Економічна ефективність виробництва молока та її вплив на грошові надходження підприємства

Вступ

 

Сільське господарство - є однією з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування та є найбільшою умовою розвитку суспільства. Воно є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси кожної людини. Адже 80% фонду споживання формується за рахунок с/г. Однією з основних галузей с/г – є тваринництво. В свою чергу скотарство – є однією з провідних галузей тваринництва, яка забезпечує населення молоком і м’ясом, а легку промисловість – сировиною. Скотарство забезпечує населення продуктами харчування, молоком, м’ясом, які є незамінними за поживною цінністю продуктами для повноцінного харчування людини. Молоко і продукти його переробки містять більше 120 цінних компонентів: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини.

Згідно Господарського Кодексу України, підприємство - це самостійний господарюючий суб’єкт, створений для ведення господарської діяльності, яка здійснюється з метою створення прибутку. Як правило, підприємство виступає юридичною особою, що визначається сукупністю ознак: володіння майном, відповідальністю по використанню цього майна, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступає від свого імені. Володіння майном виражається наявністю бухгалтерського балансу, на якому ведеться облік майна підприємства.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді коли на грошовій основі виникає формування власних ресурсів підприємства, його доходів розподілу доходів, виникаючих в результаті цієї діяльності, їх використання на цілі розвитку підприємства.

Здобуваючи вищу освіту по спеціальності "Фінанси та кредит", мені, як майбутньому фахівцю з цієї галузі, для подальшої роботи в органах державної статистики, податкової служби, для роботи на сільськогосподарських підприємствах, тема економічна ефективність виробництва молока та її вплив на грошові надходжепння імпонує, оскільки дає можливість отримати грунтовні знання для вирішення конкретних наукових, економічних і виробничих питань.

В порівнянні з іншими видами тварин найвищу молочну продуктивність має велика рогата худоба. При правильному вирощуванні і утриманні від корови отримують 5000-8000кг молока за рік при жирності до 4% і вище.

Велика рогата худоба споживає найбільш дешеві в рослинництві корми, відходи цукрової харчової промисловості та інших видів харчової промисловості. Тому її раціон має нижчу собівартість, ніж в інших видів тварин.

До того ж у скотарстві найвища окупність кормів. Ця галузь має велике значення для розвитку інших галузей сільського господарства.

Рослинництву вона постачає: цінне органічне добриво – гній (за рік від корови одержують приблизно 10 т гною), свинарству – молоко, яке необхідне для поросят раннього віку.

Молокопродуктовий підкомплекс України посідає важливе місце у формуванні продовольчого забезпечення країни. Від його розвитку не тільки здоров’я населення, але й рівень соціальної напруги в країні, особливо в сільській місцевості.

На Чернігівщині є всі передумови для розвитку молочного скотарства, передусім природні і трудові ресурси. Проте потенціал району ніколи не використовувався повною мірою, навіть за часів Радянського Союзу, коли галузь досить успішно розвивалася. З набуттям Україною незалежністю молочне скотарство почало зазнавати серйозного занепаду.

Молочна галузь протягом 1990-2003 років перебувала в глибокій кризі – виробництво молока в усіх категоріях господарств скоротилося вдвічі, а в суспільному секторі виробництво постійно зменшується, і в 2008 р. становило відповідно 50,5 і 20,2% до рівня 1990р.

Зменшення виробництва молока і сільськогосподарських підприємствах пов’язано, насамперед, із кризовими явищами в економіці агропромислового комплексу. В господарствах населення спостерігається тенденція до зростання обсягу виробництва молока, але це не може компенсувати зменшення до загального обсягу його виробництва в області.

Нині галузь у регіоні розвивається вкрай неефективно й дуже повільно. Вона тримається на плаву виключно завдяки особистим господарствам населення. Але сучасні демографічні процеси в області дають підстави для невтішних прогнозів щодо розвитку галузі найближчим часом. Поголів’я корів у всіх категоріях господарств Чернігівщини постійно та інтенсивно скорочується: в цілому по області та в середньому по Україні у 2,3 рази.

Різкою спадною динамікою показника обсягів виробництва молока з 1990-2009 роки відзначилися с/г підприємства області  та України в цілому  скорочення з 1990-2009 роки становило відповідно 79,8 і 86%. Такий різкий спад виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, господарства населення не змогли компенсувати розширенням масштабів своєї діяльності, а відтак на Чернігівщині, як і по Україні в цілому, спостерігаємо значне скорочення молочного виробництва – відповідно на 49,5 і 44,1%.

Показники розвитку молочного скотарства в Чернігівській області

Показники		Господарства всіх категорій	С/г підприємства	Господарські населення
Поголів'я корів, тис.грн.	1990р.	455,5	331,5	124,0
	2009р	196,6	71,7	124,9
	відхилення,%	43,2	21,6	100,7
Виробництво молока, тис. т	1990р.	1254,9	901,6	353,3
	2009р	633,6	182,4	451,2
	відхилення,%	50,5	20,2	127,7
Середній річний удій, кг	1990р.	2675	2676	2671
	2009р	3159	2819	3325
	відхилення,%	118,1	105,3	124,5

 

Незважаючи на досить пристойні темпи зростання, показник продуктивності молочного стада в області (3159кг) далекий від рівня європейських країн: в Польщі – (4541кг), Німеччини – (6439кг), Франції – (6548кг), Нідерландів – (7160кг), Данії – (8156кг) та інші. Зростання продуктивності худоби в регіоні дещо вирівняло темпи зниження виробництва молока, спричинені скороченням поголів'я корів, про що свідчать дані таблиці.

Найгострішою і найболючішою молочного скотарства Чернігівської області є низькі закупівельні ціни на продукцію галузі. Наприклад, у червні-серпні 2009 року середня закупівельна ціна на молоко в регіоні становила 60 коп. за 1 л.

Незадовільні фінансові результати діяльності галузі дають підстави для твердження про неможливість виходу її з кризи власними силами.1990-2009 роки відзначилися с/г підприємства області  та України в цілому  скорочення з 1990-2009 роки становило відповідно 79,8 і 86%. Такий різкий спад виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, господарства населення не змогли компенсувати розширенням масштабів своєї діяльності, а відтак на Чернігівщині, як і по Україні в цілому, спостерігаємо значне скорочення молочного виробництва – відповідно на 49,5 і 44,1%.

Відродження молочного скотарства має відбуватися за державної підтримки в кілька етапів. Їхня тривалість, зміст, фінансове й правове забезпечення повинні бути визначені спеціальною програмою, до розробки якої Міністерству аграрної політики України слід залучити провідні наукові установи України аграрного спрямування, а також визнаних спеціалістів-практиків даної галузі.

   Метою написання  моєї курсової роботи є  обґрунтування та аналіз економічної ефективності виробництва  молока та його  впив на грошові надходження підприємства, на прикладі ТОВ «Світанок», яке знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Бобровиця, вул. Червонопартизанська

    При написанні курсової роботи я використав первинні документи та річні звіти ТОВ «Світанок»:

Статут підприємства.

• Форма №50“Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств” 2009-2011 роки.
• Форма №3 “Звіт про рух грошових коштів” за  2009-2011 роки.
• Форма №1 “Баланс” за 2009-2011 роки.
• Форма №2 “Звіт про фінансові результати” за 2009-2011 роки.
• Форма №4 “Звіт про власний капітал” за 2009-2011 роки.
• Форма №5 “Примітки до річної фінансової звітності” за 2009-2011 роки.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТВАРИННИЦТВА

1.1. Суть економічної ефективності  виробництва молока

 

Галузь сільського господарства - складна система взаємодіючих і взаємопов'язаних елементів. Ефективність функціонування системи тісно пов'язана з її цільовою функціїєю. Оцінка ефективності проводиться на основі її критеріїв, які можуть розглядатися як внутрішні і зовнішні характеристики системи. Питання молочного скотарства та ефективності виробництва молока описуються і розглядаються багатьма діячами науки. Так С.М. Курило в своїй статті "Факторний аналіз ефективності молочного скотарства" розглядає проблему ефективності виробництва молока, приводить розрахунки та таблиці по впливу величини затрат на одну корову, на рівень їх окупності, продуктивності корів, на величину собівартості 1 ц. молока, щільності поголів'я, залежність обсягів виробництва молока на одного сільського жителя від окремих чинників. Також С.М.Курило проводив кореляційно-регресійний аналіз наведених показників і встановив, що на обсяг і якість кінцевої продукції молочного підкомплексу впливають не тільки виробничі чинники, а й соціально-економічні.

У ринкових умовах господарювання важливе значення має стимулювання цінами підвищення якості продукції. Вимоги до якості продукції визначаються компетентними органами та відображаються у відповідних документах, зокрема стандартах. Саме цю проблему описує у своїй статті „Нові стандарти на молочну сировину та диференціація закупівельних цін”. Вона приводить приклад розрахунку закупівельних цін за одну тонну молока з урахуванням молочної частки жиру та білка і якісних показників згідно з ДСТУ 3662-97. Впровадження ДСТУ 3662-97 та диференціація закупівельних цін на молоко залежно від якості, яка запропонована в галузевих рекомендаціях, сприятиме підвищенню економічної заінтересованості сільськогосподарських товаровиробників у виробництві якісної молочної сировини.

На сьогоднішній день молоко як продуктовий підкомплекс агропромислового комплексу України знаходиться в стані кризи. У зв’язку з цим розглядається питання підвищення ефективності підкомплексу на базі удосконалення економічних відносин в ньому. Саме ці питання висвітлює доктор економічних наук, професор В. Н. Зимовець у своїй статті „Економічні проблеми розвитку виробництва на ринку молокопродукції”.

Важливим фактором конкурентоспроможності продукції є зниження затрат праці на одиницю продукції, що виробляється. Наявність нормативів трудомісткості дає можливість виробникові підібрати такий варіант умов виробництва, нормативи трудомісткості якого відповідали б його можливостям. Отже, виробник зможе правильно розрахувати економічну ефективність виробництва.

 

 

 

1.2. Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення

 

Молочна галузь належить до провідних у харчовій промисловості та формує достатньо привабливий за обсягом ринок. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Операційні витрати - витрати, виражені в грошовій формі, трудових, матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності підприємства.

За економічним змістом операційні витрати поділяють на :

1. Матеріальні витрати. До них відноситься вартість сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, використаних на виробництво, вартість палива і електроенергії, вартість запасних частин і матеріалів для поточного ремонту основних засобів, втрати внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм.
2. Витрати на оплату праці. До них відносять всі види виплат основної та додаткової заробітної плати штатних і позаштатних працівників підприємства, що відносять на собівартість.
3. Відрахування на соціальні заходи. До них відносятьсь всі види обов"язкових відрахувань підприємства в позабюджетні фонди (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності), які відносяться на собівартість.
4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів. До них відносять амортизаційні відрахування від балансової вартості виробничих основних фондів і нематеріальних активів підприємства.

Інші витрати. До них відносять всі інші види операційних витрат підприємства (обов’язкові рентні платежі в бюджет, штрафи, пені, неустойки, сплачені відсотки за користування кредитом, витрати на збут та ін.)

Великий вплив на формування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Відповідно до положень бухгалтерського обліку, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість включає : матеріальні витрати, витрати на оплату праці, заальновиробничі витрати, інші прямі витрати. Наднормативні витрати включають : адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості на основі «Типових положень». Проте вплив підприємств на окремі елементи витрат: відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати на фінансування ремонту та поліпшення основних фондів, інші витрати (податки та збори, відрахування), є обмеженим.

При аналізі собівартості продукції, матимемо змогу встановити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви. В процесі аналізу виявляють за рахунок чого змінюється собівартість. за рахунок затрат чи за рахунок продуктивності. Якщо в процесі аналізу виявлено, що зміни відбулися за рахунок затрат, необхідно провести аналіз з виявленням причин відхилення по кожній статті затрат в розрахунку на одну голову чи на 1 ц. кожного виду продукції.

Таким чином, без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості з одночасним збільшенням обсягу виробництва, є важливим якісним фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти досконало управляючи операційними витратами на підприємстві з урахуванням сфери й галузі його діяльності. Позитивно також впливають на прибуток реалізація залишків нереалізованої продукції, сировини й матеріалів, збільшення частки прибутку в оптовій ціні (рентабельність продукції).

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Потім необхідно проаналізувати прибуток по галузі тваринництва, для цього необхідно від загальної суми від реалізації відняти затрати понесені на виробництво і реалізацію даної продукції. Головною метою суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються господарською діяльністю в умовах ринкової економіки, є одержання прибутку.

Прибуток - це чистий дохід підприємця, виражений у грошовій формі на вкладений ним капітал, і характеризує винагороду підприємця за ризик здійснення підприємницької діяльності. Прибуток виражає собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення господарської діяльності. Прибуток є результатом тільки вмілого та успішного здійснення бізнесу і досягнення комерційного успіху.

Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності. Індивідуальний рівень прибутку підприємства в порівнянні з галузевим характеризує ступінь вміння (підготовленості, досвіду, ініціативності) менеджерів (керівників підприємств) успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток. Чим вище рівень прибутку підприємства в процесі його господасрької діяльності, тим менше його потреба в залученні фінансових коштів із зовнішніх джерел, тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. Прибуток є постійно відтворюваним джерелом.

Використання прибутку на підприємствах відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні відображено на рис.1.21.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою і спожитою його частками з врахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.21 Основні напрямки розподілу прибутку підприємства.

 

Теоретичною базою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є прийнята для всіх підприємств незалежно від форм власності єдина модель господарського механізму підприємства, яка основана на оподаткуванні прибутку в умовах ринкових відносин (рис.1.23) і по суті є моделлю формування і розподілу фінансових результатів. Вона відображає єдність цілей діяльності, єдність показників фінансових результатів діяльності, єдність процесів формування та розподілу прибутку, єдність системи оподаткування.

 

 

 

 

 

Рис. 1.23 Модель господарського механізму підприємства, що заснована на оподаткуванні прибутку.

 

Ефективність управління прибутком на підприємстві, як і його дохідність, характеризується показниками рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних із виробництвом продукції, визначається як:

Р = (П / С) х 100,    (1.24)

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість продукції, грн.

Практика рекомендує для оцінки рентабельності використовувати систему взаємопов’язаних показників рентабельності :

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, розраховані у зв’язку з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).

Знайшовши прибуток , можна охарактеризувати чи рентабельно працювала дана галузь. Рентабельність визначаємо діленням прибутка на собівартість (%).Рівень рентабельності за рахунок проведених додаткових міроприємств розраховують діленням вартості додатково отриманої продукції на додоткові затрати на проведення зоотехнічних міроприємств та затрат на реалізацію додаткової продуції за мінусом одиниці та помножити на 100%.

На ринку продовольчих ресурсів молоко і молокопродукти займають значне місце. В останні роки політичні зрушення відбулося в структурі каналів реалізації молока. Так, помітно зросла частка реалізації молока населенню через систему громадського харчування (включаючи продаж і видачу у рахунок оплати праці) на ринку, через власні магазини 16,6%. Водночас скоротився до мінімуму (менше 0,1%) продаж молока організаціям споживчої кооперації.

Аналіз цінової ситуації, що склалась, свідчить, що виробнику більш вигідно продавати молоко на ринку та у власних магазинах. Реалізація молока населенню, через систему громадського харчування, має не велику тенденцію. При бартерних операціях ціна молока була найнижчою. Через низькі ціни продажу, в цілому по Україні, господарства суспільного сектору зазнали великих збитків.

Ускладнення ситуації на ринку молочної продукції полягає в тому, що споживання на одну душу населення (в перерахунок на молоко) зменшилося від норм.

Нині потенційні можливості формування ринкових ресурсів молока використовуються недостатньо.

Загальною вимогою до господарств усіх форм власності на даному етапі є необхідність збільшення обсягу продажу молока для створення відповідних державних та регіональних товарних поставок. Для цього необхідно збільшити питому частку продажу молока через заготівельні організації (молокопереробні підприємства, організації споживчої кооперації та за окремими зв’язками у торгівельну мережу і власні фірмові магазини).

Важливою проблемою, що виникла останнім часом, є також проблема збуту молочної продукції товаровиробником, особливо господарствам приватного сектора. Тому необхідно поліпшити організацію заготовлі молока в них через молоко приймальні пункти, відновивши функціювання багатьох з них, та створити нові і насамперед у віддалених від районних і промислових центрів селах, а також за договорами з господарствами суспільного сектора.

Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов’язані з їх властивістю – молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга „виробництво – заготівля – переробка – реалізація продукції” повинні функціонувати скоординовано і ретельно.

Необхідно також розмірити випуск продукції із знежиреного молока (йогурти, сирки), поглибити його переробку на промислових підприємствах, ширше використовувати для харчових потреб вторинні ресурси переробки – відвійки, сколотини, сироватку, тощо.

 

 

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

2,1 Виробничі ресурси господарства  та їх використання

 

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Світанок” знаходиться в Чернігівській області, Бобровицький район, місто Бобровиця, вул. Червонопартизанська, 75. ТОВ “Світанок” зареєстроване Бобровицькою райдержадмістрацією від 15 серпня 2001 року №44 здійснює свою діяльність згідно з Конституцією і законами України “Про господарське товариство”, “Про власність”, “Про систему оподаткування”, діючих нормативних актів, установчого договору і Статуту Товариства. ТОВ “Світанок” було створене в процесі реорганізації на виконання Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” №117 від 15.12.1999 року шляхом об’єднання земельних і майнових паїв засновників та оренди майна і землі колишніх членів КПС “Світанок”, і являється юридичною особою.

Засновниками Товариства є: Ганчев Іван Павлович, Ганчев Сергій Іванович, Лесенко Леонід Григорович, Шамал Володимир Леонідович. Статутний фонд господарства становить 85506 гривень, у тому числі по засновниках: Ганчев І.П.-61860 грн. (72,3%), Ганчев С. І.- 7795 грн. (9,2%), Шамал В. Л.- 9433 грн. (11,0%), Лесенко Л. Г.-6413 грн. (7,5%).

Дане господарство знаходиться на відстані 4км від залізничної станції, 105км від обласного центру міста Чернігова, та міста Києва. Також через місто проходить шляхове сполучення Бобровиця-Козелець-Чернігів.

ТОВ “Світанок” забезпечене дорогами 1 та 2 класів. По території господарства велику розгалуженість мають польові шляхи та дороги. Внутрішньогосподарський та міжміський зв'язок здійснюється за допомогою телефонного та радіозв’язку, факсу, планується підключення до мережі Internet.

Підприємство знаходиться в лісостеповій зоні і характеризується помірно-континентальним кліматом. Сума щорічних опадів становить 350-380мм, на літній період припадає близько 170мм. Середньорічна температура дорівнює +6°С. В кінці грудня спостерігається відносно сніговий покрив, який тримається по-різному.

Кліматичні умови вцілому сприяють даному господарству у вирощуванні озимих і ярих культур, цукрових буряків і задовольняють умови для розвитку галузі тваринництва.

Ґрунтовий покрив представлений в основному дерново-підзолистими, темно-сірими опідзоленими ґрунтами, вони є різними по хімічному складу. Рельєф земель господарства є рівнинним. Основними джерелами створення запасів вологи є поверхневі води. Найбільш поширені не змиті та слабо змиті чорноземи, що залягають на слабо хвилястих місцевих вододілах та їх схилах. Ґрунти середньо – забезпечені азотом, фосфором та калієм, 1га землі має родючість 68 бал, вміст гумусу в ґрунті 3,5%.

Організаційно-виробнича структура підприємства залежить від його розмірів. Тому для ТОВ “Світанок”, як середнього за розміром господарства, характерна трьохступінчата управлінська структура. Вона передбачає наявність між керівником господарства і керівником первинного підрозділу проміжного рівня (керівник або начальник відділення). Головні спеціалісти (які очолюють спеціалізовані відділки) виступають одночасно в ролі функціональних і лінійних керівників.

До організаційної структури ТОВ “Світанок” входить: одна свиноферма, одна молочна-товарна ферма, одна тракторно-рільнича бригада. До обслуговуючого підрозділу входить : автопарк, ремонтна майстерня, складське господарство (фуражний фонд, запчастини, ПММ), підрозділи з водопостачання та енергозабезпечення, переробні підрозділи (пункт забою худоби, кормоцех, млин), пилорама. До функціональних служб належать: агрономічна, економічна, зоотехнічна, інженерна, ветеринарна.