Економічна ефективність вдосконалення структури основних виробничих фондів та покращення їх використання в сучасних умовах

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ 
 
 

Кафедра фінансів,

обліку  і контролю 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

„Фінансовий аналіз” 

на тему: „Економічна ефективність вдосконалення структури основних виробничих фондів та покращення їх використання в сучасних умовах”

(виконана  на прикладі підприємства  Т ОВ "Бровар" ) 
 
 

Виконав:

студент групи БМп – 42

Мудрий  Р.М 

Прийняла:

асистент  Химич І.Г. 
 

Тернопіль - 2011 
ЗМІСТ 
 

ВСТУП.................................................................................................................3

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика основних фондів підприємства...........5

1.1 Економічна сутність основних виробничих фондів...................................5

1.2 Класифікація і структура основних фондів..................................................9

1.3 Показники,  що характеризують ефективність  використання основних фондів.....................................................................................................................12

РОЗДІЛ  ІІ. Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ  "Бровар" ....15

2.1 Загальна характеристика  діяльності підприємства ………………………15

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства............................20

2.3 Аналіз показників, що характеризують ефективність  використання основних фондів та аналіз зносу і амортизація фонду на ТОВ "Бровар" .....32

РОЗДІЛ  ІІІ. Вдосконалення структури основних виробничих фондів та шляхи покращення їх використання в сучасних умовах.................................. 35

ВИСНОВКИ..........................................................................................................37

Список  використаної літератури…………………………………………...39

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….40 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості  є забезпечення виробництва  насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.

    У будь-якому дійстві виробництва взаємодіють два головні чинники: речовий, тобто засоби виробництва, і особистий- робоча сила. Засоби виробництва, будучи речовими елементами продуктивних сил суспільства, предметно втілюють досягнення науки і техніки. Вони беруть участь не лише у створенні споживчої вартості продукту, але і його трудової вартості.

    Витвором  процесу праці з використанням  засобів праці та предметів праці  є певні споживчі вартості. Водночас засоби праці, як і предмети праці, будучи втіленням суспільної праці, витраченої на їх створення, є речовим втіленням вартості в умовах товарно- грошових відносин.

    У сучасних умовах стрімко підвищується роль речових факторів виробництва, зокрема засобів праці, значною вагомою частиною яких і є основні фонди.

     До  основних виробничих фондів  відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди, електромережі, трубопроводи й ін.), слугують для збереження і переміщення предметів праці. На всіх сучасних підприємствах розробляються та пропонуються шляхи покращення використання виробничої потужності підприємства. Тому тема даної курсової роботи є досить актуальною. Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

     Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні складу, структури, планування і аналізу основних виробничих фондів, визначенні основних шляхів покращення їх використання.

     Предметом виступають основні виробничі фонди підприємства, а об’єктом дослідження є підприємство.

      Курсова робота складається з трьох частин. Перша частина є теоретичною. У цій частині розкривається теоретична сутність виробничих фондів підприємства, класифікація та показники, що характеризують їх використання. В другій частині на прикладі діючого підприємства ВАТ "Львів'янка ЛТД" , аналізуємо його господарську діяльність за 2010 рік, проводиться структурний та динамічний аналіз основних фондів підприємства. Третя частина робота описує шляхи поліпшення використання виробничої потужності підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І. Загальна характеристика основних фондів підприємства.

     1.1 Економічна сутність основних виробничих фондів 

  В процесі  виробництва на підприємстві беруть участь три фактори: 
1. засоби праці; 
2. робоча сила; 
3. предмети праці.

  Засоби  праці та предмети праці утворюють  засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

  Засоби  праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму. 
На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

  Предмети  праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

  Засоби  праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці —  в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці  стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і оборотних фондів.

  Основні фонди — це частина засобів  виробництва, які беруть участь у  процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами.

  Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи: 
1.невиробничогопризначення; 
2. виробничі.

  Кожна організація чи підприємство при  створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

  До  основних фондів невиробничого призначення  належать ті, що не беруть участі у процесі  виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

   
• житлово–комунальні приміщення; 
• побутові, спортивні приміщення; 
• будинки та устаткування медичного призначення; 
• дитячі дошкільні заклади; 
• багаторічні насадження та ін.

  Усі ці заклади, приміщення, будинки є  основними фондами невиробничого  призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

  До  основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства.

  Оскільки  елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини. 
До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). 
До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

  Відношення  окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

   
• виробничо–технологічних особливостей підприємства; 
• науково–технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва; 
• ступеня розвитку різних форм організації виробництва; 
• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів; 
• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування; 
• територіального розміщення підприємства та ін.

  Звичайно, громадськості не байдуже, яким є  співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у  будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Класифікація і структура основних фондів.

   Економічне  значення основних фондів полягає в  тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

   Залежно від цільового призначення основні  фонди поділяють на дві групи:

• основні виробничі фонди;
• основні невиробничі фонди.

   Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва  і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств — до 85—90 %. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умо\ви життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.

   В роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств стало непосильним утримання на належному рівні їх соціальної сфери, в тому числі використання і підтримка в дієздатному стані основних невиробничих фондів. Тому було прийняте урядове рішення про передачу об’єктів соціальної сфери на баланс сільських (селищних) рад народних депутатів і утримання їх за рахунок місцевих бюджетів. Багато аграрних підприємств скористалося цією можливістю[1]. Проте ряд підприємств , які мають, як правило, міцний економічний стан, продовжують утримувати соціальну сферу і тим самим забезпечують кращі соціальні умови проживання своїх працівників. В перспективі є підстави очікувати, що із зміцненням економіки аграрних підприємств вони відновлять розвиток окремих ланок соціальної сфери з метою забезпечення опосередкованого впливу цього фактора на підвищення продуктивності праці.

   Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на:

виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі фонди (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть об’єднуватися в три групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення;

виробничі несільськогосподарського призначення Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.

На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному  підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність — до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

   В цілому по сільському господарству у 2002 р. досягнутий рівень забезпеченості виробничими основними фондами був ще недостатній. Між господарствами існують істотні відмінності щодо фондооснащеності виробництва і фондоозброєності праці. З підвищенням цих показників до оптимального рівня зміцнюється економічний стан суб’єктів господарювання. Крім того, на ефективність сільськогосподарського виробництва істотний вплив справляє і структура основних виробничих

Основні засоби відображаються в активі балансу  в розділі 1 «Необоротні активи»  за первісною і залишковою вартістю. Слід при цьому брати до уваги, що будь-який об’єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, коли існує ймовірність отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість такого об’єкта може бути достовірно визначена.

   При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються  за функціональною роллю в процесі  виробництва, а тому не з однаковою  активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов вищих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені так званими активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами, продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.

   Структура основних фондів змінюється як у динаміці, так і залежно від спеціалізації підприємства. Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно до його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3 Показники, що характеризують використання основних фондів

   Використання  фондів підприємства може бути проаналізовано за допомогою цілої низки показників. Розглянемо основні з них.

Швидкість обороту виробничих фондів має дуже важливе значення для підприємця: що вона більша, то краще. Швидкість обороту фондів, кількість оборотів за рік визначається за формулою 

де п  — швидкість обороту фондів; О  — один рік (12 місяців); об — час  обороту капіталу (фондів).

   Основні виробничі фонди здійснюють за рік  тільки певну частку свого обороту, а оборотні виробничі — кілька оборотів.

   Відповідним чином можна підрахувати швидкість  обороту або коефіцієнт оборотності  оборотних коштів. Якщо час обороту  оборотних коштів, або ще називають оборотністю оборотних коштів, становить 40 днів, то кількість оборотів дорівнюватиме 9 (360/40). Збільшення швидкості обороту оборотних коштів сприяє тому, що підприємство може зменшити суму грошей, яку потрібно тримати в обороті.

   Час обороту виробничих фондів дорівнює середньому часові, протягом якого  загальна маса виробничих фондів, авансована у грошовій формі, здійснює повний оборот і знову повертається підприємцю у грошовій формі. Оскільки швидкість обороту основних та оборотних виробничих фондів неоднакова — оборотні виробничі фонди обертаються значно швидше, то загальна сума, авансована в оборотні виробничі фонди, може повернутися ще до того, як здійснять свій повний оборот основні виробничі фонди.

Проілюструємо це за допомогою прикладу (табл. 10). Припустимо, що капітал, авансований в основні  фонди, становить 150 тис. гр. од., у тому числі у виробничі споруди — 50 тис. гр. од., строк дії яких 25 років; у машини та устаткування — 80 тис. гр. од., які функціонують протягом 10 років; у дрібне устаткування та інструменти — 20 тис. гр. од., строк служби яких дорівнює 4 роки. Вартість оборотних фондів становить 45 тис. гр. од., вони роблять 4 обороти за рік.

   Показники ефективності використання фондів підприємства

До основних показників, які характеризують ефективність використання фондів, належать фондовіддача Фв і матеріаловіддачаМв, а також показники, обернені до них, відповідно фондомісткість Фм і матеріаломісткість Мм. Фондовіддача розраховується як відношення вартості готової продукції ГП до вартості основних виробничих фондів Фо.

Матеріаловіддача  характеризує ефективність використання оборотних виробничих фондів. Вона може бути обчислена як відношення вартості готової продукції до вартості використаних матеріалів М.

Узагальнюючим показником ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства є  матеріаломісткість, що розраховується як відношення вартості спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива, енергії та інших предметів праці) до вартості готової продукції. У практичній діяльності підприємства використовують також показники, що характеризують ефективність використання металу, енергії тощо на одиницю продукції (металомісткість, енергоємність).

   Важливим  показником ефективності використання оборотних коштів є коефіцієнт оборотності  Ко. Один з методів його обчислення був наведений вище. Цей показник можна також розраховувати як відношення виручки від реалізації В до середнього залишку оборотних коштів Оз: Цей показник ще називають фондовіддачею оборотних коштів.

   Останніми роками динаміка цих показників по більшості підприємств України  незадовільна. Велика частина основних виробничих фондів зношена морально і фізично. Проблеми оновлення основних виробничих фондів, перебудови їх структури для України є дуже актуальними. Це пов'язано з необхідністю переходу до інтенсивного наукомісткого, ресурсозберігаючого типу суспільного відтворення, а також з тим, що на 90-ті роки припав період досягнення стану повного зношення дуже великими групами фондів. Вони були введенні в дію в 50-60-х роках ХХ ст. Ситуацію поглиблював кризовий стан економіки України впродовж тривалого часу. Це також позначилося на зменшенні купівельної спроможності господарюючих суб'єктів, що значно ускладнювало реалізацію вже виробленої продукції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ. Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ  " Бровар" . 

     2.1 Загальна характеристика  діяльності підприємства  та продукції, що випускається

       Створення товариства з обмеженою відповідальністю «Бровар»  відбулося 30 вересня 1997 року.

Організаційно-правова  форма: відкрите акціонерне  товариство. Це юридична особа статутний фонд , якої розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості.

Місце знаходження : ТОВ «Бровар» смт . Микулинці ,вул. Набережна 33, Теребовлянський р-н, Тернопільська обл.

Форма власності: приватна. 

У своїй  діяльності Товариство керується Законом  України «Про господарські товариства», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, статутом та іншими нормативно-правовими документами.

Засновником товариства є фізична особа, громадянин України Троян Степан Матвійович.

ТОВ «Бровар» функціонує в торгівельні галузі і веде такі види діяльності:

Виробництво солоду.

Виробництво пива.

Виробництво безалкогольної продукції.

Зовнішньоекономічна діяльність:

Слід  в першу чергу зазначити, що на даний момент підприємство не збуває  своєї продукції за кордон, але  закуповує імпортне обладнання. В  основному зовнішньоекономічна діяльність полягає в закупівлі іноземного обладнання.

Ступінь охоплення на ринку:

Національне.

Продукцію можна придбати в магазинах Тернопільської, Львівської, Хмельницької, Вінницької, Закарпатської, Івано-Франківської, а також в містах Києва, Львова, Полтави, Харкова, Кривого Рогу, Чернівців, Дубна та інших.

Майно товариства:

Майно становить  основні фонди та оборонні засоби , а також інші цінні папери.

ТОВ «Бровар» працює без кредитів, не інвестується, вдосконалюється  і розширюється за рахунок власних коштів.

Розмір  товариства:

Середнє. Чисельність 183 особи.

Ступінь спеціалізації:

Спеціалізоване.

Виготовляє продукцію  в одному напрямку тобто напоями (пива, безалкогольних напоїв).

Товариство  співпрацює з такими підприємствами:

«Холврією» датська  фірма.

«Петер» німецька фірма.

ПВТВ «Світязь»  м.Луцька.

«Берест – Продторг » м. Івано-Франківськ.

МВМ  м. Тернополя.

     Таблиця 2.1.1. Асортимент швейних виробів, який виготовлявся на підприємстві ТОВ "Бровар"   за 2010 рік (тис. шт.)