Експертиза трикотажного одягу

План

     Вступ………………………………………………………………………….3

1. Огляд ринку трикотажного одягу в Україні…………………………….4
1. Особливості виробництва трикотажного одягу………………….4
2. Сучасний стан виробництва та споживання трикотажного одягу в Україні………………………………………………………………10
3. Перспективи розвитку асортименту трикотажного одягу………15
2. Товарознавча оцінка асортименту трикотажного одягу……………….24
1. Класифікація трикотажного одягу………………………………..24
2. Аналіз асортименту трикотажного одягу на прикладі Дому Моди «РІТО»………………………………………………………………28
3. Товарознавча експертиза трикотажного одягу………………………….34
1. Особливості проведення експертизи якості трикотажного одягу………………………………………………………………...34
2. Аналіз результатів експертизи якості трикотажного одягу…..…41

    Висновки………………………………………………………………………48

    Список  використаних джерел………………………………………………..50

ВСТУП

Актуальність  даної теми пов’язана з тим, що трикотажний одяг є "одягом століття" завдяки еластичності, розтяжності, м'якості, пружності, високим естетичним властивостям.

Трикотажна  промисловість є однією з найбільш розвинених галузей легкої промисловості. Вона відрізняється від інших галузей легкої індустрії найбільш високими темпами зростання виробництва.

Об’єктом курсової роботи виступає трикотажний одяг, що представлений на вітчизняному ринку.

Предмет дослідження  – товарознавча експертиза трикотажного одягу.

Ціль даної  роботи – детальне вивчення теми «Трикотажні  вироби», а також визначення основних етапів проведення експертизи трикотажного одягу.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні задачі:

• ознайомитись з матеріалами літературних джерел, періодичної печаті, статистичних даних з теми курсової роботи;
• розглянути особливості виробництва трикотажного одягу;
• проаналізувати сучасний виробництва та споживання трикотажного одягу в Україні;
• охарактеризувати шляхи удосконалення асортименту трикотажного одягу;
• розробити сучасну класифікацію трикотажних виробів;
• зробити аналіз асортименту трикотажного одягу на прикладі окремого підприємства;
• ознайомитись з особливостями проведення експертизи трикотажного одягу.

Курсова робота складається із введення, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел та додатків. Об’єм  роботи складає 33 сторінки та містить 2 діаграми та 3 рисунка.

1. ОГЛЯД РИНКУ ТРИКОТАЖНОГО ОДЯГУ В УКРАЇНІ

1.1. Особливості  виробництва трикотажного одягу

Трикотажем  називають  текстильний виріб, який виготовляється в’язанням ниток  та пряжі. В цьому  його принципіальна  відмінність  від тканини, яка  також являється  текстильним  матеріалом. При порівнянні будови ткацького та в’язаного матеріалу  можна встановити, що трикотажне переплетення суттєво відрізняються від ткацького. У тканини є дві системи  ниток – основа та уток, які являються  відповідно поздовжніми та поперечними  і переплітаються у визначеному  порядку. Трикотаж утворюється в  результаті механічного перетворення неперервної нитки в петлі, які  переплітаються в визначеному порядку. Отже, відмінність тканини від  трикотажу полягає в тому, що тканина  – це переплетення ниток, а трикотаж – це переплетення петель [1].

Асортимент і якість трикотажного одягу значною мірою формуються в процесі промислового виробництва. Промислові підприємства випускають одяг на типові (стандартні) фігури, що найчастіше зустрічаються серед населення  та найбільш точно відображують форму й розміри людського тіла.

Основними розмірними ознаками типової  фігури для виробництва трикотажного одягу є розмір, зріст і повнота.

Розмір – один з компонентів  розмірно-зростово-повнотного стандарту, який характеризує фігуру та одяг за обхватом грудей у сантиметрах.

Зріст – довжина тіла людини в  сантиметрах від верхівкової  частини голови до підлоги (без головного  убору та взуття).

Повнота характеризується обхватом талії  в чоловіків і дітей та обхватом стегон, з урахуванням виступання живота, у жінок.

Промислове виробництво трикотажного одягу складається з проектування (моделювання й конструювання) та виготовлення (тиражування).

Моделювання – процес розробки первинного зразка (моделі) одягу, за яким виготовляють вироби в масовому або серійному виробництві.

Основою моделі є її форма, яка залежить від форми та розмірів тіла людини, її статі й віку, призначення виробу, напрямку моди (мода – тимчасове  панування в конкретному суспільному  середовищі тих або інших смаків у оформленні одягу). Зовнішній площинний обрис форми утворює силует, що характеризує ступінь прилягання одягу до фігури за лінією талії (прилягаючий, напівприлягаючий, прямий і трапецієвидний), висоту й ширину плечей, розташування лінії низу виробу та рукавів.

Одна й та сама форма одягу може бути отримана різними покроями виробу в цілому та окремих його деталей. Так, спинки й пілочки за кроєм бувають цільними, відрізними в талії, з кокетками; рукави – вшивні, реглан, напівреглан, цільнокроєні з пілочкою і спинкою та комбіновані; коміри – відкладні, стоячі, шаллю, апаш  тощо; спідниці – прямі, розширені донизу, завужені донизу.

Для поєднання в єдине ціле деталей  і частин виробу та надання йому композиційної цілісності використовують різноманітні засоби: колір, колорит, пропорції, подобу, контраст, нюанс, ритм, симетрію, асиметрію.

Форму одягу характеризує її стильове рішення. Розрізняють одяг стилів –  класичного (строгого), спортивного  та “фентезі”.

Одяг   класичного стилю   має  чіткі лінії, що підкреслюють фігуру людини, та мінімальну кількість деталей. Це одяг ділового призначення.

Одяг   спортивного стилю   відзначається вільним кроєм, наявністю  кишень, поясів, хлястиків, погонів. Такий  одяг дуже зручний в експлуатації.

Одяг   стилю «фентезі»   має складний крій, декоративні лінії, різноманітні оздоблення [1].

Під час моделювання одягу слід враховувати, що споживачі України  по-різному ставляться до моди та стилю  в одязі. Залежно від реакції  на модні вироби встановлено три  типи споживачів – “авангардисти”, “помірні” та “байдужі”.

“Авангардисти”, купуючи одяг, неодмінно дотримуються моди, проводять ретельний відбір з усіх модних новинок, які з’явилися на ринку, купують ультрамодні вироби. Такі споживачі складають невелику частку (біля 3%).

“Помірні” стримано реагують на зміну  моди в одязі, купують як модні, так і вироби, що не відповідають останнім напрямам моди. Головне для них – дотримуватися власного стилю в одязі та зовнішньому вигляді. Цей тип найчисленніший (67% жінок, 51% чоловіків).

Для “байдужих” фактор моди не має  значення. Важливо, щоб одяг був недорогим, практичним, добре пошитим. “Байдужих” споживачів серед чоловіків  -  46%, жінок - 30%.

Споживачі “помірні” та “байдужі”  різних вікових груп віддають перевагу класичному стилю, “авангардисти” –  екстравагантному (дуже своєрідному) та спортивному.

Конструювання одягу – розробка креслень деталей виробу відповідно до взірця моделі та виготовлення лекал (викрійок) [2].

При конструюванні необхідно об’ємну  форму одягу розгорнути на площині, забезпечити раціональне взаємне  розташування окремих деталей і частин у загальній структурі, вибрати способи з’єднання їх одне з одним, правильно підібрати матеріали.

Конструювання впливає на якість і  конкурентоспроможність одягу. Так, можуть виникнути дефекти, які мають  вплив на зовнішній вигляд виробу, якість його посадки на фігурі, та неприпустимі в якісних товарах (поперечні, подовжні складки, зморшки, відхилення рукавів вперед або назад, надмірний захід пілочок одна на одну чи їх розходження тощо).

Для розробки асортименту моделей  одягу зараз досить широко використовуються можливості автоматизованого проектування. Великої допомоги надає модельєрам комп’ютерна графіка. На дисплеї комп’ютера можна не лише створити малюнок моделі, а і коригувати його, добираючи та змінюючи вигляд, колір, структуру матеріалів для цілого виробу чи окремих його деталей, здійснювати накладення одного кольору на інший, змінювати розміри виробу за рахунок його частин і деталей, добирати до виробів різні види оздоблень. Крім того, створювану модель виробу можна розглядати під різними кутами зору одночасно, повертати, одягати на манекен.

Покращенню якості виробів на етапі  проектування одягу сприяє також  розроблений у швейній промисловості  метод конструкторської підготовки виробництва для автоматизованого проектування одягу (САПР) на основі Єдиної методики конструювання одягу (ЄМКО). Він забезпечує в діалоговому чи автоматичному режимах розробку ескізу моделі, введення й кодування лекал, перевірку та коригування графічної інформації про лекала, градацію лекал на всі розміри й зрости [2].

Розкрійний процес виробництва  одягу включає прийняття матеріалів за кількістю та якістю; конфекціонування (підбирання для кожної моделі всіх матеріалів за артикулами, кольорами, малюнками); підсортування матеріалів у настили; розрахунок шматків матеріалів з урахуванням норм витрат на вироби певних видів і розмірних характеристик; підготовку полотна матеріалу, на якому крейдою окреслені контури лекал у розкладці; розрізання настилу електричними розкрійними машинами, променем лазеру чи плазмовою дугою; комплектування розкроєних деталей для виробів однієї моделі, розміру, довжини.

В процесі виготовлення одягу з’єднують деталі й вузли, проводять волого-теплову обробку (ВТО) та заключно-оздоблювальні операції.

ВТО проводять при одночасній дії  на виріб тепла, вологи, тиску прасувальної поверхні, внаслідок чого створюється необхідна форма одягу, оброблюються шви, підгинаються краї, ліквідуються замини.

Заключно-оздоблювальні операції здійснюють для остаточного оформлення виробу й надання йому товарного  вигляду. До цих операцій належать виготовлення петель, закріпок, пришивання фурнітури, чистка, остаточна ВТО виробу.

Технологічне  обладнання для вітчизняних швейних  підприємств переважно імпортується, оскільки в Україні виготовляється лише 2% необхідного  для легкої промисловості. Більшість підприємств  для модернізації виробництва використовує обладнання відомих іноземних фірм (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

 Характеристика  обладнання для швейного виробництва деяких зарубіжних фірм

1.2. Сучасний  стан виробництва трикотажного  одягу

Згідно аналізу  робіт авторів [3, 4] видно, що трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача. Ця спеціалізована галузь виготовляє в’язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. В Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу [3].

Підприємства  цієї галузі розміщені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах.

Вирішальну  роль у розміщенні трикотажного виробництва  відіграє споживчий фактор. Чисельність  і густота населення, його структура, наявність кваліфікованих трудових ресурсів в цілому і жіночих, зокрема, зумовлюють розміщення трикотажних підприємств у містах різної величини і народногосподарського профілю. До деякої міри на територіальну організацію трикотажного виробництва впливає транспортний, паливно-енергетичний фактори і розміщення прядильно-ниткового виробництва, що забезпечує трикотажні фабрики сировиною. Майже 1/3 трикотажних виробів виробляється на неспеціалізованих підприємствах.

Трикотажна  промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції. У виробництві білизняного трикотажу майже на 1/3 зросло виробництво чоловічої білизни, а також спортивно-білизняних виробів для дорослих, білизни для дітей шкільного і дошкільного віку при зменшенні виробництва жіночої білизни, особливо комбінацій і нічних сорочок.

У виробництві  білизняного трикотажу освоєно  випуск нових виробів підвищеного  попиту: трикотажу для дому і відпочинку, особливо для молоді  — спортивні  майки і фуфайки у різноманітному художньо-колористичному оформленні, у тому числі з використанням штучних малюнків, декоративних кантів, строчок, аплікацій тощо.

Обсяг виробництва  панчішно-шкарпеткових виробів зріс не набагато, при цьому виробництво  панчіх скоротилося, а виробництво  колгот і шкарпеток — зросло. Виникло виробництво нових виробів, які рекомендуються як доповнення до одягу для спорту і відпочинку — товсті подовжені гетри з малюнками за народними мотивами і в смужку, напівпанчохи і шкарпетки для занять спортом з напіввовняної і об’ємної пряжі тощо.

За останні  роки у структурі трикотажних  виробів зменшено питому вагу виробів  з натуральної сировини і збільшено  частку виробів з хімічних волокон  і ниток.

У групі верхнього  трикотажу для дорослих понад 1/2 займають вироби з вовняної і напіввовняної пряжі з прискоренням використання напіввовняної як такої, що має хороші теплозахисні, гігроскопічні ті інші споживчі властивості (дані за 2010). У виробництві дитячих трикотажних виробів дещо вищу питому вагу посіляють бавовняна і мішана з нею пряжа, а у виробництві дитячої і чоловічої білизни бавовняна пряжа складає майже 75%. У спортивно-білизняних виробах для дорослих найширше застосовуються поліамідні текстуровані (еластик) і поліефірні нитки. У виробництві панчішно-шкарпетових виробів для дітей і чоловіків спостерігається тенденція скорочення застосування капронових і еластичних ниток, а у виробництві цих же товарів для жінок, навпаки, їх зростання.

Структура виробництва верхнього  трикотажу в Україні істотно  відрізняється від структури  виробництва у розвинутих країнах: переважає випуск виробів дитячого і спортивного трикотажу (майже 62 і 17% відповідно), а на частку жіночого і чоловічого трикотажу припадає понад 21% (рис.1.1).

Рис. 1.1 Структура виробництва верхнього трикотажу в Україні

Разом з тим, у розвинутих країнах Європи частка трикотажу складає майже 1/2 загального випуску верхнього трикотажу, а для чоловіків від 10% у ФРН до 25% у Великобританії. Споживання верхнього трикотажу на душу населення складає по країнах СНД 1.97 шт., що відстає від споживання у США на 3.08, Великобританії — 3.78 — 5.17 шт. Найбільш істотним є відставання по групі жіночого і чоловічого трикотажу — відповідно 0.3 і 0.1 шт. у країнах СНД, 1.9 і 0.9 у Великобританії і 2.7 і 0.9 в ФРН. З огляду на це у найближчі роки в трикотажній промисловості України необхідно корінним чином змінити структуру, розширити асортимент і поліпшити якість трикотажних виробів, щоб вийти на показники, характерні для інших європейських держав [3].

За останні 10 років виробництво трикотажних виробів в Україні зросло з 293.7 млн. шт. у 2000 р. до 350.9 млн. шт. у 2010 р., або приблизно на 1/4, але при цьому в 9 областях воно скоротилось.

Особливо виділяються тут Донецька область - 12.6%, Полтавська - 10.5%, Луганська - 9.96%, Харківська - 9.0% і Запорізька - 8.8%. (рис.1.2).

Рис. 1.2 Виробництво трикотажних виробів в Україні

Щодо коефіцієнта  концентрації трикотажного виробництва, то є області, де він перевищує (Закарпатська, Полтавська), але в 16-ти областях України він менший 1, що свідчить про значні регіональні відхилення у виробництві і споживанні трикотажних виробів. Особливо слабо розвинуте виробництво трикотажних виробів (здебільшого на підприємствах побутового обслуговування ) у Волинській, Житомирській, Кіровоградській, Сумській, Херсонській і Чернівецькій областях, де Кк (коефіцієнт концентрації) становить менше 0.1. Найбільшими центрами трикотажної промисловості в Україні є Горлівка, Луганськ, Харків, Львів, Червоноград, Чернівці, Житомир, Мукачево, Біла Церква, Євпаторія, Київ. Ще більші регіональні відмінності спостерігаються у виробництві панчішно-шкарпеткових виробів. Якщо виробництво трикотажу є у всіх областях республики, то панчішно-шкарпетових — тільки у 12. У порівнянні з 2000 р. зросло з 353.7 до 443.1 млн. пар. або на 25%, причому зростання було у всіх областях, за винятком Харківської. Головними виробниками панчіх і шкарпеток в Україні є області Південно-Західного економічного району, де у 2010 р. було вироблено 263.2 млн. у тому числі Львівська (22.0%), Чернівецька (16.2%) і Житомирська області (15.4%). У Донецько-Придніпровському районі виробництво складало 124.4 млн. пар (32.1%), а в Південному районі 55.0 млн. пар (14.3%) (Рис.1.3). Тут виділяються Харківська (11.5%), Луганська (9.8%) області та Республіка Крим (8.2%).

Рис. 1.3 Виробництво панчіх і шкарпеток в Україні

У товарній структурі  роздрібної торгівлі України питома вага трикотажних і панчішно-шкарпетових  виробів у 2010 р. становила 5.5% і зросла проти 2000р. всього на 0.2%. У розрізі економічних районів спостерігаються деякі відхилення у їх продажу: якщо у Південно — Західному районі вона дещо вища, ніж у середньому по Україні (відповідно на 2 і 3%), то Донецько-Придніпровському районі знаходиться на середньореспубліканському рівні, а у Південному районі по трикотажних виробах на 10% вища, а по панчішно-шкарпетних — на 10% нижча. У цілому попит населення на трикотажні вироби у зв’язку з майже повним припиненням їх поставок по імпорту і різким зростанням цін на них задовольняється далеко не повністю. Посилився дефіцит, структурно-асортиментна і регіональна розбалансованість попиту і пропозиції на трикотажні вироби [3].

В останні роки у трикотажній промисловості  відбуваються  значні структурні зрушення, які зводяться до того, що швидкими темпами зростають виробництва, жіночих суконь, блузок, спортивних костюмів для дітей. Особливо випуск виробів з застосуванням нових видів полотна: полегшених бавовно- і шовкоподібних, плющових у тому числі з застосуванням ниток метаніт, різних структур і переплетінь (включаючи нові види сировини-пряжі "лінекс"), а також напіввовняної і вовняної пряжі з вмістом низькомірних волокон, віскози, пряжі фасонної крутки і зрізними ефектами [2].

1.3. Шляхи  удосконалення асортименту трикотажного одягу

Ринок трикотажного одягу постійно розвивається та удосконалюється. Цьому сприяє технічний прогрес, розвиток сировинної бази, удосконалення робіт із проектування трикотажних полотен і готових виробів [3].

Важливе значення для формування асортименту трикотажних полотен і виробів має використання нових видів сировини й пряжі. У виробництві трикотажного одягу багато країн в останні роки збільшили споживання натуральної сировини (бавовни, льону, особливо вовни), трохи скоротивши використання хімічних волокон.

Розвиток світової моди на вовняну пряжу нового асортименту  здійснюється в наступних напрямках: випуск високоякісної конкурентноздатної чистошерстяної і напівшерстяної пряжі, наприклад, зі знаком "Woolmark" ("Вулмарк"), "Blandwoolmark" ("Блендвулмарк"), зі спеціальними обробками (безусадкова, м'який блиск, "кашвул"); виготовлення дешевої пряжі з малим умістом вовни, у  тому числі з різними ефектами.

Для трикотажного одягу розроблені нові види змішаної шерстяної пряжі з вкладанням грубої й ангорської вовни, з ворсистим ефектом, пряжі рівничного типу, петлястої, вузелкової, використання яких дозволяє створити на полотнах і виробах різноманітні фактурні й багатобарвні ефекти, поліпшити зовнішній вигляд і підвищити якість.

Розроблено об'ємну пряжу із використанням високоусадкового полівінілхлоридного волокна. У процесі волого-теплової обробки трикотажних виробів з цієї пряжі відбувається її усадка, фіксується структура полотна й переплетення, вироби набувають об'ємності, м'якості, збільшується їх застилистість.

З метою створення  нових видів трикотажної сировини розроблені нові структури комбінованої пряжі з використанням чисто - і напівшерстяної пряжі, а також  хімічних ниток (поліефірних, ацетатних, віскозних). Прикручування до пряжі комплексних ниток вивільняє вовняне волокно, забезпечує трикотажне устаткування високих класів сировиною, збільшує розривне навантаження пряжі, знижує матеріалоємність трикотажних виробів.

Почато випуск хімічних, волокон, що імітують вовну  ангорського кролика й альпаки, використовуваних для верхнього трикотажу.

Розроблено  асортимент кардної пряжі із суміші поліакрілонітрильних волокон із бавовною і віскозним волокном. Виробництво  такої пряжі забезпечить випуск модних конкурентноздатних верхніх  трикотажних виробів.

В даний час  ринок України завойовує унікальне  еластичне волокно лайкра, розроблене американською фірмою "Dupon". Воно здатне витягатися в довжину, у 5 разів перевищуючу її первісний стан і відновлювати вихідні розміри після зняття навантаження. Лайкра в 2-4 рази міцніша за гумову нитку і на 1/3 легша. Трикотажний одяг із використанням лайкри відрізняється формостійкістю, здатністю добре облягати фігуру [4].

Волокно тактель  цієї ж фірми - одне із самих перспективних  волокон для сучасного трикотажного одягу: верхнього, білизни, панчішних виробів. Тактель-мультисофт - комплексні нитки з тонких волокон, що мають-особливу форму поперечного зрізу. Використання цих ниток дозволяє одержати трикотаж із поверхнею від блискучої до матової. Полотна, що відрізняються м'якістю, еластичністю, драпіруванням, застосовуються для білизняних, корсетних виробів, купальних костюмів. Тактель-акватор - унікальне двостороннє полотно з гарними гігієнічними властивостями. З внутрішнього шару з монониток тактель волога переноситься на зовнішній бавовняний шар, розподіляється по поверхні і потім випаровується, у результаті чого тіло людини залишається сухим. Трикотажні полотна з волокна тактель-акватор ідеально підходять для виготовлення білизни, спортивних костюмів, виробів для відпочинку, шкарпеток.

Створені фірмою Nylstar нитки меріл широко використовуються для високоякісних - колготок, білизни, купальників, спортивного одягу і навіть вечірніх платтів. Серед ниток меріл є такі, що не відрізняються на дотик від бавовни, із блиском натурального шовку, а також надзвичайно легкі полі нитки.

Нові нитки еліте фірми  Nylstar характеризуються підвищеною в порівнянні з мікроволокнами еластичністю. При фарбуванні вони набувають приємного меланжевого ефекту. Використовуються ці нитки без домішок і як домішки до інших ниток при виробництві білизни, верхнього трикотажу, колготок, шкарпеток.

Перспективним напрямком у створенні високоякісних  полотен для верхніх виробів  с комбінування відомих переплетень  і їхніх елементів різними  способами і, насамперед, дублювання одинарних полотнин в'язальним способом і одержання на цій основі асортименту двошарових і багатошарових полотен.

В даний час  продовжуються роботи з одержання  пряжі різного волокнистого складу, малої лінійної щільності для білизняного трикотажу.

Розроблено  технологію одержання лляної й змішаної пряжі лінійною щільністю 46-76 текс. Пряжа має гарну технологічну прохідність на різних типах машин. Білизняний трикотаж такої пряжі  відрізняється високими гігієнічними властивостями.

Розроблено  новий асортимент віскозних ниток  малих лінійних щільностей. З цих  ниток у чистому виді й у  сполученні із синтетичними нитками виготовляють полегшені полотна тонкі, легкі, рівномірно пофарбовані. Полотна виробляються на основов'язальних машинах і призначені для високоякісної білизни.

У виробництві  трикотажної білизни зростає  застосування пряжі змішаної: бавовнянополінозної, бавовнянолавсанової, бавовнянонітронової, бавовняносіблонової.

Для білизни  розроблені нові основов'язані полотна  різних переплетень із льонолавсанової пряжі з віскозними, поліефірними нитками, бавовняною пряжею. Широко використовуються полотна полегшених структур (ажурних, пресових),   плюшевих (гладких і візерунчастих), жакардових, а також полотна сітчастої структури з текстурованих ниток трилобал.

Серед використовуваних для білизни синтетичних волокон  і їхніх сумішей ведеться ретельний  добір, насамперед, абсолютно безпечних  для здоров'я, екологічних, брудовідштовхуючих. Ведуться роботи над білизняними  трикотажними полотнами світними й ароматизованими, непальними, бактерицидними і навіть відстрашуючими комарів і інших комах [3].

У розвитку асортименту  трикотажного одягу велику роль відіграють процеси проектування (моделювання  й конструювання) трикотажних полотен  і готових виробів, На етапі моделювання розробляються нові моделі, формується промисловий асортимент трикотажного одягу, що потім буде представлений на ринку. Удосконалювання асортименту трикотажного одягу в процесі моделювання здійснюється за рахунок застосування полотен нових переплетень і фактур, малюнків, колірних рішень, використання різних обробок, оригінальних пропорцій у виробі, модних силуетів і покроїв, різноманітних засобів художньої виразності.