Експертиза та товарознавча характеристика жувальних гумок

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

Кафедра «Товарознавства та експертизи продовольчих товарів» 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Експертиза продовольчих товарів»

на тему:

“Експертиза та товарознавча характеристика жувальних гумок” 
 
 

                                                                                    Студента 6 курсу 23 групи

                                                                                заочної форми навчання

                                                                                    товарознавчого факультету

Жука  Олексія Григоровича 
 
 

Науковий керівник:

професор Колтунов В.А.

Київ 2009

ЗМІСТ

стр.

Вступ

1.Історія розвитку  ринку жувальної гумки……………………………….….6

1.1 Сучасний  ринок жувальних гумок в Україні…………………...………..7

2. Складові компоненти жувальних гумок та їх роль у якості продукту…12

3. Класифікація та характеристика асортименту жувальних гумок ……..19

4. Характеристика пакування та маркування жувальних гумок ……….…22

5. Оцінка якості жувальних гумок різних виробників за органолептичними показниками………………………………………………..……...…….……26

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

           Звичка жувати гумку - не привілей американців, як думають багато хто. Задовго до нової ери стародавні греки жували смоляну мастику, у другому столітті нашої ери індіанці майя в Центальной Америці й ацтеки в Мексиці жували чіклі - сік (латекс) дерева саподиллы. Індіанці Північної Америки жували смолу ялини. Першим колоністам Нової Англії ця звичка прийшлася до смаку, а їхні нащадки через сто років навіть стали торгувати шматками ялинової смоли. Пізніше в продажі з'явився парафін для жування. У Сибіру споконвіків жували облатки, приготовлені з розплавленої й профільтрованої ялинової смоли, а на Україні й Північному Кавказі - вишневий   клей.

            Останнім часом гігієністи прийшли до висновку, що жувальну гумку (її готовлять із того самого чіклі, що жували індіанці, додаючи цукор, речовини – зм’якшувач, ароматизатори) можна застосовувати не тільки   як гігієнічне,   але і   як дуже   ефективний профілактичний і лікувальний засіб проти деяких хвороб зубів. Для цього в гумку вводять спеціальні добавки: мікроелементи (наприклад,   фтор),   фосфати.

            Сучасна жувальна гумка з'явилася  в 1869 році. Мексиканський генерал  Антонио Лопес де Санта Ганна  вирішив перевірити, чи можна  замінити каучук смолою дерева  саподиллы (Achros sapota), що привозили  із джунглів Кинтана-Роо (півострів  Юкатан) і називали «чіклі». Генерал звернувся по допомогу до американського винахідника Томасові Адамсові. Досвіди Адамса показали, що смола зовсім непридатна для виробництва гуми.

            Розмовляючи з генералом, Адамс  помітив, що той жує чикли  (виявилося, що застиглий сік саподиллы індіанці жували здавна). Винахідник приготував на основі чикли приємну на смак суміш, що, коли вона застигала, можна було дуже довго жувати, і вмовив місцевого аптекаря продати новинку. Так виникло американське виробництво жувальної гумки, що до початку століття стало невід'ємною частиною економіки США ... Адамс вклав у підприємство всього 55 доларів, а в 1963 році в США випустили біля 120 000 тонн жувальної гумки на суму в 183 мільйона доларів.

            Дотепер чіклі вивозять із Кинтана-Роо. Коли саподилла досягає 20 - 25-літнього віку, на її стовбурі (на висоті близько 10 метрів) роблять косі надрізи, що сходяться до підстави дерева в одні загальних каналів. Латекс стікає по надрізах і збирається в нижній частині каналу. За шість годин можна зібрати деяким більше кілограма смоли. Таку процедуру повторюють не частіше, ніж один раз у кілька років, але навіть у цьому випадку близько 15% дерев гине.

            Збір латексу триває 6 місяців  у році, а за цей час збирач - чиклеро встигає обробити 200-300 дерев. Зібраний протягом дня молочний сік саподиллы зливають у спеціальну посудину й кип'ятять до видалення з нього близько 67% води. Отриману в такий спосіб сіру напівтверду масу відливають у блоки по 10 кілограмів. Одна людина може заготовити до тонни сирого чіклі за сезон.

            До складу жувальної гумки  входить сік не тільки саподиллы,  але й інших рослин, наприклад  дерева джелутунг із сімейства  Apocynaceae, що росте в Малайї. Латекси  рослин сімейств Moraceae і Euphorbiaceae, які являють собою справжні каучуки (їх увозять із Британського Гондурасу, Колумбії, Венесуели), додають в еластичну жувальну гумку; її особливо люблять діти - з таких гумок, ретельно розжувавши їх, можна видути міхури, схожі на повітряні кулі.

      Актуальність даної роботи полягає у тому, що ринок жувальних гумок в Україні стрімко розвивається. Вимоги, що встановлено до якості жувальних гумок, нажаль, не завжди дотримуються, що дозволяє реалізовувати товар не відповідної якості.

      Метою даної курсової роботи є дослідження споживних властивостей та оцінка якості жувальних гумок.

      Об’єктом  дослідження курсової роботи є різни  види жувальних гумок.

      Для досягнення поставленої мети необхідно  віришить наступні завдання:

• проаналізувати стан сучасного ринку жувальних гумок;
• вивчити хімічний склад жувальних гумок;
• вивчити класифікацію та асортимент жувальних гумок;
• визначити та описати фактори, що впливають на формування споживних властивостей жувальних гумок;
• зробити товарознавчу оцінку органолептичних показників жувальних гумок;
• зробити висновки та пропозиції.[9]

1.Історія  розвитку ринку  жувальної гумки 

       Американець Джон Куртіс 23 вересня 1848 року  зробив першу у світі жувальну гумку — у домашніх умовах він розфасовував у папірці шматочки хвойної смоли. Через два роки винахідник почав додавати в жувальну гумку парафін, домішуючи спеції для запаху. Однак Куртісу не вдалося організувати масовий збут своєї продукції — вона не витримувала тривалого зберігання.

       Успішнішими виявилися жуйки Томаса Адамса, який 1871 року почав продавати чіклі — смолу саподилового дерева. У 1884 році він випустив першу жуйку зі смаком — лакричний Black Jack, який виробляє дотепер одне з дочірніх підприємств фірми Nostalgia Gums — Warner-Lambert Co.

       Але справжню революцію на «жувальному» ринку здійснив американський продавець мила Вільям Ріглі. У 1892 році він почав випускати Wrigley’s Spearmint, а роком пізніше — Wrigley’s Juicy Fruit. Ріглі додав у жуйку цукрову пудру, м’яту й фруктові добавки й розробив різні форми гумок — кульки, палички, пластинки.

       У 1915 році він провів рекламну кампанію, розіславши за всіма адресами з американської  телефонної книги посилки із трьома пластинками своєї продукції. Однак  широку популярність м’ятна жуйка  здобула тільки в 20-ті роки за часів  сухого закону в США. З її допомогою американці легко позбувалися запаху алкоголю.

       У 1928 році хімік Волтер Димер створив bubble gum — жуйку, з якої легко видувалися кульки. Цей винахід дозволив розширити  коло споживачів жувальної гумки  за рахунок дітей.

       У 1981 році оборот тільки американського ринку жувальних гумок становив $796 млн. Сьогодні в США на цю продукцію витрачають понад $2 млрд на рік. Обсяг світового ринку перевищує $15 млрд. 

       1.1 Сучасний ринок  жувальних гумок  в Україні  

       Жувальну  гумку жують і дорослі, і діти. Тому діяльність у цьому сегменті ринку дуже приваблива для багатьох виробників. Починаючи з 1850 року й до наших днів, ринок жувальної гумки динамічно розвивається, пропонуючи споживачам усе більше різноманітні асортименти.

       Максимальні темпи росту продажів жувальної гумки відзначаються в містах України із населенням більше 1 млн. чоловік. По даним ACNielsen, в 2008 році на частку міст-миллионников доводилося 38,5% натурального й 39,6% вартісного обсягу продажів жувальної гумки. Це багато в чому пов'язане з активним розвитком цивілізованих роздрібних форматів у великих українських містах (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк), і, як слідство, зсувом акцентів при збуті жувальної гумки на такий торговельний канал, як магазин.

       Український ринок жувальної гумки має потенціал для подальшого росту, однак вийде на докризовий рівень не раніше цього року. Це пов'язане з відносно невисокими доходами населення, а також конкуренцією з боку продуктів кондитерської галузі. На тлі постійно зростаючої пропозиції різноманітних товарів імпульсного попиту споживачеві важче зупинити свій вибір на конкретному продукті.

       З розвитком українського ринку жувальної гумки на ньому з'являється усе більше виробників. За останні десятиліття на вітчизняному ринку міцно зарекомендували себе насамперед компанії Wrigley і Dirol Cadbury. Обидві компанії мають своє виробництво на території країни, у результаті чого експортери плавно витісняються з ринку. Сукупна частка Dirol Cadbury і Wrigley по даним ACNielsen в 2007 році склала 94,7% у натуральному вираженні й 96,3% у вартісному обсязі продажів. Згідно даним агентства «Бізнес Аналітика», компанія Dirol Cadbury (бренди: Dirol, Malabar, Stimorol) в 2007 році займала - 35,7%, в 2008 році - 30,4% ринку у вартісному вираженні. Компанія Wrigley (Wrigley's, Orbit, Airwaves, X-Cite, Boomer) в 2007 році займала 61,1%, в 2008 році - 68,2% ринку.

       В 2007-2008 роках на світовому ринку жувальної гумки відбулися події, що мають пряме відношення до ситуації в Україні. Британський концерн Cadbury Schweppes Plc придбав компанію Adams. Тепер Adams, посідає друге місце у світі по виробництву жувальної гумки і є одним зі світових лідерів у виробництві кондитерських виробів з лікувальними властивостями. Також концерну Cadbury Schweppes належить турецька фірма Kent Gida Maddeleri Sanayii ve Ticaret A.S. У серпні минулого року компанія Cadbury придбала датську компанію Dandy A/S - виробника жувальної гумки Stimorol і Dirol. Новий альянс Dirol Cadbury LLC став одним з найбільших гравців кондитерського ринку України.

       Ринок жувальної гумки традиційно ділиться на два основних сегменти:

       1. Жувальна гумка для дорослих(chewing gum), сюди ж ставиться й подсегмент стоматологічної жувальної гумки для дітей.  

       2. Дитяча жувальна гумка – (bubble gum), тобто що надувається.

       рис. 1. Діаграма сегментів ринку дорослої та дитячої жувальної гумки

       За  даними дослідницької компанії «Бізнес  аналітика», у період з 2006 по 2008 рік спостерігався ріст у сегменті жувальної гумки для дорослих, його частка в загальному обсязі продажів у натуральному вираженні в 2007 році рівнялася 85%, а за 2008 року склала 88% (див. таблицю 1). Однак у сегменті жувальної гумки для дітей в аналогічному тимчасовому періоді спостерігався спад. В 2007 році частка цього сегмента в загальному обсязі продажів жувальній гумці в натуральному вираженні склала 15%, а в 2008 році знизилася до 12%.

       Незважаючи  на скорочення обсягів продажів дитячої  жувальної гумки, найбільші гравці проявляють зацікавленість у цьому  сегменті. Однієї із причин, що пояснюють таку активність, є бажання компаній-виробників «виростити» покупців, лояльних до їхньої продукції.

       Компанія Dirol Cadbury, продукція якої раніше не була представлена в сегменті bubble gum, у  квітні минулого року вивела на ринок  бренд Malabar. По даним «Бізнес Аналітика», частка марки Malabar у сегменті bubble gum на жовтень 2008 року становила 11,3% у вартісному вираженні. Активізувалися й «старі» бренди - "Хубба Бубба" (Wrigley) і Boomer. Частка марки "Хубба Бубба" виросла за рік (з жовтня 2007 по жовтень 2008 року) з 59% до 69,6% за вартістю, сукупна частка "Хубба Бубба" і Boomer склала в 2008 році 75,1% (по даним «Бізнес Аналітика»).

       Серед українських покупців жувальної гумки 52% становлять жінки й 48% становлять чоловіка; 75% - споживачі від 25 до 40 років, 25% - від 18 до 24.

       Українські споживачі віддають перевагу жувальній гумці без цукру. Дотримуючись споживчих переваг, компанія Wrigley повністю перейшла на виробництво жувальної гумки без цукру, замінивши його ксилітом або сорбітом. Сьогодні ринок жувальної гумки без цукру в України становить 75%.

       За  формою жувальної гумки домінуюче  положення на ринку займають подушечки, частка яких за вартістю склала 75,1% (по даним «Бізнес Аналітика» на січень-жовтень 2008 року). Найбільше активно розвивається продукція у формі пластинок і міні-пластинок, а популярність драже знижується - з 4,2% у січні-жовтні 2007 року до 2,9% у січні-жовтні 2008 року. Зростає інтерес споживачів до нового продукту - жувальній гумці у формі стрічки. По даним ACNielsen, її частка за лютий-вересень 2008 року склала 0,9% по обсязі й 1,1% за вартістю.

       Вирішальним фактором при виборі жувальної гумки (65,7% від загального числа споживачів) є освіження подиху, що багато в  чому визначає смакові переваги: більшою  популярністю користується м'ятний смак - 60% споживачів, на частку ментолової жувальної гумки доводиться близько 30%, фруктової - 13%.

       Споживчі  переваги залежать і від віку: для  дітей важливо, чи можна надувати бульбашки, для покупців у віці 20-24 років - як довго зберігається смак, для людей старшого віку - корисність для зубів. Частка останніх становить 35,6%, при цьому тільки для 14,4% покупців важлива така характеристика, як наявність цукру (за даними дослідження « Комкон-Медиа» за друге півріччя 2008 року).

       Основні продажі жувальної гумки у вартісному вираженні доводяться на продуктові магазини (47%), кіоски (33%) і супермаркети (10%) і 10% доводиться на бари, ресторани, літні кафе.

       На  сучасному українському ринку жувальної гумки попит формує пропозиція. У покупця сформувалася стійка орієнтація на жувальну гумку з вираженим гігієнічним і медичним, насамперед стоматологічним, ефектом: захист від карієсу, відбілювання зубів, освіження подиху. Передбачається, що подібні установки будуть домінувати в найближчі роки.

       По  оцінках експертів, одними з основних тенденцій сучасного українського ринку жувальної гумки виступають:

       - збільшення обсягів споживання  у всіх сегментах ринку, особливо  в сегментах дитячій і лікувально-профілактичній  жувальній гумці;

       - подальше насичення ринку в  регіонах, де є вільні ніші;

       - розвиток виробництва жувальної  гумки усередині країни;

       - скорочення імпорту, збільшення  експорту;

       - збільшення частки реалізації  виробниками через власні регіональні  представництва;

       - зниження оптових націнок;

       - тверда цінова конкуренція.[9] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       2.Складові компоненти жувальних гумок та їх роль у якості продукту

       Основою для виготовлення жувальних гумок  служить природний каучук саподилового дерева, що розповсюджене в Північній  Америці на півострові Юкатан. Добутий каучук (чіклі) доставляється на цехи по виробничтву жувальних гумок і проходить подальшу технологічну обробку.         

         На фабриці блоки сирого чіклі розплавляють у казанах, що обігріваються паром. Розплав (рідкий, як кленовий сироп) спочатку фільтрують через сито, потім очищають у центрифузі, після чого пропускають через вакуум-фільтр. Фільтрований продукт зливають у чани, де його ретельно перемішують мішалками. Сюди ж додають цукровий пісок, патоку, умягчители й речовини, що надають аромат. Перемішаний як треба продукт прохолоджують холодним повітрям і ще раз перемішують у тістомішалці. Отримане тісто пропускають через вальці, з яких виходять пласти жувальної гумки; товщина їх залежить від виготовленого сорту. Самі тонкі - для липкої жувальної гумки, більше товсті - для карамельної, а із самих товстих пластів виходить гумка, з якої діти видувають бульбашки.

            У виробництві жувальної гумки  дозволено застосовувати й синтетична  сировина: бутадиенстирольный каучук, парафін (синтезований по методу  Фишера - Тропша з окису вуглецю й водню), нафтовий віск, полиэтилен. Ці матеріали звичайно використовують для готування липкої жувальної гумки.[1]

            Для додання гумці потрібних  властивостей у неї вводять  пластифікатори й умягчители. Лікарі  дозволяють застосовувати для цього натуральну й синтетичну каніфоль, віск із рисових отрубей, стеараты натрію й калію. Серед дозволених до вживання антиоксидантів - бутилгидроксианизол, пропилгаллат. У процесі утворення полімеру в реакційну суміш уводять сульфіт натрію. Кращий аромат гумці надає м'ята, а смак - патока й цукровий пісок. Офарблюють гумку порошком какао, куркумовим коренем і іншими харчовими барвниками.

       Також до сладу жувальних гумок вводять  різні харчові добавки для  надання готовій продукції смакових, гігієничних та лікувально – профілактичних властивостей.[2]

       Замінник  цукру Ксиліт (Е967) - зустрічається в невеликих кількостях у фруктах і рослинах. Ксиліт являє собою кристаллы білого кольору без запаху. За деяким даними може викликати рак сечового міхура.

       Ксиліт  харчової одержують зі стрижнів кукурудзяних качанів і листяної деревини. Застосовується він як замінник цукру для промислової  переробки в кондитерській, хлібобулочній  і харчовій промисловості, а також  для осіб, що страждають діабетом для  використання безпосередньо в їжу. Добова доза не повинна перевищувати 50р. Для інших категорій максимальна добова доза не повинна перевищувати 3г на кілограм тіла або не більше 0,125г на кілограм маси тіла в плині 1 години. Ксиліт добре розчинний у воді (25г повністю розчиняються в 50г води), але при зберіганні не допускається навіть короткочасний контакт із водою. Ксиліт може бути використаний у комбінації з іншими цукрозамынниками.

       Ксиліт  володіє антикариогенными властивостями  й здатністю поглинати тепло  при розчиненні. Ксиліт запобігає ріст кліток Стрептококкус мутанс і сприяє утворенню тонкого органічного шару, що підвищує Ph слини, що охороняє зуби від розвитку карієсу.  Тому ксиліт використовують у виробництві жувальних гумок і зубного порошку.  Потрібно відзначити бактерицидну активність, що вище, ніж в інших цукрозамінниках, що дає можливість збільшувати строки зберігання, охороняючи препарати середньої вологості (15-40%), стабілізувати харчові жири, поліпшувати смак і якість морозива, де ксиліт використовується в якості эмульгатора.

       У ксиліту спостерігається багато позитивних властивостей. Наприклад, таких, як антиткариогенные якості. Карієс - це причина руйнувань зубів. Це відбувається у зв'язку із вражаючою дією на них  Стрептококкуса мутанса. Ксиліт припиняє ріст і розвиток кліток цих мікроорганізмів.

       Також ксиліт дуже ефективно справляється з мікроорганізмами молочарки, що викликають у порожнині рота запалення слизової оболонки, білий наліт і інші неприємні симптоми. Ксиліт значно збільшує вироблення слинними залозами секреції ферментів і іонів.

       У лікувальних цілях, а також для  профілактики карієсу рекомендується приймати 6-7 грам у добу ксиліт. Його чудові властивості дало передумови до створення різних видів зубних паст, порошків, жувальних гумок. Вони складаються з 50-70% з даного препарату. Це відкриває шляхи до рішення світової проблеми боротьби з карієсом.[3]

       Останнім  часом одними з розповсюджених видів  жувальної гумки стали  «Орбіт»  і «Дирол». Вони мають дійсно унікальні  властивості запобігання карієсу. Це пов'язане з тим, що для їхнього виготовлення застосовують ксиліт. Він запобігає й не сприяє розмноженню патогенних мікроорганізмів, які є основними винуватцями руйнування зубів.

       Карієс  виникає на тлі того, що мікроорганізми, харчуючись вуглеводним нальотом розмножуються  й цим приносять непоправний збиток нашим зубам. Після їжі необхідно робити їхнє ретельне очищення. При процесі, коли ми використовуємо в цих цілях жувальну гумку із ксилітом, ми видаляємо живильні речовини в виді нальоту. Ксиліт наділяє жувальні гумки приємним, солодким смаком, а тому що він є тільки замінником цукру, то на зубах не виникає нових утворень і внаслідок цього, для розвитку мікроорганізмів не забезпечуються доброчинні умови.

       Останнім  часом було зроблене відкриття, що полягає в тім, що ксиліт, не тільки не сприяє виникненню карієсу, запобігаючи цьому процесу. Було науково обґрунтоване також, що він робить сприятливий вплив на скорочення вже існуючих каріозних порожнин. Він робить реминерализацию зубної емалі. Це надає широкі можливості, для того, щоб розширити його застосування в засобах по догляду за порожниною рота й зубів.

       До  складу більшості жувальних гумок  також входить сорбітол. Сорбитол виготовляють шляхом електролітичного відновлення або з D-Глюкози шляхом гідрування під високим тиском. У природі зустрічається в морських водоростях, горобині, зливі, яблуні, черешні й інших крахмалосодержащих плодах. Сорбитол - кристалічний багатоатомний спирт, у харчовій промисловості використовується як харчова добавка Е420.

         Сорбіт здатний частково або  повністю замінити гліцерин у  складі косметичних засобів, використовується  в якості зволожувача. Його присутність значно поліпшує текстуру косметичних виробів, надаючи бархатистість і м'якість готовому продукту. Сорбіт використовується у зволожуючих кремах і масках, рідкій пудрі, лосьонах після гоління, дезодорантах, шампунях і гелях, у виробництві зубних паст, жувальних гумок, у якості структуруючого компонента, пластифікатора тютюну.

       Сорбіт  застосовується у виробництві аскорбінової кислоти і як замінник цукру для хворих діабетом. В основному він використовується в якості підсолоджувача в ліках, жувальних гумках і таблетках. Сорбитол може використовуватися в сумішах з інтенсивними підсолоджувачами (аспартам, ацесульфам,ксиліт та ін.) Сорбіт використовують у виробництві кондитерських виробів, а також у рибній промисловості у виробництві ікри, як вологосберігаючий агент.[4]

       Ще  один загущувач, застосовуваний при виготовленні цукерок «Fruit tella» та жувальних гумок «Orbit» - гуммиарабик (Е414). Гуммиарабик являє собою в’язку прозору рідину, що виділяється деякими видами акацій. Він розчиняється у воді та та створює липкий розчин, що згущується.

       Антиоксидант, що використовується у харчовій галузі промисловості для вповільнення окислювання тваринних топлених жирів, солоного шпику, жувальної гумки. Може здійснювати токсичну дія на організм людини, у зв'язку із чим необхідно його гігієнічне нормування.

       Бутилокситолуол [ди( тре-бутив)гидрокситолуол]  антиоксидант, використовуваний у харчовій галузі промисловості для вповільнення окислювання тваринних топлених жирів, солоного шпику, жувальної гумки. Може здійснювати токсичну дія на організм людини, що виражається в сприянні канцерогенезу.

       Соєвий  лецитин - харчова добавка, що володіє властивостями поверхово активної речовини - эмульгатора. Завдяки цьому, він знаходить широке застосування в харчовій промисловості при виготовленні шоколаду й шоколадної глазурі, кондитерських, хлібобулочних і макаронних виробів, маргарину, майонезу, жувальних гумок, а також при виготовленні жироводных емульсій для змащення хлебопекаренных форм.

       Соєвий  лецитин, роблять із добре очищеного  відфільтрованого соєвого масла, при  низькотемпературній обробці.

       До  складу соєвого лецитина входять  масло, фосфоліпіди, вітаміни: А, Е, і ін.

       ДИОКСИД ТИТАНА E-171, що додається в жувальні гумки як консервант ,вважається абсолютно безпечним. Це білий пігмент здатний надати естетичність і товарний вид багатьом харчовим продуктам. Використовується для відбілювання всіх сортів рибного й м'ясного фаршу, філе, напівфабрикатів, сурими, паштетів і інших продуктів (наприклад кальмарів, молочних поросят, крилю різних сумішей та ін.) при дозуванні від 0,1 до 1%, залежно від ступеня відбілювання. Застосовується в кондитерській і хлібопекарської промисловості для додання білизни глазурі, цукеркам, джемам, борошна, тіста й ін.

         При виробництві жувальних гумок  часто використовуються барвники, багато з яких є заборонено  використовувати в харчовій промисловості  європейських країн, але з успіхом реализуються в Україні в якості харчових добавок, в даному випадку, до жувальних гумок.  Серед потенційно небезпечних слід виділити азотвміщуючі барвники (Е102, Е110, Е123, Е124, Е133, Е151), причому найбільшу небезпеку становить барвник - татрацин (Е102). Це досить дешева речовина, гарно змішується з іншими барвниками й тому вважається найбільш популярним хімічним барвником. Алі саме він є найбільш сильним хімічним алергеном. Татрацин заборонено  в деяких країнах, наприклад в Австрії, алі широко використовується в інших, у тому числі й в Україні. У літературі тетрацин згадується як речовина, що викликає  загальні симптоми: втомленість, функціональну слабкість, запаморочення, відчуття ознобу, а також астматичні реакції, кропивницю.

       Е 903 Карнаубский віск, що також входить до складу жувальних гумок, покриває листи пальми Copernicia cerifera. Складається на 80% зі складних ефірів триаконтанола CH₃(CH₂)₂₉OH і тетракозанової СН₃(СН₂)₂₂СООН і гексакозанової кислот.

       Містить також 10% спиртів - октакозанола СН₃(СН₂)₂₇ОН, гептакозанола СН₃(СН₂)₂₆ОН, що не зустрічається в інших восках, а також 1-1,5% вуглеводнів, 0,5% фітостерину.

       Для одержання карнаубского воску листи  пальми висушують, з них вибивають  порошок, котрий виварюють у воді й виливають у форми. 2000 листів дають близько 16 кг карнаубского воску.

       Аспартам - штучний відсолоджувач, замінник цукру (харчова добавка E951), який часто додають при виробництві жувальних гумок. Сполука двох амінокислот (дипептид) - аспарагінової й фенилаланина.