Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень. 2

Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1  Управлінські рішення: сутність, роль у виробничій діяльності та теоретичні підходи до оцінки їх ефективності

1. Поняття управлінських рішень, їх класифікація і роль в управлінні
2. Вимоги, що ставляться до управлінських рішень
3. Теоретичні підходи до оцінки ефективності управлінських рішень

 

Розділ 2. Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень в   підприємстві

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства

2.2. Рівень

2.3. Система управління  персоналом у підприємстві

 

Розділ 3. Шляхи удосконалення  системи управління персоналом організації

3.1. Роль кадрової служби  в управлінні персоналом

3.2. Організація підбору,  адаптації, перевірки здібностей  та професійного розвитку працівників  у підприємстві

3.3. Формування ефективної  системи стимулювання працівників  підприємства

        Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

ВСТУП

 

В сучасних економічних умовах України, що характеризуються зростаючою конкуренцією, постійним зниженням  норм прибутковості, а також невизначеністю та мінливістю економічних, політичних і соціальних факторів, головним завданням  для вітчизняних підприємств  та галузей АПК є прийняття  ефективних управлінських рішень у  межах певної системи управління. Процес прийняття рішень можна назвати «центром», навколо якого обертається життя організації.

Неякісні управлінські рішення призводять до значних втрат, внаслідок чого фінансова результативність суб’єктів господарювання знижується, про що свідчить висока питома вага збиткових підприємств – 30-40% їх загальної кількості. Зниження цих втрат можливе за рахунок підвищення ефективності процесу прийняття рішень у сфері менеджменту, адекватних сучасним умовам функціонування підприємств.

Саме тому проблемам результативності й ефективності управлінських рішень присвячені роботи багатьох учених, зокрема В. Василенка, М. Долішнього, Б. Кліяненка, А. Колота, І. Крижка, В. Лагутіна, Н. Лук’янченко, Н. Борецької, В. Мамутова, І. Петрової, І. Швець, М. Прокопенка,                 Г. Задорожнього, О. Турецького, О. Уманського, М. Чумаченка та інших. Концепції, висновки та рекомендації, представлені у сучасних дослідженнях вітчизняних за зарубіжних вчених з теорії управління та прийняття управлінських рішень створюють теоретичну та методологічну основу для аналізу сучасних концепцій та пропозицій щодо економічної оцінки та ефективності управлінських рішень. Водночас, відчувається гостра потреба подальшого всебічного наукового дослідження проблеми економічної оцінки ефективності управлінських рішень на основі комплексного використання системи збалансованих показників, методів морфологічного аналізу та системи бюджетного управління, що враховує особливості функціонування й розвитку суб’єктів господарювання сфери АПК. Таким чином, актуальність теми курсової роботи «Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень» є очевидною.

Об’єктом дослідження  є процес аналітичного забезпечення розробки і реалізації управлінських рішень у сфері менеджменту в АПК.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів економічної оцінки та ефективності управлінських рішень у сфері менеджменту в АПК.

Мета роботи. Розглянути та проаналізувати існуючі підходи щодо економічної оцінки та ефективності управлінських рішень у сфері менеджменту в АПК, на основі вивчення теоретичних та практичних напрацювань з даного питання та проведеного дослідження.

Завдання роботи:

- Визначити сутність  та роль управлінських рішень;

- Розкрити теоретико-методологічні основи прийняття управлінських рішень на підприємстві.

- знайти спеціальні наукові підходи до вивчення проблеми принципів та методів оцінки ефективних управлінських рішень;

- розкрити характеристику особливостей утворення інформації для прийняття управлінських рішень у системі управління підприємством;

- визначити особливості критеріїв оцінки прийняття управлінських рішень за допомогою системи управлінського обліку підприємств;

- провести аналіз стану використання принципів та методів оцінки ефективності управлінських рішень в сучасних умовах;

- визначити рекомендації щодо оптимальних принципів та методів оцінки управлінських рішень.

Робота складається з  вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

УПРАВЛІНСЬКІ  РІШЕННЯ: СУТНІСТЬ, РОЛЬ У ВИРОБНИЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ

 

1.  Поняття управлінських рішень, їх класифікація і роль в управлінні

 

Згідно з традиційним  баченням,  управлінське рішення  є результатом аналізу суб’єктом  управління інформації про стан системи  та визначення сукупності дій,  необхідних для ефективного розв’язання  або уникнення проблем з конкретною метою.  Процес прийняття рішень складається з ідентифікації  проблем  (можливостей)  та вибору оптимального рішення щодо їх подолання (використання) [7, с. 177]. Кожна організація для здійснення ефективної діяльності визначає цілі, досягнення яких можливе лише внаслідок дій, які виконуються в певній послідовності і є способом вирішення окремих, часткових завдань. Так, плануючи майбутню діяльність організації, менеджери визначають її цілі, способи їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення. У процесі організації діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт та забезпечення їх необхідними засобами тощо. Контроль передбачає прийняття рішень щодо вибору системи контролю (масштабів, періодичності, форм контролю), аналізу отриманої інформації та здійснення коригуючих дій. Від того, наскільки обґрунтованими будуть ці рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад [5, с. 352]. Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються:

• невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов;
• недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення;

— необхідністю вирішення в обмежений час. Виділяють три основні типи управлінських завдань:

1) концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням);

2. пов'язані з техніко-технологічним аспектом функціонування виробництва (створення і впровадження нової техніки, технології тощо);
3. які виникають унаслідок дії людського фактора (кадрові питання, соціально-психологічний клімат у колективах тощо).

Отже, управлінський процес постає як комплекс взаємопов'язаних операцій, які виконуються в певній послідовності  та спрямовані на розв'язання конкретних завдань і досягнення цілей.

Найважливішим резервом підвищення ефективності всього суспільного виробництва  є підвищення якості рішень, прийнятих  керівниками.

Класифікація управлінських  рішень необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічних  підходів до їхньої розробки, реалізації й оцінці, що дозволяє підвищити  їхню якість, ефективність і наступність. Управлінських рішень можуть бути класифіковані  найрізноманітнішими способами. Найбільш розповсюдженими є наступні принципи класифікації:

1. по функціональному змісту;
2. по характеру розв'язуваних задач (сфері дії);
3. по ієрархії керування;
4. по характеру організації розробки;
5. по характеру цілей;
6. з причин виникнення;
7. по вихідних методах розробки;
8. по організаційному оформленню (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація управлінських рішень

 

Отже, різними організаціями  в різних умовах можуть прийматися найрізноманітніші рішення, які  будуть відрізнятися за змістом, термінами  дії, масштабами, рівнем прийняття, інформаційним  забезпеченням:

— Планові, організаційні, регуляційні, активізаційні, контрольні.

— Економічні, соціальні, технічні, наукові.

— Директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні.

— Стратегічні, тактичні, оперативні.

— Внутрішнього спрямування, зовнішнього спрямування.

— Індивідуальні та колективні.

— Організація в цілому, її структурні підрозділи, функціональні служби, окремі працівники.

— Структуровані, слабо структуровані, неструктуровані.

— Оптимальні, раціональні.

— Креативні, евристичні, репродуктивні [8].

Оскільки рішення приймаються  людьми, то їхній характер багато в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, причетного до їх появи на світі. У зв'язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані й обережні рішення. [3]

Розрізняють методи прийняття  рішень, за допомогою яких досягається  поставлена мета [9]:

1) метод, що базується  на інтуїції управлінця, підкріпленій  наявністю певного досвіду та  суми знань в конкретній сфері  діяльності, що й допомагає вибрати  та прийняти правильне рішення;

2) метод, що ґрунтується  на понятті „здорового глузду”, коли керівник, приймаючи рішення, обґрунтовує його послідовними доказами, що спираються на накопичений практичний досвід;

3) метод на основі науково-практичного  підходу, тобто, вибір оптимальних  рішень на основі переробки  значної кількості інформації, яка  допомагає обґрунтувати прийняте  рішення. Цей метод потребує  застосування сучасних технічних  засобів.

Питання який метод обрати для керівника є одним із найскладніших  та найважливіших. Адже для цього  необхідна всебічна оцінка самим  керівником конкретної обстановки та самостійний вибір.

Правила прийняття управлінських  рішень або нормативи, зазвичай розробляються  та встановлюються самими фірмами. Ці правила поділяються на оперативні, стратегічні та організаційні.

Оперативні правила формуються у вигляді різноманітних інструкцій у середній управлінській ланці.

Стратегічні правила або  ділова політика включають такі види рішень, як визначення типу виробів  та послуг, замовників, організація  збутової мережі, способів установлення цін, умов та гарантій при продажу.

Організаційні правила базуються  на місцевому та державному законодавстві.

В основу діяльності організацій  у сфері менеджменту в АПК  покладена певна сукупність управлінських  рішень, що приймаються у даній  сфері.

Ефективне управління передбачає, що ця сукупність раціонально сформована, тобто:

1)  охоплює усі ключові  моменти,  пов’язані з зовнішніми  взаємодіями організацій; 

2)  забезпечує можливість  послідовної реалізації генеральної  цілі організації на рівні  поточних планів діяльності та  оперативних рішень;

3)  не є суперечливою  на внутрішньому рівні;

4) не є суперечливою  на зовнішньому рівні; 

5) орієнтована на оцінку  тенденцій розвитку ситуації [7, с. 178-179].

Отже,  можна зробити  висновок,  що управлінські рішення  у сфері менеджменту АПК є  проявом самоорганізації складної системи,  що виражає прагнення  системи до впорядкованості та рівноваги  через зниження ступеня ентропії. При цьому важливою є не сила  управлінського впливу,  а його раціональність, узгодженість з власним структуроутворюючим і економічним потенціалом,  властивим даному суб’єкту.

2. Вимоги, що ставляться до управлінських рішень

 

Управлінські рішення спрямовані, насамперед, на розв’язання проблем  та максимальне наближення до поставленої  мети. Тому такі рішення повинні  повністю відповідати основним вимогам, таким, як точність формулювань, своєчасність, здійсненність, всебічна обґрунтованість, економічність, ефективність. Адже, якщо рішення прийняте своєчасно та належним чином обґрунтоване, то воно стимулює розвиток підприємства, а передчасне або запізніле рішення знижує результативність праці колективу  чи окремих виконавців .

Всебічна обґрунтованість рішення  означає насамперед необхідність прийняття  його на базі максимально повної і  достовірної інформації. Однак тільки цього недостатньо. Воно повинно  охоплювати весь спектр питань, усю  повноту потреб керованої системи. Для цього необхідно знання особливостей, шляхів розвитку керованих, керуючих систем і навколишнього середовища. Потрібен ретельний аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових функцій розвитку, економічних і  соціальних перспектив підприємства, регіону, галузі, національної і світової економіки. Всебічна обґрунтованість  рішень вимагає пошуку нових форм і шляхів обробки науково-технічної  і соціально-економічної інформації, тобто формування передового професійного мислення, розвитку його аналітико-синтетичних  функцій.

Своєчасність управлінського рішення  означає, що прийняте рішення не повинне  ні відставати, ні випереджати потреби  і задачі соціально-економічної  системи. Передчасно прийняте рішення  не знаходить підготовленого ґрунту для його реалізації і розвитку і  може дати імпульси для розвитку негативних тенденцій. Спізнілі рішення не менш шкідливі для суспільства. Вони не сприяють рішенню вже «перезрілих» задач  і ще більш збільшують і без  того хворобливі процеси. [5; с.361]

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення повинне охоплювати весь керований об'єкт, усі сфери його діяльності, усі напрямки розвитку. У найбільш загальній формі управлінське рішення повинне охоплювати:

а) мета (сукупність цілей) функціонування і розвитку системи;

б) кошти і ресурси, використовувані  для досягнення цих цілей;

в) основні шляхи і способи  досягнення цілей;

г) терміни досягнення цілей;

д) порядок взаємодії між підрозділами і виконавцями;

е) організацію виконання робіт  на всіх етапах реалізації рішення.

Важливою вимогою управлінського рішення є повноваження (владність) рішення – строге дотримання суб'єктом  керування тих прав і повноважень, що йому надані вищим рівнем керування. Збалансованість прав і відповідальності кожного органа, кожної ланки і  кожного рівня керування –  постійна проблема, зв'язана з неминучим  виникненням нових задач розвитку і відставанням від них системи  регламентації і регулювання.

Погодженість із прийнятими раніше рішеннями означає також необхідність дотримання чіткого причинно-наслідкового зв'язку суспільного розвитку. Вона необхідна для дотримання традицій поваги до закону, постановам, розпорядженням. На рівні окремої фірми вона необхідна  для здійснення послідовної науково-технічної, ринкової і соціальної політики, чіткого  функціонування виробничого апарата.

Прийняття управлінського рішення  вимагає високого рівня професіоналізму  і наявності визначених соціально-психологічних  якостей особистості, чим володіють  не усі фахівці, що мають професійну освіту, а всього лише 5-10% з них. [4; с. 149]

Основними факторами, що впливають  на якість управлінського рішення, є: застосування до системи менеджменту наукових підходів і принципів, методів моделювання, автоматизація керування, мотивація  якісного рішення й ін.

Могутнім фактором, що активізує  процес ухвалення рішення виступають сучасні кошти оргтехніки включаючи  обчислювальні мережі. Це вимагає  високого рівня культури в області  математики і програмування, технології використання технічних коштів.

Отже, на ефективність ухвалення  рішень менеджером впливає ряд чинників: потенціал співробітника, його здатність  виконувати певну роботу; засоби виробництва; соціальні аспекти персоналу  й колективу в цілому; культура організації. Усі ці чинники діють  спільно, в інтеграційній єдності. Однак процес ухвалення рішення, вибору конкретного варіанта завжди буде мати творчий характер і залежати від конкретної особистості.

 

3. Теоретичні підходи до оцінки ефективності управлінських рішень

 

Поняття ефективності управлінських  рішень деякою мірою збігається з  поняттям ефективності виробничої діяльності організації. Проте не можна ігнорувати той факт, що управління виробництвом має свої специфічні характеристики ефективності, які виражаються певним набором показників і мають кількісний вираз. Крім того, ефективність управління виявляється в ефективності виробництва, складає частину ефективності виробництва.

Ефективність управління – один з основних показників вдосконалення  управління, що визначається зіставленням результатів управління та ресурсів, витрачених на їхнє досягнення. Оцінити  ефективність управління, на перший погляд, можна шляхом порівняння отриманого прибутку та витрат на управління. Але  такий підхід є спрощеним і  не дає точних результатів, оскільки метою дії, що управляє, не завжди є  прибуток. Крім того, оцінка ефективності за отриманим прибутком приховує роль управління в досягненні кінцевого  результату. Результат управління може бути не тільки економічним, але й  соціальним, соціально-економічним, прибуток же зазвичай виступає як опосередкований результат. Складність також виникає в тому, що витрати на управління не завжди можна достатньо чітко виділити.

Поняття «Ефективність рішень»  можна розглядати як ефективність розробки рішення й ефективність реалізації управлінських рішень, що відповідає двом стадіям процесу ухвалення  управлінських рішень. На кожному  з них можуть використовуватися  свої підходи до оцінки й показники  ефективності.

Ефективність у загальному вигляді – будь-яка результативність (виробництва, управління, праці). В  економічній теорії [6] розрізняють два види ефективності: економічну й соціальну. Економічна ефективність характеризується відношенням отриманого результату до витрат.

Соціальна ефективність виражає  ступінь задоволення попиту населення (споживачів, замовників) на товари, послуги.

Зазвичай ефективність оцінюється на якісному рівні й виражається  динамікою об'ємних і якісних  показників: виробництва продукції, товарообігу, витрат виробництва й обігу, прибули та інших, що відображають результати діяльності колективу підприємства в цілому. При цьому, зазвичай, не виділяється ефективність поетапна (розробки й реалізації рішень).

При всіх труднощах оцінки ефективності управлінської праці  теоретично-методологічні та методичні  прийоми оцінки ефективності окремих  заходів розроблені більш розгорнуто ніж управління в цілому. Так, відомі методи оцінки ефективності впровадження нової техніки, автоматизованих  систем управління,  тощо [6].

Дотепер для характеристики економічної ефективності управління на рівні підприємства серед інших використовувався загальний показник –прибуток. Для оцінки економічної ефективності управління в широкому сенсі використовуються загальні показники.

Правомірною є й оцінка ефективності виконання окремих  управлінських функцій: планування, організації, мотивації, контролю (робота окремих підрозділів апарату управління). Для цього використовується також комплекс показників, що відображають специфіку діяльності за кожною управлінською функцією. Так, наприклад, за функцією планування оцінюється ступінь досягнення поставлених цілей (планових завдань); за функцією організації – оснащеність підприємства сучасним технологічним устаткуванням, текучість кадрів; за функцією мотивації – використані методи впливу на колектив (заохочення, покарання, їхні співвідношення); за функцією контролю – кількість порушень трудової, технологічної дисципліни, тощо.

Оцінка ефективності управління може здійснюватися за різні календарні відрізки часу (місяць, квартал, рік). Динаміка цих показників, а також зіставлення  з аналогічними даними однорідних підприємств, що працюють у подібних природно-географічних і економічних умовах, дозволяють зробити висновок про ефективність роботи апарату управління.

Викладений підхід до оцінки ефективності правомірний як для  характеристики результативності роботи апарату управління в цілому, так  і для оцінки конкретних рішень. У першому випадку ефективність відображає результативність процесу  управління, який виявляється через  сукупність ухвалених і реалізованих рішень, у минулому періоді. У другому випадку викладена методологія оцінки цілком прийнятна для оцінки окремих управлінських рішень. За даною схемою, наприклад, може здійснюватися оцінка ефективності стратегічних рішень. За тактичними рішеннями оцінка ефективності можлива не в такому глобальному варіанті, а при деякому спрощенні розрахунку.

Заслуговує на увагу й  інший підхід до оцінки ефективності управлінських рішень, орієнтований на використання об'ємних показників та питомих якісних показників. Процес оцінки ефективності управлінської праці здійснюють з урахуванням великої кількості показників, які умовно на практиці поділяють на дві основні групи: синтетичні – характеризують ефективність роботи всього апарату управління підприємством; приватні – характеризують ефективність індивідуальної управлінської праці. Деякі науковці вважають, що кількісна оцінка ефективності управлінської праці неможлива і позбавлена економічного сенсу. Розглядаючи вітчизняний досвіт вирішення цієї проблеми, необхідно відзначити також велику різноманітність показників, прийнятих для оцінки ефективності, як колективної так і індивідуальної управлінської праці [10, с. 17-21].

Таким чином, розглянуті питання  у першому розділі наочно показують  складність і багатогранність оцінок ефективності прийнятих рішень. Звідси випливає, що керівник, ставлячи завдання і, вирішуючи його разом з підлеглими, знаходиться в дуже складному  становищі, що, як правило, збільшується невизначеністю і ризиком. У зв'язку з цим дуже актуальним стає виклад методів і прийомів теоретичного і прикладного характеру, що сприяють успішній розробці і прийняттю економічно обґрунтованих і досить аргументованих управлінських рішень. Сучасна наука пропонує широкий вибір форм, методів та прийомів реалізації управлінських рішень у різноманітних умовах. Завдання, яке стоїть перед відповідальним за прийняття остаточного рішення, передбачає максимальне врахування особливостей середовища, забезпечення дотримання принципів та створення необхідних умов для успішної реалізації прийнятого рішення.

Отже, процвітання підприємства в остаточному підсумку цілком залежить від міри оволодіння менеджерами  досягненнями науки й практики в  галузі управлінської діяльності. Це стосується, насамперед, організації  та здійснення процесів управління персоналом і бізнесом, використання техніки  управління, якостей управлінського персоналу, їхньої відповідності завданням  підприємства, характеру і масштабам  бізнесу, динамізму раціоналізації системи управління підприємством, а також умов праці персоналу. Розглянуті підходи розкривають окремі аспекти оцінки ефективності управлінських рішень, проте вирішення всієї проблеми вимагає подальшого проведення наукових досліджень в області ефективності управління.

РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА  ПІДПРИЄМСТВІ

 

2.1. Організаційно-економічна  характеристика підприємства

 

Об`єктом дослідження  є Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю “Бучанське” Ірпінського району Київської області.

Господарство працює на основі статуту, який затверджений Києво-Святошинською Райдержадміністрацією Київської області.

Підприємство розташоване  в південній частині Київського Полісся на території двох населених  пунктів: Гостомель та Баланівка, які знаходяться на відстані 15 км від районного центру та 50 км від обласного центру м. Київ.  Відстань від господарства до найближчого аеропорту м. Борисполь — 120 км.

Район належить до Поліської  зони України. Ґрунти в північній  частині піщані та супіщані, в південній  суглинкові, на заболочених ділянках - торф’яні. Клімат м’який, помірно  вологий.

СТОВ  «Бучанське» було створено у 2000 році після реорганізації КСП АК “Бучанський”. Основними виробничими підрозділами є: рільнича., садова, польова бригади, теплично, тракторно, МТФ, цех реалізації, торгівлі (два магазини).

Господарство знаходиться  в зоні із сприятливими умовами для  вирощування різних видів сільськогосподарських  культур. Середньорічна температура  повітря становить 6,70С, а середньорічний випадок осадків становить 575мм.

Клімат – помірно-континентальний.

Рельєф – малохвиляста рівнина, яка пересічена ярами.

Торф’яники, заплави річок  осушені – використовуються для  вирощування кормових культур.

Товариство є юридичною  особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки у банківських  установах, печатку, штамп з власним  найменуванням, інші печатки, наявність  яких не заборонена чинним законодавством України, бланки, знак для товарів  та послуг, іншу атрибутику юридичної  особи, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та пов’язані  з ними немайнові права, нести  обов’язки, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді, третейському суді.

Загальна площа земель СТОВ «Бучанське» становить 778 га, в тому числі: рілля – 695 га, багаторічні насадження – 83 га.

Напрям господарства –  овоче-молочний, з розвитком зернових культур та картоплярства.

Кількість працюючих становить  79 чоловік. З них 35 зайнятих в тваринництві та 44 – в рослинництві.

В сезон польових робіт  в господарстві працюють наймані  працівники з інших областей України.

Далі розглянемо спеціалізацію  СТОВ  «Бучанське» в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

 Структура та динаміка  товарної продукції СТОВ  «Бучанське»

Види продукції	2009р		2010р		2011р		Відхилення тис.грн +,-
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	20010до 2009	2011 до 2010
Рослинництво	2387	78	3733	80	3334	75	+1346	-399
Тваринництво	238	22	371	20	527	25	+133	+156
Всього	3081	100	4712	100	4469	100	+1631	-243