ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Економічна безпека підприємства: сучасна характеристика 5

1.1 Поняття і сутність економічної безпеки підприємства 5

    Загальна характеристика  економічної безпеки  підприємства

РОЗДІЛ 2. Основні загрози економічній безпеці підприємств 14

2.3 Взаємозв’язок національної економічної безпеки з економічною безпекою підприємств 19

РОЗДІЛ 3. Оцінка і напрямки забезпечення відповідного рівня економічної безпеки підприємства 24

3.1 Стратегія економічної безпеки підприємства 24

3.2 Показники й індикатори економічної безпеки підприємства 25

3.3 Класифікація й оцінка економічної безпеки підприємства 26

ВИСНОВКИ 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

ВСТУП

      Мета  написання даної роботи полягає  в дослідженні питань, пов’язаних з економічною безпекою фірми, її сучасною характеристикою, оцінкою  і напрямками  забезпечення її належного  рівня.

      Предметом дослідження є економічна безпека  підприємств, об’єктом дослідження  – промислові підприємства України  на сучасному етапі трансформації  економіки.

      Завдання  полягає в вивченні нормативно-правових актів, підручників, періодичних видань, наукових статей, монографій вітчизняних  та зарубіжних авторів з метою  виявлення та систематизації питань, пов’язаних з економічною безпекою підприємств, проведення всебічного аналізу  і здійснення конкретних пропозицій по даному питанню.

      Актуальність  обраної теми курсової роботи “Економічна безпека фірми: сучасна характеристика, оцінка і напрямки  забезпечення її належного рівня” полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку української економіки існує безліч загроз економічній безпеці підприємств і ці загрози можуть призвести до банкрутства, закриття або поглинання підприємств іншими суб’єктами господарської діяльності. Саме тому, з метою забезпечення економічної безпеки фірми, потрібно всебічно розглянути  сучасну характеристику, оцінку і напрямки  забезпечення її належного рівня. Результатом забезпечення економічної безпеки підприємства є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.

      Робота  складається з трьох розділів.

      Перший  розділ має назву: “Економічна безпека підприємства: сучасна характеристика». В цій частині роботи розкриті наступні питання: поняття і сутність економічної безпеки підприємства, зведення, що можуть складати комерційну таємницю підприємства, стратегічно важливі дані, володіння якими може вплинути на економічну безпеку фірми.

      Другий  розділ роботи називається “Основні загрози економічній безпеці промислового підприємства в сучасних умовах”. В цьому розділі аналізуються питання щодо впливу сучасних трансформаційних перетворень в економіці України на стан економічної безпеки підприємств, досліджуються задачі державної науково-промислової політики в галузі забезпечення економічної безпеки, прослідковується взаємозв'язок національної економічної безпеки з економічною безпекою підприємств. Також аналізується економічна безпека промислових підприємств на сучасному етапі та з’ясовуються основні погрози економічній безпеці.

      Третій  розділ має назву “Оцінка і напрямки забезпечення відповідного рівня економічної безпеки підприємства”. Тут розкриті наступні питання:  стратегія економічної безпеки підприємства, показники й індикатори економічної безпеки підприємства. На конкретному прикладі здійснюється класифікація й оцінка економічної безпеки підприємства з галузі наукомісткого машинобудування.

      При написанні курсової роботи мною були використані Закони України, нормативно-правові акти, постанови Кабміну, підручники, періодичні видання, наукові статті, монографії вітчизняних та зарубіжних авторів з питань, пов’язаних з економічною безпекою підприємств.

РОЗДІЛ 1. Економічна безпека  підприємства: сучасна  характеристика

1.1 Поняття і сутність  економічної безпеки  підприємства

    Донедавна проблеми економічної безпеки були предметом розгляду в основному  західних фахівців. Українські і російські  дослідники звернулися до них порівняно  недавно, чим і пояснюється незначна кількість наукових праць у цій  області. Категорія економічної  безпеки є нової для української  економіки.

    Термін  «безпека» почали вживати ще в XII столітті. Він означав спокійний стан духу людини, що вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки. Термін «державна безпека» тут був вперше вжитий у «Положенні про заходи щодо охорони державного порядку і суспільного спокою» від 14 серпня 1881 р. Поняття «національна безпека» ввів у політичний лексикон у 1904 р. Президент США Теодор Рузвельт.

    Первісне  поняття економічної  безпеки розглядалося як забезпечення умов збереження комерційної  таємниці й  інших секретів підприємства. Такому трактуванню економічної безпеки присвячені публікації початку 90-х років минулого сторіччя.

    Спеціалісти, з питань економічної безпеки  підприємств, розглядають декілька підходів до дослідження економічної безпеки підприємств:

    1. Інформаційний підхід  до дослідження  економічної безпеки  підприємства

Проблему  економічної безпеки підприємства в зазначеному контексті пропонувалося  досліджувати виходячи з постулату, що ступінь надійності всієї системи зберігання інформації визначається рівнем безпеки самої слабкої її ланки, яким вважається персонал організації.

Забезпечення  економічної безпеки підприємства будувалося у формі дворівневої  системи захисту інформації. Перший рівень припускав схоронність секретів силами служби безпеки організації, а другий — передбачав формування психологічної атмосфери "пильності  і відповідальності" персоналу  організації за допомогою так  званих координаторів, призначуваних  з облич середнього керівного  ланки і, що користаються серед співробітників авторитетом.

Визнаючи, що, зберігання інформації є одним з важливих аспектів економічної безпеки підприємства, необхідно відзначити, що зведення проблеми економічної безпеки підприємства тільки до захисту комерційної таємниці являє собою занадто спрощений варіант рішення такої проблеми. Цілком очевидно, що настільки вузьке розуміння економічної безпеки не враховує всього спектра впливу зовнішнього середовища як основного джерела небезпек для діяльності підприємства.

    2. Зовнішній підхід  до дослідження  економічної безпеки  підприємства

При визначенні поняття "економічна безпека" стала переважати думка, що його зміст  відбиває такий стан підприємства, що забезпечує здатність протистояти несприятливим зовнішнім впливам.

Відповідно  до цього погляду економічна безпека  підприємства обумовлена впливом зовнішнього  середовища, що у ринковій економіці  увесь час змінюється, ніколи не залишається стабільної, постійної  чи незмінний. Саме з позицій впливу зовнішнього середовища, захисту  підприємств від її негативного  впливу і розглядається зміст  категорії економічної безпеки  підприємства, у тому числі й у  нечисленних поки публікаціях вітчизняних  учених-економістів.

Економічна  безпека підприємства визначена як захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також як здатність швидко усунути різноманітні ризики і загрози, пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності".

    3. Ресурсно-функціональний  підхід до економічної  безпеки підприємства

Автори  цього походу до економічної безпеки  підприємства розглядають її як "стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання погроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому". З цією метою розглядають сукупність процесів, що протікають в організації, із усіма їхніми характерними рисами і взаємозв'язками, що складають єдину родинну групу з погляду їхньої функціональної ролі в забезпеченні економічної безпеки підприємства і, разом узяті, відіграють важливу роль у забезпеченні економічної безпеки підприємства. У ресурсно-функциональном підході як основні напрямки економічної безпеки підприємства розрізняють сім функціональних складових: інтелектуально-кадрову, фінансову, техніко-технологічну, політико-правову, екологічну, інформаційну і силову.

Ретельне  вивчення сутності ресурсно-функционального підходу до розуміння економічної безпеки підприємства дозволяє відзначити його основну перевагу — усеосяжний, комплексний характер, оскільки в рамках цього підходу досліджуються найважливіші фактори, що впливають на стан функціональної складової економічної безпеки підприємства, вивчаються основні процеси, що впливають на її забезпечення, проводиться аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства, розглядаються економічні індикатори, що відбивають рівень забезпечення функціональної складовий економічної безпеки підприємства, і розробляються заходи для забезпечення максимально високого рівня функціональної складових економічної безпеки підприємства.

1.2. Загальна характеристика  економічної безпеки  підприємства

    В умовах соціалістичної планової економіки, коли більшість підприємств базувалося на державній формі власності, держава  твердими централізованими адміністративними  мірами в основному регулювала економічні процеси. Підприємствам не було необхідності приділяти настільки пильну увагу  забезпеченню своєї економічної  безпеки.

    Розробка  теорії економічної безпеки підприємництва знаходиться поки на початковій стадії. В даний час у науковій літературі, навіть спеціально присвяченої розгляду теорії безпеки, розкриття сутності та індикаторів дається вкрай  рідко, а у визначеннях, що зустрічаються, сутність виражається не завжди чітко, а іноді неповно. Дуже часте забезпечення економічної безпеки бізнесу  зводять до протистояння, захисту  від різного роду економічних  злочинів (крадіжки, шахрайство, підробки, підпали, несумлінна конкуренція і  промислове шпигунство, інформаційна безпека і т.д.).

Існує велика кількість визначень «економічної безпеки підприємств».

    Одні  економісти стверджують, що економічна безпека  підприємства — це стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання погроз і для забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому

    Інші  вважають, що економічна безпека підприємства (фірми) — це такий стан даного господарського суб'єкта, при якому життєво важливі компоненти структури і діяльності підприємства характеризуються високим ступенем захищеності від небажаних змін.

    Економічна  безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

      Згідно  з законом України «Про власність» економічна безпека підприємства (фірми) - це стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від внутрішніх і зовнішніх погроз (джерел небезпеки), формований адміністрацією і колективом підприємства шляхом реалізації системи  мір правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру.

      У цьому визначенні слід особливо зазначити  три моменти:

1. стан захищеності носить динамічний характер;
2. погроза, що виходить зсередини підприємства (фірми), не менш небезпечна, ніж ззовні;
3. система економічної безпеки підприємства може перетинатися і навіть взаємодіяти на правовій основі з державною системою забезпечення безпеки.

      Економісти  виділяють систему економічної  безпеки підприємства, метою якої є своєчасне виявлення і запобігання як зовнішнім, так і внутрішнім небезпекам і погрозам, забезпечення захищеності діяльності підприємства і досягнення цілей бізнесу.

Для забезпечення безпеки в систему  економічної безпеки повинні  ввійти:

• об'єкт безпеки
• суб'єкти безпеки
• механізм забезпечення безпеки
• комплекс практичних дій по забезпеченню безпеки

    Об'єкт — це те, на що спрямовано дії суб'єкта по забезпеченню його безпеки. В даний час в економічній літературі немає чіткості в розумінні й однозначному трактуванні об'єктів економічної безпеки. Об'єктами безпеки на різних ієрархічних рівнях виступають: економічна система держави, галузь народного господарства, економіка регіону, чи фірма підприємство будь-якої організаційно-правової форми, домашнє господарство, особистість.

    Суб'єкти безпеки — ті організації, державні інститути, служби, окремі особистості (оперативні працівники, приватні детективи, співробітники служб безпеки і т.п.), що забезпечують безпеку об'єкта на основі практичних дій, приведенні в дію механізму забезпечення безпеки й організації практичних дій.

    З'ясування причинно-наслідкових зв'язків, послідовності  протікання подій по забезпеченню економічної  безпеки, впливу різних факторів на ці події дають можливість визначити  концептуальну модель — механізм забезпечення економічної безпеки. Він являє собою теоретичне обґрунтування послідовності подій, що відбуваються, по забезпеченню економічної безпеки. Це свого роду умовний образ, схема динаміки забезпечення економічної безпеки, що включає декілька логічно послідовних ланок. Під факторами реалізації можливостей по забезпеченню економічної безпеки розуміють такі причинно-наслідкові зв'язки, що існують у системі забезпечення безпеки, що виступають рушійними силами, спонукальними мотивами перетворення можливості в дійсність і максимізації зусиль у використанні внутрішніх резервів.

    Основою організації, планування і здійснення практичних дій усієї системи забезпечення економічної безпеки є аналіз концепції погрози, оцінка характеру реальних і потенційних внутрішніх і зовнішніх небезпек і погроз, кризових ситуацій, а також інших несприятливих факторів. Система реальних і потенційних погроз не є постійної, і такі погрози можуть з'являтися і зникати, наростати і зменшуватися, при цьому буде змінюватися і їхню значимість для економічної безпеки.

    Усі фахівці розділяють точку зору, про  те, що система безпеки підприємства повинна будуватися на визначених принципах: 1) комплексність, чи системність 2) пріоритет мір попередження (своєчасність) 3) безперервність 4) законність 5) плановість 6) ощадливість 7) взаємодія 8) сполучення гласності і конфіденційності 9) компетентність.

    Традиційно  система безпеки  підприємства містить  у собі ряд наступних  підсистем:

• Економічна безпека - стан найбільш ефективного використання усіх видів ресурсів з метою запобігання (нейтралізації, ліквідації) погроз і забезпечення стабільного функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.
• Техногенна безпека - сукупність дій по забезпеченню проектування, будівництва й експлуатації складних технічних пристроїв з дотриманням необхідних вимог безаварійної роботи.
• Екологічна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів персоналу підприємства і його майна від потенційних чи реальних погроз, створюваних наслідками антропогенного впливу на навколишнє середовище, а також від стихійних лих і катастроф.
• Інформаційна безпека - це здатність персоналу підприємства забезпечити захист інформаційних ресурсів і потоків від погроз несанкціонованого доступу до них).
• Психологічна безпека - стан захищеності від негативних психологічних впливів персоналу підприємства й інших осіб, залучених до діяльності підприємства.
• Фізична безпека - стан захищеності життя і здоров'я окремих осіб (груп, всіх облич) підприємства від насильницьких злочинів.
• Науково-технічна безпека - здатність персоналу підприємства забезпечити захист власної коштовної науково-технічної продукції від несумлінних конкурентів.
• Пожежна безпека - стан об'єктів підприємства, при якому міри попередження пожеж і протипожежного захисту відповідають нормативним вимогам.

    Слід  зазначити, що вищевказані підсистеми другого рівня можуть містити  в собі підсистеми третього рівня. Наприклад, підсистемами економічної безпеки  можуть бути фінансова, комерційна, майнова  й ін. підсистеми безпеки.

    Для управління економічною безпекою підприємства виділяють такі основні періоди: повсякденний, загрозливий і кризовий.

• Повсякденно здійснюються контроль безпеки на підвідомчих об'єктах і територіях, гасіння несприятливих тенденцій, виконання планових робіт зі створення матеріальних систем забезпечення безпеки
• В загрозливий період проводяться заходи для попередження кризи і відбивання (ліквідації) погрози. При високому рівні погрози проводяться міри екстреної профілактики й авральні роботи по підготовці до ліквідації наслідків.
• У період кризи проводяться відомі з нашої повсякденної практики роботи (заходи) з локалізації, ліквідації і порятунку. Карними варто думати, як прийнято говорити в юристів, чи дії бездіяльності, повлекшие за собою перехід зі стану погрози в стан нещастя.

    Стратегічна (макроекономічна) складова економічної безпеки — збір і аналіз стратегічної інформації про глобальні процеси в економіці, політику, технології і т.д., що можуть зробити який-небудь вплив (позитивне чи негативне) на розвиток підприємства. Ціль стратегічного рівня ухвалення рішення (відкриття нового виробництва, упровадження на ринок нового чи товару послуги і т.п.) полягає у визначенні напрямку подальшого розвитку підприємства. Ці рішення визначають потреба зорієнтуватися на ринку і проаналізувати перспективи його розвитку, тобто розглянути ще не заповнені конкурентами ринкові ніші.

    Оперативно-тактична (мікроекономічна) складова економічної безпеки — збір і аналіз оперативно-тактичної інформації для прийняття керівництвом обґрунтованих рішень по поточним проблемах підприємства. Ціль оперативно-тактичного рівня ухвалення рішення ( будівництво чи придбання будинку під новий цех, навчання персоналу для випуску нової чи продукції надання нової послуги), знаючи напрямок подальшого розвитку, — вибрати оптимальний шлях його досягнення і мінімізувати витрати руху цим шляхом.

      Результатом забезпечення економічної безпеки  підприємства є стабільність (надійність) його функціонування, ефективність фінансово-економічної  діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.

      До  ресурсів забезпечення надійного існування  і прогресивного розвитку підприємства відносяться: персонал підприємства, матеріальні  й інтелектуальні (інформаційні) ресурси.

      З урахуванням цього діяльність з  забезпечення економічної безпеки  підприємства містить у собі чотири основних напрямки:

1. захист матеріальних і фінансових цінностей;
2. захист персоналу;
3. захист інтелектуальної власності (у тому числі комерційної таємниці);
4. інформаційне забезпечення комерційної діяльності підприємства в ринкових умовах.

      За  оцінками експертів, витрати на створення  системи безпеки фірми і її оптимальне функціонування можуть досягати 25 % витрат на весь процес виробництва.[22]

      Ефективною  може бути лише комплексна система  захисту, організована відповідно до чинного  законодавства і, що містить у  собі наступні міри:

• фізичні (створення перешкод для доступу до охоронюваного майна, устаткування, інформації);
• адміністративні (уведення відповідного режиму, порядку проходу і виходу і т.п.);
• технічні (використання технічних засобів охорони);
• криптографічні;
• програмні;
• економічні;
• морально-етичні.[36, c.21-27]

      Для кожного підприємства використовується відповідний комплекс мір, що адекватно  відповідає як його внутрішній, так  і зовнішній обстановці. 
Перехід до ринкових відносин зажадав від фахівців з безпеки здатності орієнтуватися в таких нових областях діяльності, як організація захисту комерційної таємниці і персоналу підприємства.

      Забезпечення  збереження комерційної таємниці (зведень) - це не тільки правова, організаційна, але і психологічна задача. Приступаючи до конкретної роботи, важливо зрозуміти її цінність, необхідність.

      В основі прояву таємниці - професійної, державної, комерційної - лежить недовіра між суб'єктами діяльності. І чим  більше тріщина недовіри, тим більше таємниць, які можуть використовуватись  як засіб оборони чи нападу, одержання  вигод.

      Ринкове виробництво містить у собі економічну волю і конкуренцію. Щоб запрацював механізм товарно-ринкового саморегулювання, необхідна величезна кількість  товаровиробників, що будуть мати і  реалізовувати на практиці свої економічні інтереси.

      Таким чином, в основі конкурентних відносин, боротьби за споживача й одержання  благ у виді прибутку лежить розходження  економічних інтересів суб'єктів  ринкових відносин і визначена недовіра між ними.

      За  аналогією з природою ринок функціонує як система добору, де підприємства, що не в змозі йти в ногу з  конкурентами в розвитку ефективності виробництва, приречені на економічне вимирання. Виживуть ті виробники і  продавці, що найкраще пристосовані до навколишнього умовам. Саме в такий  спосіб ринок забезпечує оптимальне використання ресурсів суспільства. Характерною  рисою ринкової економіки є і  те, що власний інтерес людини є  мотиваційною основою його діяльності.[28]

      У період становлення ринку у взаєминах  між партнерами буде переважати недовіра. Проблема полягає в тому, що багато суб'єктів підозрюють своїх партнерів  по угодах у таких же задніх думках, які мають самі. Це невід'ємний  наслідок системи егоїстичної мотивації  для одержання прибутку.

      У зв'язку з цим заслуговує на увагу  проведений за рубежем ігровий аналіз дій двох партнерів по угоді. У  грі два учасника можуть здійснити  вибір між двома різними стратегіями - співробітництва або шахрайства. При цьому обидва учасника бажають  домогтися максимального задоволення  своїх інтересів, одержати максимальну  вигоду.

      Умови гри ведуть до того, що, виходячи з  короткочасних економічних інтересів, вигідніше виявляється поводитися нечесно відносно іншого учасника. Аналіз показує, що це вигідно й у  тому випадку, коли інший учасник  співробітничає, і коли він шахраює.[13]

      Слід  особливо зазначити, що при тривалих відносинах економічних партнерів  обидва учасника одержують найбільшу  вигоду від погоджених дій, але такі відносини стануть основною формою ведення справ тільки в найближчому  майбутньому.

      Комерційна  таємниця є породженням ринкових конкурентних відносин. Неправомірне володіння чужими інформаційними ресурсами  з метою їхнього використання - небезпечна форма несумлінної конкуренції.

      Захист  комерційної таємниці - важлива умова  одержання підприємством максимального  прибутку, запобігання банкрутства.

      Перехід до ринкових відносин неминуче веде до посилення конкуренції між підприємствами (фірмами). Закордонний досвід показує - хто не піклується про захист своєї  інтелектуальної власності, той  утрачає до 30 % можливого виторгу. По оцінці іноземних експертів, щорічна  втрата американського бізнесу від  крадіжки виробничих і торгових секретів перевищує 4 млрд. доларів.[18]

2.3. Рівні економічної  безпеки підприємства

    По  територіальних масштабах  розрізняють: міжнародну безпеку, яка може охопити цілий  світ, або окремі його регіони; національна  безпека, обмежена масштабами країни; приватна безпека, охоплює окремі підприємстві чи інші колективи, особистості  чи домашнє господарство.

    Рівні економічної безпеки  підприємства можливо виділити на сонові врахування економічних інтересів учасників бізнесу:

• Рівень партнерів – включає усі сфери та характеристики діяльності підприємства, що справляють безпосередній вплив на економічні інтереси партнерів підприємства
• Внутрішньо корпоративний рівень – економічна безпека з позицій внутрішніх учасників діяльності підприємства (персоналу, менеджерів).
• Рівень власників – економічна безпека з позицій власників бізнесу та потенційних інвесторів