Вступ

Постійно зростаючий негативний вплив діяльності людини нерідко призводить до катастрофічного  стану довкілля, що визначається насамперед руйнуванням і навіть розривом сталих взаємозв`язків у живих екосистемах.

Державний моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) є однією з функцій державного управління у відповідній сфері суспільних відносин. Його сутність полягає в організації системи спостережень за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення, якісними та кількісними характеристиками природних ресурсів з метою забезпечення збору, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

Моніторинг навколишнього  природного середовища охоплює ряд  послідовних стадій (етапів): збирання інформації, її обробку, передавання, збереження, аналіз, прогнозування майбутніх  змін та розроблення науково обгрунтованих  рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Залежно від  об'єкта моніторингу розрізняється: комплексний моніторинг навколишнього  природного середовища (довкілля); моніторинг земель (і їх складової — ґрунтів), моніторинг поверхневих та підземних вод, моніторинг лісів, моніторинг рослинного світу, моніторинг дикої фауни, моніторинг атмосферного повітря, моніторинг місць видалення відходів, моніторинг фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо), моніторинг територій та об'єктів природно-заповідного фонду, моніторинг курортів та деякі інші.

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною моніторингу  навколишнього природного середовища і здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Система моніторингу рослинного світу спрямована на підвищення рівня вивчення і знань про стан природних рослинних ресурсів; підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; підвищення якості обгрунтування заходів щодо раціонального та ефективного використання об’єктів рослинного світу; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони рослинного світу, раціонального використання та відтворення природних рослинних ресурсів.

1.Фізико-географічна характеристика

Рівненська область  розташована на північному заході України. Її площа – 20051 км2, що становить 3,1 % від загальної території України. 

Клімат помірно  континентальний з вологим теплим літом і м'якою зимою з частими відлигами. Рівненська область лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Пересічна температура січня -4,8, -5,6°, липня +18,1, 18,6°. Період з температурою понад +10° становить більше 160 днів. Сума активних температур 2350 - 2950°. Опадів 600 - 650 мм на рік; основна кількість їх випадає у квітні-жовтні. Висота снігового покриву 12 - 14 см. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів взимку), посилення вітру до 15 м/с (частіше у південній частині області), тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги (взимку часто спостерігаються 13 - 20 днів на місяць), заморозки (на поверхні ґрунту іноді до середини червня). Рівненська область розташована у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні. В області діють Рівненський обласний центр по гідрометеорології та метеостанції у Дубно, Сарнах, Здолбунові, Острозі. 

Геологічну будову території області визначає її положення  у межах занурення південно-західного  краю Східноєвропейської платформи. Від  сходу межі області до лінії смт. Томашгород - смт. Соснове - м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов'язана із Волино-Подільською моноклі наллю. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із Сходу на Захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовіку (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині області і на територіях, прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики, піски. Для антропогенового покриву характерні алювіальніі моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовікові поля у центральної частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхнею, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча - 134 м у долині р. Горини на крайній Півночі). В орографічному відношенні Рівненської області поділяють на дві частини. Більша північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Її поверхня - низовинні, плоско хвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з еоловими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське плато, Гощанське плато), а також балками та ярами. На крайньому Південному Заході - рівнина Малого Полісся. Корисні копалини - торф (за запасами посідає 1-е місце в Україні; розвідано більше 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тис. га - Кремінне, Коза-Березина, Морочне) та мінеральне будівельні матеріали. Численні родовища гранітів, гранодіоритів пов'язані з Українським щитом. Особливо відомі ясно-рожеві та сірі граніти (Рокитнівський, Березнівський, Корецький та інші райони). В області є значні запаси базальту (Костопільский, Володимирецький райони), а також каолінів (Рокитнівський, Корецький райони). У західній частині Рівненської області, де кристалічні породи занурюються на велику глибину, переважають ліс, глини, крейда, пісковики тощо. У південній частині - поклади лісоподібних суглинків, гончарних глин, крейди, вапняків, пісковиків. Піски поширені повсюдно, особливо на Півночі. З корисних копалин, які не мають промислового значення, - мідь, болотні залізні руди, вугілля, бурштин. Джерела мінеральних вод типу миргородської та трускавецької. 

Ґрунтовий покрив області дуже різноманітний. Найпоширеніші  опідзолені (ясно-сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорноземи опідзолені; у лісостеповій частині, 27,1% загальної площі області) та дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, оглеєні; в основному на Поліссі, 20,4%) ґрунті. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3%). Дернові ґрунти на елювії щільних карбонатних порід поширені на Південному Заході області. Знижені ділянки вододілів, терас, заплави річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові (12%), болотні (7,8%), торфово-болотні ґрунти та торфовища (13,3%). Еродованих ґрунтів близько 146 тис. га. Основні проблеми господарства використання ґрунтів пов'язані з осушенням надмірно зволожених ґрунтів, вапнуванням кислих ґрунтів у Поліссі та протиерозійними заходами у лісостеповій частині області. 

Рівненщина багата на поверхневі води (річки, озера, водосховища, ставки). Всього налічується 171 річка завдовжки понад 10 км кожна. Основний напрям течії річок з Півдня на Північ, що зумовлене загальним зниженням поверхні в цьому напрямі. Всі річки належать до басейна Дніпра. На крайньому Північному Заході області тече Прип'ять. Головна водна артерія - притока Прип'яті Горинь (довжина у межах Рівненщини 386 км), яка справа приймає Случ зі Ставом, Бобером і Серегівкою, а також Зайчисько; зліва - Вілію зі Свитенською, Устю, Стублу, Мельницю, Вирку. У межах області ще дві притоки Прип'яті: на Північному сході - Ствига з Львою і Плавом та дві ділянки р. Стару (на Південному Заході приймає Ікву, Пляшівку і Слонівку, на Північному Заході в Стир впадає Стубла). У межах Полісся річки мають невеликі похили (0,3 - 0,6 м/км), широкі, заболочені заплави, в долинах багато стариць, озер. У південній частині, в межах Волинської височини, похили зростають (1,0 - 3,0 м/км), що сприяє збільшенню швидкості течії; долини вузькі та глибокі, ширина заплав невелика. Пересічна густота річкової сітки від 0,21 - 0,31 км/км2 на Півдні до 0,3 - 0,43 км/км2 на Півночі. Основне джерело живлення річок - талі снігові води (55 - 60% для річок Полісся, 25 - 45% для річок Лісостепу). Решта стоку припадає на підземне та дощове живлення. В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інше). Серед них - Нобель, Біле озеро, Лука, Велике Почаївське озеро, Річицьке, Озерце. Збудовано 31 водосховище (найбільші Хрінниківське водосховище, Млинівське, Боярське) та понад 30 ставків загальною площею водного дзеркала 11,2 тис. га. 

Територія Рівненщини охоплює декілька природних регіонів і лежить на межі між Центральною  та Східною Європою, відзначаючись  великою різноманітністю рослинного світу. За підрахунками, флора області  нараховує близько 1600 видів вищих рослин. Чимало з них зростають у багатьох регіонах земної кулі, але є і такі, що мають досить вузький ареал та такі, що знаходяться тут на межі свого поширення.

Рівненська область  лежить у межах Західноукраїнської геоботанічної під провінції. Лісами (хвойними і мішаними на Півночі, широколистяними і мішаними на Півдні) вкрито 7,3 тис. км2. У поліський частині лісистість перевищує 45% (у Рокитнівському районі до 62%), у лісостепу - до 15%. Головні лісоутворюючі породи - хвойні (68% площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха чорна, осика, клен гостролистий, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15% площі області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10 - 20% території) переважають низинні болота; менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота.

Тваринний світ характерний для лісової зони. 

На території  Рівненської області виділяється 2 господарські підрайони. Північний (Поліський) підрайон займає більш 2/3 площі області, тут зосереджено 40% її населення. Галузі спеціалізації - видобування торфу, граніту, базальту, лісова, деревообробна промисловість, енергетика; значне місце посідає харчова та промисловість будівельних матеріалів. Сільське господарство спеціалізується на кортоплятстві, виробництві зерна, льонарстві та м'ясо-молочному тваринництві. Південний (лісостеповий) підрайон виділяється розвинутими харчовою, легкою, машинобудівельною. І металообробною, хімічною, деревообробною та будівельними матеріалами галузями; сільське господарство - буряківництвом, виробництвом зерна, картоплярством та м'ясо-молочним тваринництвом.

В області проводять  значні меліоративні (осушувально-зволожувальні, ґрунтозахисні, хімічні, водорегулюючі) та лісовідновлювальні роботи. Створено 39,8 тис. га яружно-балкових насаджень (1989), 2 тис. га лісонасаджень вздовж річок, ставків, водойм, рекультивовано відпрацьованих земель 9,6 тис. га, діє 90 комплексів очисних споруд потужністю 118,4 млн. м3/рік; відрегульовано і розчищено 1450 км русел річок.

В Рівненській  області - 227 територій і об'єктів  природно-заповідного фонду (загальною  площею 107,4 тис. га), у тому числі республіканське значення 17 заказників (ландшафтні - Білоозерський заказник і Почаївський заказник, ботанічні - Бущанський заказник. Вичивський заказник, Вишнева Гора, Золотинський заказник, Озерський заказник, Сварицевицький заказник, Сира Погоня, Суський заказник і Хиноцький заказник, зоологічні - Прище, Перебродівський заказник, гідрологічні - Дібрівський заказник, Острівський заказник, Сомине, лісовий Висоцький заказник) і 8 пам'яток природи (комплексна - Теремне, ботанічні - Не треба, Острож чин, Хвороща і Юзефинська дача, зоологічна - Велике Почаївське озеро та Стрільське озеро), пам'ятки садово-паркового мистецтва - Гощанський парк (заснований у середині 19 ст.) та Рівненський парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (заснований у кінці 18 ст.).

Народногосподарський комплекс. Область характеризується розвитком традиційних галузей промисловості (харчова, легка, деревообробна), що базуються на місцевій сировині, і нових галузей (машинобудівельна, у тому числі електротехнічна, хімічна, енергетика) та багатогалузевого сільського господарства (землеробство зерново-буряківничо-льонарського напряму і м'ясо-молочне тваринництво). У сукупній валовій продукції промисловості та сільського господарства питома вага промисловості становить 66,5%, сільського господарства - 33,5% (1989). У республіканському розподілі праці область виділяється виробником лляних тканин (56%), нетканих матеріалів (23%), деревно-стружкових плит (23%), мінеральних добрив (12%), цементу (10%), тощо.

Промисловість. В загальному обсязі промисловість  товарної продукції 1989 на харчову промисловість припадало 23,8%, легку - 17,9%, машинобудівельну і металообробну - 16,8%, хімічну - 10,6%, лісову і деревообробну - 10%. Енергетичною базою є в основному енергія Рівненської АЕС, Добротвірської ДРЕС, а також місцевий торф. Машинобудівельний комплекс області виробляє високовольтну апаратуру, торгівельне устаткування, запасні частини для тракторів (Рівне), автокормоводи для тваринницьких ферм, транспортні причепи (Квасилів), будівельні інструменти (Костопіль); діють численні ремонтні підприємства. У Дубно - ливарно-механічний завод. Хімічна промисловість представлена Рівненським виробничим об'єднанням „Азот", заводами Рівненської побутової хімії, Здолбунівським і Корецьким пластмасових виробів та Дубнівським гумотехнічних виробів, тощо. Харчова промисловість (провідна ланка агропромислового комплексу області) базується в основному на переробці цукрових буряків, овочів і продукції тваринництва. Цукор виробляють на Дубнівському, Бабино-Томахівському, Корецькому, Мізоцькому, Острозькому і Шпанівському заводах, овочеві консерви - в Демидівці, Дубно, Острозі, Великих Межиричах, Червоноармійську, Рівному, Острожці, Острівську; м'ясо переробляють на міясокомбінатах у Рівному і Дубно. По всій території області розташовано підприємства молочної промисловості (найбільші - в Рівному, Дубно, Сарнах, Гощі). Працюють крохмале-патокові (Володимирець), спиртовий (Зірне), пивоварні (Рівне, Острог, Семи дуби, Василів, Вовковиї), мінеральні води (Острог, Березне, Степань) заводи, кондитерська фабрика (Рівне). Значне місце у промисловому комплексі належить легкій промисловості, головним чином текстильній, підприємства швейної, трикотажної галузей. Республіканське значення має лісова, деревообробна і паперова промисловість. Основу цієї галузі становлять 15 лісгоспзагів, які, крім заготівлі сировини для деревообробної і паперової промисловості, виробляють скипидар, живицю, вітамінне борошно.

Агропромисловий комплекс області включає сировинну, переробну і обслуговуючи ланки. Основна його ланка - сільське господарство. У загальному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 55%, рослинництво - 45%. В 1990 в області було 282 колгоспи, 68 радгоспів, міжгосподарчи та інші держгоспів; 16 комбікормових заводів, 335 кормцехів. Сільськогосподарські угіддя займали (тис. га) - 833,6 у тому числі орні землі - 596,9, сіножатні пасовища - 232,9. Площа багаторічних насаджень (хмільники, сади, ягідники) 4,7 тис. га.

На території  області провадяться значні роботи по меліорації заболочених земель. Загальна площа осушених земель 372,3 тис. га, у тому числі закритим дренажем - 270,6 тис. га. Споруджено 281 осушувальну систему.

Серед галузей  тваринництва найбільше значення має  скотарство, розвиваються також свинарство і вівчарство; допоміжні галузі - птахівництво, бджільництво і рибництво.

Різноманітні  природні умови спричинили формування агропромислових спеціалізованих  комплексів рослинницької і тваринницької  орієнтації. В галузевій структурі  рослинницької групи провідне місце  посідає льонопромисловий комплекс (у поліській частині області), розвинуті також бурякоцукровий, хмелепивоварний і картоплепромисловий, а також зерно промисловий і плодоовочепромисловий АПК. Тваринницька група представлена м'ясо- і молоко промисловий АПК. Навколо Рівного і Здолбунова розвивається приміське сільське господарство, яке спеціалізується головним чином на виробництві овочевої і м'ясо-молочної продукції. 
 

2.Джерела  забруднення.

В Рівненській  області нараховуються десятки  об’єктів, які становлять потенційну екологічну небезпеку. Особливо небезпечними є об’єкти, аварії на яких можуть призводити до утворення зон надзвичайних екологічних ситуацій регіонального і міжрегіонального масштабу, мати катастрофічні наслідки для навколишнього природного середовища, створювати пряму загрозу здоров’ю, а то й життю людей.

На території  області знаходиться 3 екологічно небезпечні об’єкти загальнодержавного та 27 об’єктів обласного значення.

Перелік екологічно небезпечних об’єктів загальнодержавного та обласного значення приведений у табл.2.1 

Табл..2.1 Перелік екологічно небезпечних об’єктів

Крім вище перерахованих  об’єктів в області розміщені  потенційно небезпечні об’єкти, які  визначені у відповідності до „Методики ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів” затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 № 98 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 р. за № 286/12160.

Зміни під час  експлуатації об'єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних  речовин,  пожежа,  вибух тощо) можуть  спричинити загибель  людей  чи  створити  загрозу  життю  і  здоров'ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.

Відповідно до переліку потенційно небезпечних об’єктів. Рівненської області, затвердженого  рішенням постійної комісії з  питань техногенно-екологічної безпеки  та надзвичайних ситуацій області від 21.12.2007 року (протокол № 18) в регіоні нараховується 459 ПНО, у тому числі 312  зареєстровані у державному реєстрі ПНО та 147 підлягають паспортизації. 

Таблиця 2.2 Кількісні показники розміщення потенційно небезпечних об’єктів області

Основними проблемами Рівненської області є:

      накопичення 15,4 млн. тонн відходів фосфогіпсів від  виробництва фосфорної кислоти  на ВАТ „Рівнеазот”;

        утворення депресивної зони із  значним пониженням рівня підземних  вод в районі Горбаківського  водозабору внаслідок інтенсивного забору підземних вод для водозабезпечення м. Рівне;

      скид  недостатньо очищених та неочищених стічних вод комунальними підприємствами області;

      необхідність  знешкодження непридатних до використання та заборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин в обсязі 110,9 тонн, які знаходяться на територіях сільських рад і колишніх колективних сільськогосподарських господарств 

ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ.

Загальний обсяг  викидів забруднюючих речовин в  атмосферне повітря в 2007 р. від стаціонарних джерел 260 підприємств області склав 18,5 тис. т, що на 0,6 тис. т більше ніж у 2006 р. Пересувними джерелами забруднення атмосфери за звітний період викинуто 47,7 тис. т забруднюючих речовин.

Збільшення викидів  забруднюючих речовин спостерігалось у 8 районах області: Березнівському, Володимирецькому, Гощанському, Демидівському, Здолбунівському, Костопільському, Рівненському, Рокитнівському, м. Рівне та м.Дубно.

Основними забруднювачами атмосферного повітря, були підприємства м. Рівне (4,4 тис. т), Здолбунівського (4,6 тис. т), Рівненського     (3,1 тис. т), Сарненського (0,6 тис. т), Костопільського (1,1 тис. т) та Радивилівського (0,8 тис. т) районів.

Середня кількість  забруднюючих речовин в перерахунку  на одне підприємство області протягом року склала 71,1 т, що на 1,0 т більше ніж в 2006 році.

Щільність викидів  від стаціонарних джерел забруднення  у розрахунку на один кілометр квадратний території склала 922,5 кг проти 894,9 кг у 2006 р., у розрахунку на одну особу  населення відповідно 16,0 і 15,5 кілограма.

Найбільш забрудненою  є територія міст Рівного (76639,8 кг на один квадратний кілометр), Дубно (35776,9 кг), Кузнецовська (7492,0 кг), Острога (12455,0), також Здолбунівського (6951,2 кг), Рівненського (2663,1 кг), Радивилівського (1016,2 кг), Острозького (604,4 кг) та Костопільського (735,0 кг) районів. 

Таблиця 2.3. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення

Збільшення кількості  викидів в атмосферне повітря  відбулося в основному за рахунок  пилу. Збільшення кількості викидів пилу в атмосферне повітря відбулося в м. Рівне, Березнівському, Володимирецькому, Гощанському, Здолбунівському, Костопільському, Рівненському та Рокитнівському районах; діоксиду сірки в м. Кузнецовськ, Березнівському, Володимирецькому, Гощанському, Демидівському, Дубенському, Млинівському, Рівненському районах; збільшення викидів діоксиду азоту спостерігалося в м. Рівне, Демидівському, Дубенському, Костопільському, Острозькому, Рівненському та Рокитнівському районах; оксиду вуглецю в м. Рівне, м. Дубно, Березнівському, Володимирецькому, Демидівському, Здолбунівському, Острозькому, Рівненському, та Рокитнівському районах (табл. 2.3).

Як і в попередні  роки, основними забруднювачами атмосферного повітря області залишилися пересувні засоби. В 2007 р. в атмосферу пересувними джерелами було викинуто на 9,8 тис. т більше забруднюючих речовин ніж в 2006 році.

Найбільші концентрації забруднюючих речовин від пересувних джерел спостерігалися у районних центрах  області та у містах Рівне, Кузнецовськ, Дубно, де спостерігається найбільше скупчення автотранспорту. 

Таблиця 2.4. Основні  забруднювачі атмосферного повітря 

За останні 5 років спостерігається тенденція  збільшення середньорічних концентрацій аміаку, заліза, марганцю та зменшення  середньорічних концентрацій окису  вуглецю, пилу, хлористого водню, бензапірену та цинку. 

     Забруднення водного стану.

      Гідрографічна мережа області складається з 170 річок, загальна довжина яких становить 4,45 тис. км. Крім того, на території області  протікає 1204 невеликих водотоків  – струмків (довжина від 0,5 до 10 км) загальною протяжністю понад 3,29 тис. км. Всі вони належать до басейну річки Прип'ять, яка протікає північно-західною окраїною області впродовж 20 км. Найбільші її притоки – Горинь, Случ, Замчисько, Устя, Стир та Іква. Ці головні ріки області мають численні притоки. Всі вищеназвані ріки, крім Замчисько та Усті, транзитні.

   Погіршенню  якості поверхневих вод сприяють скиди недоочищених та неочищених стічних  вод комунальних підприємств  області. Найбільшими забруднювачами річок області є комунальні підприємства.

За узагальненими  даними державної статистичної звітності  за формою 2-ТП (водгосп) у 2007 р. водокористувачами  області забрано з природних  водних об’єктів 197,5 млн. м³ прісної води, в тому числі 146,5 млн. м³ з поверхневих джерел і 51,0 млн.м³ з підземних водоносних горизонтів 

     Таблиця 2.5Скидання зворотних вод та забруднюючих речовин водокористувачами - забруднювачами поверхневих водних об’єктів