Економічна безпека та фактори впливу на економічну безпеку підприємства

                      МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

        КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ТЕХНОЛОГІЙ ТА  

                                                  ДИЗАЙНУ                                             
 
 
 

                                         КУРСОВА РОБОТА

                             з дисципліни «Економіка підприємства»

                     на тему «Економічна безпека та фактори впливу на

                                 економічну безпеку підприємства» 

                                            Варіант № 24 
 
 

                                                                                   Виконав:

                                                                                   студен групи ЗОАТ-10

                                                                                   Юровицька К. Ф.

                                                                                    Перевірив:

                                                                                    Професор Гречан А.П. 

                                              Київ 2012    

                                                  ЗМІСТ

1.Вступ

2.Теоретична частина

3.Практична частина

4.Висновки

5.Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Діяльність  підприємств (суб’єктів підприємницької  діяльності) в умовах ринкової економіки  відбувається під впливом факторів невизначеності і спричиненого нею  ризику, внаслідок чого фактичні результати конкретного рішення або виду діяльності можуть відхилятися (і найчастіше відхиляються) від запланованих. Ризик існує об’єктивно, незалежно від того, враховують його чи ні, і проявляється як зниження доходів, перевищення витрат, зниження рентабельності тощо. Ігнорування ризику або ж його неналежне урахування швидко приводить підприємство до краху, тому раціональна поведінка його керівництва і провідних фахівців передбачає аналіз ризику, обов’язкове його урахування у прийнятих рішеннях і розробку заходів, спрямованих на його запобігання, зниження або компенсацію.

 Теоретичні  основи і практичні методики  аналізу й урахування факторів  ризику в економіці і бізнесі,  а також методи зниження ризику  викладені в нечисленних вітчизняних  і перекладених літературних  джерелах.

 Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції – покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення без кризового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безкризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери. 
 
 
 
 
 

1.Економічна  безпека та фактори впливу  на економічну безпеку підприємств. 

Важливим  кроком у контексті загального реформування економіки є інтеграція в економіко-правове  середовище України ринкових фінансово-господарських інструментів. Введення будь-яких нових методів управління економічними процесами вимагають не тільки їх імплементації в організаційно-правову інфраструктуру фінансово-господарських відносин, а й ретельного розроблення конкретних схем їх застосування з тим, щоб отримати найбільш ефективний результат. Це питання є принциповим тому, що від перших успіхів нововведення у вигляді реалізації конкретних проектів залежить майбутнє його використання у підприємницькій діяльності загалом.

З перших років переходу України до ринкового типу економіки дуже гостро постає питання забезпечення безпеки здійснення економічної діяльності, зокрема на мікрорівні — рівні суб'єктів господарювання.

Основні проблеми безпеки підприємницької  діяльності в Україні:

• по-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції, є дуже динамічною системою, а значить і дуже небезпечною;.

• по-друге, український ринок перебуває  на стадії становлення і тому його механізми ще не відпрацьовані;

• по-третє, в країні відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців.

Спеціалісти з безпеки вважають, що одним із шляхів створення для недержавних  підприємств передумов для економічного виживання за умов ринкових відносин є виявлення та нейтралізація  загроз економічній стабільності підприємства, що і є суттю діяльності щодо забезпечення безпеки підприємства.

Безпека суб'єкта залежить від різних факторів. Шкоду інтересам підприємця може бути завдано у результаті несприятливої  економічної політики держави, протиправних дій конкурентів, кризових явищ в економіці, непередбачених змін кон'юнктури ринку, стихійного лиха, надзвичайних подій, управлінської некомпетентності, соціальної напруги тощо.

                                                                                                                                                                                Отже, фактори, що впливають на рівень безпеки підприємств можуть бути внутрішніми і зовнішніми, економічними та неекономічними, об'єктивними і суб'єктивними.

Виходячи  з того, що головним принципом ринкової економіки взаємодія господарчого об'єкта і ринку, який є сукупністю господарчих об'єктів і разом з тим самостійною цілісністю (не зведену до суми складових її частин), господарчий суб'єкт може існувати тільки з умови безперебійної взаємодії з ринковим середовищем. Для цього необхідне нормальне функціонування як самого підприємства, та і ринку в цілому.

Центральною ланкою забезпечення безпеки підприємства взагалі є економічна безпека  суб'єкта господарювання. Економічна безпека підприємства — це режим забезпечення отримання найкращого економічного ефекту від функціонування суб'єкта господарювання у вигляді прибутку чи досягнення соціальної мети.

Сучасний  етап вивчення економічних відносин сформував передумови зародження нової  науки про економічну безпеку підприємства — екосекент (від англ. economic security of enterprise). Екосекент — це економічний стан підприємства, стійкий (у межах критичних обмежень) проти зовнішніх та внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, не віднесених до форс-мажорних обставин.

За сучасних умов правове регулювання безпеки  підприємницької діяльності набуває  важливого значення.

Насамперед  треба відзначити, що в Україні  відсутній окремий закон, який би регулював відносини між суб'єктами права щодо захисту бізнесу чи корпоративних прав, або від зазіхань, як з боку злочинних угруповань, так і з боку корумпованих владних структур. Тож норми права, які регулюють вказані відносини, містяться в окремих законах України та в підзаконних нормативних актах. Найчастіше в цих нормах права особа (як суб'єкт права) виступає не як бізнесмен (тобто особа, що займається підприємницькою діяльністю), а як фізична особа (тобто незалежно від роду занять). Отже, суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням безпеки бізнесу, регулюють такі нормативні акти:

1. Конституція  України.

2. Кримінальний  та Кримінально-процесуальний кодекси  України (тобто кодифіковані збірники  нормативних актів, що передбачають  кримінальну відповідальність за  порушення чинного законодавства  (у тому числі у сфері безпеки бізнесу), та нормативних актів, що визначають сам процес притягнення винних до кримінальної відповідальності).

3. Кодекс  адміністративних правопорушень  (тобто кодифікований збірник  нормативних актів, що передбачають  адміністративну відповідальність за порушення чинного законодавства).

Можна, звісно, заперечити, що який же це захист безпеки підприємницької діяльності, якщо навпаки, кодекси передбачають відповідальність (кримінальну чи адміністративну) за порушення, які вчиняють комерсанти чи фізичні особи при здійсненні комерційної діяльності. Наведемо приклад: є дві комерційні структури, одна ретельно дотримується законів, сплачує податки, при завезенні товару з-за кордону повністю сплачує митні збори, ліцензує свою діяльність — з цих виплат, звісно, складається кінцева ціна товару чи послуг, які фірма реалізує. Інша комерційна структура працює наполовину "в тіні" — не платить податків, завозить контрабандний товар, не ліцензує свою діяльність. Звісно, ціна товару чи послуг у цих двох структурах буде зовсім непорівнянною, внаслідок чого законослухняна комерційна структура збанкрутує, бо не витримає конкуренції з іншою комерційною структурою. Закони ж, встановлюючи покарання за протизаконну діяльність, не дають змоги комерсантам діяти незаконними методами, тим самим підтримуючи здорову конкуренцію та захищаючи права законослухняних конкурентів. Такі приклади можна навести майже по кожній нормі права.

4. Господарський  та Цивільний, Господарсько-процесуальний  та Цивільно-процесуальний кодекси  України.

5. Закони  України:

• "Про  банки і банківську діяльність";

• "Про  цінні папери і фондову біржу";

• "Про  акціонерні товариства ";

• "Про  інформацію";

• "Про  захист від недобросовісної конкуренції";

• "Про  захист інформації в автоматизованих  системах";

• "Про  державну контрольно-ревізійну службу в Україні"; 

• "Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом";

• " Про інвестиційну діяльність";

• "Про  державну податкову службу в Україні";

• "Про  підприємства в Україні";

• "Про  аудиторську діяльність";

• "Про  оперативно-розшукову діяльність";

• "Про  організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

Перелік законів може бути суттєво доповнений, бо майже в кожному з них  є норми, які, регулюючи діяльність суб'єктів права, обмежуючи його права у вчиненні протизаконних дій, тим самим забезпечують безпеку підприємницької діяльності законослухняного суб'єкта права.

6. Декрети  Кабінету Міністрів, постанови  Кабінету Міністрів, положення  Національного банку України,  інші підзаконні нормативні акти виконавчої влади та відомчі накази та інструкції.

  Діяльність підприємств за умов ринку характеризується передусім певним рівнем економічної свободи суб'єктів господарювання. Однак свобода одного учасника ринкових відносин обмежується правами та економічною свободою інших суб'єктів господарювання, які прагнуть насамперед власної вигоди. Таке поняття, як вигода, є майже ключовим у причинно-детермінаційному комплексі виникнення ризиків, оскільки вигода одного учасника ринкових відносин може стати руйнівною силою виникнення ризику, збитків, втрат і навіть банкрутства для інших учасників. Це положення посилюється ще й тим, що підприємства, які виробляють однорідну продукцію або надають подібні послуги, прагнуть у будь-який спосіб витіснити свого конкурента з ринку або хоча б посісти домінуюче положення.

Отже, учасники економічних відносин незалежно  від власного бажання протягом своєї  діяльності будуть мати справу з певним рівнем невизначеності і, як наслідок цього, відчувати на собі вплив тих видів ризиків, які притаманні ринковій економіці взагалі та конкретним економічним умовам країни в цілому або тому чи іншому напрямку діяльності зокрема.

Умови невизначеності, які існують у  будь-яких видах економічної діяльності, є предметом досліджень і об'єктом постійного спостереження фахівців різних галузей науки — юристів, економістів, соціологів, політологів тощо. Комплексність підходу до вивчення цієї проблеми зумовлюється тим, що суб'єкти господарювання у процесі своєї діяльності залежать від цілої низки умов, залежно від їх причинного складу та місця виникнення, а саме: соціально-політичних, адміністративно-управлінських, законодавчих, виробничих, комерційних, фінансових. Поняття ризику як об'єктивного прояву невизначеності з'явилося у військових, економічних, демографічних, медичних, біологічних, правових та інших дисциплінах. У вищих навчальних закладах багатьох країн дедалі більше уваги приділяється проблемі вивчення методів управління ризиками.

Нині  категорія "ризик" входить до повсякденного  словника керівника, стає складовою частиною та необхідною передумовою процесу здійснення господарської діяльності. Що складнішим та невизначенішим є навколишнє середовище, то актуальнішим є урахування ризику та управління ним.

У СРСР у 20-ті роки XX ст. таке поняття, як ризик, було нормативно закріплено у низці законодавчих актів стосовно виробничої і раціоналізаторської діяльності. Проте вже із середини 30-х років встановлення адміністративної системи управління неминуче сприяло формуванню стереотипу щодо поступового відмирання економічного ризику в міру зміцнення планового господарства. Ризик вважався несумісним із соціалістичною плановістю економіки. Тому в СРСР важлива економічна категорія на багато десятиліть майже (але не зовсім) зникла з поля зору науки та практики управління економікою.

Сьогодні  у наукових та періодичних фахових  джерелах можна знайти багато різних за обсягом та багатогранністю визначень "ризику". Це обумовлюється насамперед багатоаспектністю цього явища, а також практично повною відсутністю його законодавчого врегулювання.

Ризик — це ймовірність виникнення збитків  або недоодержання прибутків  порівняно із варіантом, що прогнозується.

Сутність  ризику як феномену характеризує взаємозв'язок таких основних його елементів:

• можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснюється вибір одного з альтернативних рішень;

• імовірність  досягнення бажаного результату;

• відсутність  упевненості в досягненні поставленої  мети;

можливість  матеріальних, моральних та інших  втрат, пов'язаних із втіленням у життя вибору, зробленого за наявності альтернативи, за умов невизначеності.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що ризик економічної діяльності зводиться до загрози виникнення у період реалізації певного проекту  або чинності певної угоди дій або подій, які можуть призвести до додаткових витрат суб'єкта господарювання або отримання менших доходів, ніж ті, на які він розраховував.

Багатогранність імовірних ризиків обумовлюється  різноманітністю його джерел — чинників, що зумовлюють невизначеність результатів, а саме:

• спонтанність природних процесів та явищ, стихійні лиха;

• випадковість (різні аварії, вихід з ладу обладнання, нещасні випадки на транспорті тощо);

• наявність  антагоністичних тенденцій, зіткнення  суперечливих інтересів (від воєн і міжнаціональних конфліктів до конкуренції та звичайної розбіжності інтересів);

• імовірнісний характер науково-технічного прогресу;

• неповнота, брак інформації про об'єкт, процес, явище, яких стосується рішення, обмежені можливості людини щодо збирання та перероблення інформації, а також постійне її оновлення;

• обмеженість, недостатність матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, необхідних для прийняття та реалізації рішень;

• неможливість однозначного пізнання об'єкта за наявних рівні: та методів наукового пізнання.

У найбільш загальному вигляді ризик, основним джерелом якого є внутрішня та зовнішня невизначеність, виникає за таких основних причин:

• раптове  настання непередбачених змін у зовнішньому середовищі, які відображаються (або можуть відобразитися) на діяльності суб'єкта господарювання (зміна цін, зміни у податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни соціально-політичної ситуації та ін.);

• зміни  відносин суб'єкта господарювання з  його контрагентами. Ці зміни можуть бути викликані як самим суб'єктом, таі безпосередньо його партнерами (можливість укласти вигіднішу угоду, збільшення або зменшення строку угоди, вигідніші умови діяльності, зміни за умов переміщення товарних, фінансових та трудових ресурсів та інші), що призведе до перегляду досягнутих домовленостей або відмови від них;

• зміни, що відбуваються в межах самого суб'єкта господарювання, або інші причини  внутрішнього походження (невідповідність  рівня кваліфікації персоналу запланованим завданням, раптовий вихід із ладу основних виробничих фондів та ін.);

• зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу, результатом чого є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміна ставлення до ручної праці  після виникнення машинної).

У літературі, присвяченій вивченню теорії ризиків, висвітлюються різні засади їх класифікації. Вони дозволяють проаналізувати найзагальніші ознаки класифікації ризиків, що можуть виникати під час економічної діяльності.

Існують загальні зовнішні джерела загрози  функціонуванню підприємства, а саме:

• несприятлива для підприємства економічна політика держави. Маніпулювання (з метою  регулювання економіки) валютним курсом, ставками митного тарифу, податків і т. ін. можуть вступати у протиріччя виробництву, комерційній і фінансовій політиці держави. Крім вищезгаданого, реальну загрозу для підприємства становлять адміністративні дії влади, насильницьке звуження сфери товарно-грошових відносин, порушення (з боку державних органів) законів, що регламентують підприємницьку діяльність, перевищують встановлену компетенцію у взаємовідносинах із підприємством, необґрунтоване втручання в його виробничу, фінансову і комерційну діяльність, зазіхання на власність підприємства і т. ін.

• при  виході на зовнішні ринки підприємство може також зазнати негативного впливу внаслідок несприятливої економічної політики іноземних держав.

• джерелом зовнішньої загрози для комерційної  діяльності підприємства є дії деяких господарчих суб'єктів. Насамперед ідеться про недобросовісну конкуренцію, яка, до речі, різними джерелами трактується по-різному.

• руйнації, пов'язані із землетрусом, повінню (затопленням), пожежею, аваріями енергопостачання, радіаційною  небезпекою, небезпекою від впливу сильних акустичних і електромагнітних полів.

Загрози приміщенням, устаткуванню, транспорту можуть бути спрямовані або на їх знищення (розплата за щось), або на внесення істотних обмежень у їх нормальне функціонування. У цьому випадку загрози можуть бути реалізовані під виглядом стихійних (аварійних) явищ або під виглядом діянь, що перебувають у полі дії кримінального кодексу, коли передбачене законом покарання незмірно менше завданих збитків.

Загрози персоналу і клієнтам можуть мати як фізичний, так і психологічний  характер. Це можуть бути акти насильства, шантажу, замасковані під "гумову" статтю 206 Кримінального кодексу (Хуліганство), а можуть бути і серйозні розборки, про результати яких ми дізнаємося з кримінальної хроніки (з вибухами та вбивствами). Тут також можна простежити дії, спрямовані на примушування виконати визначені умови, або помста за що-небудь (зазвичай вони поєднуються).

Загрози інформації переважно спрямовані на її негласне одержання, знищення (відновлення) і модифікацію. Ці загрози можуть бути реалізовані за допомогою агентів (викрадання, використання сильних світу цього тощо) або за допомогою спеціальних технічних засобів. Як відомо, вартість техніки з приставкою "спеціальна" значно зростає, а заробітна плата потенційних агентів (найманих працівників) такої тенденції не має. Тому вашому потенційному супротивнику у наших умовах вигідніше годувати агента, що працює з вами, ніж купувати техніку з приставкою "спеціальна", залучати осіб, ще її обслуговують, і прокидатися вночі з думкою про те, що вони ще чиїсь агенти. В інших економічних умовах (стабільність, наявність середнього класу (де існує страх найманих працівників втратити роботу назавжди), природно, більш небезпечними є загрози, пов'язані із застосуванням технічних засобів.

Не будемо також забувати, що все це відбувається на фоні таких притаманних українському ринку особливостей, як:

• несприятлива для підприємця економічна політика держави, що виявляється у маніпулюванні  з метою регулювання економіки  обліковою ставкою, валютним курсом, ставками митного тарифу і податків;

• руйнування господарських зв'язків;

• штучно знижений курс гривні;

• економічна корупція.

Крім  цього, при спробі дати повну картину  ситуації, що склалася у сфері української  національної економіки, слід враховувати  такі особливості нашого ринку:

• розмах промислового і комерційного шпигунства (з боку різних структур, що використовують методи агентурного і технічного проникнення до комерційної таємниці);

• відсутність  єдиної стратеги забезпечення безпеки  підприємницьких структур;

• відсутність  цивілізованих юридичних гарантій для реалізації комерційних інтересів.

Запорукою успіху управлінського рішення як з  приводу введення нового фінансового  інструмента, так і стосовно реалізації за його допомогою конкретного проекту  має слугувати інститут управління ризиками, або ризик-менеджмент, який включає:

• прогноз  виникнення будь-яких потенційних ризиків у процес запровадження нововведення або реалізації конкретного проекту;

• вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що породжують ризик, або мінімізацію  самого ризику чи негативних наслідків, які можуть виникнути від того чи іншого ризику.

Управління  ризиками включає прогнозування  можливості настання потенційно ризикової  події, а відповідно дає можливість вчасно вжити заходів щодо запобігання  або зниження ступеня наслідків  що можуть настати від ризику, який не можна локалізувати.

Управління  економічними ризиками, як будь-яка  інша система управління, має об'єкт  та суб'єкт.

Об'єктом  управління ризиками є здійснення економічної  діяльності за умов невизначеності і  економіко-правові відносини, ще виникають  між господарчими суб'єктами у процесі усунення чи реалізації ризику.

Суб'єкт  такого управління — це група менеджерів підприємства та/або фахівців спеціалізованих  компаній, які через різноманітні варіанти комбінованих дій здійснюють цілеспрямовану диверсифікацію ризиків  для ефективної економічної діяльності.

Організація управління ризиками економічної діяльності передбачає створення підсистем  та інфраструктурних елементів управління ризиками на рівні підприємства. В  організаційній структурі підприємства будь-якої форми власності ці функції може бути покладено як на спеціально створені структурні елементи, так і в сукупності на рівні співпраці фахівців аналітичних, юридичних відділів, служб безпеки тощо. Якщо є потреба, можна залучити фахівці спеціалізованих компаній, або ж узагалі функції з управління ризиками можуть передаватися іншим компаніям.

Під час  реалізації економічних проектів завжди постає проблема прогнозування, вибору методів оцінювання і зниження ризиків. Прогнозування економічних ризиків  у кожній конкретній ситуації здійснюється з урахуванням особливостей реалізації певного проекту або виконання певної угоди в межах наведеної вище класифікації.

При вимірюванні  негативних наслідків, що можуть бути завдані ризиком, не можна розраховувати  лише на фінансово-економічні інструменти, у тому числі на єдині показники у вартісному виразі. Таке звужене оцінювання визначає лише фінансово-майновий стан підприємства або фінансовий результат (прибуток або збиток) господарської операції (діяльності) окремого суб'єкта господарювання і не відображає ймовірності, якості навколишнього ділового середовища, суб'єктивних характеристик. У цьому полягає принципова відмінність між аналізом фінансово-господарської діяльності підприємства і оцінюванням економічних ризиків у межах їх управління. Цей процес є трудомістким, має високі затрати інтелектуальної праці і потребує пошуку та врахування значного обсягу додаткової інформації, що так чи інакше може дозволити здійснити об'єктивне оцінювання ризиків. Найкращі результати такої діяльності дає змогу досягти експертний аналіз, що проводиться з розподілом результатів ризик-менеджерами підприємства і залученими фахівцями.

Узагальнюючи  різні підходи до оцінювання економічних  ризиків, можна виділити певну модель такого оцінювання:

• визначення зацікавлених осіб-користувачів аналітичної інформації (менеджмент підприємства, власники корпоративних прав);

• вибір  ключових показників, що якнайкраще характеризують певну економічну альтернативу;

• визначення факторів, щодо яких ризик-менеджер не має одностайної думки щодо їхнього впливу на економічний ризик;

• встановлення граничних меж ризику;