Контрастивні стилістичні засоби втілення жіночності в телесеріалі "Секс і місто"

                                 Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний  університет 
ім. Петра Могили 
комплексу “Києво-Могилянська академія”

__________________________________________________________________

Інститут філології

Кафедра англійської філології

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

«Контрастивні стилістичні засоби втілення жіночності в телесеріалі

«Секс і місто»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                               Студентки 342 групи

                                                                                                               Олєйник Катерини

       Науковий  керівник

                                                                                                               Корнєва С. Є

 

                                                                                                  

Миколаїв 2012

 

                                                     ЗМІСТ

 

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ І.  Теоретико – методологічні засади дослідження контрактивних стилістичних засобів лінгвістиці...........................................................................5

1.1 Лінгвістичне осмислення поняття контрасту.................................................5

1.2. Стилістичні контрактивні засоби....................................................................8

РОЗДІЛ ІІ. Актуалізація контрактивних стилістичних засобів втілення жіночності в телесеріалі «Секс  місто»...............................................................15

Висновки...........................................................................................................26

Список використаної літератури………………………………………………27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        

 

 

                                                       

                                                     

                                                        ВСТУП

Явище контрасту, є  відображенням  однієї з основних закономірностей  людського мислення – пізнання світу  через співвідношення протилежностей, в художній літературі виступає як важливий компонент авторського  стилю, який створюється різноманіттям стилістичних засобів, що втілюють контрастне сприйняття дійсності письменником. Окрім того, що контраст є засобом світосприйняття, він також належить до важливіших змістовних компонентів тексту і є собою складною системою різноманітних зображально-виражальних засобів, що експлікують картину світу автора.

Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю поглиблення в розумінні образу жіночності та розширення уявлення щодо різних контрастивних стилістичних засобів у телесеріалі «Секс і місто».У контексті нашого дослідження простежується неоднозначна трактовка таких стилістичних контрастивних засобів як іронія, антитеза та оксиморон. У своїх роботах досліджували контрактивні засоби: І.В. Арнольд, І. Р. Гальперін, В. А. Кухаренко, А. Н. Мороховський та Ю. М. Скребньов. Актуальність роботи підтверджується також загальною спрямованістю сучасних досліджень на виявлення взаємодії між мовою й мисленням, що дозволяє з’ясувати, як парадоксальне мислення об’єктивується в контрастивних стилістичних засобах. 

Мета  дослідження полягає у виявленні контрастивних стилістичних засобів втілення жіночності в телесеріалі «Секс і місто».

Поставлена мета передбачає необхідність вирішення  таких завдань:

-уточнити зміст  поняття контрасту в сучасній  лінгвістиці;

-виявити у  телесеріалі «Секс і місто» такі контрастивні

  стилістичні засоби як іронія, антитеза та оксиморон.

-дослідити основні  контрактивні засоби у телесеріалі  «Секс і місто».

Об’єктом  дослідження є контрастивні стилістичні засоби як іронія, антитеза та оксиморон.

Предмет дослідження складають особливості втілення контрастивних стилістичних засобів у телесеріалі «Секс і місто».

Матеріалом  дослідження виступає англомовний скрипт телесеріалу «Sex and the City» (загальним обсягом 367 умовних стор.).

Мета та завдання дослідження  зумовили застосування комплексної  методики аналізу. Уточнення змісту поняття контрасту в сучасній лінгвістиці, характеристика основних контрастивних стилістичних засобів  здійснено методом описового аналізу. За допомогою контекстуального та лінгвостилістичного аналізу в телесеріалі «Секс і місто» виявлено та проаналізовано основні контрастивні стилістичні засоби.

Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань стали праці   І. В. Арнольд, С. М. Бердишева, В. А. Кухаренко, Е. Песоцького тощо.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його основні положення та отримані результати можуть бути застосовані в курсі „Стилістики англійської мови” (розділи „Стилістика тексту”, „Стилістична лексикологія ”, „Стилістичні засоби синтаксису”),  інтерпретації тексту (розділи „Когнітивний та інтерпретативний підходи до аналізу тексту”, „Прагматика тексту”).

Новизна: у роботі вперше робиться спроба дослідити контрастивні стилістичні засоби в телесеріалі «Секс і місто».

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.  ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНТРАСТИВНИХ СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ У ЛІНГВІСТИЦІ.

 

     1.1. Лінгвістичне осмислення поняття  контрасту

 

Термін «контраст» вживається в лінгвістиці дуже широко і отримав  наступні визначення: «контраст є  різко виражена протилежність в якому-небудь відношенні» [3, с. 15]; «контраст – це взаємне протиставлення синтагматично співвіднесених одиниць» [4, с. 207]; «контраст – це фігура мови, що полягає в антонімії лексико-фразеологічних, фонетичних і граматичних одиниць, що втілюють контрастне сприйняття художником дійсності» [4, с. 207]. У ряді сучасних досліджень контраст визнаний однією з основних ознак організації художнього твору. Більшість науковців, зокрема, підкреслюють багатоаспектний характер цього явища, що актуалізує в художньому тексті категорію протилежності [9, c. 22].

У ряді сучасних досліджень [76], [68] контраст визнаний однією з основних ознак організації художнього твору. Більшість науковців, зокрема, Г. В. Андрєєва [9, c. 22] підкреслюють багатоаспектний характер цього явища, що актуалізує в художньому тексті категорію протилежності.

Контраст як принцип  організації художнього тексту розглядається  в роботах Н. С. Болотнової [19], Н. А. Купіної [38], В. В. Одинцова [55] та Н. К. Соколової [75]. Вчені представляють контраст як протиставлення предметів і явищ, виражене системою різноманітних зображально-виражальних засобів. Контраст розглядається як різновид опозиції (Н.С. Трубєцкой [94], Ю. М. Лотман [41], Р. О. Якобсон [103]), як композиційно-стилістичний принцип розгортання мови [55, c. 83], як один з принципів «висунення» (І. В. Арнольд [10], Н. А. Постоловська [61], Е. В. Сєдих [68]), як принцип організації поетичного тексту [76, с. 28].

 

Така вчена як Н. Ю. Степанова зазначає, що «контраст  може реалізуватися як на мовному, так і на мовленнєвому рівнях» [16, c. 48]. Контраст в художньому тексті проявляється як на фонетичному, морфологічному, лексичному, так і на синтаксичному рівні як один з видів семантико-стилістичної організації тексту. Рівнем аналізу контрасту може бути рівень слова, рівень словосполучення, рівень речення та рівень над фразової єдності.

І.А. Стернін дає пояснення  двополюсної природи контрасту, спираючись на наявність у слова  відкритих і закритих семантичних  ознак: «Відкриті семантичні ознаки не припускають антонімічних семних конкретизаторів: відповідні конкретизатори утворюють завжди відкритий ряд. Закриті ознаки припускають антонімічні семні конкретизатори, що обмежують цю семантичну ознаку» [17, c. 50].

Контраст як багатоаспектне явище характеризується певним комплексом статутних ознак [13, c. 70]. Вони визначають статус контрасту: логічний, сутнісний, стилістичний. Контраст передусім розглядається як різновид опозиції, і в цій якості вживається в значеннях: «контраст граматичних форм» [19, c. 83], «контраст нейтрального контексту, що переривається появою стилістичного прийому» [13, c. 89], «синтаксичний контраст як відділення прийомом паралелізму одного висловлювання від іншого» [3, c. 12].

Сутнісний статус контрасту  полягає в протиставленні певних замкнутих систем – образів, ситуацій, суперечливих рис навколишньої дійсності, що знаходить своє лінгвістичне вираження в протиставленні мовних одиниць різних рівнів.

Стилістичний статус контрасту визначається його художньою  дією на сприйняття читача, а також його положенням в системі інших типів висунення [2, c. 86]. Він встановлює ієрархію значень і елементів усередині тексту, висуваючи на перший план риси несхожості, відмінності; впорядкованістю своєї структури забезпечує внутрішньотекстову зв'язність, взаємодію між частинами тексту і одиницями різних рівнів, що надають ефект контрасту.

Отже, в нашому дослідженні  розглядатимемо контраст у якості принципу організації художнього тексту (Н. С. Болотнова [19], Н. А. Купіна [38], В. В. Одинцов [55] та Н. К. Соколова [75]).

 

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                              1.2. Стилістичні контрастивні засоби

 

З поміж усіх стилістичних засобів, які розглядаються різними вченими  в галузях лінгвістики та стилістики, інтерес для нашого дослідження представляють ті, що тією чи іншою мірою базуються на принципі контрасту.

Дані стилістичні засоби, що базуються  на принципі контрасту, ми називатимемо контрастивними стилістичними засобами, запозичуючи даний термін в О. Г. Скідан. Більшість лінгвістів (І.В. Арнольд [1], І. Р. Гальперін [11], В.А. Кухаренко [17], А. Н. Мороховський [25]) вирізняє три основні стилістичні контрастивні засоби: іронію, антитезу та оксиморон.

Зазначимо, що такий стилістичний контрастивний засіб як іронія по відношенню до антитези та оксиморону, знаходиться не в одному з ними класі (А. Н. Мороховський, І. Р. Гальперін) або не на одному рівні (В.А. Кухаренко).

Іронія, згідно з думкою багатьох авторів, належить до стилістичних засобів якості класу фігур заміщення, що базуються на зіставленні властивостей та якостей двох різнорідних об’єктів (явищ) з загальною для них якісною ознакою (А. Н. Мороховський).

Також існує віднесення іронії до одного з класів, що визначаються за зв’язком різних типів лексичного значення (І.Р. Гальперін). Цей клас базується на зв'язку між початковим словниковим та ситуаційно встановленим значеннями.

Питання щодо статусу  іронії, її лінгвістичної природи, механіки утворення є одним з найважчих  і не розроблених, хоча перше визначення дав ще Арістотель. Це визначення Арістотеля приводить А.Н. Мороховський звертаючись до поняття іронія: «це такий вид смішного, коли ми говоримо не так, як відчуваємо» [27, 179]. Це пояснюється тим, що іронія, на відміну від метафори та метонімії, розглядається не тільки як певний засіб чи прийом, але й як один з компонентів естетичної категорії комічного – саме так її визначає Арістотель.

А.Н. Мороховському представляється таке протиставлення неправомірним. Він пояснює це тим, що так само як метафора може реалізуватися в більших за розміром мовних відрізках – в словосполученні (the wall of silence, a tongue of flame), в реченні (прислів’я), в фрагментах тексту (персоніфікація), в цілому тексті (алегорія), тобто поступово втрачати свій суто лінгвістичний характер і набувати загально семіотичну значущість, так і іронія може реалізуватися в мовленнєвих утвореннях все більшого об’єму, перетворюючись з виражального засобу мови в більш широку загально семіотичну і естетичну категорію [27].

Деякі лінгвісти розглядають іронію у вузькому та широкому значенні. На їхню думку, іронія – це, по-перше, в більш вузькому сенсі, використання слова, що зазвичай виражає позитивну оцінку, для вираження негативної оцінки. Вступаючи у протиріччя з ситуацією, реальним фактом, контекстом, слово ніби набуває значення, що є протилежним звичайному його значенню. По друге, у ширшому аспекті, іронічним називається така побудова мовлення, за якої все висловлювання в цілому, що нібито свідчить про позитивне або нейтральне відношення мовця до даного явища, по суті виражає більш або менш негативну його оцінку [26, 219].

Розглянемо відносно простий приклад: A sacrifice post! They plonked you out there in the mud, you and a couple of N. C. O.’S and some men – and your job was to get killed if the enemy attacked. You weren’t allowed to retreat; you knew that nobody would be allowed to succour or reinforce you; […] A very pleasant prospect. A most jolly look out (R. Aldington). Тут у формы невласно-прямої мови описується деяка реальна ситуація, яка представляється не тільки небезпечною, але й майже безвихідною для персонажа. В останніх двох реченнях зроблена експлікована оцінка ситуації – за формою оцінка ситуації позитивна, але значення її протилежне. Іронічне значення в даному випадку обумовлене разючою невідповідністю ситуації і її оцінки, яка посилюється тим, що в першому з двох заключних речень оцінка дається в формі книжково-розмовної мови, у другому – в формі фамільярно-розмовної мови, хоча синтаксичні структури є абсолютно ідентичними.

На відміну від метафори і метонімії іронія не має ні певної синтаксичної структури, ні специфічного значення лексичних одиниць, але, будучи засобом оцінки, вона без сумніву  тяжіє до предикатної структури  і реалізується в словах, які містять  або можуть містити оцінювальне значення. Іронічне значення – це значення елемента мови будь-якого рівня, пряме значення якого або стилістична забарвленість не відповідає природі денотата, причому іронія тільки тоді є іронією, коли в контексті наявні які-небудь формальні показники, що вказують на протилежне значення висловлювання. В усній розмовній мові в якості таких маркерів виступає перш за все інтонація і різні паралінгвістичні засоби – міміка, вираз обличчя, жести.

На відміну від метафори і метонімії іронія не має ні певної синтаксичної структури, ні специфічного значення лексичних одиниць, але, будучи засобом оцінки, вона без сумніву тяжіє до предикатної структури і реалізується в словах, які містять або можуть містити оцінювальне значення.

Також існує віднесення іронії до одного з класів, що визначаються за зв’язком різних типів лексичного значення (І. Р. Гальперін). Цей клас базується на зв'язку між початковим словниковим та ситуаційно встановленим значеннями.

Говорячи про антитезу та оксиморон А. Н. Мороховський, характеризує їх суміщенням в межах певного контексту двох або більше слів, словосполучень і висловлювань, значення яких є протилежними за змістом. Значення цих мовних одиниць, на думку автора є або об’єктивно контрастними, або сприймаються як такі учасниками комунікативного акту [27].

Антитеза – стилістична фігура, побудована на підкресленому протиставленні протилежних явищ, понять, думок, почуттів, образів. В основі антитези лежить антонімічна пара (danger - security, empty – occupied, Don’t use big words. They mean so little). Але використання антонімів не завжди обов’язкове. Антитеза може формуватися на основі співставлення двох понять, що не виражені антонімами[9,68].

Isabel’s salary was high; Isabel’s work was light.

Янгольський голосок, та чортова  думка.

Протиставлення понять дає можливість авторові створити надзвичайно виразний, об’ємний образ. Антитеза сприяє змалюванню картин, у яких зіставляються прямі  і переносні значення слів, використовується різке і непослідовне зіткнення  різнорідних понять. «Живімо красиво!» - сказав А. С. Макаренко своїм вихованцям, маючи на увазі повсякденне, буденне життя-буття. Він виходив з того очевидного припущення, що чиста сорочка приємніша за стріпане ганчір’я, що сонце й повітря спортивного майданчика веселіші за морок підворіття, що музика балу людяніша за корчемну надсадну нудьгу.

Антитеза - це фігура, яка пройшла  довгий історичний шлях. Вже в риториці давньогрецького софіста оратора  Горгія антитеза визнана основою  риторичною фігурою. В основі цієї фігури – філософське розуміння світу як єдності протилежностей, діалектичний розвиток якої йде за законом заперечення заперечень і зняття протилежностей шляхом синтезу, тобто переходу до нової якості, в якій потім також розвинеться протилежність, і так безкінечно. У філософії це має вигляд знаменитої гегелівської тріади: теза – антитеза – синтез, в якій антитезу бачимо як розтин, серцевину пізнання речі, після якого наступає синтез справжньої якості. Антитеза є способом заглиблення у природу пізнаваного явища[22,367].

Такий стилістичний засіб як антитеза І. В. Арнольд називає різким протиставленням понять і образів, що створюють контраст. А.Н. Мороховський визначає антитезу як стилістичний прийом, що полягає у співположенні в синтагматичному ланцюжку контрастних, протипоставлених понять, образів, значень, що є вираженими різними мовними одиницями.

Намагаючись поглибитись у розумінні  механізму реалізації такого стилістичного  контрастивного засобу як антитеза І.Р. Гальперін зауважує: «З ціллю створення контрастної характеристики такого явища як антитеза, дане явище часто зіставляється з іншим, логічно йому протилежним» [19, 241]. Таке зіставлення виявляє не загальні ознаки предметів та явищ, а протилежні, антагоністичні ознаки. Факти об’єктивної дійсності не зближуються за загальними ознаками, а відштовхуються одне від одного. Наприклад: They speak like saints and act like devils.

Мадригал, який приписується Шекспіру, є цікавим тим, що він побудований  на низці протиставлень:

Grabbed age and youth cannot live together:

Youth is full of pleasure, age is full of care;

Youth like summer morn, age like winter weather;

Youth like summer brave, age like winter brake.

Youth is full of sport, age’s breath is short;

Youth is nimble, age is lame;

Youth is hot and bold, age is weak and cold;

Youth is wild, and age is tame

Age, I do abhore thee, youth I do adore thee;

Oh! My Love, my Love is young.

Антитеза може реалізуватися як в межах одного речення, так і  в складі великих відрізків тексту.

It was the best of times, it was the worse of times, it was the age of wisdom, it was the age of foolishness, it was the epoch of belief, it was the epoch of incredulity, it was the season of Light, it was the season of Darkness, it was the spring of hope, it was the winter of despair; we had everything before us, we had nothing before us, we were all going direct to Heaven, we were all going direct the other way – in short the period was so far like the present period, but good for the evil, in the superlative degree of comparison only.(Dickens)[38,21].

Характерною структурною особливістю  антитези є її сполучуваність з другими  стилістичними засобами, особливо з  анафоричним повтором, паралелізмом і хіазмом:

Among the people the priest did not particularly want to know was a very dominant-looking lady, sensationally clad in scarlet, with a mane of yellow hair too long to be called bobbed, but too loose to be called anything else (G. Chesterton).

Як видно з наведеного прикладу, для антитези характерна не лише певна синтаксичне аранжування  елементів, але і семантика мовних одиниць, що входять в структурну будову.

Іншим стилістичним засобом, що як і антитеза будується на основі такого явища як контраст є оксиморон.

І.Р. Гальперін називає оксиморон поєднанням двох слів, в якому значення двох протиставлень є протилежними за змістом, наприклад: low skyscraper, sweet sorrow, nice rascal, pleasantly ugly face, horribly beautiful, a deafening silence [19].

За тлумаченням Н. А. Фатєєвої оксимороном називається «семантичне перетворення, образний потенціал якого оснований на дії різноспрямованих, антонімічних семантичних ознак» [41, 422]. Автор також наголошує на тому, що в оксимороні відбувається усунення різноспрямованості семантики кожного з його компонентів і вони розуміються як єдине ціле.

Таким чином, говорячи про  такі стилістичні контрастивні засоби як іронія, антитеза та оксиморон, ми виокремлюємо їх за однією спільною ознакою: вони всі базуються на явищі контрасту. Однак ці стилістичні контрастивні засоби мають свої характерні ознаки, за якими їх можна відрізнити один від одного.

 Оксиморони так  само, як й інші стилістичні  засоби, зазвичай використовуються  задля більш яскравої характеристики, опису предмета, явища, фактів  навколишнього життя. Вони зустрічаються  рідко. Однак, рідкість їх вживання  не зменшує їх великої виражальної сили. Це зумовлене, головним чином, тим, що оксиморони здатні іноді розкривати внутрішні протиріччя, закладені у самих явищах та фактах дійсності.

В оксюморонах основне  предметно-логічне значення визначень  більшою або меншою мірою заглушується емоціональним. Дійсно, в таких сполученнях, як a pleasantly ugly face, beautiful tyrant, fiend angelical перший компонент фактично втрачає своє основне предметно-логічне значення і є засобом вираження суб’єктивного відношення автора до описуваного предмета.

Однак предметно-логічне значення визначення в оксимороні не завжди затухає повністю. На цьому і заснований ефект оксиморонних сполучень. Якби предметно-логічне значення повністю втрачалося, то ці сполучення були б  словами тільки з емоційним значенням.

Отже, в нашому дослідженні ми уточнити зміст поняття контрасту в сучасній лінгвістиці, тобто розглянули погляди науковців трактування контрасту.  Ми дослідили такі контрактивні засоби як оксиморон, іронію та антитезу, визначили їх ролі у лінгвістиці, як вони застосовуються у контексті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Актуалізація контрактивних  стилістичних засобів втілення жіночності е телесеріалі «Секс і місто»

 

Серіал «Секс і місто» з 1998-2004 рік був надзвичайно відомим, та завоював багато жіночих сердець.

Серіал оповідає про чотирьох подруг Керрі Бредшоу, Міранда Хоббс, Шарлота Йорк і Саманта Джонс. Дуже яскраві особистості з різними поглядами на життя та чотири способи подолання проблем.

Телесеріал «Секс і місто» дає  привід щиро співпереживати головним героїням, а чоловікам – проникнути у таємничий світ жіночих проблем.

Цей розділ присвячений таким контрактивним  засобам як іронія, антитеза та оксиморон.

        Іронію важко точно визначити, встановити її межі, тому що вона, по-перше, прихована в лексичній семантиці, отже, важко вловима, по-друге, різнооб'ємна. Часто зосереджена не в одній одиниці, а розсіяна по тексту і виявляється тільки в зіставленні кількох одиниць. У роботі представлений ряд іронії  з телесеріалу «Секс і місто».

Розглянемо приклади іронії:

(Season 1.Episode1)

1. Detective: You Irish? 
Miranda: No, why? 
Detective: Coz you have beautiful red hair.

У наведеному уривку з  серіалу ми можемо побачити іронію. У уривку іронічним є  те, що не тільки ж Ірландки мають руде волосся, а й інші нації.

 

2.EPISODE 2: MODELS AND MORTALS

(Walking along the street)

Charlotte: In some cultures, heavy women with mustaches are considered beautiful. 
Samatha: And you're looking at me while you're saying that?

У даному уривку Саманта  зіронізувала, що Шарлота говорила про неї як про жінку з вусами.

3. (In the bar)

Charlotte: How can you forget a guy you've slept with?

Carrie: Toto, I don't think we're in single digits anymore.

Іронічним у уривку є  те, що нібито неможливо забути того, з ким в тебе були стосунки. Але це дивно, що кількість таких жінок стає більше.

 

4.(On the camera)

Samantha: I think I have monogamy. I caught it from you.

Carrie: Yes, its airborne.

Іронія у тому, що неможливо  заразитися через повітря єдино шлюбністю. Через повітря можна заразитися тільки хворобами.

 

5. Goth Kid: Life is pain, life is only pain. We're all taught to believe in happy fairytale endings, but there is only blackness; dark depressing loneliness that eats away at your soul.

В реченні є чітко вираженою одна з видій іронії, яка має протирічний характер до прямої іронії – анти іронія. Життя приносить тільки біль та страждання, але насправді це не так.

 

SEASON 1.EPISODE 2

7. (To Miranda)

Samantha: Men aren't that complicated. They're kind of like plants.

Іронія у тому, що Саманта  чоловіків порівнює з рослинами, і що їх склад розуму дуже простий, і легкий для зрозуміння.

 

8. Samantha: My name's Samantha and I'm a loveaholic.

Це також яскравий приклад самоіронії. Саманта дає  ясно зрозуміти, що хоче кохання та бути коханою.

 

9.(To Trey)

Charlotte: Trey, I am tired of being married to your penis.

Іронія у тому, що неможливо  бути одруженим на статевому органі. Шарлота мала на увазі, що вона втомилася  від стосунків з хлопцем.

Тут ми можемо побачити вищу ступінь іронії, а саме сарказм, тобто насмішку, яка може відкриватися позитивним судженням, але в цілому завжди складається з негативної окраски та указує на якийсь недолік людини, предмета або явища, тобто того, по відношенню до чого це відбувається.

 

10. (Conversation in the café)

Samantha: Women are for friendship, men are for fucking.

Іронія у тому, що жінки  та чоловіки з різних планет, і потреби  їх розходяться. Іронічний світогляд  – це стан дущі, який дозволяє не погоджуватися  з загальноприйнятими твердженнями та стереотипами і не ставитися надсерьйозно до них. Саме цінність справжньої любові порушується у даному уривку.

 

SEASON 2.EPISODE1

11. (Just Say Yes)

Samantha: “There isn’t enough wall space in New York City to hang all of my exes. Let me tell you, a lot of them were hung.”

У даному уривку іронічним  є те, що Тут відображений один із своєрідних жанрів іронії, такий як усмішка, суть якої полягає у співвідношенні побутових ситуацій з лаконізмом та дотепністю.

 

12. Carrie: Married people don't hate singles, they just want us 'figured out'. Іронія у тому, що замужні жінки зацікавленні життям самотніх жінок, і їм просто цікаво спостерігати за ними.

 

13. Carrie: And then I realized something, twenty-something girls are just fabulous, until you see one with the man who broke your heart.

Іронія в тому, що жінки  не переносять тих жінок, з якими  зустрічається її колишній хлопець.

 

14.Old Dogs, New Dicks

Carrie: You've never seen an uncircumsized one?

Charlotte: I'm from Connecticut!

Miranda: If 85% [of men] aren't circumsized, that means I've only slept with 15% of the population, tops.

Carrie: Wow, you're practically a virgin!

Іронія у тому що жінка  яка мала стосунки з багатьма хлопцями, не може бути незайманою.

 

15. The Fuck Buddy

Samantha: Carrie, you can't date your fuck buddy.

Carrie: Say it a little louder, I don't think the old lady in the last row heard you.

Samantha: You're going to take the only person in your life that's there purely for sex, no strings attached, and turn him into a human being? Why?

Miranda: You double-booked?

Carrie: How do you conceive pulling this one off?

Charlotte: Early dinner with bachelor number one, late supper with bachelor number two.

Samantha: My god, you're turning into a man!

Carrie [voiceover] : Apparently Charlotte had done more than just break a pattern. She had actually changed genders.

Charlotte: I just don't know how I'm going to eat two dinners in a row.

Carrie [voiceover] : And just like that, she was a woman again.

У даному уривку іронічним  є те, що дівчата розмовлять про статеві стосунки у досить вільному положенні, та іронізують один з одного.

Антитеза може бути реалізована  як в рамках одного речення, так і  у складі великих відрізків висловлювання. У роботі ми можемо бачити, що антитеза – це протиставлення понять і образів. Антитеза зустрічається в реченнях з протиставним сполучником but.

Розглянемо приклади антитези:

 

SEASON1.EPISOD1

 

1.Goth Kid: Life is pain, life is only pain. We're all taught to believe in happy fairytale endings, but there is only blackness; dark depressing loneliness that eats away at your soul.

У реченні «Life is pain, life is only pain» ми можемо побачити антитезу, у вигляді анафоричного повтору. У реченні «We're all taught to believe in happy fairytale endings, but there is only blackness» можемо розрізнити антитезу за допомогою сполучника «but».

 

2. Samantha: Women are for friendship, men are for fucking.

У цьому уривку явно формується на основі співставлення двох понять, що не виражені антонімами.