Дослідження конкурентних переваг підприємства ЗАТ «Галичина»”

ЗМІСТ

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ЇХ ОЗНАКИ                 

1.1. Сутність  господарських рішень 

1.2. Класифікація господарських рішень 

РОЗДІЛ 2.ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ 

2.1.Принципи  оцінки ефективності господарських рішень                                     

2.1.1. Принципи обґрунтування господарських  рішень в умовах ризику            

2.2.  Методи господарських рішень                                                                            

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ НА ПРИКЛАДІ ПАТ "Первомайський МКК" 

3.1. Аналіз ефективності прийняття фінансових рішень                                         

3.2. Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства               

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

ВСТУП

Поняття господарських  рішень на різних проміжках часу формувалось  завдяки виникненню праці людини.

З моменту виникнення виробництва  стає невід’ємним  поява людей, які володіють професійними навиками і які вміють діяти за ситуацією,  і завчасно приймати господарські рішення без яких не можливе стабільне  економічне зростання та розвиток підприємства.

   В умовах економічної нестабільності, яка характерна для ринкового середовища, постійно виникає потреба у швидкому прийнятті науково обґрунтованих рішень щодо підвищення результативної діяльності суб’єктів господарювання.

Вагомим чинником формування базису таких рішень є серйозна фахова підготовка спеціалістів та керівників підприємств з урахуванням сучасної практики господарювання.

Обґрунтування ГР — підкріплення переконливими  доказами відповідності передбачуваного  рішення заданим критеріям та реальним обмеженням. В умовах динамічного середовища прийняття господарських рішень має відбуватися за умови попередньої оцінки можливої ситуації та вибору найкращого альтернативного варіанту. Теоретично існує чотири типи ситуацій, в яких необхідно проводити аналіз і приймати господарські рішення: в умовах визначеності, ризику, невизначеності та конфлікту. Більшість господарських рішень приймається в умовах ризику, що зумовлено рядом чинників — відсутністю повної та достовірної інформації, наявністю протиборчих тенденцій на ринку, елементів випадку тощо. Тому проблема оцінки й врахування ризику набуває самостійного теоретичного і прикладного значення як важлива складова теорії і практики обґрунтування господарських рішень.

     Господарське рішення (ГР) — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Основною метою  курсової роботи  є розробка методичних рекомендацій по аналізу  економічної ефективності господарських рішень підприємства (ПАТ Первомайський МКК). 

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

• Розкрити сутність і класифікацію господарських рішень;
• Розкрити принципи оцінки ефективності господарських рішень;
• Розробити методику господарських рішень;
• Розробка методичних рекомендацій по аналізу економічної ефективності господарських рішень підприємства (ПАТ Первомайський МКК). 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКИХ  РІШЕНЬ ТА ЇХ ОЗНАКИ

1.1. Сутність господарських рішень

         Від прийняття господарських рішень, їх якості, раціональності й обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Звідси випливає необхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки.

      Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору. Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Воно містить окремі, але тісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку й контролю зробленого, аби переконатися, що результати відповідають запланованим. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

    Існування рішення як такого передбачає наявність певних елементів: суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта — виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення.

     Господарське рішення (ГР) — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства. 
Загалом господарське рішення характеризують такі ознаки:

1. можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);
2. наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);
3. необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Господарські рішення мають  місце в управлінні процесами  всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, в безпосередньому управлінні організацією.  
Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно зекономічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу.Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

1.2. Класифікація господарських рішень

Класифікація господарських рішень

Продовження табл. 1.1

Продовження табл. 1.1

Закінчення  табл. 1.1

1.3. Якість  і ефективність господарських  рішень

Високий рівень конкурентного  середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість  господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження [49].

Основні параметри якісного рішення:

• повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);
• своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);
• оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

• показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;
• ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);
• імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;
• коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

• застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;
• вивчення впливу економічних законів на ефективність ре- 
  алізації господарського рішення;
• забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;
• структуризація проблеми та побудова дерева рішень;
• забезпечення багатоваріантності рішень;
• правова обґрунтованість рішення;
• розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;
• наявність механізму реалізації рішення.

Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності.

Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, при- 
йняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення [41], сутність яких розкрито на рис. 1.1.

Динаміка зміни ефективності господарських  рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

• людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах можливого покарання в разі невдачі);
• інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформа- 
  цією));
• організаційний фактор (здатність організації вчасно перешикуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);
• матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маніпулювання ними).

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен  з факторів може або сприяти, або  перешкоджати підвищенню ефективності ГР.

Загалом, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей [13]. Для цього воно має відповідати таким вимогам:

• мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулювати таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);
• бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рішення на основі пізнання й використання об’єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

Рис. 1.1. Види ефективності господарських рішень

• бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу); можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);
• забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об’єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);
• мати кількісну та якісну визначеність (обов’язкове встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність характеризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);
• забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;
• мати конкретний зміст і обґрунтованість;
• враховувати реальний масштаб часу;
• забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення);
• бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);
• мати правомірність (дотримання правових норм його прийняття); законність рішення (несуперечність чинним нормативно-правовим актам);
• досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);
• бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та іншого характеру);
• можливість верифікації та контролю виконання.

Прийняття ефективного рішення  залежить також від наявності  певних умов та усунення перешкод (рис. 1.2).

Для вибору найкращого ГР необхідно  скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються однакові ресурси, то краще те рішення, де вищий результат (чи нижчі витрати ресурсів). Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефекти за використання різних ресурсів. У таких випадках часто використовують критерій ефективності, що виглядає як деякий відносний, питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовуваних ресурсів [5]. Індикаторами такої оцінки служать багато показників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність, собівартість, рентабельність тощо.

Рис. 1.2. Умови  та перешкоди прийняття ефективного  рішення

В основу оцінки ефективності прийнятих  рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований. Виходячи з цього, основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати [5]:

• пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації);
• урахування невизначеності та надійність (урахування у при- 
  йнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості);
• прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень — економічних, соціальних, екологічних тощо);
• єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному);
• взаємопов’язаність (усі елементи системи пов’язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем);
• ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв’язку підпорядкування й відповідальності);
• функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).

Визначення ефективності прийнятих ГР пов’язано з такими труднощами [24]:

• суб’єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконавцями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення;
• об’єктивністю сукупності факторів, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення;
• відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопущення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з боку ОПР.

Рішення приймається в інтересах  певних осіб, а наскільки дієвим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефективним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.

РОЗДІЛ 2.ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ  РІШЕНЬ

2.1.Принципи оцінки ефективності  господарських рішень

Ефективність  господарських рішень - це ресурсна результативність, здобута в результаті розробки, прийняття та реалізації рішень на підприємстві.

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладено  системний підхід як найбільш розроблений  і апробований.

    Основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати: 
- пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації); 
- урахування невизначеності та надійність (урахування у при- 
йнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості); 
- прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень — економічних, соціальних, екологічних тощо); 
- єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному); 
- взаємопов’язаність (усі елементи системи пов’язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем); 
- ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв’язку підпорядкування й відповідальності); 
- функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою). 
Визначення ефективності прийнятих ГР пов’язано з такими труднощами : 
- суб’єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконавцями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення; 
- об’єктивністю сукупності факторів, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення; 
- відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопущення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з боку ОПР. 
Рішення приймається в інтересах певних осіб, а наскільки дієвим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефективним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.