Джерела формування оборотних активів підприємства

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ 
 
 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему:

« Джерела  формування оборотних активів підприємства»

(за матеріалами ТОВ «Відродження» Покровського району Дніпропетровської області) 
 

Виконала:

студентка групи Ф-2-07

Батюк Юлія Анатоліївна

Перевірила:

асистент

Крючко  Олеся Станіславівна 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ – 2010

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….... 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ  АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність оборотних активів, їх склад та структура…………………….. 5
2. Організація оборотних активів та джерела їх формування…………….. 8
3. Використання оборотних активів підприємства ……………………… 11

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ СТАН ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» ПОКРОВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Розміри,  виробничий напрямок, оцінка результатів  господарської діяльності підприємства та економічної ефективності виробництва ТОВ «Відродження»…………………………………………………………………   15

2.2. Комплексна  експертиза фінансового стану  ТОВ «Відродження»……… 21

РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

3.1. Ефективність використання оборотних активів та шляхи їх підвищення……………………………………………………………………….27

3.2.  Прогнозування  фондовіддачі оборотних активів в ТОВ “ Відродження за допомогою кореляційно-регресійного аналізу…………………………….. 29

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………….. 31

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 33

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..35

Вступ

       В умовах реформування  економіки України управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств набуває особливої актуальності в силу того ,що цей вид активів становить майже 80 % їх загальної величини і являє собою найбільш мобільну частину фінансових ресурсів.

     Основними завданнями дослідження оборотних  засобів підприємства та джерел їх утворення є оптимальне розміщення оборотних активів, та формування їх за рахунок власних і позичених ресурсів

     Оптимізація розміщення оборотних засобів створює  підгрунття для цільового і економічного використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві  ті обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства.

     Для цього підприємство повинно якісно розподіляти норматив власних оборотних  коштів. Нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів на всіх стадіях руху оборотних фондів обігу.

     Для підприємства потрібно визначити яка  частина власних фінансових ресурсів буде направлена на фінансування оборотних  засобів та скільки потрібно коштів ззовні для здійснення своєї поточної діяльності, тобто авансувати в оборотні активи.

     При цьому така оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів ґрунтується на забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучених фінансів.

         Важливу роль у збереженні  фінансової стійкості підприємства  відіграє раціональне управління оборотним капіталом за оптимальним визначенням його структури.

        В економічній літературі управління  оборотним капіталом розглядається  як процес формування величини  і структури оборотних активів,  а також як процес пошуку  джерел фінансування цих активів.

       У реалізації цього завдання  особлива роль належить аналізу  використання оборотних активів  підприємства. З його допомогою  виробляється стратегія і тактика  розвитку підприємства, обґрунтовуються  плани й управлінські рішення,  здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, його структурних підрозділів. Володіння сучасними методами економічних досліджень - запорука успіху управлінської діяльності.

           Предметом дослідження є джерела формування оборотних активів, їх склад та структура.

           Об’єктом дослідження є оборотні активи і всі економічні ресурси підприємства.

          Мета курсової роботи: дослідити оборотні засоби ТОВ «Відродження» та визначити основні шляхи по підвищенню ефективності їх використання.

          Завдання: розглянути виробничо-фінансову діяльність підприємства, дослідити оборотні засоби та шляхи підвищення ефективності їх використання, проаналізувати зміну рівня оборотних засобів на майбутнє.                        В курсовій роботі запропонований аналіз оборотних коштів підприємств України та, зокрема, на ТОВ « Відродження» . Поряд з аналізом визначаються шляхи покращення використання оборотних активів, проілюстровані проблеми, з якими стикаються підприємства у сучасних умовах, розглядаються загальні теоретичні й методичні положення обліку і аналізу використання оборотного капіталу.

   Оборотні активи - грошові кошти  та їх еквіваленти, що не  обмежені у використанні, а також  інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

     Оборотні активи – це складова  частина економічних ресурсів  підприємства. За рахунок оборотного  капіталу на підприємстві формується  велика кількість елементів активів, що потребують індивідуалізації управління.

       При підготовці курсової роботи  використовувались літературні  джерела: наукова література, підручники, та періодична література. [9]

       Щоб дослідити сутність джерел оборотних активів, можна користуватись такими методами, як методи економічно-математичного моделювання, статистичні методи, метод аналізу та ін.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ  АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність  оборотних активів, їх склад та структура

     Основою будь-якого виробництва  є засоби виробництва, які складаються  із засобів та предметів праці,  що беруть участь у створенні  продукту. Але з огляду на відмінність  у характері функціонування у  процесі виробництва та способі  перенесення вартості на створюваний продукт засоби праці набирають економічної форми позаоборотних активів, а предмети праці — оборотних.

     Оборотні активи як натурально-речовинна  категорія — це сукупність  матеріально-речовинних цінностей  і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).

      Разом з тим в умовах існування  товарно-грошових відносин матеріальні  засоби підприємств виражаються  не лише в натуральній, а  й у вартісній формі.

      Отже, предмети праці у грошовій  оцінці становлять виробничі  оборотні фонди. До них на  промислових підприємствах належать сировина, матеріали, паливо, запасні частини, пальне, інші матеріальні цінності.

      До складу виробничих оборотних  фондів входять також незавершене  виробництво та витрати майбутніх  періодів.

       Основне призначення (функція) виробничих фондів полягає в забезпеченні планомірного й ритмічного процесу виробництва на підприємствах та в об'єднаннях.

      Крім виробничих оборотних фондів  кожне підприємство має частину  активів, що перебувають в обороті.  Це готова продукція, грошові кошти на рахунках у банку та в касі підприємства, кошти в розрахунках тощо. Ця частина активів, оцінена у грошах, називається фондами обігу. Основне їх призначення (функція) полягає в забезпеченні коштами планомірного процесу обороту на підприємствах.

      Але незважаючи на відмінності  у призначенні оборотні фонди  та фонди обігу тісно взаємопов'язані.  Вони обслуговують єдиний процес  відтворення на виробництві й  забезпечують його неперервність.

        Водночас оборотні фонди та  фонди обігу є складовими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і разом з тим самостійними економічними категоріями.

       Економічною категорією, що об'єктивно  існує, є оборотні активи. Для  з'ясування економічного змісту  оборотних активів необхідно розмежувати їх функціональні форми, яких вони постійно набирають і змінюють, проходячи через сфери виробництва та обігу, пов'язувати рух (зміну) цих функціональних форм з рухом їх речових носіїв, а також розглядати оборотні активи як категорію в русі. [6,7]

     Справді, якщо процес виробництва  на кожному підприємстві неперервний,  то оборотні активи, що обслуговують  його, у кожний момент перебувають  одночасно як у сфері виробництва  у вигляді виробничих запасів,  незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу — грошову, товарну та виробничу.

        В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, що не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу відтворення і змінює лише форми свого руху. У цьому зв'язку К. Маркс писав: "вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, проходячи різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту". Отже, оборотні активи не витрачаються, не споживаються, а авансуються та повертаються підприємству у процесі реалізації продукції.

        Отже, оборотні активи як вартісна  категорія — це вартість, авансована  у кругообіг виробничих оборотних  фондів та фондів обігу для  забезпечення неперервності процесу  виробництва та обігу.

     Але оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси. Тому ототожнювати їх тільки з грошовими коштами економічно не обґрунтовано. В організації оборотних активів слід розрізняти їх склад і структуру. Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

        Структура оборотних активів  — це співвідношення окремих  елементів оборотних активів  у їх загальному обсязі.

        У народному господарстві склад  і структура оборотних активів  різняться й залежать від галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі найбільшу питому вагу в оборотних активах мають запаси.

       Запаси — це активи, які перебувають  у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, а також для споживання у процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.[10]

У господарській  діяльності запаси поділяються на такі види:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні  цінності, призначені для виробництва  продукції, виконання робіт, надання  послуг, обслуговування виробництва  тощо;

• вироби незавершеного виробництва у вигляді не до кінця оброблених деталей, вузлів, виробів та незавершених технологічних процесів;

• готову продукцію, виготовлену на підприємстві та призначену для продажу;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються на підприємстві з метою подальшого продажу;

• малоцінні  та швидкозношувані предмети;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію  сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим положенням (стандартом).

2. Організація оборотних активів та джерела їх формування

    Оборотні активи, що є основним елементом матеріальної бази процесу виробництва, істотно впливають на нього. Якщо виробництво забезпечене достатньою кількістю необхідних елементів оборотних активів, воно працює, як правило, ефективно. Ефективно в цьому разі використовуються й оборотні активи.

    Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури оборотних активів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а також контроль за зберіганням та ефективністю їх використання називається організацією оборотних активів.

Організація оборотних активів повинна будуватися на таких принципах:

• створенні  мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує неперервність процесу  виробництва та обігу, а також  їх ефективне використання;

• раціональному  розміщенні наявних оборотних активів  за сферами відтворювального процесу  в межах підприємства;

• формуванні та поповненні оборотних активів  за рахунок власних та позикових  джерел залежно від обсягів виробництва;

• створенні фінансових резервів;

• контролі за зберіганням та ефективним використанням  оборотних активів.

Оборотні  активи класифікують залежно від  їх участі у кругообігу активів, методів  планування та регулювання і джерел формування.[5]

        Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділяються на активи у сфері виробництва та у сфері обігу. Встановлення оптимального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх використанню. Разом з тим що більша питома вага оборотних активів у сфері виробництва та менша у сфері обігу, то ефективніше вони використовуються. К. Маркс, вважав активи у сфері обігу бездіяльною частиною і зазначав "...що менша остання порівняно з усім капіталом, то за інших рівних умов, більший прибуток".

       Отже, важливим напрямком підвищення ефективності використання оборотних активів на підприємствах є вдосконалення їх розподілу за стадіями кругообігу, зниження питомої ваги фондів обігу.

       Залежно від методів планування та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.

       Нормованими називаються оборотні активи, за якими обчислюється норматив. До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний процес виробництва

          Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на рахунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

         Залежно від джерел формування оборотні активи поділяються на кошти власні, позикові та залучені.

       Власними називаються кошти підприємств, якими вони покривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і витрат), необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюється. У цьому разі важливо забезпечити відповідність власних джерел фактичній наявності оборотних активів, оскільки і їх надлишок або нестача негативно впливають на ефективність їх використання і виробництво загалом.[15]

        Нині більшості підприємств народного господарства України притаманна нестача оборотних активів, що є однією з основних причин їх збиткової роботи.

          Позиковими є кошти, які підприємства отримують у вигляді банківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються підприємствам на певний строк, після завершення якого вони мають бути повернуті банку.

          Залученими називаються кошти, що не належать підприємству, проте внаслідок діючої системи розрахунків перебувають у його обігу.

         Порядок формування джерел створення оборотних активів на підприємствах залежить від форми власності, покладеної в основу функціонування підприємства, специфіки його організаційної побудови та інших факторів.

         Джерела формування власних оборотних активів державних підприємств при їх організації визначаються вищою організацією. Як правило, це кошти бюджету, інших однотипних підприємств, централізовані кошти вищих органів управління.

           На підприємствах з колективною формою власності у момент їх відкриття оборотні активи формуються за рахунок грошових і матеріальних внесків засновників, безповоротних внесків інших підприємств та громадян.

         У подальшій роботі підприємств їх оборотні активи можуть поповнюватися за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку), залучених, позикових та інших джерел (додаткових внесків підприємств, дотацій з бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб).

         Власні джерела, що спрямовані на створення оборотних активів на підприємствах, зараховуються до статутного фонду, утворюючи статутний капітал.

         Фактична наявність власних та прирівнюваних до них джерел формування оборотних активів визначається за балансом річного звіту підприємства як різниця між підсумками першого розділу пасиву балансу та першого розділу активу балансу.

         Склад і структура джерел формування оборотних активів не є сталими. Вони залежать від економічного становища підприємств, особливостей формування запасів та витрат і можуть змінюватися з часом. Однак збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності підприємства. Тому встановлення економічно обґрунтованого співвідношення між власними та позиковими джерелами формування оборотних активів є однією з найважливіших умов підвищення ефективності їх використання та рентабельності підприємства.

3. Використання  оборотних активів підприємства

          Проблеми раціонального формування і використання оборотних активів підприємств стають все більш актуальними. Сучасна господарська практика потребує прийняття як зважених, так і нетрадиційних рішень, які базуються на глибокому синтезі досягнень сучасної фінансової теорії та досвіді фінансового управління. Прискорення оборотності оборотних коштів та раціональне співвідношення джерел їх формування є першочерговим завданням підприємств у сучасних умовах.

          Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання та, як результат - вплив цих показників на фінансовий стан підприємства.

Для підвищення ефективності використання оборотних  активів як важливого резерву  для покращання фінансового стану підприємства необхідно використовувати такі заходи:

1. Забезпечення  необхідної ліквідності оборотних  активів, для підтримування необхідного  рівня платоспроможності підприємства  за поточними фінансовими зобов'язаннями. З цією метою з урахуванням  обсягу й графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних активів у формі коштів, високо- і середньоліквідних активів.

2. Забезпечення  підвищення рентабельності оборотних  активів.

Невід'ємною  складовою розроблюваної політики підприємства с забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових актинів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень.

3.   Оптимізація структури джерел  фінансування оборотних активів.  На основі раніше визначених принципів фінансування у процесі розробки системи управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування, їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.

4.   Формування системи управління  дебіторською заборгованістю. Розвиток  ринкових відносин дозволяє використовувати  у практиці нові форми управління  дебіторською заборгованістю - її  рефінансування, тобто прискорення  переведення в інші форми оборотних активів підприємства.

Ефективно управляючи оборотними активами можна  достатньо швидко досягти позитивних результатів у фінансовому оздоровленні підприємства.

     За характером фінансових джерел  формування виділяють валові, чисті  та власні оборотні активи.

     Валові оборотні активи характеризують  загальний їх обсяг, сформований  за рахунок як власного, так  і позикового капіталу.

    Чисті оборотні активи характеризують  ту частину їх обсягу, що сформована  за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

      Власні оборотні активи характеризують  ту їх частину, що сформована  за рахунок власного капіталу  підприємства.

        Якщо підприємство не використовує  довгостроковий позиковий капітал  для фінансування оборотних коштів, то суми власних і чистих оборотних активів співпадають.

         Економічними показниками використання  оборотних активів є фондовіддача, фондомісткість, прибутковість, оборотність,  коефіцієнт оборотності, розмір  вивільнення (замороження).[14]

          Фондовіддача — показник, що характеризує рівень виробництва валової (товарної) продукції на одиницю оборотних активів. Визначається він діленням обсягу виробництва валової або товарної продукції у вартісному вираженні на 1000 грн. оборотних активів.

         Фондомісткість — показник, що характеризує розмір оборотних активів, які використовуються у виробництві одиниці валової (реалізованої) продукції. Визначається він діленням величини оборотних активів на 1000 грн. виробленої або реалізованої продукції.

          Прибутковість — показник, що характеризує рівень окупності сукупних витрат виробництва або його складових, у тому числі оборотних активів. Визначається діленням обсягу балансового прибутку на 1000 грн. середньорічної вартості оборотних активів.

         Найважливішими показниками, що характеризують використання оборотних активів, є їх оборотність та коефіцієнт оборотності.

         Оборотні активи підприємств  весь час перебувають у русі, проходячи послідовно три стадії  кругообігу: заготівельну, виробничу та реалізації.                      Послідовне проходження оборотними активами стадії кругообігу із зміною форм вартості називається оборотністю.

         Оборотність характеризується тривалістю  одного обороту у днях та  кількістю обертів за певний (аналізований) період, тобто коефіцієнтом оборотності.

      Коефіцієнт оборотності, або кількість  оборотів за рік, обчислюється  діленням кількості днів у  році на тривалість одного  обороту у днях або діленням  суми обертів на середній залишок  оборотних активів. В останньому випадку коефіцієнт оборотності виражатиметься в абсолютних величинах (гривнях, копійках).