Економіко – статистичний аналіз прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур в ПАТ «Агрофірма «Колос» м.Ладижин

Міністерство освіти та науки України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії

і економіки підприємства

Курсова робота

з дисципліни «Статистика»

на тему «Економіко – статистичний аналіз прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур в ПАТ «Агрофірма «Колос» м.Ладижина Вінницької області»

Виконала студентка

економічного факультету

напряму підготовки «Бухгалтерський облік та аудит»

1 групи 2 курсу

денної форми навчання

Пучко Н. С.

Керівник: Лопотан Л.В.

Перевірив: Топов А.Г.

Одеса 2015 
Зміст

ВСТУП

Зернове господарство України має давню історію. Ще в середньовіччі українське зерно користувалося популярністю на західноєвропейських ринках і навіть Франція закуповувала його у дуже великій кількості для внутрішніх потреб. На сьогоднішній день українське зерно втратило свою загальноєвропейську роль, однак і зараз Україна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь.

Зернове господарство складає основу рослинництва і всього сільськогосподарського виробництва. Це визначається багатосторонніми зв'язками зернового виробництва з суміжними галузями сільського господарства і промисловості.

Хліб та хлібні продукти є важливими продуктами харчування для більшої частини населення країни, а по калорійності займають майже половину всього харчового балансу в раціоні людини.

Практика показує, що без розвинутого зернового виробництва неможливо спеціалізувати економічні райони на виробництво продукції тваринництва, розвивати виробництво технічних культур та інших галузей сільського господарства. Зерно - це не тільки продукт харчування для населення, але і незамінний корм для худоби і птиці.

У вартості продукції рослинництва зернові культури займають близько 35%, а в структурі посівних площ на їх частку припадає майже 56%.   На виробництво зерна витрачається 20% всіх затрат праці в рослинництві.  
 Зерно, як, сільськогосподарська продукція, в економічному відношенні має ряд переваг. Воно добре зберігався в сухому вигляді, легко, перевозиться на великі відстані; має високу ступінь сипучості.

Тому необхідно розвивати зернове господарство, як основу сільськогосподарського виробництва та одну з ланок підвищення економіки країни. Ось що обумовило актуальність обраної теми.

Багато вчених займаються цією темою, її розглядали такі науковці як В.П.Долинський, В.К.Савчук, М.І.Ковальчук, Г.Г.Омельяненко та багато інших.

Метою курсової роботи є економіко-статистичний аналіз прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культр.

Завдання курсової роботи полягає:

1. в узагальненні теоретичних та практичних аспектів економіко-статистичного аналізу прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур ;
2. в аналізі впливу різних факторів на рівень прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур;
3. оцінці сучасного стану виробництва зернових культур в Україні;
4. зробити висновки на основі проведених аналізів.

Об’єктом курсової роботи є процес формування прибутку від реалізації та визначення рівня рентабельності продукції зернових культур у досліджуваному підприємстві.

Предметом курсової роботи є методологічні та організаційні основи економіко-статистичного аналізу прибутку від реалізації та рентабельності продукції зернових культур

У курсовій роботі будуть застосовані такі статистичні методи, як: аналіз рядів динаміки, індексний аналіз, факторний аналіз, кореляційно-регресивний аналіз, дисперсійний аналіз, графічний і табличний метод; методи групувань; методи теоретичних досліджень та загально – наукові методи; методи збирання статистичної інформації.

Основними джерелами інформації для досліджень послужили дані річних звітів ПАТ «Агрофірми «Колос» м. Ладижина з 2006 по 2014 рр.

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

1. Завдання та джерела даних економіко-статистичного аналізу прибутку від реалізації і рентабельності

Прибуток – найважливіший комплексний якісний показник ефективності діяльності підприємства, який у вартісній формі відображає кінцевий підсумок всіх сторін роботи: виробництва та реалізації продукції, використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, наявних в його розпорядженні. Від його величини залежить стабільність фінансового стану підприємства, виконання зобов’язань перед бюджетом, кредиторами. Деяка частина прибутку використовується на виплату дивідендів власникам, формування резервного капіталу, а інша є джерелом розширеного відтворення діяльності. Управління прибутковістю діяльності є першочерговим завданням, тому аналізу фінансових результатів та факторам їх формування приділяється велика увага.

Прибуток — частина додаткової вартості, виробленої, реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість реалізується і набуде грошової форми.

Отже, об'єктивна основа прибутку пов'язана з потребою первинного розподілу додаткового продукту. Таким чином, прибуток — об'єктивна економічна категорія, тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту [7 с. 123-124].

Водночас прибуток — це показник, який формується на мікрорівні. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. У формуванні прибутку підприємств є особливості залежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин тощо.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій та іншої діяльності. Отже, прибуток — важливий показник, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства [19, с. 29].

Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. За прибутком визначається доля доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів та інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом.

Прибуток – це один із основних показників, який вивчають всі користувачі інформації (внутрішні та зовнішні) з огляду на свої інтереси. Так, керівники підприємств аналізують темпи зростання прибутку, адже зростання прибутку становить базу для самофінансування розширеного відтворення виробництва, вирішення соціальних проблем і задоволення матеріальних потреб трудових колективів. 

Основними цілями аналізу прибутку є такі:

1. перевірка обґрунтованості й напруженості планового прибутку;
2. загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка;
3. визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом), вивчення динаміки зміни прибутку за кілька звітних періодів;
4. вивчення впливу на зміну суми прибутку чинників, які водночас є складовими частинами прибутку;
5. визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві;
6. вивчення основних напрямів розподілу прибутку [43, с. 326-327].

Оцiнку iнтенсивностi та ефективності дiяльностi підприємства проводять не лише за показником прибутку, але й за показником рентабельностi.

Рентабельність – відносний показник, що порівнює одержаний ефект з витратами або ресурсами, використаними для його досягнення. У сучасній аналітичній практиці застосовується безліч показників рентабельності, які з різних позицій характеризують прибутковість діяльності підприємств. Найчастіше використовується чотири показника: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Загальноприйнятих значень рентабельності, на які можна орієнтуватися при аналізі не існує. Тому зростання усіх показників рентабельності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку виділяють і групи коефіцієнтів рентабельності (рентабельність капіталу, рентабельність продажів та інша).

Основними завданнями аналізу рентабельності підприємства є:

– оцінка виконання плану і прогнозу рентабельності підприємства;

– вивчення динаміки показників рентабельності;

– виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники рентабельності підприємства;

– пошук резервів зростання рентабельності роботи підприємства;

– розробка заходів щодо використання виявлених резервів [29, с. 97].

Основним джерелом інформації для оцінки рентабельності підприємства є форма 1 “Баланс” (дані про ресурси підприємства, що використовуються для отримання доходу та прибутку) та форма 2 “Звіт про фінансові результати”, де міститься інформація щодо чистого прибутку підприємства та витрат (за видами діяльності та елементами), які були здійсненні для отримання доходу та відповідного прибутку.

Аналіз загальної рентабельності має значення для комплексної характеристики роботи з погляду ефективність використання всього виробничого потенціалу, яке знаходить у розпорядженні виробничого підприємства.

Основна мета аналізу прибутку і рентабельності підприємства – це визначення і підрахунок можливих резервів зростання прибутку [12, с.127-128].

Узагальнюючи викладене вище, необхідно підкреслити, що значення аналізу рентабельності полягає в оптимізації процесу управління основною діяльністю підприємства шляхом наукового обґрунтування резервів підвищення її ефективності.

2. Сутність прибутку та рентабельності і методика їх розрахунку

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції  передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктами господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції мас деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат па одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.
2. Собівартість одиниці продукції.
3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів [4, с. 103-104].

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну [19, с. 32].

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

• визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
• порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
• виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
• розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується [41, с. 127-128].

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Абсолютна сума балансового прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг) [22, с. 104].

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як по точні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків [19, с. 34].

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найширшому понятті рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманою прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках [32, с. 204-205].

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість (виробнича або повна); собівартість за виключенням матеріальних витрат (рентабельність щодо заново створеної вартості); вартість в оптових цінах (вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції, тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств [31, с. 264-265].

3. Методика економічно-статистичного аналізу прибутку від реалізації та рентабельності виробництва зерна

Групування взагалі, як основний елемент статистичного зведення, є розподіл сукупності масових явищ і процесів суспільного життя на типи і групи за найбільш характерними ознаками. Якщо ознаками виступають кількісні показники, то такий вид робіт називають у вузькому розумінні безпосередньо статистичним групуванням.

Метою статистичного групування є поділ сукупностей на однорідні типові групи за існуючими для них кількісними ознаками з метою всебічної характеристики їхнього стану, розвитку і взаємодії.

За допомогою групувань вирішують три важливі взаємопов'язані завдання:

• виділення різних соціально-економічних типів явищ (процесів) та всебічна їх характеристика;
• дослідження структури масової сукупності;
• вивчення взаємодії між окремими ознаками сукупності [6, с. 28-29].

Залежно від мети та завдань дослідження групування поділяють на такі їх види:

• Типологічні – це групування, що приводять до виділення у складі масових явищ їх соціально-економічних типів (тобто однорідних частин за якістю та умовам розвитку, в яких діють одні ї теж закономірності факторів).
• Структурні – це групування, що характеризують склад однорідної сукупності за будь-якою ознакою. З допомогою таких групувань аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів.
• Ааналітичні – це групування, які спрямовані на виявлення зв'язку між окремими ознаками вивчаємого явища.

За кількістю групувальних ознак, покладених в основу групування, розрізняють прості та комбінаційні групування. Простим називають групування, яке проводиться за однією ознакою. У разі поєднання двох і більше ознак групування є комбінаційним.

При використанні методу групування вирішують такі питання:

а) вибір групувальної ознаки;

б) визначення кількості груп та величини інтервалу;

в) встановлення переліку показників, якими повинні характеризуватись виділені групи стосовно конкретного групування;

г) складання макетів таблиць, де будуть представлені результати групування;

д) обчислення абсолютних, відносних і середніх показників;

ж) табличне і графічне е оформлення результатів групування.

Принципове значення при побудові групувань має вибір групувальної ознаки, на основі якої виділяють різні типи, групи і підгрупи. За групувальні приймають найістотніші ознаки. Групувальною ознакою може бути атрибутивна (якісна) або кількісна ознака [15, с. 53-55].

Індексний метод — один із найпоширеніших статистичних прийомів дослідження соціально-економічних явищ i процесів. Основне призначення статистичних індексів — кількісно охарактеризувати відносну зміну складних економічних явищ у чaci i просторі.

Слово "індекс" у статистиці означає узагальнюючий показник, який характеризує рівень досліджуваного явища відносно рівня, прийнятого за базу порівняння. Метод індексних чисел — статистичний метод, розроблений, в основному, для вивчення господарських явищ.

Отже, статистичний індекс — це узагальнюючий показник, який виражає співвідношення величин складного економічного явища, що складається з елементів безпосередньо несумісних.

За своєю суттю статистичний індекс — це відносна величина, що характеризує зміну рівня будь-якого суспільного явища в чaci, просторі чи порівняно з планом, нормою, стандартом. Так як i відносні величини, одержані в результаті порівняння однойменних величин, індекси можуть бути виражені у вигляді коефіцієнта або у відсотках.

Індекс, як будь-який статистичний показник, поєднує в coбi якісний та кількісний аспекти. Назва індексу відбиває соціально-економічний зміст показника, а числове значення — інтенсивність змін або ступінь відхилення.

За допомогою індексного методу вирішують такі завдання:

• одержують порівняльну характеристику зміни явища у чaci, де індекси виступають як показники динаміки;
• характеризують виконання норми, затвердженого стандарту чи плану;
• оцінюють роль окремих факторів, що формують складне явище;
• дають порівняльну характеристику зміни явищ у проcтopi [1, с. 8-10].

Кореляційно-регресійний аналіз – це побудова та аналіз економіко-математичної моделі у вигляді рівняння регресії (рівняння кореляційного зв’язку), що виражає залежність результативної ознаки від однієї або кількох ознак-факторів і дає оцінку міри щільності зв’язку.

Розрахунки на основі кореляційних моделей підвищують ступінь точності аналізу, часто виявляють недоліки попереднього аналізу. Перевага цього методу складається також і в тому, що він дає можливість розв'язувати задачі, які не можна вирішити за допомогою інших методів економічного аналізу - як, наприклад, розділ впливу багатьох факторів, які діють взаємопов'язано і взаємозумовлено .

Використання кореляційно-регресійного аналізу дозволяє вирішити такі основні завдання :

1) встановити  характер і тісноту зв'язку  між досліджуваними явищами;

2) визначити  і кількісно виміряти ступінь  впливу окремих факторів і  їх комплексу на рівень досліджуваного явища;

3) на підставі  фактичних даних моделі залежності  економічних показників від різних  факторів розраховувати кількісні  зміни аналізованого явища при  прогнозуванні показників і давати  об'єктивну оцінку діяльності  підприємств [50, с. 65-66].

Необхідно підкреслити дві особливості, властиві кореляційному аналізу:

1) при  використанні кореляційного методу  вирішальне значення має всебічний, економічно усвідомлений попередній  аналіз даних господарської діяльності;

2) кореляцію  можна виявити, лише досліджуючи  достатньо велику сукупність  спостережень, оскільки кореляційні  зв'язки виявляються в формі  спряженого варіювання двох або  кількох зіставлених ознак.

Кореляційно - регресійний аналіз включає три етапи:

1. математико - економічне моделювання;
2. рішення прийнятої моделі шляхом знаходження параметрів кореляційного рівняння;
3. оцінка і аналіз одержаних результатів.

Коли визначається зв'язок між двома ознаками, кореляція називається простою; якщо ж явище розглядається як результат впливу декількох факторів – множинною [26, с. 352-353].

Рядами динаміки в статистиці називаються ряди, які за допомогою показників характеризують зміну явищ в часі. Аналіз рядів динаміки є найефективнішим засобом оцінки тенденції і закономірностей розвитку явищ. Основними елементами динамічного ряду є: рівень (окремий показник ряду) і час, до якого відноситься відповідний рівень. Рівнями ряду можуть бути абсолютні, середні і відносні величини.

Для аналізу динамічних рядів необхідно знати їх види. Перш за все потрібно відрізняти інтервальні і моментні ряди динаміки.

В інтервальних рядах рівні висвітлюють величину явищ за проміжок часу. В моментних рядах динаміки рівні висвітлюють величину явища на певну дату. На відміну від моментних рядів динаміки, рівні явищ за окремі періоди, тобто інтервальні ряди можна підсумовувати, одержуючи таким чином нові рівні ряду за триваліший період.

Ряди динаміки-це послідовність чисел, які характеризують зміну того чи іншого соц. економ явища, тобто це ряд розміщених у хронологічній послідовності статистичних показників.

Ряд динаміки складається з двох елементів: статистичних показників; моментів або періодів часу, до яких належать ці рівні.

На основі елементів ряду динаміки визначають систему показників. Ця система включає такі показники:

1. Абсолютний приріст – це показник ряду динаміки, який характеризує на скільки одиниць змінився рівень показника порівняно з рівнем попереднього або базисного періоду.
2. Темп зростання – це показник ряду динаміки, який показує у скільки разів змінився поточний рівень показника, що аналізується порівняно з рівнем попереднього, або базового періоду.
3. Темп приросту – це показник ряду динаміки, який показує на скільки % змінився поточний рівень показника, порівняно з попереднім або базовим періодом.
4. Абсолютний приріст 1%о – це одна сота базового рівня, або відношення абсолютного до відповідного темпу приросту [21, с. 247-248].

Дисперсійний аналіз - це метод статистичної оцінки надійності проявлення залежності результативної ознаки від одного або кількох факторів. За допомогою методу дисперсійного аналізу проводиться перевірка статистичних гіпотез відносно середніх в кількох генеральних сукупностях, які мають нормальний розподіл.

Дисперсійний аналіз є одним з основних методів статистичної оцінки результатів експерименту. Дисперсійний аналіз дає змогу встановити, наскільки вибіркові показники зв'язку результативних і факторних ознак достатні для поширення одержаних за вибіркою даних на генеральну сукупність. Достоїнством цього методу є те, що він дає досить надійні висновки по вибірках невеликої чисельності.

Суть цього методу полягає в статистичному вивченні вірогідності впливу одного або кількох факторів, а також їх взаємодії на результативну ознаку. Відповідно до цього за допомогою дисперсійного аналізу вирішуються три основних завдання:

1) загальна  оцінка істотності відмінностей між груповими середніми;

2) оцінка  вірогідності взаємодії факторів;

3) оцінка  істотності відмінностей між  парами середніх.

Принципова схема дисперсійного аналізу включає: встановлення основних джерел варіювання результативної ознаки і визначення обсягів варіації за джерелами її утворення; визначення числа ступенів свободи, що відповідають компонентам загальної варіації; обчислення дисперсій як відношення відповідних обсягів варіації до їх числа ступенів свободи; аналіз співвідношень між дисперсіями; оцінка вірогідності різниці між середніми і формулювання висновків.