Каламбур як стилістичний засіб англійської мови

іністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Мукачівський державний  університет

Кафедра англійської  філології та методики викладання іноземних  мов

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Англійська  філологія (Стилістика)» 

 

на тему

«КАЛАМБУР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. КАЛАМБУР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ……………………………………………………………………………..5

1.1. Термін «каламбур» та його походження…..………………………………5

1.2. Класифікація каламбуру ……………………………………………………..7

1.3. Структура каламбуру………………………………………………………..10

РОЗДІЛ 2. КАЛАМБУР ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ…………………………………….12

2.1. Шляхи пошуку відповідностей під час передачі каламбурів…………….12

2.2. Труднощі перекладу каламбуру ……………………………………………15

2.3. Каламбур в творі Л. Керрола «Аліса в країні чудес»……………………..19

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………...24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………26

SUMMАRY………………………………………………………………………29

 

ВСТУП

 

Каламбур як стилістичний засіб англійської мови є надзвичайно  цікавим та потужним інструментом гумору, а іноді сатири та навіть сарказму. Досліджуваний стилістичний засіб  аквтино вживається не лише в літературному  стилі, але і в газетному, публіцістичному. Особливо виразно каламбур звучить в рекламі. Особливої уваги заслуговує проблема перекладу каламбуру.

Основна стилістична особливістю каламбуру є створення комічного ефекту або сатиричного звучання визначеного пункту тексту, на якому зосереджується увага читача.

Отже, каламбур – це гра слів, що побудована на зіткненні звичного звучання з незвичним і несподіваним значенням.

Раніше дана тема не розглядалася належним чином, й не існувало чітких характеристик та означення каламбуру. Таким чином, актуальність роботи визначається необхідністю подальшої розробки проблеми перекладу каламбуру.

Основною метою дослідження є вивчення структури каламбуру в тісному зв'язку з його контекстуальними характеристиками й встановленням всіх можливих варіантів передачі цього прийому на інші мови без значних втрат.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання:

• дослідити термін каламбур та його походження;
• вивчення структури каламбуру та його класифікації;
• дослідження проблем перекладу каламбуру та їх вирішення.

• виявлення типових помилок перекладачів при перекладі каламбуру та їх причини.

Об'єктом дослідження є поняття каламбур.

Предметом дослідження є особливості перекладу каламбуру з англійської мови на українську.

Мета та завдання дослідження  зумовили таку структру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури.

У першому розділі «Каламбур як стилістичний засіб англійської мови» дається визначення терміну «каламбур», визначається його походження як стилдістичного засобу; подається класифікація каламбуру та визначається його структура.

У другому розділі «Каламбур та особливості його перекладу з англійської мови на українську» описуються шляхи пошуку відповідностей під час передачі каламбурів; визначаються труднощі перекладу каламбуру; аналізуються приклади каламбуру на матеріалі твору Люіса Керрола «Аліса в країні чудес.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. КАЛАМБУР ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

1. Термін «каламбур» та його походження

 

У лінгвістиці дотепер немає єдиного розуміння сутності каламбуру, що відбивається й у термінологічному розмаїтті. Цей прийом ще часто називають “грою слів”, “словесним дотепом”, і т.д. Причому зміст цих понять і їхнє співвідношення часто трактують по-різному.

Словом каламбур ми зобов’язані  вестфальскому барону Каленбергу, що прославився при дворі Людовіка ХV постійними двозначними, мимовільними дотепами:  не володіючи в достатній мірі  мовою, він безбожно нівечив французьку вимову. Французи жорстоко відомстили баронові, понівечивши його прізвище і залишили в такому вигляді наступним поколінням. З часом із значення слова «каламбур» зник елемент випадковості, і тепер це стилістичний зворот вимови або мініатюра визначеного автора, що засновані на комічному використанні однакового звучання слів, які мають різне значення, або слів чи груп слів, що мають подібне звучання, або ж різних значень того самого слова і словосполучення.

Гра слів – використання звукової, лексичної, граматичної форми мовних одиниць (слів, їх окремих значень та частин, фразеологічних одиниць, синтаксичних конструкцій і т.п.) для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ, що ґрунтується на зіставленні і переосмисленні, обіграванні близькозвучних або однозвучних одиниць з різними значеннями. Гра слів ототожнюється з каламбуром, проте останній фактично є тільки одним з її різновидів.

Гра слів використовується для трьох цілей, однією з яких є створення комічно-сатиричного  ефекту (каламбур) [19, с. 113].

Як бачимо, каламбур не можна ототожнювати із грою слів, бо останнє поняття ширше. Тому надалі ми будемо вести мову лише про каламбур і його творення за допомогою омонімів.

Нижче ми приводимо визначення каламбуру, що взяті з різних словників.

Каламбур (франц. сalembour –  гра слів) – стилістичний прийом за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічному чи сатиричному контекстах [14, 286].

Каламбур (фр. calembour) - гра слів, заснована на навмисній або мимовільній двозначності, що породжена омонімією чи подібністю звучання і викликає комічний ефект [8, 148].

Каламбур – жарт, заснований на комічному використанні слів, що подібно звучать, але мають різне значення [9, 140].

Каламбур – дотепний жарт, заснований на використанні слів, подібних за звучанням, але різних за значенням, чи на використанні різних значень того самого слова; гра слів. [16, 128].

У нашій роботі каламбур розглядається як різновид гри слів. З усіх підданих аналізові визначень цього прийому найбільш повно і точно його сутність відбита у визначенні, яке дає Велика Радянська Енциклопедія.

Каламбур - стилістичний зворот вимови, заснований на комічному  використанні різних значень однакових слів або слів, що подібно звучать (графічно оформлених), а також на різних значеннях однієї й тієї ж із названих одиниць.

Результатом такого використання є семантично багатопланові тексти, що відрізняються гумористичною або сатиричною спрямованістю.

Основна стилістична  мета каламбуру – комічний ефект  або сатиричне звучання визначеного пункту тексту, на якому зосереджується увага читача.

Отже, каламбур - це гра  слів, що побудована на зіткненні звичного звучання з незвичним і несподіваним значенням.

Елементом, що забезпечує каламбуру успіх, є непередбачуваність тієї чи іншої ланки в ланцюзі мовлення, так званий ефект несподіванки. Поява кожного елемента мовного ланцюга як би визначається всіма попередніми елементами і визначає всі наступні елементи: одночасно або послідовно читач сприймає два значення, одне з яких не очікував.

Сутність каламбуру  полягає в сутичці або, навпаки, у несподіваному об’єднанні двох несумісних значень в одній фонетичній (графічній) формі.

Основними елементами каламбуру  є, з одного боку, однакове або близьке, до омонімії, звучання (у тому числі й у звуковій формі багатозначного слова в його різних значеннях), з іншого боку – невідповідність, до антонімії, між двома значеннями слів, компонентів фразеологічної єдності.

Каламбур – це дотеп, що виникає на базі використання власне мовних засобів.

Слово володіє великою  кількістю комедійно-виражальних  можливостей. Різний зміст слів, однакових за звучанням, дозволяє комедійно зблизити і співставити зміст понять, що виражаються цими словами. Вже проста омонімічна близькість слів містить багаті можливості для комедійної обробки життєвого матеріалу.

Каламбур, будучи органічно пов’язаним із природою та національною специфікою певної мови, складає особливо багато труднощів при перекладі на іншу мову.

Людині, яка не знає мови оригінала, для того щоб відчути  всю “комедійну насолоду” і дотепність каламбуру, часто необхідний не лише дослівний переклад, але й спеціальні коментарі.

 

1.2. Класифікація каламбуру

 

Досить багато вчених спробували визначити каламбур та його класифікацію, вклавши великий внесок у розвиток досліджень каламбуру. Однак, явище «каламбур» й до сьогодні залишається сформованим нечітко й неясно. Нижче наведено одні з найвдаліших, на нашу думку, класифікацій каламбуру, які дають змогу зробити більш-менш чітке розмежування між різними його виявами.

Наприклад, німецький  мовник Л. Райнерс розрізняє чотири форми каламбуру [19]:

1) гра слів, що виникає  з двох значень одного слова;

2) гра слів, що виникає  внаслідок співзвуччя двох слів  ;

3) гра слів, що побудована  на їх перетворенні, внаслідок  чого частина одного слова  стає подібною з частиною другого;

4) гра слів, що створюється внаслідок перевертання речення.

На нашу думку, дана класифікація розглядає лише певну кількість  випадків визначення каламбуру і  є неповною. Автор цієї класифікації визначає каламбур як гру слів.

В. В. Виноградов звертає увагу [2], що цікавим матеріалом для вивчення є пародії, смішні, каламбурні твори. Аналіз семантико-стилістичної стуктури каламбуру дозволяє зробити висновок, що відмінні ознаки цієї мовної гри - створення різних ефектів (перш за все комічного) при допомозі співпадаючих в звучанні, або написанні слів, які близькі або протилежні за змістом, або слів, що реально існують, чи вигадані. Напр.:

1) «сусіди» характерне  на ранніх стадіях розвитку  каламбуру, просте додавання змісту  різних слів):

На пикнике, под тенью ели,

Мы пили более, чем ели.

И зная толк в  вине и в эле,

Домой вернулись  еле-еле.

Дмитрий Минаев.

2) «маска» (різке зіткнення  слів: початкове розуміння замінюється  іншим):

Он любил  и страдал. Любил деньги и страдал  от их недостатка (І. Ільф, Є. Петров «Двенадцать  стульев»);

3) «сім'я» (поєднання ознак  двох попередніх груп: як у  «масці», слова різко зіштовхуються  один з одним, причому в цьому  зіштовхуванні немає переможця:  друге значення не відкидає  перше, і це споріднює даний  тип з типом «сусіди»: «И в нелётную погоду можно вылететь со службы» (Э. Кроткий).

А. П. Сковородніков розрізняє типи каламбурів згідно з «базовим» лексичним явищем:

полісемічні (багатозначність, наявність у мовній одиниці кількох значень. У тих лінгвістичних традиціях, для яких центральним є значення слова): «Если история повторяется, значит у неё склероз» («Аргументи і факти»).

омонічні (це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення): «Народ был, народ есть, народ будет есть» («Комсомольская правда», 1991, 6 грудня).

антонімічні, побудовані на співставленні або протиставленні псевдоантонімів (слів з різних антонімічних пар): «Поклон сужает кругозор, но расширяет преспективы» («Літературна газета», 1995р., 8 листопада).

паронімічні (часткова звукова подібність між словами при їх повній розбіжності): «Это не взятка, а законное, так сказать, взятие...» (А.П. Чехов). «В спорах вырождается истина» («Літературна газета», 2002, 10-16 липня). До цього ж типу А.П. Сковородніков відносить ексеми, що зближуються на основі «авторських етимологій», коли словам, що не пов'язані спільним походженням, приписується генетична спорідненість. «От чая станешь отчаянным; пожуем - увидим» і т.п. Як видно з останніх прикладів, каламбури активно створюються за допомогою паронімів (спільнокореневих співзвучних слів), а також парономазів (різнокореневих співзвуч) [4, с. 234].

З ціллю уточнення  класифікації омонімічні каламбури  також можуть бути розділені на власне омонімічні, омофонічні(слова, які вимовляються однаково, але відрізняються написанням: пресувати(обробляти за допомогою пресу) метал -- присувати (переміщати) стілець достолу), омоформічні(слова, які збігаються в одній або декількох формах: рідна мати --мати хист, але рідної матері -- маю хист., омографічні(слова, які пишуться однаково, але звучать нарізно, завдяки наголосу: ма?ла щастя -- мала? дівчинка, ко?си -- коси? траву). Додавши до названих синонімічні, отримуємо дев'ять можливих типів каламбуру: 1) полісемічні; 2) власне омонімічні; 3) омофонічні; 4) омоформічні; 5) омографічні; 6) паронімічні; 7) парономатичні; 8) синонімічні; 9) антонімічні. Ця класифікація є зрозумілою, однак її недоліком є те, що каламбур тут розглядається як лексичне явище.

Розглянувши дані класифікації, ми можемо зробити висновок, що не існує  однієї повної класифікації каламбуру, яка могла би охопити всі вияви цього багатогранного літературного явища.

 

1.3. Структура каламбуру

 

Каламбур – стилістичний зворот мови, заснований на комічному використанні різних значень однакових чи співзвучних (графічно оформлених) слів. Результатом такого використання є семантично багатопланові тексти, що відрізняються гумористичною або сатиричною спрямованістю.

Каламбур може бути як самостійним твором, так і його частиною. Для більш чіткого уявлення структурно-семантичних особливостей каламбуру, зручності опису його інформативної структури та способів відтворення засобами інших мов в роботі розглядається загальна структура каламбуру.

Перша спроба створити узагальнену  схему належить В. С. Виноградову [1]. Згідно з його схемою, каламбур складається з двох компонентів: лексичної основи(опорний компонент, стимулятор), що дозволяє почати гру, і «перекрутня» (результат, результуючий компонент), що робить каламбур завершеним. Ця схема нам здається привабливою своєю простотою і наочністю, але, як кожна схема, вона дає лише приблизне уявлення про каламбур як одиницю перекладу; ймовірно, ускладнених форм - про які також згадує автор - більше, ніж основних, двокомпонентних.

Трохи бентежить і  термін «стимулятор», так як опорний  компонент грає, мабуть, пасивну роль, будучи лише повісткою в своєрідній «передкаламбурній ситуації», де роль стимулятора належить радше другому компоненту, діючому на зразок пускового механізму, який активізує опорний компонент, виводячи його зі стану нейтральності. І ще один момент, на наш погляд, дуже важливий: роль другого компоненту нерідко грає не одна точно визначена мовна одиниця, а контекст, і навіть більше того - його елементи, що маються на увазі.

Схема, запропонована  в даній роботі, має певні недоліки. В ній, за справедливою думкою С. Н. Флоріна і С. К. Влахова [21], неточно визначено роль обіграного елементу каламбуру і повністю ігнорується роль контексту.

Також існує друга  схема каламбуру, в якій розглядаються  інші сторони цього явища, які  не були розглянуті у вищезгаданій схемі.

Каламбур подано у  вигляді ядра і базисного контексту. До складу ядра входять мінімум два  елементи, об'єднані однаковою чи схожою фонетичною (графічною) формою і різні  за змістом. Базисний контекст розглядається  як мінімальна необхідна умова реалізації елементів ядра в каламбурі.

Тобто, порівнюючи з першою схемою, ядро є «перекрутнем», а базисний контекст - стимулятором каламбуру. Головним недоліком даної схеми є складність для сприйняття і неможливість використання цієї схеми при розгляданні не омонімічних каламбурів.

Отже, ми розглянули дві  найпоширеніші схеми структури  каламбуру. Вони дають лише приблизне  уявлення про явище каламбур, адже неможливо розглянути усі випадки  створення каламбуру у двох схемах.

 

 

РОЗДІЛ 2. КАЛАМБУР ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ

 

2.1. Шляхи пошуку відповідностей під час передачі каламбурів

 

Сказане про природу  каламбурів може у певній мірі виявити  тy pобoтy, яку доведеться виконати перекладачу, і те, у чому її основні труднощі. На відміну від перекладу звичайного тексту, у якому його зміст (зокрема образи, фон, авторський стиль) потрібно влити у нову мовну форму, тут, під час перекладу каламбуру, перевираженню підлягає і сама форма оригіналу--фонетична і/або графічна. Неважко зрозуміти, що досягти правильного перекладу ,не змінюючи форму, вдається порівняно рідко, бо між обігруваними словами (фразеологізмами) іноземних мов і відповідними одиницями мови перекладу повинні існувати не просто еквівалентні відносини, але повна еквівалентність з охопленням двох(або більше) значень. Однак, навіть за такого становища не завжди можна спрогнозувати стовідсотково вдалий переклад: між еквівалентами часто раптом виявляються непомітні за інших обставин розбіжності -- в частотності чи вживаності, в стилістичному забарвленні чи емоційному заряді, в етимології чи словотвірних можливостях.

Висновок зі сказаного  один: абсолютно точного перекладу (тобто передачі забезпечення і форми), важко досягти. Зазвичай же, не обходиться без втрат. Саме тому перекладач повинен в першу чергу поставити собі запитання: чим жертвувати? Передати зміст, відмовившись від гри слів, або ж зберегти каламбур за допомогою заміни образу, відхилення від точного значення, навіть взагалі зосередитися лише на грі, повністю абстрагувавшись від змісту?

Вирішення питання залежить від створення низки обставин, та в першу чергу від вимог  контексту, переважно широкого контексту, а то й усього твору загалом. І  вже у другу чергу враховуються «каламбурні можливості» мови перекладу  та іноземної мови і лексичні дані самих одиниць.

Таким чином, принципи перекладу  такі:

а) можливість перекладу;

б) взаємозв'язок форми  і змісту;

в) необхідність збереження у перекладі співвідношень між  частинами і цілим, властивих  тексту оригіналу.

Базуючись цих принципах, процес перекладу сприймається як процес пошуку рішень -перекладу.

Початковою точкою цього процесу  є семантика елементів ядра каламбуру  іноземних мов і важливе місце  його розташування. У цьому опорою до створення каламбуру у перекладі  можуть служити: семантика обох елементів ядра, семантика одного з елементів ядра, нова семантична основа [13]. Використання семантики обох елементів досить рідкісний випадок у перекладацькій практиці, оскільки вона припускає наявність в мови перекладу паралелей елементів іноземних мов. При збігу умов реалізації елементів ядра в каламбур переклад здійснюється на рівні слова.

Так, ядро каламбурів, побудованих  на полісемії слова dear:

1) дорогий, шановний;

2) дорогий, багато коштує, має  лексичні паралелі у багатьох  мовах і легко відтворюється без втрат інформації.

У випадку, коли елементи ядра не мають  еквівалентів у мові перекладу, перекладачі  створюють каламбур одному з елементів  ядра, підлаштувавши під нього  інший, співпадаючий за формою та значенням  першого.

Такому рішенню передує ретельний аналіз оригіналу, під час якого встановлюється можливість зміни семантики одного з елементів.

Тут необхідно враховувати, що у  окремих випадках існують провідні елементи ядра, семантика яких немає  повинна змінюватися. Наприклад, в  каламбурі Керрола " Mine is a long and a sad tale! Said the Mouse... It is a long tail, certainly " , said Alice... " but why do you call it sad? " побудованому на омонімії слів - " tale - tail " провідним елементом є слово tail - «хвіст», оскільки наступна розповідь Миші - це фігурний вірш, побудований у вигляді хвоста. Більшість перекладачів цього твору зберегли цей елемент каламбуру, обравши у своїй свій власний шлях. В. Корнієнко обіграв словосполучення «хфакт звісний» (схоже на «хвіст мій»).

Заміна компоненту спричинила необхідність внесення змін до контексту каламбуру. Ці зміни виправдані, оскільки допомагають зберегти головне - функціональне навантаження оригіналу.

Щодо неможливості використання навіть одного з елементів ядра каламбуру, переклад може створюватися за цілком зміненої семантичної основи. Іде пошук спорідненого за змістом ядра. Є кілька прийомів,які допомагають перекладачам впоратися із цією задачею.

Так, каламбур Керрола " We called him Tortoise because he taught us " у перекладі М. Демурової [21] набуває такого вигляду: «Ми звали його Спрутиком, оскільки він завжди ходив з прутиком».Використавши назву іншої морської тварини, перекладач зберегла особливості прийому, заснованого на авторської етимології - один з поширених прийомів створення каламбуру у дитячих творах.

Аналіз кожної пропозиції входить  у текст каламбуру, показує, що вироблена  заміна не торкнулася змісту розповіді  і дозволила зберегти всі провідні і якісні компоненти прийому.

Б. Заходер[22] утворив іншу етимологію, побудовану на слові «Пітон», попередньо зв'язавши його з вигаданим «зміїним» рядом:

«морской змей - удав - питон - питонцы». «он был Питон. Ведь мы его питонцы». У переклад Б.Заходера внесено більше змін, ніж у переклад М. Демурової, головне - функціонально адекватна інформація прийому збережена.

Попри розбіжності семантики каламбуру  мови перекладення у трьох наведених  вище перекладах, пошук функціональних еквівалентів йшов аналогічним шляхом. У створенні подібних еквівалентів велику допомогу перекладачеві надає  прийом трансформації.

Трансформація каламбуру  не використовується, коли неможливо  знайти аналог в мові, на яку перекладається каламбур. В такому випадку прийом каламбуру опускається, аби не привести до порушення норм мови, до створення безглуздого контексту. Цей прийом має назву «нейтралізація» .

Прийом компенсації  використовується , коли присутні відмінності  в семантиці мов. Вибір засобів  і місця компенсації диктується, передусім, особливостями оригіналу(стилем автора,жанром твору, епохою тощо) та змістом перекладу. Компенсація може бути повною. А застосування прийомів іншого найчастіше компенсує втрату лише частково [14].

Компенсація застосовується, якщо перекладач не знайшов еквівалентів іншомовного каламбуру в мові перекладу. В такому випадку, каламбур нейтралізується і створюється нова гра слів відповідно до контексту.

В якості часткової компенсації  перекладачі використовують стилістичні  засоби звукової організації виразності: риму, алітерацію(повторення приголосних звуків),звукову подібність. Наприклад, одна з перших перекладачів «Аліси в країні чудес» П. Соловйова замінила каламбур, побудований на буквальному, і переносному розумінні відомого англійського прислів'я " A cat may look at a king " оформленою римою пропозицією: «Як дивиться на небо земля, так дивиться Кіт на Короля».

 

2.2. Труднощі перекладу каламбуру

 

Помилки, допущені під  час передачі каламбурів, зазвичай пов'язані з невдалим вибором  елементів їх ядра. Вони може бути підрозділені на чотири види:

1) використовується лексика,  що спотворює хронологічну і  фонову інформацію оригіналу;

2) функціонування каламбуру  у мовленні персонажів, які не  використовують даний стилістичний  прийом.

Поява нових перекладів одних і тих ж творів - явище виправдане і закономірне. Аналіз таких перекладів дає багатий матеріал, що сприяє вивченню системи перекладацьких концепцій, узагальненню позитивного досвіду браку перекладацької теорії та практики.

Рішення наступних перекладачів виявляється ідентичними чи схожими, використовується термін «запозичення», значення у разі незалежного рішення приймається нами умовно. Елементи запозичення можуть бути дуже різноманітними.

Перекладачі запозичують:

а) весь переклад каламбуру;

б) ядро каламбуру;

в) спосіб його передачі;

р) місце створення.

Запозичення окремих  каламбурів у перекладачів, які вдало  переклали їх на споріднені мови. У  цьому слід зазначити, що з цілого ряду творів складається певна традиція, і порушувати її можна лише у разі, коли перекладач пропонує інше, оригінальніше рішення, а не прагне шляхом введення нового варіанту продемонструвати свою незалежність від досвіду попередників.

Мета кожного наступного перекладу - не самоствердження його автора, а створити максимально можливе  наближення перекладу до оригіналу шляхом його якісних характеристик з урахуванням творчого використання позитивного досвіду попередніх перекладачів.

Розділ присвячений вивченню структури, особливостей каламбурів та проблем, пов’язаних із відтворенням їх у перекладі з англійської на українську мову. Так, каламбур – це стилістичний прийом, за основу якого правлять омоніми, пароніми, будь-які форми полісемантичності; часто вживається в комічних та сатиричних текстах [4, с. 331].

Сутність каламбуру  полягає в сутичці або, навпаки, у несподіваному об’єднанні двох несумісних значень в одній фонетичній (графічній) формі [1, с. 289].

Обов’язковим компонентом  структури будь-якого каламбуру  є ядро (два елементи, що об’єднані  однаковою або схожою фонетичною чи графічною формою, але різні за змістом) та базисний контекст, який створює мінімальні умови для реалізації елементів ядра в каламбур.

У своїй книзі «Введение  в переводоведение» В.С.Виноградов розглядає каламбур як двочленне  утворення, кожен з компонентів  якого може бути словом або словосполученням. Перший компонент є своєрідною лексичною основою каламбуру, опорним елементом, так званим «стимулятором». Другий член конструкції – це слово (словосполучення)- «перевертень» («перевертыш»), який ще називається результантою і являє собою вершину каламбуру. Лише після реалізації в мовленні другого компонента і співвіднесення його зі словом-еталоном виникає

Стимулятор не обов’язково  розташований якраз біля результанти. Він може з’являтися у ширшому  контексті, бути у постпозиції або матися на увазі [2, с. 105].

На перший погляд схема  проста, але вона дає лише приблизне  уявлення про каламбур як одиницю  перекладу. Термін «стимулятор» не зовсім підходить для назви першого, опорного компонента, адже він є  усього лише передумовою для створення каламбуру. Стимулятором другий компонент, який діє на зразок пускового механізму і активізує опорний, виводячи його зі стану нейтральності. When two egotists meet, it’s an I for an I. Опорним елементом є початок фрази «when two egotists meet», а стимулюючим, таким, що надає висловленню каламбурного забарвлення, – « it’s an I for an I». В науковій літературі можна зустріти різні класифікації каламбурів. З точки зору перекладу найзручніше розглядати каламбури на трьох рівнях: фонетичному, лексичному та фразеологічному.

Фонетичний рівень характеризується переважанням звучання над сенсом. Часом це переважання є настільки  помітним, що виникає сумнів чи насправді  такий зворот належить до каламбурів. Тому доречніше розглядати переклад каламбурів двох типів: лексичних і фразеологічних.