Економічна природа конкуренції. Типи й види конкуренції

 

               Міністерство освіти і науки України 

   Київський національний економічний університет ім.В.Гетьмана

                Кафедра політичної економії

               обліково-економічних факультетів

 

                                

                                  Курсова робота          

            на тему: «Економічна природа конкуренції. Типи й види

            конкуренції»

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        Студентки 1 курсу,

                                                        Факультету міжнародної

                                                        економіки та менеджменту                              

                                                       

                                                        Науковий керівник

                                                    Лебедева Лариса Валеріановна

 

 

                               Київ-2009

                                                                                      

 

                                  План

Вступ……………………………………………………...с.3-4

1)Поняття економічної природи конкуренції………….с..5-13

2)Типи і види конкуренції………………………………с.14-22

3)Ринково-конкурентна ситуація в Україні……………с.23-28

Висновки…………………………………………………с.29-31

Список літератури……………………………………….с.32

 

 

 

 

 

 

                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Вступ

 

          Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок.

          За визначенням  ринок - це організована структура,  де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називаеться кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції. [6;с.5]

          Центральним поняттям, що виражає  сутність ринкових відносин є  поняття конкуренції (competition). Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробникамиі. Конкурентна боротьба - це динамічний процесс. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

          В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

           Мета дослідження - дослідження  сутності конкуренції як категорії  ринкової економіки.

          Завдання роботи - вивчити різновиди,  форми, економічні закони та  умови виникнення конкуренції.

          Об’єкт дослідження - конкуренція та її види.

          Актуальність роботи - сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму у наш час є одним з найважливіших напрямів економічної реформи.[7;с.3]

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

                              1.Поняття економічної природи конкуренції.

 

      На сучасному етапі конкуренція є важливим та дієвим механізмом, який забезпечує високоефективність,  пропорційність та динамічність ринкових відносин як у галузі виробництва, так і реалізації товарів чи послуг. Конкуренція є основним економічним поняттям, притаманним ринковим умовам господарювання, необхідним атрибутом їх існування і розвитку.

      Конкуренція-економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин-свобода вибору-реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Широке розсіювання економічної влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цієї влади й обмежує можливості зловживання нею. До основних функцій конкуренції належать:визначення ринкової вартості товару у процесі конкурентної боротьби;стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво як засобу підвищення життєздатності підприємста та отримання переваг над конкурентами;сприяння вибору найефективніших форм власності та господарювання;формування високоефективних конкурентних структур ринку.[3;с.4-5]

      Мінливі конкурентні умови потребують від підприємств вчасного відповідного реагування на зміни ,що відбулися. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів(запровадження у виробництво нових винаходів та технологій).Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

      У кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов`язків норм і ризику, пов`язаних із вільною конкуренцією ,вдаючись ,наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентують правила конкурентної боротьби. За Смітом, сутність конкурентної поведінки виробників становило ”чесне” ,без змови, суперництво виробників завдяки, як правило, ціновому тиску на конкурентні. Не суперництво у встановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучасному трактуванні поняття конкуренції.

      У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі-максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживача. Однак способи й шляхи досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг-це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції.

      Зародки економічної конкуренції виникли одночасно із зародженням простого товарного виробництва. Процес еволюції конкуренції обумовлений розвитком виробничих сил і продуктивних відносин. Розвиток конкуренції має три стадії: теза(етап досконалої конкуренції)-антитеза(процес монополізації)-синтез(сучасний етап конкуренції, коли підприємство намагається стати монополістом і одночасно посилює конкурентну боротьбу).

     Теорія конкуренції була узагальнена Адамом Смітом у праці”Дослідження про природу і причину багатства народів”(1776).Новизна теорії конкуренції А.Сміта полягає в тому, що він уперше:

-сформулював поняття  конкуренції як суперництва, що підвищує ціни(при скороченні пропозиції) і знижує ціни(при надлишку пропозиції);

-сформулював головний принцип конкуренції-принцип ”невидимої руки”,відповідно до якого,”смикаючи” за ниточки маріонеток-підприємців,”рука” змушує їх діяти відповідно до якого-небудь ”ідеального” плану розвитку економіки, безжалісно витісняти фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

-відпрацював теоретично дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, що об’єктивно врівноважує галузеву норму прибутку, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. Тонкість механізму конкуренції полягає в тому ,що при скороченні попиту на товар найбільші труднощі випробовують фірми, що випускають неякісну або занадто дорогу продукцію. Гнучкість механізму конкуренції проявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни обстановки в зовнішньому середовищі. Швидко адаптуються до середовища мобільні фірми;

-визначив основні  умови ефективної конкуренції ,що включають наявність великої кількості продавців і покупців ,що вичерпує інформацію ,мобільність використовуваних ресурсів, неможливість кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару(при збереженні його якості або якості сервісу);

-розробив модель посилення й розвитку конкуренції,довів,що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживача і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому.

     Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані деякими авторами. ”Конкуренція є прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ”, -вважає сучасний американський економіст П.Хайне.Ф.Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні. К.Р.Макконелл і С.Л.Брю вважать, що конкуренція-це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його. Й.Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, підвищення якості товарів і рівня життя населення. Також до перерахованих визначень поняття “конкуренція” варто додати, що це й економічні відносини, суть яких полягає в зіставленні індивідуальних затрат праці на виробництво якого-небудь матеріального блага із суспільно необхідною їх величиною.

      Проаналізувавши визначення поняття “конкуренція” різними економістами, можна зробити висновки, що в даному випадку конкуренція як наукове поняття-багатоаспектне і в кожному випадку її зміст визначається залежно від цілей,у зв’язку з яким вона сформована. Отже, універсального трактування, що таке конкуренція, на всі випадки життя не може бути визначено.[9;с.2-4]

     Конкуренція спонукає до дії різноманітні стратегії конкурентної боротьби, кожна з яких зорієнтована на різні умови економічного середовища та різні ресурси, що є у розпорядженні фірм. Це допомагає фірмам вдало пристосовуватися до умов та вимог ринку.

     Існують чотири типи компаній:

-віоленти;

-патієнти;

-комутанти;

-експлеренти

Також існують конкурентні  стратегії.

     Віолентна(силова)стратегія характерна для фірм, що діють у сфері великого стандартного виробництва товарів та послуг.     Джерелом сили фірм ,які дотримуються цієї стратегії, є економія на масштабах виробництва, тому що великі обсяги виробництва продукції більш ефективні, ніж виробництво невеликих партій, а тим більше якщо вони відрізняються одна від одної. Віоленти також використовують переваги широкомасштабних наукових досліджень, розвинутої збутової мережі й великих рекламних компаній.

     Стратегія віолентів-це така стратегія, коли спираючись на свою силу гіганта, фірма намагається домінувати на загальному ринку, витісняючи з нього конкурентів.

     Віоленти прибавлюють покупця відносною дешевизною та добротністю своїх виробів. Піклування віолентів про покупця слід розглядати не як благодійність, а як реальне використання законів масового попиту.

      Патієнтна(сегментна)стратегія притаманна фірмам, що обрали шлях вузької спеціалізації. Вона передбачає виготовлення особливої, унікальної продукції для обмеженого кола споживачів. Переваги компаній-патієнтів зумовлені тим, що їхні товари більшою або меншою мірою є незамінними для відповідної групи клієнтів. Така компанія не прагне контролювати велику частку ринку, а зосереджує зусилля на максимізації своєї участі у відповідному, досить маленькому, ринковому сегменті.

     Стратегія патієнтів-не просто спеціалізація, а зосередження всіх ресурсів на виробництві економічних благ, що користуються обмеженим попитом.

     Патієнти вузько окреслюють свій реалізаційний ринковий сегмент, тому що : по-перше, вони намагаються уникати прямої конкуренції з провідними корпораціями, оскільки для них боротьба з гігантами безперспективна;по-друге, задовольняючи спеціальні запити споживачів, фірма має переваги саме тому, що досконало вивчає ці запити.

Великі розміри фірми в такому разі були б недоліком, тому що переваги можуть мати тільки малі й середні фірми, які гнучко реагують на спеціальні потреби, рятуючи економіку від тиску стандарту.

      Комутантна(локальна)стратегія переважає в умовах звичайного бізнесу в місцевих (локальних) масштабах. Джерелом дієздатності малого неспеціалізованого підприємства є те, що воно краще пристосовується до задоволення невеликих за обсягом(а часом і короткострокових)потреб конкретного клієнта. Численні малі підприємства, що створюються кожного разу для конкретного виду товару, виконують роль сполучного елемента економіки. Комутанти готові використати будь-яку нагоду для бізнесу, тоді як інші компанії суворо дотримуються свого профілю.

      Стратегія комутантів полягає в тому ,що вони легко йдуть на кардинальну зміну сфери комерційної діяльності, на яку інші фірми неспроможні.

      Дух вільного підприємництва, постійна націленість на одержання прибутку і готовність заради цього використовувати будь-які засоби в діяльності комутантів виявляються у найбільш чистій та закінченій формі.

     Експлерентна(піонерська)стратегія пов’язана зі створенням нових або радикальною зміною старих сегментів ринку. Ідеться не просто про поліпшення якості товарів та послуг, а про вкрай ризикований, але надзвичайно вигідний(у випадку успіху)пошук революційних рішень. Головний фактор дієздатності експлерентів пов’язаний із швидким впровадженням принципових новацій. Така компанія прагне до створення нового ринку й одержання вигод завдяки одноосібній присутності на ньому.

    Стратегія експлерентів- це не просто поліпшення якості товарів та послуг, а пошук украй ризикованих, але неймовірно вигідних(у випадку успіху)революційних рішень.

    Пошуки експлерентів у 85 випадках із 100 закінчуються невдачею ,і фірми стають банкрутами, але у 15 випадках на долю експлерента випадає нечуваний технічний і фінансовий успіх. Саме це й приваблює в бізнес усе нові й нові фірми.[1;с.233-235]

     Отже, конкуренцію продуктивно розглядати як багатогранну категорію. По-перше, конкуренція-це різновид соціального регулятора, що визначає поводження різних суб’єктів.У цій якості конкуренція виконує регулюючі функції, формує економічні і суспільні пропорції, впливає на поводження людей. Саме конкуренція (а не адміністративне встановлення) у більшості випадків є найбільш природним і в силу цього ефективним регулятором цін на ринку.

      По-друге, передумовою для конкуренції служить свобода економічної діяльності (воля договору, воля підприємництва, воля конкуренції),гарантована Конституцією України.

      По-третє, конкуренція є передумовою реалізації прав споживачів (наприклад, права на вибір товарів(робіт, послуг) чи на одержання інформації).Відсутність конкуренції на ринку фактично перетворює багато з цих прав на фікцію чи істотно їх обмежує. Поводження споживачів вважається важливим елементом конкурентної боротьби. Не випадково в законодавстві ряду країн споживач розглядається як учасник процесу конкуренції.

     По-четверте, конкуренція-правомірна (не заборонена законом),автономна діяльність суб’єктів, що хазяюють, на відповідному ринку, метою якої є одержання найбільш вигідних умов виробництва і збуту законними способами. У конкурентній діяльності важливий елемент змагання (для конкуренції необхідна наявність суперників на ринку, цілі в конкурентній боротьбі досягаються за рахунок конкурентів).

     По-п’яте, конкуренцію правомірно розглядати як суспільні відносини, що складаються між суб’єктами господарювання у процесі їх підприємницької діяльності.

     По-шосте, відсутність конкуренції в суспільстві позбавляє економіку рушійної сили. Саме участь у конкурентній боротьбі спонукає виробників до новаторства, підвищення ефективності виробництва.[5;c.4-7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  2.Типи і види конкуренції.

 

       Як невід’ємна частина системи “виробництво-ринок”, конкуренція здійснюється у багатьох формах, які з розвитком ринкового господарства стають дедалі різнобічнішими. Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

        Внутрішньогалузева конкуренція-  це конкуренція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо у кожного з них встановлюється індивідуальна вартість виробництва певного товару.

        Внутрішньогалузева конкуренція  сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу. У сучасних умовах вона переважає на окремих вузькоспеціалізованих ринках конкретних видів товарів(наприклад, мінікомп’ютерів, телевізорів тощо).

        Оскільки ціни на ринку тяжіють  до витрат, що встановлюються на підприємствах ,які виробляють переважну масу продукції, то результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.

        Міжгалузева конкуренція- це конкуренція  між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

        Залежно від різних умов виробництва  в галузях підприємці за однакових  витрат капіталу одержують неоднакову  масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де він вищий. Якщо не відбувалося, то пропозиція товарів у малоприбуткових галузях зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них),а у високоприбуткових-збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені у галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки капітали відпливають)- зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли рівень прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на однаковий капітал отримується однаковий середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін або цін виробництва.

         У сучасних  умовах переважна частка міжгалузевого  переливання капіталу відбувається  в межах багатогалузевих концернів і конгломератів.

         Міжнародна  конкуренція-це конкуренція виробників  на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому ринку домінують компанії найрозвинутіших країн.

         Міжнародна конкуренція сприяє збалансованому розвиткові світового ринку, переливу капіталу не тільки між сферами виробництва, а й між різними державами.

         З огляду  на морально-етичний характер  поведінки конкурентів виділимо  добросовісну та недобросовісну конкуренцію.

         Добросовісною  конкуренцією є ситуація на  ринку, де реально створюються і забезпечуються чесні й правдиві умови функціонування суб’єктів економічних відносин. Добросовісність виявляє себе у встановленні визначених стандартів належної поведінки суб’єктів господарювання у конкурентних відносинах. Нині принцип добросовісності має означати не лише верховенство права, дотримання торгових і чесних звичаїв, а й високий ступінь довіри.

         У вітчизняній  економічній науці розроблені  такі критерії добросовісної конкуренції:

1)відсутність у окремого суб’єкта господарювання можливості визначати умови обороту товарів на ринку;

2)здобуття суб’єктом господарювання переваг над іншими суб’єктами господарювання у конкуренції завдяки власним досягненням;

3)додержання у підприємницькій  діяльності правил, торгових та інших чесних звичаїв.

         Основними  інструментами добросовісної конкуренції  є зниження цін за умов існування  для цього підстав (наприклад, зменшення витрат),підвищення якості продукції та її диференціації, розвиток обслуговування після продажу, застосування новітніх технологій, реклама. Добросовісна конкуренція-домінантна ринкової економіки, один із найважливіших чинників економічного пожвавлення.

          Не будь-яка конкуренція сприяє ефективному функціонуванню ринкових відносин. Є й така, що негативно впливає на економіку, тобто йдеться про недобросовісну конкуренцію. Ми розуміємо її як таку конкурентну боротьбу, що пов’язана з порушенням цивілізованих правил ведення бізнесу на ринку. З метою нечесного одержання вигоди недобросовісна конкуренція характерна передусім для етапу становлення ринкових відносин. У сучасній світовій практиці досить часто застосовують термін ”недобросовісна ділова практика”, який охоплює ширше коло понять і залишається поза нашим аналізом. Найпоширенішими недобросовісними конкурентними діями є обман споживачів ,підробка продукції конкурентів, розголошення комерційної таємниці ,корупція. В умовах недосконалої конкуреції споживач дуже часто відчуває на собі дії фірми, які пов’язані з обманом чи шахрайством.

         За походження виділимо конкуренцію традиційну и нетрадиційну.

         Традиційною конкуренцією є звичайна  конкуренція ,яка ніким не створювалася, а виникла незалежно .Це природна ситуація на ринку, коли фірми змагаються між собою за вигідні умови діяльності. Ця конкуренція-необхідний атрибут ринкового суспільства.

         Нетрадиційною конкуренцією є  суперництво ,що свідомо організовується за розробленими правилами у будь-якій діяльності господарського життя з метою створення умов для підвищення ефективності очікуваних результатів. Така конкуренція не входить до системи ринкового механізму. Окремі сфери економічного життя не можуть функціонувати на конкурентних засадах ,наприклад, природні монополії;галузі, що використовують у виробничому процесі унікальні чи обмежені ресурси; виробництва, де застосовують особливі технології;підприємства, що працюють за контрактом тощо. Відсутність конкурентного середовища сповільнює економічний розвиток протягом тривалого періоду часу. Саме за таких умов пропонують вдаватися до нетрадиційної конкуренції, яка створює стимули для підвищення ефективності виробництва. Ініціаторами організації нетрадиційної конкуренції можуть бути державні та місцеві органи влади ,асоціації підприємців, керівники фірм тощо.

         Іншою класифікаційною ознакою  є форми суперництва .У зв’язку з цим конкуренція є ціновою та неціновою.

         Цінова конкуренція-це конкуренція  фірм, які використовують інструмент зниження цін для завоювання бажаної частки ринку .Цей інструмент дозволяє їм виділити продукцію і привернути до неї увагу споживачів .”Війна цін” можлива до того моменту ,поки у фірми є можливості зниження собівартості продукції. В економіці виділяють приховану і відкриту форми цінової конкуренції .Суть прихованої форми полягає в тому ,що фірма випускає продукцію з кращими споживчими властивостями ,а ціна піднімається на один відсоток. Відкрита форма полягає в тому, що фірма “голосно” інформує про зменшення ціни на продукцію.

         Неціновою конкуренцією є конкурентна  боротьба між фірмами за провідні  позиції на ринку за допомогою  нецінових інструментів ,які спрямовані не на зміну ціни продукції ,а на створення сприятливих зовнішніх умов для реалізації цієї продукції.

         Нецінова конкуренція характерна  для розвинутої ринкової економіки  і є найпоширенішою формою  конкурентної боротьби. Інструментами нецінової конкуренції є покращення якості продукції ,її диференціація ,розширення сфери обслуговування після продажу, вдосконалення дизайну, використання реклами тощо. Усі вони взаємопов’язані між собою. Не надавши певної інформації потенційним покупцям про покращення якісних характеристик продукції ,про розширення системи обслуговування ,про вдосконалення зовнішнього вигляду ,навіть про зниження ціни. Фірма не зможе привернути увагу споживача .А за допомогою реклами ці інструменти діють. Реклама є головним неціновим інструментом у боротьбі за споживача і витіснення конкурента.

          В умовах ринкової економіки залежно від кількості конкурентів, обсягу продукції ,яка пропонується покупцям, методів конкурентної боротьби існують ще такі види конкуренції, як досконала і недосконала (монополістична й олігополістична).

          Досконала конкуренція передбачає ,що ринок складається з великої кількості конкурентів (виробників, продавців).Вони пропонують покупцям товарний продукт з однаковими якісними параметрами або ж цілком ідентичні товари .Причому частка кожного з них настільки мала ,що практично ніхто не може впливати на ціну ринку.

           Ринкова ціна формується на  ринку під впливом попиту і  пропозиції. При цьому державі  немає потреби контролювати ціни. Немає проблем з реалізацією.  Продукція збувається методом  звичайного обміну або через товарну біржу.

             Отже, в умовах досконалої конкуренції  виробники й продавці не витрачають  багато часу на розробку стратегії  маркетингу, яка передбачає передусім  розробку нових товарів, певну  політику цін, рекламу ,стимулювання  збуту тощо.

            Однак сказати , що в умовах досконалої конкуренції підприємство не має жодних проблем зі збутом продукції, було б неправильним. Воно повинне уважно вивчати попит і можливе його коливання.

             Пристосування до ціни в умовах досконалої конкуренції означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів.Це змушує виробників вивчати й реалізовувати перспективні шляхи розвитку виробництва.

             За умов монополістичної конкуренції велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірми виробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція. Диференціація стосується передусім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаються цінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовами після продажного обслуговування (для товарів тривалого користування), за близькістю до покупців, за інтенсивність реклами тощо.

            Таким чином, фірми на ринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки (навіть не стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції й послуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умов диференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром;вона може підвищувати і знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів, хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того, на монополістичних ринках поряд з дрібними і середніми є досить великі фірми.