Джерела міжнародного права

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття та види слідчого експерименту……………………………...5

Розділ 2. Етапи проведення слідчого експерименту…………………………..10

2.1 Підготовка до проведення слідчого експерименту………………………..10

2.2 Етап проведення експериментальних  дій………………………………….16

2.3 Фіксація умов, ходу і результатів проведення слідчого експерименту….21

2.4 Оцінка і використання в розслідуванні кримінальної справи результатів, отриманих в ході проведення слідчого експерименту………………………..25

Висновки…………………………………………………………..……………..28

Список використаної літератури……………………………………………….31

Вступ

     З метою швидкого та повного розкриття злочинів слідчий проводить багато різноманітних за своїм характером дій. Усі ці дії ґрунтуються на кримінально-процесуальному законі, тому їх називають процесуальними. Але серед усіх процесуальних дій особливе значення мають дії, які спрямовані на збирання, фіксацію, перевірку доказів. Такі дії іменуються слідчими і характеризуються певними положеннями, за допомогою яких можна відмежувати слідчі дії від інших процесуальних. Слідчі дії мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на збирання, фіксацію і перевірку доказів.

     Однією з таких слідчих дій є проведення слідчого експерименту. Необхідність у провадженні слідчого експерименту зазвичай виникає в тих випадках коли при оцінці даних, зібраних по розслідуваного кримінальній справі, з'ясовується, що та чи інша обставина є істотною для вирішення справи, проте потребує перевірки дослідним шляхом.

     Актуальність даної теми полягає в тому, що проведення слідчого експерименту є важливим кроком щодо встановлення істини в кримінальній справі, так як експеримент дає можливість виокремити з існуючого різноманіття причинних зв'язків конкретну залежність або закономірність і досліджувати її в «чистому» вигляді. Слідчий експеримент є сильним засобом психологічного впливу на його учасників, оскільки його результати нерідко наочно свідчить про можливість або неможливість певного явища, події, а спростувати їх підозрюваному, обвинуваченому буває досить важко.

     Об’єктом дослідження даної курсової роботи є слідчий експеримент як слідча дія, значення експерименту в процесі розслідування кримінальної справи. Предметом курсової роботи є дослідження в сфері підготовки, організації, проведення та фіксації слідчого експерименту та оцінки отриманих результатів.

     Мета і завдання  курсової роботи:

• охарактеризувати слідчий експеримент як складову слідчих дій, необхідних для встановлення істини в розслідуванні кримінальної справи;
• дослідити етапи проведення слідчого експерименту, визначити їх специфіку;
• охарактеризувати тактичні прийоми при проведення слідчого експерименту;
• визначити права і обов’язки учасників даної слідчої дії;
• дослідити значення для розслідуванні кримінальної справи результатів, отриманих в ході проведення слідчого експерименту.

     Методологією дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціально наукових методів пізнання, які забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. Основними з цих методів є порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу та структурно-функціональний метод.

     Структура роботи відповідає  загальним вимогам  та  складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Поняття та види слідчого експерименту

     Активна протидія досудовому розслідуванню, багатоепізодність і складність кримінальних проваджень, тривалість злочинної діяльності та наявність численних суперечностей та істотних розбіжностей обумовлюють важливе організаційно-тактичне значення слідчого експерименту. Зважаючи на це, ефективне проведення цієї слідчої дії багато в чому залежить від правильного та ефективного володіння й оперування слідчими тактичними прийомами та їх застосування у правоохоронній практиці.

     Слідчий експеримент – це окрема слідча дія, яка полягає у виконанні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події і яким саме чином. Експеримент (від лат. слова experimentum – іспит, дослідження) – це штучна систематична зміна умов явища, що перебуває під наглядом, та його зв’язків з іншими явищами. Слідчий експеримент потрібно відрізняти від експерименту як загальнонаукового методу дослідження, що використовується як пізнавальний прийом під час проведення окремих слідчих дій. Слідчий експеримент являє собою сильний психологічний засіб впливу на його учасників, оскільки отримані результати наочно свідчать про можливість або неможливість існування певного явища чи події, і спростувати їх підозрюваним (обвинуваченим) буває досить важко. Тому слідчий експеримент – це необхідний, а часто незамінний спосіб перевірки й отримання нових доказів¹.

      При розслідуванні кримінальних правопорушень зазвичай виникає необхідність лише відтворити обстановку й обставини злочину чи його окремий фрагмент. Зокрема, місце події, яка вже відбулася або збереглася лише частково, а особливо певні дії чи процеси, які не є статичними. Метою відтворення є отримання фактичних даних про певні обставини обстановки події злочину у статичній, механічній формі. Отримані емпіричні дані стають доказовою інформацією конкретних фактів або перевірочними фактами інших доказів чи матеріалів у справі. Суттю такого відтворення є реконструктивне моделювання з усіма можливими ознаками матеріальних предметів та процесів події минулого правопорушення. Воно надає можливість не тільки відтворити обстановку чи обставини події правопорушення, а й задокументувати їх у просторі, геометричних розмірах, співвідношеннях тощо для наочного сприйняття і пізнання слідчим та іншими суб’єктами процесу. Слідчий експеримент проводиться переважно з використанням залишків реальної обстановки чи ще й із застосуванням певних моделей. Така перевірка часто стосується правдивості показань щодо реальної обстановки місця події чи її окремого фрагмента².

     До основних завдань та цілей слідчого експерименту можна зарахувати:

– перевірку й уточнення  фактичних даних, одержаних за результатами   окремих слідчих дій;

– отримання нових доказів;

– встановлення й усунення суперечностей у показаннях підозрюваних, обвинувачених, свідків та потерпілих;

– встановлення точного механізму вчинення злочину;

– перевірку висунутих слідчих версій;

– виявлення причин і  умов, що сприяли або перешкоджали вчиненню злочину;

– визначення меж поінформованості або необізнаності злочинців про подію злочину й ін.

    Відповідно до  ст. 240 Кримінально-процесуального кодексу  України слідчий експеримент  проводиться з метою перевірки  і уточнення фактів, які мають  значення для встановлення обставин  кримінального правопорушення.

    Аналізуючи старе  законодавство, раніше слідчий  експеримент не існував як  окрема слідча дія, а лише  як один із видів відтворення  обстановки та обставин події  разом з перевіркою показань  на місці. Від перевірки показань на місці слідчий експеримент відрізнявся сутністю і суб’єктом. Перевірка проводилася з особою, яка безпосередньо сприймала подію. Суб’єкт розкривав уявний спосіб шляхом демонстрації (показу) його на реальних предметах матеріальної обстановки на тому ж місці. При слідчому експерименті, навпаки, дослідні дії становлять його сутність і служать методом одержання й перевірки інформації. Експеримент може бути проведений і за відсутності особи, чиї показання перевіряються, причому в деяких випадках навіть не обов’язково на тому ж місці, де відбувалася досліджувана подія³.

      За чинним  законодавством слідчий експеримент  закріплений в ст. 240 КПК як окрема слідча дія.

      Також потрібно відрізняти огляд від слідчого експерименту, тому що огляд – це спостереження (дослідження) і сприйняття того, що має місце на момент його проведення. Він проводиться з метою з’ясування обстановки й обставин правопорушення, а також виявлення певної інформації . При огляді жодні експериментальні чи спеціально відтворювальні дії не проводяться. Це є найсуттєвішим, що відрізняє огляд від слідчого експерименту.

     Якщо розглядати експеримент як окрему слідчу дію, то він несумісний з оглядом як його складова частина і не відповідає навіть самій назві останнього. Навпаки, при проведенні експериментальних дій певним чином має місце огляд того, що підготовлено для його проведення, та його статичних результатів, але все це охоплюється оглядом і спостереженням у динаміці в рамках експерименту як окремої слідчої дії. Проведення будь-якого експерименту, необхідність якого виникає за результатами огляду, має відбуватися окремо, про що повинен складатися відповідний протокол. Проведення експерименту під час огляду може мати й негативні наслідки, що пов’язані, як правило, з відсутністю при огляді тих осіб, дії яких співвідносяться саме з тим об’єктом чи фактом, який перевіряється при огляді. Якщо допустити можливість проведення під час огляду лише деяких дій, які Ф. Глазирін й А. Кругліков назвали окремими дослідними діями⁴, для перевірки будь-якої окремої обставини, то виникає питання щодо критеріїв їх розмежування з іншими не “окремими” дослідними діями, а це фактично неможливо. Це не сприятиме слідству і однозначному тлумаченню кримінально-процесуального законодавства, в яке має чітко нормативно регламентувати слідчі дії і діяльність суб’єктів, які ведуть процес.

     Існує багато  видів слідчого експерименту, серед  яких Кофанов виділяє такі:

• слідчий експеримент, що дає можливість установити факт почуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів почуттів людини (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;
• слідчий експеримент, що дає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути крізь отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмичкою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, в тому числі злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити фальшиву монету);
• слідчий експеримент, що дозволяє встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнення (наприклад, здійснення пострілу зі зброї без натиску на спусковий гачок, самозагоряння певної рідини тощо)⁵.

     Шепитько виділяє наступні види:

• слідчий експеримент по встановленню можливості сприйняття певного факту чи обставини;
• експеримент по встановленню можливості вчинення певних дій;
• слідчий експеримент для перевірки можливості вчинення якоїсь дії за певний проміжок часу;
• експеримент для встановлення спеціальних чи професіональних навичок особи;
• експеримент по встановленню можливості існування якого-небудь явища (можливість самозаймання речовин при певних умовах);
• слідчий експеримент для перевірки можливості настання відповідних наслідків конкретних дій⁶.

     Існують і інші  види слідчого експерименту, але  більш доцільним є поділ експерименту  залежно від мети, що було зазначено  вище.

Розділ 2. Етапи  проведення слідчого експерименту.

2.1 Підготовка  до проведення слідчого експерименту

     Діяльність по розслідуванню та розкриттю правопорушень складається із проведення окремих слідчих дій, ефективність якої знаходиться у певній залежності від ефективності проведення кожної окремої слідчої дії. Ефективність провадження будь-якої слідчої визначається її підготовкою. Особливо це стосується такої тактично й психологічно важливої дії як слідчий експеримент⁷.

     Основний зміст стадії підготовки слідчого експерименту складає планування його проведення, яка завжди охоплює систему дій. В юридичній літературі виокремлюються різні елементи процесу підготовки до слідчого експерименту. Так,  певний науковий інтерес представляє позиція деяких вчених,  які визначають загальні положення    планування та організації любої слідчої дії.  Зокрема,  Ларіна А. М. визначає наступні елементи: а) коло та послідовність питань, які необхідно з’ясувати; б) склад учасників слідчої дії та осіб, які надають допомогу слідчому; в) місце та час проведення слідчої дії; г) попередні та наступні слідчі, розшукові, технічні та організаційні заходи, проведення яких забезпечить успіх цієї слідчої дії; д) перелік матеріалів справи та науково-технічних засобів, що можуть знадобитись; е)

доповнення та зміна загального плану по справі та планів інших слідчих дій⁸. Шляхов А. Р.  визначає наступні елементи:  а) здійснення підготовчих дій

(вивчення матеріалів  справи, забезпечення технічними засобами, виклик експертів, виклик понятих та ін.); б)  чітке та повне визначення мети проведення;  в) застосування наукових методів розслідування (міркування над версіями, передбачуваність використання тактичних прийомів та технічних засобів);  г)  визначення порядку проведення слідчої дії  (початок,  послідовність та кінцевий етап)⁹.  Але представлені позиції носять загальний характер та не відображають специфіку слідчого експерименту. Проте, всі ці положення, що стосуються планування окремих слідчих дій, як і рекомендації криміналістичної тактики стосуються й підготовки проведення слідчого експерименту, однак останній має певну специфіку що обумовлена конкретними цілями.

     Підготовка  до проведення слідчого експерименту  поділяється на 2 етапи: підготовка  до виїзду на місце проведення  експерименту та підготовка безпосередньо  на місці проведення експериментальних  дослідів.

     Отже, на першому етапі підготовки слідчий виконує наступні дії:

1. визначає конкретні задачі та цілі, які підлягають вирішенню шляхом проведення слідчого експерименту;
2. встановлює дату та час проведення експерименту;
3. визначає місце проведення експерименту;
4. представляється прибулим по його виклику особам, повідомляє про початок проведення слідчого експерименту і встановлює особи кожного з його учасників;
5. визначає мінімальну кількість, зміст та послідовність експериментальних дослідів (в складних випадках слідчий для вирішення цього питання повинен звернутися до спеціаліста);
6. підбір предметів та об’єктів, які необхідні для проведення дослідів та реконструкції обстановки, моделювання її окремих елементів;
7. підготовка науково-технічних засобів, необхідних для проведення дослідів, а також для фіксації ходу та результатів проведення слідчого експерименту.

До технічних чи інших  засобів, які забезпечують правильну  організацію

проведення експерименту відносяться: транспортні засоби, необхідні  для доставки учасників експерименту на місце його проведення, засоби зв’язку між учасниками, секундоміри і т.д.

     Особливо важливо  підготувати комплекс науково-технічних  засобів, забезпечуючи можливість  всесторонньої фіксації ходу та результатів проведених дослідів. В залежності від характеру та змісту експерименту повинні широко застосовуватись фото-, відео- і звукозапис. Використання даних технічних засобів законодавчо закріплене в ч. 2 ст. 240 КПК України.

     Слідчий в  процесі підготовки повинен переконатися  в справності і готовності  апаратури, перевірити достатність  їх комплектів. В залежності від  характеру експерименту можливе використання відповідних комплектів криміналістичних технічних засобів: комплекти для роботи з різними слідами, вимірювальні прибори та ін.

     Другий етап  підготовки проводиться безпосередньо  на місці проведення експерименту  і включає в себе такі дії:

     1) роз'ясняє потерпілому, обвинувачуваному (підозрюваному) і його захисникові (якщо зазначені особи беруть участь у проведенні слідчого експерименту) право заявити відвід слідчому, перекладачеві і фахівцям, а також з'ясовує у перекладача і фахівців, чи немає у них підстав для заяви самовідводу;

     2) роз'ясняє понятим, перекладачу і фахівцям їх обов'язки і права, а також попереджає перекладача про відповідальність за свідомо неправильний переклад, а фахівців — за відмовлення або відхилення від виконання своїх обов'язків;

     3) попереджає учасників слідчого експерименту про відповідальність за

розголошення даних попереднього слідства;

     4) повідомляє учасникам слідчого експерименту про застосування технічних засобів фіксації ходу і результатів слідчого експерименту і про використання манекенів, муляжів і т.п.;

     5) фіксує в протоколі факт виконання перерахованих дій, а також час початку слідчого експерименту, що засвідчується підписами учасників слідчого експерименту;

     6) дає завдання співробітникам органа дізнання видалити сторонніх осіб з

місця проведення слідчого експерименту, а в разі потреби  — призупинити

рух транспорту на визначений час і забезпечити безпеку учасників слідчого експерименту;

     7) проводить інструктаж учасників слідчого експерименту, у ході якого:

     а) роз'ясняє мету слідчого експерименту, зміст і послідовність виконання

дій кожним з учасників;

    б) визначає місце перебування кожного з учасників і маршрути їх пересування по команді слідчого;

    в) встановлює способи зв'язку з учасниками слідчого експерименту;

    г) визначає місця зйомки, приблизне розташування фахівців при проведенні експериментальних дій, а також фрагменти обстановки, що повинні бути зафіксовані.

   д) готує предмети, знаряддя, засоби та речові докази;

   е) визначає зміст  та послідовність дослідів (дослідних дій);

   є) визначає процесуальні правила та ін.

    При вирішенні  питання щодо участі в слідчому  експерименті необхідно забезпечити  явку в назначений час та  місце потерпілого, свідка, підозрюваного  чи обвинуваченого, а також спеціаліста,  перекладача, понятих та робітників  міліції.

     При виборі місця проведення слідчого експерименту потрібно враховувати, що нерідко він буває, пов'язаний з демонстрацією способу вчинення злочину, тому доступ туди сторонніх повинен бути виключений.

Час і місце виробництва  слідчого експерименту мають особливе значення, коли перевірці підлягають показання про подію, яка допитаний  сприймав у певних умовах освітленості (зашумленості). Так, слідчий експеримент з перевірки можливості розгледіти те, що відбувається з певної відстані повинен проводитися в той час, який відповідає початковому за умовами освітленості. Якщо розслідувана подія сприймалося перевіряється громадянином в умовах дощу, туману, снігопаду, в грозу, слідчий експеримент потрібно проводити при аналогічній погоді. В іншому випадку достовірність досягнутих експериментальних результатів може бути оскаржена.

    Не менш важливим є визначення змісту відомостей, доводяться до учасників експерименту. Всі учасники слідчої дії повинні чітко знати, де їм треба перебувати і які саме дії виконувати за сигналом слідчого. При цьому обсяг інформації зазвичай рекомендується дозувати в залежності від характеру виконуваних дій.

    Так, якщо перевіряється особі належить продемонструвати здатність сприйняття певних відомостей, зайво повідомляти йому точний час їх відтворення. Це оптимально тому, що в момент сприйняття розслідуваної події або його окремих епізодів суб'єкт робив це мимоволі, а тому і під час слідчого експерименту повинні бути відтворені аналогічні умови.

    Відомо, що на людину істотно впливає його установка, внутрішня готовність до сприйняття певної інформації. Довільне сприйняття значно продуктивніше мимовільного, тому й необхідна точне дозування вихідних відомостей, щоб заздалегідь не зосередити увагу суб'єкта на очікуваному обставину.

    Потрібно переконатися у відповідності умов проведення слідчого експерименту умов події, що перевіряється. Це необхідно в тих випадках, коли експериментальні дії виробляються на місці розслідуваної події. З цією метою слідчий повинен заздалегідь з'ясувати, чи залишилася в незмінному вигляді обстановка, в якій все відбувалося. Якщо виявиться, що вона змінилася і реконструкція неможлива, то важливо усвідомити, чи не вплинуть зміни, що відбулися на достовірність результатів експерименту, тобто чи будуть останні мати доказове значення у справі. Якщо відповідь на це питання негативний, від проведення слідчого експерименту потрібно відмовитися¹⁰.

    Відповідно до  ч. 4 ст. 240 КПК проведення слідчого  експерименту допускається при  умові, що при цьому не створюється  небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть участь в ньому, не принижується їх честь та гідність, не причиняється збиток.

   Необхідним є і складання плану слідчого експерименту, в якому обов'язково вказується:

• зміст і цілі експерименту, а також його етапів, окремих дослідів, їх кількість і послідовність;
• заходи з реконструкції обстановки, порядок виконання експериментальних дій, їх необхідні варіанти;
• де, ким, в якій обстановці і які саме дії будуть здійснюватися;
• які питання і коли потрібно задати учасникам слідчого експерименту;
• які предмети (манекени, макети, секундоміри і т.д.) будуть потрібні;
• способи фіксації його ходу і результатів.

    Складаючи план, іноді доцільно вивчити відповідні нормативні матеріали, довідники, отримати консультації фахівців, провести попереднє ознайомлення з місцем, де буде проводитися слідчий експеримент. Для одержання відсутніх даних можуть бути проведені допити, обшуки та інші процесуальні дії, а також оперативно-розшукові заходи.

    Таким чином, планування провадження слідчого експерименту є запорукою забезпечення ефективності його проведення.  Розробка питання організації слідчого експерименту є одним із важливих напрямків удосконалення методики розслідування злочинів в якому проведення різних організаційних заходів займає важливе місце. Якісне планування  (здійснення підготовчих дій)  проведення слідчого експерименту з урахуванням його процесуальних,  тактичних та психологічних особливостей буде сприяти законності і обгрунтовності,  встановленню мети проведення та характеру дослідних дій,  найбільш доцільному обранню тактичних засобів та тим самим достовірності отриманих результатів. Основною функцією планування слідчого експерименту є систематизація доказового матеріалу, визначення тактики проведення, можливості використання результатів для подальшої організації розслідування. Окрім цього, у ході правильного організованого слідчого експерименту підтверджуються чи навпаки не підтверджуються слідчі версії, що в свою чергу слугує додатковим доказом по справі. 

2.2 Етап проведення експериментальних дій

    На етапі проведення експериментальних дій здійснюється відтворення дій,

обстановки або інших  обставин визначеної події і здійснення необхідних перевірочних дій. Перераховані дії можуть проводитися по окремості й у різних сполученнях.

    Методика слідчого експерименту передбачає виконання та дотримання правил його проведення — процесуальних та тактичних. До процесуальних правил належать такі:

    1) при проведенні слідчого експерименту обов'язковою є участь понятих;

    2) необхідною є участь фахівців у випадках, коли їхні спеціальні знання можуть бути використані для відтворення обстановки події або явища, а також для визначення місця розташування учасників експерименту або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого при пораненні та ін.;

   3) доцільною є присутність при проведенні експерименту осіб, показання яких перевіряються; якщо слідчим експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, участь їх в експерименті є обов'язковою;

  4) про перебіг і результати проведення слідчого експерименту складається протокол відповідно до ст. 240 КПК.

    На підставі узагальнення правоохоронної практики, вивчення кримінальних справ та опитування слідчих можна сказати, що до основних тактичних умов проведення слідчого експерименту належать такі:

    1. Проведення слідчого експерименту в умовах, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія, факт або явище. Усі експериментальні дії доцільно проводити за оптимальних умов, у тих місцях, де й відбувалася досліджувана подія. У цьому випадку слідчий повинен враховувати місце, час, період доби, погодні й кліматичні умови, освітлення, тривалість, темп і послідовність дій, обставини, які не підлягають відтворенню, та ін. Особливо це стосується дослідів, коли перевіряється можливість спостереження або сприймання якого-небудь факту (явища); існування якого-небудь факту (явища); виконання якої-небудь дії за певних умов або встановлення послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів.

    Слідчий повинен штучно створити обстановку, яка спонукатиме особу добровільно виконувати дії, які розкривають зміст відомої тільки їй інформації, зокрема про підготовку, вчинення та приховання злочинів, наявність попередньої злочинної змови й ін. Якщо обстановка, де планується провести експериментальні дії, зазнала суттєвих змін, то вдаються до реконструкції. Реконструкції слід піддавати не всю обстановку, а окремі елементи, важливі для дослідів.

    2. Використання під час експерименту тих же приладів, механізмів, пристроїв і матеріалів, що використовувалися під час злочинної події. Під час проведення дослідних дій (випробувань) доцільно використовувати такі ж прилади, механізми, пристрої та матеріали, що застосовувалися при вчиненні злочинів. Недоцільно під час проведення експериментальних дій використовувати об’єкти, які є речовими доказами за кримінальним провадженням, що обумовлюється можливістю їх знищення або пошкодження. За неможливості використання таких об’єктів в експерименті слідчий може застосувати предмети-аналоги або натурні макети. Це може певним чином вплинути на психологічні позиції злочинців і викликати у них переживання, аналогічні тим, які вони відчували під час учинення злочинів, що може сприяти щирому зізнанню. Зокрема, В. О. Коновалова та Ф. В. Хоменко зазначають, що макетування створює емоційну налаштованість і сприяє виникненню асоціативних зв’язків, які можуть бути використані для з’ясування обставин, що мають значення у справі, і робить результати більш переконливими¹¹.¹²

    Категорично забороняється проводити експерименти з використанням об’єктів, небезпечних для життя та здоров’я громадян, пов’язаних із загрозою знищення (пошкодження) державного чи індивідуального майна громадян, порушенням громадського порядку або приниженням честі та гідності людини, які гарантуються Конституцією України.

    3. Неодноразове й поетапне (стадійне) проведення дослідів і повторення випробувальних дій у змінних умовах. Усі дослідні дії повинні проводитися неодноразово і в змінних умовах, з метою забезпечення достовірності та виключення можливості отримання випадкових результатів. Наприклад, при встановленні можливості сприймати мають бути продемонстровані різні об’єкти, щоб можна було переконатися у стійкості їх розпізнавання суб’єктом експерименту.

    Головною метою неодноразового повторення дослідних дій є отримання постійного та достовірного результату. Кількість повторень визначається слідчим залежно від характеру справи, тривалості кожного дослідження й ситуації, що склалася. Проводити дослідження треба поетапно, тобто вся досліджувана подія розбивається на певні етапи. На кожному етапі проводиться окреме дослідження, потім усі вони об’єднуються, дозволяючи слідчому отримати уявлення про всю подію в цілому. Поетапне проведення слідчого експерименту можливе за умови, якщо це не впливає на загальний темп його проведення.

    4. Обмежена кількість учасників слідчої дії та проведення необхідних експериментально-дослідних дій (випробувань), максимально схожих з тими, що мали місце в дійсності (за послідовністю, способом, характером, темпом тощо). Потрібно зазначити, що всі експериментальні дії та випробування, які застосовуються під час слідчої дії, не повинні межувати з учиненням нового аналогічного злочину. Проте інколи вони можуть бути пов’язані зі спричиненням виправданого та незначного матеріального збитку, наприклад, під час проведення експериментальних випробувань технічних виробів на їх міцність.