Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

   Харківський  національний педагогічний університет  ім. Г.С. Сковороди 

                                      Кафедра англійської мови 
 

                                         КУРСОВА РОБОТА                              «Еліптичні конструкції: особливості функціонування в англомовній пресі»                   
 
 

                                                                  Виконавець:

                                                                                        Студентка 2 курсу

                                                                                         групи 2 РГ

                                                                                        факультету іноземної                        

                                                                                        філології

                                                                                         Матвєєва Оксана               

                                                                                         Валеріївна

                                                                                        Науковий керівник: 

                                                                                       Кандидат дослідн. Наук

                                                                                       Гулак Є.А.                                                                                            

                                             Харків-2011  
 

                                                     ЗМІСТ 
 
 
 

      ВСТУП

     Дослідження особливостей англомовної преси  видається цікавим величезній читацькій  аудиторії. На сьогоднішній день друкарський  тип видань впевнено зайняв власну позицію в інформуванні суспільства, і, таким чином, відображає комунікативний стан ринку мас-медіа і сучасну особливість соціальної діяльності, а саме - "новий спосіб виробництва - інформаційний " [28, c. 23].

           Використання періодики відіграє важливу роль в отриманні інформації. Мова ЗМІ має своєрідний характер, що відбивається на формуванні особливих прийомів та мовних зворотів кожного народу. У різних мовних стилях, в тому числі і в ЗМІ, широко використовуються мовні засоби, що посилюють дієвість висловлювання завдяки тому, що до суто логічного її змісту додаються певні експресивно-емоційні відтінки.

          Реалізація цієї функції означає  представлення навколишньої дійсності  в образній, конкретно-чуттєвій формі.  Конструкції, типові для періодичного  випуску газет і журналів, не лише інформативні. Одним з найбільш поширених прийомів є еліпс, який використовується  не тільки в розмовній мові. З метою передачі інформації через ЗМІ більш яскраво і широко використовуються еліптичні конструкції у текстах публіцистичного стилю.

        Різні типи неповних та еліптичних  речень як факт живої розмовної  мови в останні роки широко  застосовуються в англомовній  пресі. Ці конструкції дають  багатий матеріал для вироблення  структури заголовків, численні  еліпсиси тут - це вже свого  роду стандарт. Такі конструкції не тільки цілковито розкривають обрану тему, але і завдяки своєму експресивно-емоційному забарвленню сприяють розвитку інтересу читачів до періодичних видань.

     Актуальність теми дослідження. Газетну публіцистику називають літописом сучасності, адже вона є віддзеркаленням подій і звертається до щоденних проблем суспільства - політичних, соціальних, побутових, філософських тощо. А заголовок є орієнтиром читача у вирі газетних статей. Таке порівняння не є безпідставним, адже без заголовку ми губимося в морі різноманітної інформації, нерідко оминаючи основне та приділяючи увагу незначному. Заголовок - це також і політичне обличчя газети. Він формує наше ставлення до публікації, вказує на авторську позицію в тлумаченні того чи іншого факту. Вдалий заголовок несе в собі велике інформаційне навантаження, що є особливо важливим у наше сторіччя „вибуху інформації”. Саме заголовок формує у читача загальне уявлення про матеріал статті та дозволяє обрати найбільш важливе для подальшого ознайомлення.

     Актуальність  роботи зумовлена необхідністю здійснення комплексного аналізу явища еліпсу у когнітивно-комунікативній системі координат. У зв’язку з цим виникає низка питань, які потребують свого вивчення з урахуванням сучасного стану лінгвістичної думки. По-перше, незважаючи на певні успіхи мовознавства в описі структурно-семантичної специфіки еліпсису, наукових праць, присвячених опису його видів і типів на матеріалі англійської мови, немає. По-друге, хоч на механізм продукування еліптичного речення звертало увагу чимало лінгвістів, його когнітивно-комунікативні витоки ще не були предметом спеціального аналізу. По-третє, особливий вузол проблематики складають комунікативні засади продукування еліптичних конструкцій.

     Мета даного дослідження полягає у комплексному аналізі еліптичних конструкцій та в описі їх структурних та функціональних особливостей, що мають вияв безпосередньо в англомовній пресі.

     Реалізація  цієї мети передбачає розв’язання  таких конкретних завдань:

     - теоретичне узагальнення основних  наукових здобутків еліпсології в контексті аспектологічної проблематики речення;

     - відмежування еліпсису від близьких  і споріднених  йому синтаксичних явищ;

     - моделювання простих і складних  еліптичних речень сучасної англійської  мови;

     - аналіз комунікативно-функціональних особливостей еліптичного речення сучасної англійської мови;

     - з’ясування шляхів і способів  використання еліптичних речень  як комунікативно автономних  і як дискурсивно зумовлених  предикативних одиниць. 

     Об’єктом дослідження є еліптичне речення сучасної англомовної преси.

     Предметом дослідження є лінгвокогнітивний і комунікативно-функціональний аспекти еліптичних конструкцій у сучасній англомовній пресі.

     Методи  дослідження. В роботі використано комплексну методику, в основу якої покладено когнітивно-комунікативний підхід до об’єкту наукової рефлексії, спрямований на вивчення його форми, змісту і функції. Вона передбачає застосування методів структурно-граматичного, семантико-синтаксичного, функціонально-комунікативного і дискурсивного аналізу.

      РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЕЛІПТИЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

     1.1. Історичний розвиток еліпсису

     Проблема  еліпсису та еліптичних речень е однією з найбільш цікавих та складних у лінгвістиці. за образним висловом Р. Ле Бідуа [Le Bidois R., 1956], «еліптичні конструкції стали свого роду хворобою століття, оскільки у мові завжди існують такі синтаксичні конструкції, які характеризуються структурною неповнотою». Їх статус пояснюється в більшості випадків з позиції еліпсису.

     В наші часи терміном «еліпсис» («еліпс») у повній відповідності з його етимологією (від грець. elleipsis «порушення», «пропуск», «дефект») означають багаточисленні види опущення одиниць, що відносяться до різних рівнів мови: фонологічному [Jacobson R., 1963], лексичному [Винокур Т.Г., 1965; Інфантєва Р.Н., 1970; Нікішина В.О., 1979; Поспєлова А.К., 1972 ; Сілін В.Л., 1980], фразеологічному [Кунін А.В., 1978]. Дослідження еліпсису має важливе значення в стилістиці [Гальперін І.Р., 1953; Р.К. Мендибаєва .К., 1976].

     Існує кілька підходів до вивчення еліптичних речень. Так, наприклад, в роботах деяких лінгвістів [Баллі Ш., 1951, 1991; Гіро П., 1967; Бруно Ф., 1933; Коллинсону В., 1953; Доза А., 1947; Фішер М., 1959; Акар Ж. , 1959; Жоржем Р., 1952; Гревісс М., 1959; Келлер Р., 1966; Кеннеді Дж., 1955] можна виявити семантичний критерій смислового домислювання як підхід до виявлення сутності еліптичних речень.

     У роботі Ш. Баллі [Баллі III., 1991] в основі визначення еліпсису лежить семантичний  критерій відсутності будь-якого  мовного факту, який спочатку сприяв розумінню сенсу. Змістовний критерій в описі еліпсису в роботі П. Гіро [Guiraud К., 1969] дозволяє автору вважати еліптичними такі пропозиції, в яких порушена норма мови. Причому під цим мається на увазі неможливість точного розуміння сенсу сказаного або написаного без відновлення опущених членів. Але точний сенс багатьох висловлюванні може бути зрозумілий лише із залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних контекстних факторів. Таким чином, поняття еліпсис стає безмежним, а еліптичні речення - невизначеними за своєю сутністю.

     Семантичний критерій смислового заповнення розглядається  деякими дослідниками як недостатній  для визначення сутності такого складного  явища як еліпсис. У зв'язку з цим  дослідники звертаються до формально-граматичних критеріїв, які, на їх погляд, дозволяють досягти більшої точності в дослідженні явища еліпсис [Ломтєв Т.П., 1957; Гузєєва К.А., 1975; Чивокуня А.А., 1974 ; Мухін AM, 1968].

     Так виникає методика позиційного аналізу  речення. Згідно з цією методикою  речення розглядається як якась модель, в якій за всіма членами закріплені певні позиції. Позиції в цій моделі можуть бути відсутніми, вони можуть бути представлені негативно [Ломтєв Т.П., 1957]. Т.П. Ломтєв представляє неповне речення у вигляді позиційної моделі з декількома негативно вираженими членами. Дотримуючись поняття позиційної моделі, К.А. Гузєєва [Гузєєва К.А., 1975] використовує поняття внутрішнього зв'язку між позиційними ланками, в результаті якої позиція словесної форми може припускати іншу позицію іншої словоформи і навіть цілу позиційну модель всього речення.

     А.А. Чивокуня [Чивокуня А.А., 1974] уточнює  характер синтаксичного зв'язку між  позиціями моделі, використовуючи поняття  «сигналізації» стосовно до неповного  речення. «Сигналізація» передбачає, що словесно представлена позиція сигналізує те, що відсутнє у вербальній формі висловлювання. Класифікація заснована на присутніх членах, проте встановлення синтаксичних зв'язків між позиціями в позиційній моделі дозволяє передбачити відсутні члени речення. A.M. Мухін [Мухін A.M., 1968] при визначенні еліпсиса використовує розроблену ним теорію синтаксичних (функціональних) зв'язків всередині структури речення. Взявши за основу поняття речення як синтаксичної одиниці, що включає асоціативно-предикативний або нульовий предикативний зв'язок, A.M. Мухін дає розширене визначення еліпсиса, вважаючи неповним будь-яке речення, навіть якщо в ньому не вказано неядерний компонент. Вивчення синтаксичних зв'язків у межах речення і синтаксичної (діалогічної) єдності розкриває синтагматичний аспект еліптичних речень.

     Широке  використання в лінгвістиці методики трансформаційного аналізу спонукало  дослідників еліпсиса вдатися до цієї методики з метою встановлення системних зв'язків еліптичних речень, тобто розглядати еліпсис у парадигматичному плані. Л.С. Бархударов [Бархударов А.С., 1964] вдається до поняття нульових синтаксичних елементів як до показника еліпсису в моделях неповних речень і визначає еліптичну пропозицію як таку, в якій, принаймні, одне слово представлене нульовим варіантом. Л.С. Бархударов вводить методику трансформаційного аналізу для виявлення трансформаційних зв'язків речення в парадигматиці. На його думку, будь-яке еліптичне речення - трансформ речення нееліптичного, утворене за допомогою трансформації еліпсису чи стирання. Класифікація еліптичних речень проведена в його роботі на основі способу експлікації слова, представленого нульовим варіантом: синтагматичному поновлювані («поновлювані» з навколишнього контексту) і парадигматичному поновлювані («поновлювані» з аналогічних конструкцій, зустрічаються в мові).

     Методика  трансформаційного аналізу отримала подальший розвиток в роботах  інших дослідників еліпсиса. Розглядаючи  еліптичні пропозиції як самостійні структурні типи, що мають свою специфіку, О.І. Реунова [Реунова О.І., 1968] стверджує, що поверхневі структури повного та еліптичного речень є трансформами глибинних структур повного та еліптичного речень, висхідних до одного і того ж базисного конструктивного показника.

     І.Ф. Вардуль [Вардуль І.Ф., 1969] уводить поняття інваріанта як спільної основи еліптичних і нееліптичних речень. Вивчення еліпсиса як опущення (невживання) синтаксеми, зміст якої спресовується, може проводитися тільки шляхом співвіднесення варіантів при використанні методу підстановки відсутніх членів. Він доходить висновку, що якщо підстановка не дає еквівалентного результату, це свідчить про відсутність еліпсиса. Автор розрізняє еліптичні варіанти речень і нульові синтаксеми (коли в мові немає позитивної синтаксеми для передачі даного змісту).

     А.С. Даруй [Даруй А.С, 1973] проводить трансформаційний аналіз еліптичних конструкцій на рівні  розмежування глибинних і поверхневих  структур. На думку А.С. Даруй, еліпсис  на рівні розмежування глибинних  і поверхневих структур може бути визначений як трансформація, результатом вживання якої є повторення експліцитно-вираженого елементу глибинної структури в його нульовій формі на рівні поверхневої структури. Це робить друге речення семантично залежним від першого. Явно не виражений елемент в будові конструкції, еліпсис (як синтаксичний процес) ґрунтується на понятті обов'язкового оточення.

     Саме  дистрибутивні стосунки між двома  або більш елементами роблять  можливим опущення якого-небудь з них.

     М.Я. Бліх виходить з теорії актуального розчленовування речення при визначенні еліпсиса. Семантико-стилістична функція усікання зовнішньої структури речення при еліпсисі розглядається як виділення реми вислову. При цьому «ремо-виділяюча» функція усікання аналогічна функції логічного смислового наголосу в неусіченому реченні. М.Я. Бліх підкреслює і семантичну сторону еліпсиса, яка полягає в нарощуванні семантичного навантаження породжуваної структури, що «продовжується, відповідно до загальної закономірності парадигматичного синтаксису» [БЛОХМЛ, 1976].

     Отже, семантичний критерій розглядається як недостатній для визначення суті еліптичних речень і витісняється формально-граматичним критерієм. В зв'язку з цим виникає методика позиційного аналізу речення. В рамках цієї методики для вивчення еліпсиса в парадигматичному аспекті використовується позиційна модель з негативно вираженими позиціями або модель з нульовими членами. У синтагматичному плані розглядаються синтаксичні зв'язки у межах еліптичного речення (об'ємні показники готівкових членів, сигналізація як вираження залежності словесно представлених і словесно непрезентованих позицій, функціональні зв'язки).

     Для вивчення природи еліптичних речень використовується також методика трансформаційного  аналізу. Вивчаючи явище еліпсиса в  парадигматичному аспекті, дана методика виявляє співвідношення еліптичних речень з нормативними структурами. Згідно з методикою трансформаційного аналізу, еліптичні конструкції мають бути представлені як варіанти якогось загального інваріанта, що дозволить виявити місце еліптичних трансформів в системі мови. Вивчаючи явище еліпсиса в синтагматичному аспекті, методика трансформаційного аналізу розглядає еліпсис на рівні розмежування глибинних і поверхневих структур. І, нарешті, важливою синтагматичною характеристикою еліптичних речень є їх актуальне розчленовування.

     Розгляд еліптичних конструкцій в роботі проходить в два етапи. Перший етап опису еліптичних конструкцій заснований на формально-граматичному критерії їх виділення і відмежування від інших типів одиниць синтаксису. Другим етапом вивчення еліптичних конструкцій в області синтаксису є етап мовної реалізації і функціонування. На цьому етапі вивчаються синтагматичні зв'язки еліптичних конструкцій і їх комунікативна специфіка в рамках контекстного оточення і в комунікативній ситуації.

     Еліпсис, імпліцитність, зевгма, нульові знаки, що маються на увазі, нерідко ототожнюються в лінгвістиці. Щоб визначити лінгвістичний статус еліпсиса, необхідно уточнити, яке місце він займає по відношенню до цих суміжних явищ.

     Основною  ознакою еліпсиса можна вважати присутність еліптичного елементу в найближчому контексті. У еліптичній конструкції цей елемент не відсутній, а міститься в нульовій формі, тобто імпліцуєтся. Проте він обов'язково повинен матися на увазі, інакше сенс вислову може спотворитися [Дарі А.С., 1973]. На основі даного визначення спробуємо відмежувати еліпсис від суміжних явищ.

     Особливість людської комунікації полягає в  тому, що не весь вміст думки знаходить  втілення в мовних елементах. Звідси і два способи передачі інформації: експліцитний і імпліцитний. Вони протиставлені один одному як явний, відкритий, безпосередній і прихований, неявний, опосередкований способи вираження думки [Дарі А.С., 1973].

     У лінгвістичній літературі спостерігається  неоднозначність в трактуванні  терміну «імпліцитність». З одного боку, існує широке тлумачення цього терміну, при якому явища імпліцитності і еліпсиса не розмежовуються. При цьому імпліцитними вважають і такі еліптичні конструкції, при яких елімінування окремих компонентів або ланок структури призводить до утворення неповних речень. Такі структури називають формально імпліцитнимі [цит по: Гурова В.А., 1984]. Настільки широке розуміння імпліцитності можна пояснити перш за все відсутністю однозначного тлумачення поняття «еліпсис» і відсутністю єдиної точки зору на критерій неповноти речення.

     З іншого боку, в лінгвістичній літературі спостерігається тенденція до розмежування імпліцитних і еліптичних конструкцій. Деякі лінгвісти займаються більш  поглибленим вивченням цих двох явищ. Так, у ряді робіт спостерігається відмежування еліпсиса від інших видів неповноти [Шендельс Е.Н., 1977; Старікова Е.Н., 1974]. Кажучи про відмінність еліптичних побудов від імпліцитних, Е.Н. Старікова відзначає, що в еліптичних побудовах експлікація предикативних одиниць носить характер заповнення тих, що не дістають в змістовному і в структурному плані компонентів вислову, тоді як в імпліцитних висловах подібна експлікація зазвичай означає додавання інформації до відносно закінченому смисловому вмісту вислову або ж конкретизацію, розгортання цього вмісту.

     1.2. Використання еліптичних конструкцій в англійській мові

     Головна сфера вживання еліптичних конструкцій  – діалог: саме у репліках діалогу  частина речень як правило опускається, оскільки або вона вже ясна з попередньої репліки, що належить співбесідникові; або у тому випадку, коли частину речення можна легко опустити, якщо вона не є істотно важливою. Приклад:

     – And by the way, before I forget it, I hope you'll come to supper to-night — here. Will you? After the opera. (Друге речення означає: «Will you come to supper tonight?» – І до речі, доки я не забула, я сподіваюсь, Ви прийдете сьогодні на вечерю. Прийдете? Після опери.)

• Delighted! – Згоден! (Мається на увазі: «I shall be delighted to come!») [Jack Beeson, “Captain Jinks of the Horse Marines”, 1975].
• You still don’t exclude the possibility of such elections in Ukraine? ( – Ви не виключаєте можливість таких виборів в Україні?)
• Who knows (Тобто: «Who knows if will be possibility…» – Хто знає, чи це буде можливо). [The Day, February 22,2011, issue No.11(580),by Olga Reshetylova].

     Проблема  полягає в тому, що без контексту  зрозуміти зміст еліптичних конструкцій  буває складно, іноді при відсутності  даного й зовсім неможливо. Існують характерні для певного мови особливості, на підставі яких будується діалогічна єдність, побудові якого супроводжують правильне й доречне вживання конструкцій з використанням еліптичних пропозицій - ті конструкції, які використовуються в російській мові, часто виявляються неправильно вжитим в англійській мові.

     Еліпсис у лінгвістиці — навмисний пропуск несуттєвих слів у пропозиції без викривлення його змісту, а часто — для посилення змісту й ефекту.

     Проблема  еліпсису є однією з найбільш суперечливих у лінгвістиці, і те або інше її трактування залежить від розуміння дослідником сутності мовних одиниць взагалі. Для традиційної шкільно-нормативної граматики англійської мови представлялося безсумнівним, що будь-яка пропозиція характеризується, насамперед, наявністю підметково-присудкової структури й що будь-яке відхилення від цієї структури слід пояснювати як явище еліпсу, тобто «опущення» тих або інших елементів структури пропозиції. [7, c. 248]

     Будь-яку еліптичну конструкцію слід трактувати як трансформу пропозиції нееліптичного, утвореного за допомогою трансформації еліпсу або «стирання», сутність якої полягає в заміні експліцитного варіанта якого-небудь слова або слів нульовим варіантом того ж слова. Цієї операції еліпсиса може бути підданим будь-яке слово – як самостійне, так і службове.

     Аналіз  еліптичних конструкцій показує, що між повними й неповними реченнями немає чітких меж. Структурні схеми конструкції створюються в мові й при стабілізації стають язиковими моделями. Факторами, що визначають місце таких конструкцій на «шкалі перехідності», є наявність синонімічного й модально-часового рядів, а також лексико-граматичні значення словоформ і ін. До еліптичних конструкцій примикають конструкції, що представляють собою стійкі фразеологічні комбінації, а також деякі звичні словоформи: Merry Christmas; Happy New Year; Many happy returns і т.п. Такі структурно-неповні конструкції семантично повні.

     Бархударов  виділяє класифікацію еліптичних конструкцій на підставі способу експлікації слова, представленого нульовим варіантом. Під «експлікацією» або «заповненням» мається на увазі перетворення, зворотне еліпсису («стиранню»), а саме, заміну нульового варіанта того або іншого слова експліцитно вираженим варіантом. Якщо представлені нульовим варіантом слово або слова експлікуються, тобто відновлюються у своєму звучному варіанті з навколишнього контексту, то така еліптична конструкція називається синтагматичною, що заповнює. Якщо ж експлікація даного слова або слів можлива тільки на основі інших аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові, але не зареєстрована безпосередньо в контекстуальнім оточенні даної еліптичної конструкції, то така еліптична конструкція називається парадигматичною, що заповнює. [2; c. 190]

     1.3. Синтагматичні еліптичні конструкції

     У конструкціях цього підтипу підвержені еліпсису слова можуть бути відновлені як з даної конструкції, так (частіше) і з якої-небудь іншої конструкції, що передує або наступного. Приклад

     — еліпсис відновлюється з тієї ж конструкції:

     She was proud of her father having been an officer and her husband a colonel.

     (Вона пишалася тим, що її батько був офіцером, а чоловік – полковником).

     — еліпсис відновлюється з попередньої конструкції. Це може бути конструкція, вимовлена тим же мовцем (або, що перебуває в межах мови одного автора):

     Sam was in her blood. Had always been. Would always be.

     (Сем був у її крові. Завжди був. Завжди буде).

     Конструкція, з якої відновлюється еліпс, може також вимовлятися іншою особою (учасником діалогу):

     – I wish you didn't have to do it. (– Краще вам не довелося б цього робити.)

     – I don't. – (Я не стану.)

     — еліпсис відновлюється з наступної конструкції. Це — більш рідкий випадок; однак в англійській мові такого роду конструкції все-таки зустрічаються:

     «Nice letter, isn't it?» (– Чудовий лист, чи не так?)

       Ці конструкції цікаві тим, що в них є дві еліптичні конструкції, що взаємно заповнюють один одного; так, у нашому прикладі в першій конструкції нульовими варіантами представлене підлягаюче it і дієслово-зв'язування is, що заповнюють із наступної конструкції, але ця наступна конструкція, у свою чергу, саме є еліптичною — у ній нульовими варіантами представлене ядро субстантивного словосполучення (a) letter і його ад'юнкт nice, відновлювані з попередньої конструкції.

     1.4. Парадигматичні еліптичні конструкції

     Іноді представлені нульовим варіантом слова  еліптичної конструкції не можуть бути відновлені з навколишнього контексту, але вимагають для своєї експлікації звертання до інших аналогічних конструкцій, що зустрічаються в мові, хоча й не зареєстрованим у безпосередньому контекстуальному оточенні даної еліптичної конструкції. Оскільки в цьому випадку заповнення проводиться на підставі вже не синтагматичних, а парадигматичних зв'язків, остільки ми даємо такого роду еліптичним конструкціям назву парадигматичні, що заповнюють.

     – "Married?" [Are you...] ( – Одружені?)

     – "Widower, sir. [I am a...] Two children." [I have...] ( – Удівець, сер. Двоє дітей.)

     A sunny midsummer day. [It was...] – Сонячний липневий день.

     Різні типи неповних і еліптичних конструкцій як факт живої розмовної мови в останні роки широко застосовуються в мові газети, що прагне до динамічності та помітності. Цьому сприяють, зокрема, гранично короткі конструкції із пропуском надлишкових в інформаційнім відношенні слів. От приклади заголовків з газет: Girl Gymnast - Next Title; Another Woman on Ice. [Associated Press, Aug 15, 2007] Такі еліпсиси надзвичайно ощадливі з погляду засобів вираження. У заголовку називаються тільки ті члени пропозиції, які є цільовими в данім висловленні, усе інше логічно заповнює текстом, мовною ситуацією, що рятують від необхідності в назві всіх ланок граматичної структури. У неповних реченнях-заголовках відсутність одного або декількох членів структури в більшості випадків є синтаксичною нормою, що створює стилістичне й експресивне фарбування конструкцій-заголовків. Газетні заголовки, відомі такими побудовами, передають думку в максимально стислій формі. Цікаво, що серед конструкцій-заголовків формуються специфічні структури, прийнятні тільки в сфері назв і неможливі в самому тексті статті, замітки. [6; c. 167]