Курортное хозяйство

Зміст

Вступ                                                                                                                      3

Розділ 1. Загальна характеристика рекреаційних ресурсів Закарпаття як основи для  розвитку курортного господарства……………………………6

1.1 Геополітичне та географічне розташування Закарпаття. …………………6

1.2 Особливості кліматичних умов  …………………………………………….9                                                                    1.3 Рекреаційні можливості краю  ..……………………………………….......12

Розділ 2. Історія розвитку найпопулярніших курортних господарств…27

2.1. Історія використання лікувальних властивостей мінеральних вод Закарпаття………………………………………………………………………..27

2.2.  Особливості функціонування курортних господарств Закарпаття…….31                                                                                                  

Розділ 3. Перспективи розвитку курортного відпочинку у Закарпатській області      …………………………………………………………………….…35                                                                                                            

3.1 Основні проблеми рекреаційного освоєння Закарпаття ………………...35

3.2 Перспективи розвитку санаторно-курортного лікування та відпочинку...37

Висновок…………………………………………………………………………39

Список використаної літератури …………………………………………... 41

Вступ

Специфічною складовою частиною природних лікувальних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується кількасот таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

Закарпаття - це чудовий край з мальовничими ландшафтами, які приваблюють туристів не тільки з України, а й з усього світу. Це край з всесвітньо відомими мінеральними джерелами, край садівництва і виноградарства. Закарпаття - це край "зеленого золота" - лісів, садів і виноградників, край мальовничих гір і долин, багатих цілющими мінеральними джерелами. Своєрідна краса природи, м'який клімат, курорти й архітектурні пам'ятники, чудесні літні і зимові маршрути, зручні шляхи сполучення - усе це зробило область краєм масового туризму. Щорічно область відвідує багато іноземних туристів.

Закарпатська область має розвинуту промисловість, сільське і лісове господарство. Далеко за межами області відомі закарпатські вина, мінеральні води, продукція лісової і деревообробної промисловості, художні вироби з дерева та інше. Закарпатська область розташована на південно-західних відрогах зелених Карпат, у границі з чотирма країнами (Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина), вона є тут воротами нашої держави. Через її територію здійснюються важливі транспортні зв'язки України з багатьма європейськими державами. Через гірські перевали Ужоцький, Веречанський, Воловецький(Бескидський), Торунський та Яблуницький(Ясінянський) Закарпатська область сполучена залізницями та шосейними дорогами з іншими областями України. Чотири п'ятих Закарпаття займають гори. Клімат області помірно-континентальний, пом'якшений близькістю Атлантичного океану. Майже половина Закарпаття вкрита лісами, які є багатством краю. Над поясом лісів розташовані полонини - субальпійські і альпійські луки. Багатий і різноманітний рослинний і тваринний світ області.

Цікава і історія Закарпаття. Закарпатська область з її лісистими горами і швидкими ріками, з потопаючими в садах і виноградниках, обновленими містами і селами, історичними пам'ятниками, курортами і будинками відпочинку є одним із найкрасивіших куточків України. Це одне з небагатьох унікальних місць, які цікаві для туристів у всі сезони. Взимку Закарпаття приваблює своїми чудовими гірськолижними курортами, термальними водами, зимовими базами відпочинку, а в інші сезони - своїми зеленими лісами, чистим повітрям, мінеральними джерелами, надзвичайно величною красою Карпатських гір, полонин і привітністю закарпатських людей.

Актуальність теми. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення – що врешті-решт означає здоров’я – є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов’язано в першу чергу із значним ростом доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення. Тому, оскільки Закарпатська область багата на природні та соціокультурні ресурси, виникла потреба визначити яким саме рекреаційним потенціалом він володіє та визначити напрямки оптимізації розвитку туристичної діяльності.

Об’єкт дослідження – природно-рекреаційні ресурси Закарпатської області.

Предмет дослідження – використання рекреаційних ресурсів та визначення напрямків розвитку видів рекреаційної та туристичної діяльності.

Метою дослідження є – визначення рівня рекреаційного потенціалу території Закарпатської області, характеристика основних курорних центрів, визначення найважливіших проблем рекреаційного освоєння області та накреслення деяких шляхів їх.

Розділ 1. Загальна характеристика рекреаційних ресурсів Закарпаття як основи для розвитку курортної справи.

1.1Геополітичне та географічне розташування Закарпаття.

Закарпатська область у складі України утворена 22 січня 1946 р. Населення – 1,25 млн. осіб (1.01.2004 р.). Площа сучасної Закарпатської області складає 12,8 тис.кв.км або 2,1% від загальної площі України. Це – передостаннє місце серед областей країни.[1,с.5] Область розташована між 47°53'43" і 49°05'54" північної широти та 22°48'29" і 24°37'38" східної довготи. Крайні точки області розташовані:

- північна – в хребті Східні Бескиди на кордоні з Польщею за 7 км на північ від с. Стужиця Великоберезнянського району;

- південна – вершина в Рахівських горах на кордоні з Румунією за 6 км на південний схід від с. Ділове Рахівського району;

- західна – на кордоні зі Словаччиною за 1,5 км на захід від с. Соломонове Ужгородського району;

- східна – в Чорногірському масиві (гора Піп Іван) на межі з Івано-Франківщиною за 12 км на схід від с. Луги Рахівського району.

Відстань від західної точки області до східної сягає 190 км по прямій, протяжність з півночі на південь змінюється від 100 км (по меридіану м. Мукачеве) до 50 км (по меридіану м. Рахів).

Географічний центр області знаходиться біля гори Кук, що в Толяному хребті, на межі Іршавського та Міжгірського районів.

Географічне положення Закарпаття характеризується такими рисами:

1.                  Область знаходиться на периферії (крайньому заході) України і дуже віддалена від столиці (відстань з Ужгорода залізницею приблизно 900 км), промислових районів Придніпров'я, Харкова і Донбасу, чорноморських портів.

2.                  Область займає центральне положення на Європейському субконтиненті: за однією з версій біля с. Ділове Рахівського району міститься географічний центр Європи.

3.                  Закарпаття – єдина область України, яка розташована за головними Карпатськими хребтами. Це підсилює її транспортну віддаленість від решти території країни, зв'язок з якою можливий лише через перевали. Найбільше значення серед них мають Ужоцький (абсолютна висота 889 м), Верецький або Ворітський (839 м), Воловецький або Бескидський (1014 м), Торунський (930 м) разом з Вишківським (941 м) та Яблуницький або Татарський (931 м).

4.                  Область знаходиться в межах двох великих фізико-географічних одиниць – Карпатської гірської (4/5 території) та Закарпатської низовинної. Якщо природні умови останньої (рельєф, клімат, грунтово-рослинний покрив тощо) майже всюди сприятливі для господарського і сельбищного освоєння людиною, то в Карпатах найкращі умови для цього мають міжгірні улоговини, долини рік, пологі схили і частково низькогір'я.

5.                  Закарпаття має оригінальне сусідське положення. Воно межує лише із Львівською (на відтинку 85 км) та Івано-Франківською (180 км) областями, причому виключно по гірських хребтах. У той же час його сусідами є чотири держави – Польща (33 км), Словаччина (98 км), Угорщина (135 км) та Румунія (190 км), що є унікальним явищем серед усіх прикордонних областей України (1.1). Державний кордон іде як по гірських хребтах, так і рівнинній території, на значному протязі – по р.Тиса та її притоках. Відстані по авто- і залізничних шляхах від Ужгорода до столиць дев'яти європейських країн коротші за аналогічні відстані до Києва. [3,с.28] 

6.                  Область розташована на стику української, угорської і румунської етнічних територій, які становлять відповідно 89%, 10,5% і 0,5% від її площі.

7.                  Закарпаття лежить на найкоротших шляхах, що сполучають Україну і країни колишнього СРСР (насамперед Росію) з рядом країн Центральної і Південно-Східної (а далі й Західної та Південної) Європи. Від карпатських перевалів до державного кордону область перетинають 3 залізниці (в т.ч. 2 електрифіковані), 4 автодороги, нафтопровід "Дружба", газопроводи "Братерство", "Союз", "Західний Сибір – Західна Європа", продуктопровід Калуш – Тісауйварош, лінії електропередач енергосистеми "Мир", ЛЕП "Вінниця – Альбертірша", якими здійснюються міжнародні зв'язки. Залізниця і автодорога поздовжнього напрямку Кошіце – Чоп – Хуст – Сігету-Мармацієй з'єднують Словаччину з Румунією і частково використовуються в міжнародних транзитних перевезеннях.

Вигоди географічного положення (насамперед прикордонного і транспортного) разом із значними природними і трудовими ресурсами в умовах переходу економіки України до ринкового відкритого типу можуть заохотити надходження в область іноземного капіталу, сприяти формуванню вільних економічних зон.

Закарпатська область поділяється на 13 адміністративних районів (рис. 2.1.). [4,с.89]  Площа середнього (за розмірами території) району становить близько 1 тис.кв.км; такими є Мукачівський і Хустський райони. Найбільшу площу мають Рахівський і Тячівський, найменшу – Перечинський і Воловецький райони.

Найнижчою ланкою адміністративно-територіального устрою є території, підпорядковані місцевим Радам народних депутатів. Станом на 1 січня 2004 р. в області існувало 10 міських, 22 селищні і 285 сільських Рад; останні об'єднували 576 сільських поселень. Більшість місцевих Рад мали в своєму складі по одному поселенню. 2 міста (Ужгород і Мукачеве) мають обласне підпорядкування, решта – районне.

1.2 Особливості кліматичних умов

Клімат Закарпаття є помірно континентальним з достатнім і надлишковим зволоженням, нестійкою весною, не дуже спекотним літом, теплою осінню і м’якою зимою. Зазначимо, що клімат Закарпаття в Українських Карпатах є найсприятливіший за кількістю комфортних днів для активного відпочинку. Тут переважає морське повітря помірних широт, яке південно - західними вітрами переноситься з Атлантичного океану і Середземного моря. Морське повітря зумовлює в зимовий період досить високі температури і відносну вологість повітря. Зрідка зі сходу переносяться континентальні повітряні маси.

Навесні та восени посилюється вплив прохолодних циклонів із Атлантики та Середземномор’я. [8,с.53]  Вторгнення холоду з півночі зумовлює заморозки, які часто завдають шкоду, особливо ранньому овочівництву і садівництву.

Влітку переважають потоки повітряних мас із південно-західного і західного напрямків. Найбільш тепла погода встановлюється, коли надходять гарячі тропічні повітряні маси з Північної Африки.

Осінь також тепла, тривала в часі (3-3,5 міс.), з більш плавним перепадом температур, ніж весна. Однак можливі ранні заморозки, особливо в горах. Часті тумани.

Неоднорідність рельєфу земної поверхні Закарпаття і особливості циркуляції повітря суттєво впливають на процеси поглинання і перетворення сонячного випромінювання, на процеси теплового і водного обміну. Тому кліматичні умови на території області дуже різняться і залежать як від висоти над рівнем моря, так і від орієнтування та експозиції гірських схилів. Останнє суттєво впливає на кількість опадів в залежності від напрямку вітрів на схилах. Тому, перш ніж розглянути, як змінюються протягом року в різних місцях області температура, охарактеризуємо вітри.

Вітер за напрямком і силою різний не тільки в різних місцях області, але й протягом доби в кожному з них. Середньорічна швидкість вітру у різних місцях становить 1,2-2,4 м/с, тоді як максимальна швидкість зареєстрована в районі міст Хуст і Міжгір’я становить 40 м/с, а в м. Ужгород – 28 м/с. В Ужгороді сильні вітри (понад 15 м/с) частіші взимку і навесні. Вони віють з північного-сходу і несуть через гори холодні повітряні маси. На високогір’ї вітер зі швидкістю 40 м/с спостерігається майже щороку (наприклад, на г. Плай). Влітку сильні вітри (>15 м/с) короткочасні, супроводжуються зливами, грозами, градом. Іноді завдають значну матеріальну шкоду, наприклад, вітровали у гірських лісах, спричинені ураганними вітрами. Інколи влітку на Закарпатті спостерігаються сильні шквалисті вітри, урагани та мікросмерчі, які мають локальний характер.

Для області характерна гірсько-долинна циркуляція внаслідок випромінювання тепла й охолодження приземних шарів повітря. Гірсько-долинні вітри (особливо в долинах річок Уж, Латориця, Боржава, Ріка, Теребля, Тересва) дмуть вдень у напрямку гір, а вночі – навпаки.

Температурний режим в області складний, що видно з аналізу кліматичної карти, де приведено ізотерми середньорічних температур у липні й у січні, а також річний хід температури (за місяцями) для трьох пунктів спостереження (Ужгород, Рахів, Уст-Чорна). Цей хід майже співпадає з річним ходом притока сонячної радіації.

Із збільшенням висоти території над рівнем моря температура повітря знижується, тобто наявний вертикальний температурний градієнт. Він становить в середньому близько 0,8о С на 100 м перепаду висот. Отже, найнижча температура у високогір’ї. Так, середньомісячна багаторічна температура січня у горах становить мінус 7,8о С, тоді як у низині (м. Ужгород) тільки мінус 3,1о С, а влітку 11-14о С у високогір’ї і 20-21о С на низині. [9,с.11]  Прийнято виділяти в Карпатах шість вертикальних кліматичних зон: дуже теплу (сума активних температур >2600о С), теплу (2400-2600о С), помірну (1800-2400о С), прохолодну (1400-1800о С), помірно- холодну (1000-1400о С) і холодну (нижче 1000о С). Із них у Закарпатті тільки три перших. Важливим показником тепла для практики є сума активних температур, тобто сума середніх добових температур за період, коли вони перевищують +10о С *.Ця сума для низинних районів становить в середньому 3200о С (185 днів), передгірних – 2900о С, гірських – 2200о С (150 днів). У зонах з теплим мікрокліматом (південні схили поблизу м. Виноградів і с. Мужієво) сума активних температур досягає 3600о С. Середньорічна температура низинної зони Закарпаття досить висока (9…10о С), для порівняння у Ялті (12 м нрм) – плюс 12,5о С. Найвища температура повітря (абсолютний максимум) становила у низинно-передгірній зоні 41о С, у горах 37о С, а найнижча (абсолютний мінімум) -33о С у низині і -36о С у горах. За межами Закарпаття, у Карпатах, зареєстровано абсолютний мінімум температури -42о С.

Тому на території області чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості у гірській і рівнинній частинах.

Зима на рівнині м'яка, коротка і нестала. Тут вона значно тепліша, ніж в інших районах України, розміщених на тій же широті, що пояснюється надходженням вологих і відносно теплих повітряних мас з Атлантичного океану. Переважає хмарна погода з туманами, температура повітря близька до 0°С. Сильні морози бувають рідко. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги. В горах зима суворіша і триваліша. Сніговий покрив досягає 1 м і більше, на найвищих вершинах сніг лежить аж до липня. Температури повітря нерідко опускаються до -30°С і нижче, середні ж у січні становлять -8°...-9°С. В горах спостерігається температурна інверсія – в долинах буває холодніше, ніж на схилах гір. Це відбувається внаслідок того, що важке й щільне холодне повітря опускається в долини і там застоюється.

Весна характеризується значним впливом циклонів з Середземного моря і частим вторгненням континентальних тропічних повітряних мас. Це спричиняє часту зміну погоди навесні. На рівнині весна починається в кінці лютого – на початку березня. В цей час можна спостерігати як різкі підвищення температури повітря (до +15°...+18°С), так і велике зниження (до -5°...-10°С). У квітні-травні температура може підніматись до +25°...+35°С, проте майже щорічно у другій половині квітня бувають приморозки. В горах весна холодніша, що зумовлено зниженням температури повітря відповідно до висоти.

Літо у Закарпатті починається з другої декади травня (як і на Південному березі Криму). В цей час переважає морське повітря помірних широт, яке приносить велику кількість опадів. [13,с.34] Континентальні тропічні повітряні маси, вторгаючись сюди, зумовлюють нерідко підвищення температури до +36°...+40°С (при середньодобовій +15°...+25°С). В гірських районах температура повітря значно нижча (в середньому +9°...+13°С), на найвищих вершинах влітку іноді випадає сніг.

Осінь починається в другій половині вересня і триває 80-90 днів. В цей період температура повітря значно знижується, в кінці жовтня починаються приморозки, збільшується кількість днів з туманами, тривалими опадами. Коли ж надходять теплі морські маси з Середземномор'я, встановлюється тепла погода з облоговими дощами.

За відмінностями кліматичних показників на території області можна виділити три агрокліматичні райони – низовинний, передгірний, гірський.

Низовинний район займає всю Закарпатську низовину і є найтеплішим в області. Сума температур вище 10° становить 3000°С-3600°С. Безморозний період – 170-190 днів. Найтепліші місця – навколо м. Виноградів та с. Мужієво (Берегівський район). Вони захищені від холодних вітрів і мають дуже сприятливі умови для прогрівання повітря. Зволоження району достатнє – 530-700 мм. Кліматичні умови сприятливі для вирощування тут різноманітних сільськогосподарських культур, у тому числі теплолюбних – абрикосів, персиків, рису,винограду, перцю та ін.

Передгірний район займає передгір'я, південну частину Вулканічного хребта, Іршавську та Солотвинську улоговини. Відзначається м'яким теплим кліматом з великою сумою активних температур (2700°С-3000°С), тривалим безморозним періодом (170-175 днів), значним зволоженням (900-1200 мм). Більшим ступенем континентальності відзначаються Іршавська і Солотвинська улоговини: взимку сюди проникає з гір холодне повітря, тому часто бувають сильні морози. Кліматичні умови району сприяють вирощуванню багатьох теплолюбних культур, у т.ч. винограду, тютюну та ін.

Гірський район займає найбільшу частину області. Між окремими його частинами існують значні відмінності у кліматі, пов'язані з висотою над рівнем моря, різною експозицією схилів, формами рельєфу. В теплий період із збільшенням висоти на кожні 100 м температура знижується на 0,7°С, а в холодний – на 0,4°С. З висотою скорочується тривалість безморозного періоду (до 100-60 днів), зменшується сума активних температур (1000°С - 600°С). Тут випадає надмірна кількість опадів (понад 1400 мм), більшість їх – у вигляді снігу. Такі умови дають можливість вирощувати найменш вибагливі до тепла сільськогосподарські культури: овочі на зелень, ріпу, картоплю, кормові трави.

Найтеплішими місцями в цьому районі є гірські долини. Кліматичні умови в них сприятливі для вирощування ярих зернових культур, картоплі, деяких овочів.

Отже, кліматичні умови на всій території Закарпаття сприятливі для розвитку сільського господарства, але найкращі вони – в низовинній її частині. Інколи спостерігаються негативні кліматичні явища – пізні весняні приморозки, зливи, раннє танення снігу. Сприятливий клімат дозволяє розвивати на території області різні види літнього й зимового відпочинку людей

1.3 Рекреаційні можливості краю.

Всі, хто хоч раз побував на Закарпатті, визнають, що мало де в Європі знайдеться такий край, який би порівнявся із ним по кількості і якості озеленення території. На Закарпаттi близько 2.000 видiв вищих рослин, з них, на жаль, 44 види на межі вимирання.

Власне, ліси краю займають площу близько до 500.000 га (це складає 45% території Закарпаття). Серед лісових порід найбільш представлені такі: буковi 58%, смерекові 31%, дубовi 7%, є також березовi, модриновi, вiльховi, грабовi, тисовi, сосновi, ясеновi, кленовi. Здебільшого вони ростуть у горах на бурих гiрсько-лiсових та гiрських лучно-буроземних грунтах, які на низовинах змінються дерново-опiдзоленими та буроземно-пiдзолистими.

На Закарпатті є також чимало історичних парків-памяток. Зокрема вони розташовані у таких місцевостях, як: В. Березний — парк ХIХ ст., Ужгород — парк Лаудона, парк Підзамковий, Мукачево — парк із 140 екзотичних дерев i кущiв, Виноградово — парк Перенi, Карпати — парк Шенборнiв, Буштино — парк XVIII ст., Невицьке — парк Вагнера (замок), В.Лази — парк Плотені, Чертеж — парк 1848 р. Беззаперечно, впорядковані парки Закарпаття існували і в середні віки, а їх виникнення пов'язане з такими феодалами, як Перені, Шенборни, Довгаї, Другети, що сприяли появі парків, завозячи з усіх куточків світу різні екзотичні, для нашого краю, рослини. Про це свідчить той факт, що в 1701 році навколо замку в місті Ужгород існувало 5 парків: Квітковий, Звіриний, Луговий, Журавлиний і Голубиний. У Міжгірї, Іршаві, Стужиці, Плав’ї до сьогодні ростуть вікові дуби, а в Ужгороді 500-літній платан та 300-літній ясен.

Поряд із місцевими породами наш край прикрашає і численна екзотична флора. На сьогодні на Закарпатті нараховується понад 300 видів екзотичних рослин. З ранньої весни до пізньої осені цвітіння одних рослин змінюється іншими. Здається, що Карпати розчиняються у квітучих деревах та кущах. Це такі оригінальні рослини, як кущі форзицій золотистої та зеленуватої, ніжно-рожеві квіти японської айви та рожеві — яблуні Недзвецького, криваво-червоні квіти яблуні флоридської та білі — яблуні китайської, бутони рожевих квітів сакури японської, біляві та червонуваті квітучі пагони каштанів. А ще кипарисовики, гімалайські сосни, дугласії, самшит вічнозелений, скумпія звичайна ("парикове дерево"), катальпа бузколиста ("сигарне дерево"), павлонія пухнаста ("адамове дерево"). Розповідаючи про екзотичні рослини Закарпаття, слід згадати про дерево з далекого Китаю — магнолію ("огіркове дерево"). У нашому краї їх росте кілька видів: рожева магнолія Суланжа, біла магнолія Кобус та фіолетова магнолія Ленне. Наукою до речі, доведено, що квітка магнолії має всередині температуру більшу від температури навколишнього повітря. Спробуйте переконатися у цьому самі, приклавши до квітки магнолії руку.

"ЧЕРВОНА КНИГА" ФЛОРИ ЗАКАРПАТТЯ:

1. Астра альпiйська 2. Баранець звичайний 3. Бiлоцвiт весняний 4. Бiлоцвiт лiтнiй 5. Бiлотка альпiйська (едельвейс) 6. Еритренiй собачий зуб 7. Марсилiя чотирилиста 8. Нарцис вузьколистий 9. Пiдснiжний звичайний 10. Пiзньоцвiт звичайний осiннiй 11. Рябчик великий 12. Сосна кедрова 13. Тирлич вирiзаний 14. Тирлич жовтий 15. Тис ягiдний 16. Товстянка альпiйська 17. Шафран банатський 18. Шафран Гейфеля 19. Ясен білий 20. Модрина польська 21. Дзвоники карпатські 22. Родіола рожева 23. Бузок угорський 24. Ширянка альпійська 25. Перестріч Гербіха 26. Грушанка карпатська 27. Соссюрея Порціуса 28. Верба Китайбеля 29. Виток карпатський 30. Живокіст серцевидний 31. Молочай карпатський 32. Смородина карпатська 33. Ломикамінь карпатський 34. Фіалка дакійська 35. Льон гірський 36. Волошка марамороська 37. Будяк двоколірний 38. Тирлич роздільний 39. Фітеума Вагнера 40. Волошка Кочі 41. Деревій Шура 42. Жовтозілля карпатське 43. Королиця довголиста 44. Сугайник карпатський 45. Смілка сумнівна 46. Осот Вальдштейна 47. Костриця карпатська 48. Чебрець гарний 49. Вечорниці білі 50. Фітеума чотиричленна 51. Щавель карпатський 52. Гвоздика скупчена 53. Аконіт маленький 54. Аконіт Гостів 55. Аконіт Жакена 56. Жеруха Опіца 57. Борідник Прейса 58. Жовтяниця альпійська 59. Тація карпатська 60. Борщівник карпатський 61. Рододендрон карпатський 62. Первоцвіт полонинський 63. Суверція крапчаста 64. Підмареник закарпатський 65. Медунка Філерського 66. Вероніка Баумгартена 67. Перестрічник скельний.

За своїм багатством не відстає від рослинного різномаїття і тваринний світ нашого краю. Тут проживає: 80 видiв ссавцiв, 280 птахiв, 10 плазунiв, 16 земноводних, 60 риб, 100 молюскiв. У Карпатах водиться три чверті усіх ссавців України. Особливо поширені на Закарпатті: кріт, лисиця, вовк, єнотовидний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, ласка, горностай, тхір, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, ондатра, дикий кабан, козуля, карпатський олень. Серед птахів Закарпаття слід назвати глухаря, тетерева, рябчика, фазана, сіру куріпку, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача, чайку, вальдшнепа, дятла, сову, лелеку, дрозда. У нас живуть такі водоплавні птахи: чомга, лебідь, дика гуска, крижень, казарка, дика качка, чирок, чапля, бугай. З плазунів поширені степова черепаха, ящірки, вуж, веретільниця, гадюка звичайна (єдина отруйна змія Карпат), саламандра, мідянка.

«ЧЕРВОНА КНИГА» ФАУНИ ЗАКАРПАТТЯ Ссавці: 1. Альпiйська бурозубка 2. Мала кутора 3. Великий пiдковонiс 4. Малий пiдковонiс 5.Нiчниця Бехштейна 6. Нiчниця Iконнiкова 7. Нiчниця Наттерера 8. Триколiрна нiчниця 9.Широковух звичайний 10. Вечiрниця мала 11. Лiсовий кiт 12. Зубр 13. Снiгова полiвка 14. Довгокрил звичайний 15. Татранська нориця 16. Видра 17. Норка європейська 18. Горностай Птахи: 1. Чорний лелека 2. Змiєїд 3. Беркут 4. Орел-карлик 5. Рудий шулiка 6. Скопа 7. Сокiл-сапсан 8. Пугач 9. Сичик-горобець 10. Волохатий сич 11. Альпiйська завирушка 12. Глухар 13.Камяний дрізд 14. Довгохвоста сова Плазуни: 1. Лiсовий полоз Земноводнi: 1. Прудка жаба 2. Карпатський тритон 3. Альпiйський тритон 4. Саламандра плямиста

Комахи: 1. Вусач альпійський 2. Аполлон 3. Прозерпіна 4. Мертва голова 5. Сатурнія мала 6. Жалібниця

Розміщення на території Закарпатської області двох тектонічних структур зумовило поділ її на гірську і рівнинну частини. [9,с.116]

В межах області знаходиться частина Українських Карпат, які в свою чергу входять у Карпатську гірську систему, що лежить на території шести країн Європи. Гори простягаються з північного заходу на південний схід, в цьому ж напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. В північно-західній частині області це типові середньовисотні гори з округленими вершинами, широкими хребтами, рівнобіжними з ними долинами. В південно-східній частині рельєф високогірний – круті схили, загострені вершини гір, глибокі провальні долини. Це зумовлено тектонічною будовою, складом гірських порід, а також впливом на найвищу частину гір четвертинного зледеніння.

Карпати простягаються у вигляді поздовжніх ланцюгів хребтів та міжгірних долин. Хребти асиметричні: північно-східні схили круті, а південно-західні – пологі. Середня висота хребтів – від 700 до 1500 м. Жодна з вершин не досягає снігової лінії.

Найвищим в Українських Карпатах є центральне пасмо гір, яке утворене Полонинським хребтом, масивами Свидовець і Чорногора. Полонинський хребет тягнеться від р.Уж та її притоки Уличка до р.Тересва. В цьому напрямі його висота змінюється від 1200 до 1500 м і вище. Хребет порізаний долинами річок Латориця і Ріка на окремі масиви (полонини) – Рівна, Боржава, Красна. Над вирівненою поверхнею полонин підносяться окремі конусовидні вершини гір, сполучені між собою гострими гребенями. Найвищі з них – Рівна або Руна (1479 м), Стій (1677 м), Менчул (1501 м) та ін.

Полонинський хребет в минулому був основним вододілом карпатських рік, але поступово притоки Тиси – Латориця, Теребля, Ріка, Тересва – "перепиляли" його і захопили верхів'я приток Дністра. На схилах гірських хребтів поширені післяльодовикові котловини, які часто заповнені водою.

На південному схилі полонини Красної між Тереблею і Тересвою знаходяться пасма стрімчаків. Це – ізольовані скелясті групи з гострими вершинами і стрімкими гребенями (до 850 м). Вони складені вапняками і височать серед молодших за віком, але зруйнованих ерозією мергелів і пісковиків. Утворились стрімчаки в зоні тектонічного розлому.

Продовженням Полонинського хребта на сході є масив Свидовець з найвищою вершиною Близниця (1883 м). Знаходиться він на межиріччі Тересви і Чорної Тиси. Вершини масиву мають плоску форму, їх називають плаї. У привершинній частині гір на схилах збереглися сліди четвертинного зледеніння. Тут поширені льодовикові форми рельєфу: цирки (чашоподібні заглиблення з крутими скелястими стінами і полого увігнутим днищем) і кари (напівзамкнені кріслоподібні заглиблення). В долинах збереглися морени з грубоуламкового матеріалу.