Економіко-статистичний аналіз ефективності виробництва соняшника в СТОВ «Агросвіт»

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..3

1. Теоретико-правові основи економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшника……………..................................................................5
1. Правові засади виробництва соняшника……………….…………………...5
2. Теоретичні основи підвищення ефективності виробництва соняшника.....7
3. Методичні аспекти економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшника…………………………………………………….….10

2.     Економіко-статистичний аналіз ефективності виробництва соняшника

        в СТОВ «Агросвіт»…………………………………………………….........14

1. Економічна оцінка ресурсного потенціалу СТОВ «Агросвіт» Краснодонського району  Луганської  області………………………………14
2. Групування господарств Луганської  області по рівню врожайності……...23
3. Динаміка врожайності соняшника в СТОВ «Агросвіт»…………………..29
4. Кореляційно-регресійний аналіз зміни врожайності соняшника…………..35
5. Індексний аналіз виробництва  соняшника в СТОВ «Агросвіт»…………...40
6. Аналіз собівартості соняшника……………………………………………….43
7. Економічна ефективність виробництва і реалізації  соняшника в СТОВ «Агросвіт»……………………………………………………………………...45

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СТОВ        «Агросвіт» Краснодонського району  Луганської  області……………………...51

1. Заходи щодо підвищення ефективності вирощування  соняшника………..51
2. Резерви збільшення прибутку від реалізації соняшника…………………...53

Висновки і пропозиції……………………………………………………………...55 Література……………………….…………………………………………………..57

Додатки………………………………………………………………………….......60

 

 

 

 

ВСТУП

 

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства. [1]

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед, тим, що від успішного розв’язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю.Коденська, К.В.Колузанов, А.А.Побережна та інші. [11]

Насіння олійних культур – унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури – нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль. [12]

Метою дослідження, проведеного в курсовій роботі, є вивчення сучасного стану та визначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.

Об’єктом дослідження виступає ефективність виробництва соняшнику в СТОВ «А.Б.Т.» Біловодського району Луганської області.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені та вирішені такі завдання:

• дана оцінка і визначені тенденції сучасного стану виробництва соняшнику;
• запропоновані заходи для здійснення виробництва соняшника більш ефективними.

В процесі дослідження були використані різноманітні економіко-статистичні методи збору й обробки інформації. Як аналітичний матеріал використовувались дані річних звітів та аналітичного обліку СТОВ «А.Б.Т.» Біловодського району Луганської області. Дослідження охоплюють період за 2010-2011 рр. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, а також літературних джерел, використаних при написанні роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Теоретико-правові основи економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшнику

 

 

1. Правові засади виробництва соняшнику

 

Зернове господарство та олійне виробництво України є стратегічною, ключовою і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно, соняшник і вироблені з нього продукти завжди були і надалі будуть ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави. Населення найбільше сприймає і найнегативніше реагує на нестачу хлібо - та олієпродуктів або підвищення цін на них. Від того, як використовує свої зернові та олійні ресурси держава, залежить добробут її громадян.

СТОВ «Агросвіт» в своїй виробничо-економічній діяльності користується джерелами аграрного права по вирощуванню зернових культур, а саме такими:

• Закон України “Про насіння і садивний матеріал ” ;
• Закон України “Про карантин рослин”;
• Закон України “Про захист рослин” ;
• Указ Президента “Про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна” ;
• Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”;
• Закон України “Про насіння”;
• Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”;
• Закон України “Про окремі питання розвитку селекції та насінництва сільськогосподарських культур”;
• Закон України “Про пестициди і агрохімікати” ;
• Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”;
• Наказ Міністерства Аграрної політики “Про затвердження Порядку розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин державного насіннєвого фонду та користувачами”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про закупівлю продовольчого зерна врожаю 2008р.”;
• Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005-2010 роки”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України”, “Про зерно та ринок зерна в Україні”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів і висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію”;
• Закон України “Про податок на додану вартість (щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції)” ;
• Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адмінправопорушення щодо відповідальності за правопорушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти рослин ”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про посилення контролю за якість зерна та продуктів його переробки”;
• Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років ”;
• Господарський Кодекс України;
• Земельний Кодекс України;
• Указ Президента “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”.

Господарство є юридичною особою, свою діяльність здійснює згідно господарського Кодексу України. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори.

СТОВ «Агросвіт» самостійно вибирає напрямок сільськогосподарського виробництва, його структуру та об’єм самого виробництва, розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює різні діяльності, які не суперечать законодавству України.

Законодавство України про насіння і садивний матеріал складається з цього Закону, Закону України “про охорону прав на сорт рослин”, інших законів та нормативних актів, прийнятих відповідно до них.

Державне управління в галузі насінництва та розсадництва здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та їх територіальні органи відповідно до своїх повноважень.

Особливе місце в економічній політиці держави займає Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18 січня 2001 року, яким визначено роль сільського господарства як пріоритетної галузі народного господарства та держави в регулюванні економічних процесів. Надзвичайно важливим є його положення щодо цінової політики, яка здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом антимонопольного контролю за цінами на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, що ними споживаються; формування цін на товари, роботи та послуги, виходячи з попиту і пропозиції на основі галузевих нормативних витрат і норми прибутку в середньому по народному господарству; запровадження заставних цін, регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій.

 

1.2. Теоретичні  основи підвищення ефективності виробництва соняшника

 

Зниження урожайності соняшнику зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, пально-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Водночас не завжди дотримуються необхідного чергування культур у полях сівозміни, що є винятково важливим саме для соняшнику з огляду на високий рівень винесення цією культурою поживних речовин з ґрунту, а також сприйнятливістю до хвороб при частому висіванні її на тій самій площі. За свідченнями спеціалістів, соняшник можна повторно висівати на одному полі не раніше як через 7-8 років. [12 ]

Поряд із зниженнями урожайності, великий вплив на валовий збір соняшнику мають втрати при збиранні, транспортуванні, заготівлі та зберіганні.

Незважаючи на зниження урожайності, частка соняшнику у валовій продукції рослинництва, яка зменшилась за останні роки майже на дві третини, залишається більш стабільною. Тому за цих умов соняшник залишається найбільш “ліквідною” сільськогосподарською культурою, здатною приносити реальний дохід як “живими” грішми, так і засобами виробництва. [12 ]

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об’єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою. В якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

 

1.3. Методичні аспекти  економіко-статистичного аналізу  ефективності виробництва соняшника

 

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об’єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього, використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об’єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культур характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень урожайності досягається при різних витратах, або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції господарства,. на основі якої можна розрахувати валовий і чистий дохід, а також прибуток.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:

1. Вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських  угідь.

2. Вартість валової продукції  на середньорічного працівника:

3. Вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат:

4. Вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів:

5. Розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:

6. Розмір валового доходу на 1 люд. – год.:

7. Розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат:

8. Розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів:

9. Розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:

10. Розмір чистого доходу на 1 люд. – год.:

11. Розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат:

12. Розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів:

13. Розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь:

14. Розмір прибутку на 1 середньорічного працівника:

15. Розмір прибутку на 1 люд. – год.:

16. Розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат:

17. Розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів:

18. Рівень рентабельності.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити такий показник, як рентабельність продажу.

19. Показник рентабельності продажу розраховується за формулою:

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. [3 ]

Економічна ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу природноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети її використання. [17 ]

Незважаючи на велику кількість досліджень, питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності, особливо впливу факторів, насамперед мікроекономічного рівня, на ефективність вирощування соняшнику, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов. [11 ]

Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 2000 роком в 2008 році площі соняшнику зросли в 2,3 рази і досягли 3,8 млн. га. середня урожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину – до 11,2 ц/га. В окремих областях у 2003 році вона була катастрофічно низькою. Зокрема. сільськогосподарськими підприємствами Криму було зібрано лише по 6,8, хмельницької області – 8,0, Херсонської – 8,3 ц/га. Однією з причин зниження врожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є його поширення у регіонах, які не мають відповідних грунтово - кліматичних умов для його вирощування.

Незважаючи на такий шлях розвитку, виробництво і реалізація насіння соняшнику, поряд із зерном, є прибутковою галуззю сектору України.

Якщо в 2000 році в середньому по сільськогосподарських підприємствах Луганської області виробництво насіння соняшнику було нерентабельним, то протягом чотирьох наступних років, за рахунок випереджаючого росту ціни порівняно з рівнем собівартості, виробництво соняшнику було прибутковим. Зокрема, в 2008 році сільськогосподарські товаровиробники області від реалізації насіння соняшнику одержали на 1 га посівів 317,0 грн. прибутку при рівні рентабельності 72,3%.

Рівень рентабельності виробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію до зростання, що свідчить про досить стабільний стан галузі та перспективи подальшого її розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Економіко-статистичний аналіз ефективності виробництва соняшника в СТОВ «Агросвіт» Краснодонського району Луганської області

 

2.1. Економічна оцінка ресурсного потенціалу СТОВ «Агросвіт» Краснодонського району Луганської області

 

СТОВ «Агросвіт» розташоване в с. Новоаннівка Краснодонського району Луганської області .

Виробниче направлення кооперативу зерно - м’ясне. «Агросвіт» спеціалізується, насамперед, вирощуванням зернових та соняшника. Тваринництво займає значно меншу частку, зменшуючи свої об’єми з кожним роком.

 Відстань від господарства до районного центру, міста Краснодон – 20 км, до обласного центру, міста Луганськ – 75 км. Господарство має вигідне місце розташування й хороші шляхи сполучень.

Кліматичні умови цієї зони характеризуються зниженою кількістю опадів, нерівномірним випадінням їх по періодам року, високим температурним режимом, низькою відносною вологістю повітря, особливо в критичні періоди росту, розвитку рослин. Суми температур більші, ніж 10 0С складають 3250 0С на рік.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, котрі закріплені за господарством, становить 3767 га.

Виходячи з основних особливостей клімату, можна сказати, що накопичення і зберігання вологи в ґрунті є однією з головних задач землеробства в даному районі. 

Головним в характеристиці господарства є визначення його об’єму і спеціалізації. Розмір підприємства визначається розмірами виробничих ресурсів. (площею сільскогосподарських угідь, ріллі, засобами виробництва, робітниками) і розмірами виробництва (валовою продукцією, товарною продукцією, прибутком).

Основним показником, що визначає спеціалізацію підприємства, є структура товарної продукції.

Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної формули. Структура товарної продукції визначається як процентне співвідношення вартості продукції окремих культур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Місце культур і галузей в господарстві визначається їх питомою вагою в структурі вартості товарної продукції. Приймається, що господарство спеціалізується на виробництві даної продукції, якщо вона в структурі товарної продукції займає 20 і більше відсотків.

Для визначення напрямку виробничої спеціалізації в СТОВ «Агросвіт» Луганської області, визначимо склад, структуру і динаміку товарної продукції за допомогою таблиці 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

Склад, структура і динаміка товарної продукції СТОВ «Агросвіт»

Види товарної продукції	2007			2008
	Виручка, тис. грн	Структура виручки, %	Номер по порядку в ранжир. ряді	Вируч-ка, тис. грн.	Струк-тура виручки %	Номер по порядку в ранжир. ряді
Рослинництво  в т. ч.:	2697	89,53	Х	9348	92,7	Х
зернові і зернобобові	1500	44,8	1	6117	60,66	1
соняшник	1040	31,05	2	2396	23,76	2
баштанні	40	1,19	8	37	0,37	7
Ін. продукція рослинництва	117	3,49	5	798	7,91	3
Тваринництво в т. ч.	335	10	-	586	5,81	-
Молоко	126	3,76	4	-	-	-
М'ясо КРС, ж.в.	109	3,25	6	432	4,28	4
М'ясо свиней,   ж. в.	-	-	-	-	-	-
Ін. продукція тваринництва	100	2,99	7	154	1,53	5
Реалізація іншої продукції, робіт, послуг	317	9,47	3	150	1,49	6
Всього по господ.	3349	100	Х	10084	100	Х

 

Кс п=

;

 

Ксп = 0,42

Центральним показником напрямку виробничої спеціалізації є структура виручки товарної  продукції, яка являє собою удільну вагу певного виду продукції в валовій виручці господарства, отриманій від реалізації сільськогосподарської продукції.

За допомогою таблиці 1, можна прослідкувати динаміку складу і структури основної товарної продукції в СТОВ «Агросвіт» Луганської області в 2007 — 2008 р.р. З наведених даних можна зробити висновок, що удільну вагу в загальній виручці господарства займає рослинництво, а саме вирощування зернових і зернобобових (6117 тис. грн. або 60,66%). Так, виручка від виробництва зернових в 2007 році склала  1500 тис, що становить 89,53% від загальної виручки за цей період.

Тваринництво ж займає меншу частину в загальній структурі виручки. Структура виручки тваринництва загалом складає в 2007 р. – 10%, що становить 335 тис. грн., в 2008 р. - 5,81 або 586 тис. грн. Порівнюючи дані за два роки, можна також відокремити слідуюче : в 2008 році СТОВ «Агросвіт» відмовилося від виробництва молока зовсім, хоча виручка за 2008 рік значно перевищує виручку за 2007р.

 Така різниця в співвідношенні виручки тваринництва і рослинництва обумовлена, насамперед, тим, що для виробництва продукції тваринництва необхідні більші затрати, ніж в рослинництві, а також тим, що виробничий цикл в тваринництві набагато більший, ніж в інших галузях сільського господарства.

Таким чином, можно зробити висновок, що господарство має два основні напрямки: виробництво зерна та соняшника.

Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, земля має особливе значення. Земельні ресурси – національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Тому найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві. Про склад і структуру земельних угідь товариства СТОВ «Агросвіт» дізнаємось з таблиці 2.

Таблиця 2

Склад, структура і динаміка земельних угідь в СТОВ «Агросвіт»

Види угідь	2007		2008		Відхилення площі звітного періоду (+ ,-) від рівня базового періоду	Відхилен-ня структури звітного періоду % від рівня базового періоду
	площа, га	Струк-тура ,%	площа, га	Струк-тура, %
С/г угіддя	3738	100	3767	100	29	-
Втому числі рілля	3607	96,4	3636	96,5	29	0,1
Сінокоси	-	-	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-	-	-