Добробут населения

 

 

 

 

ЗМІСТ

ЗМІСТ………………………………………………………………………….......2

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1  Теоретичні основи, дослідження добробуту населення……………………………………………………………………...7

1.1 Поняття добробуту населення та доходи населення………………………..7

1.2.Показники добробуту населення України  умовах ринкової економіки...12

РОЗДІЛ  2 Загальна оцінка добробуту населення України

2.1. Дослідження показників добробуту населення України……………...….19

2.2. Оцінювання доходів та витрат населення………………………………....23

2.3. Показники для побудови багатофакторної регресивної моделі……...….28

РОЗДІЛ 3  Шляхи покращення добробуту населення в Україні…………………………………………………………………...……..34

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...……40

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..……..42

Додаток А «коефіцієнт кореляції між залежними змінними»…....................44

Додаток B  «коефіцієнт кореляції між незалежними змінними»…………….45

Додаток С «Доходи та витрати населення України за 2002-2007 роки»...…..46

Додаток D «Доходи та витрати населення України за 2008-2011 роки»….....47

Додаток Е «Доходи та витрати населення України за 2012 рік»…………......48

Додаток F «Дохоти та витрати населення за I квартал 2013 року»……...…...48

Додаток G «Дохоти та витрати населення за II квартал 2013 року»……...….49

Додаток H «Модельованні значення доходів державного бюджету України за 2001-2013 роки»………………………………………………………………....50

Додаток I «Модельованні значення видатків державного бюджету України за 2001-2013 роки»……..………………………………………..............................51

Додаток J «Динаміка зміни мінальної заробітної плати в Україні»…………………………………………………………………………..52

Додаток K «Мінальної заробітна плата в США»……..…………………..…...53

Додаток L «Мінальної заробітна плата в країнах ЄС»……………………..…54

Додаток M «Схема стратегічних задач, та  напрямки політичних впливів та шляхи їх реалізації задля покращенння добробуту населення України»……55

Додаток N «Прожитковий мінімум в Україні 2013 РОКУ»………………......56

Додаток O «Міграційний приріст населення за період 2007 – 2013 рр.»……56

Додаток P «Частка витрат на продукти харчування в Україні за період 2007 -2013 рр.»………………………………………………………………………….57

Додаток Q «Частка вкладів у витратах населення в Україні за період 2007– 2013 рр.»……..…………………….......................................................................57

Додаток R «Злочини на 1000 осіб в Україні за період 2007 – 2013 рр.»…......58

Додаток S «Багатофактора регресійна модель»………………………….........58

Додаток T «Загальний вигляд багатофакторної регресійної моделі»………..59

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Як стимулом, так і перешкодою подальшому економічному росту може виступати рівень добробуту, що формується в даних соціально-економічних умовах. Добробут створює доволі вагомі стимули до зміни економічної поведінки населення, є засобом реалізації людських можливостей.

Підвищення добробуту населення України проголошується важливим політичним пріоритетом держави. Тому дослідження добробуту як фактора зростання економіки країни сприятиме підвищенню ефективності державної соціально-економічної політики.

Із зарубіжних вчених найбільший внесок у розвиток теоретичних  концепцій добробуту зробили такі дослідники, як Р. Адамс, І. Адельман, Р. Барро, А. Бігстен, Р. Бенабоу, І. Бентам, Дж. Галлуп, O. Галор, К. Дайнінгер, К. Ерроу, Дж. Кларк, С. Кузнєц, К. Моріс, В. Нордхауз, В. Парето, Р. Перотті, А. Пігу, М. Пундарік, Л. Путерман, М. Равальйон, С. Раделет, Дж. Ролз, П. Самуельсон, А. Сен, А. Сміт, Дж. Сміт, П. Таунсенд, Дж. Тобін, М. Тодаро, М. Фрідман, Дж. Цваймюллер.

Значну увагу приділили дослідженню категорій добробуту, рівня життя, якості життя, проблематики людського розвитку такі вчені: Є. Антосенков, В. Близнюк, В. Бочкарьова, О. Грішнова, В. Кряжев, М. Кузнєцов, Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Можина, С. Мочерний, Н. Римашевська, Л. Семів. Серед багатьох українських дослідників, які присвятили свої роботи теоретичному та емпіричному аналізу особливостей національної економіки, проблем і факторів її розвитку, можна виділити О. Бебела, О. Бєляєва, Д. Богиню, В. Будкіна, В. Гейця, М. Долішнього, М. Козоріза, І. Комарницького, І. Малого, С. Мочерного, Ю. Пахомова, Р. Пустовійта, Є. Черковця, Д. Чистіліна, А. Чухна та ін. Використання їх розробок дало можливість проаналізувати особливості формування добробуту та його впливу на економічне зростання в Україні.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування механізму формування добробуту населення України, розробка напрямів для підвищення рівня добробуту в економіці.

Завданнями даної курсової роботи є:

-Розібрати суть та зміст поняття добробуту населення та доходів населення;

-Пояснити та дослідтити показники за якими визначається добробут населення та виділити основні з них;

-З’ясування проблем і перспектив розвитку доброту населення в Україні;

-Оцінити доходи та витрати населення, а також мінімалньу заробіну плату, прожитковий мінімум, пенсії;

-Реалізувати багатофакторну регресійну модель по окремим показникам добробуту населення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Курсову роботу виконано відповідно до плану кафедри економічної кібернетики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (Тема: «Моделювання складних фінансово-економічних систем»).

Об’єктом дослідження є формування добробуту населення та шляхи його підвищення на прикладі економіки України

Предметом є механізм формування добробуту населення України та шляхи його підвищення задля забезпечення гідних умов проживання кожного громадянина України.

Методи дослідження. Серед методів обробки і аналізу економічної інформації основними були такі: історико-хронологічний та системний аналіз, використання різних моделей наприклад адептивної та багатофакторної. Також використанні структурного аналізу – для дослідження методів оцінювання добробуту, статистичний і графічний – для виявлення особливостей функціонування даного механізму в умовах національної економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації мають практичне значення для оцінювання добробуту населення, державних програм соціально-економічного розвитку, що дозволить підвищити ефективність державного регулювання економіки та підвищення рівня добробуту населення

Структура й обсяг курсової. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг курсової роботи – 59сторінок, наявні в роботі також 9 таблиць та 9 рисунків і 1 схема та 1 діаграма.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи, дослідження добробуту населення

 

1.1 Поняття добробуту населення та доходи населення

Питання добробуту – важлива і надскладна категорія економічної науки. У її характеристиці містяться основні чинники розвитку суспільства та окремих індивідів, відображаються не лише потреби матеріальних благ, а й духовні та інтелектуальні моменти розвитку українського суспільства.

Дослідження добробуту дає змогу краще дослідити динаміку розвитку суспільства, результати діяльності уряду та стати головною метою економічних реформ. В українській економічній науці добробут розглядається як «сукупність умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають їх задоволення».

У зарубіжній науці під добробутом розуміють певний стан задоволення потреб індивідів, суспільства, певний досягнутий рівень корисності, сформований, перш за все, кількістю доступних благ. Тобто, головним у розумінні добробуту є спроба вирішити основний конфлікт – як людині, при найменших затратах, отримати щонайбільше [1].

 У сучасних економічних  дослідженнях, добробут не лише  поєднання економічних і соціальних  чинників, а й організаційних, правових, морально- етичних та політичних відносин, що вдало регулюють процеси життєдіяльності та гармонійного розвитку українського народу.

Підтвердження цього ми знаходимо і у розгляді основних історичних етапів розвитку теорії добробуту – від класичної політичної економії            А. Сміта, ліберальних концепцій, німецької історичної школи, маржинальної теорії В. Парето, А. Маршалла, В. Пігу до сучасних теорій та моделей соціального добробуту С. Кузнеця, Д. Бюнкенена, А. Сена [1].

Сьогодні все більшої актуальності набуває питання розподілу економічних благ та особливим ставленням до збіднілих верств   населення

А. Сена. «Теорія суспільного вибору пояснює, як суспільний інтерес відображає інтереси його членів. Від відповіді на це питання залежить суть наукового підходу до вимірювання добробуту країни та конструювання заходів його покращення... ». Наприклад, якщо загальний інтерес або добробут країни розглядати як просту суму інтересів чи статків, то, може виявитися, що Україна за чисельністю олігархів або дорогих машин на душу населення – не така вже й відстала країна.

Центральне місце в теорії добробуту посідає ідея забезпечення прийнятих для даного суспільства життєвих стандартів. Х. Ламберт зазначав, що «суспільний добробут не тотожний економічному добробуту суспільства, рівно як і особистий добробут не ідентичний індивідуальному економічному добробуту. Добробут крім економічних критеріїв (розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тривалості життя, ВВП на душу населення), залежить і від рівня гарантій у державі політичних свобод (свобода слова, свобода і безпека особистості, свобода совісті) та таких показників, як соціальна захищеність, сімейне життя, можливість гарної освіти, кар’єрного росту тощо [7].

За Шевчуком Ж. В. питання добробуту – це важлива і надскладна категорія економічної науки. У її характеристиці містяться основні чинники розвитку суспільства та окремих індивідів, відображаються не лише потреби матеріальних благ, а й духовні та інтелектуальні моменти розвитку українського суспільства. Дослідження добробуту дає змогу краще дослідити динаміку розвитку суспільства, результати діяльності уряду та стати головною метою економічних реформ. В українській економічній науці добробут розглядається як «сукупність умов життєдіяльності людини (населення), які створюються під час виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають їх задоволення».

За Семко Т.В. добробут – це повнота забезпечення населення життєво необхідними засобами: матеріальними, соціальними, культурними, духовними та екологічними благами. З позиції такого тлумачення добробут населення визначається обсягом ВВП, виробленого в країні протягом року. Але для більш коректної оцінки рівня добробуту, з урахуванням можливості порівняння його з аналогічним показником в будь-якій країні, застосовують узагальнюючий показник рівня добробуту, який розраховується як відношення  обсягу ВВП на душу населення. [3]

У зарубіжній науці наприклад за Фертікова Т.М, під добробутом розуміють певний стан задоволення потреб індивідів, суспільства, певний досягнутий рівень корисності, сформований, перш за все, кількістю доступних благ. Тобто, головним у розумінні добробуту є спроба вирішити основний конфлікт – як людині, при найменших затратах, отримати щонайбільше.  У сучасних економічних дослідженнях, добробут – це не лише поєднання економічних і соціальних чинників, а й організаційних, правових, морально-етичних та політичних відносин, що вдало регулюють процеси життєдіяльності та гармонійного розвитку українського народу.

Залежно від форми отримання доходу виділяють:

- грошові доходи;

- особисті доходи (грошові доходи + доходи в натуральній формі);

- сукупні доходи (особисті доходи + вартість наданих бесплатно послуг, що надаються установами освіти, медицини та культури).

За джерелами отримання доходів виділяють:

1. Заробітна плата;

2. Доходи від підприємницької  діяльності;

3. Доходи від власності;

4. Трансферти – пенсії, стипендії, допомоги;

5. Доходи від особистого  господарств ;

6. Інші.

Залежно від стадії процесу розподілу доходів виділяють:

1. Первинні доходи;

2. Наявні доходи (первинні  доходи + сальдо поточних трансфертів);

3.Скориговані наявні доходи (наявні доходи+сальдо соціальних трансфертів).

Абсолютні показники доходів визначають величину доходів всього населення або окремих груп. Відносні показники розраховуються як середньодушові – на одну людину. Для аналізу динаміки доходів використовують поняття номінальних і реальних доходів.     

Номінальний дохід (NT) – кількість грошей, отриманих окремими особами протягом певного періоду; також він характеризує рівень грошових доходів незалежно від оподаткування. Номінальний дохід = нарахований дохід.     

Наявний дохід (DI) – дохід, який може бути використаний на особисте споживання і особисті заощадження. Наявний дохід менше номінального доходу на суму податків та обов’язкових платежів.     

Реальний дохід (RI) – являє собою кількість товарів і послуг, яку можна купити на наявний дохід протягом певного періоду. Реальний дохід = наявний дохід / ІСЦ.

На основі балансу грошових доходів і витрат населення розраховуються і публікуються такі статистичні показники, що характеризують доходи і витрати населення:

- Грошові доходи населення, що включають оплату праці, пенсії, допомоги, стипендії, надходження від продажу продуктів сільського господарства; доходи від власності у вигляді відсотків за вкладами цінних паперів, дивідендів; доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю; страхові відшкодування і пр.

- Грошові витрати і заощадження населення, охоплюють витрати на купівлю товарів і оплату послуг, обов’язкові платежі та внески, купівлю іноземної валюти і приріст заощаджень у вкладах та цінних паперах;

- Наявні доходи населення, що визначаються виходячи з грошових доходів за мінусом обов’язкових платежів і внесків;

- Реальні грошові доходи, обчислювані їх поділом на індекс споживчих цін.

Крім перерахованих показників органи державної статистики будують такі показники доходів на основі даних статистичної звітності:

- Середньомісячну номінальну нараховану заробітну плату працівників підприємств і організацій по галузях економіки. Соціальні допомоги, одержувані працівниками з державних і недержавних позабюджетних фондів, не включаються до фонду заробітної плати і середню зарплату;

- Середній розмір призначеної місячної пенсії одного пенсіонера;

- Реальну нараховану заробітну плату, яка визначається діленням нарахованої заробітної плати на індекс споживчих цін (ІСЦ);

- Реальний розмір призначених місячних пенсій, одержуваний діленням призначеної пенсії на ІСЦ. Зіставлення показників між собою дозволяє розширити можливості аналізу.

Порівнюючи динаміку наявних грошових доходів з реальними наявними доходами, можна охарактеризувати зростання (ослаблення) податкового навантаження на доходи населення при випередженні (відставанні) індексу за першим показником над другим.

У світовому рейтингу добробуту Україна опинилася на 64-му місці серед 142-х країн. Відповідний рейтинг склала аналітична організація Legatum Institute. Укладачі рейтингу враховували базові економічні показники, стан освіти, безпеку всередині країни, якість надаваних державних послуг, інновації , можливості розвитку приватного підприємства.

Найбільш висока оцінка дісталася Україні за освіту (31-е місце). Найбільш низькі оцінки в категоріях: рівень особистої безпеки (107-е) і якість державного управління (121-е). В організації з’ясували, що 76 % українців вважають корупцію в бізнесі та владі, як широко поширене явище. Перше місце в рейтингу вже п’ятий рік поспіль займає Норвегія, за нею йдуть Швейцарія, Канада, Швеція. Замикає першу п’ятірку Нова Зеландія. США займають 11-е місце. Голова компанії Legatum Institute Джеффрі Гедмін заявив, що за останні п’ять років «у світі спостерігається безперервне зростання добробуту». Legatum пояснює це поліпшеннями в підприємництві, охороні здоров’я та освіті [6].

За статистикою цієї ж організації у 2011 році Україна посідала 36-е місце в списку зі 124-х країн за рівнем добробуту населення.

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Кореляція (від лат. correlatio - співвідношення) - це статистична залежність між випадковими величинами, що носить імовірнісний характер.

 

1.2 Показники добробуту населення України  умовах ринкової економіки

Комплексне дослідження добробуту населення можливо тільки за допомогою системи статистичних показників. В останні роки було запропоновано декілька систем, що розрізняються структурою і набором показників. Найбільш повною і відповідає сучасним вимогам служить система «Основні показники добробуту населення в умовах ринкової економіки», яка охоплює  40 показників:

I. Узагальнюючі показники:

1. Критерій рівня життя.

2. Індекс вартості життя - характеризує динаміку цін на товари і послуги споживчого призначення.

3. Валовий національний  продукт - це сукупний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де розміщені ці фактори виробництва — в Україні чи за кордоном.

II. Доходи населення:

1. Реальні загальні доходи  населення.

2. Реальні наявні доходи  населення.

3. Сукупні доходи населення.

4. Особисті доходи населення.

5. Особисті наявні доходи  населення.

6. Грошові доходи населення.

7. Середній дохід і  середня заробітна плата працівників.

8. Середній розмір реальної  заробітної плати.

9. Середній розмір пенсії, допомоги, стипендії.

III. Споживання і витрати  населення:

1. Загальний обсяг споживання  населенням матеріальних благ  і послуг.

2. Грошові витрати населення - витрати па придбання товарів та послуг

3. Споживчі витрати населення.

4. Споживання населенням  основних продуктів харчування.

5. Купівельна спроможність  середньої заробітної плати.

6. Купівельна спроможність  середньої пенсії.

IV. Грошові заощадження населення:

1. Сума грошових заощаджень  населення - це сума грошового доходу, що не використовується на поточне споживання й призначається для задоволення потреб у майбутньому.

V. Накопичене майно і  житло:

1. Вартість накопиченого  домашнього (особистого) майна.

2. Наявність і характеристика  предметів тривалого користування  у власності населення.

3. Житлові умови населення - сукупність якісних та кількісних характеристик житла.

VI. Соціальна диференціація  населення:

1. Розподіл населення  за розміром середньодушового (середнього по домогосподарству) сукупного доходу.

2. Споживання основних  продуктів харчування, непродовольчих  товарів і послуг населенням  з різним рівнем середньодушового (середнього по домогосподарству) сукупного доходу.

3.Структура споживчих витрат населення з різним рівнем середньодушового (середнього по домогосподарству) доходу.

4. Динаміка вартості фактичної  і нормативно споживчих кошиків  різних верств населення.

5. Індекс концентрації  доходів (коефіцієнт Джині).

6. Доцільний коефіцієнт  диференціації доходів і споживання населення.

7. Співвідношення середніх  значень доходу та споживання  в межах верхньої і нижньої  децилів.

8. Частка квінтельних (децильних) груп населення (домашніх господарств) за рівнем середньодушового (середнього  по домогосподарству) доходу в сукупному доході суспільства.

VII. Малозабезпечені верстви  населення:

1. Прожитковий мінімум (поріг  бідності) .

2. Мінімальний споживчий  бюджет.

3. Мінімальний розмір  заробітної плати.

4. Мінімальний розмір  пенсії.

5. Купівельна спроможність мінімальної зарплати.

6. Купівельна спроможність  мінімальної пенсії.

7. Коефіцієнт (рівень) бідності.

8. Дефіцит доходу.

9. Зони бідності.

10. Соціальний портрет  бідності.

Найбільш важливі 12 показників з перерахованих 40-ка. До 12 показників відносяться:

1. Середня оплата праці  працівників.

2. Купівельна спроможність  населення із середньою заробітною платою і пенсією.

3. Мінімальний споживчий  бюджет по основних соціально-демографічних  групах населення.

4. Прожитковий мінімум  за основними соціально-демографічними групами населення.

5. Чисельність і частка  населення, що має середньодушові  доходи нижче мінімального споживчого  бюджету та прожиткового (фізіологічного) мінімуму.

6. Споживання продуктів  харчування в домашніх господарствах  з різним рівнем середньодушового доходу.

7. Грошові доходи і  витрати певних соціально-демографічних  груп населення.

8. Показники диференціації  населення.

9. Співвідношення середньодушових  доходів 10 % найбільш і 10 % найменш  забезпеченого населення.

10. Індекс концентрації  доходів населення (коефіцієнт Джині) .

11. Структура споживчих  витрат різних соціально-демографічних  груп населення.

12. Розподіл населення  за розміром середньодушового  доходу.

Система соціальних показників змінюється разом з перетворенням соціальних відносин. Так, розвиток ринку житла викликає потребу в появі такого показника, як «число квартир, призначених для продажу (у новозбудованих будинках, в будинках після капітального ремонту»; розвиток платного навчання також має бути відображено спеціальним показником  «частина навчаються за плату» і т. д.

Міжнародна статистика добробуту населення стала розвиватися недавно. У 1960 р. робочою групою ООН було підготовлено доповідь про принципи визначення та вимірювання добробуту в міжнародному масштабі. Це була перша спроба створення системи показників. Раніше добрут оцінювався індексом реальної заробітної плати  (індексом номінальної заробітної плати, діленим на індекс цін), а потім індексами прожиткового мінімуму і вартості життя (індексом споживчих цін на товари та послуги певного набору) і ще віднімалися витрати на зазпечення потреб населення і також ще виділявся залишок чи між доходами і витратами. Кожен з індексів значущий, але застосовувані індекси не дають всебічної характеристики цього рівня [4].

Останній варіант системи показників рівня життя в міжнародній статистиці ООН розроблений в 1978 р. і включає 12 основних груп показників: Народжуваність, смертність і інші демографічні характеристики населення; Санітарно-гігієнічні умови життя; Споживання продовольчих товарів; Житлові умови; Освіта і культура; Умов праці та зайнятість; Доходи і витрати населення; Вартість життя і споживчі ціни; Транспортні засоби; Організація відпочинку; Соціальне забезпечення.

Крім названих груп Статистичної комісією ООН виділено загальний розділ, що охоплює ряд інформаційних показників, необхідних для оцінки добробуту населення, але які не є, на думку експертів ООН, безпосередніми його характеристиками. Сюди включені наступні показники: національна хід, валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення та середньорічний коефіцієнт його зростання; обсяг і види соціального обслуговування; витрати на особисте споживання населення, їх структура і середній річний коефіцієнт зростання, щільність населення; транспортне обслуговування населення; робота засобів зв’язку, друк та ін.

Система показників США складається з 13 розділів: Навколишнє середовище; Демографічна ситуація; Зайнятість; Умови праці; Рівень життя; Соціальне забезпечення; Охорона здоров’я.; Освіта; Житлові умови; Культура, відпочинок, розваги; Транспортне забезпечення; Національна оборона; Правовий захист громадян.

Особливою подробицею і завершеністю відрізняється Система показників соціальної статистики Франції, розроблена Національним інститутом статистики і економічних досліджень.

У ній виділені 4 групи показників, в кожній з яких більша частина показників має пряме або непряме відношення до оцінки.

У групі 1 «Чисельність і склад населення, трудових ресурсів та умови праці» значаться демографічні показники, а також чисельність і структура економічно активного населення, показники зайнятості та безробіття, тривалості і ритму роботи, страйків.

У групі 2 «Розподіл, перерозподіл і використання доходів» зосереджені показники доходів: первинні доходи; доходи від власності; заробітна плата; її мінімальна ставка; мінімум пенсії; найвищий рівень соціального забезпечення; купівельна спроможність франка; грошові та інші надходження (за соціальним забезпеченням, за хворобою, безкоштовна  медична допомога, рентні надходження, благодійну допомогу).

У групі 3 «Умови життєдіяльності» виділені показники: споживання (обсяг всього на душу населення і число одиниць споживання); житлових умов; вільного часу та культурних розваг; накопичення майна і цінностей.

У групі 4 «Соціального боку добробуту населення» фігурують показники: освіти та освіти населення; охорони здоров’я; формування домашнього господарства;