Економічна ефективність використання виробничих ресурсів тваринництва та фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства

Курсова робота

з дисциплін: економіка  сільського господарства

та фінанси підприємства

на тему:

«Економічна ефективність використання виробничих ресурсів тваринництва та фінансове забезпечення господарської діяльності підприємства»

Зміст

                                                                                                                    ст.

Вступ.............................................................................................................................3

Розділ 1. Наукові основи  підвищення економічної ефективності

виробництва продукції  тваринництва.......................................................................5

            1.1. Суть економічної  ефективності  виробництва продукції

тваринництва................................................................................................................5

            1.2. Методика визначення економічної  ефективності  виробництва

продукції тваринництва..............................................................................................8

Розділ 2. Сучасний   стан   та  економічна   ефективність   виробництва

продукції тваринництва............................................................................................11

             2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання........................11

             2.2. Динамка розвитку  виробництва продукції тваринництва...............24

             2.3. Економічна     ефективність     виробництва    продукції

тваринництва..............................................................................................................25

             2.4. Інтенсифікація виробництва продукції  тваринництва.......................29

Розділ 3 Фінансове забезпечення господарської діяльності та його вплив на фінансовий стан.........................................................................................................36

             3.1. Аналіз джерел фінансування................................................................36

             3.2. Фінансовий стан та фактори, що його визначають.............................40

   3.3. .Розрахунок Cash-flow. Пропозиції по покращенню фінансового забезпечення………………………………………………………………………...50

Висновки…………………………………………………………………….………55

Список використаної літератури…………………………………………….…….57

Вступ

Підвищення економічної  ефективності виробництва продукції  тваринництва передбачає збільшення виробництва  і підвищення якості продукції при  одночасному зменшенні затрат праці  і матеріальних засобів на одиницю продукції. Вирішення цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою і всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство повинне розвиватися переважно на основі інтенсифікації –   головного джерела підвищення його економічної ефективності.

У зв'язку з цим основним напрямом піднесення економічної ефективності  виробництва є послідовна його інтенсифікація шляхом  хімізації  тваринництва, впровадження високопродуктивних  порід тварин, застосування інтенсивних та  індустріальних технологій.

Важливим напрямом підвищення економічної ефективності сільського господарства є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва в усіх галузях тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми насамперед сприяє підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві – основного якісного фактора його економічного і соціального розвитку.

  Матеріальною основою підвищення економічної ефективності  виробництва тваринницької продукції, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, який включає удосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці – знарядь і предметів праці та робочої сили.

У системі заходів  по підвищенню економічної ефективності виробництва продукції важливе  місце займає поліпшення якості продукції. Воно має велике економічне і соціальне значення і рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення вищих кінцевих результатів нерозривно пов'язане з проблемою якості, вирішення якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання.

       Завданням економіки сільського господарства у даній курсовій роботі є дослідити наявність у дослідженому господарстві СВК «Розсішки»,  використання виробничих ресурсів, засобів виробництва і фондів, визначити спеціалізацію підприємства, висвітлити динаміку розвитку виробництва продукції тваринництва та вивчити результати господарської діяльності підприємства  за досліджуваний період. А також проаналізувати показники - вартість валової продукції, розмір валового доходу і прибутку, інтенсифікації пояснити за рахунок чого ці показники змінювались.

      Завдання аналізу фінансового стану – виявити: структуру джерел утворення засобів підприємства, їх розміщення і використання, фінансові результати підприємств, платоспроможність підприємства, швидкість обертання оборотних засобів.

      Метою  оцінки фінансового стану підприємства  є пошук резервів для підвищення  рентабельності виробництва й  зміцнення комерційного рахунку  як основи стабільної роботи підприємства та вдосконалення ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Розділ 1. Наукові основи  підвищення економічної ефективності

виробництва продукції  тваринництва

1.1. Суть економічної   ефективності виробництва

продукції   тваринництва

      Основною  метою економічної стратегії  розвитку агропромислового комплексу   України є неухильне піднесення  матеріального рівня життя населення.  Досягнення цієї мети вимагає  насамперед вирішення продовольчої  проблеми на основі підвищення економічної ефективності виробництва   продукції   тваринництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні дальшого зростання і сталості виробництва  для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

      На  сучасному   етапі  проблема підвищення  ефективності агропромислового

виробництва є визначальним фактором економічного і соціального  розвитку суспільства.

      Ефективність  виробництва як економічна категорія  відображує дію об’єктивних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

      Ефект  – це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби та птиці.

      Економічна  ефективність виробництва визначається  відношенням одержаних результатів  до витрат засобів виробництва і живої праці.      Ефективність виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

      Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на  одиницю продукції.

      Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві –  продуктивна худоба.

      Економічна  ефективність  виробництва продукції тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції  від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача.

      Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним із найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових  затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників невпинно зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

      Підвищення  економічної ефективності забезпечує  зростання доходів господарств,  що є основою розширення і  вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

      Підвищення  ефективності виробництва продукції  тваринництва   має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

      Для оцінки економічної ефективності виробництва продукції тваринництва  та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій — це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки[9].

      Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва   і   живої  праці.

      Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва продукції і може використовуватися на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей народного господарства даний критерій може набувати більш конкретних форм з урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю[3].

      Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

      Для  досягнення максимального збільшення  виробництва окремих видів  продукції тваринництва треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів та ін.), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

      1.2. Методика  визначення економічної ефективності  виробництва продукції   

      тваринництва

      Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників.

      При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах та об'єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності виробництва продукції. Тому продуктивність худоби і птиці досить об'єктивно характеризують рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень продуктивності худоби досягається при різних витратах, або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

      Найважливішим   показником,  що характеризує  обсяг сільськогосподарсь- кого  виробництва   (результат), є   вартість валової і товарної  продукції господарства, на основі  якої можна розрахувати валовий  і чистий доход, а також прибуток.

      На розмір валової продукції тваринництва значно впливають ціни, у яких вона обчислюється. Для визначення вартісних показників рівня продуктивності праці використовують порівнянні ціни 2000 року.

      В умовах свободи  підприємницької діяльності і  ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків.

      Для  визначення економічної ефективності  сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки розраховувати одержаний результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як витрати (ресурси) функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні й оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває ряд функціональних форм[12]

      Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по колективних, державних і міжгосподарських підприємствах використовують систему показників, які доцільно розраховувати в такій послідовності:

      вартість валової  продукції (грн..) на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на 1 люд/год, на 100грн. виробничих витрат, на 100грн. основних виробничих фондів;

      розмір  валового і чистого доходу, прибутку  на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на 1 люд/год;

      рівень  рентабельності та норма прибутку  сільськогосподарського  виробництва[2].

      Рівень економічної  ефективності виробництва тваринницької  продукції можна визначити лише  з використанням системи взаємопов'язаних показників. Економічна ефективність галузі зростає насамперед у результаті економії живої та уречевленої праці. Це означає зниження собівартості продукції і збільшення суми чистого доходу.

      Основою об'єктивної  оцінки господарської діяльності  сільськогосподарських підприємств є рівень рентабельності, який визначають як процентне відношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежить від собівартості одиниці продукції та реалізаційних цін[1].

      Рівень рентабельності  здебільшого обчислюють лише для товарної продукції, використовуючи інформацію про обсяг реалізованої продукції, грошові надходження від її реалізації та про собівартість товарної продукції. У господарствах, де є збиткові галузі, крім рівня рентабельності, доцільно обчислювати показник відношення виручки від реалізації продукції (в процентах) до її собівартості. Коли виробництво продукції рентабельне, цей показник буде на 100 % більшим від рівня рентабельності, а якщо збиткове, то він буде менший від 100 % на рівень збитковості.

      Для розрахунку  окупності витрат необхідно валову  продукцію тваринництва визначити  у фактичних цінах реалізації. Фактичну суму прибутку також  обчислюють як різницю між  виручкою від реалізації продукції  тваринництва та її повною  собівартістю.

      Нетоварну продукцію тваринництва (наприклад, молоко для випоювання телят і поросят, молодняк тварин для оновлення або розширення основного стада) для визначення розрахункового рівня її економічної ефективності доцільно обчислювати у державних закупівельних цінах, встановлених для даної цінової зони. Слід враховувати, що чистий доход у тваринницьких галузях створюється в процесі виробництва продукції, а не її реалізації. Певна частина чистого доходу „зафіксована” в кожній одиниці тваринницької продукції незалежно від того, буде вона продана чи залишиться в господарстві. Отже, вихід валової продукції на 1 грн. витрат є одним з підсумкових показників ефективності виробництва у тваринництві.

      У тваринництві  всі показники продуктивності  праці є одночасно і показниками його економічної ефективності. До таких показників належать: вихід валової продукції на середньорічного працівника; на 1 люд/год; затрати праці на виробництво одиниці тваринницької продукції.

      Специфічними  показниками економічної ефективності виробництва тваринницької продукції є вихід валової продукції з розрахунку на 100 к.од., на 1 грн. витрат на корми та витрати кормів (у кормових одиницях) на виробництво одиниці тваринницької продукції.

Розділ 2. Сучасний   стан   та  економічна   ефективність

виробництва продукції  тваринництва

2.1. Виробничі ресурси  господарства та їх використання

Черкаська область розташована на Східноєвропейській рівнині, у басейні середньої течії Дніпра. Площа Черкаської області становить  
20,9 тис. км² (3,5% від загальної площі України). Сільськогосподарські угіддя складають 1452,2 тис. га (69,4 % загальної площі), з них ріллі – 1271,9 тис. га (87,6% площі сільськогосподарських угідь).

Клімат регіону помірно континентальний. Зима м’яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Середня температура найхолоднішого місяця січня – 5,9⁰С. Середня температура влітку складає + 19 ⁰С.

За сприятливих кліматичних  умов область багата на рослинність, славиться цінними мальовничими лісами, різноманітним тваринним світом. Так, в області розташований найбільший у лісостеповій зоні України Канівський біогеографічний заповідник, всесвітньо відомий Уманський дендропарк "Софіївка" - перлина садово-паркового мистецтва.

По території області протікає 1037 річок, найбільша з них р. Дніпро  
(в межах області - 150 км), 7 середніх річок - Рось, Тясмин, Гнилий Тікич, Гірський Тікич, Супій, Ятрань, Велика Вись, а також малі річки, струмки.

Ліси ростуть здебільшого на узбережжях річок, степова рослинність поширена на вододілах. У районі Канева й на південний схід від нього переважають дубово-грабові ліси (дуб, граб, клен, липа, ясен), у південно-західній, південній і центральній частині – дубово-ясеневі та грабові ліси. Черкаський бір (сосна, дуб, клен, береза) – найпівденніша межа природного поширення наддніпрянських хвойних лісів на Україні. Ліси та лісовкриті площі займають 338,0 тис. га. (16,1% території області).

Область лежить в лісостеповій зоні, досягаючи на півдні степової зони. Територія області простягнулась з південного заходу на північний схід на 245 км, з півночі на південь - на 150 км. Крайня північна точка лежить на північ від с. Кононівка, Драбівського району (50°14¢пн. ш., 32°07¢сх. д.), південна - на південь  від с. Колодисте, Уманського району (48°27¢пн. ш., 30°07¢сх. д.), західна - на північний захід від с. Жовтневе, Монастирищенського району (49°03¢пн. ш., 29°36¢сх. д.), східна – на південний схід від с. Стецівка, Чигиринськогорайону (49°00¢пн.ш., 32°52¢сх. д.).

Черкащина межує на півночі з Київською (межа 340 км), на сході - з Полтавською (212 км), на  півдні-з Кіровоградською (388 км), на заході - з Вінницькою (124 км) областями.

Область розташована в центрі України  і займає вигідне географічне  положення. Область перетинає головна водна артерія України - річка Дніпро. У формуванні економіки придніпровське положення Черкащини відіграє важливу роль. Більшість великих промислових підприємств області, а також ряд міст (Черкаси, Сміла, Канів, Золотоноша) знаходяться недалеко від Дніпра.

      Клімат області помірно теплий і вологий. Тут м'яка зима, тепле літо і достатня кількість опадів. За даними багаторічних спостережень середня річна температура повітря по області становить близько 7°.

      Проте  бувають роки, коли температура повітря значно відхиляється від середніх показників. Так, наприклад, у Дубно в 1999 році середня річна температура повітря дорівнювала 6°, а в 2004 році –  8°.

       Максимальна температура повітря влітку досягає 36 – 37°, а мінімальна – в найхолодніші зими – 36°. Середній із абсолютних мінімумів температури повітря становить – 23 – 25°.

      Середня  багаторічна температура повітря  найтеплішого місяця (липня)  –  18°, а найхолоднішого (січня)   –  5°. Річна сума опадів  на території області в середньому дорівнює 570 – 690мм.

       Найбільша кількість опадів припадає на теплу пору року, коли переважають вітри західного напрямку, а найменша  –  на зимовий період. Посухи та суховії бувають рідко.

      Під лісами  і  чагарниками  зайнято понад 30%   території області.

      Великі площі зайняті лучною і болотною рослинністю,  що є  природною кормовою базою тваринництва.

      В порівнянні  з  іншими областями України  сільськогосподарські угіддя мають значно меншу питому вагу в земельному фонді, на них припадає лише 55% території, з них орної землі разом з городами і садами 34%, під сіножатями, вигонами і пасовищами 21%, під лісами, чагарниками та вирубками знаходиться понад 30% території.

      В економіці області провідне місце належить сільському господарству, зокрема тваринництву. Найбільші площі орної землі (60%) використовуються для вирощування зернових культур (озиме жито, пшениця, ячмінь, овес, гречка, просо, кукурудза та ін.).

      Кліматичні  умови  області сприятливі  для сільськогосподарського    І виробництва.

У сільському господарстві, як і в тваринництві, виробничі ресурси поділяють на трудові, матеріальні, фінансові і земельні. Рівень забезпеченості виробничими ресурсами характеризує потенціальні можливості сільськогосподарського виробництва, а раціональний склад і рівень використання їх забезпечують оптимальний результат виробництва при мінімумі затрат живої і уречевленої праці.

Підприємство СВК «Розсішки» розміщене у селі Розсішки Христинівського  району Черкаської області. Віддаленість від районного центру становить 5 км, від обласного – 205км. 

До загального земельного фонду досліджуваного підприємства входять: площа сільськогосподарських  угідь, в тому числі: рілля, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження.

 З даних табл. 1 видно,  що у  2007 році площа сільськогосподарських угідь становить 2185га,  рілля – 2185га.

Таблиця 2.1

Сільськогосподарські  угіддя та їх структура СВК «Розсішки»

З даних таблиці видно, що за досліджуваний період площа  сільськогосподарських  угідь СВК «Розсішки» впродовж аналізованого періоду зменшилась. Так, у 2007 та 2008 рр. вона залишалася на майже одному рівні і лише у 2009 р. склала 2146 га, тобто зменшилася на 39 га або на 2%. У структурі сільськогосподарських угідь визначальне місце займає рілля площа якої протягом досліджуваних років зменшилася з 2185 га у 2007 році до 2146га – у 2009 році, тобто на 39 га або на 2%. ,  Це свідчить про високу розораність земель господарства.

Усі землі поділяються  на угіддя, тому що окремі ділянки неоднорідні  за природними якостями і господарським  використанням, до того ж не всі землі залучаються у сільськогосподарське використання.

У кожному сільськогосподарському підприємстві виділяють сільськогосподарські угіддя – ділянки землі, які мають  конкретне сільськогосподарське призначення  і систематично використовуються для  виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать рілля, багаторічні плодово-ягідні насадження, природні сіножаті й пасовища. Інші угіддя є несільськогосподарськими (ліси, чагарники, болота, землі, зайняті водою, дорогами, будівлями та ін.)[4].

Тому завдання підприємств – забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, заліснення ярів, балок, залуження деградованих земель, переведення природних пасовищ у сіножаті тощо.

Важливим народногосподарським показником є землезабезпеченість. Зі зростанням населення показник землезабезпеченості знижується. Тому необхідно постійно поліпшувати земельні ресурси, бережливо використовувати  їх, не допускаючи невиправданого вилучення сільськогосподарських угідь для потреб інших галузей народного господарства[2].

Використання земельних  угідь значною мірою обумовлюється  наявність робочої сили. Зусиллями свого трудового комплексу господарство здійснює виробництво продукції і її реалізацію, надає різноманітні послуги, виконує інші економічні і соціальні функції. Господарства, які добре забезпечені трудовими ресурсами, мають можливість запроваджувати інтенсивні технології.

 Основою збільшення  виробництва продукції, поліпшення  добробуту населення є раціональне  використання трудових ресурсів.

Трудові ресурси – це працездатне населення, яке за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Трудові ресурси сільського господарства – працездатне населення, що зайняте в сільськогосподарському виробництві. В Україні працездатний вік для чоловіків від 16 до 60 років, для жінок – від 16 до 55 років[11].