Джерела утворення та шляхи використання прибутків підприємства

                                            Зміст

 Вступ……………………………………………………………………………..3

  Розділ  І. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності продукції 1.1.Сутність та роль конкуренції в ринковій економіці. ….4                         1.2. Стратегічний підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства.……………………………………………………………….........8                                                                    1.3.Оцінювання конкурентоспроможності продукції. Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції………………..........................................13

Висновок до розділу І……………………………………………………....25

    Розділ ІІ. Аналіз фінансово-господарської діяльності та системи конкурентоспроможності продукції на ТОВ "Лосинівський маслосирзавод".

2.1.Історія  розвитку ТОВ "Лосинівський маслосирзавод"…........27               2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства……………...29

2.3.Аналіз  виробничої програми ТОВ «Лосинівський  маслосирзавод»………………………………………………………………….37

  Висновок до розділу ІІ………………………………………………………45

  Розділ  ІІІ. Проект заходів  підвищення рівня  конкурентоспроможності продукції на ТОВ  "Лосинівський маслосирзавод"

3.1. Особливості  конкурентних відносин в Україні. Перспективи розвитку молочної галузі……………………......................................................................47

3.2. Вдосконалення  первинної обробки молока……………………………....49

3.3. Оцінка  впливу підвищення конкурентоспроможності 

     продукції ТОВ "Лосинівський  маслосирзавод"……………………….....52

  Висновок до розділу ІІІ………………………………………………………53

Висновок…………………………………………………………………………55 Список використаної літератури ……….……………………………………56

Додатки

        ВСТУП

  Для завоювання бажаної позиції підприємства на ринку в умовах ринкової економіки  стає конкурентоспроможність продукції.

      Актуальність поставленої проблеми – проблема підвищення рівня конкурентоспроможності товару. Проблема полягає в тому, що підвищення  (або підтримка) конкурентоспроможності товару  пов’язане з великими або меншими витратами, але в будь-якому разі вони мають окуплятися якомога більшою прибутковістю.

      Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства харчової промисловості.

    Виходячи з мети  курсової роботи  визначено та виконано  наступні завдання:

• вивчено теоретичні засади конкурентоспроможності продукції;
• надано загальну характеристику діяльності обраного підприємства харчової промисловості;
• проведено аналіз виробничої та фінансової діяльності підприємства;
• розроблено та обґрунтувано заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності продукції.

   Предметом курсової роботи є дослідження конкурентоспроможності продукції. Оскільки ця проблема актуальна, вирішенню якого присвячується дана робота.

     Об’єкт  дослідження: ТОВ “Лосинівський маслосирзавод”.

     Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів обсягом в 59 сторінок, висновків 4 , списку використаної літератури, який містить 59 джерел, додатків 2. Містить 15 таблиць, 3 рисунків, 8 формул.

      Інформаційну база курсової роботи – виробнича програма підприємства, форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт по фінансові результати підприємства», закони, навчальні посібники, підручники, журнали. 

РОЗДІЛ  І

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ 

1.1.Сутність та роль конкуренції в ринковій економіці

     Важливим  атрибутом ринкової економіки є  конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без  розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф.Хайєк,«суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети ».

     Конкурентоспроможність  продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від  товару – конкурента як по ступені  відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

     Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкуренто- спроможність аналізуючої продукції по відношенню до товару - конкуренту. Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

     Конкурентоспроможність  визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в  склад її якості та важливих для  споживача, визначають затрати споживача  при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.

     Конкурентоспроможність  продукції – сукупність її властивостей, що характеризує міру задоволення конкретної потреби проти наявної на ринку  аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію  на ринку, тобто мати певні переваги над виробами інших товаровиробників.

     Конкурентоспроможність  товарів закладається ще на стадії проектування виробів. У процесі  виробництва матеріалізуються визначальні  елементи конкурентоспроможності продукції: якість і витрати. Моделювання і визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу на відповідному ринку.

     Особливий імпульс конкуренція дістала  з переходом у розвинуте товарне  господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо «невидимої руки». Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

        • на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття   конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

       • визначив основні умови ефективної конкуренції, включають                                                   наявність  великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;

        • вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;

        • розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.

     Оцінювання  конкурентоспроможності починається  з визначення мети дослідження:

     якщо  необхідно визначити положення  даного товару в ряді аналогічних, то досить провести їхнє пряме порівняння за найважливішими параметрами;

     якщо  метою дослідження є оцінювання перспектив збуту товару на конкретному  ринку, то в аналізі слід використовувати  інформацію, що включає відомості  про вироби, які вийдуть на ринок у перспективі, а також відомості про зміну діючих у країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту.

     Конкурентоспроможність має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення  одних  і  збагачення  інших,  посилення  соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.

     Позитивна роль конкурентоспроможності в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

         по-перше, як переконує світовий досвід, конкурентоспроможність охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - суспільними потребами та виробництвом;

         по-друге, конкурентоспроможність виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті по ділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкурентоспроможність підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;

        по-третє, конкурентоспроможність примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;

        по-четверте, конкурентоспроможність стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкурентоспроможність спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;

        по-п'яте, історично важливою функцією конкурентоспроможності є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення   між   суспільними   потребами   та   суспільним виробництвом.

     Виконуючи ці функції, конкурентоспроможність безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.

     Виникнення  ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось чому треба з'ясувати як виникає конкуренція.

     Першою умовою виникнення конкурентоспроможності є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.

     Друга умова виникнення конкурентоспроможності - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

     Третьою умовою виникнення конкурентоспроможності є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця немає свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

     Четвертою умовою виникнення конкурентоспроможності слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

         В умовах адміністративно-командної системи вільного ринку засобів виробництва не було:

     по - перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства;

        по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно.

         по-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв’язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалося омертвіння значного капіталу. 
 

     1.2.Стратегічний  підхід до управління конкурентоспроможністю підприємства

       Незважаючи на те, що вибір стратегії конкурентної боротьби залежить від виду діяльності підприємства, все-таки можна виділити ряд загальних рис або завдань, які стоять перед українськими підприємствами на сучасному етапі.

     Почнемо з того, що більшість вітчизняних  підприємств через ряд об’єктивних  причин працюють в умовах монополістичної  конкуренції. При цьому основними  завданнями підприємства є:

     - утримання нижнього сегмента вітчизняного ринку з підвищеною ціновою чутливістю й пропозиція товару середньої якості.

     Ця  стратегія особливо успішна у  виробництві, орієнтованому   на масового покупця з падаючими реальними доходами.

     - інтеграція з відсутніми ланками в технологічному ланцюгу „проектування – виробництво – реалізація продукції”.

     Пряма інтеграція (у напрямі доведення  продукції до кінцевого споживача),зворотна (у напрямі створення умов і  передумов для виробництва продукції), а також вибіркова інтеграція можуть розширити сферу впливу підприємства й виявитися вигідними для споживача.

     - спеціалізація на конкурентному типі товару й індивідуальних замовленнях покупців.

     В умовах, коли підприємства зацікавлені  у виробництві різноманітних асортиментів різних виробів, стратегія, що ґрунтується на спеціалізації виробництва певної частини усього асортименту, може принести значний доход.

         Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

           Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми –КПФ

      КПФ 

             ЧАС                                          Зародження  Прискорення    Уповільнення        Зрілість           Спад

     Рис 1. Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства 

     Зі  схеми ми бачимо, що на кожному етапі  стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то рахується , що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

     Внутрішні фактори – це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

       1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

     2.Господарська  кон”юктура, що складається. Вона  включає кон”юктуру ринків сировинних  та матеріальних ресурсів, ринків  трудових ресурсів, ринків засобів  виробництва, ринків фінансових ресурсів.

      3.Розвиток родинних та підтримуючих  галузей. В даному випадку мова  йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої  переробки), нових матеріалів та  джерел енергії. Їх впровадження  у виробництво підвищує науковий та виробничий портенціал підприємства

     4. Параметри попиту. Вони включають  ріст попиту на товари, що виробляються  підприємством, його стабільність  і дозволяють підприємству отримувати  високий прибуток , а також закріпити  своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

                      До внутрішніх факторів відносяться наступні:

     1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

     2.Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

     3.Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серьйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використовуємої сировини( це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити  виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижує витрати виробництва, а значить, підвищує конкурентоспроможність.

     4.Збут продукції: його об’єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи  продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все  буде зведене на- нівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об’ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

          Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максималізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів.

     До  форм та методів максималізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в строк.

     Стратегії позиціювання товару на ринку.

Виведення товару в сферу реалізації, супроводжуваний  спеціальними маркетинговими засобами просування, багато в чому визначає обсяги майбутніх продаж. Ключовими рішеннями тут є визначення початкової ціни й витрат на стимулювання реалізації:

     1.Інтенсивний маркетинг найбільш ефективний, якщо:

- покупці у своїй масі не інформовані про товар;

- ті, хто знає про товар, готові купувати його за високою ціною;

- необхідно протистояти конкуренції й виробляти в потенційних покупців краще відношення до товару.

     У цьому випадку компанія повинна  встановлювати більш високу ціну на товар і витрачати більше коштів на стимулювання збуту.

     2. Вибіркове проникнення на ринок використовується, коли:

      - місткість ринку не велика;

      - товар більшості покупців відомий;

      - покупці готові платити високу  ціну за товар;

      - інтенсивність конкуренції невисока.

     У даній ситуації ціна встановлюється вища, ніж у середньому в конкурентів, при низьких витратах на маркетинг.

     3.   Широке проникнення на ринок має сенс, якщо:

      - велика місткість ринку;

      - покупці погано інформовані  про товар;

      - висока ціна неприйнятна для  більшості покупців;

      - на ринку існує тверда конкуренція;

      - збільшення масштабу виробництва  зменшує питомі витрати на виробництво.

       Перевага в рамках даної стратегії  віддається низькій ціні й  високим витратам на маркетинг.  Вона найбільш успішна для  швидкого виходу на ринок і  захоплення максимально можливої  його частини. 
 

1.3.Оцінювання  конкурентоспроможності продукції.

    Методи оцінювання  конкурентоспроможності     продукції.

          Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається  та ефективність використання ресурсів.

           Перша група включає  показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

           Друга група включає  показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

     При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура випускаємої продукції  та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

           Загальні правила  оцінки конкурентоспроможності продукції  наступні:

     - вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

     - вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

     - вибір та обгрунтування найбільш конкурентно- спроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;

     - визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

     - установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

     - вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

     - розрахунок інтегрального показника конкуренто-спроможності товару підприємства;

     - розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін. Щоб задовільнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації – купувати паливо, мастила, запасні частини.

     Третя група – нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр немає права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.