Комерційна діяльність роздрібного підприємства

 

 

     Вступ

 

    Процес приватизації найбільшого успіху досяг у сфері торгівлі, яка відіграє велику роль у встановленні нашої економіки, забезпечуючи споживачів необхідними товарами, задовольняючи споживчий попит, і є стабільним платником податків. Процес доведення товарів до споживачів проходить кілька важливих етапів: організація договірної роботи з постачальниками, формування асортименту товарів та організація збуту. А робота ця проводиться за допомогою комерційної діяльності підприємств. Тому роль комерційної діяльності є важливою, а ця тема актуальною. Головна мета комерційної діяльності – одержання прибутку через задоволення купівельного попиту при високій культурі торговельного обслуговування. Ця мета рівною мірою важлива як для організацій і підприємств, так і для окремих осіб, що здійснюють операції купівлі – продажу на ринку товарів і послуг. Грамотна організація комерційної діяльності дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж сумою його окремих компонентів – капіталу й співробітників. Вдале інформаційне забезпечення комерційній діяльності важливо для досягнення мети підприємництва і отримання прибутку.

     Завданням даної роботи є:

Вивчити поняття, роль і функції роздрібного підприємства;

Аналіз постачальників товару на роздрібне підприємство;

Розкрити сутність комерційної діяльності з закупівлі та продажу товарів;

Розглянути шляхи вдосконалення комерційної діяльності на роздрібному підприємстві.

     У процесі комерційної діяльності торговельні організації та підприємства, а також індивідуальні підприємці вивчають попит населення і ринок збуту товарів, визначають потребу в них, виявляють джерела надходження і постачальників товарів, встановлюють господарські зв’язки, здійснюють оптову та роздрібну торгівлю, займаються рекламно-інформаційною діяльністю. Крім цього, проводять роботу щодо формування асортименту товарів і управління товарними запасами, надання торгових послуг.

     Предметом  особливої уваги є питання  підвищення якості продукції. Підприємства, які не дотримуються комерційних та технологічних вимог, санітарних правил та норм, поступово втрачають свої позиції на споживчому ринку.

     Фірми повинні  орієнтуватись не на товари, а  на споживачів, якщо бажають сформувати  такий процес торгівлі, який приносив би задоволення покупцям та спонукав би їх у подальшому користуватись послугами цих роздрібних підприємств. Підприємствам дуже важливо досліджувати та звертати особливу увагу на кінцевого споживача, оскільки їх „виживання”, функціонування на ринку залежить від спроможності знаходити споживачів і задовольняти їхні запити та потреби.

     Узагальнюючи  все вище сказане можна зробити  висновок про те, що комерційна  діяльність торговельного підприємства забезпечує переміщення та накопичення продукції у просторі та часі, доводить товари від виробника до споживача, а також виконує ще ряд інших важливих функцій, що й зумовлює актуальність обраної теми.

     Метою роботи є ознайомлення та аналіз комерційної діяльності з оптової закупівлі та продажу конкретної групи товару, а саме безалкогольних напоїв, а також визначення шляхів підвищення її ефективності.

     Предметом дослідження є комерційна діяльність торговельного підприємства та шляхи її підвищення.

     Об’єктом дослідження даної теми є приватне підприємство „СуперСам”, що є юридичною особою та займається роздрібною реалізацією товарів народного споживання.

В роботі будуть розглянуті наступні питання: роль і функції роздрібного підприємства; коротка організаційно-економічна характеристика приватного підприємства „СуперСам”; аналіз постачальників товару в РТП; комерційна діяльність з закупівлі та продажу товорів.

1. Роль і функції роздрібного підприємства

 

     Підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи — підприємця або юридичної особи — підприємства (організації).

     Роздрібна торгівля - будь-яка діяльність із продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

     Роздрібна торгівля виконує такі основні функції:

       1) формування асортименту товарів і послуг;

       2) розподіл великих і середніх партій товарів на одиничні екземпляри;

       3) збереження товарів, розміщення їх у торгових залах і встановлення цін;

       4) подання інформації споживачам про товари засобами реклами;

       5) консультаційні послуги;

       6) продаж товарів споживачам через торговельну мережу;

       7) здійснення заходів для стимулювання збуту і просування товарів.

     Роздрібна торгівля функціонує через роздрібних торговців — фізичних або юридичних осіб, які купують товар у виробника або оптового продавця і продають його кінцевому споживачеві.[1]

     Роздрібні торговці концентрують свою діяльність виключно па споживчому, роздрібному ринку, у сфері ритейлінгового бізнесу (від фр. retaillier - - відрізати, розбивати, па Заході ритейлінг є аналогом вітчизняної роздрібної торгівлі) і через сукупність різних їх видів складають, у цілому, роздрібну торгову мережу. Крім магазинів, які с основним каналом роздрібного продажу товарів, функціонує різноманітна мережа позамагазинних пунктів роздрібної торгівлі. До них належать, насамперед, дрібнороздрібна торгова мережа (кіоски, павільйони, палатки, торгові автомати, автомагазини тощо) і ринки.

     З мстою налагодження належної статистичної звітності щодо роздрібної торгової мережі, виконання органами влади функцій державного регулювання, розроблення прогнозів соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, забудови території об'єктами торгівлі та для інших потреб слід мати наукову класифікацію, в якій би було чітко визначено специфіку кожного виду та різновидів об'єктів торгівлі.

Є безліч підходів щодо класифікації роздрібних торговців, що відрізняються одна від одної різним ступенем деталізації.

     1. За формою власності:

- колективні представлені  у роздрібній торгівлі магазинами і торговельними одиницями, що належать колективам власників, як правило, безпосередньо колективам працівників магазину. Різновидом колективної форми власності є кооперативна власність, що ґрунтується на пайовому володінні основними й обіговими коштами пайовиків, які об'єднують свої матеріальні й фінансові ресурси для першочергового забезпечення власних потреб у постачанні товарами;[2]

- приватні ґрунтуються  па веденні торговельного обслуговування  за власний кошт і па власний  розсуд окремих індивідів або  груп;

— державні (комунальні) характеризуються повною власністю на основні та обігові кошти з боку держави і функціонують у формах окремих відомчих систем торгівлі, фірмової торгівлі державних виробничих підприємств, державно-комунальних торговельних закладів. Відомчі торговельні системи - організації та підприємства торгівлі й громадського харчування, які збереглися при державних підприємствах і об'єднаннях гірничодобувної, сталеплавильної промисловості, транспортних галузях тощо. Вони функціонують у вигляді управлінь і відділів робітничого постачання шахт, гірничо-збагачувальних фабрик, сталеплавильних комбінатів і заводів, або у вигляді відділів продовольчого постачання. Фірмова торгівля у вітчизняній торговельній практиці збереглася у частині власної торговельної мережі великих державних виробничих підприємств, які частину випущеної власної продукції самостійно реалізують у ними створених роздрібних торговельних підприємствах як за місцезнаходженням основного виробництва, так і в інших населених пунктах. Державно-комунальними або комунальними роздрібними торговцями с ті, що у процесі приватизації унаслідок різних причин не були придбані колективами працівників способом прямого викупу або через приватизаційний аукціон і залишились у власності місцевих органів влади. Комунальні органи влади як власники цих торговельних закладів, з мстою організації торговельної діяльності наймають у ці магазини керівників (менеджерів), працівників прилавка і допоміжний персонал;

— змішані (державно-колективні, державно кооперативні, колективно-приватні тощо) представлені роздрібними торговцями, діяльність яких ґрунтується па об'єднанні матеріальних і фінансових ресурсів представників двох або більше основних форм власності (державної, колективної і приватної), а також підприємства, що с спільною власністю суб'єктів права різних держав, — спільні підприємства.

     2. За організаційно-правовою формою:

— акціонерні товариства відкритого і закритого типу (роздрібні торговельні мережі міжрегіонального або міжнаціонального масштабу, фірмові мережі фінансово-промислових груп, концернів, виробничо-торговельних корпорацій, торгових домів під єдиною торговою маркою або франшизою тощо) володіють здатністю за колегіальним рішенням акціонерів на власний розсуд регулювати обсяги акціонерного капіталу способом емісії, поширення, обігу (купівлі-продажу) акцій;

     За загальним розумінням фірмову торгівлю не слід пов'язувати виключно з державною формою власності, оскільки така форма реалізації готової продукції також здійснюється і недержавними виробничими підприємствами. З фірмовою торгівлею не варто також ототожнювати роздрібну торговельну діяльність фірмових торговельних мереж — під єдиною корпоративною, торговою або франчайзинговою маркою.

товариства з повною відповідальністю (торговельні компанії, фірми) мають підвищений авторитет па ринку, адже законодавчо партнерські товариства повною мірою відповідають за своїми зобов'язаннями перед контрагентами;

товариства з додатковою відповідальністю (командитні товариства) поєднують капітал власника (власників) із внесками незалежних інвесторів, які прагнуть отримати дивіденди;

      Товариства з обмеженою відповідальністю (дрібні та середні суб'єкти вітчизняної роздрібної торгівлі) характеризуються обмеженням цивільної відповідальності власників (засновників) розміром внесеного ними у статутний фонд товариства відносно невеликого обсягу капіталу;

- кооперативні споживчі  товариства (спілки) — тип диверсифікованої  виробничо-торговельної організації, заснованої на кооперативній, пайовій  формі власності, основним напрямом  роботи якої залишається організація  роздрібного торговельного обслуговування  мешканців села. З цією мстою  кооперативні споживчі спілки  і товариства безпосередньо або  через товарно-галузеві (продовольчі, непродовольчі) торговельно-роздрібні. об'єднання організовують власну  торговельну мережу переважно  у сільських населених пунктах  та адміністративних районах. Кооперативні  крамниці, дрібнороздрібні одиниці, стаціонарні та пересувні пункти  продажу по мають абсолютної  самостійності, оскільки с спільною  власністю членів даного кооперативу;

- госпрозрахункові роздрібні  торговельні підприємства — сучасні  кооперативні роздрібні торговельні  підприємства, що об'єднують частину  торговельної мережі за кущовим, зональним принципом і функціонують  за принципами самоокупності  та самофінансування, беручи членську  участь у розвитку місцевої  кооперативної організації;

- торговельно-виробничі  концерни, групи, асоціації створюються  незалежними роздрібними торговцями  для вирішення спільних, переважно  закупівельно-постачальницьких, комерційних функцій і дають можливість організовувати підпорядковані їм збутово-реалізаційні фірми включно з мережею роздрібних реалізаторів у різних країнах для реалізації власної багатопрофільної продукції;

— збутово-реалізаційні приватні підприємства створюються фізичними особами для реалізації приватнопідприємницької ініціативи громадян і забезпечують їх потреби у веденні роздрібної реалізації. Малі за технологічними і продуктивними параметрами приватні підприємства збутово-реалізаційного типу найчастіше діють у межах підприємств торгівлі на ринках, у мережі дрібнороздрібних торговельних одиниць й нерідко виникають серед невеликих спеціалізованих крамниць та ін.

     3. За ступенем господарської самостійності:

— самостійні торговельні організації і підприємства мають статус юридичної особи;

— несамостійні (підпорядковані) роздрібні торговці мають статусу юридичної особи і формують внутрішню структуру роздрібного торговця у вигляді філій на внутрішньогосподарському розрахунку: підрозділів, одиниць, пунктів тощо головних організацій (підприємств). Підпорядковані структурні підрозділи роздрібних торговців можуть входити до єдиного комплексу (окремі крамниці універсального торговельного центру) або мати назовні відокремлений характер (крамниці споживчого товариства).[3]

     4. За формою організації:

— магазинні торгові об'єкти передбачають продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг, займають окрему капітальну споруду або розміщуються у спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної споруди і мають торгову площу й комплекс приміщень для здійснення торгово-технологічних операцій;

— позамагазинні здійснюють продаж товарів кінцевим споживачам через посилкові підприємства, за допомогою пошти, на підприємствах, де працюють потенційні покупці, у них вдома, у поїзді, літаку, на пароплаві, в перукарні, майстернях із ремонту взуття тощо, а також за допомогою мережі дрібнороздрібної торгівлі (торгові автомати, палатки тощо) і комп'ютерної та телекомунікаційної техніки (дистанційна електронна торгівля) та ін.[4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Коротка економічна характеристика роздрібного підприємств

 

     Приватне підприємство „СуперСам” зареєстроване 4 грудня 2007 року виконавчим комітетом Лазурненської міської ради, у відповідності з чинним законодавством України. Підприємство створене з метою задоволення потреб суспільства, забезпечення інтересів засновника та отримання прибутку. Засновник підприємства є власником всього майна підприємства.

     Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, статутний фонд, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах України, печатку з назвою підприємства, кутовий та необхідні інші штампи, володіє відособленим майном, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, вступати у зобов’язання, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному чи третейському. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку та самоокупності.

     Підприємство „СуперСам” створене з метою задоволення потреб в послугах, роботах, товарах та їх реалізації, отримання прибутку та задоволення інтересів засновника, а також економічних та соціальних інтересів колективу.

      Для реалізації своїх статутних завдань підприємство здійснює наступне:

оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;

посередницькі послуги при купівлі-продажі товарів народного споживання;

заготівля;

неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

реалізація продовольчих та непродовольчих товарів народного споживання;

вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції;

здійснення торгово-посередницької діяльності з відкриттям магазинів, кіосків, складів для реалізації закуплених товарів;

проведення експортно-імпортних операцій з товарами народного споживання та сільськогосподарської продукції на засадах зовнішньоекономічної діяльності;

здійснення маркетингової, дилерської, брокерської та комівояжерської діяльності, виконання лізингових операцій;

відкриття представництв, філіалів, як на території України, так і за її межами;

інвестиційна діяльність.

    Одним із основних видів діяльності підприємства є роздрібна торгівля товарами народного споживання, яка здійснюється магазином, загальна площа якого становить 145 м2.

     Раціональне виконання операцій торговельно-технологічного процесу в магазині залежить від наявності певних приміщень. За функціональним призначенням приміщення магазину поділяють на такі групи: 1) торговельні приміщення (торговельний зал, приміщення для приймання та видачі попередніх замовлень, оформлення продажу товарів у кредит тощо); 2) приміщення для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу (розвантажувальні рампи, приміщення для приймання товарів, комори); 3) підсобні приміщення (приміщення для зберігання тари, контейнерів, інвентарю); 4) службово-побутові приміщення (кабінет директора, конторські приміщення, кімната для приймання їжі і відпочинку тощо); 5) технічні приміщення; 6) комунікаційні приміщення.

    Одним із основних приміщень, де безпосередньо виконуються головні торговельно-технологічні операції є торговельні приміщення, тобто торговий зал та приміщення, в яких надаються додаткові послуги покупцям. Площа даного приміщення у магазині ПП „СуперСам” складає 94,25 м2. Решта ж приміщень, а саме приміщення для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу, підсобні та службово-побутові приміщення займають відповідно 30, 13,5 та 7,25 м2.

     Розміщення приміщень визначається їх функціональним призначенням і особливостями торговельно-технологічного процесу магазину, проте необхідно дотримуватись певних вимог при плануванні. Торговельний зал безпосередньо зв’язують з приміщенням для зберігання товарів і підготовки їх до продажу, що забезпечує своєчасне поповнення товарних запасів у торговельному залі найкоротшими шляхами руху товарних потоків. Приміщення для зберігання товарів розміщують відповідно до послідовності виконання торговельно-технологічного процесу, створюючи можливості максимальної механізації робіт з переміщення вантажів та забезпечуючи найкоротші шляхи до торговельного залу.   Для збереження товарно-матеріальних цінностей вони повинні бути не прохідними. Службово-побутові приміщення розміщують окремо від приміщень для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу, але вони повинні мати зручний зв’язок з іншими групами приміщень і окремий вхід.

    У торговельних залах магазинів для розміщення виставкового, робочого та резервного запасів товарів використовують наступні види немеханічного обладнання: гірки, корпусні вироби торгового обладнання, автономне обладнання.

     Гірки – найбільш розповсюджений тип обладнання; за розташуванням поділяються на пристінні, острівні й привітринні, а за товарним профілем – на універсальні й спеціалізовані. Універсальні гірки застосовуються для демонстрації і продажу більшості продовольчих та деяких непродовольчих товарів. Спеціалізовані гірки призначені для обмеженого асортименту товарів (хлібобулочних виробів, кондитерських і бакалійних товарів, тканин, взуття тощо). До корпусних меблів належать прилавки, столи, подіуми, стенди для демонстрації товарів. Прилавки використовують для викладки і продажу продовольчих і непродовольчих товарів, пакування і розміщення реєстраторів розрахункових операцій. Столи призначені для викладки і пакування товарів, перекладання товарів покупцями із закупівельних кошиків у власні сумки.

    Важливим показником, що визначає вибір торгових меблів та ефективність використання площі торговельного залу, є розмір експозиційної площі, тобто площі меблів, призначеної безпосередньо для розміщення та демонстрації товарів. Відношення сумарної площі викладки до площі торгового залу визначає ступінь використання торгового залу під викладку товарів, яка характеризується коефіцієнтом експозиційної площі, що розраховується за формулою (1):

 Ке = Sе поділити Sт.з. , (1)

 де: Ке – коефіцієнт  експозиційної площі;

 Sе – експозиційна площа, м2;

 Sт. з. – площа торговельного залу, м2.

 Підставивши дані досліджуваного магазину в вищезазначену формулу ми визначили, що коефіцієнт демонстраційної площі складає 0,71.

 Ке = 66,95/94,25=0,71.

 А це свідчить про те, що площа обладнання використовується не зовсім ефективно, оскільки оптимальний розмір коефіцієнта експозиційної площі дорівнює 0,60 – 0,86. Даний показник можна збільшити за рахунок збільшення експозиційної площі, тобто збільшення сумарної площі різних площин торговельно-технологічного обладнання, що використовується для показу і демонстрації товарів у торговому залі.

     Ступінь раціональності добору комплекту меблів визначає також коефіцієнт установчої площі, що визначається відношенням сумарної площі, зайнятої торговими меблями, до площі торгового залу (формула 2):

 Ку= Sу/ Sт. з., (2)

 де: Ку – коефіцієнт  установчої площі;

 Sу - установча площа магазину, м2;

 Sт. з. – площа торговельного залу, м2.

 Ку=27,3/94,25=0,29.

Аналізуючи значення даного показника можна зробити висновок про те, що у магазині можна збільшити частину площі торговельного залу, що зайнята обладнанням, яке призначене для викладки товарів та проведення грошових розрахунків з покупцями, оскільки оптимальними параметрами коефіцієнта установчої площі є коефіцієнт, що коливається в межах 0,27 – 0,32.

     Особливо важливу роль у реалізації товарів відіграє викладання товарів у магазині. У практиці торгівлі розрізняють товарну та декоративну викладку. Товарна викладка формується з товарів робочого запасу з метою одночасного їх показу та відпуску. Декоративна викладка формується з товарів виставкового запасу у вигляді різноманітних фігур, штабелів, пірамід тощо і завдяки цьому забезпечується привертання до них уваги покупців. Залежно від ступеня доступу покупців до товарів виділяють відкриту та закриту викладку.

     Для створення максимальних зручностей для покупців та для ефективного використання площі елементів торгового обладнання при викладці товарів рекомендується дотримуватися наступних вимог:

викладати однорідні товари по вертикалі для кращого їх огляду і відбору покупцями;

застосовувати для товарів робочого запасу найпростіші прийоми викладання;

викладати в оптимальній зоні огляду (в межах 1100-1600мм від підлоги)товари, швидка реалізація яких є пріоритетною для магазину;

викладати окремі зразки товарів без упаковки або в прозорій упаковці для більш детального ознайомлення покупця з пропонованим товаром.

     Вибір того чи іншого виду викладки визначається методом продажу товарів та асортиментним профілем магазину. У магазині підприємства „СуперСам” здебільшого товар реалізується з відкритою викладкою методом індивідуального обслуговування. Загальна кількість працюючих магазину складає 22 чол., з яких 4– адміністративно-управлінських працівника, 12 торговельно-оперативних та 6 допоміжних працівників. Вищим органом управління підприємства є засновник. Виконавчим органом є директор, який призначається засновником. До компетенції засновника належить:

визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

внесення змін до Статуту підприємства;

призначення та звільнення директора та головного бухгалтера;

затвердження річних звітів діяльності підприємства;

створення, реорганізація та ліквідація підприємства;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства;

прийняття рішень про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної комісії.[7]

     Директор займається поточною діяльністю підприємства в тому числі:

забезпечує виконання поточних та інших перспективних планів;

розпоряджається майном підприємства, включаючи його грошові засоби;

представляє інтереси підприємства у всіх державних та іноземних організаціях, підписує договори, заключає угоди;

затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, положення по оплаті праці та інші локальні нормативні акти підприємства.

     Для того, щоб торговельне підприємство успішно функціонувало необхідно провести глибокий аналіз його комерційної діяльності. Проводячи систематичний аналіз комерційної діяльності швидко і якісно оцінити результативність комерційної роботи, як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів, точно і своєчасно знайти і врахувати фактори, що впливають на кінцевий результат діяльності цього підприємства.

     Найважливішим показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відбиваються результати торговельної діяльності підприємства. Від розміру отриманого прибутку залежить поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків. Наявність прибутку свідчить про те, що витрати торговельних підприємств повністю покриваються прибутками від реалізації товарів і надання послуг.

     Одним із якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу. Витрати обігу являють собою виражені у грошовій формі витрати на здійснення торгівлі. Показник, який відображає кінцевий результат його господарської діяльності є рентабельність.[8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз постачальників товару на роздрібне підприємство

 

     Товаропостачання  роздрібної торгової мережі —  комплекс комерційних і технологічних  операцій, спрямованих на доведення  товарів до роздрібної мережі  у кількості та асортименті, що  відповідають попиту населення.

     В умовах ринкової економіки в організації товаропостачання беруть участь різноманітні суб'єкти оптового ринку товарів народного споживання, до яких належать виробничі, переробні, сільськогосподарські підприємства, підприємства оптової торгівлі, склади роздрібних торговельних підприємств та їх об'єднань, торговельно-посередницькі підприємства, приватні підприємці та ін., які виступають постачальниками товарів.

     Усе різноманіття цих учасників системи товаропостачання можна об'єднати в такі основні групи:

     > промислові підприємства-виробники товарів — до цієї групи можна віднести різноманітні підприємства харчової, легкої та інших галузей народногосподарського комплексу України, які забезпечують виробництво основної частини товарів споживчого призначення.[9]

       У сільськогосподарські підприємства-виробники продукції агропромислового комплексу — до цієї групи можна віднести колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські ТзОВ, селянські (фермерські) господарства, особисті селянські господарства, а також переробні підприємства агро-переробного комплексу (в т. ч. приватні) та заготівельні організації. Ці постачальники забезпечують надходження в роздрібну торговельну мережу сільськогосподарської продукції у свіжому та переробленому вигляді;

     > оптові бази, дрібнооптові підприємства (дрібнооптові магазини-склади) та торговельно-посередницькі організації, які постачають у роздрібну торговельну мережу продукцію найрізноманітніших вітчизняних і зарубіжних виробників. До цієї ж групи можна умовно віднести власні склади роздрібних торговельних підприємств та їх об'єднань, а також частину приватних підприємців (так званих "човники", які спеціалізуються на завезенні в Україну невеликих партій товарів іноземного виробництва з Китаю, Туреччини, Польщі, РФ, Італії та ін.);