Джерела формування фінансових ресурсів і шляхи удосконалення цього процесу

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Фінанси»

НА ТЕМУ:

«Джерела формування фінансових ресурсів і шляхи удосконалення  цього процесу»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернівці

2012

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ  1.  ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ ФІНАНСОВИХ                      

                     РЕСУРСІВ……………………………………………………………..6

1. Економічна сутність, види, склад та особливості фінансових

      ресурсів підприємства………………………………………………..6

2. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства……..11

РОЗДІЛ  2.  АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

                    ПІДПРИЄМСТВА……………………………….. …………………..18

                2.1.     Аналіз та оцінка  динаміки формування фінансових ресурсів у  

                     Кельменецькому спортивно-технічному клубі ТСОУ…………….18

                2.2.     Аналіз та оцінка  ефективності використання фінансових 

                      ресурсів у Кельменецькому спортивно-технічному клубі ТСОУ..23

РОЗДІЛ  3.  ОПТИМІЗАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ

                   РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ 

                   ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ..31

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………...39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….42

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

 

 

Фінансові ресурси за сучасних умов розвитку економіки є важливим видом ресурсів підприємства, які можуть транспортуватися у будь-які інші ресурси. Вони забезпечують безперервність процесу виробництва  та реалізації продукції.

Від розміру  фінансових ресурсів, які формуються на рівні підприємства, визначається можливість здійснювати капіталовкладення, виконання фінансових зобов’язань, збільшення оборотних коштів, забезпечення потреб соціального характеру з  метою ефективного соціально-економічного розвитку виробництва. Тому турбота про фінанси є найважливішим моментом діяльності будь-якого суб’єкта господарювання.

Дана  тема є актуальною, оскільки керівництво  кожного підприємства повинно чітко  уявляти та планувати за рахунок  яких джерел ресурсів воно здійснюватиме свою діяльність та в якій конкретно сфері. Від того яким є склад фінансових ресурсів, наскільки оптимальна їх структура і як вони використовуються, залежить фінансове благополуччя суб’єкта господарювання і результати його діяльності.  

Наявність фінансових ресурсів є основною умовою створення та розвитку бізнесу. Структура  та динаміка фінансових ресурсів є  найсуттєвішим показником, що визначає фінансовий стан підприємства.

За сучасним умов господарювання важливо правильно  дати аналітичну оцінку фінансових ресурсів підприємства. А це потребує удосконалення  методології і організації комплексного економічного аналізу фінансової стійкості та інших основних показників діяльності на рівні підприємства.

Таким чином, економічна важливість фінансових ресурсів та багатогранність їхньої структури обумовлюють необхідність проведення правильного та достовірного здійснення їхнього аналізу, ефективного використання на кожному підприємстві, тим самим підтверджуючи актуальність даної проблеми, що й визначило вибір теми курсової роботи та її мету.

Метою написання даної  курсової роботи є визначення суті і значення фінансових ресурсів, обґрунтування раціонального їхнього використання підприємствами,  аналіз та оцінка джерел формування даних ресурсів.

Об’єктом  дослідження курсової роботи виступають фінансові ресурси підприємства, як основа їх створення та функціонування.

Предметом дослідження є вивчення складу фінансових ресурсів, аналіз та оцінка ефективності їх використання,  а також оптимізація  джерел фінансування. Щоб розкрити тему курсової роботи було поставлено такі завдання: 

• розкрити сутність фінансових ресурсів підприємства;
• розглянути склад та види фінансів підприємств;
• акцентувати увагу на джерелах формування фінансових ресурсів;
• проаналізувати динаміку формування фінансових ресурсів у Кельменецькому СТК ТСОУ;
• оцінити ефективність використання фінансових ресурсів на досліджуваному підприємстві;
• розглянути напрямки покращення ефективності використання фінансових ресурсів;
• дослідити в чому полягає оптимізація джерел фінансування.

Теоретично-методологічною базою являється літературні джерела, а саме: видання провідних економістів, нормативна база (закони, положення, інструкції).

Інформаційно-аналітичною базою являється первинна бухгалтерська документація Кельменецького СТК ТСОУ: баланс підприємства, форма №1, звіт про фінансові результати,  форма№2,  звіт про рух грошових коштів, форма № 3 та звіт про власний капітал, форма №4.

Основними методами дослідження, які використовуватимуться для аналізу діяльності підприємства в курсовій роботі, є горизонтальний (часовий) аналіз фінансових ресурсів протягом трьох років, аналіз відносних показників (коефіцієнтів). Також буде використано вертикальний, трендовий, факторний аналізи.

Відповідно  до завдань та мети курсової роботи, вона має таку структуру: вступ, три  розділи, висновки та пропозиції, додатки.

У першому  розділі даної курсової роботи розкрито роль фінансових ресурсів у забезпеченні діяльності підприємств. Охарактеризовано їх склад та види, відповідно до класифікаційних  ознак. Розглянуто основні джерела  формування фінансових ресурсів.

У другому  розділі аналізується та оцінюється динаміка формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел фінансування. Велика увага приділяється основним показникам оцінки ефективності їх використання у Кельменецькому СТК ТСОУ.

У третьому розділі досліджено напрями покращення ефективності використання фінансових ресурсів. А також висвітлено у  чому полягає явище оптимізації  джерел формування фінансових ресурсів.

Вагомий внесок у наукові дослідження  щодо сутності фінансових ресурсів, їх роль та місце в забезпеченні діяльності підприємства внесли вчені: А. М. Поддєрьогін, А. Г. Загородній, Т. О. Партин, О. С. Філімоненков, Р. А. Слав’юк, які досліджували суть та значення, джерела формування фінансових ресурсів підприємства. Серед іноземних учених, які здійснили внесок в удосконалення обліку, аналізу і використання фінансових ресурсів на різних історичних етапах, слід назвати таких: А. Сміт , Д. Рікардо, Дж. С. Мілльяк, А Маршалл, Г. Беккером, Дж. Мінсером,  Ж. Андре, Ф. Беста, П. Герстнер, Ж.Б. Дюмарше, Н.А. Литньова, Ф. Ляйтнер, М.Ю. Медведєв, Л. Пачолі.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

 

 

 

1. Економічна сутність, види, склад та особливості фінансових ресурсів  підприємства

 

 

         Успішний соціально-економічний розвиток України можливий за умови ефективного функціонування підприємств. Підвищення результативності їх діяльності забезпечить зростання економічного потенціалу держави. Саме підприємства повинні знаходитись в центрі економічних реформ з метою створення ефективної, демократичної та стратегічно зорієнтованої економіки [23,15].

         Для того, щоб змінити економічну концепцію розбудови держави, необхідно створювати нові та дієві системи управління фінансовими ресурсами, що дозволять забезпечити належний рівень фінансової безпеки підприємств і надасть можливість досягнути раціонального використання всіх видів ресурсів.

        Вчені-економісти  розглядають фінансові ресурси  як із боку держави, так і  зі сторони підприємств. Слід звернути увагу на те, що у підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами. Саме за рахунок фінансів суб’єктів господарювання формуються фінанси держави. Адже держава встановлює податкові платежі, обов’язкові збори та внески для того, щоб отримати фінансові надходження та виконувати функції, які покладені на неї. Також вона виділяє підприємствам певні субсидії, субвенції та здійснює інші прямі та непрямі заходи, щоб зацікавити їх у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. 

       Фінансові ресурси відіграють дуже важливу роль у забезпеченні діяльності будь-яких підприємств. Особливостями фінансових ресурсів є те, що вони виступають джерелом формування матеріальних,  трудових та інформаційних ресурсів.

        Сьогодні не існує загальноприйнятої думки щодо суті терміна «фінансові ресурси». Вітчизняні науковці по-різному трактують та розуміють дане поняття. Багато авторів не включають до складу фінансових ресурсів підприємств наявні у їхньому розпорядженні власні основні та оборотні кошти.

        Вчений А.М. Поддєрьогін під фінансовими ресурсами розуміє грошові кошти, що є у розпорядженні підприємств. Тобто, до фінансових ресурсів належать грошові фонди і та частина грошових коштів, яка використовується у нефондовій формі [19,10].

А от В.М. Гриньова під фінансовими ресурсами розглядає тільки грошові прибутки та надходження, що перебувають у розпорядженні підприємства [9,16].

Та найбільш повне визначення фінансових ресурсів підприємств було сформульоване Г.Г. Кірейцевим. Він характеризує їх як грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб [11,15].   

        Для здійснення господарської діяльності, виготовлення продукції та отримання прибутків підприємства використовують різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, які беруть участь у формуванні активів підприємства.

        Отже, фінансові ресурси підприємства  – це власний, позичений та  залучений грошовий капітал, який  використовується підприємствами  для формування своїх активів  та здійснення виробничо-фінансової  діяльності з метою отримання  відповідного продукту, доходу, прибутку [24,15].

       Складовими  елементами фінансових ресурсів  підприємства є:

1. статутний капітал;
2. додатково вкладений капітал;
3. інший додатковий капітал;
4. резервний капітал;
5. нерозподілений прибуток;
6. амортизаційні відрахування;
7. кошти, отримані від реалізації власних цінних паперів;
8. відстрочені податкові зобов’язання;
9. короткострокові та довгострокові кредити банків;
10. забезпечення майбутніх витрат та платежів.

       Усі  перелічені види фінансових ресурсів  відображаються у відповідних  статтях балансу підприємства. Співвідношення між обсягами даних ресурсів на кожному підприємстві є різним. Це пов’язано із тим, що суб’єкти господарювання виконують діяльність різного роду, відрізняються за розмірами та видами, а також за обсягами виробництва. Слід зауважити, що чим вища ефективність роботи підприємства та більший обсяг виробництва, то тим більший обсяг власних фінансових ресурсів.

      Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками (рис.1.1) [18,14] :

1. джерелами формування;
2. етапами формування;
3. використанням;
4. формою реалізації.

      

       

                             

Рис. 1.1. Класифікація фінансових ресурсів

        За етапами формування фінансові ресурси поділяють на такі види:

1. початкові, тобто ті, з яких підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал);
2. набуті (прирощені) – отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу, субсидій, дотацій тощо [18,15].

       За джерелами  формування фінансові ресурси  підприємства поділяють на власні, залучені та позикові.

        За використанням фінансові ресурси поділяються на матеріалізовані та грошові. До матеріалізованих фінансових ресурсів відносять кошти вкладені у виробництво, основні засоби, запаси, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети, тару, готову продукцію. А до грошових фінансових ресурсів належать грошові кошти та їх еквіваленти.          

        Також слід зазначити, що за напрямками використання фінансові ресурси часто поділяють на три групи:

1. поповнення фонду відшкодування;
2. формування фонду споживання;
3. формування фонду нагромадження [11,22].

        За  формою реалізації А.Г. Загородній та Г.О. Партин фінансові ресурси поділяють на матеріальні (вкладені у запаси, основні засоби, виробництво тощо), нематеріальні (вкладені у нематеріальні активи) та фінансові (вкладені у фінансові активи).

        Звернемо увагу на те, що підприємство використовує фінансові ресурси за багатьма напрямками з метою виконання певної фінансової роботи. Основними серед даних напрямків є:

1. забезпечення процесу виробництва фінансовими ресурсами;
2. спрямування коштів на розширення виробництва, технічне переозброєння;
3. підвищення ефективності виробництва;
4. організація раціонального використання наявних основних та оборотних фондів;

      5) інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, а також залучення фінансових ресурсів інших суб’єктів господарювання для продовження та розширення власної господарської діяльності [9,21];

      6) здійснення розрахунків із організаціями фінансово-банківської системи, іншими суб’єктами господарювання, бюджетом у зв’язку з виконанням перед ними певних зобов’язань;

      7) спрямування ресурсів на утворення грошових фондів різного характеру;

     8) використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорування;

9) здійснення контролю за використанням ресурсів, а також оцінка та аналіз ефективності їх використання.

        На сучасному етапі розвитку суспільства саме підприємства виступають основною ланкою економіки. Адже вони здійснюють комерційну, виробничу, інноваційну, науково-дослідну роботу, у результаті якої і створюються нові види продукції. Але потрібно звернути особливу увагу на те, що також постає нова проблема, яка полягає в організації управління фінансовими ресурсами.

        Сьогодні проблему управління формуванням та використанням фінансових ресурсів слід розглядати від первинного суб’єкта господарювання до безпосередньо держави. Для ефективного управління не тільки господарською, а й фінансовою діяльністю підприємства необхідно, щоб кожен суб’єкт господарювання сформував власну стратегію управління фінансами [21,150]. Саме завдяки правильно організованій діяльності по управлінню та використанню фінансових ресурсів можна забезпечити зростання прибутків підприємств, що в свою чергу приведе до збільшення добробуту не тільки власників та акціонерів, а й споживачів, потреби яких будуть краще задовольнятись.

Отже, можемо констатувати, що фінансові ресурси являють  собою кошти, які знаходяться  у розпорядженні підприємства і  призначені для виконання певних фінансових зобов’язань. Також ми з’ясували, що фінансові ресурси бувають  різних видів, залежно від специфіки їхнього формування, використання, призначення.  

2. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

 

 

Фінансові ресурси як джерела  формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, в тому числі й грошові кошти, – у активі балансу [6,124]. Звернемо увагу на те, що існує тісний зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами, який полягає в тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди і та частина грошових коштів, яка використовується у нефондовій формі.

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств  і реалізації їхніх фінансових відносин при здійсненні фінансової діяльності. Джерела їх утворення різноманітні та залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство.

За ринкових відносин дуже важливе значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування підприємства, яка залежить від багатьох факторів:

1. рівня оподаткування доходів підприємства;
2. темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
3. структури активів підприємства;
4. стану ринку капіталу;
5. відсоткової політики комерційних банків [14,168];
6. рівня управління фінансовими ресурсами підприємства, тощо.

Зазначимо, що сьогодні у теорії фінансового менеджменту виділяють два основні види мобілізації фінансових ресурсів: залучення грошових фондів за рахунок зовнішнього та внутрішнього фінансування. За джерелами формування або за правовим статусом інвесторів фінансові ресурси найчастіше поділяють на власні, позичені та залучені.

Під внутрішнім фінансуванням  розуміють таке фінансування, за якого  кошти генеруються всередині  фірми. До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі: чистий прибуток, забезпечення майбутніх витрат і платежів, амортизаційні відрахування, тощо.

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, яке  пов’язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи закритій формі [26,23]. Під тезаврацією прибутку розуміють його спрямування на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Слід звернути увагу на те, що амортизаційні відрахування не відносять до самофінансування.

  Зовнішніми джерелами фінансування підприємств можуть бути комерційні банки, небанківські фінансові установи (страхові компанії, довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, пенсійні фонди), приватні фірми, урядові і регіональні програми, продаж акцій, кошти родичів і друзів та ін. [23,126].  

  Власні та позичкові кошти підприємства можуть формуватися як за рахунок внутрішнього, так і за допомогою зовнішнього фінансування. Тобто, існують структурно-логічні взаємозв’язки між окремими формами фінансування (рис.1.2) [26,26].

       Власні фінансові ресурси – це фінансові ресурси, які складаються з власних та прирівняних до них джерел фінансування. Вони можуть утворюватися під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу [18,14]. Або ж у процесі виробничо-господарської діяльності, коли власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманню прибутків, що залишаються у розпорядженні підприємства; надходжень від амортизаційних відрахувань; виручці від реалізації майна, що вибуло; мобілізації внутрішніх резервів; за рахунок стійких пасивів; цільових внесків членів трудового колективу; безповоротного цільового фінансування тощо.

Кругооборот капіталу (основного чи оборотного) розпочинається з авансування. Авансування – це спрямування грошових коштів на організацію чи розширення підприємницької діяльності, яка приносить організатору прибуток у грошовій формі. Авансування – необхідна передумова організації будь-якого виробництва товарів і надання послуг. Тому кожен підприємець-початківець повинен знайти джерела коштів, необхідних для авансування в оборот. Це можуть бути власні, позичені чи залучені фінансові ресурси. 

 

      

 

                 

 

Рис. 1.2. Форми та джерела фінансування підприємств.

        Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників власних джерел фінансових ресурсів.

Власний капітал – це частина фінансових ресурсів, вкладених  у виробництво, які приносять  прибуток із завершенням виробничого  циклу [9,15].

       До власного капіталу підприємства належить статутний капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

       Статутний капітал – це капітал, який формується за рахунок внесків власників і учасників підприємства, в основному під час формування підприємства.

     Додатковий вкладений капітал відображає наявність і рух у акціонерних підприємствах так званого емісійного доходу, тобто різницю між реальною  і номінальною вартістю випущених акцій [14,41].

         Інший додатковий капітал – це капітал, сформований внаслідок дооцінки необоротних активів, вартості активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних чи фізичних осіб, та інших видів додаткового капіталу.

        Нерозподілений прибуток – це залишок одержаного підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту [1,43].

        Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (акціонерів, учасників) господарських товариств будь-якого типу за внесками до статутного капіталу.

         Резервний капітал утворюється на підприємствах за рахунок чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах.

Слід звернути особливу увагу  на те, що фінансування може відбуватися  і за рахунок страхових відшкодувань, які при одержанні підприємством  прирівнюються до власних фінансових ресурсів [3,100].

Страхові відшкодування  – це грошова сума, яка виплачуються страхувальнику за умови настання страхового випадку.

        Фінансування підприємства за рахунок власних джерел має ряд переваг, а саме:

• відсутність затрат при мобілізації коштів;
• кошти, які використовуються для забезпечення діяльності підприємства, не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;
• підвищується фінансова незалежність підприємства;
• не виникає необхідність надавати кредитне забезпечення;
• зростає кредитоспроможність підприємства.

        Важливе значення також відіграють залучені фінансові ресурси. До яких належить безповоротна фінансова допомога, залучений додатковий пайовий і акціонерний капітал, кредиторська заборгованість [24,16].

        Кредиторська заборгованість – це заборгованість, яка виникає в розрахунках з іншими юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями, бюджетом, органами соціального страхування, позабюджетними фондами, а також  у розрахунках з робітниками і службовцями підприємства [5,38].

Ряд вчених до залучених  коштів відносять стійкі пасиви. Але  є й такі, хто розглядає їх як позичкові кошти.

Стійкі пасиви – це залучені (позикові) обігові кошти, які не належать підприємству, але за умови  господарського обігу постійно знаходяться  у його розпорядженні, наприклад, заборгованість персоналу по заробітній платі, резерв майбутніх платежів, що утворюються  для оплати відпусток, тощо. У певних межах їх прирівнюють до власних  і включають в розрахунок фактичної  наявності власних обігових і  прирівняних до них коштів.

Під безповоротною фінансовою допомогою визначають суму коштів, яка передана суб’єкту господарювання згідно з договором дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, чи без укладення  таких угод.

Одним із видів фінансової допомоги є бюджетне субсидіювання. Субсидія – це фінансова (грошова) допомога, що надається державою за рахунок  коштів бюджету, а також спеціальних  фондів юридичним особам, для підтримки виробництва, переробки, продажу, тощо

        Позичкові кошти підприємства в основному формуються за рахунок кредитів банків, довгострокових фінансових зобов’язань, на які нараховуються відсотки. Але існують і інші джерела їх формування (додаток А).

Виходячи із  економічної  сутності зобов’язань, бухгалтерський облік виділяє такі види зобов’язань:

1. довгострокові зобов’язання;
2. поточні зобов’язання;
3. забезпечення майбутніх витрат і платежів;
4. непередбачувані зобов’язання;
5. доходи майбутніх періодів.

Під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців.

       Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу [2,68].

Значне місце у розвитку підприємств належить такому виду мобілізації фінансових ресурсів як фінансування їх діяльності за рахунок кредитів.

Кредит – це форма позичкового  капіталу, що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних  відносин між тими, хто надає кредит, і тими, хто його отримує [19,127].