Економіко-статистичний аналіз та шляхи підвищення рентабельності меду у СТОВ «Артемівське

Зміст

ВСТУП

Бджільництво— галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл, отриманням меду, воску та інших продуктів бджільництва. Бджільництво також використовується для запилення сільськогосподарських рослин з метою підвищення врожайності. Продукти бджільництва також використовуються в медицині, фармакології, тощо.

Україна входить до п’ятірки країн світу за обсягами виробництва  меду. Середня рентабельність бджолиного бізнесу для дрібних підприємців  складає близько 40%. 

Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Про  поширеність його свідчать збережені  донині давні топоніми та гідроніми: Мединичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Уборть тощо. Мед та віск завжди широко використовувалися як продукти харчування, а також служили оброком при зборі данини, були важливим предметом експорту до Західної Європи. Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких дослідники виділяють три основні: дике (початкове, або земляне); бортне; вуликове.

Початкове бджільництво було неорганізованим заняттям; в  ущелинах скель, у лісових хащах  наші далекі предки знаходили гнізда бджіл і найпростішими засобами добували так званий «дикий мед», цілком знищуючи бджолині сім'ї.

Дослідженням проблем економічної ефективності сільськогосподарського виробництва займалися такі науковці, як В. Андрійчук, В. Боєв, О. Крисальний, Ю. Коваленко, І. Лукінов, І. Лотоцький, М. Малік, В. Мацибора, В. Мертенс, В. Месель-Веселяк, О. Онищенко, Б. Пасхавер, П. Саблук, О. Шкільов, О. Шпичак, В. Юрчишин та ін.

Метою курсової роботи є  дослідження теоретичних та практичних аспектів здійснення економіко-статистичного  аналізу та пошуку шляхів підвищення ефективності виробництва меду.

Для досягнення мети у  роботі поставлені та вирішені наступні завдання:

• досліджені теоретичні аспекти економіко-статистичного аналізу виробництва меду;
• представлена коротка організаційно-економічна характеристика СТОВ «Артемівське»; 
• здійснено групування господарств по виходу меду та окупності витрат;
• проведений аналіз собівартості виробництва меду і чинників, що впливають на її зміну в СТОВ «Артемівське»  в динаміці за 2 роки;
• здійснений індексний аналіз трудомісткості виробництва меду в господарстві в динаміці за 2 роки;
• розглянута економічна ефективність виробництва і реалізації меду в господарстві в динаміці за 2 роки;
• здійснений кореляційно-регресійний аналіз зміни виходу меду під впливом зміни обсягу кормових добавок;
• запропоновані шляхи підвищення ефективності виробництва меду у господарствах.

Об’єктом курсової роботи є СТОВ «Артемівське».

Предметом дослідження є рентабельність виробництва меду.

Методологічною основою  дослідження є діалектичний метод  пізнання соціально-економічних явищ та їх еволюції, системний підхід, наукові  праці економістів–аграрників з питань економічної ефективності виробництва. Системно-структурний і функціональний аналіз використовувався при розробці моделі визначення ефективності виробництва свинини; статистичних групувань; графічний; порівняльного аналізу; монографічного дослідження об’єктів;  розрахунковий.

Інформаційною базою  дослідження були законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Уряду України, офіційні матеріали  Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, зведені дані статистичної звітності районів Луганської області, первинна документація сільськогосподарських підприємств, літературні джерела та інші.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНОГО  АНАЛІЗУ І ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ  РЕНТАБЕЛЬНОСТІ МЕДУ

1.1 Правові засади виробництва меду

Враховуючи важливість функціонування ринку меду натурального та цінність важливої продукції бджільництва, тобто меду, історично склалось так, що в усі часи зазначена галузь звільнялась від оподаткування (спочатку указами Петра І, Катерини ІІ, за радянських часів -декретами В. І. Леніна) [5]. Тобто ринок меду натурального зароджувався на базі підтримки та охорони держави. Про це відзначабть також ті факти, що пасічники не сплачували жодних податків. Тому дослідження процесів державного регулювання зазначеного ринку є важливим питанням, що потребує постійного вивчення.

Справи, технології виробництва продукції бджільництва, в тому числі меду натурального, проблеми громадської пасіки, вимоги щодо організації території пасіки, питання бджільницької бригади, форми спеціалізації та виробничі напрями бджільництва, питання валової продукції бджільництва, проблеми планів, що складають у господарствах бджільницького напряму, показники по бджільництву, зміст госпрозрахункового завдання пасіці, питання інтенсифікації в бджільництві, напрями підвищення продуктивності праці у бджільництві, основні напрями наукової організації праці у бджільництві, державні стандарти у бджільництві, питання обліку в бджільництві, форми оренди, рівень рентабельності виробництва на пасіці [8, с. 249-267]. Представлено питання щодо біологічних особливостей бджіл та їх використання в сільськогосподарському виробництві, зосереджено увагу на використання продуктів бджільництва, загальні організаційні питання [7, с. 126-131]. Відзначено господарське значення бджільництва, проблеми організації в економіці даної галузі, одержання продуктів бджільництва залежно від господарської діяльності людини, представлено інформацію щодо наукових відкриттів та досвіду в бджільництві, впровадження нових методів з вищою продуктивністю праці [6, с. 3-15], представлено облік виробництва продукції бджільництва [6, с. 251], досліджено проблеми економічного напрямку, спеціалізація бджільництва, планування виробництва меду, рентабельність бджільництва та шляхи її підвищення [6, с. 244-257]. Представлено світовий ринок меду, виробництво, експорт, імпорт даної продукції, представлена порівняльна характеристика рівнів розвитку бджільництва в світі [9, с. 7-39]. Досліджено питання якості меду, його зберігання та використання, як у натуральному вигляді, так і як сировина в промисловості [1, с. 325-353]. Однак, вчені визначають проблему удосконалення практичних завдань бджільництва в цілому як галузі сільського господарства. Однак на сьогодні потребують поглибленого дослідження питання теоретичних аспектів розвитку ринку саме меду натурального. Тому обраний напрям дослідження є актуальним та важливим сьогодні.

В Україні існує загальна проблема розвитку бджільництва в цілому як галузі. Нашій державі потрібними є збільшення чисельності бджолосімей, обсягів виробництва меду та іншої продукції бджільництва, оптимізація мережі племінних заводів, племінних пасік та бджолорозплідників, розроблення сучасних енергозберігаючих технологій, удосконалення технологій використання медоносних ресурсів та підвищення запилення бджолами ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення [5]. На сьогодні виникає потреба у більш детальному вивченні ринку меду натурального. Обраний в статті напрям дослідження щодо державного регулювання саме ринку меду натурального з наявною державною підтримкою, в тому числі фінансовою, в сучасних умовах розвитку аграрного сектору нашої держави є проблемою не до кінця вирішеною та потребує наукових досліджень [2; 11.; 5].

Органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, через засоби масової інформації, було проінформовано товаровиробників усіх форм власності, особисті селянські господарства та фізичних осіб про передбачений порядок державної підтримки за наявні бджолосім'ї. Першочергово фінансова підтримка визначалась постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2005 № 325 „Питання використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу" [5; 10; 12]. Так, статтею 18 „Порядок заготівлі та реалізації продуктів бджільництва" Закону України від 22.02.2000 №1492-ІІІ „Про бджільництво" передбачено здійснювати заготівлю та реалізацію продукції бджільництва, в тому числі меду натурального, фізичними та юридичними особами відповідно до чинного законодавства. Стаття 26 „Фінансування заходів у галузі бджільництва" зазначеного закону передбачає здійснення фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших незаборонених законодавством України джерел.

Для підтримки пасічників в реалізації меду натурального відповідні заходи здійснює Міністерство аграрної політики України, а створена Всеукраїнська громадська організація „Братство бджолярів України" займається саме заготівлею та реалізацією продукції бджільництва, в тому числі меду натурального. В Міністерстві аграрної політики України питаня державної підтримки постійно обговорюється на нарадах за участю начальників управлінь агропромислового розвитку районних та Севастопольської міської державних адміністрацій, голів сільських, селищних, міських та районних в містах рад та висвітлюється в засобах масової інформації. Нарахування обсягів фінансової підтримки, що передбачається для сільськогосподарських товаровиробників за наявні бджолосім'ї, здійснюють управління агропромислового розвитку районних та Севастопольської міської держадміністрацій відповідно до встановлених розмірів. Так, для прикладу згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 29.06.2005 № 288 „Про затвердження Розподілу коштів державного бюджету, пердбачених для фінансової підтримки, що надається сільськогосподарським товаровиробникам за наявні бджолосім'ї" було розроблено та затверджено відповідно Розподіл зазначених коштів. Протягом року працівниками відповідних контролюючих органів проводяться перевірки цільового використання коштів. За наслідками перевірок відповідальних керівників суб'єктів господарювання, з вини яких було допущено неефективне та нецільове використання бюджетних коштів, притягнуто до адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності. З метою цільового використання бюджетних коштів, передбачених для фінансової підтримки продукції бджільництва, в тому числі меду натурального, відповідно до Порядків, за необхідності додатково проводиться вивчення механізмів використання коштів.

Так в 2005 році Національним науковим центром „Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича" УААН було розроблено ДСТУ 4497 „Мед натуральний", який вступив  у дію з 1 січня 2008 року. Таким чином, відповідно до розділу 4 (4.1.4) зазначеного стандарту за фізико-хімічними показниками мед натуральний повинен відповідати нормам, які відображаю в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Система відповідності  показників ДСТУ 4497 „Мед натуральний”

На основі інформації Міністерства аграрної політики України [5].

Враховуючи, що Японія щороку закуповує близько 30-40 тисяч тонн меду, Україна могла б експортувати до цієї країни близько 20 тисяч тонн акацієвого, гречаного та соняшникового  меду, за умови заключення відповідних  контрактів. Тому зі сторони нашої держави для забезпечення належного рівня розвитку ринку меду натурального існує зацікавленість та підтримка перспективних напрямків співробітництва з даною країною.

Представництво Європейської комісії в Україні має право  звернутись до Міністерства аграрної політики України за умови наявності недозволених речовин у продукції „мед натуральний", та повинен відповідати встановленим стандартам.

Міністерство аграрної політики України разом з обласними  та районними державними адміністраціями здійснює заходи спрямовані на створення умов для надійного забезпечення збуту та реалізації меду натурального та розвитку інфраструктури аграрного ринку в цілому. Отже, на сьогодні необхідно надавати дотацію українським пасічникам за реалізований мед натуральний на внутрішньому ринку. З боку державних органів виконавчої влади пропонується в найближчій перспективі включити в споживчий кошик населення мед натуральний. Потрібно також відновлювати пасіки в усіх господарствах аграрного сектору нашої країни із розрахунку необхідних бджолиних сімей. Це в свою чергу забезпечить ринок меду натурального України новими робочими місцями та збільшить в перспективі обсяги виробництва зазначеної продукції. Враховуючи сучасні ринкові умови необхідно регулювати імпорт меду натурального до нашої держави, тим самим захистити українського товаровиробника та недопустити зменшення обсягів виробництва зазначеної продукції. В перспективі передбачити з боку Міністерства аграрної політики України наявність в штаті спеціалістів, закріплених за кожною областю та визначених в кожній області державних інспекторів бджільництва, які відповідали б за технологію виробництва та високу якість меду натурального та іншої продукції зазначеної галузі, ветеринарне забезпечення пасік. На сьогодні важливо надавати пасічникам безвідсоткові кредити. Потрібно передбачити виділення коштів державним та колективним пасікам під селекційні та інші програми із доступним порядком їх виконання та використання. Важливо також підтримувати обласні об'єднання на ринку меду натурального України та впроваджувати в практичну діяльність досвід висококваліфікованих фахівців, вчених з одночасним впровадженням новітніх технологій та матеріально-технічної бази для інтенсивного розвитку досліджуваного ринку. Отже в перспективі необхідно створити такі умови, коли робота на пасіці приноситиме пасічникам не тільки насолоду але й прибутки, що в свою чергу буде сприяти економічному зростанню нашої держави.

1.2 Теоретичні основи  підвищення рентабельності меду

Дальший розвиток бджільництва в різних категоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічної ефективності і факторів, які найбільшою мірою формують її рівень. Економічна ефективність бджільництва характеризується системою таких показників:

1. виходом валового і товарного меду з розрахунку на одну бджолосім'ю; 

2.затратами праці на 1 ц меду; 

3.вартістю валової  продукції бджільництва на одного  середньорічного працівник;

4.собівартістю одиниці  продукції і ціною її реалізації, прибуток;

5.рівень рентабельності. 

Внаслідок недостатньої забезпеченості бджільництва кормовими  ресурсами продуктивність бджолосімей  у сільськогосподарських підприємствах  зростає дуже повільно і нестабільно.

На даному етапі розвитку галузі бджільництва в Україні нижче  наведені дані про кількість бджолиних сімей та виробництво меду у всіх категоріях господарств.  

Таблиця 1.2.

Кількість бджолиних сімей у всіх категоріях господарств (тис. на кінець року).

продовження табл. 1.2

Таблиця 1.3

Виробництво меду на пасіках  всіх категорій господарств (тонн).

Формуючись у самостійну галузь народного господарства, бджільництво потребує комплексного підходу до свого розвитку, взаємозв'язку зі спорідненими й обслуговуючими галузями на підставі взаємовигідних економічних відносин та паритету цін. Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку бджільництва в господарствах з різними формами власності та видами господарювання - у державних, колективних сільськогосподарських підприємствах, агропромислових об'єднаннях, фермерських і селянських господарствах. Але змін на краще все ж немає. За своїми особливостями бджільництво знаходиться найближче до фермерства. Аналіз статистичних даних розвитку галузі в країні за останні 10-15 років засвідчує, що приріст бджолосімей спостерігався, здебільшого, за рахунок приватного сектора і зараз у ньому утримується 90% бджолиних сімей. Водночас, проблема необхідності збільшення бджолосімей існує в усьому світі і майже в усіх країнах бджільництво має державну підтримку. В нашій країні державна підтримка здійснюється на розвиток та на селекцію. Так, у 2003 році уряд виділив 3 млн. грн., у 2004 році - 7 млн. грн., у 2005 році - 8 млн. грн., що дало можливість частково відновити кількість бджолосімей та збільшити їх до 3 млн., хоча для успішного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, як було відмічено, потрібно 6 млн. бджолосімей. Але суми дотацій надто мізерні. Крім того, бажано, щоб дотацію отримували бджолярі, які обслуговують пасіки, починаючи з 10 бджолосімей. 

При цьому, прибутки від  запилення сільськогосподарських  культур, яке забезпечується бджолами, перевищують прибутки від прямої продукції в 15-20 разів. На селекцію у 2003 році виділено 577,0 тис. грн., в 2004 - 646,4 тис. грн., в 2005 - 905,0 тис. грн. Для результативності селекційної роботи в галузі бджільництва бажано упродовж 5 років виділяти щорічно до 3 млн. грн.

Однією з важливих умов розвитку бджільництва є наявність  відповідної кормової бази й ефективне  її використання. Природна і культивована медоносна флора України багата на різноманітні медоносні рослини. Правильне їх поєднання забезпечить  бджіл безперервним кормовим конвеєром.  

Однак, загальносвітова  тенденція зменшення кількості  бджолосімей та недооцінка ролі бджіл  у формуванні врожаю призвела в останні  роки до значного зниження (до 40%) врожайності  ентомофільних сільськогосподарських  культур в США, Канаді та ряді країн Західної Європи. Це характерно і для нашої держави. Запилення культур бджолами є важливим резервом підвищення рівня рентабельності рослинництва, яке не потребує суттєвих додаткових витрат, що особливо важливо за умов існуючої в Україні економічної ситуації. Завдяки запиленню бджолами прибавка врожаю складає: гречки - 41-60%, соняшнику - 30-41%, технічних культур - 46-67%, садів та ягідників - 38-55%, баштанових культур - 40-58%. Вирощування деяких овочевих культур, зокрема в теплицях, взагалі неможливе без використання бджіл. 

Враховуючи досвід багатьох країн світу, де прибуток бджільництва від запилення складає 90% від усіх прибутків, необхідно розробити  і впровадити механізм відрахувань  із галузі рослинництва на розвиток галузі і бджільництва за рахунок прибутку, отриманого від підвищення врожайності ентомофільних сільгоспкультур завдяки їх запилення бджолами. Такі відрахування до галузі бджільництва стимулюватимуть її розвиток, що, в свою чергу, буде запорукою подальшого підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарсь-ких культур та рівня рентабельності галузі рослинництва. 

Одним із ефективних прийомів сприяння розвитку галузі бджільництва було б часткове відрахування з прибутків  галузі рослинництва. При цьому необхідно здійснити такі кроки: 

1) зробити бджолозапилення  обов'язковим елементом технології  вирощування ентомофільних сільськогосподарських  культур; 

2) узаконити орендну  плату за бджолозапилення, сума  якої визначалася б за домовленістю  сторін. У разі не укладення договору власники посівних площ повинні перерахувати в бюджет на розвиток бджільництва за кожен гектар посіяних ентомофільних культур по 1 % від реалізаційної ціни одного гектара насіння даної культури. Цей розрахунок може бути проведений за такою формулою: 0=Рх8х1%, де О - сума перерахувань у бюджет, грн.; Р - реалізаційна ціна 1 ц насіння (без ПДВ), грн.; 8 - площа посіву ентомофільної культури, га; 1% - рекомендований відсоток перерахувань у бюджет;

3) задля нарощування  загальної кількості бджолиних сімей та покращення воскового балансу пасік на декілька років заборонити вивіз воску за кордон;

4) для покращення кормової  бази бджільництва та враховуючи  користь, яку бджоли приносять  при запиленні, в сівозміни  включати посіви медоносних культур  з розрахунку не менше 20 гектарів на 100 бджолиних сімей;

5) створити в кожній  області від 3 до 5 великих бджоло  господарств від 1000 до 4000 бджолосімей  з використанням промислових  технологій, в тому числі з  первинною переробкою та фасуванням  продуктів бджільництва. Таким господарствам держава повинна надати пільговий кредит на 5 років;

6) для забезпечення  пасічників племінним матеріалом  створити в кожній області  розплідники або племінні пасіки;

7) за фінансового сприяння  держави забезпечити закупку  меду у пасічників обласними бджоло об'єднаннями і спілками;

8) включити в споживчий  кошик населення (особливо в  дитячих закладах, школах, лікарнях  та на курортах) мед та інші  продукти бджільництва, для цього  проводити відповідну рекламну  діяльність;

9) для успішного забезпечення міського населення медом та іншою продукцією бджільництва створити Будинки меду (з такою пропозицією делегати IV з'їзду пасічників та II з'їзду апітерапевтів звертались до адміністрацій, але реакції на це не було). Спілці пасічників, асоціації "Укрбджолопром" практикувати медові ярмарки або свята меду, на яких громадяни мали б можливість закуповувати бажану продукцію, що значною мірою вирішувало б проблему реалізації продукції бджільництва;

10) створити 5 регіональних  спеціалізованих лабораторій із якості продукції та її сертифікації. Для цього винайти можливість профінансувати закупівлю необхідних приладів;

11) Департаменту ветеринарної  медицини зменшити фінансовий  прес щодо ветеринарних послуг, аналізів у бджільництві;

12) фінансове сприяти  видавничій діяльності науково-популярних та міжвідомчих видань з бджільництва.

За рахунок пільгового кредитування доцільно налагодити постачання для потреб галузі технологічних  ліній первинної обробки і  переробки бджоло продуктів, їх фасування  і пакування у різноманітні ємності для доставки споживачам, виготовлення лікувально-профілактичних харчових композицій.

Створення універсальних  технологій утримання і розведення бджіл забезпечить збільшення обсягів  виробництва крім меду ще й додаткових продуктів бджільництва - пилку, прополісу, маточного молочка, воску, отрути - що значно сприятиме підвищенню рентабельності пасік.  Особливо фінансову підтримку потребує новостворений і атестований Селекційний центр Інституту бджільництва, який, окрім основної своєї роботи, повинен спрямовувати і координувати селекційні дослідження загалом по галузі та готувати спеціалістів-селекціонерів для племрозплідників, племзаводів з бджільництва.

З метою одержання  високоякісної та екологічно чистої продукції бджільництва передбачається використання в технологічних процесах при проведенні лікувально-профілактичних заходів препаратів, виготовлених на основі фітосировини та зведення до мінімуму використання антибіотиків.

1.3 Методичні аспекти економіко-статистичного  аналізу рентабельності меду

Сільське господарство є однією з найважливіших складових  економіки країни. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує інші потреби суспільства. Ефективність роботи цього виду економічної діяльності завжди залишається актуальним питанням.

Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарської  діяльності є показник рентабельності. Рентабельність означає доходність, прибутковість підприємства. У загальному випадку її розраховують шляхом співставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються.