Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

Міністерство  освіти і науки України

Мукачівський  технологічний інститут 
 

кафедра фінансів

та  кредиту 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 

Комплексна  оцінка фінансового 
стану підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

студентка 4-го курсу

групи Ф-41

Калинич Л.В

Бойко Р.В. 
 
 
 
 

Мукачево 2009

ЗМІСТ

Вступ               3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи аналізу фінансового  стану підприємства.    5

1. Інформаційна база аналізу фінансового стану.       5
2. Прийоми та методи аналізу фінансового стану.       8

РОЗДІЛ 2. Показники оцінки фінансового стану підприємства   13

2.1. Показники,  що характеризують фінансову  стійкість підприємства.  13

      2.2. Показники платоспроможності та  ліквідності.     18

      2.3. Оцінка показників ділової активності  підприємства.    20

      2.4. Оцінка показників рівня ефективності господарської діяльності підприємства.            23

РОЗДІЛ 3. Розрахунок показників фінансового стану підприємства.  28

     3.1. Показники ліквідності та платоспроможності

     3.2. Показники фінансової стійкості.

     3.3. Показники ділової активності.

     3.4. Показники прибутковості діяльності підприємства.

     3.5. Показники інвестиційної привабливості.

Висновки

Список  використаної літератури

Додатки

Вступ

      В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється  предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що аналізують : охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

      Економічний аналіз являє собою процес, побудований  на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

      Сучасний  економічний аналіз має певні  відмінності від традиційного аналізу  фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов’язана із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

      Не  дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.

      Намагаючись вирішити конкретні питання і  отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовольняються констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

      Аналіз  фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.

      На  сучасному етапі аналіз фінансового  стану підприємства знаходиться  в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.

      В ринкових умовах слово діяльність підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін.

      Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

• нестабільністю економіки
• кризовим станом

      В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв’язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник.

      У вітчизняній економічній науці  недостатньо приділялось уваги  проведенню аналізу фінансового  стану, так як наукова праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.

    Основним  завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів  господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

      РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи аналізу фінансового  стану підприємства.

1. Інформаційна база аналізу фінансового стану.

     Для прийняття правильних управлінських  рішень підприємства повинні використовувати  дані, які відповідають певним вимогам  і нормам. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішені поточних та перспективних господарських проблем.

     З цією метою підприємство повинно  розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньо фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками  подібних підприємств – конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

      Інформація, яка використовується для аналізу  фінансового стану підприємства, за доступністю поділяється на відкриту та закриту (таємну).

      Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності і виходить за межі підприємства, є відкритою.

      Але кожне підприємство розробляє свої планові і прогнозні показники, норми, нормативи, ліміти і тарифи тощо. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й “ноу-хау”. Підприємство має право тримати таку інформацію в таємниці, тобто вона є закритою.

     у бухгалтерському обліку ясно розрізняють  три послідовні ступені, відображаючи дані про господарську роботу підприємства та його ресурси: перша – первинна реєстрація господарських операцій у документах, друга – запис цих операцій на рахунках, третя – відображення систематизованих і узагальнених підсумків роботи звітності.

     Найважливішим значенням є те, що вона забезпечує контроль за виконанням кількісних та якісних показників плану роботи підприємства і в той же час є початковим базовим матеріалом для складання планових завдань на майбутній період по збільшенню виробництва та товарообігу, збільшенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, витрати обігу, підвищенню рентабельності.

     Показники роботи, відображені в звітності, використовуються керівниками підприємств, організацій в поточній господарській  та фінансовій роботі для нагляду  й контролю за роботою окремих частин господарства в цілях попередження та ліквідації безгосподарності, посилення режиму економії, виявлення резервів та більш раціонального використання наявних ресурсів.

     Звітність використовується не тільки на підприємствах, де вона складається, а й у вищестоящих організаціях, фінансових органах та кредитних установах, яким підприємства здають державну звітність, в установленому об'ємі та в зазначені строки. Тим самим звітність являється важливим засобом контролю за роботою підприємств із боку вищестоящих організацій, фінансових органів та кредитних установ.

      Показники оцінки фінансового стану мають  бути такими, щоб усі, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання: наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні? У кожного з партнерів підприємства (акціонерів, банківських установ, податкових адміністрацій) є свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожен партнер міг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

      Зрозуміло, що в доброму фінансовому стані  зацікавлене, передусім, саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого  підприємства формується в процесі  його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банківськими установами та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

     Відтак  необхідно систематично, детально і  в динаміці аналізувати фінанси  підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

      Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

     Для прийняття економічних рішень користувачами  фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності, яку ілюструє рис. 1.1.

Рис. 1.1. Склад фінансової звітності та її зміст

     Інші  звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включено до звітності підприємства не є фінансовою звітністю.

     Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлені П(С)БО 2-5, але  підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

• існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
• оцінка статті може бути достовірно визначена.

      1.2 Прийоми та методи  аналізу фінансового стану

      Фінансовий  стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності будь-якого підприємства.

      Фінансовий  стан підприємства являє собою комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

      Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Але фінансовий стан підприємства знаходиться під впливом факторів не тільки фінансового характеру, але й таких, що не мають цінової оцінки (політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності тощо).

      Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

      Суть, зміст і необхідність дотримання принципу системності і комплексності фінансово-економічного аналізу потребують чіткої організації аналітичного процесу на підприємстві, яка передбачає певну етапність і раціональний підбір інформаційних джерел, що залучаються для розв'язання аналітичних задач. Необхідними етапами проведення аналітичної роботи є:

• розробка програми проведення аналізу (визначення об'єктів і послідовності аналізу, постановка цілі, терміни виконання);
• визначення кола інформаційних (обліково-статистичних, звітних, оперативно-планових) матеріалів, включаючи (якщо це диктується необхідністю виконання програми аналізу) широке залучення даних спеціальних спостережень, опитувань, контрольних документів, документів позасистемного обліку; при вирішенні питань на цьому етапі аналітичної роботи виходять з того, що вихідна інформація — це основний фактор якісного проведення аналізу;
• розв'язання поставлених аналітичних задач, спираючись на використання арсеналу прийомів і методів аналізу та наявну обчислювальну техніку;
• підготовка і передача аналітичної інформації, висновків, пропозицій, які випливають з неї, за призначенням.

     Питання організації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов'язані з класифікацією  аналізу на зовнішній фінансово-економічний  аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз.

     Зовнішній фінансово-економічний аналіз призначений  для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі органи, органи управління, податкові органи, банки, фондові  та товарні біржі, інші ділові партнери підприємства, у тому числі, і насамперед, кредитори та потенційні інвестори підприємства). Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об'єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність, динаміка зміни структури капіталу за джерелами його формування тощо.

     Повну перешкоду аналізу фінансового  стану підприємства дають :

• різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.
• нестабільність законодавчої бази (фінансового і податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

     Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську  та статистичну звітність. Його основними  інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства (річний, квартальні), звіти про фінансові результати (річний, квартальні), звіт про фінансово-майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу на основі публічної звітності існує багато типових методик, оскільки вихідна інформація уніфікована відповідними стандартами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності. Природно, число аналітичних задач, їх складність обмежені даними цієї досить небагатої інформаційної бази.

     Внутрішній (управлінський) фінансово-економічний  аналіз — глибший і більш комплексний, оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх доступних джерел облікової та позаоблікової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. З метою збереження комерційної таємниці результати внутрішнього аналізу захищаються від проникнення у розпорядження сторонніх, зовнішніх споживачів інформації.

     Як  аналітичні задачі у внутрішньому (управлінському) аналізі фігурують складніші об'єкти аналізу (наприклад, глибоке обґрунтування бізнес-планів, вивчення впливу структури витрат на виробництво на рентабельність підприємства, вплив на рентабельність оборотності оборотних коштів та амортизаційної політики, оптимальність з точки зору максимізації прибутку інвестиційних портфелів, вплив роботи окремих структурних підрозділів підприємства на загальні результати діяльності підприємства та їм подібні. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу для використання керівництвом підприємства залежить насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу.

     Як  зовнішній, так і внутрішній фінансово-економічний  аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний (ретроспективний) аналіз, оперативний аналіз і перспективний  аналіз.

     Поточний  фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік); як основні завдання поточного (або ретроспективного, бо вивчається діяльність підприємства за час, що минув) аналізу виступають: об'єктивна оцінка результатів фінансово-господарської діяльності, виявлення невикористаних резервів, недоліків у роботі, їх винуватців, накреслення шляхів мобілізації виявлених резервів. Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністю підприємства. Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів, що спричинили відхилення від них. Необхідно підкреслити, що саме поточний аналіз в аналітичній практиці є провідним, найповнішим і що він, з одного боку, використовує, вбирає в себе матеріали оперативного аналізу, а з другого боку, виступає базою перспективного аналізу.

     Оперативний аналіз здійснюється повсякденно, він  наближений за часом до моменту здійснення певних економічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-господарської діяльності підприємства, виступає знаряддям оперативного управління нею. Особливістю проведення оперативного аналізу є використання не звітної, а оперативної інформації — первісних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов'язана відносна наближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

     Перспективний аналіз базується на вивченні різноманітних  явищ у сфері фінансово-економічної  діяльності з метою прогнозування  на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, витрат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспективного фінансово-економічного аналізу — використання даних про роботу підприємства за минулий (досить тривалий) час, але під кутом зору майбутньої діяльності цього підприємства.

     Баланс  в системі інформаційної бази фінансового аналізу посідає  центральне місце, є найважливішим  джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначену дату.

     Для того щоб аналіз валюти балансу був  повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка дається за допомогою горизонтального (часового) і вертикального (структурного) аналізу.

     Горизонтальний  аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу (вартості активів та зобов’язань) за два суміжні  періоди, а також, при можливості, у динаміці за ряд періодів (кварталів). Порівняння можна здійснювати шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, або за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсотків (разів) порівнювана величина більша або менша за ту, яку визначали за базу порівняння.

     Вертикальний  аналіз – це структурний аналіз абсолютних величин, який дає змогу  за даними відносних величин, вивчити структуру активів та зобов’язань. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати ті зміни, що відбувалися в їх структурі. Структурні зрушення дають можливість вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами та зобов’язаннями. Порівнюючи структуру змін в активах та зобов’язаннях, можливо зробити висновок про те, через які джерела поповнювалося майно і в які активи це майно було вкладене.

РОЗДІЛ 2. Показники оцінки фінансового стану підприємства

     Аналіз  показників фінансової звітності базується  на одержанні відповідних коефіцієнтів та співвідношень, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства.

     Аналіз  фінансової звітності за допомогою  системи коефіцієнтів  дає можливість користувачам цієї звітності оцінити  фінансову стійкість підприємства, його ліквідність та ефективність діяльності, узагальнювати показники і порівнювати результати діяльності підприємства як в динаміці, так і результатами  діяльності інших підприємств. Таким чином, коефіцієнтний аналіз дає можливість побачити зміни у фінансовому стані та результатах діяльності підприємства і допомагає користувачам звітності визначити тенденції та структуру можливих змін, що в свою чергу може підказати зацікавленим особам на ризики і можливості, що пов`язані з підприємством, що аналізується.

     Систему коефіцієнтів можна умовно розподілити на певні групи. Найбільш важливими показниками, що визначають фінансовий стан підприємства як в зарубіжних країнах так і в Україні є показники платоспроможності (ліквідності), показники фінансового стану, рентабельності, показники ділової активності (оборотності). Розглянемо ці показники більш конкретніше. 

2.1. Показники, що  характеризують фінансову  стійкість підприємства

     При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас  його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

     Змінні  витрати збільшуються чи зменшуються  пропорційно об’єму виробництва  продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

     Постійні  затрати не залежать від об’єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

     Постійні  затрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства.

     Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки, яка необхідна  для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.