Интеграционное развитие Азиатско-Тихоокенского региона

Міністерство освіти і науки України Київський національний економічних університет

імені Вадима Гетьмана

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота на тему:

ІНТЕГРАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕНСЬКОГО РЕГІОНУ

Студентки 22 групи 3  курсу

Спец. 6503, ФМЕіМ

Кравченко А. Д.

Науковий керівник

Гайдай Ю.В.

Київ 2010

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Створення та функціонування АСЕАН

1.1. Передумови та історія створення АСЕАН

1.2. Основні організаційні та функціональні засади АСЕАН

РОЗДІЛ 2. Сучасні тенденції розвитку інтеграційних процесів в АСЕАН

2.1. Основні форми реалізації економічних відносин АСЕАН

2.2 Аналіз торговельно-інвестиційних відносин  країн учасниць АСЕАН

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи співробітництва АСЕАН з іншими країнами

3.1. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ АСЕАН З СУСІДНІМИ КРАЇНАМИ

3.2. СТАН ІНТЕГРАЦІЙНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ- УЧАСНИЦЯМИ БЛОКУ АСЕАН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

4

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У даний час АСЕАН привертає все більшу увагу світу до себе, ставши досить значимою організацією у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, яка динамічно розвивається та  співпрацює не лише з країнами Азії, а й з багатьма розвиненими державами світу. За роки свого розвитку Асоціація отримала унікальний досвід колективної вироблення спільної лінії поведінки на міжнародній арені, а також практики спільного пошуку шляхів вирішення внутрішніх проблем у регіоні на основі принципів консенсусу, взаємодопомоги, консультацій, довіри, терпимості, врахування інтересів всіх учасників сторін. У результаті АСЕАН перетворилася на базову структуру багатостороннього регіонального співробітництва, що грає ключову роль в основних механізмах політичної і економічної взаємодії в АТР, організацію, яка у своєму внутрішньому розвитку впритул наблизилася до реального втілення висунутого нею гасла «Єдність у різноманітті».

З самого початку програмна установка Асоціації полягала в забезпеченні економічного зближення країн-членів, створення зони вільної торгівлі, реалізації спільних промислових та інших багатосторонніх проектів. Крім прискорення розвитку та підвищення рівня добробуту, АСЕАН переслідувало також мету зменшення залежності країн від позарегіональних держав та ринків. АСЕАН - це зона стабільного припливу інвестицій та капіталу у підприємницьку діяльність. До того ж у Сінгапурі розташований один з найбільших світових центрів позикового капіталу, що має велике значення для всієї Асоціації. АСЕАН - це найбільш життєздатне економічне угруповання в Азії, що існує вже більше 40 років, має досвід і має гарні перспективи розвитку.

Зрушення у зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних відносинах АСЕАН відбувалися в умовах швидкої інтернаціоналізації світової економіки і посилення взаємозалежності. За час існування АСЕАН вигляд країн, що входять в угрупування, сильно змінився, підвищилася і їх роль у світовій економіці.

Розвиток Асоціації також стимулюють потужні зовнішні сили. Серед них нове утворення, що отримало назву "АСЕАН плюс три" (Китай, Японія, Південна Корея). Співробітництво з цими зовсім різними країнами позитивно вплине на розвиток регіону в цілому. Другою потужною зовнішньої силою є глобалізація. Країни АСЕАН і підприємства цих країн зрозуміли, що глобалізація впливає на економіку, фінансовий сектор і валюти їх країн. Вони більше не можуть забезпечити захист своїх підприємств на внутрішньому ринку. Більшість успішних компаній працюють у міжнародному масштабі. Щоб вижити і процвітати, недостатньо займати сильну позицію в окремій країні або окремому регіоні, такому як АСЕАН. Третьою потужною зовнішньої силою є Китай. КНР поставила світовий рекорд економічного зростання, і її вплив на АСЕАН величезна. Це, з одного боку, добре для АСЕАН, тому що Китай має великий за обсягами ринком, а з іншого - погано, оскільки зростає економічна конкуренція. Тому для АСЕАН важливо правильно побудувати стратегію співробітництва з Китаєм, коли обидві сторони мають вигоду (наприклад, підписання договорів про вільну торгівлю між Китаєм і АСЕАН).

Проблема розвитку АСЕАН в умовах глобалізації вимагає постійних досліджень, представляючи велику теоретичну і практичну значущість в сучасних міжнародних відносинах.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Аналіз існуючої літератури з проблем глобалізації показує, що суспільство ніколи не було байдужим до цієї теми, яка і сьогодні продовжує залишатися далеко не вичерпаною в теоретичному плані. Що стосується розгляду ролі і місця АСЕАН у світовій політиці та економіці, а тим більше з урахуванням чинника глобалізації, то ця проблема теж, незважаючи наявність певного масиву літератури, залишається далеко не вичерпаним.

Об'єкт дослідження - АСЕАН, як регіональна організація.

Предмет дослідження - інтеграційний розвиток АСЕАН та перспективи.

Мета дослідження полягає у виявленні суперечностей і перспектив розвитку АСЕАН.

Завдання дослідження:

      здійснити короткий екскурс в історію створення  АСЕАН

      визначити основні організаційні та функціональні засади АСЕАН

      дослідити сучасні тенденції розвитку інтеграційних процесів в АСЕАН

      з’ясувати роль АСЕАН в міжнародних відносинах  на сучасному етапі.

4

1.1 ПЕРЕДУМОВИ ТА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ АСЕАН

Тихоокеанський басейн – третій після американського і європейського центр економічної інтеграції. За рівнем реалізації інтеграційних проектів Азіатсько-Тихоокеанський регіон поки що поступається Європі й Америці, однак останнім часом тут спостерігається активна робота над створенням інтеграційних інститутів і одночасно гостре суперництво за лідерські позиції в них. На країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) припадає 60% світового ВВП, 40% населення і майже 50% світової торгівлі. Найбільш важливою з регіональних угруповань, що існують тут, є Асоціація країн Південно-Східної Азії - АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії). Створення  цієї асоціації стало важливим етапом в історії цієї частини Азії.

АСЕАН була створена 8 серпня 1967 після підписання Бангкокської угоди п'ятьма державами Південно-Східної Азії (Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд) задля зміцнення їх колективної позиції проти того, що вони сприймали як загрозливе зовнішнє середовище, яке представляло собою поширення комунізму у Південно-Східній Азії і підтримка Китаєм комуністичних повстанських рухів у регіоні. Ситуація в Південно-Східній Азії на початку 60-х років – конфлікти, протистояння різних етнічних та релігійних груп, низка неврегульованих територіальних проблем, не давала приводу для оптимізму. Часте втручання світових наддержав викликало поділ країн регіону на три табори – прорадянський, прозахідний та ізоляціоністський. Правлячі кола багатьох країн були дуже занепокоєні надмірним впливом з боку Китаю, адже саме у цей період КНР активно підтримувала комуністичні рухи в Індонезії, Малайзії, Таїланді та Сінгапурі. Надзвичайно скрутне економічне становище в цих країнах було сприятливим ґрунтом  для поширення комуністичних ідей серед широких верств населення. Необхідні були кардинальні перетворення , аби регіон не опинився в епіцентрі холодної війни остаточно. Країни Південно-Східної Азії мали значний сировинний потенціал і надзвичайно вигідне географічне розташування – на перетині морських торговельних шляхів. Але ефективне використання економічних переваг зводилося нанівець через значну регіональну нестабільність. У той час існували фундаментальні протиріччя між Малайзійською Федерацією та Індонезією, Сінгапуром , який залишив федерацію, та Малайзією і Філіппінами. Новий виклик регіональній безпеці кинула війна у В’єтнамі, що опосередковано поширилася на всю Південно-Східну Азію.

Як стає очевидно з численних заяв того часу, важливою метою є триматися разом, щоб створити єдиний фронт проти зовнішнього втручання. Прем'єр-міністр Сінгапуру, Лі Куан Ю, передбачив ще наприкінці 1960-х років: «Найближчі сто років ми будемо жити з тим фактом, що в даний час дві, а згодом три наддержави будуть змагатися у Тихому й Індійському океанах ... забезпечити такий устрій політичного та економічного життя, який буде максимально вигідний для кожної наддержави». Нарсіско Рамос з Філіппін також передбачав,що  прийшла пора «по-справжньому спільної боротьби проти сил, які вишикувалися проти нашого виживання в ці життєво важливі та невизначені часи» та міністр закордонних справ Індонезії, Адам Малік, заявив, що «Індонезія хоче бачити як Південно-Східна Азія розвивається у регіон, що може стояти на своїх власних ногах досить міцно, щоб захистити себе від негативного впливу за межами регіону»[1].

Тому офіційно Організація країн Південно-Східної Азії ( АСЕАН ) була створена для запобігання конфліктів між її країнами – членами та сприяння стабільності в регіоні. Уряди країн АСЕАН добре бачили, як Великобританія  втрачає інтерес до Південно-Східної Азії й поступово усувається від участі у її політичних справах. США, які ніяк не могли перемогти у війні з В’єтнамом, завдяки  Гуамській доктрині оформили відмову від військової присутності в Індокитаї. Такий розвиток подій наводив політичну еліту країн Південно-Східної Азії на думку про необхідність заповнення силового вакууму в регіоні шляхом створення власної організації. Крім того, правляча еліта країн АСЕАН справедливо вбачала у бідності населення головну причину етнічних заворушень, поширення революційних, комуністичних ідей.

Уряди країн АСЕАН розглядали економічний співробітництво як один із способів сприяти розвитку держав, а також відвернути згубний вплив рухів. Як економічне співробітництво, так і потреба триматися разом призвели до появи концепції безпеки АСЕАН, яка вважає забезпечення добробуту людей Південно-Східної Азії важливою ланкою у забезпеченні регіональної безпеки. За словами міністра закордонних справ Малайзії, Туна Разака: «Ключ до миру і стабільності наших країн і нашого регіону, і успіх нашої стійкості проти впливу зовнішніх сил інтервенції і втручання лежить у нашій здатності подолати відсталість нашого народу і сприяти їх добробуту і їх благополуччя».

Країни-засновниці АСЕАН (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд та Філіппіни) мали багато спільних рис – належали до острівної частини Південно – Східної Азії, через ії територіальні води проходили важливі торгівельні шляхи, були колишніми колоніями, господарство цих країн спеціалізувалося на вивезенні сировини, важливої для світового ринку. Осторонь стояв лише Таїланд, як країна, що знаходилася на материку і ніколи не перебувала під владою колоніальних держав. Проте у багатьох дослідників виникали сумніви щодо життєздатності нового утворення. Однією з явних вад називали абсолютно різну релігійну орієнтацію. Історично склалося так, що правляча більшість в одній країні була релігійною чи етнічною меншістю в іншій. Були також підстави очікувати, що Індонезія намагатиметься стати гегемоном АСЕАН з огляду на те, що вона займає майже третину площі всієї  Південно – Східної Азії й має найбільше населення. Ці побоювання не справдилися, оскільки Президент Сухарто виявився прибічником консенсусу і відмовився від політики «Індонезія – передусім». Разом з тим створення АСЕАН засвідчило нездатність держав регіону розв’язувати спірні питання на двосторонньому рівні.

У 1976 Папуа-Новій Гвінеї було надано статус спостерігача. Протягом 1970-х років ця організація приступила до реалізації програми економічного співробітництва після зустрічі на вищому рівні на Балі в 1976 році. Але активізувала свою діяльність лише після пропозиції Таїланду про створення регіональної зони вільної торгівлі.

Розширення блоку розпочалося після вступу 8 січня 1984 Брунею, буквально через тиждень після того, як країна стала незалежною з 1 січня. Бруней став шостим членом АСЕАН. 28 липня 1995 В'єтнам став сьомим членом. Лаос і Бірма (М'янма) вступили два роки потому, 23 липня 1997. Камбоджа повинна була приєднатися разом із Лаосом і М'янмою, але її вступ був відкладений через внутрішньо політичну боротьбу усередині країни, тому вона приєдналася пізніше, 30 квітня 1999, після стабілізації уряду[2].

У 1990-х блок спостерігалася активізація інтеграційних процесів серед країн-учасниць АСЕАН. У 1990 році Малайзія виступила з пропозицією про створення Східно-азіатської Економічної Ради (East Asia Economic Caucus), до складу якої входили б десять країн-членів АСЕАН, а також Китайська Народна Республіка, Японія і Південна Корея, з метою створення противаги зростаючому впливу США в Азіатсько-тихоокеанському економічному співробітництві (АТЕС), а також в Азіатському регіоні в цілому. Однак ця пропозиція виявилися безуспішною, оскільки вона зіткнулась з опозицією з боку Японії та США. Проте незважаючи на цю невдачу, держави-члени АСЕАН продовжували співпрацювати для поглиблення подальшої інтеграції. 1992 року була підписаний договір схеми загальнодіючих преференційних тарифів (Common Effective Preferential Tariff (CEPT)) як графік поетапного введення нових тарифів, а також мав на меті збільшення конкурентних переваг регіону як виробничої бази орієнтованої на світовий ринок. Цей закон повинен був діяти як основа для функціонування Зони Вільної Торгівлі АСЕАН (ASEAN Free Trade Area (AFTA)). Після південно-азіатської фінансової кризи 1997 року, Малайзія повторно висунула пропозицію, відомоу як Ініціатива Чіанг Май , що закликала до тіснішої інтеграції між економіками країн АСЕАН, а також країн «АСЕАН плюс три» (Китай, Японія і Південна Корея ).

Крім поліпшення економіки кожної країни-учасниці АСЕАН, блок також зосереджувався на забезпеченні миру і стабільності у регіоні. 15 грудня 1995 була підписана угода про без'ядерну зону у південно-східній Азії (Бангкокська угода) з метою перетворення АСЕАН у зону вільну від ядерної зброї. Угода набула чинності 28 березня 1997 після того, як усі країни-учасниці АСЕАН ратифікували її (окрім однієї). Повною мірою вона набула чинності 21 червня 2001, після ратифікування угоди Філіппінами, і тепер фактично забороняє існування будь-якого ядерного озброєння у регіоні.

На рубежі 21-го століття світ усе більше звертає увагу на вирішення проблеми екологічної безпеки. Організація приступила до обговорення екологічних угод. До їх числа можна віднести підписання Угоди АСЕАН про транскордонне димове забруднення повітря у 2002 році як спроба контролювати димове забруднення у Південно-Східній Азії. На жаль, це не вдалося через спалах димового забруднення у Малайзії 2005 р. та у Південно-Східній Азії 2006 р. Інші екологічні договори представлені організацією включають Декларацію енергетичної безпеки Східної Азії (Cebu Declaration on East Asian Energy Security), мережа природоохоронної діяльності АСЕАН у 2005 р. (ASEAN-Wildlife Enforcement Network) й Азіатсько-Тихоокеанське партнерство з чистого розвитку та клімату (Asia-Pacific Partnership on Clean Development and Climate), які є відповідями на потенційні наслідки зміни клімату у регіоні.

Підписанням Балійської Угоду II (Bali Concord II) у 2003 році АСЕАН затвердила намір підтримання демократичного миру , який означає, що усі країни-учасниці вважають, що лише демократичні процеси будуть сприяти регіональному миру і стабільності. Крім того, недемократичні держави погодилися з тим що усі країни-учасниці повинні прагнути досягти того ж.

Починаючи з 1997 року у рамках блоку почали створювати організації з метою поглиблення інтеграційних процесів. «АСЕАН плюс три» була першою з них, створена з метою поліпшення існуючих зв'язків з Китайською Народною Республікою, Японією та Південною Кореєю. За цим послідувало створення ще більшої – Саміт країн Східної Азії (East Asia Summit (EAS)), яка включала окрім країн «АСЕАН+3» також Індію, Австралію та Нову Зеландію, щорічний форум (перший був проведений 14 грудня 2005), на якому обговорюються питання про співробітництво країн-учасниць саміту. Група Видних Діячів АСЕАН (ASEAN Eminent Persons Group) була створена 2005 року з метою вивчення можливих успіхів і невдач політики АСЕАН, а також розробки Статуту АСЕАН (ASEAN Charter).

У 2006 році АСЕАН отримала статус спостерігача у Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй . У відповідь на це Організація Об'єднаних Націй отримала статус "партнера АСЕАН по діалогу".

У 2007 році АСЕАН відзначив своє 40-річчя з моменту свого створення і 30-річчя встановлення дипломатичних відносин зі Сполученими Штатами. 26 серпня 2007, АСЕАН, заявила, що вона планує завершити всі свої угоди про вільну торгівлю з Китаєм, Японією, Південною Кореєю , Індією, Австралією та Новою Зеландією до 2013 року, а також про створення Економічного співтовариства АСЕАН (ASEAN Economic Community) до 2015 року. У листопаді 2007 року члени АСЕАН підписали Статут АСЕАН (ASEAN Charter), конституція, що регулює відносини між членами АСЕАН і визнання самої АСЕАН в якості міжнародної юридичної особи. У тому ж році Декларація Енергетичної Безпека Східної Азії (Cebu Declaration on East Asian Energy Security) була підписана членами АСЕАН й іншими членами EAS (Австралія, КНР, Індія , Японія, Нова Зеландія, Південна Корея), яка сприяє енергетичній безпеці шляхом пошуку альтернативних джерел енергії.

27 лютого 2009 була підписана Угода про вільну торгівлю (Free Trade Agreement) регіонального блоку АСЕАН з Новою Зеландією та її близьким партнером Австралією, що стимулювало збільшення сукупного ВВП в 12 країнах більш як на 48 млрд. дол США за період 2000-2020 рр[3].

На сучасному етапі Асоціація спрямовує свою діяльність на поглиблення регіональної інтеграції та прийом з цією метою нових членів: створення до 2003 р. Азіатської зони вільної торгівлі (АФТА); встановлення загального пільгового митного тарифу на деякі види продукції; створення регіону миру, свободи і нейтралітету, а також зони, вільної від ядерного озброєння; поглиблення співробітництва, особливо з Австралією, Канадою, Європейським Союзом, Республікою Корея, Японією, Новою Зеландією та США; поглиблення співробітництва в таких нових для АСЕАН сферах, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, транспорт, сільське господарство, навколишнє середовище; зміцнення інститутів АСЕАН.

1.2 ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ АСЕАН

Асоціація держав Південно-Східної Азії АСЕАН була створена п'ятьма державами (Бруней, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіп-піяи) у 1967 р., які підписали Декларацію АСЕАН (Бангкокську декларацію). Основні цілі та завдання АСЕАН, проголошені у цій декларації[4]:

1.      Прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку у регіоні за допомогою спільних зусиль для того, щоб зміцнити основу для процвітаючого та мирного співтовариства країн Південно-Східної Азії;

2.      Сприяння регіональному миру і стабільності на основі дотримання поваги до справедливості і верховенства права у відносинах між країнами регіону і прихильність принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй;

3.      Активізація співробітництва та взаємна допомогу з питань, що становлять взаємний інтерес в економічній, соціальній, культурній, технічної, наукової та адміністративній областях;

4.      Надання взаємної допомоги шляхом підготовки кадрів, проведення науково-дослідницьких робіт у галузі освіти, професійної, технічної та адміністративної сферах;

5.      Більш ефективна співпраця для широкого і ефективнішого використання сільського господарства і промисловості, розширення торгівлі, у тому числі вивчення проблем міжнародної торгівлі сировинними товарами, поліпшення їх транспортування і зв'язку, а також підвищення рівня життя своїх народів;

6.      Сприяння досліджень Південно-Східної Азії, а також

7.      Підтримка тісного і взаємовигідного співробітництва з існуючими міжнародними та регіональними організаціями з аналогічними цілями і завданнями, і вивчення можливостей для ще більш тісної співпраці між ними.

В 1976 р. цю декларацію було доповнено Угодою про дружбу і співробітництво в Південно-Східній Азії, у якій містяться основоположні принципи взаємовідносин всередині країн-членів АСЕАН:

1.      Взаємна повага до незалежності, суверенітету, рівності, територіальної цілісності та національної самобутності усіх народів;

2.      Право кожної держави вести своє національне існування без втручання ззовні, диверсій чи примусу;

3.      Невтручання у внутрішні справи один одного;

4.      Врегулювання розбіжностей або спорів мирним шляхом;

5.      Відмова від застосування сили;

6.      Ефективна співпраця між собою.

              У листопаді 2007 року на 13-му саміті АСЕАН була прийнята Хартія АСЕАН, яка є конституцією Асоціації держав Південно-Східної Азії. Значення цього документа надзвичайно велике для поглиблення подальшого розвитку інтеграційних процесів усередині АСЕАН. Статут надає АСЕАН новий правовий статус та структурно-організаційну основу.

              Вищим органом АСЕАН є Конференція глав держав та урядів (ASEAN Summit), яка збирається два рази на рік, а також у разі потреби. Конференція має забезпечувати політичне керівництво і прийматиdecisions on key issues pertaining to the рішення з ключових питань, що стосуються realisation of the objectives of ASEAN, important реалізації цілей АСЕАН, вирішення важливихmatters of interest to Member States and all питань, що представляють інтерес для держав-членів. Також призначає Генерального Секретаря АСЕАН, має право сформувати або розпустити міністрів, а також інші органи та інститути АСЕАН[5].

Центральний керівний орган – Координаційна Рада (ASEAN Coordinating Council), до складу якої входятьASEAN .oreign Ministers and meet at least twice a year. Міністри закордонних справ і збирається не рідше ніж 2 рази на рік. Координаційна Рада підгодовує засідання Конференції АСЕАН, координує здійснення угод і рішень Самміту, тісно співпрацює та координує діяльність інших органів АСЕАН.

Виконавчим органом є Общинні Ради АСЕАН (ASEAN Community Councils), до складу яких входять Співтовариство політичної безпеки АСЕАН (ASEAN Political-Security Community), Економічне співтовариство АСЕАН (ASEAN Economic Community)і Соціально-культурне співтовариство країн АСЕАН (ASEAN Socio-Cultural Community). Кожний орган має у своїй компетенції відповідний міністерський орган (Sectoral Ministerial Body). Кожна держава самостійно призначає своїх представників до Ради. Усі три органи повинні забезпечувати виконання відповідних рішень Конференцій глав держав та урядів, координують роботу відповідних секторів, представляють доповіді та рекомендації на Самміті з питань, що входять до їх компетенції[6].

Секретаріат АСЕАН очолює Генеральний секретар, якого призначають на Коференції глав держав та урядів терміном на п’ять років. Його основні завдання: полегшувати і контролювати прогрес уimplementation of ASEAN agreements and виконанні угод і рішень АСЕАНdecisions, and submit an annual report on the, представляти щорічний звіт проwork of ASEAN to the ASEAN Summit; роботу АСЕАН на Коференції АСЕАН, (c) participate in meetings of the ASEAN Summit, брати участь у засіданнях саміту АСЕАН, the ASEAN Community Councils, the ASEAN Общинних Рад АСЕАН,Coordinating Council, and ASEAN Sectoral Координаційної Ради АСЕАН, Ministerial Bodies and other relevant ASEANміністерських органів та іншихmeetings; нарадах, (d) present the views of ASEAN and participate inпредставляє АСЕАН і бере участь уmeetings with external parties in accordance with міжнародних зустрічахapproved policy guidelines and mandate given.

              Кожна країна-член АСЕАН призначає Permanent Representative to ASEAN with the rank ofПостійного представника до Комітету Постійних представників, які мають статус послів. Завдання цих представників підтримувати роботу Рад АСЕАН та міністерських огранів, координувати свою діяльність з Генеральним Секретаріатом з усіх питань, які стосуються їх роботи, сприяти співпраці АСЕАН із зовнішніми партнерами, а також виконувати функції, які може призначити Координаційна Рада.Ambassador based in Jakarta.

              Національний Секретаріат АСЕАН (ASEAN National Secreteriats) виступає в якості національного координаційного центру. Він координує здійснення прийнятих рішень АСЕАН на національному рівні, координує та надає підтримку на національному рівні у підготовці до нарад АСЕАН, сприяє підвищенню поінформованості громадськості та створенню товариства АСЕАН.

              Орган з прав людини (Asean Human Rights Body) створений АСЕАН для заохочення і захисту прав людини та її свобод.

              Метою регіональний форум АСЕАН є утвердження цілей та принципів Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії як загальновизнаного кодексу поведінки. Членами форуму є: члени АСЕАН, країни—партнери АСЕАН по діалогу (Австрія, Європейський Союз, Японія, Республіка Корея, Канада, Нова Зеландія, США), країни—партнери АСЕАН по консультаціях (Китай, Росія). Штаб-квартира організації знаходиться в Джакарті (Індонезія).

4

2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В АСЕАН

2.1 ОСНОВНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В АСЕАН

Країни Асоціації держав Південно-Східної Азії взяли курс на інтеграцію і лібералізацію в регіоні Південно-Східної Азії, і розвиток міжрегіонального співробітництва. Прийнято ряд угод, які створили основи інтеграційних процесів у Південно-Східній Азії. У рамках АСЕАН укладені домовленості про створення Зони вільної торгівлі Асоціації (АФТА)[7]. Перехід до Зони вільної торгівлі з 2003 року передбачав зниження більшості тарифів у торгівлі між країнами-членами АСЕАН та застосування інтеграційної системи преференцій у рамках АСЕАН. З метою досягнення більш сприятливого клімату в галузі промисловості та інвестиційної політики в Південно-Східній Азії прийняті рамкова угоду про Зону інвестицій (АІА) та Схеми промислового співробітництва АСЕАН (АІКО).

Серед головних проблем, які довелося вирішувати керівникам країн об'єднання, був розрив у рівнях розвитку між членами АСЕАН. З вступом до Асоціації нових членів та її розширенням економічний простір став неоднорідним через відмінності в рівні розвитку між її старими і новими членами. Відповідно до загальних домовленостей країни АСЕАН взяли на себе зобов'язання про сприяння рівному економічному розвитку, скорочення бідності та економічного дисбалансу, подолання диспропорцій у рівнях економічного розвитку країн регіону, перш за все між «старими» і «новими» членами «десятки». Якщо для «нових» країн зміцнення співпраці з іншими членами альянсу означало прискорення соціально-економічного розвитку, то для всіх країн АСЕАН - це можливість підтримки політичної стабілізації і безпеки в регіоні. Багатим країнам Асоціації абсолютно невигідно мати бідних сусідів ні в політичному, ні в економічному сенсі.

Вирішення цієї задачі йде за двома основними напрямками. З одного боку, відсталі країни втягуються в економічну інтеграцію і за рахунок лібералізації та зближення економік отримують можливість збільшити темпи економічного розвитку, а з іншого - створення регіональних проектів у рамках АСЕАН по реалізації значних економічних програм також полегшує процес зближення країн Асоціації. На початку XXI століття намічено здійснити ряд інтеграційних проектів, що мають велике значення у розвитку регіонального зближення. Так, у 2001 році на саміті в Брунеї Лаосу, М'янмі і Таїланду було виділено п'ять мільйонів доларів США на розвиток річкового транспорту в басейні річки Меконг, сільського господарства і на впровадження високих технологій. Можливість реалізації проекту будівництва залізничної трансазіатської магістралі «Сінгапур - Китай» та проекту розвитку басейну річки Меконг буде сприяти спільному використанню основних транспортних артерій регіону. Проект будівництва нової шосейної дороги від Таїланду через Лаос до морського узбережжя В'єтнаму стане найважливішим внеском у розвиток інфраструктури у рамках Асоціації. Принципове значення мала реалізація таких великих проектів, як «Ханойські план дій», «Ініціатива асеановської інтеграції», «Програма розвитку басейну річки Меконг» та інші, покликані зменшити існуючі економічні відмінності. По суті, всі вони є механізмом реалізації перспективної програми розвитку АСЕАН до 2020 року, яка визначила основні параметри соціально-економічного розвитку на тривалу перспективу.

Як вже йшлося вище, основою створення Економічного Співтовариства АСЕАН (АЕС) є Зона вільної торгівлі АСЕАН (АФТА), загальний зовнішній пільговий тарифний план для вільного руху товарів у рамках АСЕАН. Зона вільної торгівлі АСЕАН (АФТА) являє собою угоду країн-членів АСЕАН, мета якої поглиблення інтеграції країн АСЕАН в єдину виробничу базу та створення єдиногоa regional market of 500 million people. регіонального ринку для 500 мільйонів людей. Угоду АФТА підписали 28 січня 1992 у Сінгапурі шість членів АСЕАН, а саме Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур і Таїланд. В'єтнам вступив у 1995 році, Лаос та М'янма у 1997 році, Камбоджі у 1999 році. Країн, що вступили згодом, не повністю задовольняли зобов'язання АФТА, але вони офіційно вважаються частиною АФТА, так як повинні були підписати угоду після вступу в АСЕАН. Ці країни отримали більш тривалі терміни для прийняття усіх умов угоди АФТА. Загалом формування торгового блоку мало значущий позитивний вплив на торговельні потоки між його членами.

Для досягнення Економічним співтовариством АСЕАН створення єдиного ринку та виробничої бази, яка зробить АСЕАН більш динамічним і конкурентоспроможним регіоном, є створення сприятливої атмосфери для вільного потоку інвестицій. Вільний і відкритий інвестиційний режим має ключове значення для підвищення конкурентоспроможності країн АСЕАН шляхом залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ), а також інвестицій усередині АСЕАН. Стабільний приплив інвестицій сприятиме і забезпечить динамічний розвиток АСЕАН.