Економіко – статистичне вивчення доходів і витрат населення України

УКООПСПІЛКА

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський  університет економіки і торгівлі»

Кафедра статистики 
 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Економічна статистика

з основами міжнародної статистики»

на тему «Економіко – статистичне вивчення доходів і витрат населення України»

  Роботу  виконала студентка

                                     факультету фінансів і обліку  групи МЕ-31                                     Ващенко Олена Юріївна                                                                                                               Науковий керівник

                                     доцент Вишневецька Л. І.                                            
 

Робота представлена на кафедру і зареєстрована

«______»__________________ 201___г.,  № _______

Робота допущена до захисту

«______»__________________ 201___г.

Захист відбувся

«______»__________________ 201___г.

Оцінка «_________________________»

Члени комісії ___________________

                               ___________________ 

Полтава 2010 
 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Поняття доходів і витрат населення……………………………………..5
2. Система статистичних показників доходів і витрат населення і методика їх розрахунку………………………………………………….12
3. Статистичний аналіз факторів, що впливають на рівень, структуру і динаміку показника середньодушових витрат населення……………..24
4. Порівняльний аналіз рівня, структури і динаміки середньодушових витрат в Україні і країнах Євросоюзу…………………………………..29

Висновки……………………………………………………………………...33

Список  використаної літератури……………………………………………34

Додатки……………………………………………………………………….35 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Темою роботи було обрано статистику доходів  і витрат населення.

    Як  відомо  рівень доходів і витрат населення є одними з найважливіших показників рівня якості життя і населення. Для України ця проблема на сьогоднішній день набула особливої актуальності, тому що за результатами досліджень якості життя   Україна має один з найнижчих рівнів у порівнянні з Європейськими країнами.

    Статистичні показники про доходи і витрати  населення використовуються для  оцінки стану економіки країни, розробки її економічної політики та соціального  захисту населення. Доходи спрямовуються  на споживання матеріальних благ, послуг та нагромадження капіталу для майбутніх витрат на придбання товарів тривалого користування (автомобілів, будинків, землі тощо).

    Внаслідок світової фінансової кризи значна частина  населення України залишилась на межі безробіття, бідності, значна частина грошових заощаджень втратила свою вагу внаслідок знецінення національної грошової одиниці.

    Країна  ніколи не буде багатою, якщо в ній  основна маса населення зубожіла. Навпаки, зростання доходів домогосподарств  сприятиме і зростанню споживчого попиту, пожвавленню економічної кон’юнктури, поступовому розвитку суспільства.

    У періоди економічної активності зростає обсяг виробництва (національний доход країни) і суспільство має можливість підвищувати добробут сімей шляхом збільшення як трудових доходів, так і пенсій, стипендій, інших соціальних виплат.

    Узагальнююча  оцінка рівня життя населення  неможлива і без такого показника, як обсяг валового внутрішнього продукту у розрахунку на душу населення.

    Отже, актуальність статистичного дослідження  суми рівня доходів і витрат населення є дуже важливим в наш час.

    Метою роботи є проведення статистичного  дослідження суми рівня доходів  і споживчих витрат населення  України на прикладі Волинської області.

    Завданням роботи є статистичний аналіз факторів, що впливають на рівень, структуру  і динаміку показника середньодушових витрат населення та порівняльний аналіз рівня, структури і динаміки середньодушових витрат в Україні і країнах Євросоюзу.

    Курсова робота складається із чотирьох розділів в яких послідовно аналізується поставлена проблема. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття доходів і витрат населення

     У сучасних умовах переходу до ринку  велике значення має статистика доходів  і витрат населення. Вона необхідна: 

1. Для аналізу загального стану економіки і рівня життя ;
2. для розробки соціальної і податкової політики;
3. для оцінки можливості розширення інвестиційного процесу за рахунок мобілізації внутрішніх резервів.

       Для того, щоб дані статистик доходів  і витрат могли використовуватися  для даних цілей, вони мають бути пов'язані з іншими макроекономічними показниками, що характеризують суміжні аспекти економічного процесу, наприклад, з показниками виробництва або руху фінансових ресурсів і т. д.

       Слід  зазначити, що визначення доходу, яке  використовується при обчисленні основних показників СНС, не збігається з визначеннями доходу, вживаними в практиці бухгалтерського обліку. Річ у тому, що положення про бухгалтерський облік взагалі і про категорію доходів, зокрема, розробляються Міністерством фінансів для визначення доходу оподаткування і вирішення інших завдань. Тому існують визначення доходу на макро- і мікрорівні і між ними немає прямого зв'язку в тому сенсі, що показники доходів на макрорівні не можуть бути отримані шляхом простого підсумовування показників доходів на мікрорівні.  Дані про доходи на мікрорівні в основному використовуються при вивченні поведінки в економічному процесі господарюючих суб'єктів. Визначення доходів на мікрорівні також може представляти інтерес при вирішенні питань фіскальної політики.

       Складний  характер концепції доходу визнав свого часу один зі світових авторитетів в цій області – відомий англійський економіст Дж. Хікс. Він вважає, що загальновідомі поняття доходу і збереження не є логічними категоріями, а є лише деяким наближенням до дійсності, яке необхідне бізнесменам для кращої орієнтації у вирішенні практичних питань. Цієї точки зору дотримується відомий німецький економіст і статистик, професор П. фон дер Ліппе – автор популярного в Германії підручника за економічною статистикою. Він висловлює думку про те, що визначення доходу залежить від цілей аналізу і практичних завдань, для вирішення яких повинні використовуватися дані про доходи і заощадження. На думку Ліппе, доход – це деяка сума грошових доходів, що регулярно  поступають господарюючим суб'єктам, яка впливає на грошовий попит. Це визначення доходу пов'язане із завданням вивчення грошового попиту. Воно, отже, виключає багато вступів доходів в натуральній формі.

       У новій СНР ООН 1993 року система показників доходів грунтується на концепції, запропонованою Дж. Хіксом в згаданій вище роботі. Її суть полягає в наступному: доход слід визначати як максимальну суму, яку можна витратити на споживання на протязі деякого періоду і в той же час зберегти в кінці цього періоду капітал, який був спочатку.

       Іншими  словами, показники доходів повинні показати, скільки люди можуть витратити на споживання, не стаючи при цьому бідніше. Розвиваючи свою концепцію, Дж. Хікс вводить в теоретичний аналіз дві категорії доходів. Перша категорія охоплює регулярний потік вступів ( ex-ante), що передбачається, друга категорія – потік фактичних вступів (ex – post). На думку Дж. Хікса, для проведення аналізу перевагу слід віддавати першій категорії, оскільки вона більшою мірою пояснює поведінку господарюючих суб'єктів. Для її здобуття з категорії «ex-post» необхідно виключити непередбачені, випадкові постачання і, зокрема, приріст вартості активів внаслідок інфляції.

       Слід  зазначити, що загальна концепція доходу Дж. Хікса отримала розвиток в новій СНР 1993 року у вигляді уніфікованих визначень і класифікацій, розроблених для обчеслення найбільш важливих макроекономічних показників: ВВП, національний доход, заощадження і так далі. Якщо відвернутися від чинника зовнішньоекономічних зв'язків, національний доход дорівнює сумі доданої вартості, створеної у всіх секторах економіки. Згідно з цим визначенням, в доход не входить зміна вартості активів, обумовлена інфляцією або іншими чинниками випадкового характеру, не пов'язаними з  виробництвом, а також приріст вартості майна в результаті передачі прав власності, продажу, приватизації і т. д. Відповідно до такого підходу вартість виробленої продукції і відповідний об'єм створеного доходу не включають так званий холдинговий прибуток, який є приростом вартості активів в результаті інфляції за час знаходження товарів на складі.

         Необхідно відзначити, що згідно концепції Дж. Хікса при визначенні чистого доходу споживання основного капіталу слід оцінювати за відновною вартістю, а не по первинній, як це прийнято в бухгалтерському обліку. Слід визнати, що визначення доходу, рекомендоване в СНР для макроекономічних розрахунків, не цілком збігається з визначеннями доходу, прийнятими в бухгалтерському обліку.

       У новій СНР передбачена система показників доходів, яка на основі загальної концепції Дж. Хікса характеризує різні, але взаємозв'язані фази і аспекти процесу розподілу. Ця система охоплює наступні показники:

1. первинні доходи;
2. поточні трансферти в грошовій формі;
3. наявні доходи;
4. соціальні трансферти в натуральній формі;
5. скорегований наявний доход;
6. національний доход.

       Первинними доходами є доходи, що поступили господарюючим суб'єктам в порядку первинного розподілу доданої вартості: оплата праці, прибуток, змішаний доход, доходи від власності, податки на виробництво і імпорт, які характеризують надходження в порядку первинного розподілу органам державного управління. Проте податки на доходи і власність, оплачувані господарюючими суб'єктами органам державного управління (наприклад, податки на прибуток, загальний прибутковий податок, що сплачується домашніми господарствами і т. д.), розглядаються не як первинні доходи, а як поточні трансферти, тобто платежі перерозподільчого характеру.

       Первинні  доходи  поступають господарюючим  суб'єктам (резидентам)  даної країни з доданої вартості, створеної  як в даній країні, так і в  інших країнах; з іншого боку, частина доданої вартості, створеної в даній країні, виплачується нерезидентам за їх участь у виробництві ВВП даної країни.

       Поточні трансферти в грошовій формі є перерозподільчими платежами і надходженнями поточного характеру, здійснюваними  у вигляді поточних податків на доходи і власність, виплат з держбюджету на соціальні потреби, страхових премій і т. д.

       Сума  первинних доходів (сальдо) і поточних трансфертів утворює для кожного  сектора економіки наявний доход, який кінець кінцем розпадається на витрати на кінцеве споживання і заощадження.

       Витрати на  кінцеве споживання домашніх господарств включають :

       1) Витрати на купівлю споживчих товарів (окрім будинків і квартир) в державній, кооперативній торгівлі, на міських ринках і в неорганізованій торгівлі;

       2) витрати на оплату споживчих послуг;

       3) постачання продуктів в натуральній формі, вироблених домашніми господарствами для власного кінцевого споживання;

       4) споживання продуктів, отриманих домашніми господарствами в натуральній формі як оплата праці;

       5) послуги з мешкання у власному житлі.

       В українській статистиці в даний час існує три основні джерела інформації для визначення витрат домашніх господарств на придбання споживчих товарів: вибіркові бюджетні обстеження, баланс грошових доходів і витрат населення, торгівельна статистика. Проте на основі даної інформації неможливо досить точно визначити суму споживчих витрат відповідно до основних концепцій СНР. В результаті вибіркових бюджетних обстежень статистичні органи отримують інформацію про об'єм і структуру витрат населення безпосередньо від домашніх господарств. Але в даний час в цих даних міститься значна систематична помилка, оскільки у вибірці практично відсутні сім'ї, які мають найбільш високі доходи. Не дивлячись на вказаний недолік, матеріали вибіркових бюджетних обстежень є практично єдиним джерелом інформації про постачання сільськогосподарських продуктів, вироблених домашніми господарствами для власного споживання, і про деякі інші статті доходів домашніх господарств.

       Для здобуття інформації про витрати населення на оплату послуг використовуються статистичні дані, які надаються установами і організаціями, що надають такі послуги домашнім господарствам. До їх складу включаються ринкові споживчі послуги (побутові, житлово-комунальні, транспорту і зв'язку, оздоровчі і т. д.) і послуги фінансових посередників (банків, страхових компаній, організацій по проведенню лотерей).

       Як  було відмічено вище, заощадження є тією частиною наявного доходу, яка залишається після витрат на кінцеве споживання. Збереження є важливим джерелом фінансування та інвестицій. Показник, що характеризує відношення збереження до наявного доходу, називається нормою заощадження.

       Процес  перерозподілу здійснюється, проте, не лише в грошовій формі, але і  за допомогою надання безкоштовних соціально-культурних послуг. Для характеристики цих потоків в новій СНР передбачений показник соціальних трансфертів в натуральній формі. Вони поступають домашнім господарствам від установ державного управління і некомерційних організацій, обслуговуючих домашні господарства. Сума наявного доходу, і отриманих соціальних трансфертів в натуральній формі утворює показник скорегованого доходу сектора, який розпадається на фактичне кінцеве споживання і збереження.  Таким чином, в СНР проводиться відмінність  між двома концепціями кінцевого споживання: між концепцією витрат на кінцеве споживання і концепцією фактичного кінцевого споживання.

       Це  угрупування засноване на важливій відмінності між тими одиницями, які фінансують  витрати на кінцеве споживання, і тими одиницями, які отримують вигоду від цих витрат. Наприклад, витрати на безкоштовні послуги соціально-культурного характеру здійснюють органи державного управління, а вигоду від цих витрат отримують домашні господарства. Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств більше їх витрат на кінцеве споживання на величину соціальних трансфертів в натуральній формі, тобто на величину безкоштовних соціальних послуг, що надаються населенню державними установами і некомерційними організаціями. З іншого боку, скорегований наявний доход органів державного управління, менше їх наявного доходу, на величину виплачених соціальних трансфертів в натуральній формі.

       Показники динаміки наявного доходу, і скорегованого наявного доходу, обчислюються з поправкою на індекс споживчих цін і використовуються для аналізу зміни в рівні життя. Ці показники називаються реальними наявними доходами, або показниками наявних доходів в реальному вираженні.

       Декілька  слів слід сказати про показник національного  доходу. Він може обчислюватися на валовій і чистій основі, тобто до і після вирахування основного капіталу. Національний доход є сумою первинних доходів, отриманих резидентами даної країни за той або інший період, в ринкових цінах.

       Якщо  до національного доходу додати сальдо поточних трансфертів, отриманих з-за кордону, то можна отримати ще один важливий показник доходів в СНР - національний наявний доход. Він також обчислюється на валовій і чистій основі. Національний наявний доход, розпадається на національний кінцеве споживання і національне збереження. Така система показників доходів в новій ООН СНР, заснована на загальній концепції Дж. Хікса.

       Слід  зазначити, що показники доходів, що реєструються в СНР, як правило, недостатні для аналізу процесів розподілу доходів по групах населення, виявлення міри нерівномірності розподілу доходів. Для цього більшою мірою підходять дані вибіркових обстежень доходів населення, бюджетів домашніх господарств. Обробка даних, отриманих на основі цих обстежень, дозволяє обчислити ряд показників, що характеризують міру нерівномірності розподілу доходів. Серед них найбільш важливими є коефіцієнт Джині і коефіцієнт диференціації доходів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Система статистичних показників доходів і витрат населення  і методика їх розрахунку.

 Показники доходів населення поділяються на абсолютні та відносні.

       До  абсолютних показників відносять первинні та наявні доходи.

       Первинні  доходи населення включають усі  надходження, отримані від власності  на фактори виробництва.

       Наявні  доходи населення - результат перерозподільних процесів. Вони розраховуються за допомогою доданих до первинних доходів соціальних трансфертів і вирахування обов'язкових платежів і зборів. Отриману в результаті суму коштів населення, родини й окремі громадяни можуть використовувати по власному розсуді.

       До  доходів населення відносяться  також кошти, узяті в борг. У  зв'язку з цим виділяють кінцеві  і загальні доходи населення. Кінцеві  доходи населення - це наявні доходи плюс чисті борги населення.

       Загальні  доходи населення включають скореговані наявні доходи і чисті борги. Чисті борги відбивають зміну заборгованостей за позиками, які видані громадянам кредитними організаціями і підприємствами на споживчі цілі.

       Відносними  показниками доходів і витрат населення є їх душовий рівень та рівень на одне домогосподарство.

       Середньодушовий грошовий доход - сума кінцевих доходів, поділена на чисельність населення  країни.

       Структура та динаміка рівня грошових доходів  на одне домогосподарство України, розраховані  за даними Статистичного щорічника України, показано в таблиці 1.

       За  даними таблиці 1 можна відмітити  значні структурні зрушення у складі середньомісячного доходу на одне домогосподарство. Отже на 4,6 пункти збільшилася частка оплати праці у формуванні загального доходу домогосподарства. Незначно зростали  доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості і грошова допомога від родичів, відповідно на 0,2 і 0,4 пункти.

Таблиця 1.

       Структура грошових доходів домогосподарств  України (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство) за 2007 та 2008 роки

       Значно  зменшуються доходи від продажу  сільськогосподарської продукції. Це відбувається за рахунок низьких  закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію і порівняно високих цін на ядохімікати, корми, тощо. В результаті такого співвідношення цін сільське населення скорочує виробництво у особистих підсобних господарствах м’яса, молока і овочів. Це свідчить і про подальше зубожіння сільського населення та значний рівень трудової міграції із сільської місцевості до міст. Це доводять показники співвідношення рівня доходів у середньому на місяць у розрахунку на одне домогосподарство у міських поселеннях та сільській місцевості, що становить відповідно 2766,8 та 2040,2 грн. Рівень доходу міських домогосподарств перевищує рівень сільських на 135,6 ( .

       Зменшується також питома вага пенсій, стипендій, допомога та субсидії у загальній  сумі домогосподарства. Можливо частина пенсіонерів та осіб, що мають право на субсидії помирають, а можливо деякі домогосподарства втрачають право на субсидії через підвищення рівня оплати їх праці.

       Номінальні  доходи домогосподарства за 2008 р. збільшилися  на 41,9% при індексі споживчих цін, який становив 125,2%. Отже реальні грошові доходи одного домогосподарства збільшилися за 2008 р. на 13,3% (

       Зобразимо структуру середньомісячного рівня доходів домогосподарств України в 2008 році за допомогою діаграми.

       Рис. 1. Структура середньомісячного рівня доходів домогосподарств України в 2008 році

       Одним з основних видів доходів в  Україні вважається заробітна плата. Так, наприклад, в 2008 році заробітна  плата складала 43,3% від всіх доходів  населення. Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові за виконану роботу. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата.

       Динаміка  номінального та реального рівня  оплати праці за місяць по економіці  Волинської області показана в таблиці 2.

Таблиця 2.

       Показники середньодушової номінальної та реальної заробітної плати жителів Волинської області за 2005 – 2008 роки

       Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна  придбати за номінальну зарплату. Реальна  зарплата залежить від ряду факторів :

       а) рівня номінальної зарплати;

       б) цін на товари і послуги, які споживає населення;

       Реальна заробітна плата у 2008 р. зросла порівняно з 2005 р. на 46,7%. . Спостерігаються значні темпи зростання як номінальної так і реальної заробітної плати у порівнянні з попередніми роками. Але все ж реальна заробітна плата зростає повільніше ніж номінальна. Однак населення за розглянутий період одержувало підвищення оплати праці і щорічно багатшало. У розглянутій таблиці справджується така рівність 1,362 = 1,113*1,223.