Колірна номінація в англійській мові та особливості її перекладу

Колірна номінація в англійській мові та особливості її перекладу

Колірна номінація  та особливості її перекладу в  англійській мові

Зміст

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ 6

1.1. Основні характеристики прикметників кольору та їх сполучуваність в англійській мові 7

1.2. Структурно-семантичні та прагматичні особливості кольоронайменувань  9

1.3. Морфологічні та словотвірні особливості прикметників, що позначають

колір 18

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 22

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛІЙСЬКИХ КОЛЬОРОНАЗВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ 23

2.1. Переклад та функції номінації кольору у мовленні та в художній

літературі 23

2.2. Особливості перекладу англійських кольороназв на українську мову у номінаціях виразу обличчя 26

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 32

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 34

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

ВСТУП

Кольороназви – один із найдавніших пластів лексики – характеризуються місткою семантичною структурою та великою стильовою активністю в художньому тексті. Виконуючи різні аспектні та творчі завдання (від простого найменування забарвлення кольору до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму), вони часто дуже складні з перекладацького погляду.  

     Сучасні парадигми теорії художнього перекладу відзначаються особливою увагою до семантичного, лексичного, лінгвостилістичного аспектів дослідження, адже саме тут виявляються основні риси взаємодії контактуючих мов і культур. Майже всі напрями перекладознавства розглядають позалінгвальну специфіку концептів та їхній вплив на поведінку мовних знаків в оригінальному та цільовому художніх текстах. Важливими для перекладознавчого аналізу лексичного рівня мовної структури, його семантичних характеристик та стилістичної значущості в тексті є методика дослідження реалії (А. В. Федоров, Р. П. Зорівчак), художньої деталі в перекладному тексті (В. А. Кухаренко), лінгвокультурологічного фону слова (Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров), текстового символу (М. О. Новикова), естетичного наповнення текстових елементів (В. Д. Радчук), відтворення словесного образу в перекладі (В. В. Коптілов, О. І. Чередниченко, В. І. Карабан, Р. П. Зорівчак, П. О. Бех), ритмомелодійних особливостей оригіналу (В. В. Коптілов, О. Я. Івасюк), семантики синтаксичних конструкцій (О. М. Старикова), виділення та аналізу етномовного компонента значення (Б. М. Ажнюк, Н. І. Кушина).

Останніми роками дослідження лексики зосереджене  на когнітивній та прагматичній функціях слів, а також їхній ролі у створенні мовних картин світу. Кольороназви позначають вагомий елемент мовної картини світу, адже саме зорова інформація переважає у сприйнятті дійсності. Попри ізоморфність і  універсальність колірної характеристики як такої, її трактування та важливість окремих колірних концептів у різних культурах виявляють і конвергентні, і дивергентні ознаки. Саме конотативна значущість лексем, зумовлена культурною надбудовою концептів, і викликає  особливий інтерес філологів.  

      Філологічні дослідження колористики мають тривалу історію та представлені різними підходами, методами і завданнями. Аналіз лексико-семантичної групи кольору проводиться на матеріалі багатьох мов у таких напрямах: зв’язок і взаємодія між концептуалізацією кольору носіями мови і розвитком словника кольороназв у мові (Б. Берлін, П. Кей, Т. Прістлі), колір у світлі психолінгвістики (О. П. Василевич, Р. М. Фрумкіна, А. А. Залєвська), структурний і семантичний аналіз кольоропозначень (А. П. Кириченко, В. Ю. Франчук, Т. В. Пастушенко), історія виникнення та розвитку колірних лексем (М. І. Чикало, О. М. Дзівак), кольоропозначень у художньому мовленні (Д. Ален, Г. Еліс, А. П. Критенко, І. М. Бабій) та ін. Попри такий широкий спектр дослідження колористики, проблеми її перекладознавчого аналізу залишаються ще на периферії наукових пошуків.

Актуальність нашої роботи визначається необхідністю комплексного дослідження лексики на позначення кольору, виявлення семантичної структури кольоронайменувань, які  відбивають специфіку уявлень людини про колірний простір, який є важливою складовою універсуму. У курсовій роботі вивчається інформаційний та комунікативно-прагматичний потенціал найменувань кольору (а також окремих складових колірного блоку) і семантичні способи його реалізації.

Метою роботи є виявлення і детальний аналіз такого шару лексики сучасної англійської мови як кольороназви, а також дослідження засобів їх відтворення українською мовою.

Досягнення  поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

• визначити засоби, які використовуються у мові для вираження номінації кольору;
• встановити співвідношення колірного концепту і значення кольоронайменування, визначити прагмасемантичний потенціал колірного блоку;
• виявити основні типи конотацій, характерних для семантики кольоронайменувань;
• описати основні семантичні механізми зміни та перетворення структури під час перекладу змісту кольоронайменувань.

Об’єктом цього дослідження є слова будь-якої частиномовної приналежності та словосполучення, що містять у своїй семантичній структурі колірний компонент.

Предметом аналізу в роботі є лексеми з колірним компонентом та їх відтворення.

Матеріал дослідження складають фрагменти художніх текстів сучасних американських та англійських авторів, а також дані словників.

Використані нами методи дослідження мають комплексний характер. У роботі використані описовий, зіставний методи, метод компонентного аналізу та метод порівняння.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні лінгвістичних характеристик, основних понять термінології, а також у тому, що спостереження й узагальнення, зроблені під час дослідження, можна використати при перекладі англійських колірних номінацій на українську мову.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її матеріали і результати можуть бути використані при написанні курсових та дипломних робіт, наукових статей, у викладанні курсів теорії та практики перекладу сучасної англійської мови.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ

Кольоровий  континуум у природі безперервний, але люди дискретно розрізняють  та позначають кольорову гаму. Людське  око здатне розрізняти 10 мільйонів кольорів [3, с. 433]. Проте мови мають набагато менше слів для їх позначення. В одному з кольорових атласів зібрано понад 4 тисячі назв кольорів [7, с. 86]. В українській, російській та англійській мовах зібрано понад 400 найменувань кольорових відтінків [2, с. 7]. Лексичний шар кольоропозначень – один з найбільш досліджуваних у мовознавстві. Інтерес до лексики кольоропозначень не згасає і в наші дні [4, с. 146].

Вивчення цього лексичного ряду слів дає можливість глибше проникнути в численні проблеми семасіології, лексичних систем, семантичних полів тощо.

В усіх мовах світу існує  колірна тріада. Іванов В.В. називає  позначення цих кольорів “мовними універсаліями” і зазначає: “Три основних кольори (чорний – білий – червоний) є в усіх мовах світу; відмінності цих кольорів використовуються в усіх міфологіях та інших символічних системах” [4, с. 146].

До уваги дослідників потрапляють і власні назви-колоративи [6, с. 155]. Проте ця тема ще далеко не вичерпана і заслуговує на подальшу розробку. Кольорові преференції в топонімічної системи відбуваються за різними причинами, як психолого-символічними, так і суто ономастичними. Наприклад, разючий контраст у використанні кольорових термінів у топонімічній номенклатурі тюркських і монгольських мов в порівнянні з топонімічними системами європейських мов знаходить своє етнопсихологічне пояснення.

Лінгвісти вважають дослідження  лексичного складу мови через виокремлення та всебічне вивчення окремих лексичних  мікросистем надзвичайно важливим для подальшого здійснення систематизації лексики. Вивчення кількісного та якісного складу множини колірних позначень у тій чи іншій мові та їхньої співвіднесеності з колірним досвідом носіїв мови займає одне з чільних місць у різних галузях науки й у сучасній лінгвістиці зокрема. Колірна лексика часто слугувала об’єктом дослідження в лінгвістиці. Її розглядали в різноманітних аспектах: вивчалися механізми номінації колірного простору носіями різних мов, походження кольороназв, особливості їхнього функціонування. Робилися спроби дослідити появу колірного вокабулярію в мові як такого, порівняти колірні лексикони різних мов і дослідити еволюцію їх виникнення в мовах світу, розроблялися різноманітні класифікації позначень кольору, проводився зіставний аналіз лексичних мікросистем кольороназв різних мов, досліджувалися можливості адекватного добору лексичних одиниць при перекладі на інші мови та стилістичні особливості їхнього вживання тощо. Кольороназви стали об’єктом численних наукових розвідок у психолінгвістиці та фоносемантиці.

Незважаючи на суттєвий науковий доробок, отриманий у різний час у межах даної проблематики, слід зауважити, що ці дослідження загалом не демонструють цілісності. Історія вивчення колірної лексики засвідчила, що спершу вчення ґрунтувалися здебільшого на антропологічних, фізіологічних та психологічних засадах і лише у ХХ столітті акцент змістився до суто лінгвоструктурних досліджень.Так, послідовники відомої гіпотези Сепіра-Ворфа стверджують, що культурні моделі втілені в лінгвістичних символах (включаючи внутрішньомовні символи) і застовуються в організації та інтерпретації досвіду. Інші культури можуть використовувати відмінні моделі внутрішньомовних символів. Однак слід зауважити, що спроби навести експериментальні докази гіпотези в цілому виявили свідчення, які насправді суперечать їй.

1. Основні характеристики прикметників кольору та їх сполучуваність у сучасній англійській мові

Питання семантичної  структури кольороназви, зокрема, з’ясуванню критеріїв розмежування типів лексичних мікросистем та визначенню типу лексичної мікросистеми, до якого належить колірна лексика – надзвичайно важливе для виконання інвентаризації лексичної мікросистеми позначень кольору на належному рівні, адже лексичне угруповання кольороназв інколи розлядається дослідниками як лексико-семантична група, семантичне поле, терміносистема. Для розрізнення типів лексичних мікросистем пропонуються такі основні критерії: 1) тип зумовленості зв’язків між членами лексичного угруповання (внутрішньомовні/позамовні зв’язки); 2) тип структурних відношень у межах лексичного угруповання (комутація в межах семантичного поля/субституція в синонімічному ряду); 3) локалізація й тип ідентифікатора угруповання. Виходячи з цих критеріїв, ми розглядаємо досліджувану лексико-семантичну мікросистему позначень кольору як таку, що за своєю структурою та типом відношень між її елементами відповідає моделі семантичного поля, оскільки ідентифікатор семантичного поля кольороназв розміщується за межами поля і являє собою словосполучення “слова, що позначають колір” (“позначення кольору”) [1, с. 1].

Лексична сполучуваність англійських прикметників кольору  на рівні слова загалом виявилася  підпорядкованою впливові колірної семантики іменника. Оскільки об’єкти  дійсності мають досить чітко  визначені колірні характеристики та іноді входять до складу асоціативних наборів на ідентифікацію того чи іншого кольору, вибір прикметників кольору для їхнього опису в тексті зумовлений цими традиційними колірними ознаками. Тому саме в таких сполученнях зафіксовано найсильніші статистично значущі зв’язки між лексичними одиницями, що сполучаються. Так, наприклад, стандартні синтагматичні зв’язки зафіксовано в прикметниках кольору blue в сполученні з іменниками sky та sea, green – з іменником grass [1, с. 14]

Прикметники кольору найчастіше вживаються в атрибутивних конструкціях, тобто в синтаксичній функції означення іменника. В англійській мові існують численні деривативи кольороназв, які належать до інших частин мови (іменники та дієслова). Відповідно, в тексті вони трапляються в складі граматичних конструкцій, характерних для цих частин мови.

“Польовий”  принцип вивчення мовного матеріалу  дозволяє досліджувати мову як систему, тобто виявляти смислові зв’язки  між мовними одиницями зокрема  та досліджувати системність лексики  через лексичні угруповання загалом [8, с. 67]. Дібраний та опрацьований фактичний матеріал засвідчив, що номінація кольорового континууму в англійській мові здійснюється через розгалужену лексико-семантичну мікросистему позначень кольору, кваліфіковану нами як семантичне поле. В результаті інвентаризації було виявлено, що семантичне поле кольороназв англійської мови містить 11 семантичних мікрополів з домінантами. Кількісний та якісний склад мікрополів неоднорідний, що пояснюється належністю прикметників кольору до первинних (white, black, red, green, yellow, blue – білий, чорний, червоний, зелений, жовтий, синій), які локалізуються в центральному складі і номінують значний діапазон колірного простору, чи вторинних (brown, orange, purple, pink, grey – коричневий,  рудий, фіолетовий, рожевий, сірий), що належать до периферії (частота вживання в текстах нижче 100) [14, с. 5]. Прикметники кольору, які позначають хроматичні кольори, характеризуються наявністю значно ширшого переліку відтінкових прикметників кольору, ніж ахроматичні. Отже саме прикметників кольору (як відображення засобами мови основних перцептуальних колірних категорій) займають чільне місце при номінації носіями англійської мови колірного простору в їхній мовній картині світу [1, с. 7].

Використовуючи об’єктивні методи обробки отриманого фактичного матеріалу, в результаті дослідження нами було виявлено такі якісно-кількісні характеристики прикметників на позначення основних кольорів англійської мови.

2. Структурно-семантичні та прагматичні особливості кольоронайменувань

Світ кольору  представлений у мові широким  спектром лексичних одиниць, що інтерпретують  інформацію, яка надходить по зоровому каналу зв’язку, – від елементарних колірних відчуттів до складних, багатогранних понять кольору, які складають концептуальну систему. Створювана інтелектом людини мовна картина світу включає як свій фрагмент складну, дисперсну колористичну побудову, елементи якої розташовуються по її первинному та вторинному ярусах.

Основна відмінність мовної моделі об’єктивного колірного простору від його наукової моделі полягає в тому, що мовна колористична система (на відміну від наукової) має комунікативну природу й підпорядковується комунікативним потребам мовного соціуму. Якщо наукова система понять про колір – це гносеологічна побудова, то мовна картина світу є національно-специфічною комунікативною інтерпретацією, з одного боку, реального видимого колірного простору, з іншого – його репрезентації в мисленні людини.

Комунікативна природа й  спрямованість мовного зображення колірного простору – це, перш за все, наслідок дії фактора людини в мові. З усього безперервного поля колірних відчуттів свідомість людини виділила одинадцять визначених за своєю якістю колірних зразків, котрі сформували каркас колірних уявлень людини про розмаїтість колірних ознак і закріпились як базові складові колірної номенклатури англійської мови [8, с. 36]. Вибір основних кольоронайменувань не є випадковим: усі вони – наслідок абстрагування колірних ознак від об’єктивних реалій, які виявляються суттєвими в житті та діяльності мовного колективу, про що свідчить існування колірно-еталонного компонента в змістовій структурі базових кольоронайменувань.

Аналіз словникових  дефініцій показав, що семантизація базових кольоронайменувань здійснюється за допомогою типових об’єктів-носіїв відповідних колірних ознак. Такі об’єкти є суттєвими в життєвому просторі людини: blue – “the pure color of a clear sky, azure”(синій – “чистий колір ясного неба, блакитний”), white – “of a color like that of new snow or clear milk” (білий - “колір нового снігу або чистого молока”) , green – “of the color of growing foliage” (“зелений – колір зростаючого листя”), black – “having the color of soot or coal”(чорний – “колір сажі або вугілля” [28, с. 153].

Таким чином, склад  номенклатури базових кольорів визначається їхньою комунікативною та інформаційною значимістю.

Колірні фрагменти вторинної  мовної картини світу є ще більш  суб’єктивними. Якщо первинний ярус мовної картини кольору являє  собою комунікативно орієнтовану  раціональну обробку інформації про колір, то вторинний ярус мовної картини світу містить в собі різноманітні колірні образи – наслідок емоційно-чуттєвого заломлення відповідних фрагментів із первинного ярусу. Саме вторинна мовна картина світу фіксує національно-культурну специфіку уявлень мовного колективу про колір і його роль у житті людини, а також специфіку колірних асоціацій, котрі стають основою формування  смислових відтінків кольоронайменувань, якими оперує даний мовний соціум.

Хоча судження про колір  мають значною мірою індивідуальний, суб’єктивний характер, ставлення індивіда до кольору визначається, як правило, всім об’ємом інформації про певний колірний зразок, котра накопичується як досвід цілого суспільства і неначе “нав’язується” індивідові у вигляді готового пакету інформації, що автоматично входить до системи сформованих у його мисленні понять [23, с. 66].

З іншого боку, як показало наше дослідження, мова фіксує ті зміни, які  відбуваються в уявленнях людини про колір під впливом психофізіологічного  та культурно-символічного досвіду. Ті самі джерела (емпіричне й семіотичне) стимулюють і акумуляцію, й еволюцію уявлень людини про колір.

Ситуативна семантика  кольоронайменування визначається, з одного боку, комунікативними потребами  автора повідомлення та ситуацією в  цілому, з іншого – комунікативним потенціалом природного колірного сигналу та відповідного колірного концепту [23, с. 67].

Отже, роль фактора людини в мові спостерігається як на рівні  загальної картини світу, зокрема, картини кольору, так і на рівні  змістової структури окремих кольоронайменувань: особливості їхньої семантичної структури визначаються комунікативною спрямованістю колірних номінацій.

Власне колірне значення в семантиці кольоронайменувань представлено у вигляді так званого  колірного блоку, котрий складається з тону (основного елементу) і, іноді, яскравості та насиченості (другорядних елементів) колірного сигналу, що позначається [18, с. 68].

Як показало наше дослідження, колірнi параметри яскравості та насиченості – неодмінні складові поняття про той чи інший колірний зразок – є факультативними для змістової структури багатьох кольоронайменувань. У разі актуалізації вказаних параметрів їхня репрезентація здійснюється семантично нерозчленовано, що вказує на невизначеність уявлень про ці параметри в концептуальній системі людини, а також на відсутність чіткої диференційованості їхніх комунікативних функцій та інформаційної значимості для людини.

Аналіз мовного  матеріалу показав, що в англійській  мові не існує сталої системи засобів  вираження яскравості та насиченості кольору (такі засоби виявлено на лексичному, лексико-семантичному, морфологічному та синтаксичному рівнях), проте актуалізація семи яскравості/насиченості в семантичній структурі колірної номінації є комунікативно обумовленою, а саме: актуалізація цієї семи свідчить про експресивну або додаткову інформаційну навантаженість кольоронайменування в певній ситуації [23, с. 42].

Наприклад, відомо, що оцiнка людиною темних тонів негативніша нiж світлих, що доводять мовленнєві факти. Так, колірний сигнал black, темніший за сигнал, що визначається як rich brown, набуває негативної оціночності в наступному прикладі. Використання кольоронайменування black замість колірної номінації brown, яка позначає світлiший зразок кольору, сигналізує гіперболізацію автором повідомлення ознаки як засіб мовного кодування свого негативно-оцінного ставлення до предмета повідомлення: “Erato, you’re not… you’re not having me on?” “Of course not, Miles.” She raises her eyes to meet his. “I wish I was.” He lets his head fall back and stares at the ceiling. “My God. Black.” “I thought we’d decided on a rich brown, darling”(“Ерато, ти… ти не обманюєш мене?” “Звісно, ні Майлз.” Вона глянула йому в очі. “Якби я ж міг.” Він закинув голову назад і глянув на стелю.“Боже. Чорна.” “Я думав, що ми домовились на темно-коричневий, люба.” [28, с. 164].

Комунікативна природа кольоронайменування та, частково, його денотативна невизначеність зумовлюють гнучкість його семантичної  структури. Кольоронайменування здатні передавати багату гаму смислових відтінків. Крім емотивного та оцінного компонентів, конотативну сферу кольоронайменувань може бути представлено рядом інших експресивних та інформативних конотацій, через які “висвітлюється” суттєва позамовна інформація про колір, котра зберігається в інших знакових системах або надходить з емпіричних джерел. Така інформація в семантиці колірних номінацій є наслідком пристосування їхньої змістової структури до комунікативних потреб адресата.

Подібно до того як реальний колірний сигнал може ставати інформаційно та емоційно значимим для людини, конотативна зона значення кольоронайменування може містити в собі додаткові компоненти експресивного та/або інформативного характеру [16, с. 60].

Знання та досвід складають  два основних джерела формування колірних концептів та еволюції уявлень людини про колір – відповідно семіотичний та емпіричний. Саме ці джерела визначають характер конотативних відтінків, що формуються в семантичній структурі кольоронайменувань.

Емпіричний фонд уявлень  про колір поділяється на емоційно-чуттєвий та побутовий. Отже, емоційне сприйняття або інформаційна навантаженість колірних сигналів у типових позамовних ситуаціях стимулюють формування відповідно емотивно-афективного або емпірійного компонентів у семантиці найменувань кольору [16, с. 61].

Емотивно-афективний компонент  у структурі змісту колірної номінації – це додатковий смисловий компонент, комунікативно-функціональне навантаження якого полягає у стимулюванні прогнозованої емоції або емоційного стану адресата через актуалізацію в його свідомості певного колірного образу. Цей тип конотативного значення демонструє залежність не тільки від уявлень людини про той чи інший колірний зразок, але також залежність від об’єктивних, іманентних властивостей природних колірних стимулів, які можуть певним чином впливати на психофізіологічний стан людини [16, с. 67].

Механізм впливу колірного  образу, який створюється мовними  засобами, на емоційну сферу людини базується на здатності людини штучно викликати у себе відчуття кольору, а також весь комплекс інших, пов’язаних з ним відчуттів та емоцій [17, с. 83].

У наведеному нижче прикладі реалізуються номінативні одиниці, що позначають не хроматичні ознаки, а  лише одну складову феномена кольору – світло. Створюваний у даному випадку образ світла перетворюється на сяйво, вплив якого на зоровий аналізатор людини викликає неприємне відчуття. Подібним чином численні номінативні одиниці, які містять сему “блиск, сяйво”, створюють “сліпучий” ефект, що й стає наслідком актуалізації емотивно-афективного компоненту в їхній семантичній структурі: And then, during the  days, there is a brightness that is sometimes intolerable - a brilliance that stuns you and seems to blanch everything, all the jagged surfaces gleaming, the air itself almost a shimmer. The light forms in such a way that the colors become more and more distorted as you draw close to them. – І тоді, в дні, коли настільки сонячно, що аж нестерпно – блиск, який приголомшує вас і здається, може побілити усе, настільки блискучий, що аж навіть повітря сяє. Світло стає таким, що кольори стають все більш зміненими, коли ви наближаєтесь до них [27, с. 21].

Емпірійне значення кольоронайменування – це конотативний смисл, що виникає в семантиці найменування кольору за умов його реалізації у відповідному контексті таким чином, що попередній досвід взаємодії з навколишнім світом дозволяє адресату повідомлення адекватно “розшифрувати” додаткове інформаційне та комунікативне навантаження, закодоване в змістовій структурі даного кольоронайменування [17, с. 85].

Колірний концепт, який виступає комунікативно значущим у тій чи іншій ситуації, надає  відповідне комунікативно-функціональне  навантаження корелюючій колірній номінації, котра  використовується у вказаній ситуації, яку представлено мовними  засобами.

 Як показує наведений нижче приклад, кольоронайменування red, що позначує колір рук героїні, відсилає читача до його фонових знань: звичайно рук руки набувають червонуватого відтінку в тих, хто постійно зайнятий фізичною працею [26, с. 75].

Семіотична  інформація, що зберігається й передається членами соціуму в різноманітних знакових формах, складає основу конотативних компонентів, які мають культурний або соціальний характер.

Культурний  компонент семантики кольоронайменувань містить у собі інформацію, яка  закріплюється мовним знаком як елемент сукупного культурного знання про позначувану реалію та її мовний корелят. Інформація культурного характеру накопичується окремою культурно-мовною спільнотою і відображує національно-специфічне розуміння або сприйняття позначуваної реалії (або реалії, що існує лише в даній культурній спільноті) [17, с. 86].

Колірна номенклатура англійської мови відзначається  багатством і розмаїттям культурних конотацій. За нашими спостереженнями, практично всі кольоронайменування (крім периферійних, які позначують відтінки, тобто не зовсім визначені колірні зразки) фіксують у своїй змістовій структурі інформацію про ті або інші культурні явища або національно-специфічне бачення реалій, а також особливості цивілізації [17, с. 87].

Наприклад, дієслово to greenwash, що містить у своїй морфологічній структурi основу кольоронайменування green, означає “відмивати гроші” (“to launder money” [26, с. 91]), причому “відмивати” саме долари, що робить це слово культурно конотованим.

Семіотичне  походження мають також соціально-політичні конотації кольоронайменувань, у яких відбиваються особливості системи соціальних та політичних зв’язків, що існують у даній мовній спільноті: суспільний статус та стосунки представників різних рас і національностей; співвідношення різних політичних сил у суспільстві, а також за його межами (в міжнародній політиці); суспільний статус представників різних професій; статус представників різних релігійних течій у суспільстві.

Іменник pinko, до морфологічної  структури якого входить основа кольоронайменування pink, було особливо  популярним в американському суспільстві в період 50-х років   і вживалось як зневажливий термін у значенні “комуніст” [26, с. 91]. Негативна оціночність цього слова базується на колірному образі, причому заниження показника за параметром насиченості (рожевий колір - це “ненасичений” варіант червоного, який символізував комуністичну ідею) є засобом вираження зневажливого ставлення до означуваного [27, с. 173].

Як показав  аналіз фактичного матеріалу, зміна семантичного об’єму кольоронайменувань може проходити в напрямку розширення, поглиблення або заміни. Розширення семантичного об’єму стає наслідком процесів символізації або ситуаційно-типової експансії значення кольоронайменування.

Процес символізації значення кольоронайменування є контекстуальним розширенням його семантичного об’єму за рахунок нескінченного ряду компонентів, що відсилають думку адресата до різноманітних форм буття позначуваного на різних рівнях реальності. Символізація значення колірної номінації супроводжується “розшаруванням” денотата: окрім власне кольору в денотативну сферу символізованого кольоронайменування потрапляє нескінченний ряд паралельних означуваних [17, с. 87].

У наведеному нижче фрагменті  кольoронайменування white реалізується одночасно у своєму прямому колірному значенні й у символічних значеннях: дане кольоронайменування позначає  реальну колірну ознаку, а також відсилає думку адресата до понять, що знаходяться на паралельних рівнях буття (“чистота”, “дівочість”, “незайманість”, “духовність”), тобто відкриває цілу смислову перспективу: “You’re not sorry you married me” “The mistake of my life. First you persuaded me not to sell the Hall.”“When has any woman made any man do what he didn’t want to?” “You got married in white at Dimmerstone church like you said in the letter” – “Це помилка усього мого життя. Спочатку ти наполягла на тому, щоб ми не продавали Холл…” “Будь-яка жінка не може змусити чоловіка робити те, що він не хоче робити…” “ Ти ж виходила заміж в білому в церкві Дімерстоун, як ти колись писала у листі” [27, с. 347].

Ситуaційно-типова експансія  значення колірної номінації також  призводить до розширення семантичного об’єму, але за рахунок одиничного конотативного компоненту емпіричного  походження: власне колірне значення доповнюється емпірійним значенням.

Поглиблення семантичного об’єму є наслідком процесу прагмасемантичної  акцентуації, котрий являє собою  постановку прагматично орієнтованого  акценту  на колірному блоці (або  окремій його складовій) змістової  структури кольоронайменування [11, с. 24].