Комерційні банки України та їх роль у розвитку економіки

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

 

кафедра банківської справи

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни « Гроші та кредит»

на тему:

« Комерційні банки  України та їх роль у розвитку економіки  »

 

 

 

студентки 4 курсу

фінансово-економічного факультету

спеціальності 6.508(05) групи 2

Жук Ірини Олександрівни

науковий керівник : Шокало Т.П.

 

 

 

 

Кривий Ріг 2012

ЗМІСТ

 

стор.

 

ВСТУП 4

 

РОЗДІЛ 1. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК СКЛАДОВА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ                                                                                      5

 

РОЗДІЛ  2. НОРМАТИВНО-ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ  20

 

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ 28

 

РОЗДІЛ 4. ПІДВИЩЕННЯ РОЛІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ                                                                             45

 

ВИСНОВКИ                                                                          50

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53

 

ДОДАТКИ 56

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність даної теми полягає в тому, що вона дозволяє розібратися з проблемою розвитку комерційних банків як складової банківської системи України та її економічного зростання взагалі. Адже саме через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

Сьогодні вони здатні запропонувати  клієнту до 500 видів різноманітних

банківських продуктів та послуг. Однією з найважливіших функцій  системи комерцiйних банкiв є управлiння грошовим обiгом у країні, а також здатність “робити гроші” — розширювати кредитні ресурси народного господарства, через що їх часто називають “фабриками кредиту”, а також рiзноманiтнi послуги у виглядi надання гарантiй, доручень, консультацій, управлiння майном тощо.

Дана тема є досить дослідженною. Адже розвиток комерційних банків і  вплив їхньої діяльності на економіку  країни вивчались ще з часів стародавнього  Вавилону.  Цю тему у своїх роботах  досліджували такі економісти як Кейнс  Дж. М., Савлук М. І, Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л,

Б. С. Івасів та інші.

Мета курсової роботи — дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує функції "кровоносної системи" економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку і на основі цього запропонувати шляхи підвищення ролі комерційних банків в розвитку української економіки.                                                  

Об’єктом дослідження  є саме комерційні банки, а предметом  – операції, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення.

Завдання які поставлені при написанні курсової роботи:

1. Розглянути комерційні банки як складову банківської системи.
2. Ознайомитись з нормативно-законодавчою основою функціонування комерційних банків в Україні.
3. Проаналізувати розвиток комерційних банків України
4. На підставі вивченого матеріалу надати пропозиції щодо підвищення ролі комерційних банків в розвитку української економіки.

При написанні роботи були використані наступні джерела інформації: статті; підручники і навчальні посібники; журнали фахового спрямування; всесвітня мережа Інтернет, нормативні акти, статистичні збірники.

Основні методи, які були використанні в роботі: аналіз, синтез, метод індукції, логічний метод, прогнозування, співставлення, аналіз наукової літератури та статистичної інформації.

Оформлення роботи проводилися  за допомогою засобів ЕОМ: текстовий редактор Microsoft Office Word та ABBYY FineReader.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ  ЯК СКЛАДОВА

БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

 

 

 Історія не лишила достатньо повних відомостей про те, коли виникли банки, які операції виконували, що впливало на їх розвиток. На думку ряду авторів, банк як особлива інституція товарного господарства виник не у зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин на ранніх стадіях товарного господарства, а тільки тоді, коли з’явилася потреба в мережі спеціальних установ, які б регулювали заплутаний грошовий обіг і проводили кредитні операції. Інші вказують на більш ранні темпи виникнення банків. На їх думку, ті з’явилися ще за античного і феодального господарства, коли виникла потреба в посередниках при здійсненні платежів. Таким чином, уявлення про час появи банкiвських установ розтягується майже на двi тисячi рокiв.   [9] 

 Етимологiя слова „банк” сягає до французького слова „banque” та iталiйського „banca”. Цi слова вiдповiдно означають „скриня” та „лавка” i описують двi основнi функцї, якi виконували банки. „скриня” вказує на функцiю збереження, оскiльки вона є мiсцем, де зберiгається щось цiнне.[11]

Стойко О. Я. автор посібника  «Банківські операції» комерційний  банк розглядає у широкому та вузькому розумінні і визначає, що «у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому  після центрального банку рівні  банківської системи;у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір  базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання  максимального прибутку.» [36]

Законом України «Про банки  і банківську діяльність» визначено, що «комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій» .[1]

Оганян Г.А. говорить ,що комерційний  банк « не лише кредитна установа, а  й інформаційний центр з визначення та реалізації основних тенденцій зміни  ринкової кон'юнктури ».[31]

М. І. Савлук у співавторстві  з А. М. Морозом поняття «комерційний банк» трактують як «автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду» .[9]

В банківському законодавстві США протягом останніх 40 років питання, що таке банк, було одним з найбільш дискусійних. Робилися спроби, і не безуспішно, довести, що банківські операції можуть виконувати і небанківські інституції. В законодавстві навіть з’явився термін “небанківський банк”. Урешті-решт було визнано, що банком є будь-яка установа, яка застрахована Федеральною корпорацією страхування вкладів, або виконує одну з двох операцій: приймає вклади до запитання чи переказні рахунки або надає комерційні кредити.

У цьому визначенні привертають  увагу два моменти:

* виключно формально-правовий  підхід (застрахованість будь-якої  установи Федеральною корпорацією  страхування депозитів);

* зведення банківської  діяльності виключно до суто  депозитної, а банку – до установи, що виконує одну з депозитних  операцій – прийом вкладів  до запитання або надання адекватних  цим депозитам комерційних позичок.

При такому підході до визначення банку на перше місце ставляться формальні ознаки, економічна ж сутність банку відсувається на другий план, ототожнення його з депозитною установою  ледве проглядається.

Ще далі в бік формально-правового  означення банку пішло законодавство  деяких країн Західної Європи. У  Німеччині, наприклад, до банківської  діяльності на грошовому ринку може бути допущений і одержати статус банку будь-який фінансовий посередник, що виконує кілька (чи навіть одну) операцій, віднесених законом до банківських. Серед загального переліку операцій, визначених законом як банківські, є і депозитні, і багато недепозитних. У цьому проявився надто широкий підхід німецького законодавства до визначення банку порівняно з американським. Разом з тим німецьке законодавство має важливе уточнення щодо визначення банку – виконання банківських операцій має бути не побічним, а основним видом діяльності і здійснюватися постійно.

В українському законодавстві  спочатку переважав надто широкий  підхід до визначення банку. У першому  Законі України “Про банки та банківську діяльність” (березень 1991 р.) банком названо  будь-яку установу, що виконує функції  кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом (ст. 3). Таких  операцій у законі зазначено 16, однак  не застережено, чи банк повинен виконувати всі ці операції, чи тільки одну з  них для того, щоб одержати відповідний  статус. Ця обставина давала можливість надто широко трактувати поняття  банк і сферу банківської діяльності, розмивала правову межу між банками  і небанківськими фінансовими посередниками. Тому норми банківського нагляду  і регулювання могли поширюватися на переважну більшість суб’єктів  грошового ринку.

Проте українська банківська практика не пішла цим шляхом. У 1993 р. у закон були внесені уточнення, що забороняли небан-ківським установам  відкривати рахунки, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування. Імовірно, малося на увазі, що це – суто банківська діяльність і займатися  нею іншим фінансовим посередникам не можна. Але й це уточнення остаточно  не вирішило питання про те, що ж  розуміє під банком українське законодавство  – чи установу, яка виконує всі  чотири операції, заборонені для небанківських  установ, чи тільки одну з них, чи будь-яку  з 16 операцій, названих у ст. З Закону. Вимога до банку про страхування депозитів, як це зроблено в законодавстві США, в українському законі навіть не згадувалася.

Незважаючи на такі розбіжності  в законодавчому трактуванні  сутності банку, можна знайти дещо спільне  в усіх указаних підходах і визначити  банку правовому аспекті як фінансового  посередника, що виконує одну чи кілька операцій, віднесених законом до банківської  діяльності.

Недоліком правового підходу  до визначення сутності банку є відсутність  у ньому економічних критеріїв  віднесення тих чи інших посередницьких операцій до сфери банківської діяльності. Не зрозуміло, чому одні фінансові операції Закон дозволив банкам виконувати, а інші – не дозволив, чому небанківським  посередникам закон дозволив виконувати деякі з дозволених банкам операцій, а інші – ні. Знайти відповідь  на ці питання можливо лише на підставі економічного підходу до визначення сутності посередницьких операцій, які  є виключною “вотчиною” банків. Це дасть можливість визначити економічну сутність самого банку.

Аналіз багатовікової  світової історії банківської справи та механізму функціонування грошового  ринку дає підстави віднести до банківської  діяльності комплекс із трьох посередницьких операцій:

- приймати грошові вклади  від клієнтів;

- надавати клієнтам позички  і створювати нові платіжні  засоби;

- здійснювати розрахунки  між клієнтами.

Виконання цього комплексу  операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку взагалі  – як центрального, так і комерційного. Перелічені операції є базовими, вони створюють первинну (родову) сферу  банківської діяльності. Це місце  їх визначається самою природою грошового  ринку. [9]

Банкiвська система виникає  не внаслідок механічного поєднання  окремих банкiв, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце  кожному виду банкiв i кожному окремому банку.

Банкiвська система —  законодавчо визначена, чiтко структурована  сукупність фiнансових посередників грошового  ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю.[21]

Сучасний стан розвитку економіки  України потребує постійної уваги  до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення  сприятливих умов для їх стабільного  та ефективного функціонування. Ця потреба обумовлюється тим, що банківська система України - одна з найважливіших  і невід’ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства  і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

За своєю структурою банкiвськi системи рiзних країн iстотно вiдрiзняються. Разом з тим є ряд ознак, якi властивi всiм банківським системам, що функцiонують в ринковiй економiцi. Це, перш за все, дворівнева побудова.

                   

 

Рис. 1.1 Схема побудови банківської системи [21]

 

На першому рiвнi знаходиться  один банк (або декілька банкiв, об’єднаних спільними цiлями i завданнями). Такiй  установi надається статус Центрального банку.  Законом визначено  підзвітність Національного банку України (НБУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладається вiдповiдальнiсть за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сферi.

 На другому рiвнi банкiвської системи знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерцiйними банками.

На вiдмiну вiд центрального комерцiйнi банки покликанi обслуговувати  економiчні суб’єкти — учасникiв  грошового обiгу: фірми, сiмейнi господарства, державнi структури. через ці банки  система обслуговує господарство вiдповiдно  до задач, що випливають з грошово-кредитної  полiтики центрального банку. Тому комерцiйнi банки можна розглядати як фундамент  всiєї банкiвської системи вершиною якої є центральний банк.

Логічною є трактовка суті банку не як організації, а як підприємства. Саме так він характеризується в деяких радянських публікаціях. Банк визначається не як підприємство взагалі, а як капіталістичне підприємство, не просто банк, а капіталістичний банк.

Як будь-яке підприємство, банк є самостійно господарюючим  суб'єктом,  має права юридичної  особи, виробляє та реалізує продукт, виконує  послуги, діє на принципах госпрозрахунку.

Мало чим відрізняються  і завдання банку як підприємства — він вирішує питання, які  пов'язані із задоволенням суспільних потреб у своєму продукті та послугах, із реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних та економічних  інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна  банку. Банк може здійснювати будь-які  види господарської діяльності, якщо вони не суперечать законам країни та випливають із статуту банку. Як і будь-яке підприємство, банк повинен  мати спеціальний дозвіл.

Банк як торгівельне  підприємство. Разом з тим банк як підприємство має свою специфіку, його діяльність відрізняється від діяльності інших  підприємств. На відміну від промисловості  сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку банки діють  у сфері обміну, а не виробництва. Банки дійсно "купують" ресурси, "продають", функціонують у сфері  перерозподілу, сприяють обміну товарами. Вони мають своїх "продавців", сховища, "товарний запас". Їх схожість має зовнішній характер, тому що банк торгує не товарами, а особливим продуктом.

Функціонування банку  у сфері обміну породжує ще й інші уявлення про його сутність. Іноді  банк характеризується як посередницька  організація. Основою для цього  є особливе переливання ресурсів, які тимчасово осідають у одних  і вимагають застосування у інших.

Банк - це і кредитор, і  позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і посередник в грошових розрахунках, в цих  якостях  він розкриває свою суть. Банк - це особливе явище господарського життя.

Банки як агенти біржі можуть самостійно організовувати біржові  операції, виконувати операції по торгівлі цінними  паперами. Торгівля цінними  паперами є частиною банківських  операцій, але не головною, бо досить відмінна від банківської справи.

Банк як кредитне підприємство.  Кредит — це  відношення  між  кредитором і позичальником з  приводу зворотного руху вартості, що позичається. На відміну від кредиту  банк — це одна із сторін відносин,  яка  хоча і може одночасно виступати  в якості кредиту і в якості позичальника,  однак в кожний даний  момент при окремій угоді  виступає або в якості кредитора  або в якості позичальника.

Банк — наслідок розвитку кредиту. На основі грошових та кредитних  відносин з'явилось таке унікальне  утворення, як банк, який в цілому можна  визначити як систему особливих  підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа. Головним в сутності банку, його основою є організація  грошово-кредитного процесу та емісії грошових знаків.

Але вони не обмежені централізовано виданими інструкціями з кредитування та проведення iнших операцій, проводять  кредитну полiтику на свiй страх i ризик, що сприяє оперативному впливу банкiв  на економіку. Однак це не означає, що комерційні банки діють безконтрольно. Щоб обмежити створення великої  кiлькостi “слабких” банкiв, якi можуть легко банкрутувати i викликати “ланцюгову реакцію банкрутств” серед своїх клієнтів, держави встановлюють досить високі квоти на їх статутний капітал. [13]

У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками:       

1. За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:

• міжнародні, працюють як в Україні так i за її межами;

• міжрегіональні, якi здійснюють свою д на території всієї України;
• регіональні, що обслуговують, як правило, клiєнтiв одного регiону;

Більшість комерцiйних банкiв, що функціонують на банкiвському ринку  України, є регіональними. Причому  значна частина таких банкiв (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській  області, а також в областях що вважаються індустріально розвинутими (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська – понад 20%).

2. За формою власності комерційні банки можуть бути:

• унітарними – заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи.;

• з колективною формою власності.

Нині в Україні функціонують 2 унітарні комерційні банки з державною  формою власності Державний ощадний  банк України (Ощадбанк) та Державний  експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк). Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджетних коштів.

3. За організаційно-правовою формою діяльності банки можуть створюватися як:

• акцiонернi товариства вiдкритого i закритого типiв (акцiонернi банки);

• кооперативи (кооперативнi банки).

4. Залежно від діапазону операцій які здійснюють учасники банківських систем розрізняють:

• універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;
• спеціалізовані банки, які у своїй діяльності орієнтуються за:   
• клієнтською спеціалізацією;
• галузевою спеціалізацією;
• функціональною спеціалізацією - невелике кола послуг для більшості своїх клієнтів

5. За  функціональною спеціалізацією розрізняють:

• інвестиційні та інноваційні, що спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних грошових коштів на тривалі строки і надання довгострокових кредитів;
• ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих строкових депозитів;
• іпотечні здійснюють кредитні операції на тривалий строк, під заставу нерухомості;
• облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на короткострокових депозитних і кредитних операцій.

Банки являють собою невід'ємну рису сучасного грошового господарства, їх діяльність тісно пов'язана з  потребами відтворення. Знаходячись в  центрі  економічного життя,  обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують  зв'язки  між  промисловістю і торгівлею, сільським господарством та населенням. Виникнувши як альтернатива державним банківським структурам, комерційні банки стали, по суті, першою сферою економіки, де реально йде її  демонополізація, поступово починає діяти конкуренція, гроші й кредит набувають ринкового змісту. Завдяки операціям, які здійснюють комерційні банки вони є невід'ємною і основною частиною сучасного грошового господарства.

 Банк може здійснювати операції, передбачені Законом "Про банки і банківську діяльність", Стаття 3 , Статутом банку. [13]

Сьогодні комерційний банк  може запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка  диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи  трастові операції ). Але є певний базовий набір, без якого банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, що конструюють діяльність банка відносять :

• прийом вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб;
• відкриття та ведення поточних рахункiв і банкiв кореспондентів, переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштiв на них;
• розміщення залучених коштiв від свого iменi, на власних умовах та на   власний ризик;

Систематичне виконання зазначених функцій і створює той фундамент, на якому базується робота банка. Вони володіють  унікальною спроможністю створювати засоби платежу, що використовуються в господарстві для організації  товарного обігу і розрахунків.

Спроможність комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу  широко використовується центральним банком, який через систему  обов'язкових резервів управляє динамікою  кредиту.

Крім виконання базових функцій, банки пропонують клієнтам безліч інших  фінансових послуг: операцi з валютними цінностями; емісію власних цiнних паперiв; організацію купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клієнтів; операцi на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг); надання гарантій доручень та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi  передбачають їх виконання у грошовiй форми; придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за   поставленi товари чи наданні послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежiв (факторинг); лізинг; послуги з відповідального зберiгання та надання в оренду сейфів для  зберiгання цiнностей і документів; випуск, купівлю, продаж, обслуговування чекiв, векселiв та інших   оборотних платіжних інструментів; випуск банкiвських платіжних карток i здiйснення операцiй з використанням цих карток; надання консультаційних та інформаційних послуг щодо їх операцiй.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних  банків прийнято поділяти на три групи : пасивні операції; активні операції; послуги. За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку. Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. Крім операцій, пов’язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.[36]

Рис 1.2. Основні види операцій та послуг комерційного банку.[36]

 

Комерцiйнi банки самостiйно  встановлюють відсоткові ставки та комiсiйну  винагороду за свої операцiй.

Основними функціями комерційних  банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів  від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків  у господарстві; випуск кредитних  знарядь обігу. Усі функції тісно  пов’язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у  якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва  й обігу товарів.

Окрім зазначених базових  функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне  коло яких визначається особливостями  різних секторів ринку і потребами  тих груп клієнтів банку, на які він  орієнтує свою діяльність. У цьому  полягає відмінність комерційних  банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операії з купівлі  та продажу іноземної валюти, організовуючи  фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов¢язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

Важливою особливістю  комерційних банків є те, що окрім  своїх традиційних функцій, вони, як правило, можуть виконувати практично  всі функції інших інститутів кредитної системи ( крім центрального банку), а тому є по суті фінансово-кредитними установами універсального типу, у зв’язку з чим їх ще називають «фінансовими універмагами». [29]

Чинним законодавством, зокрема, Законом України "Про банки  і банківську діяльність" на комерційні банки покладено виконання різноманітних  функції. Серед науковців немає  єдиної думки щодо функцій, які банки  виконують. Так, О.П. Жарковська називає  три таких функції: а) посередництво  у кредиті; б) стимулювання накопичення  у господарстві; в) посередництво  у платежах між самостійними суб’єктами і в операціях з цінними  паперами. [22]