Економічна діяльність підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ I. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ... 4

1. Економічна сутність економічної безпеки підприємства ……….4
2. Економічна безпека підприємства ………………………….......... 6
1. Поняття економічної безпеки підприємства……………………...6
2. Об'єкт економічної безпеки підприємства………………………..9
3. Комерційна таємниця підприємства………………………………11
4. Збитки від зниження рівня економічної безпеки підприємства...14
3. Стан розробки проблеми економічної безпеки підприємства в    економічної літератури....................................................................................... .16
4. Нормативно-правове регулювання економічної безпеки підприємства.. ………………………………………………………………….. 22

ВСТУП

В Україні в умовах розвитку ринкового середовища дедалі більшого значення набувають питання безпеки  бізнесу, що є одним з обов'язкових  чинників підтримання усталеності  економічного та соціального розвитку країни, підвищення її обороноздатності, виключення або мінімізації ймовірності  виникнення соціальних, трудових, міжнаціональних  та інших конфліктів, що загрожують безпеці держави.

Проведені в Україні процеси  приватизації засвідчують, що в її економіці  значний сектор відведено недержавним  господарюючим суб'єктам — комерційним  банкам, акціонерним товариствам, спільним підприємствам тощо, які пропонують споживачам широкий спектр товарів, робіт і послуг. Будучи порівняно  новими структурами у вітчизняній  економіці, вони здійснюють вагомий  вплив на економіку держави, беруть участь, а зазвичай і продукують розвиток сучасних технологій, створюють  робочі місця, збільшують податкові  надходження до бюджетів країни тощо.

Трансформація економіки  під впливом ринкових механізмів виділила як окрему самостійну функцію  держави — забезпечення її економічної  безпеки з позиції як інтересів  особи і колективу, так і складної сукупності національних інтересів. Зважаючи на це, можна пояснити закономірність зміни підходу до поняття «безпека»  в сучасних умовах, адже його зміст  з площини, підпорядкованої раніше здебільшого державним інтересам, переходить у царину реальної економіки, торкаючись рівня суб'єктів підприємництва різних форм власності та виробничо-господарської  спеціалізації. Влас не тому становлення і розвиток вітчизняного підприємництва відбувається в умовах пошуку нових форм менеджменту та маркетингу, спричинених гострою потребою забезпечення безпеки бізнесу внаслідок загострення конкурентної боротьби за сировину, ринок збуту товарів, споживача.

РОЗДІЛ I. Економічна сутність економічної безпеки підприємства та його нормативно-правове регулювання

1. Економічна сутність економічної безпеки підприємства

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного  суб’єкта господарювання завдання забезпечення стабільності й функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно  його керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових  зовнішнього і внутрішнього середовища.

Саме ж вивчення такої дисципліни, як «Економічна безпека підприємства»  обумовлено цілою низкою обставин, які визначені англійськими авторами в цій галузі А. Муром та К. Хіарденом. Назвемо лише частину з них:

 -   без системного теоретичного знання не можна досягнути ефективного взаєморозуміння і взаємодії всіх підрозділів та служб, які займаються забезпеченням безпеки на підприємстві;

 -    без добротної теорії економічної безпеки відповідного об'єкта не можна сформувати ідеологію безпеки, сформулювати систему її цілей та цінностей, ціннісних факторів, щоб упевнено знати, чого слід домагатися в захисті об'єкта, якими ресурсами, як їх розподілити, де взяти і що вони принесуть підприємству;

 -    жодна з існуючих наук або комплексів наукових знань, які сьогодні використовуються з успіхом для розвитку приватних напрямів економічної безпеки, не здатні загалом підмінити особливу природу феномену економічної безпеки в цілому [1].

Дослідження сутності економічної  безпеки підприємства показало, що в економічній теорії і практиці не існує однозначної термінології щодо її визначення. Встановлено, що економічна безпека підприємства є характеристикою  системи, що самоорганізується і  саморозвивається, тобто це стан, при  якому економічні параметри дозволяють зберегти головні її властивості: рівновагу  і стійкість при мінімізації  загроз. Таким чином, це стан виробничо-комерційної  діяльності, при якому забезпечується дотримання економічних інтересів  підприємства на підставі його стійкості  та властивостей системи, що саморозвивається, і попередження впливу внутрішніх і  зовнішніх загроз [2].

Економічна безпека являє собою  універсальну категорію, що відбиває захищеність  суб’єктів соціально-економічних  відношень на всіх рівнях, починаючи  з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека  підприємства — це захищеність його діяльності від негативних впливів  зовнішнього середовища, а також  спроможність швидко усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно  на його діяльності. Зміст даного поняття  містить у собі систему засобів, що забезпечують економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників.

За ринкових умов господарювання важливого  значення набуває економічна безпека  суб’єктів підприємницької діяльності. Існує багато поглядів на трактування  поняття «економічна безпека». Так, В. І. Забродський трактує економічну безпеку, як кількісну та якісну характеристику властивостей фірми, яка відображає здатність «самовиживання» та розвиток в умовах виникнення зовнішньої та внутрішньої економічної безпеки [3, с. 35]. На думку В. В. Шликова, економічна безпека підприємства — стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних та потенційних джерел небезпеки або економічних загроз [4, с. 138]. Найбільш точно ЕБП можна визначити як стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) [5].

Загроза для підприємств — це конкретна небезпека, що створює  певні перешкоди у комерційній  діяльності підприємства і здійсненні його економічних інтересів. Або  ж загроза є сукупністю діянь (дій або бездіяльності), а також умов і чинників, що породжують економічну небезпеку [6].

Рівень економічної безпеки  підприємства базується на тому, наскільки  ефективно службам даного підприємства вдається запобігати погрози й усувати  збитки від негативних впливів на різні аспекти економічної безпеки. Джерелами таких негативних впливів  можуть бути усвідомлені чи неусвідомлені  дії людей, організацій, у тому числі  органів державної влади, міжнародних  чи організацій підприємств-конкурентів, а також збігу об’єктивних  обставин, наприклад: стан фінансової кон’юнктури на ринках, як даного підприємства так і на міжнародних ринках, наукові  відкриття і технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо.

2. Економічна безпека підприємства

Економічна  безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних  ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки  та устаткування, прав) і підприємницьких  можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання  внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність  постійного дотримання економічної  безпеки зумовлюється об'єктивною потребою кожного суб'єкта господарювання у  забезпеченні стабільного функціонування і досягнення цілей діяльності.

Функціональний  аналіз заходів для дотримання необхідного  рівня економічної безпеки підприємства:

1. Визначення структури негативних впливів за функціональними складовими економічної безпеки. Розподіл об'єктивних і суб'єктивних негативних впливів
2. Фіксація вжитих превентивних заходів для запобігання негативним впливам за всіма функціональними складовими економічної безпеки
3. Оцінка ефективності вжитих заходів з погляду нейтралізації конкретних негативних впливів за кожною складовою економічної безпеки
4. Визначення причин недостатньої ефективності заходів, ужитих для подолання вже наявних і можливих негативних ^впливів на економічну безпеку
5. Виявлення неусунених та очікуваних негативних впливів на рівень економічної безпеки, а також тих, що можуть з'явитися в майбутньому
6. Опрацювання рекомендацій шодо усунення існуючих негативних впливів на економічну безпеку і запобігання можливій появі нових
7. Оцінка вартості кожного з пропонованих заходів щодо усунення негативних впливів на рівень економічної безпеки і визначення відповідальних за реалізацію таких заходів

На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються  автономні служби безпеки, а безпека  функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними  або міськими) службами, що в них  фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі  служби охорони, як правило, створюються  при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки.

До об'єктів, що підлягають захисту від потенційних  загроз і протиправних посягань, належать:

• персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю);
• матеріальні цінності та фінансові кошти (будівлі, споруди, устаткування, транспорт, валюта, коштовні речі, фінансові документи);
• інформаційні ресурси з обмеженим доступом;
• засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);
• технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба  безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати  через зіткнення інтересів бізнесу  та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють  так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи  — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

1. Поняття економічної безпеки підприємства

Економічна безпека підприємства - це такий стан справ на підприємстві, що визнається керівництвом і власниками як задовільний (прийнятний, бажаний, цільовий) і може підтримуватися протягом визначеного  часу.

У цьому визначенні є три суттєвих аспекти, на які слід звернути увагу:

1. Залежність керівництва і власників  від пріоритетів і системи цілей. Наприклад, як критерії безпеки можуть використовуватися суперечливі вимоги: мінімальний ризик і прибутковість вкладення інвестицій. 

2.         Часовий аспект, який означає, що рівень безпеки підприємства може змі-нюватися з часом внаслідок змін зовнішнього і внутрішнього середовищ підприєм-ства, а також внаслідок прийнятих управлінських рішень.

3.         Економічна безпека може бути тактичною чи короткостроковою.

Отже, економічна безпека підприємства - це такий стан корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації, технології, техніки, устаткування, інших майнових прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного соціа-льного і науково-технічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негатив-ним впливам.

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки обумовлена наяв-ним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення поставлених цілей. Рівень економічної безпеки за-лежить від того, наскільки ефективно керівництво підприємства спроможне уник-нути можливих загроз і ліквідувати наслідки окремих негативних впливів зовніш-нього і внутрішнього середовищ.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:

1)         свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

2)         збіг обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринку, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Залежно від передумов функціонування підприємства на ринку негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер.

Об'єктивними вважаються такі негативні  впливи, які виникають проти волі конкретного підприємства або його окремих працівників.

Суб'єктивні впливи мають місце  внаслідок неефективної роботи підприємст-ва в цілому або окремих його працівників (передусім керівників і функціональних менеджерів).

Головна мета економічної безпеки  підприємства полягає в тому, щоб гаран-тувати його стабільне та максимально ефективне функціонування, а також висо-кий потенціал розвитку в перспективі.

До основних функціональних завдань  економічної безпеки відносять:

-          забезпечення високої ефективності роботи, фінансової стійкості та неза-лежності підприємства;

-          забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурен-тоспроможності технічного потенціалу підприємства;

-          досягнення високоїефективності менеджменту, оптимальноїта ефективної організаційної структури управління підприємством;

-          досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та ефективне викорис-тання його інтелектуального потенціалу;

-          мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяль-ності на стан навколишнього середовища;

-          ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів; 

-          якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

-          забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досяг-нення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів під-приємства та його функціональних відділів.

Економічна безпека як системне поняття передбачає формування певних структуроутворюючих елементів  і загальної схеми її організації.

Загальна схема процесу організації  економічної безпеки включає  такі дії (за-ходи), що здійснюються послідовно чи одночасно:

-          формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, ін-формації, технології, устаткування та інших майнових прав);

-          стратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціо-нальними складовими;

-          стратегічне планування фінансово-господарськоїдіяльності підприємства;

-          тактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;

-          тактичне планування фінансово-господарськоїдіяльності підприємства;

-          оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;

-          здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

-          загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

До структуроутворюючих елементів  економічної безпеки підприємства ві-дносяться такі складові, як:

-          фінансова (досягнення найбільш ефективного використання наявних кор-поративних ресурсів);

-          інтелектуальна (збереження і розвиток інтелектуального потенціалу);

-          кадрова (ефективне управління персоналом);

-          техніко-технологічна (відповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам виробництва);

-          політико-правова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємст-ва відповідно до норм чинного законодавства);

-          інформаційна (ефективне інформативно-аналітичне забезпечення госпо-дарської діяльності підприємства);

-          екологічна (дотримання чинних екологічних норм і стандартів);

-          силова (забезпечення фізичної безпеки персоналу та майна підприємства).

Тільки за умов здійснення в повному  обсязі зазначених вище дій (заходів) за вказаними структуроутворюючими елементами можна буде досягти належного  рів-ня економічної безпеки підприємства.

1.2.2. О'бєкти економічної безпеки підприємства

Проблема економічної безпеки  має як власний об'єкт - економічну систему країни, так і об'єкти на перетині і взаємному проникненні (впливі) з іншими можливими сферами  діяльності -військовою, соціальною, політичною, економічною, інформаційною тощо. Тому проблему економічної безпеки необхідно розглядати у суто економічній сфері, включаючи внутрішньо-економічні і зовнішньоекономічні проблеми, у тому числі проблеми на їх стику: в областях перетину економічної сфери із суміжними позаекономічними сферами. До них відносяться: військово-економічна сфера; сфера захисту науково-технічного й інтелектуального потенціалу країни; сфера забезпечення суспільної безпеки (проблеми тіньової економіки, організованої злочинності і корупції в економіці, економічних афер, здійснюваних у рамках закону); сфера взаємодії економіки І природи й безпосередньо у суміжних позаекономічних сферах (військовій).

Не принижуючи важливості вирішення  проблеми безпеки у всіх областях і сферах діяльності, потрібно ще раз  підкреслити базисну роль економіки, тому що виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ первинні для кожної з них, визначають життєдіяльність  і життєздатність суспільства.

До об'єктів економічної безпеки  України відносяться не тільки держава, її економічна система і всі її природні багатства, але і суспільство  з усіма його Інститутами, й особистість.

Стратегія економічної безпеки  містить у собі:

• характеристику зовнішніх і внутрішніх погроз економічної безпеки як сукупності умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особистості, суспільства і держави;
• визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки і забезпечують захист життєво важливих інтересів країни;
• механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєво важливих інтересів на основі застосування всіма інститутами державної влади правових, економічних і адміністративних заходів впливу.

Одним з головних завдань регулювання  економіки є підтримання макроекономічної рівноваги, безпеки при обраних показниках економічних перетворень в суспільстві. Однак проблема регулювання економіки полягає у тому, що стимулювання економічної активності вступає в протиріччя з вимогами стабільності макроекономічної рівноваги, сприяє збільшенню небезпеки втрат, а для забезпечення рівноваги необхідна незмінність умов, що, у свою чергу суперечить економічній активності.

1.2.3. Комерційна таємниця підприємства

Дуже часто при прийомі на роботу адміністрація наполягає на підписанні працівниками зобов’язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю. Слід зауважити, що попередньо працівник обов’язково повинен бути ознайомлений з переліком такої інформації. Адже якщо йому не відомо про те, які відомості належать до комерційної таємниці, то, відповідно, він не несе відповідальності за їх розголошення. 
Відомості комерційного характеру є комерційною таємницею чи конфіденційною інформацією лише у тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням їх власника.

Що таке комерційна таємниця

У Цивільному кодексі поняття  комерційної таємниці трактується  як інформація, яка є секретною  в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які  звичайно мають справу з видом  інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦКУ).

Статтею 420 ЦКУ визначено, що комерційна таємниця є об’єктом інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної  власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Зокрема, до майнових прав інтелектуальної  власності на комерційну таємницю належать:

• право на використання комерційної таємниці;

• виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
• виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст. 506 ЦКУ).

У свою чергу, стаття 162 Господарського кодексу України визначає, що суб’єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.

Отже, можна з впевненістю  сказати, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок  їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства.

Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Крім того, підприємство як власник відомостей, які є комерційною таємницею, має право призначати особу (осіб), яка буде володіти, користуватися і розпоряджатися такою інформацією, визначати правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо комерційної таємниці.

Але, слід зазначити, що не будь-якій інформації підприємство може надати статус комерційної таємниці, обмеживши таким чином доступ до неї третіх осіб і, перш за все, контролюючих органів.

Про це йдеться у частині 2 статті 505 ЦКУ, якою визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Зокрема, нею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відповідальність за незаконні дії щодо комерційної таємниці підприємства

Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути різними: повідомлення зазначених відомостей іншим особам, зокрема конкурентам; надання іншим особам для ознайомлення документів, що містять комерційну таємницю; повідомлення інформації, що є комерційною таємницею, в засобах масової інформації тощо.

1.2.4. Збитки від зниження рівня економічної безпеки підприємства

Як показують дослідження, типовими наслідками негативного впливу на економічну безпеку і зниження її до критичної  межі можуть: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів; зниження цін на продукцію, незалежних від діяльності підприємства; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виторгу від реалізації продукції.

Можуть бути й інші чинники спричинення  низького рівня економічної безпеки підприємства, зокрема форс-мажорні явища, незадовільна робота служб контроллінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль), низький рівень кваліфікації персоналу й інші.

Загалом усі названі причини  зниження рівня економічної безпеки  підприємства аж до критичної межі досить тісно взаємопов'язані і становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Тому необхідно уважно слідкувати за чинниками, які можуть спричинити кризові явища.

1. Зниження величини чистого грошового потоку фірми і навіть виникнення чистого грошового відтоку. Це може призвести до:

- Розірвання договорів і контрактів  з ключовими контрагентами за  ініціативою останніх внаслідок  невиконання договірних умов (затримки  платежів, поставок) або до застосування  ними штрафних санкцій, що в  загальному підсумку веде до збільшення витрат організації;

- Несвоєчасної виплати заробітної  плати персоналу організації,  що може спричинити за собою  втрату цінних співробітників;

- Несвоєчасної сплати обов'язкових  відрахувань до бюджету, в результаті чого можуть виникнути додаткові великі розміри штрафних санкцій.

2. Соціальні наслідки для менеджерів, які не є власниками підприємства, збиток - сигнал неефективності їх діяльності. Поява негативною прибутку знижує «ринкову ціну» цих менеджерів, що позначається на рівні їх особистої заробітної плати. Крім того, систематичне зниження рівня прибутку керованого ними підприємства призводить до плачевних результатів у особистій кар'єрі менеджерів, рівні одержуваних доходів, можливості подальшого працевлаштування.

Для іншого персоналу поява збитків  також є досить серйозним дезорганізують чинником, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих працівників у прибутку. Слід враховувати, що у разі появи збитків (особливо в невеликих організаціях) ніщо не може гарантувати їхню подальшу зайнятість.