Криптоспоридіоз телят

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій                                                                                  імені С.З.Гжицького

 

       

                                                                      Кафедра паразитології ,іхтіопатології     та ветеринарно-санітарної експертизи

 

                                  

Курсова робота

 

 

                                                                             Студентки  5- ої п\г IV курсу

                                                                             Факультету ветеринарної

                                                                               медицини

                                                                               Вергун  М.О

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2013

                                     

Тема: Криптоспоридіоз телят

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План курсової роботи

1. Вступ

2.Огляд літератури

2.1 Історична довідка про  захворювання.

2.2 Систематичне положення  та морфологія збудника.

2.3 Біологія збудника

2.4.Епізоотологічні дані

2.5.Патогенез і симптоми  хвороби.

2.6.Діагностика

2.7 Лікування

2.8.Профіліктика

3. Власні дослідження

3.1 Характеристика господарства 

3.2 Вивчення епізоотичних  даних

3.3 Клінічні спостереження

3.4 Встановлення діагнозу

3.5 Лікування тварин в  господарстві

3.6 Оздоровчі та профілактичні  заходи в господарстві

3.7 Економічні показники.Рентабельність проведених заходів.

3.8 Висновки

3.9.Список використаної  літератури

4.Додатки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

Хвороби шлунково-кишкового  тракту телят, які проявляються діареєю, посідають перше місце в період постнатального розвитку тварин. До недавнього часу вважалося, що збудниками шлунково-кишкових хвороб молодняка є бактерії (ешерихії, сальмонели) та віруси (рота-, корона- і парвовіруси). Проте, починаючи з 70-х років минулого століття підтверджено, що збудниками гастроентеритів можуть бути й найпростіші – криптоспоридії (Бейєр Т.В. та ін., 1987, Зароза В.Г., 1988).

Останнім часом частіше  почали реєструвати спалахи криптоспоридіозу серед людей (Романова Т.В., 1991, Бодня  Є.І., 2001), що спонукає до уважнішого вивчення ураженості цим захворюванням сільськогосподарських тварин як можливих джерел збудника інвазії.

Слід зазначити, що криптоспоридіоз  належить до групи опортуністичних  хвороб, що мають повсюдне поширення, але проявляють себе лише за умови  наявності імунодефіцитного стану  у тварин (Тайчинов У.Г., 1990).

Не зважаючи на значну кількість  повідомлень, присвячених вивченню криптоспоридіозу телят, у питаннях епізоотології, патогенезу, терапії  та профілактики існує ще багато нез’ясованого. Саме тому дані дослідження, проведені  в цьому напрямку, дозволять глибше пізнати взаємодію паразита з  організмом тварин і вибрати найбільш дієві й ефективні заходи боротьби з криптоспоридіозною інвазією.

 

 

 

 

 

 

 

2.Огляд літератури

                           2.1.Історична довідка про захворювання.

Криптоспоридіоз - поширена інвазійна хвороба тварин і людини,яка характеризується переважно ураженням травного тракту, зневодненням організму і зниженням маси тіла. [12]

Вперше криптоспоридії були виявлені в 1907 р. Є. Тізером у слизовій оболонці шлунка лабораторної миші без ознак патології шлунково- кишкового

каналу.[5] І лише майже через 60 років після першого опису криптоспоридій, в 1971 році Панціера Р. зі співавторами повідомили про цих паразитах як про збудників хвороби криптоспоридіозу  у телят з клінічним проявом розладу травлення, діареєю і гибеллю тварини. При розтині трупа були виявлені глибокі патологічні зміни в кишечнику, особливо в клубовій  кишці, і криптоспоридії на різних стадіях розвитку.Перший випадок захворювання людини на криптоспоридіоз було описано в 1976 р., а на початку 80-х років з'ясовувалося, що збудники досить часто спричинюють захворювання з синдромом набутого імунодефіциту.[8]

Велике значення у вивченні криптоспоридіозу у світі за послужили  повідомлення про епідеміії в  Англії і США.На півночі Англії в місті Бредфорд в листопаді-грудні 1992 року був виявлений ​​спалах «водного криптоспоридіозу»,                                                                                                

- виявлено 125 випадків. Епідеміологічне                                                                   

дослідження показало, що зараження

  пов'язано з використанням сирої питної

 води з однієї водоочистної станції. У воді були виявлені ооцисти криптоспоридій. У березні-квітні 1993 року в Мілуоке (штат Вінсконсін, США), де в результаті вживання зараженої ооцистами криптоспорідій водопровідної води, за оцінкою органів охорони здоров'я, криптоспоридіозом заразилося близько 403 тисяч людей. При обстеженні наявности спалаху хвороби поза межами території було встановлено поєднання криптоспоридіозу з випадками ВІЛ-інфекції.[2]

2.2.Систематичне положення та морфологія збудника.

 Збудниками хвороби є найпростіші організми роду Cryptosporidium, родини Cryptosporidiidae, ряду Eucoccidiida, класу Sporozoa, типу Apicomplexa.[7] Криптоспоридії є облігатними паразитами, які інфікують мікроворсинки слизових оболонок шлунково-кишкового каналу та дихальних шляхів тварин і людини. Відомо близько 20-ти їх видів, хазяями яких є різні тварини.

Спочатку науковці вважали  криптоспоридій суворо специфічними і  їх класифікація була побудована тоді на підставі інвазованих ними тварин. Нині доведено, що збудники немають  строгої специфічності. Тому, часто  реєструють випадки зараження поросят  і ягнят від телят. У 1984 р. Браузер 21 існуючий вид криптоспоридій об'єднав  у 4. Так, рід Cryptosporidium офіційно містить 6 видів: С. nnasorum - інвазує риб, С. serpentis - інвазуе рептилій, C. baiteyi i C. nmeteagrides - уражає птахів, C. muris i C. parvum-уражає ссавців. Слід зауважити, що всі випадки захворювання криптоспоридіозом у людей були спричинені С. parvum. Тому вважають, що людина є хазяїном лише одного виду криптоспоридій .[4]

 

Ооцисти одноклітинних організмів мають овальну чи кулясту форму  ,вкриті щільною оболонкою .

Розміри їх становлять 4-5 мкм  у діаметрі.

В спороцисті є чотири спорозоїти банановидної форми і залишкове тіло(рис.1). [9]

 

 

 

 

 

2.3.Біологія збудника

Розвиток криптоспоридій від ооцисти до ооцисти відбувається в організмі одного живителя(рис.2).Ззовні вони покриті щільною оболонкою і виділяються з фекаліями тварин у повністю спорульованому стані (здатні заразити тварину). В зовнішньому середовищі ооцисти зберігають життєздатність до одного року, а в деяких випадках — до 16 міс.

В організмі тварини оболонка ооцисти руйнується, звільняються чотири спорозоїти. Останні досягають зони мікроворсинок і затримуються на межі епітеліальної клітини. Вони не проникають у цитоплазму, але ззовні оточені мембраною клітини. Внутрішньоклітинний трофозоїт розвивається, згодом перетворюється у меронт, а останній шляхом безстатевого розмноження (мерогонії) розпадається на мерозоїти. Розрізняють два типи меронтів. Меронти першого типу дають початок мерозоїтам першого типу, частина яких здатна формувати меронти другого типу. Останні розпадаються на мерозоїти, здатні розвиватися у клітини статевої фази — макро- і мікрогамонти. Макрогамонт перетворюється у макрогамету, а мікрогамонт — в мікрогамету. Гамети копулюють, внаслідок чого утворюється зигота, яка покривається оболонкою і перетворюється в ооцисту.[7]

Рис.2.Цикл розвитку криптоспоридій: 

1-спорозоїт; 2-4 - мерогонія 1-ої генерації; 4а -мерозоїт 1-йої генерації; 5-7 - мерогонія 2-ої генерації; 7а - мерозоїт 2-ої генерації; 8, 9 - мікрогамето

генез; 10, 11- макрогаметогенез; 12-запліднення; 13-утворення зиготи; 14, 15- спорульовані

 

ооцисти в середині клітини; 14а, 14б - ооцисти,що зберігаються в організмі хазяїна; 16 - спорульовані ооцисти поза клітиною і в зовнішньому середовищі.

2.4.Епізоотологічні  дані

         За даними літератури, проблема криптоспоридіозу існує не лише в Україні, а й у Швейцарії, Чехії,Польщі, Угорщині, Франції, США, Австралії, Японії. Захворювання поширене на території Білорусі, Росії, Туркменії, Азербайджану.[11]

          Інфекції шлунково-кишкового каналу у людей часто бувають спричинені криптоспоридіями і зареєстровані вони у всіх вікових групах та на всіх континентах, за винятком Антарктиди. Таке широке розповсюдження збудників криптоспоридіозу пов'язано з великою кількістю природних резервуарів, низькою інвазуючою дозою та високою їх резистентністю до дезінфектантів і протипаразитарних препаратів.[1].

          Джерелом інвазії є хворі тварини  або людина. Чинниками зараження частіше буває корм, вода, підстилка, вим'я у корів, забруднені ооцистами збудників. Можливе й утробне зараження тварин. Ооцисти криптоспоридій мають діаметр 4-5 мкм, тому й легко заковтуються твариною або людиною.

Відмічають можливість зараження  і при безпосередньому контакті з інвазованою твариною або людиною, а також з об'єктами навколишнього  середовища. Інвазуюча доза криптоспоридій досить мала, тому розвиток інвазії  у ссавців може настати навіть при попаданні 10 ооцист.[6]

            Для людини вважається основний  шлях зараження – фекально-оральний. В той же час відмічено інвазування  людини при споживанні води  з ооцистами. Це пов'язано з  унікальною резистентністю ооцист  до дезінфектантів, особливо до  хлорування, а також  малими  розмірами, завдяки чому вони  проникають через велику кількість  фільтрів. У 1983 р. вперше описано  цей водний шлях проникнення  збудників криптоспоридіозу в  організм людини. Як відомо, більшість  сучасних технологій не мають  можливості повної очистки води  від ооцист криптоспоридій, тому  й виникає найбільша небезпека  зараження людини. [10]

 

 

 

2.5.Патогенез і  симптоми хвороби.

Криптоспоридії уражають слизову оболонку кишок, що призводить до  запалення. (рис.3).Крім того, порушується іонний транспорт у стінках кишок. Продукти запалення всмоктуються у кров і зумовлюють загальну інтоксикацію організму. Тварини не споживають корм, вони пригнічені, у них розвивається діарея і швидке зневоднення організму. У хворих людей з вираженими ознаками імунодефіциту може виникати запалення слизових оболонок всього шлунково-кишкового каналу - від ротової порожнини до прямої кишки. При гістологічному дослідженні виявляють укорочення мікроворсинок, зморщування кишкових залоз із заповненням їх останками мертвих клітин. [10]

У телят, ягнят, козенят хвороба  може проявлятися через 3-4 дні, 
але зазвичай на 6 - 9 день після народження, і протікає від 1 до 2 тижнів. 
Відзначаються три ступеня тяжкості перебігу хвороби. 
Легка: - спостерігається млявість, апетит знижений або нормальний, діарея слабка (фекалії рідкої або напіврідкої консистенції без помітної слизу). Протікає кілька днів до одного тижня з успішним результатом. 
Середня: - супроводжується слабкістю, зниженням апетиту, підвищенням спраги, стійкої діареєю; фекалії рідкі, водянисті з наявністю слизу. Тварина важко встає, слабо реагує на дії доглядаючого персоналу, задня поверхня стегон і хвіст забруднені фекаліями.(рис.4) Триває до 5-8 днів, при лікуванні і хорошому догляді настає одужання.

 

Важка: - проявляється більш вираженими симптомами, ніж середня форма. Тварини залежуються, апетит відсутній, спрага, діарея - фекалії рідкі зі слизом, іноді з наявністю крові або її слідів(Рис.5).Очі тьмяні, запалі, їх слизові оболонки зазвичай сухуваті з синюшним відтінком(Рис.6).Відзначається підвищення температури на початку хвороби до 40,0-40,5 ° С і зниження її до кінця з неблагоприємним прогнозом. 

 

Спостерігається тахікардія, м'язова тремтіння, відсутність тактильної чутливості. При натисканні в області нижньої стінки живота відзначається хвороблива реакція тварини.  При відсутності своєчасного (з появою ознак) лікування,

хвороба нерідко ускладнюється запаленням легенів і стає затяжною, закінчуючись летально. Однак, без лікувального втручання відзначаються і випадки швидкого перебігу хвороби - 3-4 дні. [2]

 

2.6.Діагностика

При постановці діагнозу враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби, патологоанатомічні зміни. Вирішальну роль відіграють результати лабораторних методів діагностики. Досліджують  фекалії хворих тварин або мазки-відбитки з кишечника тварин, що загинули. В 1 г фекалій може бути від  одного до 74 млн. ооцист. Мазки фарбують сафраніном за Кестером,

азуреозином по Романовському або карболфуксином за Цілем - Нільсеном з подальшою мікроскопією за допомогою імерсійної системи мікроскопа(рис.7). [7] 

Ооцисти криптоспорідій фарбуються в різні відтінки малинового кольору і мають ряд округлих утворень (3-5 мкм) з виразною оболонкою. Це відрізняє ооцисти від крапель жироподібних речовин і гранул детриту, схожих з ними за розмірами. Супутня мікрофлора забарвлюється в блакитні тони.

 Застосовують серологічні  методи діагностики.[3]

На сьогоднішній день це імунофлюоресцентний 

і імуноферментний аналізи (рис.8).

Рекомендується використовувати  також молекулярні методи зокрема полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). [2]

 

 

 

 

2.7.Лікування

Досить повноцінна дієта  і прийом адекватної кількості рідини (сольові  розчини для оральної регідратації) - основне лікування криптоспоридіозу у хворих з легким або середньотяжким перебігом хвороби при відсутності  порушень в імунній системі. При важкому перебігу доцільно проводити внутрішньовенну регідратацію у відповідності зі ступенем зневоднення. [13]

 

Для лікування при криптоспоридіозі телятам застосовують сульфадимезин в дозі 0,1 г / кг маси

двічі на день протягом 6 днів(рис.9).

 

 

Ефективним є поєднання  сульфадимезина в дозі 0,1 г / кг маси двічі на день з фумарової кислотою в дозі 0,1 г / кг один раз на день протягом 7 днів(рис.10) . 

 

Можна застосовувати поєднання сульфадимезина в дозі 0,1 г / кг і ампроліума в  дозі 0,2 г / кг живої маси двічі на день протягом 5 днів(рис.11).

 Хімкокцід-7 застосовують у  дозі 0,04 г / кг два рази на день протягом 4 днів. 

Норсульфазол використовують у дозі 0,05 г / кг три рази на день протягом 3 днів(рис.12) . 
Найбільш ефективним при лікуванні криптоспоридіозу телят є використання комплексного препарату сульфаметила, що складається з сульфадимезина і метилурацилу(рис.13), який застосовують всередину в дозі 0,12 г / кг живої маси двічі на день протягом 3 днів поспіль . 
Про ефективність лікування судять за клінічним станом тварин - припинення проносів, поява апетиту,      зникнення ознак зневоднення організму, підвищення рухової активності. У мазках фекалій виявляються одиничні ооцисти кріптоспорідій в полі зору мікроскопа або їх відсутність. [14]

 
2.8.Профілактика

Для профілактики зараження молодняку  ​​тварин криптоспоридіями необхідно  проводити організаційно-господарські заходи, що включають забезпечення збалансованої годівлі маточного  поголів'я і новонароджених тварин, своєчасне випоювання молозива і належні умови утримання(рис.14).

Число заходів щодо профілактики криптоспоридіозу передбачає виконання певних вимог:

-у з’язку з високою  стійкістю ооцист криптоспоридій  до дезинфікуючих засобів, дезінфекцію  потрібно проводити гарячими  розчинами не нижче 70° при зіткненні з поверхнею об'єкта.В їх число входять:3-4% розчин їдкого натрію,10% емульсія ксилонафту,та інші;

-недопускається  присутність на фермі котів,собак,мишей,щурів і контакту їх з

тваринами та кормами .За наявності гризунів проводити дератизацію.(рис15.)

-організувати щоденне  прибирання та дезінфекцію кліток (боксів), станків

,предметів догляду(щіток, мітел, лопат і т.д.) гарячим 3-4% розчином  їдкого лугу;

 

- забезпечення персоналу, обслуговуючого тварин,спецодягом (халатами,  

взуттям,головними уборами) і предметами гігієни - рушниками,милом, 

рукавичками, тощо(рис16.). [2]

Рис.16.

 

3.Власне дослідження

3.1 Характеристика  господарства

Господарство, на базі якого виконувалась курсова робота, а це «Товариство з обмеженою відповідальністю» ( ТзОВ) ім. Б. Хмельницького розташоване у Камянко-Бузькому районі Львівської області. У його складі нараховується чотири виробничих бригади, а саме: бригада господарства №1 – розташована у с. Велике Колодно, бригада №2 – с. Печихвости, бригада №3 – с. Честині і бригада №4 – с. Новий Став.

Дане господарство є одним  із 17-и господарств, які є на території  Камянко-Бузького району, воно розміщене у південній його частині. Природні умови господарства визначаються зоною помірно – континентального клімату, в якій знаходиться вся Львівська область. Центральна бригада господарства розміщена у с. Велике Колодно, відстань від якого до районного центру близько 15 км., а до обласного – 25 км.Стан забезпечення господарства земельними ресурсами відображений у табл. №1.

Таблиця 1. Земельні ресурси  господарства

Землі	Площа, (га)	Площа у%
усього	1746,75	100
сіль.-угіддя	1743,25	99,7
орні землі	1270,2	72,74
сіножаті	52,7	3,01
пасовища	420,35	24,06
багаторічні насадження	2,2	0,12
прим. ферм, склади, тощо	1,3	0,07

Основний масив земель господарства межує з землями  ПАФ «Лан» (с. Сапіжанка) та держлісфондом  – на півночі, на півдні – з землями  ПАФ «світанок», на сході – з  землями ТзОВ «Жовтанці».

Із загальної кількості  населення, що проживає на території  господарства на 1 січня 2002 р. – 2500 осіб, в ТзОВ Ім. Б. Хмельницького працювало 328 чоловік.

Відповідно до структури  вартості товарної продукції ТзОВ в  останні роки, беручи до уваги також  структуру вартості валової продукції  та структуру затрат праці, сучасний виробничий напрямок сільськогосподарського виробництва є і залишиться молочно-м’ясним  скотарством з додатковими галузями – репродукторним свинарством та овочівництвом для постачання населення.

В господарстві займаються вирощуванням різноманітних сільськогосподарських  культур, перевага віддається зерновим і буряківництву. Для забезпечення тварин кормами в господарстві значні площі зайняті під кормовими  угіддями. (Таблиця №3).

Таблиця №3. Посівні площі  та їх структура

Культура	Площа яку займає культура га %
Зернові і зернобобові	761,8	43,7
Цукрові буряки	242,31	13,9
Картопля	83,67	4,8
Овочі	13,94	0,8
Кормові культури	641,51	36,8
Всього	1743,25	100

В середньому у господарстві на 1 га орної землі припадає 0,37 га сінокосів та випасів, в тому числі  випасів -, 033 га. Ступінь забезпеченості бригад кормовими угіддями має значні відмінності. (Таблиця №4)

Таблиця №4. Забезпечення бригад кормовими угіддями

Бригади	На 1 га орн. землі прип. всіх корм угідь.	В тому числі випасів, га
Бригада №1, В. Колодно	0,42	0,14
Бригада №2 с. Печихвост.	0,54	0,44
Бригада №3 с. Частині	0,22	0,06
Бригада №4 с.Н. Став	0,71	0,45

Робота в господарстві здійснюється із спеціалізацією виробничих підрозділів – бригад, з урахуванням  їх розміщення та концентрації виробничих ресурсів.

Бригада №1 (с. В. Колодно) – обслуговує центральний господарський двір (кінний двір, тракторно-автомобільний парк і майстерні, складський сектор, контору господарства), має найбільші тваринницькі ферми: основну скотарську ферму та єдину у товаристві репродукторну свиноферму.

Структура посівних площ бригади  підпорядковується, насамперед виробництву  двох основних видів товарної продукції  – цукрових буряків та молока, а  також додаткових товарних галузей  овочівництва і репродуктивного  свинарства.

На скотарській фермі  бригади концентрується 350 корів  з молодняком та все репродуктивне  свинарство та овочівництво.

Бригада №2 (с. Печихвости). Ця бригада має більш вузьку спеціалізацію: виробництво молока у поєднанні з буряківництвом. Має скотарську ферму на 200 голів ВРХ (в тому числі корів з молодняком 100), та користується культурними випасами суміжно з 1-ою бригадою.

Бригада №3 (с. Частині). На даний момент бригада займається польовим кормовиробництвом. Утримується 30 голів коней.

Бригада №4 (с.Н. Став). На бригаді утримується 150 голів молодняка великої рогатої худоби. Має дуже добру кормову базу – сіножаті та випаси.

 

     Інформація про загальне поголів’я тварин ТзОВ ім. Б. Хмельницького подається в таблиці №5.

 

Таблиця №5. Наявне поголів» я тварин ТзОВ ім.Б. Хмельницького

Вид  тварин	Кількість гол. всього	Бриг. №1 гол.	Бриг. №2 гол.	Бриг. №3 гол.	Бриг №4 гол.
ВРХ	700	350	200	–	150
Свині	71	71	–	–	–
Коні	80	50	–	30	–

Санітарний стан тваринницьких  приміщень не повністю відповідає умовам необхідним для утримання тварин.Відмічені  відхилення показників мікроклімату від  норм технологічного проектування. Не приділяється увага температурі  та вологості повітря, наявності  газів (аміаку та сірководню).У станках  для тварин обладнано «лежаки» з  дерев’яного настилу поверх бетонної підлоги, на які періодично дається  солом’яна підстилка.Для видалення  гною у підлозі створені спеціальні гноєві канали біля станків. Підлога  у станках зроблена невеликим  нахилом (6 см – на 1 м) у бік гнойового жолоба, що полегшує очистку і поліпшує мікроклімат у станку. Прибирання гною здійснюється вручну.При в’їзді на територію присутній санпропускник, але він необладнаний відповідним чином, не діє дезбар’єр. Не налагоджене чергування на вході до ферми, через що на територію можуть потрапляти особи, які не беруть участі у виробництві.Через погану пропаганду ветеринарних знань працівники ферми, що доглядають за тваринами інколи допускають помилки і не дотримуються санітарно-ветеринарних та зоогігієнічних вимог.

Внутрішнє обладнання приміщень  вже частково застаріле або потребує ремонту, через що не створюються  оптимальні умови утримання, які  б могли забезпечити максимальну  продуктивність тварин.

Ветеринарне обслуговування тваринництва ТзОВ ім. Б. Хмельницького здійснюється двома спеціалістами ветеринарної медицини: лікарем ветеринарної медицини і ветеринарним фельдшером. В господарстві є обладнано два ветеринарних кабінети з аптеками на першій і другій бригадах. Але їх обладнання потребує оновлення і покращення постачання ветпрепаратами, які через брак коштів закуповуються невчасно і в недостатній кількості.

 

 

 

 

3.2 Вивчення епізоотичних  даних

В ТзОВ ім. Б. Хмельницького за матеріалами ветеринарної звітності (Звіт про заразні хвороби тваринництва ф. 1 вет) і згідно записів у журналі для реєстрації хворих тварин (ф. №1-вет) протягом попередніх 10 років реєстрували:

– інфекційні хвороби: трихофітія ВРХ, бешиха свиней;

– найбільш поширені незаразні хвороби: хвороби обумовлені порушеннями годівлі і утримання тварин (гіповітамінози, хвороби шлунково-кишкового тракту, акушерські захворювання);

-         інвазійні хвороби: гельмінтози великої рогатої худоби, гельмінтози свиней, гельмінтози коней, ентомози (гіподерматоз),криптоспоридіоз.

Вперше ооцисти криптоспоридій виявляли у фекаліях телят триденного віку (ЕІ – 8,3 – 20,0%). Поступово кількість  тварин, уражених криптоспоридіями, зростала і вже у віці семи днів ЕІ досягала 41,6 – 70,0%. Перший пік інвазії припадав на 8 – 12-денний вік телят (ЕІ – 83,3 – 100% ), другий – реєстрували у телят 18 – 21-денного віку (ЕІ – 33,3 – 41,6% ).У подальшому ЕІ знижувалась – і в тварин 23 – 28-денного віку у фекаліях ооцист криптоспоридій не виявляли.

Інтенсивність інвазії з віком  тварин мала тенденцію до зростання:  
якщо в телят триденного віку реєстрували в середньому від 2,4 до 5,0  
ооцист у 10 полях зору мікроскопа, то в наступні дні спостерігалося різке збільшення кількості ооцист C. parvum. Найбільшу кількість ооцист (в окремих випадках близько 158 екз./10 полях зору мікроскопа) виявляли у телят з 7-го по 14-й день життя. У телят старше 20-денного віку в пробах реєстрували лише поодинокі криптоспоридії.

Взимку екстенсивність криптоспоридіозної інвазії у телят становила 56,8 – 73,7%, навесні – 67,6 – 78,1%. У подальшому ЕІ знижувалась, утримуючись влітку та восени на рівні 8,3 – 18,2% та 15,8 – 29,4% відповідно.

На нашу думку, максимальне  підвищення екстенсивності інвазії  навесні, а саме у березні –  квітні, пов’язане зі сприятливими кліматичними умовами для накопичення  ооцист у навколишньому середовищі та збільшенням поголів’я новонароджених телят, чутливих до криптоспоридіозу.

3.3 Клінічні спостереження

Інкубаційний період при  криптоспоридіозі телят тривав 3-7 днів. Клінічний прояв хвороби реєстрували  у телят із 3- до 25-денного віку, проте найчастіше яскрава симптоматика спостерігалась у 7-15-денних тварин.

Основним симптомом на початку хвороби було пригнічення загального стану, зниження апетиту, малорухливість.

Раніше, або практично одночасно з виділенням ооцист, з’являлася прогресуюча діарея, і вже на 2-й день хвороби фекалії набували водянистої консистенції, жовто-оранжевого або сірого кольору з відразливим запахом.

У наступні дні з розвитком  хвороби збільшувалась кількість  слизу у фекаліях, з’являлися прожилки крові, а в деяких випадках знаходили  шматочки слизової оболонки кишечника.

У тяжкохворих виділення фекалій відбувалося мимовільно, при цьому у телят відмічали сильне пригнічення, залежування, ексикоз, анорексію, прогресуюче схуднення, гіпотрофічність мускулатури, блідість видимих слизових оболонок, зниження тургору шкіри.