модель грошового ринку та його рівновага

Рівновага грошового  ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній  пропозиції. Умова рівноваги має  вигляд: (М/Р)s = L(r,Y). Точці рівноваги  грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка r*. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються (рис. 2).

На практиці на грошовому ринку постійно виникають  коливання. Вони бувають двох типів:

• коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;
• коливання, пов'язані зі зміною рівноваги.

При змінюванні попиту чи пропозиції відбувається корегування  ситуації з метою досягнення рівноваги  шляхом зміни структури фінансових активів економічними суб’єктами в залежності від руху відсоткової ставки. Порушення рівноваги грошового ринку може бути викликано зміною обсягів виробництва, реалізації товарів та послуг або зміною цін. Зміна відсоткової ставки є головним інструментом для підтримування рівноваги на грошовому ринку. Вона повинна знаходитися на рівні, що забезпечує відповідність кількості грошей, що знаходяться в обігу, кількості грошей, що розміщені в портфелях активів економічних агентів.

Отже, грошовий ринок – це система грошових відносин і банківських та спеціальних фінансово-кредитних інститутів, які забезпечують функціонування сукупності грошових ресурсів країни, їх постійне переміщення, розподіл і перерозподіл під впливом взаємодії законів попиту і пропозиції. Він має складний механізм функціонування. Ціною грошей виступає позичковий відсоток. На грошовому ринку відбувається взаємозв’язок таких понять, як грошова маса, доход, норма відсотку. Ключовими функціями грошового ринку є збалансованість попиту і пропозиції, формування ринкового рівня відсотку як ціни грошей. Рівновага на грошовому ринку означає рівень кількості грошей, які економічні агенти бажають зберегти в своїх портфелях активів, кількості грошей, що пропонуються НБУ при здійсненні поточної грошово-кредитної політики.

2. Інструменти державного впливу на грошовий ринок

Регулювання та координація суб'єктів грошового  ринку є одним з визначальних напрямів державної економічної  політики. Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення  і реалізація певної грошово-кредитної  політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи

Поняття «грошова – кредитна політика» має безліч різних трактувань. За визначенням  М.Ф. Пуховкіної грошово-кредитну (або  монетарну) політику визначають як комплекс взаємопов’язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб’єкта. Але доречно зауважити, що при розробленні грошово-кредитної політики, визначенні ії основних параметрів центральний банк спрямовується на макроекономічні показники, які визначуються органами законодавчої і виконавчої влади. [32, c.425]

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Сутність грошово-кредитної  політики полягає у зміні пропозиції грошей, тобто збільшення пропозиції в період спаду для заохочення витрат і зменшення – під час інфляції для зменшення витрат.

Згідно до Закону України «Про Національний банк України» визначено: «грошово - кредитна політика — комплекс заходів у сфері  грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу» [2].

Згідно, з Морозом  А.М., інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики [32, 427].

Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за ознаками (див. рис. 1.1):

1) характер впливу  на грошовий ринок; 

2) спрямованість  регулятивного впливу;

3) характер впливу  на ліквідність банків;

4) періодичність  використання.

Рис.3. Інструменти грошово-кредитної політики Центрального банку

Враховуючи  характер впливу на грошовий ринок  виділяють дві групи грошово  – кредитних інструментів: - адміністративного  впливу (прямої дії); - економічного впливу (опосередкованої дії). Інструменти  адміністративного впливу в основному мають форму нормативів, лімітів і направлені на обмеження діяльності суб'єктів грошово-кредитного ринку. Прикладом інструментів адміністративного впливу є встановлення Центральним банком обмежень на обсяг кредитів для комерційних банків, грошова емісія, встановлення «кредитної стелі» для уряду тощо, лімітування рівня відсоткових ставок, портфельні обмеження, валютні обмеження.

Інструменти економічного впливу, як правило, мають форму засобів  впливу ЦБ на грошово – кредитних  ринок шляхом формування на ньому певних умов, які визначають поведінку усіх суб'єктів ринку у напрямку, необхідному ЦБ. До них відносять: рефінансування банків, операції з цінними паперами, емісія боргових зобов’язань, регулювання експорту та імпорту капіталу тощо.

Інструменти економічного впливу поділяються на:

- нормативні;

- коригувальні.

Нормативні  встановлюються ЦБ для комерційних  банків. ЦБ визначає норми обов’язкових резервів, що забезпечують ліквідність  банків. Резервування є обов’язковим для виконання.

До коригувальних інструментів належать:

- політика рефінансування;

- процентна  політика;

- операції на  відкритому ринку. 

Взагалі, країни з розвиненою економікою надають  перевагу інструментам економічного впливу, а у країнах з перехідною економікою, де важливу роль відіграє державний сектор, доцільно інструменти прямої та опосередкованої дії .

Відрізняють також  інструменти грошово – кредитної  політики залежно від їх впливу на ліквідність банків:

- інструменти,  які направлені на підтримку  ліквідності комерційних банків (рефінансування банків, купівля цінних паперів тощо);

• інструменти, які спрямовані на поглинання надмірної ліквідності (операції «зворотного» репо, розміщення ЦБ депозитних сертифікатів);

Для вилучення  надлишкової ліквідності ЦБ найчастіше застосовують операції з цінними паперами на відкритому ринку.

Інструменти грошово - кредитної політики виділяють і  в залежності від їх періодичності  використання:

- інструменти  постійного використання;

- інструменти  разової дії. 

До інструментів постійної дії можна віднести механізми рефінансування Центральним банком комерційних, обмеження в кредитуванні через встановлення процентних ставок, кредити овернайт.

До інструментів разового застосування відносять розміщення Центральним банком депозитних сертифікатів.

В сучасному  світі інструментів грошово-кредитної  політики, а також іх напрям ії використання залежить від ринкової кон’юнктури .

Проведення  ефективного грошово-кредитного регулювання  потребує застосування всіх можливостей  інструментів, шляхом їх пристосування та створення ринкових механізмів, які потребують їх використання.

НБУ у сучасних умовах використовує певний інструментарій для проведення грошово-кредитної  політики, зокрема:

1) встановлення  норм обов’язкових резервів для  комерційних банків;

2) процентна політика;

3) рефінансування  комерційних банків;

4) управління  золотовалютними резервами; 

5) операції з  цінними паперами, у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання  імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними [32, c.429].

Отже, розкривши  це питання, можна зробити висновок, що головним результатом функціонування грошової системи є розроблення  і реалізація певної грошово-кредитної  політики.

Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк.

Регулювання грошово-кредитного ринку здійснюється з використанням таких інструментів як:

• визначення норм обов’язкових резервів;
• процентну політику;
• рефінансування комерційних банків;
• операції з цінними паперами на відкритому ринку;
• підтримання курсу національної валюти;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.

3. Аналіз функціонування грошового ринку Україні

Становлення ринкової економіки в Україні пов'язано  з використанням можливостей  грошового ринку, який є визначальною складовою ринкового механізму. У процесі ринкових трансформацій  роль та завдання грошового ринку поступово набувають нового змісту, пов'язаного зі зростанням ролі монетарних чинників в економічних процесах. Розвиток грошового ринку пов'язаний з інтеграцією усіх сфер соціального життя суспільства в товарно-грошові відносини та формування на їх основі ринкових механізмів, спроможних утвердити тенденції економічного зростання.

Механізми грошового  ринку спроможні повноцінно врегулювати  властиві йому функції за умов синхронного  розвитку банківської системи, національної грошової системи, платіжної системи та повноцінного ринку цінних паперів. Особливо тісно пов'язане з процесами становлення сучасного ринку формування дворівневої банківської системи, яка забезпечує регулювання процесу мультиплікативного розширення грошової маси. Підвищення рівня капіталізації банківської системи збільшує її ресурсну базу і створює передумови для стабільного функціонування грошового ринку.

За своїми функціональними  можливостями грошовий ринок, спроможний коригувати вже сформовані ринкові  механізми. Тому фінансово-економічна стабілізація в Україні створила передумови для використання потенційних можливостей грошового ринку, властивих сучасним грошовим економікам.

Під грошовою масою  слід розуміти всю сукупність купівельних, платіжних і нагромаджених коштів, які обслуговують економічні зв'язки і належить фізичним та юридичним особам і державі у певний момент[12, с.67].

У структурному відношенні грошову масу можна розділити  за кількома критеріями:

за ступенем "готовності" окремих елементів  до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

за розміщенням  у суб’єктів грошового обороту;

за територіальним розміщенням.

Грошовий агрегат  – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір  її елементів залежно від їх ліквідності.[12, c.69]

У статистичній практиці України визначаються і  використовуються для цілей аналізу  і регулювання чотири грошові  агрегати: М0, М1, М2, М3

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає  гроші в агрегаті М0 + вклади в  банках. які можуть бути використані  власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.